30 червня 2025 року
м. Київ
cправа № 904/2546/24
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Бакуліна С. В. головуючий (доповідач), Кібенко О.Р., Студенець В.І.,
розглянувши матеріали касаційної скарги фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни
на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 (головуючий суддя - Чус О.В., судді: Кощеєв І.М., Дармін М.О.) та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 (суддя Загинайко Т.В.)
у справі №904/2546/24
за позовом Акціонерного товариства "Криворізька теплоцентраль"
до фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни
про стягнення 102 471,26 грн,
Акціонерне товариство "Криворізька теплоцентраль" (далі - АТ "Криворізька теплоцентраль") звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни (далі також - ФОП Червінська О.О.) про стягнення 102 471,26 грн, що складає 91 527,66 грн - заборгованості за спожиту теплову енергію за період з 01.11.2021 по 31.03.2024 за Типовим індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії, 164,42 грн - плати за абонентське обслуговування, 3 616,87 грн - пені, 2 969,95 грн - 3% річних та 4 192,36 грн - інфляційних нарахувань.
Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 28.10.2024 у справі №904/2546/24, яке Центральний апеляційний господарський суд постановою від 21.05.2025 залишив без змін, позовні вимоги задовольнив частково. Стягнув з ФОП Червінської О.О. на користь АТ "Криворізька теплоцентраль" 91 527,66 грн - заборгованості за теплову енергію, 164,42 грн - плати за абонентське обслуговування, 1 496,77 грн - пені, 2 969,48 грн - 3% річних, 4 192,36 грн - інфляційних нарахувань та 2 965,34 грн - витрат на сплату судового збору. В решті позовних вимог - відмовив.
ФОП Червінська О.О. звернулася 10.06.2025 через підсистему "Електронний суд" до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24 і направити справу на новий розгляд до Господарського суду Дніпропетровської області.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.06.2025 для розгляду справи №904/2546/24 визначено склад колегії суддів: Бакуліна С.В. головуючий, Кібенко О.Р., Студенець В.І.
Перевіривши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження з огляду на таке.
Частиною другою статті 6 та частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснюють свої повноваження у встановлених цією Конституцією межах і відповідно до законів України та зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Згідно з частиною п'ятою статті 12 ГПК для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Частина сьома статті 12 ГПК визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 163 ГПК у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 102 471,26 грн, що не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на момент подання позову до суду (302 800 грн), а тому у розумінні ГПК справа №904/2546/24 є малозначною.
Колегія суддів звертає увагу скаржниці, що у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК унормовано випадки, за умови доведення скаржником наявності яких посиланням на відповідні обставини, судове рішення у малозначній справі може бути предметом касаційного оскарження.
Як убачається з касаційної скарги, ФОП Червінська О.О. підставою касаційного оскарження рішень судів попередніх інстанцій вказує те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для відповідачки (підпункти "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК).
Також скаржниця зазначає про те, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; суд не дослідив зібрані у справі доказів та встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів (пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК).
Фундаментального значення для формування єдиної правозастосовчої практики може мати спірне правове питання, яке тривалий час неоднаково вирішується судами. При цьому, скаржниця не наводить чітких аргументів, які б свідчили про неоднозначність правозастосовчої практики саме у питанні застосування норм, зазначених нею у касаційній скарзі нормативних актів. У поданій касаційній скарзі процитовані уривки постанов, втім відсутнє належне обґрунтування того, що судами сформовано різну правову позицію при застосуванні норм права при вирішенні справ з аналогічними обставинами (не вказано, які висновки та щодо яких саме норм права суди застосовують по різному). Скаржниця також не доводить, що різне, на її думку, застосування норм права судами нижчих інстанцій мало місце у справах з подібними правовідносинами.
Щодо "виняткового значення" справи для учасника, то в даному випадку оцінка судом такої "винятковості" може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційній скарзі. Проте, власний аналіз висновків, до яких дійшли суди в оскаржуваних судових рішеннях, не є підставою виснувати, що справа має виняткове значення для скаржника.
За оцінкою Верховного Суду касаційна скарга разом з правовими обґрунтуваннями не містить переконливих аргументів, які б свідчили, що ця справа становить значний суспільний інтерес, а також про її виняткове для скаржниці значення, оскільки доводи у їх сукупності зводяться до: (1) заперечення встановлених судами попередніх інстанцій обставин справи; (2) переоцінки доказів, які були оцінені судом першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи по суті; (3) заперечення результату розгляду справи.
Касаційна скарга фактично зводиться до спроби переконати суд у необхідності переглянути зміст рішень, ухвалених судами попередніх інстанцій, однак Верховний Суд не може ставити під сумнів законність рішень судів тільки через те, що такі рішення скаржниця вважає незаконними.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Верховний Суд звертає увагу скаржниці, що посилання у касаційній скарзі на пункти 3 та 4 частини другої статті 287 ГПК не є доводами, які у розумінні підпунктів "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 цього Кодексу, підтверджують наявність випадку/випадків, який/які дає/дають право вважати судові рішення такими, що підлягають касаційному оскарженню.
Верховним Судом під час аналізу доводів та аргументів касаційної скарги також взято до уваги: предмет позову, правову природу спірних правовідносин, складність справи, факт розгляду даної справи судами двох інстанцій, які мали повну юрисдикцію.
Так, у рішенні Європейського суду з прав людини від 23 жовтня 1996 року "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
За змістом статті 7 ГПК правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин.
Відповідно до частини першої статті 46 цього Кодексу сторони користуються рівними процесуальними правами.
На підставі наведеного надання стороні будь-яких переваг, зважаючи на сферу її діяльності, правовий статус, предмет спірних відносин, призведе до порушення одної з основних засад господарського судочинства - рівності учасників судового процесу перед законом і судом.
З огляду на відсутність належного обґрунтування наявності обставин, передбачених підпунктами "а" та "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФОП Червінської О.О. на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24 на підставі пункту 1 частини першої статті 293 ГПК, оскільки вона подана на судові рішення, які не підлягають касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 ГПК, Верховний Суд
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою фізичної особи-підприємця Червінської Оксани Олександрівни на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 21.05.2025 та рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28.10.2024 у справі №904/2546/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий С. В. Бакуліна
Судді О. Р. Кібенко
В. І. Студенець