65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"19" червня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5532/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Сулімовської М.Б., за участю секретаря судового засідання Толкунової М.Г., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу
за позовом: Одеського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491435, 65007, м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, 10)
до відповідача: Фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича (РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 )
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" (код ЄДРПОУ 00032129, 01001, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12Г)
про стягнення 250000,00 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
третя особа: не з'явився
Позивач Одеський обласний центр зайнятості звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до відповідача фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича про стягнення 250000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 24.12.2024 позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк на усунення недоліків.
У встановлений господарським судом строк позивачем усунуто недоліки позовної заяви, про що подано відповідні докази.
Ухвалою від 14.01.2025 позовну заяву Одеського обласного центру зайнятості прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, залучено Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача; призначено судове засідання на 12.02.2025, вирішено інші процесуальні питання.
20.01.2025 відповідачем повідомлено суду, що з 07.05.2024 він перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 .
На підтвердження обставин перебування на військовій службі відповідачем подано довідку військової частини №521 від 23.07.2024.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 227 ГПК України, суд зобов'язаний зупинити провадження у справі, зокрема, у випадках перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
З метою вирішення питання щодо подальшого розгляду справи, з огляду на положення п.3 ч.1 ст.227 ГПК України, суд ухвалою від 24.01.2025 витребував від ВЧ НОМЕР_2 інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
22.01.2025 третьою особою подано до суду пояснення по суті спору.
03.02.2025 позивачем подано додаткові пояснення та докази.
В судовому засіданні 12.02.2025 оголошено перерву до 26.02.2025.
Ухвалою від 21.02.2025 витребувано від Міністерства оборони України інформацію щодо перебування ОСОБА_1 на військовій службі у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Листом від 19.02.2025 №494 ВЧ НОМЕР_2 повідомила, що ОСОБА_1 призупинено військову службу з 14.12.2024. Разом з цим, вище вказаний лист не містить КЕП, у зв'язку з чим він не може бути прийнятий судом в якості належних доказів.
Ухвалою від 26.02.2025, з урахуванням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, постановлено розглянути справу у розумні строки, відкладено судове засідання на 26.03.2025.
04.03.2025 відповідачем надано до суду довідку, видану за місцем вимоги командиром військової частини НОМЕР_3 , яка підтверджує, що відповідач перебуває на військовій службі за мобілізацією у військовій частині НОМЕР_3 . Також відповідачем надано фотокопію паспорту та військового посвідчення. Разом з тим, дані документи не містять КЕП.
17.03.2025 до суду від військової частини НОМЕР_2 Міністерства оборони України надійшов лист, в якому повідомлено, що ОСОБА_1 звільнено з військової частини НОМЕР_2 наказом (по стройовій частині) командира військової частини НОМЕР_2 від 06.02.2025 №38.
Ухвалою від 26.03.2025 відкладено судове засідання на 16.04.2025 та постановлено повторно витребувати від компетентних органів інформацію щодо перебування відповідача у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формуваннях, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.
Ухвалою від 16.04.2025 відкладено судове засідання на 30.04.2025.
Ухвалою від 30.04.2025 відкладено судове засідання на 21.05.2025; зобов'язано відповідача в строк до 19.05.2025 надати суду докази на підтвердження того, що він перебуває у складі Збройних Сил України, докази стосовно того, що військова частина, де він перебуває, переведена на воєнний стан, докази, що ОСОБА_1 у складі такої частини безпосередньо бере участь у бойових діях або залучений до здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони; попереджено відповідача, що в разі неподання витребуваних доказів справа буде розглянута за наявними матеріалами.
Також, ухвалою від 30.04.2025 втретє витребувано від Міністерства оборони України докази на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, докази стосовно того, що військова частина, де перебуває ОСОБА_1 , переведена на воєнний стан, докази, що ОСОБА_1 у складі такої частини на даний час безпосередньо бере участь у бойових діях або залучений до здійснення інших заходів з національної безпеки та оборони, у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України.
У зв'язку з оголошенням системою цивільної оборони у м. Одеса та Одеській області повітряної тривоги судове засідання, призначене на 21.05.2025, не відбулося.
Ухвалою від 21.05.2025 призначено судове засідання на 04.06.2025.
В судове засідання 04.06.2025 з'явився представник позивача.
Інші учасники провадження явку уповноважених представників не забезпечили, про дату і час розгляду справи повідомлені належним чином.
Представник позивача підтримала позовні вимоги та просить їх задовольнити.
В судовому засіданні 04.06.2025 було оголошено перерву до 19.06.2025.
13.06.2025 до суду надійшов лист ІНФОРМАЦІЯ_1 від 12.06.2025 №38, яким повідомлено, що на даний час солдат резерву ОСОБА_1 не залучений до виконання бойових завдань та безпосередніх заходів по відсічі агресії російської федерації, що підтверджено листом командира ВЧ НОМЕР_3 від 12.06.2025.
В судове засідання 19.06.2025 учасники провадження не з'явились.
Ухвали суду, постановлені в даній справі, направлялись відповідачу на адресу, відомості щодо якої містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернулись до суду з відміткою поштового відділення про відсутність адресата за вказаною адресою.
Суд враховує, що відповідно до п.5 ч.6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є, зокрема, день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.
При цьому суд зауважує, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з врахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.
Направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі №800/547/17, постановах Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №913/879/17, від 21.05.2020 у справі №10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі №24/260-23/52-б, від 21.01.2021 у справі №910/16249/19, від 19.05.2021 у справі №910/16033/20, від 20.07.2021 у справі №916/1178/20).
За наведеного суд констатує, що судом було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про розгляд даної справи.
В свою чергу, відповідач обізнаний про розгляд даної справи судом, оскільки, як зазначено вище, 20.01.2025 повідомив суду, що наразі він перебуває на військовій службі.
Відзив на позовну заяву, будь-які заяви та клопотання від відповідача не надходили.
Таким чином, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у встановлений судом строк.
Разом з тим, стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов'язує учасників судового процесу та їх представників добросовісно користуватись процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
Відповідно до ч.9 ст.165 Господарського процесуального кодексу України, яка кореспондується із ч.2 ст.178 цього Кодексу, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.
З урахуванням наведеного, розгляд справи проводився за наявними матеріалами.
Відповідно до ст.233 Господарського процесуального кодексу України, рішення у даній справі прийнято за результатами оцінки доказів, наявних в матеріалах справи.
В судовому засіданні 19.06.2025, на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України, постановлено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 року №738 затверджено Порядок надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу (далі - Порядок №738). Цей Порядок визначає умови, критерії, механізм надання безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання у формі мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу.
Як слідує з матеріалів справи та встановлено судом, відповідач фізична особа-підприємець Кімінчіджі Андрій Петрович на веб-порталі державних послуг "Дія" заповнив та подав заявку щодо отримання гранту (заявка №893WWE), до якої прикріпив бізнес-план за встановленою формою.
Згідно заяви на отримання гранту на власну справу №893WWE та бізнес плану, кошти у сумі 250000 грн. гранту відповідач планував витратити на розширення вже діючої кав'ярні та відкриття ще однієї торгової точки в АДРЕСА_2 .
Після перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, уповноваженим банком, а також оцінки співбесіди з отримувачем, проведеної регіональним центром зайнятості, Державним центром зайнятості 14.11.2023 року було прийнято рішення надати мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250000,00 грн. Кімінчіджі Андрію Петровичу.
Оскільки формою договору про надання мікрогранту, затвердженою наказом Міністерства економіки України від 06.07.2022 року №1969, визначено, що цей договір є договором приєднання в розумінні статті 634 Цивільного кодексу України і може бути укладений лише шляхом приєднання отримувача до всіх його умов в цілому шляхом надання АТ "Ощадбанк" заяви про приєднання до умов цього договору в порядку, передбаченому законом, 20.11.2023 між Державним центром зайнятості, АТ "Ощадбанк" та ФОП Кімінчіджі А.П. було укладено договір мікрогранту (далі - договір) в розмірі 250000,00 грн. шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні уповноваженого банку.
Уповноважений банк в установленому порядку 14.12.2023 перерахував кошти на рахунок грантоотримувача ФОП Кімінчіджі А.П. згідно з договором про взаємодію.
З огляду на положення пункту 20 Порядку №738 та пункту 1 розділу V "Обов'язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" договору про надання мікрогранту, період створення робочих місць для ФОП Кімінчіджі А.П. становив з 14.11.2023 року по 14.05.2024 року.
Як зазначає позивач, після отримання інформації щодо надання мікрогранту ФОП Кімінчіджі А.П. фахівці Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості (далі - філія) запрошували відповідача для подальшого супроводу та моніторингу, у зв'язку з чим були надані відповідні консультації з питань законодавства про працю та зайнятість, державне соціальне страхування на випадок безробіття, а також послуги служби зайнятості, роз'яснення щодо виконання умов грантової програми.
13.05.2024 ФОП Кімінчіджі А.П. звернувся до філії щодо зміни місця провадження господарської діяльності та зазначив адресу: АДРЕСА_3 , місце 10.
Подальший супровід здійснювався Біляївським відділом Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості (далі - відділ).
Згідно відповіді на запит відділу Дочірнім підприємством "Біляївський ринок" Одеської Облспоживспілки було повідомлено, що ФОП Кімінчіджі А.П. є орендарем ДП "Біляївський ринок" ОММ, згідно договору оренди №6 від 01.05.2024, місце №10, ряд №9, за вказаним місцем знаходиться магазин.
12.06.2024 в ході телефонної розмови з фахівцям відділу, ФОП Кімінчіджі А.П. було повідомлено про проходження військової служби, веденням бізнесу "онлайн" та працевлаштуванням однієї особи.
Разом з тим, документи, чи будь-яка інша інформація щодо призову на військову службу до Одеського обласного центру зайнятості відповідачем надані не були.
25.06.2023 на виконання пункту 21 Порядку №738 проведено перевірку дотримання умов договору мікрогранту ФОП Кімінчіджі А.П. та складено Акт №8, в якому зафіксовано, що грантоотримувач або його представники не надали документи для перевірки використання мікрогранту за цільовим призначенням та перевірки виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеного пунктом 20 Порядку №738 та пунктом 1 Розділу V "Обов'язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" договору про падання мікрогранту.
06.09.2024 до Одеського ОЦЗ надійшов лист від філії, згідно якого ФОП Кімінчіджі А.П. 02.09.2024 письмово повідомив філію про те, що отримані ним кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням в повному обсязі на загальну суму 250000 грн., прийнято 2-х працівників, документи, на підтвердження вказаного зобов'язувався надати в найкоротший термін. Крім того, було повідомлено, що придбане для кав'ярні обладнання ним в даний час не використовується та знаходиться на зберіганні за адресою м. Біляївка, вул. Костіна, 4 "Біляївський ринок", тобто за місцем здійснення підприємницької діяльності.
При цьому ФОП Кімінчіджі А.П. звернувся із проханням провести перевірку за фактичним місцем здійснення діяльності.
На підставі направлення від 13.09.2024 №371, 17.09.2024 фахівці філії, враховуючи попередню домовленість з ФОП Кімінчіджі А.П., здійснили позапланову виїзну перевірку.
За результатами означеної перевірки складено Акт №296, в якому зафіксовані відповідні порушення та встановлено, що ФОП Кімінчіджі А.П. не виконав обов'язкові умови договору про надання мікрогранту, чим порушив п. 20, 21 Порядку №738.
18.06.2024 наказом Одеського ОЦЗ утворено постійно діючу Комісію Одеського ОЦЗ з питань надання мікрогрантів/грантів (далі - комісія) та затверджено Положення про Комісію Одеського ОЦЗ (далі - Положення).
Відповідно до п.3.14 розділу III Положення, комісія у разі встановлення фактів невиконання отримувачем умов договору мікрогранту/гранту та/або встановлення інших підстав, визначених Постановою КМУ №738, приймає рішення про повернення повної або часткової суми мікрогранту/гранту. Рішення про повернення оформлюється протоколом на засіданні комісії та затверджується наказом директора Одеського ОЦЗ.
За результатами перевірки, у відповідності до Порядку №738 Одеським ОЦЗ, враховуючи протокол комісії від 01.10.2024, прийнято рішення від 16.10.2024 №1000 про повернення коштів мікрогранту.
З метою забезпечення цільового та ефективного використання коштів мікрогранту Одеським ОЦЗ вживались заходи щодо відшкодування заборгованості фізичної особи-підприємця Кімінчіджі А.П.
Так, 16.10.2024 останньому було направлено лист-претензію за вих. №4232/15- 01-33/42-24 з вимогою у добровільному порядку повернути використану суму мікрогранту протягом 30 календарних днів з дати зазначеного листа. Лист - претензія відправлений за адресою військової частини, в якій проходить службу грантоотримувач згідно довідки від 23.07.2024 №521, виданою військовою частиною № НОМЕР_2 .
Однак, означена претензія залишена без відповіді та належного реагування, що і зумовило звернення позивача до суду із даним позовом.
Третя особа Акціонерне товариство "Державний ощадний банк України" у поясненні по суті спору зазначає наступне.
Згідно з п.6 Порядку надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, надання мікрогрантів здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів, відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості.
АТ "Ощадбанк", як уповноважений банк, проводить перевірку ділової репутації отримувача засобами програмного забезпечення з використанням інформаційних джерел - даних Першого всеукраїнського бюро кредитних історій та аналітичної онлайн-системи Youcontrol, у відповідності до законодавчо визначених критеріїв перевірки.
Так, відповідно до вимог Порядку банком було здійснено перевірку ділової репутації ФОП Кімінчіджі А.П. з результатом "позитивно".
Результати здійсненої перевірки були направлені до Державного центру зайнятості для прийняття рішення про надання/відмову у наданні гранту у вигляді безповоротної державної допомоги фізичним особам, суб'єктам господарювання (мікрогрант).
14.11.2023 наказом Державного центру зайнятості було прийнято рішення про надання мікрогранту за заявкою 893WWE ФОП Кімінчіджі А.П. у розмірі 250000,00 грн.
На дотримання вимог Порядку ФОП Кімінчіджі А.П. звернувся до установи банку, 20.11.2023 було підписано Заяву про приєднання до договору про надання мікрогранту та здійснено відкриття поточного рахунку для обліку коштів мікрогранту.
14.12.2023 кошти мікрогранту були зараховані на рахунок № НОМЕР_4 , який відкрито ФОП Кімінчіджі А.П.
З огляду на встановлення обставин невиконання ФОП Кімінчіджі А.П. обов'язкової умови договору, а саме: не створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць, а також відсутністю підтвердження факту цільового використання мікрогранту, третя особа позовні вимоги вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам справи, керуючись принципом верховенства права та права на судовий захист, суд дійшов наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст.11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України та ст.173 Господарського кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Положення ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України відносно обов'язковості договору для виконання сторонами.
Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст. 599 Цивільного кодексу України, зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.
За приписами ст. 12 Господарського кодексу України, держава для реалізації економічної політики, виконання цільових економічних та інших програм і програм економічного і соціального розвитку застосовує різноманітні засоби і механізми регулювання господарської діяльності.
Підстави та порядок застосування засобів державної підтримки суб'єктів господарювання визначаються законом (ч. 3 ст. 16 Господарського кодексу України).
Статтею 48 Господарського кодексу України визначено, що з метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва органи влади на умовах і в порядку, передбачених законом, зокрема, сприяють підприємцям в організації матеріально-технічного забезпечення та інформаційного обслуговування їх діяльності, підготовці кадрів; надають підприємцям інші види допомоги. Держава сприяє розвитку малого підприємництва, створює необхідні умови для цього.
Правовідносини між сторонами врегульовані Законом України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" та Порядком надання мікрогрантів на створення або розвиток власного бізнесу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.06.2022 № 738 (далі - Порядок).
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", терміни "суб'єкти малого підприємництва" і "суб'єкти середнього підприємництва" вживаються у цьому Законі в значенні, наведеному у Господарському кодексі України, з урахуванням того, що в цілях цього Закону термін суб'єкти малого підприємництва охоплює суб'єктів мікропідприємництва.
Згідно ч. 2, 3 ст. 55 Господарського кодексу України, суб'єктами господарювання є: господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.
Суб'єкти господарювання залежно від кількості працюючих та доходів від будь-якої діяльності за рік можуть належати до суб'єктів малого підприємництва, у тому числі до суб'єктів мікропідприємництва, середнього або великого підприємництва.
Суб'єктами мікропідприємництва, зокрема, є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 10 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 2 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Суб'єктами малого підприємництва, зокрема, є: фізичні особи, зареєстровані в установленому законом порядку як фізичні особи - підприємці, у яких середня кількість працівників за звітний період (календарний рік) не перевищує 50 осіб та річний дохід від будь-якої діяльності не перевищує суму, еквівалентну 10 мільйонам євро, визначену за середньорічним курсом Національного банку України.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", метою державної політики у сфері розвитку малого і середнього підприємництва в Україні є: 1) створення сприятливих умов для розвитку малого і середнього підприємництва; 2) забезпечення розвитку суб'єктів малого і середнього підприємництва з метою формування конкурентного середовища та підвищення рівня їх конкурентоспроможності; 3) стимулювання інвестиційної та інноваційної активності суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) сприяння провадженню суб'єктами малого і середнього підприємництва діяльності щодо просування вироблених ними товарів (робіт, послуг), результатів інтелектуальної діяльності на внутрішній і зовнішній ринки; 5) забезпечення зайнятості населення шляхом підтримки підприємницької ініціативи громадян.
Частинами 1, 2 ст. 12 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні" визначено, що державна підтримка надається суб'єктам малого і середнього підприємництва, які відповідають критеріям, встановленим частиною третьою статті 55 Господарського кодексу України. Державна підтримка передбачає формування програм, в яких визначається механізм цієї підтримки. Програми державної підтримки розробляються та впроваджуються спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва із залученням інших центральних органів виконавчої влади та громадських організацій, що представляють інтереси суб'єктів малого і середнього підприємництва. Державні програми підтримки затверджуються Кабінетом Міністрів України в установленому законом порядку.
Згідно з ч.1 ст.15 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", державна підтримка суб'єктів малого і середнього підприємництва та об'єктів інфраструктури підтримки малого і середнього підприємництва включає фінансову, інформаційну, консультаційну підтримку, у тому числі підтримку у сфері інновацій, науки і промислового виробництва, підтримку суб'єктів малого і середнього підприємництва, що провадять експортну діяльність, підтримку у сфері підготовки, перепідготовки і підвищення кваліфікації управлінських кадрів та кадрів ведення бізнесу.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про розвиток та державну підтримку малого і середнього підприємництва в Україні", надання фінансової державної підтримки здійснюється спеціально уповноваженим органом у сфері розвитку малого і середнього підприємництва, іншими органами виконавчої влади, Верховною Радою Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, Українським фондом підтримки підприємництва та іншими загальнодержавними фондами, регіональними та місцевими фондами підтримки підприємництва. Фінансова державна підтримка надається за рахунок державного та місцевих бюджетів.
Основними видами фінансової державної підтримки є: 1) часткова компенсація відсоткових ставок за кредитами, що надаються на реалізацію проектів суб'єктів малого і середнього підприємництва; 2) часткова компенсація лізингових, факторингових платежів та платежів за користування гарантіями; 3) надання гарантії та поруки за кредитами суб'єктів малого і середнього підприємництва; 4) надання кредитів, у тому числі мікрокредитів, для започаткування і ведення власної справи; 5) надання позик на придбання і впровадження нових технологій; 6) компенсація видатків на розвиток кооперації між суб'єктами малого і середнього підприємництва та великими підприємствами; 7) фінансова підтримка впровадження енергозберігаючих та екологічно чистих технологій; 8) інші види не забороненої законодавством фінансової державної підтримки.
Порядок використання коштів державного бюджету для фінансової державної підтримки суб'єктів малого і середнього підприємництва затверджується відповідно до вимог бюджетного законодавства.
Пунктом 1 Порядку визначено, що метою надання безповоротної державної допомоги у формі мікрогрантів є сприяння зайнятості населення, створення або розвиток власного бізнесу. Джерелами фінансування надання мікрогрантів отримувачам є кошти: Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття (далі - Фонд); державного бюджету, у тому числі кошти, що надходять на рахунок Мінекономіки "Фонд підтримки малого та середнього бізнесу", відкритий у Національному банку, на який зараховуються добровільні внески (благодійні пожертви) від фізичних та юридичних осіб приватного права та/або публічного права в національній та іноземній валюті.
Надання передбачених цим Порядком мікрогрантів може здійснюватися разом з державною підтримкою, яка може надаватися відповідно до законодавства місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями на підставі регіональних та місцевих програм розвитку малого і середнього підприємництва за рахунок коштів місцевих бюджетів. З метою спільного надання державної підтримки, передбаченої цим Порядком і регіональними та місцевими програмами розвитку малого і середнього підприємництва, Державний центр зайнятості укладає договори про співробітництво з відповідними місцевими держадміністраціями, органами місцевого самоврядування, військовими адміністраціями, в яких визначаються основні умови виконання зазначених регіональних та місцевих програм.
Головним розпорядником бюджетних коштів є Мінекономіки. Розпорядником коштів Фонду є Державний центр зайнятості.
Розмір мікрогранту, який надається одному отримувачу, визначається відповідно до його запиту, але не менше 50000 гривень та не перевищує: 75000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача зареєструватися фізичною особою - підприємцем; 150000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити одне робоче місце після отримання мікрогранту та прийняття на нього працівника на умовах, визначених цим Порядком; 250000 гривень включно у разі зобов'язання отримувача створити не менше двох робочих місць після отримання мікрогранту та прийняття на них працівників на умовах, визначених цим Порядком (п. 4 Порядку).
Надання мікрогрантів за рахунок джерел, передбачених абзацом сьомим пункту 1 цього Порядку, здійснюється Мінекономіки через АТ "Ощадбанк" (уповноважений банк) на підставі рішень Державного центру зайнятості, включених до подання про надання мікрогрантів (далі - подання), відповідно до договору про взаємодію між Мінекономіки, уповноваженим банком та Державним центром зайнятості (далі - договір про взаємодію 1) (п. 6 Порядку).
Пунктом 17 Порядку передбачено, що рішення про надання мікрогранту приймається Державним центром зайнятості протягом 15 робочих днів з дня кінцевого строку подання заяв на основі інформації уповноваженого банку, яка включає результати перевірки ділової репутації отримувача та відомостей, зазначених у заяві, а також оцінку співбесіди з отримувачем, проведеної регіональними центрами зайнятості, та документальне підтвердження отримувачем відсутності даних щодо наявності судових справ, відкритих виконавчих проваджень, арешту/конфіскації майна (активів) у разі отримання таких даних з автоматизованих систем та відсутності податкового боргу станом на 1 число місяця, в якому подається заява. Порядок обміну та передачі документів між уповноваженим банком та Державним центром зайнятості визначається договором про взаємодію.
Пункт 20 Порядку № 738 визначає, що для отримання мікрогранту отримувач укладає договір мікрогранту у відділенні уповноваженого банку шляхом підписання заяви про приєднання. У договорі мікрогранту обов'язково зазначаються обрані з переліку, визначеного пунктом 5 цього Порядку, напрями витрат, на покриття яких використовується мікрогрант, а також умови, невиконання або неналежне виконання яких є підставою для повернення отримувачем отриманих коштів. Обов'язковою умовою договору мікрогранту, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку, є створення протягом шести місяців з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 цього Порядку, та працевлаштування на них осіб на строк не менш як 24 місяці протягом трирічного строку реалізації проекту. Для виконання обов'язкової умови не може бути працевлаштована особа, яка перебувала у трудових відносинах з отримувачем мікрогранту протягом 180 календарних днів, що передують дню її працевлаштування відповідно до вимог цього Порядку, крім надання мікрогранту отримувачам, визначеним абзацом другим пункту 4 цього Порядку. Для виконання отримувачем обов'язкової умови договору щодо працевлаштування міський, районний, міськрайонний центр зайнятості, філія регіонального центру зайнятості (далі - центр зайнятості) за місцем укладення договору мікрогранту інформує суб'єкта господарювання про можливість укомплектування робочих місць особами з числа зареєстрованих безробітних. Центр зайнятості та суб'єкт господарювання вживають спільних заходів для добору працівників із числа зареєстрованих безробітних. За відсутності у центрі зайнятості зареєстрованих безробітних, які можуть бути працевлаштовані на робочі місця, створені суб'єктом господарювання, комплектування таких робочих місць здійснюється суб'єктом господарювання самостійно. У разі невиконання обов'язкової умови договору мікрогранту, зокрема нестворення отримувачем робочих місць протягом шести місяців з дня зарахування коштів на його рахунок та непрацевлаштування на них осіб згідно з умовами цього Порядку, сума мікрогранту протягом одного місяця після закінчення такого шестимісячного періоду повертається отримувачем у повному обсязі уповноваженому банку на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту.
За змістом п. 21 Порядку № 738, Державний центр зайнятості через регіональні, міські, районні, міськрайонні центри зайнятості, філії регіональних центрів зайнятості (далі - центр зайнятості) здійснює моніторинг та контроль за виконанням умов договору мікрогранту, зокрема шляхом періодичних виїзних оглядів місця провадження господарської діяльності отримувача, протягом трьох років з дня зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку або до повного виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеної абзацом третім пункту 20 цього Порядку. Для здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту отримувачем центр зайнятості може залучати відповідні центральні та/або місцеві органи влади. У разі неможливості встановлення факту цільового використання мікрогранту або встановлення факту нецільового використання мікрогранту під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту, який здійснюється центром зайнятості, кошти в сумі, що дорівнює сумі коштів мікрогранту, використаної не за цільовим призначенням, протягом одного місяця повертаються отримувачем на спеціальний рахунок, відкритий в уповноваженому банку, для подальшого їх перерахування на рахунок, з якого здійснюється перерахування мікрогранту. У разі встановлення під час моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту факту відсутності меблів, обладнання, транспортних засобів, придбаних отримувачем за кошти мікрогранту, які не підлягають відчуженню відповідно до абзацу другого пункту 5 цього Порядку, отримувач повертає вартість таких меблів, обладнання, транспортних засобів. Рішення про повернення мікрогранту приймаються регіональними центрами зайнятості. Не вважається нецільовим використанням коштів мікрогранту: зміна моделі, марки, кількості, вартості предметів закупівлі, якщо такі предмети закупівлі за своїм функціональним призначенням є аналогічними зазначеним у бізнес-плані та відповідають напрямам витрат, визначеним пунктом 5 цього Порядку, і якщо зміна здійснена в межах суми наданого мікрогранту. Уповноважений банк протягом п'яти робочих днів повертає зазначені кошти на: реєстраційний рахунок загального фонду Мінекономіки, відкритий в Казначействі, для подальшого їх перерахування до державного бюджету в установленому порядку - для коштів, наданих із загального фонду державного бюджету; спеціальний реєстраційний рахунок Мінекономіки, відкритий в Казначействі, - для коштів, наданих із спеціального фонду державного бюджету; на рахунок Фонду - для мікрогрантів, наданих за рахунок коштів Фонду. Неповернуті отримувачем кошти стягуються з нього відповідно до вимог законодавства. У разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку. Для реалізації умов цього Порядку інформація:
- про суми сплачених податків, зборів (обов'язкових платежів), єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування отримувачами подається ДПС за запитом Державного центру зайнятості. Форма подання такої інформації встановлюється Державним центром зайнятості разом з ДПС;
- про працевлаштування осіб на нові робочі місця, суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, сплаченого за працевлаштованих на визначених цим Порядком умовах працівників, подається Пенсійним фондом України. Тип та структура електронних даних, що передаються та приймаються, процедури взаємодії між інформаційними системами та зміни до них, форма журналів обліку запитів та відповідей визначаються Державним центром зайнятості та Пенсійним фондом України шляхом прийняття спільних рішень, які оформляються окремими протоколами, підготовленими на підставі цього Порядку;
- про день зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку подається уповноваженим банком відповідно до договору про взаємодію 1 та договору про взаємодію 2.
У разі коли за результатами обміну інформацією між Державною службою зайнятості, Пенсійним фондом України та ДПС відсутня інформація в частині сплати отримувачем податків, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, отримувач подає Державному центру зайнятості витяг з інформаційної системи органів ДПС або документальне підтвердження щодо стану розрахунків з бюджетом та цільовими фондами (зокрема, щодо сплати податку на доходи фізичних осіб та єдиного внеску за працевлаштованих осіб відповідно до умов цього Порядку).
Судом встановлено, що відповідач ФОП Кімінчіджі Андрій Петрович на веб-порталі державних послуг "Дія" заповнив та подав заявку щодо отримання гранту (заявка №893WWE), до якої прикріпив бізнес-план за встановленою формою.
Згідно заяви на отримання гранту на власну справу №893WWE та бізнес плану, кошти у сумі 250000 грн. гранту відповідач планував витратити на розширення вже діючої кав'ярні та відкриття ще однієї торгової точки в м. Одеса, на вулиці Велика Арнаутська, буд. 6, прим.6.
14.11.2023 Державним центром зайнятості було прийнято рішення надати відповідачу мікрогрант на створення або розвиток власного бізнесу у розмірі 250000,00 грн.
20.11.2023 між Державним центром зайнятості, АТ "Ощадбанк" та ФОП Кімінчіджі А.П. було укладено договір мікрогранту в розмірі 250000,00 грн. шляхом підписання заяви про приєднання у відділенні уповноваженого банку.
Уповноважений банк в установленому порядку 14.12.2023 року перерахував кошти на рахунок грантоотримувача ФОП Кімінчіджі А.П. згідно з договором про взаємодію.
З огляду на положення пункту 20 Порядку №738 та пункту 1 розділу V "Обов'язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" договору про надання мікрогранту, період створення робочих місць для ФОП Кімінчіджі А.П. становив з 14.11.2023 по 14.05.2024.
13.05.2024 відповідач звернувся до філії щодо зміни місця провадження господарської діяльності та зазначив адресу: м. Біляївка, Одеської області, вул. Костіна 4, Біляївський ринок, місце 10.
Подальший супровід здійснювався Біляївським відділом Одеської філії Одеського обласного центру зайнятості (далі - відділ).
Згідно відповіді на запит відділу Дочірнім підприємством "Біляївський ринок" Одеської Облспоживспілки було повідомлено, що ФОП Кімінчіджі А.П. є орендарем ДП "Біляївський ринок" ОММ, згідно договору оренди №6 від 01.05.2024 р, місце №10, ряд №9, за вказаним місцем знаходиться магазин.
25.06.2023 на виконання пункту 21 Порядку №738 проведено перевірку дотримання умов договору мікрогранту ФОП Кімінчіджі А.П. та складено Акт №8, в якому зафіксовано, що грантоотримувач або його представники не надали документи для перевірки використання мікрогранту за цільовим призначенням та перевірки виконання обов'язкової умови договору мікрогранту, визначеного пунктом 20 Порядку №738 та пунктом 1 Розділу V "Обов'язкова умова договору та допустимі витрати коштів мікрогранту" договору про падання мікрогранту.
06.09.2024 до Одеського ОЦЗ надійшов лист від філії, згідно якого ФОП Кімінчіджі А.П. 02.09.2024 письмово повідомив філію про те, що отримані ним кошти мікрогранту використані за цільовим призначенням в повному обсязі на загальну суму 250000 грн., прийнято 2-х працівників, документи, на підтвердження вказаного зобов'язувався надати в найкоротший термін. Крім того, було повідомлено, що придбане для кав'ярні обладнання ним в даний час не використовується та знаходиться на зберіганні за адресою м. Біляївка, вул. Костіна, 4 "Біляївський ринок", тобто за місцем здійснення підприємницької діяльності.
На підставі направлення від 13.09.2024 №371, 17.09.2024 фахівці філії, враховуючи попередню домовленість з ФОП Кімінчіджі А.П., здійснили позапланову виїзну перевірку.
За результатами означеної перевірки складено Акт №296, в якому зафіксовані наступні порушення:
- невиконання обов'язкової умови договору, а саме: створення протягом 6 місяців з дати зарахування коштів на рахунок отримувача в уповноваженому банку робочих місць залежно від розміру мікрогранту, визначеного пунктом 4 Порядку №738, кількість яких визначається з урахуванням бізнес-плану та рішення ДЦЗ про надання мікрогранту і зазначається в заяві про приєднання, та працевлаштування на них осіб на строк не менше 24 місяці;
- згідно з запитом ДСЗ одна особа працевлаштована, проте ознак створення нового робочого місця в єдиному державному реєстрі страхувальників станом на 18.09.2024 немає;
- неможливість встановлення факту цільового використання мікрогранту за результатом здійснення моніторингу та контролю за додержанням умов договору мікрогранту згідно пп.6. п 2. VI розділу договору мікрогранту, а саме:
- під час перевірки за вказаною адресою обладнання та меблі не виявлені. На місці, вказаному за відповідною адресою, знаходиться продуктовий магазин, в якому розміщена холодильна вітрина та холодильник.
За результатами перевірки, у відповідності до Порядку №738 Одеським ОЦЗ, враховуючи протокол постійно діючої Комісії Одеського ОЦЗ з питань надання мікрогрантів/грантів від 01.10.2024, прийнято рішення від 16.10.2024 №1000 про повернення коштів мікрогранту у повному обсязі.
Отже, із вищевказаного вбачається, що ФОП Кімінчіджі А.П. не виконав обов'язкові умови договору про надання мікрогранту, тобто не створив протягом шести місяців з дня зарахування уповноваженим банком коштів на рахунок робочих місць та не працевлаштував на них осіб на строк не менш як на 24 місяці, чим порушив п. 20, 21 Порядку №738, а також не довів факт цільового використання мікрогранту.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.
Відповідач доводів позивача не спростував, всупереч вимог ст. 74 Господарського процесуального кодексу України доказів на підтвердження виконання обов'язкових умов договору про надання мікрогранту та цільового використання мікрогранту не надав.
Згідно з п. 21 Порядку № 738, у разі несвоєчасного та/або неповного виконання пункту 20 цього Порядку і цього пункту сума мікрогранту вважається заборгованістю, стягнення якої здійснюється Державним центром зайнятості та/або регіональним центром зайнятості у судовому порядку.
За наведених обставин суд дійшов висновку про порушення відповідачем своїх зобов'язань на виконання вимог Порядку № 738 та договору про надання мікрогранту, що має наслідком стягнення вказаної заборгованості.
Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. За приписами ст.16 цього Кодексу, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Згідно ст.4 ГПК України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Відмова від права на звернення до господарського суду є недійсною.
Аналіз наведених норм дає змогу дійти висновку, що кожна особа має право на захист свого порушеного, невизнаного або оспорюваного права чи законного інтересу, який не суперечить загальним засадам чинного законодавства. Порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.
Реалізуючи передбачене ст.64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб'єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.
Вирішуючи спір, суд повинен надати об'єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України визначає одним із принципів судочинства змагальність сторін та свободу в наданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
За приписами ст.ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, господарський суд дійшов висновку про задоволення позову у повному обсязі.
У зв'язку із задоволенням позову витрати по сплаті судового збору за розгляд позову, відповідно до вимог ст.129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 13, 73-79, 86, 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) суму заборгованості у розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп. на рахунок уповноваженого банку, з якого здійснювалося перерахування коштів - Отримувач: АТ "Ощадбанк", код отримувача: 00032129, надавач платіжних послуг отримувача: АТ "Ощадбанк", рахунок отримувача: НОМЕР_5 .
3. Стягнути з фізичної особи-підприємця Кімінчіджі Андрія Петровича ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) на користь Одеського обласного центру зайнятості (код ЄДРПОУ 03491435, 65007, м. Одеса, вул. Михайла Болтенка, 10) - 3750 (три тисячі сімсот п'ятдесят) грн. 00 коп. судового збору.
4. Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.
Суддя М.Б. Сулімовська
Згідно з ч. ч.1, 2 ст.241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення у порядку, передбаченому ст. 257 ГПК України.
Повне рішення складено і підписано 27 червня 2025 р.