Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"23" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/481/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Лавровой Л.С.
при секретарі судового засідання Саєнко А.А.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради (61003, Україна, Харківська обл., місто Харків, Майдан Конституції, будинок, 7, ідентифікаційний код особи 04059243)
до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО» (61103, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Дерев'янка, будинок, 48, квартира, 44, ідентифікаційний код особи 32235441)
про стягнення заборгованості та розірвання договору оренди
за участю представників:
позивача - Жилко С.Е.
відповідача - Коваль О.Ю.
До Господарського суду Харківської області звернулося Харківська міська рада з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО» та просить суд:
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО» (вул. Дарвіна, 48, кв. 44, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 32235441) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ: 04059243, платіжні реквізити: отримувач - ГУК Харків обл/МТГ Харків, код отримувача (ЄДРПОУ) - 37874947, рахунок (IBAN) - UA508999980334109812000020649, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП), код класифікації доходів бюджету - 18010600) 10 405 384 (десять мільйонів чотириста п'ять тисяч триста вісімдесят чотири) грн 72 коп. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по просп. Льва Ландау у м. Харкові відповідно до Договору оренди землі від 11.08.2006, зареєстрованого 11.08.2006 за № 440667100081, за період з 17.03.2019 по 28.02.2022.
- стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО» (вул. Дарвіна, 48, кв. 44, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 32235441) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач -Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 156 080 (сто п'ятдесят шість тисяч вісімдесят) грн 77 коп.
14.03.2025 за вх. № 6597/25 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
25.03.2025 за вх. № 7495/25 від позивача надійшла відповідь на відзив.
27.03.2025 за вх. № 7759/25 від відповідача надійшли письмові заперечення.
07.04.2025 за вх. № 8504/25 від позивача надійшла заява про зміну предмету позову, з урахуванням якої позивач просив суд змінити предмет позову у справі № 922/481/25, шляхом доповнення прохальної частини позову Харківської міської ради пунктами 4,5 та 6 наступного змісту:
«4. Розірвати договір оренди землі від 11.08.2006, зареєстрований 11.08.2006 за № 440667100081, укладений між Харківською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО», щодо земельної ділянки загальною площею 5,2201 га по просп. Льва Ландау у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:09:001:0038).
5. Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю фірму «ПРОГРЕС-АВТО» повернути земельну ділянку загальною площею 5,2201 га по просп. Льва Ландау у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:09:001:0038) до земель запасу міста Харкова.
6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО» (вул. Дерев'янка, 48, кв. 44, м. Харків, 61103, код ЄДРПОУ 32235441) на користь Харківської міської ради (м-н Конституції, 7, м. Харків, 61003, код ЄДРПОУ 04059243, платіжні реквізити: отримувач - Харківська міська рада, код отримувача (ЄДРПОУ) - 04059243, рахунок (IBAN) - UA518201720344240012000032986, банк - Державна казначейська служба України м. Київ, МФО - 820172) витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 056 (шість тисяч п'ятдесят шість) грн 00 коп.».
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 07.04.2025 судом було продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів.
21.04.2025 за вх. № 9763/25 від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 21.04.2025 судом було задоволено клопотання представника відповідача про відкладення підготовчого засідання та продовження строку підготовчого провадження.
25.04.2025 за вх. № 10207/25 від відповідача надійшов відзив на заяву про зміну предмету позову (щодо доповнених позовних вимог).
05.05.2025 за вх. № 10887/25 від позивача надійшла відповідь на відзив на заяву про зміну предмету позову.
19.05.2025 за вх. № 11995/25 від відповідача надійшла заява про розподіл судових витрат разом з розрахунком судових витрат та доказами замовлення та оплати відповідачем проведення судової економічної експертизи по справі № 922/481/25.
Також, за вх. № 11997/25 від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів разом з Висновком судової економічної експертизи № 12-25 від 16.05.2025, Висновком фахівця ФО-П Баранова П.Ю., витягами щодо стану розрахунків з бюджетом.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 19.05.2025 судом було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 02.06.2025.
30.05.2025 за вх. № 13027/25 від позивача надійшли додаткові письмові пояснення.
02.06.2025 за вх. № 13064/25 від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів з додатковими доказами на підтвердження витрат на проведення судової економічної експертизи.
02.06.2025 за вх. № 13065/25 від відповідача надійшли додаткові письмові пояснення.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 02.06.2025 судом було оголошено перерву в судовому засіданні на стадії з'ясування обставин справи та дослідження доказів до 23.06.2025.
23.06.2025 за вх. № 14704/25 від відповідача надійшло клопотання про залучення доказів разом з розрахунком розміру орендної плати № 267/14 від 17 жовтня 2013 року, в якому відповідач просив поновити йому строк подання доказів.
Ухвалою, занесеною до протоколу судового засідання від 23.06.2025 судом було прийнято до провадження клопотання представника відповідача про долучення доказів, поновлено строк подання таких доказів та долучено їх до матеріалів справи.
23.06.2025 за вх. № 14706/25 від відповідача надійшов письмовий виступ представника відповідача в судових дебатах.
Представник позивача у судовому засіданні 23.06.2025 позовні вимоги підтримав у повному обсязі (з урахуванням заяви про зміну предмету позову). Відповідач проти позову заперечував з мотивів, викладених у заявах по суті справи.
Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази та викладені доводи, судом встановлено наступне.
У відповідності до рішення Харківської міської ради від 06 березня 2006 року № 51/06 "Про надання юридичним та фізичним особам земельних ділянок для будівництва (реконструкції) та подальшої експлуатації об'єктів" між Харківською міською радою (орендодавець, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Прогрес-Авто" (орендар, відповідач у справі) укладено договір оренди землі від 11 серпня 2006 року. Даний договір зареєстровано 11 серпня 2006 року за № 440667100081 у Харківській регіональній філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах" (номер запису про інше речове право 7899657 від 27.11.2014).
Відповідно до пункту 5 вказаного договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки на період будівництва згідно з довідкою № 1842/06 від 23 березня 2006 року становить 2 900 840,00 грн.; на період експлуатації згідно з довідкою № 184306 від 23 березня 2006 року становить 14504 199,00 грн.
В пункті 8 договору сторони у тому числі погодили, що його укладено строком: на період будівництва до 01 березня 2011 року (але не пізніше прийняття об'єкту до експлуатації), на період експлуатації до 01 березня 2056 року.
Згідно абзацу другого п. 9 Договору оренди землі, розмір орендної плати становить на період будівництва 2006 рік - 6094,69 грн., з 2007 року - 11 499,41 грн., на період експлуатації з 01.03.2011 - 23 170,46 грн.
Згідно з пунктом 13 договору оренди землі розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів; в) внаслідок інфляції щорічно; г) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами; д) в інших випадках передбачених законом.
Відповідно до пункту 36 вказаного договору оренди землі, зміна умов договору здійснюється у письмовій формі за взаємною згодою сторін. У разі недосягнення згоди щодо зміни умов договору спір розв'язується у судовому порядку.
На думку позивача, починаючи з 01 жовтня 2014 року, тобто з дати набуття законної сили постановою Вищого господарського суду України у справі № 922/1209/14, якою внесено зміни до вказаного договору оренди, повинен був сплачуватись новий розмір орендної плати, визначений в судовому рішенні, за яким внесено зміни до п. 9 договору оренди землі, зареєстрованого 11 серпня 2006 року № 440667100081, виклавши абзац другий в наступній редакції: "Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 267/14 від 17 жовтня 2013 року на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 2390 764,03 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 03 копійки), або в місяць 199 230,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті тридцять гривень 34 копійки)".
Крім того, позивач вказує, що рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка застосовується 01.01.2020. У зв'язку з чим, на думку позивача, відповідач повинен був сплачувати орендну плату починаючи з 01.01.2020 на підставі витягу з технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 02.02.2021 № 727, згідно якого нормативна грошова оцінка у 2021 році становила 66 920 113 грн.
Як стверджує позивач земельна ділянка використовується відповідачем без сплати встановленого розміру орендної плати, а тому позивач змушений звернутися до суду з позовом про стягнення заборгованості, розірвання договору оренди землі від 11 серпня 2006 року, зареєстрованого 11 серпня 2006 року за № 440667100081 та витребування земельної ділянки з володіння відповідача.
Зокрема, позивач зазначає, що розмір орендної плати яку повинен був сплатити відповідач з урахуванням індексів інфляції за період з 17.03.2019 по 31.12.2019 складає 4 127 980,05 грн.; за період з 01.01.2020 по 31.12.2020 (крім березня 2020 року) складає 2 996 029,06 грн.; за період з 01.01.2021 по 31.12.2021 складає 3 570 669,96 грн.; за період з 01.01.2022 по 28.02.2022 складає 630 172,93 грн. Посилаючись на лист ГУ ДПС у Харківській області від 09.01.2024 № 469/5/20-40-04-02-12 позивач стверджує, що за вказаний період відповідачем було сплачену орендну плату в розмірі 919467,28 грн. Таким чином, позивач вважає, що заборгованість відповідача складає 10 405 384,72 грн.
Позивач наголошував, що у зв'язку з використанням відповідачем земельної ділянки з грубим порушенням істотних умов договору оренди землі, порушуються інтереси власника земельної ділянки - Харківської міської ради щодо володіння нею, розпорядження та використання. Враховуючи зазначене, позивач просив суд стягнути з відповідача 10 405 384,72 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, розірвати договір оренди землі від 11.08.2006, зареєстрований 11.08.2006 за № 440667100081 та зобов'язати відповідача повернути земельну ділянку до земель запасу міста Харкова.
В свою чергу, відповідач заперечуючи проти заявлених позовних вимог вказував, що постанова ВГСУ у справі № 922/1209/14 від 01.10.2014, якою було внесено зміни до п. 9 Договору оренди землі, зареєстрованого 11 серпня 2006 року № 440667100081 та викладено абзац другий вказаного пункту в новій редакції не підлягає застосуванню до спірних правовідносин, оскільки до сьогоднішнього дня не розпочався період експлуатації земельної ділянки. На обґрунтування цього, відповідач просив долучити до матеріалів справи, дослідити та надати правову оцінку розрахунку розміру орендної плати № 267/14 від 17 жовтня 2013 року, на який міститься посилання в новій редакції абзацу другого п. 9 Договору оренди землі та який є частиною Договору.
Відповідач вказував, що вказаний розрахунок містить протиріччя та здійснений виходячи з того, що земельна ділянка вже експлуатується, хоча ні на момент здійснення розрахунку, ні на момент розгляду справи період експлуатації не розпочався. Зазначене відповідач обґрунтовує тим, що через неправомірні дії самого позивача на спірній земельній ділянці до тепер відсутні будь-які об'єкти введені в експлуатацію, на підтвердження чого відповідачем було надано до матеріалів справи: Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/324/17 від 09.03.2017; Постанову Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/324/17 від 09.01.2019; Постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду по справі № 922/324/17 від 04.04.2019; Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/1074/19 від 09.10.2019; Постанову Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/1074/19 від 22.01.2020; Рішення Господарського суду Харківської області по справі № 922/2283/19 від 07.11.2019; Постанову Східного апеляційного господарського суду по справі № 922/2283/19 від 11.03.2020; Постанову Касаційного господарського суду Верховного Суду по справі № 922/2283/19 від 11.06.2021; Висновок судової будівельно-технічної експертизи № 26376/23647 від 31.10.2018; Висновок фахівця ФО-П Баранова П.Ю.; Лист Департаменту містобудування та архітектури № 581/0/605-19 від 22.03.2019; Лист Департаменту містобудування та архітектури № 2302/0/605-19 від 05.06.2019; Рішення від 22.11.2023 номер 103м (A3240064399574041812); Наказ № 103м від 21.11.2023; Рішення від 08.01.2024 номер 04м (A3267759998737844035); Наказ № 04м від 08.01.2024; Рішення Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/18955/24 від 20.09.2024; Лист Департаменту містобудування та архітектури № 233/0/605-25 від 30.01.2025; Містобудівні умови та обмеження 04м (А3267759998737844035) від 08.01.2024.
У зв'язку з цим, відповідач вказує, що позивачем не вірно застосовується коефіцієнт функціонального використання земельної ділянки, що ставить під сумнів розрахунок розміру орендної плати.
Відповідач також стверджує, що та обставина, що рішенням 25 сесії ХМР 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018 (яка за твердженням Позивача застосовується з 01.01.2020) також не має жодного значення, оскільки в 2020 році експлуатація земельної ділянки все ще не розпочалась.
Крім того, відповідач зауважує, що на сьогоднішній день змінився підхід Верховного Суду з приводу можливості внесення змін до договору оренди землі в частині встановлення ставки орендної плати, який було застосовано ВГСУ в постанові у справі № 922/1209/14 від 01.10.2014, якою було внесено зміни до п. 9 Договору оренди землі. При цьому, відповідач посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду наведені в постанові від 09.11.2021 по справі № 635/4233/19 (провадження № 14-139цс20) з подібними (релевантними) правовідносинами.
Також, на спростування наведеного позивачем розміру заборгованості з орендної плати відповідачем було надано до матеріалів справи виготовлений на його замовлення висновок судової економічної експертизи № 12-25 від 16.05.2025 складений судовим експертом Лябах Н.М., в якому експерт дійшов висновку про те, що наведений в позовній заяві по справі № 922/481/25 розрахунок розміру заборгованості документально не підтверджується.
При цьому, відповідач вказує, що наданий позивачем витяг з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 02.02.2021 № 727 підлягає самостійній оцінці на предмет правильності застосованих критеріїв обчислення розміру нормативної грошової оцінки. Однак, оскільки самої технічної документації позивачем до матеріалів справи надано не було, перевірити коректність вказаного витягу, а отже і розмір нормативної грошової оцінки неможливо.
Крім того, на підтвердження відсутності заборгованості відповідачем було надано до матеріалів справи наступні докази: Довідку ДПС про відсутність заборгованості від 25.03.2019; Довідку ДПС про відсутність заборгованості від 28.08.2019; інформацію з кабінету платника податків Відповідача щодо стану розрахунків з орендної плати за землю за період за 2019 рік; інформацію з кабінету платника податків Відповідача щодо стану розрахунків з орендної плати за землю за період за 2020 рік; інформацію з кабінету платника податків Відповідача щодо стану розрахунків з орендної плати за землю за період за 2021 рік; інформацію з кабінету платника податків Відповідача щодо стану розрахунків з орендної плати за землю за період за січень-лютий 2022 року; Витяг щодо стану розрахунків з бюджетом з 01.01.2019 по 01.03.2019; Витяг щодо стану розрахунків з бюджетом з 01.01.2019 по 01.04.2019; Витяг щодо стану розрахунків з бюджетом з 01.01.2022 по 01.03.2022.
Заперечуючи проти вимоги позивача про розірвання Договору оренди спірної земельної ділянки, відповідач вказує, що оскільки така вимога обґрунтовуються наявністю заборгованості, наявність якої позивачем не доведено належними і допустимими доказами, а розрахунок складений позивачем є суперечливим та спростовується наданими відповідачем доказами, то відповідно відсутні підставі також і для розірвання договору оренди землі. Щодо позовної вимоги про повернення спільної земельної ділянки, відповідач вказує на її похідний характер від вимог про стягнення заборгованості та розірвання договору, а отже відсутність підстав для її задоволення з наведених вище обставин.
Крім того, відповідач зазначає, що позбавлення його права користуватись спірною земельною ділянкою буде непропорційним втручанням в його право на мирне володіння майном та порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, адже відповідачем проведено певний обсяг підготовчих робіт на земельній ділянці та на сьогоднішній день в судовому порядку визнано його право на забудову земельної ділянки, оскільки рішенням Харківського окружного адміністративного суду по справі № 520/18955/24 від 20.09.2024 було зобов'язано Департамент містобудування та архітектури Харківської міської ради видати відповідачу містобудівні умови та обмеження. Таким чином, на думку відповідача, враховуючи наведені вище обставини, позбавлення його права користування земельною ділянкою без надання будь-якої майнової компенсації буде порушенням його прав та інтересів.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог і викладених сторонами доводів та заперечень, суд виходить з наступного.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Одним із способів захисту порушених суб'єктивних прав є звернення до суду. Обов'язковою умовою надання судом правового захисту є наявність відповідного порушення відповідачем прав особи на момент її звернення до суду. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав особи, яка стверджує про їх порушення. Таким чином, гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджуване порушення було наявним та обґрунтованим.
Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ст. 626 Цивільного кодексу України). Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 Цивільного кодексу України).
Згідно зі статтею 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про оренду землі", оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі (стаття 2 названого Закону).
У статтях 24, 25 Закону України "Про оренду землі" визначено права та обов'язки орендодавця та орендаря. Зокрема, орендодавець має право вимагати від орендаря використання земельної ділянки за цільовим призначенням згідно з договором оренди; своєчасного внесення орендної плати, а орендар, у свою чергу, має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі, за письмовою згодою орендодавця зводити в установленому законодавством порядку жилі, виробничі, культурно-побутові та інші будівлі і споруди та закладати багаторічні насадження; орендар зобов'язаний приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку.
За змістом ст. 31 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в порядку, встановленому законом. Розірвання договору оренди землі в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або цим договором.
Відповідно до ст. 32 Закону України "Про оренду землі", на вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених ст. 24 і 25 Закону та умовами договору в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.
Позивач зазначає, що в підпункті б) п. 38 Договору сторони погодили, що дія договору припиняється шляхом його розірвання, зокрема, за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов'язків, передбачених договором.
Відповідно до ст. ст. 74, 76, 79 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Наявність обставини, на яку посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази на її спростування.
Як наголошує представник відповідача, відповідачем протягом 2019-2022 років виконувалися зобов'язання за договором оренди зі сплати орендної плати.
Зміст листа ГУ ДПС у Харківській області від 09.01.2024 № 469/5/20-40-04-02-12, на який посилається позивач як на доказ несплати, не містить відомостей про порушення відповідачем умов оплати за договором, зокрема, сплати орендарем орендної плати не в повному обсязі. Навпаки, відповідно до наданих відповідачем довідок ГУ ДПС у Харківській області від 25.03.2019 та від 28.08.2019; інформації з кабінету платника податків щодо стану розрахунків з орендної плати за землю за період з 2019 по 2022 роки; витягів щодо стану розрахунків відповідача з бюджетом за період з 01.01.2019 по 01.03.2022, у відповідача відсутня заборгованість з орендної плати за землю.
Суд наголошує, що матеріали справи не містять: будь-якого листування між позивачем та відповідачем щодо несплати орендарем у повному обсязі орендної плати; доказів звернення позивача до відповідача з вимогами про сплату орендної плати у повному обсязі за період 2019 - 2022 років у позасудовому порядку.
Суд також враховує, в якості належного і допустимого доказу долучений відповідачем до матеріалів справи Висновок судової економічної експертизи № 12-25 від 16.05.2025 складений експертом Лябах Н.М., який відповідає вимогам Господарського процесуального кодексу України щодо висновку судового експерта та не був спростований позивачем. Зі змісту вказаного висновку вбачається, що для дослідження експерту було надано, матеріали господарської справи № 922/481/25 на 213 аркушах, в тому числі, позовну заяву позивача зі всіма додатками та заяву про зміну предмета позову. Таким чином, експертом досліджувався розрахунок заборгованості наведений позивачем в тексті позовної заяви на предмет його документального підтвердження матеріалами справи. За результатом проведеного дослідження експерт дійшов висновку, що наведений в позовній заяві по справі № 922/481/25 розрахунок розміру заборгованості по сплаті ТОВ «ПРОГРЕС-АВТО» (код ЄДРПОУ 32235441) орендної плати за користування земельною ділянкою відповідно до договору оренди землі від 11.08.2006, зареєстрованого за № 440667100081, у сумі 10 405 384,72 грн. за період з 17.03.2019 по 28.02.2022, в обсязі наданих на дослідження матеріалів господарської справи № 922/481/25 за позовом Харківської міської ради до ТОВ «ПРОГРЕС-АВТО» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою, враховуючи: що станом на 28.02.2022 будівельні роботи на орендованій земельній ділянці ще не завершені; висновку судової будівельно-технічної експертизи № 26376/23647 від 31.10.2018, що цільове призначення досліджуваної земельної ділянки загальною площею 5,2201 га по пр. Льва Ландау кадастровий номер 6310136900:09:001:0038 з проведенням підготовчих робіт не змінилось; висновку фахівця на проведення дослідження земельної ділянки (об'єкт: земельна ділянка площею 52201 м. кв, кадастровий № 6310136900:09:001:0038, замовник ТОВ «Прогрес-Агро», адреса: м. Харків, пр. Льва Ландау, М. Харків, 2019 рік), складений Барановим П.Ю., що застосування при розрахунку нормативної грошової оцінки коефіцієнту Кф = 2,5 не є обґрунтованим враховуючи цільове призначення земельної ділянки та відсутність введеного до експлуатації об'єкту, та треба застосовувати до 2017 року функціональний коефіцієнт, що враховує землі на період будівництва Кф=0,5, після 2017 року - КФ=1, документально не підтверджується.
В дослідницькій частині свого висновку експертом було зазначено, що в обсязі наданих на дослідження матеріалів господарської справи не надається за можливе визначити: номер економіко-планувальної зони земельної ділянки за кадастровим номером 6310136900:09:01:0038, розташованої у Харківській області, м. Харків, Слобідський р-н, проспект Льва Ландау, площею 55 201 квадратних метрів; значення зонального коефіцієнту Км2; значень локальних коефіцієнтів (Км3); коефіцієнтів, які характеризують функціональне використання земельної ділянки (Кф) то що. Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель м. Харкова станом на 01.01.2013, затвердженої рішенням 25 сесії Харківської міської ради 6 скликання № 1209/13 від 03.07.2013 «Про затвердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2013», яка вводиться в дію з 01.01.2014, та Технічна документація з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 «Про затвердження Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018», яка вводиться в дію з 01.01.2020, в матеріалах господарської справи не міститься. В наданих на дослідження матеріалах господарської справи додаткової угоди до договору оренди землі, зареєстрованого 11.08.2006 за № 440667100081, інших документів про внесення змін до договору оренди землі, зареєстрованого 11.08.2006 за № 440667100081, стосовно зміни розміру орендної плати за земельну ділянку загальною площею 5,2201 га по просп. Льва Ландау у м. Харкові (кадастровий номер 6310136900:09:001:0038), у відповідності до вимог Технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, затвердженої рішенням 25 сесії Харківської міської ради 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19, не міститься.
З приводу посилання позивача на постанову Вищого господарського суду по справі № 922/1209/14 від 01.10.2014, якою було внесено зміни до п. 9 Договору оренди землі, зареєстрованого 11 серпня 2006 року № 440667100081 суд зазначає наступне.
Так, судом було досліджено зміст резолютивної частини вказаної постанови та встановлено, що абзац другий п. 9 Договору оренди було викладено в наступній редакції: «Розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 267/14 від 17 жовтня 2013 року на рік становить 4,8 % від її нормативної грошової оцінки і складає 2390 764,03 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 03 копійки), або в місяць199 230,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті тридцять гривень 34 копійки)».
Вказана постанова набрала законної сили. Крім того, судом досліджено розрахунок розміру орендної плати № 267/14 від 17 жовтня 2013 року, на який міститься посилання в новій редакції абзацу другого п. 9 Договору оренди. Судом встановлено, що в графі «Ставка річної орендної плати (% від грошової оцінки)» зазначено - 8; в графі «Прийнятий для розрахунку розміру орендної плати, % від нормативної грошової оцінки» - 4,8; в графі «Категорія земель» зазначено «Землі промисловості»; в графі «Функціональне використання земельної ділянки» зазначено «Землі комерційного використання». Разом з тим, відповідно до Порядку нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів (затвердженого Наказом № 18/15/21/11 від 27.01.2006), який був чинним на момент винесення наведеної вище постанови Вищого господарського суду: для категорії «Землі промисловості» було встановлено значення Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 1,2; для категорії «Землі комерційного використання» було встановлено значення Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 2,5; - для підкатегорії «Землі, зайняті поточним та відведені під майбутнє будівництво» категорії «Інші землі» було встановлено значення Кф (коефіцієнт, який характеризує функціональне використання земельної ділянки) - 0,5.
Цільове призначення земельної ділянки пов'язане з межами її використання власником або користувачем, встановленими законодавством, у той час, як функціональне використання земельної ділянки, свідчить про вид економічної діяльності для якого така використовується та являється одним з критеріїв встановлення ставки земельного податку.
Крім того, в описовій частині наявного в матеріалах справи висновку фахівця Баранова П.Ю., яким досліджувався зміст постанови Вищого господарського суду по справі № 922/1209/14 від 01.10.2014, зазначено: «За даними Постанови Вищого господарського суду України від 16.06.2014 року за № 922/1209/14 внесені зміни до п. 9 договору оренди і розмір орендної плати становить 4,8% від нормативної грошової оцінки і складає 2390764,03 грн. (два мільйони триста дев'яносто тисяч сімсот шістдесят чотири гривні 03 копійки), або в місяць - 199230,34 грн. (сто дев'яносто дев'ять тисяч двісті тридцять гривень 34 копійки). Цей розмір орендної плати враховує використання на період експлуатації.». В дослідницький частині вказаного висновку фахівець Баранов П.Ю. вказує: «Згідно п. 1.2. Порядку містобудівні умови та обмеження земельної ділянки (3) (далі - містобудівні умови та обмеження) - документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проектування і будівництва щодо поверховості та щільності забудови земельної ділянки, відступів будинків і споруд від червоних ліній, меж земельної ділянки, її благоустрою та озеленення, інші вимоги до об'єктів будівництва, встановлені законодавством та містобудівною документацією. Вищенаведений документ замовнику (орендарю) не було надано, у зв'язку з чим, у останнього не було технічної можливості здійснити будівництво. Дослідження за першим питанням показало, що у замовника не було технічних умов для здійснення будівництва, тому використання Кф=2,5 - коефіцієнта, що враховує комерційне використання не є обґрунтованим. Також необґрунтованим є Кф=1,2, що враховує промислове використання. Ці коефіцієнти використовуються на період експлуатації, тоді як земельна ділянка весь час оренди фактично знаходилась на періоді будівництва, з Кф=0,5.»
Разом з тим, відповідно до первісної редакції абзацу другого п. 9 Договору оренди землі вбачається, що нею встановлюються два різних розміри орендної плати, а саме на період будівництва: 2006 рік - 6094,69 грн.; з 2007 року - 11 499,41 грн. та на період експлуатації: з 01.03.2011 - 23 170,46 грн.
При цьому, як підтверджується наявними в матеріалах справи доказами період експлуатації земельної ділянки до сьогоднішнього дня не розпочався, оскільки на земельній ділянці відсутні об'єкти введені в експлуатацію.
Так, у наданому відповідачем висновку судової будівельно-технічної експертизи № 26376/23647 від 31.10.2018 зазначено:
«1. Підготовчі роботи, пов'язані з будівництвом об'єкту на земельній ділянці загальною площею 5,2201 на по пр. Льва Ландау кадастровий номер 6310136900:09:001:0038 проведені частково. Підготовчі роботи, які проведені на об'єкті дослідження наведені у дослідницькій частині висновку.
2. Будівель та споруд складського призначення на досліджуваній земельній ділянці загальною площею 5,2201 га по пр. Льва Ландау кадастровий номер 6310136900:09:001:0038 не має. За умови вивезення будівельного сміття з частини території досліджуваної земельної ділянки проведення будівельних робіт та планування території технічно можливе.»
Суд також враховує, що містобудівні умови та обмеження були видані відповідачу лише в 2025 році на підставі Рішення ХОАС по справі № 520/18955/24 від 20.09.2024. Вказана обставина підтверджує, що в наведений позивачем спірний період заборгованості, експлуатація земельної ділянки не була розпочата не з вини відповідача. Надані відповідачем докази підтверджують, що в період з 2006 по 2025 роки відповідач проявляв активну позицію направлену на здійснення будівельних робіт. Однак, через незаконні дії та бездіяльність з боку органів місцевого самоврядування відповідач з об'єктивних причин не зміг розпочати експлуатацію земельної ділянки.
Враховуючи наведені вище обставини, суд приходить до висновку, що постанова Вищого господарського суду Верховного Суду по справі № 922/1209/14 від 01.10.2014 та відповідно встановлений нею розмір орендної плати підлягають застосуванню за умови та лише після введення в експлуатацію об'єктів будівництва на спірній земельній ділянці та тим самим початку періоду її експлуатації.
Суд відхиляє заперечення позивача з приводу того, що постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2020 по справі № 922/2283/19 відповідачу було відмовлено в задоволенні зустрічного позову про внесення змін до п. 9 Договору оренди землі, оскільки вказана обставина не впливає на розгляд даної справи, адже при розгляді даної справи відповідачем зустрічні позовні вимоги аналогічного змісту не заявлялись.
Суд наголошує, що при розгляді даної справи судом не заперечується та не ставиться під сумнів зміст постанови Вищого господарського суду Верховного Суду у справі № 922/1209/14 від 01.10.2014, а також та обставина, що вона набрала законної сили. Натомість, в рамках наданих повноважень судом здійснено дослідження резолютивної частини вказаної постанови та надано їй правову оцінку щодо застосування до спірних правовідносин, з огляду на особливості фактичних обставин даної справи та заявлених позовних вимог.
В свою чергу, та обставина, що рішенням 25 сесії ХМР 7 скликання від 27.02.2019 № 1474/19 затверджено Технічну документацію з нормативної грошової оцінки земель міста Харкова станом на 01.01.2018, яка вступила в дію з 01.01.2020, на вказані висновки не впливає, адже як в 2020 році так і на сьогоднішній день експлуатація земельної ділянки не розпочалась. Доказів протилежного до суду не надано.
Суд враховує, що судами різних інстанцій вже неодноразово розглядались аналогічні спори між позивачем та відповідачем, і судовими рішеннями, які було долучено до матеріалів справи, також підтверджуються наведені вище обставини.
Зокрема, наведеними вище судовими рішеннями у спорах між позивачем та відповідачем встановлено, що відповідач проводив роботи з підготовки до будівництва. З моменту отримання земельної ділянки, відповідачем вживалися заходи шляхом листування з відповідними органами щодо вирішення питання в частині продовження термінів будівництва. Встановивши, що будівництво на земельній ділянці залежало від оформлення відповідних документів, які тривалий час розглядала Харківська міська рада, суди послались на відсутність вини відповідача у порушенні зобов'язання щодо строку забудови земельної ділянки та дійшли висновку про те, що належних доказів про використання відповідачем земельної ділянки з істотним порушенням умов договору та вимог чинного законодавства судам надано не було.
Згідно зі ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело право.
Європейський суд з прав людини у справі Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії від 23.10.1991 заява № 12742/87 вказував, що поняття «майно» в розумінні статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод охоплює поняття «правомірні очікування» тобто законні сподівання вчиняти певні дії відповідно до виданого державними органами дозволу.
Суд неодноразово підкреслював особливу важливість принципу «належного урядування», зауважуючи, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і як умого послідовніший спосіб (рішення у справах «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 р. заява № 1921, Онер'їлдіз проти Туреччини», «Megadat.com S.r.l. проти Молдови», «Москаль проти Польщі» від 15.09.2009 р. заява № 10373/05).
Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок (рішення у справах «Лелас проти Хорватії» від 20.05.2010 р. заява № 55555, «Тошкуце та інші проти Румунії» від 25.11.2008 р. заява № 36900/03) і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси (рішення у справах «Онер'їлдіз проти Туреччини», «Беєлер проти Італії» від 05.01.2000 р. заява № 1921).
Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються (рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та у справах «Ґаші проти Хорватії» від 13.12.2007 р. заява № 32457/05, «Трґо проти Хорватії» від 11.06.2009 заява № 35298/04).
Необхідність доведення обставин, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи.
Таким чином, враховуючи недоведеність позивачем заявлених позовних вимог, не надання належних та достатніх доказів в сукупності на підтвердження істотності порушень з боку відповідача договору оренди землі та дійсного розміру орендної плати, що підлягала сплаті та не була сплачена відповідачем, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати.
Суд зауважує, що посилання позивача на несплату відповідачем орендної плати в повному обсязі, не можуть вважатися достатньою та єдиною обґрунтованою підставою для розірвання договору оренди землі та витребування земельної ділянки, враховуючи відсутність документального підтвердження з боку позивача зазначеного факту, внесення відповідачем орендної плати за договором в 2019-2022 роках, та пасивність поведінки Харківської міської ради щодо врегулювання питання стосовно повної оплати за договором оренди.
Крім того, суд враховує, що за відсутності належних і допустимих доказів існування заборгованості, вимоги про розірвання договору оренди та повернення земельної ділянки без надання відповідачу жодної компенсації призведуть до непропорційного втручання в право відповідача на мирне володіння майном та порушенням статті 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки як підтверджується матеріалами справи відповідачем вже проведено певний обсяг підготовчих робіт для здійснення будівництва та отримано містобудівні умови та обмеження, а також вноситься орендна плата.
Відповідно до сталої практики Верховного Суду, з метою надання юридичної оцінки можливості позбавлення Відповідача права мирного володіння майном, у даному спорі підлягають застосуванню ряд рішень ЄСПЛ.
Так, Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17.07.1997 ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 р., Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.
Згідно положень ст. 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном.
В рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" від 30.06.2006 визначено, що відповідно до встановленого прецедентного права Суду втручання має підтримувати "справедливий баланс" між загальними інтересами суспільства та вимогами фундаментальних прав окремої особи. Ця свобода оцінювання, тим не менше, йде пліч-о-пліч з Європейським наглядом. Суд вважає, що державні органи неминуче вступають у численні договори приватноправової природи із звичайними громадянами у ході виконання своїх функцій.
З рішення Європейського суду з прав людини у справі "Федоренко проти України" вбачається, що Європейський суд наголошує на тому, що доктрина ultra vires застосовується державою з урахування принципу пропорційності втручання держави у право приватної особи мирно володіти своїм майном. У зазначеній справі, констатуючи порушення ст. 1 Першого протоколу до вказаної Конвенції, Європейський суд з прав людини обґрунтував його тим, що орган державної влади при укладанні угоди, вважав себе компетентним на її укладання, при цьому національне законодавство не містило чітко вираженої заборони на укладання таких угод і укладання таких угод було звичайною практикою, а відтак особа приватного права мала всі підстави вважати, що орган державної влади діє в межах компетенції.
Пунктом 55-58 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Україна - Тюмень проти України" від 22.02.2008р. визначено, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням "справедливого балансу" між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи (також рішення у справі "Спорронґ та Льоннрот проти Швеції", від 23 вересня 1982 року, Sеrіеz А nо. 52, р. 26, §69). Вимога досягнення такого балансу відображена в цілому в побудові статті 1 Першого протоколу, включно із другим реченням, яке необхідно розуміти в світлі загального принципу, викладеного в першому реченні. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти шляхом вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності (рішення у справі "Прессоз Компанія Нав'єра та інші проти Бельгії", від 20 листопада 1995 року, Sеrіеz А nо. 332, р. 23, § 38). Держава користується широкою свободою розсуду як щодо вибору способу вжиття заходів, так і щодо встановлення того, чи виправдані наслідки вжиття таких заходів з огляду на загальний інтерес для досягнення мети закону, про який йдеться. Проте, Суд не може не скористатися своїм повноваженням щодо здійснення перевірки та повинен визначити, чи було дотримано необхідного балансу в спосіб, сумісний з правом заявника на "мирне володіння його майном" в розумінні першого речення статті 1 Першого протоколу (рішення у справі "Звольски та Звольська проти Республіки Чехія", N 46129/99, § 69, ЕСНК. 2002-ІХ).
Крім того, за змістом рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рисовський проти України" суд підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов'язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
Принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх обов'язків. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Враховуючи наведене, а також ту обставину, що позовні вимоги про розірвання договору оренди землі та повернення земельної ділянки в даному випадку є похідними та обґрунтовуються позивачем неповною сплатою відповідачем орендної плати за землю та наявністю заборгованості, вказані позовні вимоги також задоволенню не підлягають.
Щодо розподілу судових витрат понесених сторонами суд зазначає наступне.
Враховуючи, що суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову Харківської міської ради, з урахуванням приписів ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати по сплаті судового збору по даній справі покладаються на Харківську міську раду.
З приводу судових витрат понесених ТОВ «ПРОГРЕС-АВТО» суд зазначає наступне.
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:
1) на професійну правничу допомогу;
2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;
3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;
4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Статтею 127 Господарського процесуального кодексу України визначено витрати, пов'язані із залученням (викликом) свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів, проведенням експертиз.
Частиною 2 та 4 статті 127 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що експерт, спеціаліст чи перекладач отримують винагороду за виконану роботу, пов'язані зі справою, якщо це не входить до їхніх службових обов'язків. Розмір витрат на підготовку експертного висновку на замовлення сторони, проведення експертизи, залучення спеціаліста, оплати робіт перекладача встановлюється судом на підставі договорів, рахунків та інших доказів.
Для підтвердження розміру понесених судових витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 75 000,00 грн. відповідачем було надано суду: Договір № 0205-25/1 від 02.05.2025 укладений між ТОВ «ПРОГРЕС-АВТО» та ТОВ «ЕПКК «ЮРЕКС», відповідно до розділу 1 якого: «Предметом даного Договору є забезпечення проведення Виконавцем економічної експертизи за справою № 922/481/25, силами експерта Зєлєніна Анатолія Анатолійовича» та відповідно до п. 3.1.: «Вартість експертизи складає 75000,00 гривень та встановлюються за домовленістю між сторонами.»; Додаткову угоду б/н від 08.05.2025 до Договору № 0205-25/1 від 02.05.2025, відповідно до п. 1 якої - сторони дійшли згоди змінити та викласти розділ 1 Договору в наступній редакції: «Предметом даного Договору є забезпечення проведення Виконавцем економічної експертизи за справою № 922/481/25, силами експерта Лябах Наталії Миколаївни»; Рахунок-фактуру № 0205-25/1 від 02.05.2025, відповідно до якого вартість проведення судової економічної експертизи по справі № 922/481/25 становить 75000,00 грн; Акт виконаних робіт від 26.05.2025, відповідно до я кого Виконавцем забезпечено проведення економічної експертизи за справою № 922/481/25 силами судового експерта Лябах Наталії Миколаївни, послуги надані в повному обсязі, вартість робіт склала 75000,00 грн; квитанцію від 06.05.2025 на суму 23000,00 грн. та квитанцію від 14.05.2025 на суму 52000,00 грн., які підтверджують перерахування ТОВ «ПРОГРЕС-АВТО» оплати за послуги з проведення судової економічної експертизи по справі № 922/481/25.
За приписами частин п'ятої - сьомої статті 127 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату робіт залученого стороною експерта, спеціаліста, перекладача має бути співмірним із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. У разі недотримання вимог щодо співмірності витрат суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на оплату послуг експерта, спеціаліста, перекладача, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Відшкодування витрат за проведення експертизи не обмежується випадком її призначення та проведення після відкриття провадження у справі. Відтак сторона, на користь якої ухвалено рішення, має право на відшкодування витрат за експертизу, проведену до подання позову, якщо такі витрати пов'язані з розглядом справи, зокрема якщо судом враховано відповідний висновок експерта як доказ. Відмова у відшкодуванні судових витрат за проведення експертизи стороні, на користь якої ухвалене судове рішення (особливо, якщо суд врахував відповідний висновок експерта як доказ), не відповідає вимогам розумності та правової визначеності, «підриває» конструкцію забезпечення передбачуваності застосування процесуальних норм, а тому не є такою, що відповідає верховенству права.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 листопада 2023 року у справі № 712/4126/22.
Складений за результатами проведення судової економічної експертизи висновок експерта Лябах Н.М. № 12-25 від 16.05.2025 був врахований при розгляді справи даної справи та прийнятий у якості доказу. Проаналізувавши надані докази на підтвердження понесення витрат на проведення вищезазначеної судової експертизи, суд дійшов висновку, що витрати відповідача на проведення судової економічної експертизи в розмірі 75000,00 грн. пов'язані з розглядом справи, їх розмір є обґрунтованим та підтверджений належними доказами. Відтак витрати на проведену експертизу підлягають розподілу з урахуванням результату вирішення спору.
Суд зазначає, що право учасника справи подати висновок експерта, який був складений на його замовлення, встановлено частиною 1 статті 101 ГПК України, при цьому згідно з положеннями статті 123, 127 ГПК України витрати на підготовку експертного висновку на замовлення сторони належать до судових витрат, які розподіляються між сторонами в порядку, передбаченому частиною 4 статті 129 ГПК України.
Абзацами 1, 2 ч. 8 ст. 129 ГПК України визначено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Згідно до ч. 4 ст. 129 ГПК України, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зазначені положення кореспондуються з європейськими стандартами, зокрема п. 14 Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно шляхів полегшення доступу до правосуддя № R(81) 7, в якому передбачено, що, за винятком особливих обставин, сторона, що виграла справу, повинна в принципі отримувати від сторони, що програла, відшкодування зборів і витрат, включаючи гонорари адвокатів, які вона обґрунтовано понесла у зв'язку з розглядом.
Згідно з нормою п. 2 ч. 4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, факт відмови в задоволенні позову у справі зумовлює наявність підстави для покладення на позивача вартості судової експертизи, проведеної (на замовлення відповідача) для встановлення окремих обставин спору.
Суд установив, що відповідач, на підставі належних та допустимих доказів у справі, довів понесення ним судових витрат на проведення судової економічної експертизи у розмірі 75000,00 грн., що підлягають відшкодуванню за рахунок позивача з урахуванням правил частини 4 статті 129 ГПК України.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 2, 5, 7, 11, 13, 14, 15, 73, 74, 80, 86, 129, 165, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити у задоволенні позовних вимог Харківської міської ради.
Стягнути з Харківської міської ради (61003, Україна, Харківська обл., місто Харків, Майдан Конституції, будинок, 7, ідентифікаційний код особи 04059243) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ПРОГРЕС-АВТО» (61103, Україна, Харківська обл., місто Харків, вулиця Дерев'янка, будинок, 48, квартира, 44, ідентифікаційний код особи 32235441) судові витрати на проведення судової економічної експертизи в розмірі 75 000,00 грн.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення його повного тексту. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга на рішення суду подається в строки та в порядку визначеному ст.ст. 256, 257 ГПК України.
Повне рішення складено "30" червня 2025 р.
Суддя Л.С. Лаврова