адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/
Код ЄДРПОУ 03500004
30.06.2025 Справа № 917/673/25
Господарський суд Полтавської області у складі судді Ківшик О.В., розглянувши матеріали
за позовною заявою Глобинської окружної прокуратури Полтавської області, вул. Центральна, 191, м. Глобине, Полтавська область, 39000
в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, вул. Остроградського, 75/145, смт. Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул.Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010
про стягнення 212 066,30 грн,
Секретар судового засідання Ісенко М.В.
Без виклику учасників справи,
установив:
1. Короткий зміст позовних вимог та заперечень.
Глобинська окружна прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" 212 066,30 грн попередньої оплати за непоставлений товар в порушення останнім прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару за укладеним 02.01.2021 між сторонами Договором поставки №2.
На підтвердження обґрунтованості позовних вимог позивач надав наступні докази (в копіях) : Лист Глобинської окружної прокуратури від 22.11.2024 №50/1-4350вих-24; Лист виконавчого комітету Козельщинської селищної ради від 03.12.2024 №02-13/2265; Договір поставки №2 від 18 січня 2021 року; Додаткова угода №1 від 31.12.2021 до договору поставки №2 від 18 січня 2021 року; Претензія від 27.05.2022 №02-04/717; Претензія від 12.09.2022 №02-04/1397; Лист ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" від 09.09.2022 № 04-572; Лист ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" від 14.09.2022 № 04-585; Лист ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" від 24.05.2022 № 01-306; платіжне доручення № 17 від 02.02.2021 на суму 47535,00 грн; платіжне доручення № 22 від 05.02.2021 на суму 415389,00 грн; платіжне доручення № 25 від 02.02.2021 на суму 36885,00 грн; платіжне доручення № 33 від 05.02.2021 на суму 154311,00 грн; платіжне доручення № 166 від 12.04.2021 на суму 324480,00 грн; платіжне доручення № 191 від 12.04.2021 на суму 139227,00 грн; рахунок-фактура К0000000018 від 01.02.2021 на суму 84420,00 грн; рахунок-фактура К0000000019 від 01.02.2021 на суму 569700,00 грн; рахунок-фактура К0000000078 від 05.04.2021 на суму 463707,00 грн; видаткова накладна К0000000019 від 01.02.2021 на суму 84420,00 грн; видаткова накладна К0000000020 від 01.02.2021 на суму 569700,00 грн; видаткова накладна К0000000083 від 05.04.2021 на суму 463707,00 грн; Повідомлення про представництво інтересів Козельщинської селищної ради.
08.05.2025 від Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області надійшла заява (вх. № 6196) в якій останній повідомляє суд про підтримання вимог позовної заяви поданої керівником Глобинської окружної прокуратури Полтавської області та просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Інших заяв по суті спору до суду не надходило.
2. Процесуальні питання, вирішені судом.
31.03.2025 року до Господарського суду Полтавської області надійшла позовна заява Глобинської окружної прокуратури Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про стягнення 212 066,30 грн попередньої оплати за непоставлений товар в порушення останнім прийнятих на себе зобов'язань з поставки товару за укладеним 02.01.2021 між сторонами Договором поставки №2.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.03.2025 справу № 917/673/25 розподілено судді Ківшик О.В.
Суд ухвалою від 01.04.2025 у справі № 917/673/25 прийняв позовну заяву до розгляду і відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання), встановив відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "неправильно зазначена (відсутня) адреса".
З метою дотримання приписів чинного законодавства суд супровідним листом від 15.04.2025 №01-19/380/2025 повторно направив відповідачу ухвалу суду від 01.04.2025 за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Ухвала Господарського суду Полтавської області від 01.04.2025, яка направлялась відповідачу за адресою, наявною в матеріалах справи, та яка співпадає із зазначеною у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, повернулася до Господарського суду Полтавської області з відміткою поштового відділення "адресат відсутній за вказаною адресою".
Відповідно до ч. 2, 3 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов'язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи.
Повідомлення про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання відповідач суду не надав.
У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).
За змістом ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
Згідно ст. 232 ГПК України судовим рішенням є, зокрема, ухвали.
Суд вважає, що факт неотримання відповідачем поштової кореспонденції залежав від волевиявлення самого адресата, тобто мав суб'єктивний характер та є наслідком неотримання адресатом пошти під час доставки за вказаною адресою і незвернення самого одержувача кореспонденції до відділення пошти для отримання рекомендованого поштового відправлення (подібний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19, від 28.09.2020 у справі № 910/9791/18, від 21.01.2021 у справі № 910/16249/19, від 14.04.2021 у справі № 876/74/20, від 26.05.2021 у справі № 916/1176/20, від 20.07.2021 у справі № 916/1178/20, від 17.11.2021 у справі № 908/1724/19, від 25.11.2021 у справі № 873/41/21, від 09.12.2021 у справі № 911/3113/20, від 14.01.2022 у справі № 910/2042/21, від 23.06.2022 у справі № 914/2265/20, від 27.07.2022 у справі № 908/3468/13).
Отже, відповідно до ч. 7 ст. 120, ст. 242 ГПК України ухвала суду від 01.04.2025 вважається врученою відповідачу 23.04.2025 року.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що відповідно до ч. 6 ст. 6 ГПК України адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов'язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Процесуальні наслідки, передбачені цим Кодексом у разі звернення до суду з документом особи, яка відповідно до цієї частини зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його, застосовуються судом також у випадках, якщо інтереси такої особи у справі представляє адвокат.
Згідно з п.2 ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.
Таким чином, відповідач на вимогу ч.6 ст.6 ГПК України з 18.10.2023 зобов'язаний був зареєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, чого останнім зроблено не було. Отже, судове рішення від 01.04.2025 не було вручено відповідачу в електронній формі шляхом його направлення до електронного кабінету, оскільки останній не виконав свій обов'язок щодо реєстрації електронного кабінету у строк визначений законом.
Неотримання відповідачем поштової кореспонденції за місцем офіційної реєстрації (ухвала від 01.04.2025), невиконання відповідачем обов'язку щодо реєстрації електронного кабінету своєчасно, свідчать про те, що відповідачем не вживались заходи щоб дізнаватись про стан існуючих судових проваджень.
Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов у визначений у відповідності до положень ГПК України строк не скористався.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
За приписами ч. 2 ст. 178 ГПК України суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи також у разі, якщо відзив подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його і не навела поважних причин невиконання такого обов'язку.
За таких обставин, справа підлягає вирішенню за наявними матеріалами.
Матеріали справи свідчать про те, що судом було створено всім учасникам судового процесу належні умови для доведення останніми своїх правових позицій, надання ними доказів, які, на їх думку, є достатніми для обґрунтування своїх вимог та заперечень. Окрім того, судом було вжито всіх заходів, в межах визначених чинним законодавством повноважень, щодо всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.
Водночас суд зауважує, що відповідно до пунктів 3 та 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення (ч. 4 ст. 240 ГПК України). Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 ГПК України).
3. Обставини, встановлені судом під час розгляду справи.
11.12.2020 Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради на вебпорталі державних закупівель "Prozorro" оприлюднено оголошення про проведення відкритих торгів UA-2020-12-11-006858-с на закупівлю за ДК 021:2015 - 09130000 - нафта та дистиляти (3 лоти), а саме:
- Лот 1 - бензин А-95 - 12000 (дванадцять тисяч) літрів;
- Лот 2 - бензин А-92 - 13500( тринадцять п'ятсот тисяч) літрів;
- Лот 3 - дизельне паливо - 28000(двадцять вісім тисяч) літрів.
За результатами процедури закупівлі тендерну пропозицію ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" визнано найбільш економічно вигідною, а останнього - переможцем торгів.
02.01.2021 року між Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради (далі - Замовник) та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - Постачальник) було укладено Договір поставки № 2 (далі - Договір, а.с. 19-23).
У Договорі сторони узгодили, зокрема, наступне :
- Замовник зобов'язується у 2021 році поставити Замовникові товари, зазначені в п. 1.2, а Замовник - прийняти і оплатити такі товари (пункт 1.1. Договору);
- кількість товару : бензин А-95 - 12000 (дванадцять тисяч) літрів; бензин А- 92 - 13500( тринадцять п'ятсот тисяч) літрів; дизельне паливо - 28000 (двадцять вісім тисяч) літрів, (пункт 1.2. Договору);
- продаж партії Товару здійснюється по одноразових відомостях (талонам - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС/АГЗП Замовника фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначенні на ньому). Термін дії талонів - без терміну дії (пункт 1.4. Договору);
- сума цього Договору становить 1 128 690,00 грн, у т.ч. ПДВ - 188 115 грн (пункт 3.1. Договору);
- ціна за одиницю товару (1л) становить : бензин А-95- 21,48 грн за літр; бензин А-92 - 20,46 грн за літр; дизельне паливо - 21,24 грн. за літр. В ціну Товару закладена вартість зберігання та його видача на АЗС/АГЗП Замовника (пункт 4.1 Договору);
- строк (термін) поставки (передачі) товарів - протягом 2021 року (з дня укладення договору до 31 грудня 2021 року) (пункт 5.1 Договору);
- місце поставки Товару є АЗС Замовника (пункт 5.4 Договору);
- зобов'язання Постачальника щодо поставки товару вважаються виконаними у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника за адресою, визначеною у його заявці, (пункт 5.5 Договору);
- заправка автотранспорту на АЗС здійснюється на підставі пластикових карток, надалі - картки, встановленого зразка без терміну дії (пункт 5.7 Договору);
- Постачальник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим Договором (пункт 6.3.1 Договору);
- у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за Договором Сторони несуть відповідальність, передбачену законами, цим Договором, або ч. 2. ст. 231 Господарського кодексу України (пункт 7.1 Договору);
- у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (неустойка, штраф, пеня) у розмірі 0,1 % від суми непоставленого товару за кожний день затримки (пункт 7.2 Договору);
- цей Договір набирає чинності з дня його підписання і діє в частині постачання з 18.01.2021 до 31.12.2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов'язань за ним (пункт 10.1. Договору);
- дія Договору припиняється : 31.12.2021 року; достроково за згодою Сторін; з інших підстав, передбачених чинним законодавством України, та умовами цього Договору (пункт 10.4. Договору).
13.04.2021 до Договору поставки №2 від 18.01.2021 між Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради та ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" укладено додаткову угоду №1. Означеною додатковою угодою в п.1.2 Договору внесено зміни, якими зобов'язано постачальника поставити замовникові наступну кількість паливо-мастильних матеріалів :
- Бензину А-95 в кількості 11643,766 літрів на суму 257683,74 грн (з них : 8000 літрів по ціні 21,48 грн за літр на суму 171840 грн та 3643,766 літрів по ціні 23,58 грн за літр на загальну суму 85920 грн;
- Бензину А-92 в кількості 13001,3334 літра на суму 276 180,00 грн (з них : 8000 літрів по ціні 20,46 грн за літр на суму 163 680,00 грн та 5001,334 літр по ціні 22,50 грн за літр на загальну суму 112 530,00 грн;
- Дизельного палива в кількості 26875,3214 літрів на суму 594 595,80 грн (з них : 15500 літрів по ціні 21,24 грн за літр на суму 329 220,00 грн та 11375,3214 літрів по ціні 23,34 грн за літр на загальну суму 265 500,00 грн.
Всього 51 520,4208 літрів на загальну суму 1 128 459,54 грн.
На виконання умов Договору відповідач передав Виконавчому комітету Козельщинської селищної ради талонів на загальну суму 1 117 827,00 грн. Дана обставина підтверджується наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних : К0000000019 від 01.02.2021 на суму 84 420,00 грн, К0000000020 від 01.02.2021 на суму 569 700,00 грн, К0000000083 від 05.04.2021 на суму 463707,00 грн.
В дотримання умов Договору на підставі виставлених відповідачем рахунків, Замовник оплатив Постачальнику товар (відповідну кількість талонів) на загальну суму 1 117 827,00 грн, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями платіжних доручень, а саме : № 17 від 02.02.2021 на суму 47 535,00 грн, №22 від 05.02.2021 на суму 415 389,00 грн, №25 від 02.02.2021 на суму 36 885,00 грн, №33 від 05.02.2021 на суму 154 311,00 грн, № 166 від 12.04.2021 на суму 324 480,00 грн, №191 від 12.04.2021 на суму 139 227,00 грн.
За даними Прокурора Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради фактично отриманий товар у наступному асортименті:
- бензин А-95 у кількості 4610 літрів на суму 99 392,44 грн;
- бензин А-92 у кількості 10610 літрів на суму 222 405,00 грн;
- дизельне паливо у кількості 26870 літрів на суму 594 595,80 грн.
В порушення умов Договору відповідач не здійснив поставку товару (9420 літрів пального) оплаченого Виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради на загальну суму 212 066,30 грн, а саме :
- бензин А-95 у кількості 7030 літрів на суму 158 291,30 грн;
- бензин А-92 у кількості 2390 літрів на суму 53 775 грн.
З огляду на неналежне виконання відповідачем зобов'язань по Договору щодо поставки пального Виконавчому комітету Козельщинської селищної ради в узгодженій у Додатковій угоді кількості, останній звертався до відповідача з претензіями (а.с. 26-28) з вимогою допоставити товар (9420 літрів пального) на загальну суму 212 066,30 грн
У відповідь на претензію Відповідач направив Позивачу листи № 01-306 від 24.05.2022 та від 14.09.2022 (а.с. 30-32), в яких повідомляв про необхідність проведення звірки взаємних розрахунків та здійснити повернення невикористаних талонів після чого за відповідачем буде обліковуватись заборгованість. При цьому, відповідач зауважив, що повернення узгодженої суми заборгованості є неможливим у зв'язку з арештом грошових коштів на рахунках підприємства та забороною здійснення видаткових операцій, застосованих на підставі судових рішень.
За даними прокурора, на дату звернення з цим позовом до суду нафтопродуктів (9420 літрів пального) по одноразовим відомостям - талонам позивачу не передано, кошти за непоставлений товар в розмірі 212 066,30 грн за Договором позивачу не повернуто.
Необхідність захисту інтересів держави прокурор обґрунтовує потребою у ефективному використанні коштів держави, у тому числі стягнення грошових коштів через недотримання умов Договору.
З огляду на викладене, Глобинська окружна прокуратура Полтавської області в інтересах держави в особі Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області звернулась до суду з даним позовом.
4. Норми права, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення, та висновки господарського суду за результатами вирішення спору.
Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини. Правочин за приписами ст. 204 ЦК України є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. Положеннями статей 627, 628 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Приписами частини 1 статті 67 Господарського кодексу України (далі - ГК України) унормовано, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.
Враховуючи правову природу укладеного договору, кореспондуючи права та обов'язки його сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.
Частиною 1 статті 265 ГК України визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у обумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частинами 1, 2 ст. 712 ЦК України встановлено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. За приписами ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона-постачальник, зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій сторони - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Стаття 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу. Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до п. 2 ст. 693 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Частиною першою ст. 530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Відповідно до ст. 599 ЦК України та ст. 202 ГК України господарське зобов'язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Статтею 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, якщо він не почав його виконувати або не виконав його у строк, встановлений договором.
Як вбачається з матеріалів справи, Виконавчий комітет Козельщинської селищної ради належним чином виконав зобов'язання за вищезазначеним Договором щодо здійснення ним попередньої оплати. Відповідач в порушення прийнятих на себе зобов'язань за вказаним Договором поставки та приписів ст. 662, ст. 663 ЦК України не поставив позивачу товар у встановлені у Договорі поставки строки, суму передоплати не повернув. Дана обставина відповідачем не спростована.
За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 161 ГПК України при розгляді справи судом в порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи, зокрема, є: позовна заява; відзив на позовну заяву.
Відповідач контррозрахунку ціни позову не надав, незгоди щодо арифметичної правильності розрахунку у відзиві не висловив, вимогу не заперечив.
Згідно з приписами частини 4 статті 165 ГПК України якщо відзив не містить вказівки на незгоду відповідача з будь-якою із обставин, на яких ґрунтуються позовні вимоги, відповідач позбавляється права заперечувати проти такої обставини під час розгляду справи по суті.
Отже матеріалами справи підтверджується наявність складу господарського правопорушення щодо невиконання відповідачем поставки товару у встановлений Договором строк та в узгодженій кількості.
Щодо наявності підстав представництва органами прокуратури інтересів держави у спірних правовідносинах, суд враховує наступне.
Пунктом 3 ст. 131-1 Конституції України визначено, що прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до ст. 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.
Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Отже, виключними випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї норми є поняття "інтерес держави".
У рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3рп/99 Конституційний Суд України, з'ясовуючи поняття "інтереси держави" висловив позицію про те, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійснені програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності - державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб'єктів права власності та господарювання тощо (п. 3 мотивувальної частини).
Як зазначив Верховний Суд у постанові від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 "інтереси держави" охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом. Надмірна формалізація поняття «інтереси держави» особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. "Державний інтерес" у спірних правовідносинах полягає, перш за все, у законності використання органами державної влади бюджетних коштів для придбання товарів, робіт і послуг та іншої допомоги з метою забезпечення нагальних потреб в умовах воєнного стану, зокрема, забезпечення ефективного, своєчасного виконання правочинів, укладених з метою належного функціонування держави.
Пунктом 5.6 постанови Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18 вказано, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює, або неналежним чином здійснює відповідний орган. Прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.
Відповідну правову позицію викладено в постановах Верховного Суду від 18.04.2019 у справі №906/506/18, від 11.04.2019 у справі №904/583/18, від 13.02.2019 у справі №914/225/18, від 21.05.2019 у справі №921/31/18.
Розглядаючи питання обґрунтування прокурором підстав представництва інтересів держави у суді, Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 наголошено, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, повинен обґрунтувати та довести бездіяльність компетентного органу. При цьому бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло і з власності держави), а також таких чинників як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і, якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва.
Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Відповідно до ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", Глобинською окружною прокуратурою 22.11.2024 до виконавчого комітету Козельщинської селищної ради направлено лист за №50/1-4530вих24 про необхідність самостійного реагування на встановлені прокурором порушення.
У відповідь на листи вказаним органом повідомлено Глобинську окружну прокуратуру про відсутність можливості звертатись з відповідним позовом до суду.
Також, Глобинською окружною прокуратурою, на виконання абз. 4 ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" повідомлено позивача про звернення в його інтересах до суду з вказаним позовом.
Отже, прокурором виконано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом направлення повідомлення позивачу про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом та здійснення представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі.
Суд зазначає, що на виконання ч. 3, 5 ст. 53 ГПК України та ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор при поданні позовної заяви здійснив всі необхідні дії, обґрунтував неналежне здійснення захисту інтересів держави в особі Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області, який не вжив заходів за порушення і несвоєчасне виконання відповідачем умов договору поставки у судовому порядку, про що повідомив позивачів відповідними листами; зазначив, що несвоєчасне виконання постачальником своїх договірних зобов'язань з постачання продовольчих товарів, підірвало можливості пов'язані з виконанням державою своїх функцій, зокрема на укріплення обороноздатності в умовах збройної агресії російської федерації проти України, чим обґрунтував порушення інтересів держави.
Прокурор пред'являє цей позов в інтересах держави в особі виконавчого комітету Козельщинської селищної ради з наступних підстав.
Статтею 11 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" визначено, що виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Відповідно до ст. 18-1 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" орган місцевого самоврядування може бути позивачем та відповідачем у судах загальної юрисдикції, зокрема, звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації його повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування.
Відповідно до ст. 51 вказаного Закону виконавчим органом сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради є виконавчий комітет ради, який утворюється відповідною радою на строк її повноважень. Після закінчення повноважень ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної у місті ради її виконавчий комітет здійснює свої повноваження до сформування нового складу виконавчого комітету.
Відповідно до ч. 2 ст. 62 Закону сільські, селищні, міські, районні в містах (у разі їх створення) ради та їх виконавчі органи самостійно розпоряджаються коштами відповідних місцевих бюджетів, визначають напрями їх використання.
Порушенням інтересів держави у даному випадку є те, що виконавчий комітет Козельщинської селищної ради, як виконавчий орган місцевої ради, замовник процедури закупівлі та головний розпорядник коштів місцевого бюджету, уповноважений ефективно і раціонально витрачати кошти місцевого бюджету. У спірних правовідносинах інтереси держави та позивача повністю збігаються. їх порушення полягає у недотриманні норм законодавства у господарських правовідносинах щодо постачання товарів за рахунок бюджетних коштів та у сфері публічних закупівель у зв'язку з порушенням умов договору про закупівлю переможцем конкурсних торгів.
Отже, незважаючи на те, що прокурором було повідомлено виконавчий комітет Козельщинської селищної ради про допущені порушення при виконанні умов договору, маючи відповідні повноваження для захисту економічних інтересів громади, останнім не вжито жодних заходів для їх захисту.
Глобинською окружною прокуратурою виконано приписи ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" шляхом направлення повідомлення позивачу - виконавчому комітету Козельщинської селищної ради про намір звернутися до господарського суду в його інтересах із зазначеним позовом та здійснення представництва прокуратурою інтересів держави у даній справі (докази надаються).
Таким чином, виконавчий комітет Козельщинської селищної ради, як сторона договору поставки, умови якого не виконано відповідачем, а так само розпорядник коштів місцевого бюджету є уповноваженим органом на виконання функцій держави у спірних правовідносинах.
Разом з тим, виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради, як уповноваженим органом, відповідні заходи, направлені на захист майнових інтересів територіальної громади у виниклих спірних правовідносинах, не вжито.
Підставою представництва прокурором інтересів держави у вказаній справі є порушення відповідачем умов Договору щодо своєчасної поставки товару (паливно-мастильних матеріалів) та в обумовлених обсягах, що тягне за собою ненадходження коштів до Державного бюджету України, і, відповідно, суттєво порушує інтереси держави.
За таких обставин, суд дійшов висновку про правомірність звернення прокурора до суду та необхідність розгляду по суті заявлених вимог.
Згідно із ч. 2-3 ст.13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За приписами ч.1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Судом досліджено всі докази, наявні у матеріалах справи.
Допустимих доказів в спростування зазначеного чи будь-яких обґрунтованих заперечень по суті спору відповідач суду не надав.
Отже, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підтверджені документально, відповідають нормам матеріального права, відповідачем не спростовані, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.
Стосовно розподілу судових витрат.
З матеріалів справи вбачається, що при зверненні з позовом до суду згідно платіжної інструкції № 704 від 20.03.2025 прокурор сплатив судовий збір у розмірі 3 181,00 грн.
Зарахування судового збору у розмірі 3 181,00 грн до спеціального фонду Державного бюджету України підтверджується довідкою (а.с. 53).
Пунктом 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України визначено, що у спорах, що виникають при укладенні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.129 ГПК України судовий збір покладається на відповідача у розмірі 3 181,00 грн.
Керуючись статтями 129, 232-233, 236-238, 240, 252 ГПК України, суд
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Кременчуцького району Полтавської області (вул. Остроградського, 75/145, смт. Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100, код за ЄДРПОУ 04383682, р/р № UA058201720344251021100043062, одержувач : Виконавчий комітет Козельщинської селищної ради, банк одержувача : Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172) кошти у сумі 212 066,30 грн.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Чумацький шлях, 62, м. Полтава, Полтавська область, 36010, код ЄДРПОУ 38194448) на користь Полтавської обласної прокуратури (36000, м. Полтава, вул. 1100 річчя Полтави, 7, р/р № UA118201720343130001000006160, банк ДКСУ м. Київ, код ЄДРПОУ 02910060, код класифікації видатків бюджету - 2800) витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 181,00 грн.
Видати наказ із набранням рішенням законної сили.
4. Рішення надіслати учасникам справи в порядку, встановленому статтею 242 ГПК України.
Рішення підписано 30.06.2025 року.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України).
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 ГПК України).
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 ГПК України).
Суддя О.В.Ківшик