65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"30" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/4794/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., розглянувши справу
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" (код ЄДРПОУ 38138226, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33)
до відповідача: Селянського (фермерського) господарства "Інтеграл" (код ЄДРПОУ 19226681, 75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань(пн), вул. Карла Маркса, буд. 4)
про стягнення 286632,00 грн.
Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовом до відповідача Селянського (фермерського) господарства "Інтеграл" про стягнення 286632,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов укладеного між сторонами договору оренди від 02.07.2021 №410СО-0721.
Ухвалою від 04.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, встановлено сторонам строк на подання заяв по суті справи.
20.11.2024 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
Згідно з приписами статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.
Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.
Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід уважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.
При цьому, Європейський суд з прав людини зазначає, що розумність тривалості провадження повинна визначатися з огляду на обставини справи та з урахуванням таких критеріїв: складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також ступінь важливості предмета спору для заявника (рішення Європейського Суду з прав людини у справах "Савенкова проти України" від 02.05.2013, "Папазова та інші проти України" від 15.03.2012 року).
Європейський суд, щодо тлумачення положення "розумний строк" в рішенні у справі "Броуган (Brogan) та інші проти Сполученого Королівства" роз'яснив, що строк, який можна визначити розумним, не може бути однаковим для всіх справ, і було б неприродно встановлювати один строк в конкретному цифровому виразі для усіх випадків. Таким чином, у кожній справі виникає проблема оцінки розумності строку, яка залежить від певних обставин.
З огляду на зазначене, з метою повного, об'єктивного та всебічного розгляду справи, враховуючи обставини, пов'язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, постійні тривалі повітряні тривоги, інші чинники, тощо; приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа розглянута поза межами строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України, але, у розумний строк, тобто такий, що є об'єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи.
У відповідності до ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.
Судове рішення підписано без його проголошення у відповідності до приписів ч.4 ст.240 ГПК України.
Дослідивши матеріали справи, суд, -
02.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" (далі - орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Інтеграл" (далі - орендар) було укладено договір оренди.
Відповідно до п. 1.1. договору, орендодавець передає орендарю у платне строкове користування (оренду) ящики та/або тару у місцях отримання ящика та/або тари в обумовлений цим договором строк, а орендар приймає та використовує їх за цільовим призначенням.
Згідно з п. 1.2. договору, після завершення строку оренди орендар повертає ящик та тару в місцях повернення в обумовлені цим договором строки.
За умовами п. 1.3. договору, орендар сплачує орендодавцю плату згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 1.5. договору, найменування, асортимент ящика та тари зазначається у специфікації (додаток №3) до даного договору. У разі зміни асортименту сторони підписують нову специфікацію, що містить змінені дані та застосовується у подальшій діяльності сторін.
Згідно з п. 2.2. договору, тара, на якій ящик відвантажується орендарю, є власністю орендодавця та підлягає поверненню орендодавцю згідно з умовами цього договору.
Відповідно до п. 2.7. договору, приймання орендарем ящика та/або тари від орендодавця здійснюється шляхом складання сторонами акту прийому-передачі ящика/тари в оренду (форма додаток №5 до цього договору). Підписаний сторонами акт прийому-передачі ящика/тари в оренду підтверджує досягнення між ними домовленості щодо кількості, асортименту, якісних характеристик та місця отримання ящика та/або тари. Якщо приймання ящика або тари здійснюється представником орендаря, то останній зобов'язується надіслати на адресу орендаря паспортні дані представника та/або посвідчення водія (ПІБ, серія , номер, ким і коли видано), або видати своєму представнику довіреність на вчинення дій від його імені. Копія такої довіреності разом із актом передається орендодавцю.
Згідно з п. 3.1. договору, орендар повинен повернути орендовані ящики орендодавцю або його повіреному чи виконавцю у визначений даним договором строк.
Пунктами 3.4.-3.5. договору передбачено, що повернення ящика від орендаря до повіреного/виконавця оформлюється актом прийому-передачі ящика від орендаря (форма додаток №5А до цього договору (залежно від мережі), який складається в трьох примірниках (по одному для повіреного/виконавця, для довірителя/орендодавця та для орендаря). Повернення ящика від орендаря до орендодавця оформлюється актом прийому-передачі ящика/тари від орендаря.
Відповідно до п. 4.1. договору, орендар повинен повернути тару орендодавцю у визначений даним договором строк.
За умовами п. 5.1. договору, строк оренди ящика та/або тари встановлюється в додатку №7А до договору. Вказаний строк може бути змінено шляхом зазначення у заявці та погодження сторонами.
Згідно з п. 6.1.-6.3. договору, ціна оренди визначається орендодавцем: для кожного типу ящика та/або тари; кожного місця прийому ящика та/або тари. Ціна оренди може бути розрахована на: окрему кількість ящика та/або тари; окремий строк, впродовж якого орендар приймає в оренду ящики та або тару від орендодавця. Ціна оренди, а також додаткові цінові умови зазначаються у додатку № 7А, який є невід'ємною частиною цього договору.
Відповідно до п. 6.4-6.5. договору, у разі повного чи часткового неповернення орендарем ящика та/або тари в строк, визначений цим договором, кількість ящика та або тари, які не були повернені в цей строк, вважаються орендованими на тих самих умовах та на той самий строк. В цьому випадку орендодавець в односторонньому порядку складає акт про продовження оренди ящика/тари (додаток № 9) та направляє його орендарю. Якщо строк оренди на будь-яку кількість ящика та/або тари був продовжений двічі (відповідно до п.6.4. цього договору), така кількість ящика та/або тари вважається втраченою та підлягає оплаті згідно з п. 7.1.12. цього договору.
Пунктом 6.6. договору передбачено, що плата за оренду ящика та/або тари здійснюється орендарем па умовах 100% передоплати згідно рахунку-фактури орендодавця в день погодження заявки орендодавцем. Рахунок-фактура, переданий за допомогою засобів зв'язку, що зазначені в реквізитах, має повну юридичну силу до заміни його на оригінали. Неотримання орендарем рахунку-фактури з будь-яких причин не є підставою для не оплати вартості послуг.
За умовами п 6.9. договору, датою виконання обов'язків орендаря зі сплати будь-яких сум в рамках цього договору є дата зарахування відповідної суми на рахунок орендодавця.
Розділом 7 договору передбачені права та обов'язки сторін.
Відповідно до 7.1.12 договору, у разі втрати ящика та/або тари орендар зобов'язується компенсувати орендодавцю 100% від вартості відповідно ящика та/або тари, яка зазначена у специфікації, у 5 денний строк з моменту виявлення. У випадку знайдення ящика/тари орендар зобов'язаний повернути їх орендодавцю. В цьому випадку орендар сплачує орендодавцю орендну плату за весь час відсутності ящика та/або тари, а орендодавець повертає орендарю сплачену останнім вартість знайденого ящика/тари, яка зазначена у специфікації (додаток № 3). Часом відсутності ящика та/або тари є дата з якої, згідно умов даного договору, ящик та/або тара вважається втраченою і до їх повернення, що підтверджується актом приймання-передачі ящика та/або тари від орендаря.
Згідно з п. 12.2-12.3 договору, у разі порушення однією зі сторін своїх зобов'язань за даним договором, винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні завдані у зв'язку з цим збитки відповідно до вимог чинного законодавства України. Дії та/або бездіяльність орендаря щодо заходів, необхідних для забезпечення схоронності ящика та/або тари орендодавця в зберіганні, що призвели до втрати, нестачі або пошкодження ящика та/або тари, кваліфікуються як такі, що відбулися внаслідок вини орендаря.
За умовами п. 12.11 договору, у випадку прострочення компенсації вартості пошкодженого або втраченого ящика та/або тари на підставі відповідно п. 7.1.10 чи 7.1.12 цього договору, більше ніж на 5 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від суми боргу.
Відповідно до п. 13.1-13.3 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за дим договором, якщо вони виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами слід розуміти зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього договору, виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин. Форс-мажорне застереження: виникнення зазначених у пп. 13.1-13.3 цього договору обставин непереборної сили або інших обставин не є підставою для відмови орендаря від сплати коштів за оренду ящиків/тари, що були йому передані до їх виникнення.
Пунктами 13.4-13.5 договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення (або з моменту коли дізналася про зазначені обставини) повідомити про це іншу сторону у письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили є сертифікат або інші підтверджуючі документи, видані Торгово-промисловою палатою України, або відповідними державними органами країни - у місці їх виникнення.
Відповідно до п 15.1. договору, цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами, та діє протягом одного календарного року. У випадку, якщо жодна із сторін за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії цього договору не повідомила про бажання розірвати цей договір, то він вважається автоматично пролонгованим на той самий строк та на тих самих умовах. Кількість таких пролонгацій необмежена.
Згідно з п. 17.1. договору, електронний документообіг здійснюється сторонами за допомогою комп'ютерної програми "M.E.Doc" із дотриманням положень Закону України "Про електронні довірчі послуги", Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", Цивільного кодексу України.
Відповідно до п. 17.2. договору, сторони домовилися про те, що на виконання умов цього договору будуть застосовуватися наступні види електронних документів: 1) рахунки; 2) акт прийому-передачі ящика/тари в оренду (додатки 5, 5А); 3) акт прийому-передачі ящика/тари від орендаря (Додаток 5Б); 4) акти наданих послуг; 5) акти звірок взаєморозрахунків; 6) податкову накладну.
Згідно з п. 17.12 договору, сторони домовилися, що Е-документи, які відправлені, завірені КЕП (ЕЦП), мають повну юридичну силу, породжують права та обов'язки для сторін, можуть бути представлені до суду в якості належних доказів та визнаються рівнозначними документам, що складаються на паперовому носієві. Підтвердження передачі документів (відправлення, отримання, тощо) вважається легітимним підтвердженням фактичного прийому-передачі таких документів уповноваженими особами сторін і не вимагає додаткового доказування. Сторони погоджуються, що використання засобів криптографічного захисту інформації, які реалізують шифрування і КЕП (ЕЦП), достатньо для забезпечення конфіденційності інформаційної взаємодії сторін щодо захисту від несанкціонованого доступу та безпеки обробки інформації, а також для підтвердження того, що: Е-документ надходить від сторони, яка його передала (підтвердження авторства документа): Е-документ не зазнав змін при інформаційній взаємодії сторін (підтвердження цілісності та автентичності документа); Е-документ слід вважати таким, що отриманий стороною-одержувачем з моменту відправки його стороною-відправником за допомогою комп'ютерної програми "M.E.Doc".
Договір підписано між сторонами без будь-яких зауважень, підписи скріплено печатками.
Позивачем долучено до матеріалів справи додатки до договору: додаток №1 "Правила роботи з пластиковим ящиком", додаток № 2 "Заявка орендаря па отримання ящика/тари", додаток № 3 "Специфікація", додаток № 4 "Місця отримання/повернення ящика", додаток № 4А "Місця отримання/повернення тари", додаток № 5 "Акт прийому-передачі ящика/тари в оренду", додаток №5А "Акт прийому-передачі ящика/тари від орендаря через повіреного/виконавця", додаток №5Б "Акт прийому-передачі ящика/тари від орендаря", додаток №6А "Акт про повернення розбіжностей при поверненні ящика/тари", додаток № 7А "Строк та вартість оренди", додаток № 8 "Акт звірки", додаток № 9 "Акт про продовження оренди ящика/тари", додаток № 10 "Відповідальні особи за виконання договору".
29.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" та Селянським (фермерським) господарством "Інтеграл" було укладено додаткову угоду № 1, в якій сторони погодили викласти п. 5.6. договору оренди у наступній редакції: "Плата за оренду ящика та/або тари здійснюється орендарем згідно рахунку-фактури орендодавця протягом 7 банківських днів з дати отримання ящика та/або тари. Рахунок-фактура, переданий за допомогою зв'язку, що зазначені у реквізитах, має повну юридичну силу до заміни його на оригінали. Неотримання орендарем рахунку-фактури з будь-яких причин не є підставою для не оплати вартості послуг".
15.01.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" та Селянським (фермерським) господарством "Інтеграл" було укладено додаткову угоду № 2, в якій сторони погодили викласти п. 1 додатку 3 до договору оренди у новій редакції.
Відповідно до умов договору оренди, позивач передав, а відповідач прийняв в оренду ящики та тару, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі ящика/тари, а саме:
- акт прийому-передачі ящика/тари № 18563 від 22.09.2021 на суму 697,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 22.10.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 18846 від 30.09.2021 на суму 337608,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 30.10.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 18874 від 01.10.2021 на суму 346392,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 31.10.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 19211 від 13.10.2021 на суму 144216,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 12.11.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 19352 від 16.10.2021 на суму 144288,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 15.11.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 19787 від 29.10.2021 на суму 432720,00 грн. зі строком повернення ящика/тари до 28.11.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 20645 від 26.11.2021 на суму 173088,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 26.12.2021;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 20958 від 08.12.2021 на суму 383472,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 07.01.2022;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 21273 від 17.12.2021 на суму 288648,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 16.01.2022;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 21338 від 20.12.2021 на суму 79272,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 19.01.2022;
- акт прийому-передачі ящика/тари № 21814 від 05.01.2022 на суму 378072,00 грн., зі строком повернення ящика/тари до 04.02.2022.
В матеріалах справи наявні акти здачі-приймання робіт (наданих послуг) від 19.01.2022 №252, від 04.02.2022 №1155, та акти звірки за січень 2022 рік.
Також позивачем долучено до матеріалів справи акти про продовження оренди ящика/тари:
-від 19.01.2022 №78 за ящики F6423 пластиковий контейнер Ortus 06*04*0,23м (чорний) у кількості 119 шт. зі строком повернення 18.02.2022;
- від 04.02.2022 №155 за ящики N6422 пластиковий контейнер 06*04*0,22м (зелений) у кількості 1004 шт. та ящики F6423 пластиковий контейнер Ortus 06*04*0,23м (чорний) у кількості 150 шт. зі строком повернення 06.03.2022;
- від 18.02.2022 №206 за ящики F6423 пластиковий контейнер Ortus 06*04*0,23м (чорний) у кількості 119 шт. зі строком повернення 20.03.2022.
Суд враховує ту обставину, що Акти про продовження оренди підписані у системі електронного документообігу "M.E.Doc" лише позивачем. Разом з цим, відповідні документи є належним та допустимим доказом користування відповідачем орендованими ящиками у вказані вище періоди, адже згідно із пунктом 8.1 договору акти про продовження оренди складаються орендодавцем в односторонньому порядку з їх подальшим направленням орендарю. Відповідач отримав ці акти у системі "M.E.Doc", що підтверджується відміткою на них: "Документ прийнято контрагентом", та не висловлював мотивованої відмови від їх підписання, право на що передбачене пунктом 12.7 договору.
Позивач зазначає, що відповідачем у визначений договором строк не було повернуто:
1) Ящики F6422 пластиковий контейнер 06*04*0,22 м (зелений) у кількості 1004 шт. Вище вказані ящики позивачем було передано відповідачу на підставі акту прийому-передачі № 21814 від 05.01.2022 зі строком повернення 04.02.2022. В подальшому їх оренда була продовжена до 06.03.2022 на підставі акту про продовження оренди ящика/тари № 155 від 04.02.2022.
2) Ящики F6423 пластиковий контейнер Ortus 06*04*0,23 м чорний у кількості 269 шт., які були передані відповідачу на підставі:
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21814 від 05.01.2022 зі строком повернення 04.02.2022. В подальшому їх оренда (на кількість, що залишилась неповернутою - 150 шт.) була продовжена до 06.03.2022 на підставі акту про продовження оренди ящика/тари № 155 від 04.02.2022;
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21338 від 20.12.2021 зі строком повернення 19.01.2022 та в подальшому оренда яких (на кількість, що залишилась неповернутою - 119 шт.) була продовжена двічі, до 18.02.2022 та до 20.03.2022 на підставі актів про продовження оренди ящика/тари № 78 від 19.01.2022 та № 206 від 18.02.2022 відповідно.;
3) Транспортна дерев'яна палета (800х1200) у кількості 81 шт., яка була передана відповідачу відповідно до:
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21814 від 05.01.2022 у кількості 11 шт. (зі строком повернення 04.02.2022);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21338 від 20.12.2021 у кількості 3 шт. (зі строком повернення 19.01.2022);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 18563 від 22.09.2021 у кількості - 4 шт. (зі строком повернення 22.10.2021) (відповідачем не повернуто 3 палети);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 18846 від 30.09.2021 у кількості - 9 шт. (зі строком повернення 30.10.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 18874 від 01.10.2021 у кількості - 11 шт. (зі строком повернення 31.10.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 19211 від 13.10.2021 у кількості - 3 шт. (зі строком повернення 12.11.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 19352 від 16.10.2021 у кількості - 4 шт. (зі строком повернення 15.11.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 19787 від 29.10.2021 у кількості - 10 шт. (зі строком повернення 28.11.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 20645 від 26.11.2021 у кількості - 4 шт. (зі строком повернення 26.12.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 20958 від 08.12.2021 у кількості - 14 шт. (зі строком повернення 07.01.2022);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21273 від 17.12.2021 у кількості - 9 шт. (зі строком повернення 16.01.2022).
Як стверджує позивач, 31.07.2024 відповідачу було направлено вимогу про компенсацію коштів за втрачені ящики і тару на загальну суму 238860,00 грн. Оскільки юридична адреса відповідача наразі знаходиться на окупованій території, вимога була направлена на електронну адресу контактної особи відповідача, яка вказана в додатку №10 до договору оренди, та на поштову адресу цієї особи - директора СФГ "Інтеграл" Семенова А.І. Разом з вимогою відповідачу було скеровано рахунок на оплату №7025 від 27.07.2024.
Означена вимога отримана директором відповідача, що підтверджено повідомленням про вручення від 05.08.2024, водночас залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило нарахування позивачем штрафних санкцій та звернення до суду із даним позовом.
Заперечуючи проти задоволення позову відповідач у відзиві на позовну заяву зауважує, що основним видом діяльності СФГ "Інтеграл" є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур. СФГ "Інтеграл" здійснювало господарську діяльність на власних та орендованих земельних ділянках, розташованих в Скадовському районі Херсонської області, з розташуванням складу в Херсонській області, Скадовський район, с. Нова Збур'ївка, вул. Центральна, буд. 283.
Відповідач наголошує, що на даний час керівник та засновник ОСОБА_1 не має доступу до майна СФГ "Інтеграл" (земельних ділянок, сільськогосподарської техніки та іншого рухомого майна), а відтак не має жодної інформації про нього, адже дана територія є до цього часу окупованою.
Також, за твердженням відповідача, склад фермерського господарства перебував в зоні підтоплення внаслідок підриву Каховської ГЕС.
Наведені вище обставини, за твердженням відповідача, є надзвичайними обставинами, настання яких він не очікував та не міг передбачити при звичайному перебігу справ. Вказані обставини прямо впливають на неможливість останнього виконати зобов'язання за укладеним договором оренди № 410СО-0721 від 02.07.2021, в тому числі сплачувати штраф за прострочення компенсації вартості втрачених ящиків.
Відповідач зазначає, що він не повідомляв позивача про наявність обставин непереборної сили, оскільки, на його думку, це було б "надмірним формалізмом" в умовах оголошеного воєнного стану, зважаючи на повномасштабність вторгнення росії на територію України та перебування всіх виробничих потужностей відповідача на окупованій частині території України.
За наведених обставин відповідач просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі, а також врахувати позицію щодо права суду на зменшення розміру штрафних санкцій.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч.1 ст.173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч.1 ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч.1 ст.175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно зі ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно з ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений між сторонами договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків, та за своєю правовою природою є договором найму (оренди), який підпадає під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України.
За приписами ст.759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).
Відповідно до ст. 761 ЦК України, право передання майна у найм має власник речі або особа, якій належать майнові права.
Згідно ст.762 ЦК України, за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Договором або законом може бути встановлено періодичний перегляд, зміну (індексацію) розміру плати за найм (оренду) майна.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
За приписами статей 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Нормами ст.612 ЦК України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Як встановлено судом, 02.07.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" (далі - орендодавець) та Селянським (фермерським) господарством "Інтеграл" (далі - орендар) було укладено договір оренди, відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає орендарю у платне строкове користування (оренду) ящики та/або тару у місцях отримання ящика та/або тари в обумовлений цим договором строк, а орендар приймає та використовує їх за цільовим призначенням.
Згідно з п. 1.2. договору, після завершення строку оренди орендар повертає ящик та тару в місцях повернення в обумовлені цим договором строки.
Згідно з п. 3.1. договору, орендар повинен повернути орендовані ящики орендодавцю або його повіреному чи виконавцю у визначений даним договором строк.
Відповідно до п. 4.1. договору, орендар повинен повернути тару орендодавцю у визначений даним договором строк.
За умовами п. 5.1. договору, строк оренди ящика та/або тари встановлюється в додатку №7А до договору. Вказаний строк може бути змінено, шляхом зазначення у заявці та погодження сторонами.
Матеріалами справи підтверджено, що на виконання умов договору оренди позивач передав, а відповідач прийняв в оренду ящики та тару, що підтверджено наявними в матеріалах справи актами прийому-передачі ящика/тари, а саме: № 18563 від 22.09.2021 на суму 697,00 грн.; № 18846 від 30.09.2021 на суму 337608,00 грн.; № 18874 від 01.10.2021 на суму 346392,00 грн.; № 19211 від 13.10.2021 на суму 144216,00 грн.; № 19352 від 16.10.2021 на суму 144288,00 грн.; № 19787 від 29.10.2021 на суму 432720,00 грн.; № 20645 від 26.11.2021 на суму 173088,00 грн.; № 20958 від 08.12.2021 на суму 383472,00 грн.; № 21273 від 17.12.2021 на суму 288648,00 грн.; № 21338 від 20.12.2021 на суму 79272,00 грн.; № 21814 від 05.01.2022 на суму 378072,00 грн.
Водночас, у визначений договором строк відповідачем не було повернуто:
1) Ящики F6422 пластиковий контейнер 06*04*0,22 м (зелений) у кількості 1004 шт. Вище вказані ящики позивачем було передано відповідачу на підставі акту прийому-передачі № 21814 від 05.01.2022 зі строком повернення 04.02.2022. В подальшому їх оренда була продовжена до 06.03.2022 на підставі акту про продовження оренди ящика/тари № 155 від 04.02.2022.
2) Ящики F6423 пластиковий контейнер Ortus 06*04*0,23 м чорний у кількості 269 шт., які були передані відповідачу на підставі:
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21814 від 05.01.2022 зі строком повернення 04.02.2022. В подальшому їх оренда (на кількість, що залишилась неповернутою - 150 шт.) була продовжена до 06.03.2022 на підставі акту про продовження оренди ящика/тари № 155 від 04.02.2022;
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21338 від 20.12.2021 зі строком повернення 19.01.2022 та в подальшому оренда яких (на кількість, що залишилась неповернутою - 119 шт.) була продовжена двічі, до 18.02.2022 та до 20.03.2022 на підставі актів про продовження оренди ящика/тари № 78 від 19.01.2022 та № 206 від 18.02.2022 відповідно.;
3) Транспортна дерев'яна палета (800х1200) у кількості 81 шт., яка була передана відповідачу відповідно до:
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21814 від 05.01.2022 у кількості 11 шт. (зі строком повернення 04.02.2022);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21338 від 20.12.2021 у кількості 3 шт. (зі строком повернення 19.01.2022);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 18563 від 22.09.2021 у кількості - 4 шт. (зі строком повернення 22.10.2021) (відповідачем не повернуто 3 палети);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 18846 від 30.09.2021 у кількості - 9 шт. (зі строком повернення 30.10.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 18874 від 01.10.2021 у кількості - 11 шт. (зі строком повернення 31.10.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 19211 від 13.10.2021 у кількості - 3 шт. (зі строком повернення 12.11.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 19352 від 16.10.2021 у кількості - 4 шт. (зі строком повернення 15.11.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 19787 від 29.10.2021 у кількості - 10 шт. (зі строком повернення 28.11.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 20645 від 26.11.2021 у кількості - 4 шт. (зі строком повернення 26.12.2021);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 20958 від 08.12.2021 у кількості - 14 шт. (зі строком повернення 07.01.2022);
- акту прийому-передачі ящика/тари № 21273 від 17.12.2021 у кількості - 9 шт. (зі строком повернення 16.01.2022).
Дана обставина не заперечується і відповідачем.
Відповідно до 7.1.12 договору, у разі втрати ящика та/або тари орендар зобов'язується компенсувати орендодавцю 100% від вартості відповідно ящика та/або тари, яка зазначена у специфікації, у 5 денний строк з моменту виявлення.
Так, під час розгляду справи судом встановлено обставину порушення відповідачем умов спірного договору в частині компенсації вартості не повернутих з оренди ящиків і тари, які належать позивачу, внаслідок чого станом на день розгляду справи за відповідачем рахується заборгованість по договору в розмірі 238860,00 грн.
Оскільки ця обставина підтверджується матеріалами справи та не спростована відповідачем, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" в частині стягнення основної заборгованості слід задовольнити.
Окрім цього, позивач, у зв'язку із простроченням сплати коштів в рахунок компенсації вартості ящиків і тари нарахував та заявив до стягнення з відповідача 47442,00 грн. штрафу.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 217 ГК України, господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
Частиною 2 ст.218 Господарського кодексу України встановлено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За ст. 230 ГК України, штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання. Суб'єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України, у разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.
Неустойкою (штрафом, пенею) згідно з приписами статті 549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Верховний Суд неодноразово у своїх постановах звертав увагу на те, що з огляду на вимоги статей 79, 86 ГПК України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми 3% річних, інфляційних втрат та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Якщо з поданого позивачем розрахунку неможливо з'ясувати, як саме обчислено заявлену до стягнення суму, суд може зобов'язати позивача подати більш повний та детальний розрахунок. При цьому суд в будь-якому випадку не позбавлений права зобов'язати відповідача здійснити і подати суду контррозрахунок (зокрема, якщо відповідач посилається на неправильність розрахунку, здійсненого позивачем).
Так, у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/190/18 Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов'язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв'язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування.
Згідно з п. 12.11 договору, у випадку прострочення компенсації вартості пошкодженого або втраченого ящика та/або тари на підставі відповідно п. 7.1.10 чи 7.1.12 цього договору, більше ніж на 5 календарних днів, орендар додатково сплачує орендодавцю штраф у розмірі 20% від суми боргу.
Перевіривши розрахунок штрафу суд зазначає, що останній здійснено арифметично правильно.
Отже, вимоги позивача в частині стягнення з відповідача 47772,00 грн. штрафу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Щодо доводів відповідача про право суду на зменшення розміру штрафних санкцій, суд вважає за доцільне зазначити наступне.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статями 551 Цивільного кодексу України та 233 Господарського кодексу України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 Цивільного кодексу України (справедливість, добросовісність, розумність), має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 Господарського процесуального кодексу України визначити конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав (пункт 88 постанови Верховного Суду від 02.03.2023 у справі № 905/1409/21).
У мотивувальній частині рішення від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013, Конституційний Суд України вказав, що неустойка має на меті стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не повинна перетворюватись на несправедливо непомірний тягар для боржника і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Відтак, інститут зменшення неустойки судом є ефективним механізмом забезпечення балансу інтересів сторін порушеного зобов'язання.
Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі вичерпного переліку обставин як підстав для зменшення судом розміру неустойки (частина третя статті 551 ЦК України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 26.08.2021 у справі № 911/378/17 (№ 911/2223/20).
При вирішенні питання про зменшення пені суд бере до уваги також співвідношення розміру заборгованості боржника та розміру пені. Такий підхід є усталеним в судовій практиці (постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 та Верховного Суду від 23.09.2019 у справі № 920/1013/18, від 26.03.2020 у справі № 904/2847/19).
При цьому вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду (правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 04.06.2019 у справі № 904/3551/18).
Відповідно до постанови Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22, у вирішенні судом питання про зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки підлягають врахуванню та оцінці на предмет підтвердженості та обґрунтованості як ті підстави для зменшення неустойки, що прямо передбачені законом (частина третя статті 551 ЦК України, стаття 233 ГК України), так і ті, які хоча прямо і не передбачені законом, однак були заявлені як підстави для зменшення розміру неустойки та мають індивідуальний для конкретних спірних правовідносин характер.
Отже, розглянувши доводи відповідача про право суду зменшити розмір заявлених до стягнення штрафних санкцій, враховуючи ступінь вини боржника, відсутність доказів його дій щодо намагання належним чином виконати зобов'язання, ступінь виконання зобов'язання боржником, розмір штрафу, приймаючи до уваги, що відповідач не долучив жодних доказів на підтвердження перебування у скрутному матеріальному становищі станом на час розгляду цієї справи, суд не вбачає підстав для зменшення розміру штрафних санкцій.
Що стосується посилань відповідача на обставини непереборної сили, суд зазначає наступне.
Приписами ст. 617 ЦК України встановлено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Частиною 2 ст. 218 ГК України визначено, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Згідно з ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", ТПП України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності.
Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо (ч. 2 ст. ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України").
Статтею 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44 (5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі сертифікат) - це документ, за затвердженими Президією ТПП України відповідними формами, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП України або регіональною торгово-промисловою палатою згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Згідно з п. 6.2 Регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
За результатами розгляду заяви і наданих документів та прийняття рішення уповноваженою особою щодо можливості засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) за наявністю підстав, видає Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (п. 6.10 Регламенту).
Разом з тим, відповідний Сертифікат, виданий відповідно до Закону України "Про торгово-промислові палати України" та Регламенту, в матеріалах даної справи відсутній, як і відсутні докази, що відповідач звертався до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд зазначає, що підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання через військову агресію проти України повинно супроводжуватися конкретними доказами на підтвердження неможливості виконати зобов'язання в строк та належним чином саме через ці обставини.
За відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов'язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Суд звертає увагу, що відповідно до п. 13.1-13.3 договору, сторони звільняються від відповідальності за часткове чи повне невиконання зобов'язань за дим договором, якщо вони виникли внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами слід розуміти зовнішні та надзвичайні обставини, які не існували на час підписання цього договору, виникли поза волею сторін, настанню та дії яких вони не могли перешкодити за допомогою заходів та засобів, застосування яких у конкретній ситуації справедливо вимагати та чекати від сторони, що підпала під дію форс-мажорних обставин. Форс-мажорне застереження: виникнення зазначених у пп. 13.1-13.3 цього договору обставин непереборної сили або інших обставин не є підставою для відмови орендаря від сплати коштів за оренду ящиків/тари, що були йому передані до їх виникнення.
Пунктами 13.4-13.5 договору передбачено, що сторона, що не може виконувати зобов'язання за цим договором унаслідок дії обставин непереборної сили, повинна не пізніше ніж протягом 5 (п'яти) календарних днів з моменту їх виникнення (або з моменту коли дізналася про зазначені обставини) повідомити про це іншу сторону письмовій формі. Доказом виникнення обставин непереборної сили є сертифікат або інші підтверджуючі документи видані Торгово-промисловою палатою України, або відповідними державними органами країни - у місці їх виникнення.
В матеріалах справи відсутні докази повідомлення відповідачем позивача про настання форс-мажорних обставин з підтвердженням вказаних обставин відповідним сертифікатом.
Таким чином, доводи відповідача щодо неможливості виконання зобов'язання (в даному випадку - компенсації вартості не повернутих ящиків і тари) через форс-мажорні обставини до уваги судом не приймаються, оскільки останні не підтверджені належними доказами.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
В даному випадку позивачем обрано вірний спосіб захисту порушеного права, який відповідає тим, що передбачені законодавством, та забезпечить відновлення порушеного права позивача.
Згідно з частинами 1, 2, 3 статті 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Положеннями статті 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частин 1, 3 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
З огляду на задоволення позову, судові витрати, в порядку статті 129 ГПК України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позовні вимоги задовольнити.
2. Стягнути з Селянського (фермерського) господарства "Інтеграл" (код ЄДРПОУ 19226681, 75600, Херсонська обл., м. Гола Пристань(пн), вул. Карла Маркса, буд. 4) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Натеко Логістика" (код ЄДРПОУ 38138226, 03057, м. Київ, вул. Смоленська, буд. 31-33) - 238860 (двісті тридцять вісім тисяч вісімсот шістдесят) грн. 00 коп. заборгованості з компенсації вартості втрачених ящиків і тари, 47772 (сорок сім тисяч сімсот сімдесят дві) грн. 00 коп. штрафу, 3439 (три тисячі чотириста тридцять дев'ять) грн. 58 коп. судового збору.
3. Наказ видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст.257 ГПК України.
Рішення складено і підписано 30 червня 2025 р.