Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
"18" червня 2025 р. м. ХарківСправа № 922/748/25
Господарський суд Харківської області у складі:
судді Ємельянової О.О.
при секретарі судового засідання Катречко Д.С.
розглянувши в порядку загального позовного провадження справу
за позовом Харківської міської ради, 61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7
до Фізичної особи - підприємця Кожанова Сергія Юхимовича, АДРЕСА_1
простягнення 2 890 047,71 грн.
за участю представників сторін:
позивача: Чубенко З.Ю.
відповідача: не з'явився.
Харківська міська рада звернулась до Господарського суду Харківської області із позовом до Фізичної особи - підприємця Кожанова Сергія Юхимовича про стягнення 2 890 047, 71 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по в'їзду Ващенківському, 4 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 05.07.2005 року, зареєстрованого 05.07.2005 року за № 88109/05 за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року.
Також, до стягнення заявлені судові витрати.
Ухвалою суду від 11.03.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 02 квітня 2025 року о 10:45 год. Встановлено відповідачу строк у 15 (п'ятнадцять) календарних днів з моменту отримання цієї ухвали для подання відзиву на позов. Встановлено відповідачу 5 (п'ятиденний) строк з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечень відповідно до вимог статті 167 Господарського процесуального кодексу України, та із доказами направлення їх іншим учасникам справи (з описом вкладення, та із урахуванням вимог Господарського процесуального кодексу України в частині реєстрації та використання електронних кабінетів у ЄСІТС). Встановлено позивачу 5 (п'ятиденний) строк з дня отримання відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив.
Крім того, судом було звернуто увагу сторін, що 18 жовтня 2023 року вводяться в дію зміни до Господарського процесуального кодексу України, якими визначено ОБОВ"ЯЗКОВА реєстрація та використання електронних кабінетів у ЄСІТС для визначеного кола учасників судового процесу у господарських справах. У разі звернення до суду із документом особи, яка зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, передбачається настання процесуальних наслідків. Учасники справи ЗОБОВ"ЯЗАНІ в всіх заявах, що подаються до суду, зазначати відомості про наявність або відсутність в них електронних кабінетів. З детальним порядком реєстрації Електронного кабінету можна ознайомитись у розділі 4 “Реєстрація та авторизація користувачів» Інструкції користувача Електронного суду ЄСІТС за посиланням http://bit.ly/3rKB9ax. Зареєструвати електронний кабінет можливо за посиланням https://id.court.gov.ua
Ухвалою суду від 02.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом відповідно до вимог частини 3 статті 177 господарського процесуального кодексу України за власної ініціативи продовжено строк підготовчого засідання на 30 днів.
Ухвалою суду від 02.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 23 квітня 2025 року о(б) 11:20 год.
Ухвалою суду від 23.04.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом у підготовчому засіданні оголошено перерву до 14 травня 2025 року о(б) 11:15 год.
28.04.2205 року судом було здійснено запит до органу державної влади, підприємства, установи, організації, закладу щодо доступу до персональних даних на відповідача - Фізичну особу - підприємця Кожанова Сергія Юхимовича.
07.05.2025 року від Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області надійшла відповідь на запит суду (вх. № 11174/25).
Ухвалою суду від 14.05.2025 року закрито підготовче засідання у справі. Призначено справу до розгляду по суті на "21" травня 2025 р. о(б) 11:45 год.
Ухвалою суду від 21.05.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, судом з розгляду справи по суті оголошено перерву до 18 червня 2025 року о(б) 12:30 год.
18.06.2025 року від позивача через канцелярію суду надійшла заява (вх. № 14490/25) про долучення документів до матеріалів справи.
Ухвалою суду від 18.06.2025 року, яку занесено до протоколу судового засідання, вищевказані документи, судом долучено до матеріалів справи.
Присутній у судовому засіданні 18.06.2025 року уповноважений представник позивача надав усні пояснення та просив суд, позов задовольнити у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Уповноважений представник відповідача у призначене судове засідання 18.06.2025 року не з'явився, своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався.
При цьому, як вбачається із матеріалів справи, судом на адресу відповідача - Фізичної особи - підприємця Кожанова Сергія Юхимовича ( АДРЕСА_1 ) було направлено ухвали суду від 11.03.2025 року (трек номер поштового відправлення 0610238638847), від 02.04.2025 року (трек номер поштового відправлення 0610243897192), від 23.04.2025 року (трек номер поштового відправлення 0610248902720), від 14.05.2025 року (трек номер поштового відправлення 0610252880030), від 21.05.2025 року (трек номер поштового відправлення 0610255042567). Вказана адреса відповідає адресі, зазначеній у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, як адреса місцезнаходження. Вищевказана адреса, та тій, що була визначена позивачем у позовній заяві.
Проте, відповідно до відомостей, що наявні у матеріалах справи, ухвали суду у справі № 922/748/25 було повернуто на адресу суду 18.03.2025 року, 09.04.2025 року, 01.05.2025 року, 21.05.2025 року та 29.05.2025 року поштовим відділення «Укрпошти».
Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Порядок надання послуг поштового зв'язку, права та обов'язки операторів поштового зв'язку і користувачів послуг поштового зв'язку визначають Правила надання послуг поштового зв'язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.
Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).
Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об'єкта поштового зв'язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім'ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім'ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.
Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв'язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).
Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об'єктом поштового зв'язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об'єктом поштового зв'язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.
Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 року у справі № 910/22873/17 та від 14.08.2020 року у справі № 904/2584/19).
Встановлений порядок надання послуг поштового зв'язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.
У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 року у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б).
Крім того, постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2022 року у справі № 910/1730/22 Верховний Суд зробив висновок, що якщо судове рішення направлено судом за поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв'язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про прийняття певного рішення суду. Господарського процесуального кодексу України не передбачено обов'язку суду повторно направляти на адреси учасників справи процесуальні документи, які раніше вже повернулися до суду з відміткою про неможливість вручення.
Згідно з частиною 2 статтею 27 Господарського процесуального кодексу України для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Абзац 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" встановлює, що Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" в Єдиному державному реєстрі містяться такі відомості про юридичну особу, крім державних органів і органів місцевого самоврядування як юридичних осіб: місцезнаходження юридичної особи.
Частинами 1, 3 статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб визначено, що фізичних осіб - підприємців та громадських формувань" якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Якщо відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не внесені до нього, вони не можуть бути використані у спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.
Отже, інформація щодо місцезнаходження юридичної особи вноситься до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань на підставі відомостей, наданих безпосередньо цією юридичною особою, яка у разі зміни місцезнаходження зобов'язана внести відповідні зміни до ЄДРПОУ.
Відповідно до пункту 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
З огляду на наведене, суд зазначає, що не отримання судової кореспонденції є суб'єктивною поведінкою відповідача.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді, проте, відповідач своїм процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву так і не скористався.
Разом з тим, суд зазначає, що згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах Савенкова проти України від 02.05.2013 року, Папазова та інші проти України від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
Враховуючи вищевикладене, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи у суді.
У судовому засіданні суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення, та 18.06.2025 року відповідно до вимог господарського процесуального кодексу України судом було проголошено рішення скорочене (вступну та резолютивну) його чистини.
Розглянувши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, всебічно та повно перевіривши матеріали справи та надані докази, заслухавши присутнього у судовому засіданні уповноваженого представника позивача, суд встановив наступне.
Як зазначає позивач, на 05.07.2005 року між Харківською міською радою (позивач, орендодавець) та Фізичною особою - підприємцем Кожановим Сергієм Юхимовичем (відповідач, орендар) було укладено договір оренди землі який зареєстрований 05.07.2005 року у Харківській регіональній філії Державного підприємства “Центр державного земельного кадастру при Державному комітеті України по земельних ресурсах» в Державному реєстрі земель за № 88109/05.
Пунктом 1 договору, сторони погодили, що орендодавець на підставі рішень XXV сесії Харківської міської ради IV скликання від 06.10.2004 року № 153/04 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" та XXXIII сесії Харківської міської ради IV скликання від 22.02.2005 року № 30/05 "Про припинення та надання в користування земельних ділянок юридичним та фізичним особам" надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку несільськогосподарського призначення - землі транспорту, яка знаходиться м. Харків, в"їзд Ващенківський, 4.
В оренду передається земельна ділянка загальною площею 2,5156 га, у тому числі: ріллі ___ га, багаторічних насаджень ___га, сіножатей __га, пасовищ ___га, лісів___га, під забудовою 0,3711 га, інших угідь 2,1445 га (пункт 2 договору).
Відповідно до пункту 3 договору, на земельній ділянці знаходяться об'єкти нерухомого майна: - нежитлові будівлі літ. Р-1, Х-1, м-1, Н-2, Ц-1, Щ-2, Ю-1, Я-1, Ш-1, Ч-1, Ф-1 які належать орендарю на праві приватної власності, а також інші об'єкти інфраструктури.
Пунктом 5 договору, сторони погодили, що нормативно грошова оцінка земельної ділянки згідно з довідкою № 472/05 від 04.03.2005 року становить 7 175 895,00 грн.
Відповідно до пункту 8 договір укладено строком до 01.09.2054 року. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.
Орендна плата за земельну ділянку вноситься орендарем у грошовій формі на рахунок Державного казначейства у Харківський області. Інформація щодо реквізитів отримується у відповідному органі державної податкової служби за місцем знаходження земельної ділянки. Розмір орендної плати в місяць за земельну ділянку становить: 2005 рік: 7268,28 грн.; 2006 рік: 8348,71 грн.; з 2007 року: 9822,01 грн.
Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється із урахуванням індексів інфляції (пункт 9-10 договору).
Пунктом 11 договору, сторони погодили, що орендна плата за земельну ділянку сплачується рідними частками щомісячно протягом 30 календарних днів, наступних за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця.
Передача земельної ділянки орендарю здійснюється протягом десяти днів після державної реєстрації цього договору за актом її приймання - передачі (пункт 20 договору).
05.07.2005 року між позивачем та відповідачем було підписано акт приймання - передачі земельної ділянки.
Також, позивач зазначає, що рішенням Господарського суду Харківської області залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2014 року у справі 922/531/14 за позовом Харківської міської ради до Фізичної особи - підприємця Кожанова Сергія Юхимовича щодо внесення змін до договору оренди землі, внесено зміни до договору оренди землі зареєстрованого 05.07.2005 року за № 88109/05 шляхом визнання укладеною додаткової угоди до вказаного договору оренди.
Відповідно до абзацу 2 пункту 9 додаткової угоди до договору оренди, розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком ; 447/14 від 08.11.2013 року на рік становить 3 % від нормативно грошової оцінки цієї земельної ділянки і складає: - 571 156,92 грн. в рік; - 47 596,41 грн. в місяць.
За твердженнями позивача, розмір орендної плати, яку повинен був сплати відповідач за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року становить: з 17.03.2019 року по 31.12.2019 року суму у розмірі 967 791,30 грн.; з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року (крім березня 2020 року) суму у розмірі 1 149 533,05 грн.; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року суму у розмірі 1 370 014,46 грн., з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року сум у розмірі 241 788,25 грн.
Також, позивач зазначає, що відповідно до листа Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 08.12.2023 року № 25241/5/20-40-24-05-07, фізична особа - підприємець Кожанов С.Ю. обліковується платником орендної плати за земельну ділянку площею 2,5156 га з кадастровим номером 6310138800:03:011:0078 та за земельну ділянку було сплачено: за 2019 рік 291 012,00 грн. (за період з 17.03.2019 року по 31.12.2019 року 229 993,35 грн.); за 11 місяців 2020 року - 265 811,00 грн.; за 2021 рік - 290 142,00 грн.; за січень - лютий 2022 року - 53 133,00 грн.
Отже, за розрахунком позивача, різниця сплаченої відповідачем орендної плати за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року складає загальну суму у розмірі 2 890 047,71 грн.
Проте, відповідачем в порушення умов договору у визначені договором строки так і не здійснено сплату орендної плати у повному обсязі, що стало причиною звернення позивача із відповідним позовом до суду.
Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.
Відповідно до статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Згідно частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарський договір є підставою виникнення господарських зобов'язань.
Відповідно до положень статей 627, 628, 629 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства; сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Згідно з статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Статтею 792 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату.
Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.
Відповідно до статті 13 Закону України "Про оренду землі" договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Як визначено статтею 15 Закону України "Про оренду землі" однією з істотних умов договору оренди землі є орендна плата.
Згідно зі статтею 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).
Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності (підпункт 14.1.147 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Орендною платою за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковий платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою (підпункт 14.1.136 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).
Відповідно до статті 1 Закону України "Про оцінку земель" визначено, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок визначена як капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений за встановленими і затвердженими нормативами.
За приписами статей 13, 15 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться, зокрема, у разі визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності. Підставою проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок є рішення органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 18 Закону України "Про оцінку земель", нормативна грошова оцінка земельних ділянок проводиться у межах населених пунктів незалежно від їх цільового призначення - не рідше ніж один раз на 5 - 7 років.
Таким чином, орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регульованою ціною, тому законодавча зміна граничного розміру цієї плати є підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленого умовами договору.
Як вже було встановлено судом, рішенням Господарського суду Харківської області від 27.03.2014 року у справі № 922/531/14 (залишеного без змін постановою Вищого господарського суду України від 27.03.2014 року у справі 922/531/14) внесено зміни до договору оренди землі від 05» липня 2005 року за № 88109/05.
Відповідно до вказаного рішення розмір орендної плати за земельну ділянку згідно з розрахунком № 447/14 від 08.11.2013 року на рік становить 3 % від її нормативної грошової оцінки і складає 571 156,92 грн., або в місяць - 47 596,41 грн.
Крім того, відповідно до пункту 10 договору оренди, обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції.
Згідно пункту 13 додаткової угоди (Рішення Господарського суду від 27.03.2014 року у справі № 922/531/14) до договору оренди землі від 05 липня 2005 року за № 88109/05, розмір орендної плати переглядається у разі: а) зміни умов господарювання, передбачених договором; б) зміни розмірів земельного податку, підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; в) зміни нормативної грошової оцінки; г) внаслідок інфляції - щорічно; д) погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини Орендаря, що підтверджено документами; е) в інших випадках, передбачених законом.»
Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно, ставляться, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Підставою для виникнення зобов'язання є, зокрема, договори та інші правочини (статті 11, 509 Цивільного кодексу України)
Згідно зі статтею 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Договір оренди земель державної і комунальної власності укладається за типовою формою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Розмір та умови внесення орендної плати встановлюються у договорі оренди між орендодавцем (власником) і орендарем (крім випадків консервації таких земельних ділянок або визнання земельних ділянок забрудненими (потенційно забрудненими) вибухонебезпечними предметами).
Статтею 287.3 Податкового кодексу України визначено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до вимог статті 289 Податкового кодексу України для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин здійснює управління у сфері оцінки земель та земельних ділянок.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Верховного Суду від 26.06.2020 року у справі №905/21/19, при розрахунку інфляційних втрат у зв'язку із простроченням боржником виконання грошового зобов'язання до цивільних відносин, за аналогією закону, підлягають застосуванню норми Закону України "Про індексацію грошових доходів населення" та приписи Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1078 від 17.07.2003 року.
Порядок індексації грошових коштів визначається із застосуванням індексу споживчих цін (індексу інфляції) за офіційними даними Державного комітету статистики України у відповідний місяць прострочення боржника, як результат множення грошового доходу на величину приросту споживчих цін за певний період, поділену на 100 відсотків (абзац п'ятий пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078).
Отже, при обчисленні інфляційних втрат за наступний період, до початкової заборгованості включається вартість грошей (боргу), яка визначається з урахуванням індексу інфляції за попередній період.
Відповідно до наказу Держкомстату "Про затвердження Методики розрахунку базового індексу споживчих цін" від 27.07.2007 року № 265 індекс споживчих цін - показник, що характеризує зміни у часі загального рівня цін на товари та послуги, які купує населення для невиробничого споживання.
Він є показником зміни вартості фіксованого набору споживчих товарів та послуг у поточному періоді порівняно з базисним. Інформація про індекси споживчих цін (індекси інфляції) за відповідні роки розміщена на сайті Державної служби статистики України http://www.ukrstat.gov.ua.
Згідно із Наказом державного комітету статистики України від 14.11.2006 року № 519 "Про затвердження Методологічних положень щодо організації статистичного спостереження за змінами цін (тарифів) на споживчі товари (послуги) і розрахунку індексу споживчих цін", інфляція - це знецінювання грошей і безготівкових коштів, що супроводжується ростом цін на товари і послуги.
Суть інфляції полягає в тому, що національна валюта знецінюється по відношенню до товарів, послуг та іноземної валюти, які зберігають стабільність своєї купівельної спроможності. При чому процес інфляції відбувається не впродовж лише одного місяця, а на протязі тривалого часу.
В зв'язку з цим, індекс інфляції застосовується щомісяця до суми орендної плати за минулий місяць, який також був обчислений з урахуванням індексу інфляції за відповідний місяць. Дане застосування індексу інфляції є кумулятивним, та запобігає знеціненню грошових коштів відповідно до товарів та послуг.
Отже, коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки земель застосовується кумулятивно залежно від дати проведення нормативної грошової оцінки земель.
Згідно зі вимогами статті 24 Закону України "Про оренду землі" орендодавець має право вимагати від орендаря, зокрема, своєчасного внесення орендної плати.
Згідно з пунктом "в" частини 1 статті 96 Земельного кодексу України землекористувачі зобов'язані своєчасно сплачувати оренду плату.
Таким чином, законодавством прямо передбачено здійснення обчислення розміру орендної плати з урахуванням індексів інфляції як істотну умову договору оренди землі, в разі, якщо інше не встановлено договором. У розумінні положення пункту 3 статті 21 Закону України "Про оренду землі", орендна плата підлягає збільшенню на індекс інфляції, якщо інше не визначено умовами договору.
Також, суд приймає до уваги. що, Верховний Суд у постанові від 21.12.2021 року у справі №904/2820/18 зазначив, що сплата орендних платежів за землю без урахування індексів інфляції може свідчити про порушення умови укладеного між сторонами договору оренди землі.
З аналізу вищевикладених пунктів 10, 11 умов договору слідує, що відповідач мав сплачувати орендну плату за звітний місяць з урахуванням індексу інфляції.
Перевіривши правильність нарахування Харківською міською радою орендної плати, яка відповідно до наданого розрахунку складає: з 17.03.2019 року по 31.12.2019 року суму у розмірі 737 797,95 грн.; з 01.01.2020 року по 31.12.2020 року суму у розмірі 883 722,05 грн.; з 01.01.2021 року по 31.12.2021 року суму у розмірі 1 079 872,46 грн., з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року сум у розмірі 294 921,25 грн. та становить загальну суму у розмірі 2 890 047,71 (3 729 127,06 - 839 079,35 грн.) судом встановлено, що позивачем у при здійсненні розрахунку за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року допущено описку, а саме в частині зазначення різниці суму боргу та зазначено суму у розмірі 294 921,25 грн.
При цьому, як вбачається наведеного позивачем у позовній заяві розрахунку суми боргу за період за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року було зазначено, що розмір орендної плати, яку повинен був сплатити орендар складає суму у розмірі 241 788,25 грн., розмір фактично сплаченої орендної плати становить суму у розмірі 53 133,00 грн.
Отже, сума боргу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року становить 188 655,25 грн. При цьому судом було встановлено, що загальний розрахунок суми боргу у розмірі 2 890 047,71 (3 729 127,06 - 839 079,35 грн.) було здійснено із урахуванням вірно визначної суми боргу за період з 01.01.2022 року по 28.02.2022 року. У зв'язку зі чим, допущена позивачем помилка, не впливає на вірне визначення позивачем суми боргу.
Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог.
Частинами 1, 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом.
Частиною 2 статті 42 Господарського процесуального кодексу України, передбачено, що учасники справи зобов'язані сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
З врахуванням викладеного, господарський суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а саме стягнення з відповідача на користь позивача 2 890 047,71 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по в'їзду Ващенківському, 4 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 05.07.2005 року, зареєстрованого 05.07.2005 року за № 88109/05 за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судовий збір у даній справі покладається на відповідача. У зв'язку із чим з відповідача підлягає до стягнення сума у розмірі 43 350,72 грн.
Керуючись статтями 4, 12, 20, 73, 74, 76 - 79, 86, 129, 236 - 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Позов задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи - підприємця Кожанова Сергія Юхимовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Харківської міської ради (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243) 2 890 047, 71 грн. заборгованості зі сплати орендної плати за користування земельною ділянкою по в'їзду Ващенківському, 4 у м. Харкові відповідно до договору оренди землі від 05.07.2005 року, зареєстрованого 05.07.2005 року за № 88109/05 за період з 17.03.2019 року по 28.02.2022 року та судовий збір у розмірі 43 350,72 грн.
Видати наказ після набранням рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду, у межах апеляційного округу, протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.
Інформацію щодо роботи суду та щодо розгляду конкретних судових справ можна отримати на сайті суду, а також за допомогою Телеграм-бота Господарського суду Харківської області https://t.me/GospSud_kh_bot.
Реквізити сторін:
позивач: Харківська міська рада (61003, м. Харків, м-н. Конституції, 7, ЄДРПОУ 04059243);
відповідач: Фізична особа - підприємець Кожанов Сергій Юхимович ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).
Повне рішення складено "30" червня 2025 р.
Суддя О.О. Ємельянова