про забезпечення позову
30 червня 2025 року Справа № 915/1027/25
м. Миколаїв
Господарський суд Миколаївської області у складі судді Семенчук Н.О., розглянувши заяву Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури № 50-4330вих-25 від 26.06.2025 про забезпечення позову, у справі
за позовом: Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури, Бузький бульвар, 15, м. Миколаїв, 54006
електронна пошта: mykokrug@myk.gp.gov.ua
в інтересах держави в особі: Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації), вул. Одеське шосе, 18А, м. Миколаїв, 54036
електронна пошта: nikolaev@mk.gov.ua
до відповідача: Коблівської сільської ради, вул. Одеська, буд.4, с. Коблеве, Миколаївський район, Миколаївська область, 57453
електронна пошта: koblevorada@ukr.net
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», вул. Руставелі Шота, 9А, м. Київ, 01601
електронна пошта: info@e-forest.gov.ua
про: витребування земельної ділянки.
Заступник керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) звернулась до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою № 50-4329вих-25 від 26.06.2025 (вх. № 9581/25 від 26.06.2025) в якій просить суд:
1. Витребувати на користь держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 04056500) з незаконного володіння Коблівської сільської ради (код ЄДРПОУ 04375748) земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514, яка розташована в межах території села Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області, державну реєстрацію права комунальної власності на яку в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно здійснено 12.08.2021, про що вчинено запис № 43496742.
2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу позову.
3. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру, якою забезпечуватиметься участь у розгляді справи.
В обґрунтування позовних вимог прокурор зазначає, що рішенням господарського суду Миколаївської області від 10.10.2016 у справі № 915/839/16 задоволено позов прокурора Миколаївської області, визнано незаконним та скасовано розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 13.07.2011 № 415, від 16.09.2011 № 552, № 553 про припинення права постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ» земельними ділянками 0,99 га, 0,99 га та 0,51 га солонців та пісків за межами населеного пункту в межах території Рибаківської сільської ради у зв'язку з добровільною відмовою та переведенням до земель державної власності (запасу).
У подальшому, за рахунок вказаних земель, розпорядженням Березанської районної державної адміністрації від 04.01.2012 №26 затверджено проект землеустрою та ОСОБА_1 в приватну власність надана земельна ділянка площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514 за межами населеного пункту на території Рибаківської сільської ради для індивідуального дачного будівництва. На підставі вказаного розпорядження ОСОБА_1 18.01.2012 отримано державний акт серії ЯК № 819759.
Прокурор зазначає, що вказана земельна ділянка належала до земель державного лісового фонду, розташована в межах пляжної зони прибережної захисної смуги Чорного моря, та перебувала у постійному користуванні ДП «Очаківське ЛМГ», а тому не могла бути вилучена та передана у власність зі зміною цільового призначення. З огляду на це, Миколаївською обласною прокуратурою до Березанського районного суду Миколаївської області пред'явлено позов в інтересах держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації до Березанської районної державної адміністрації та ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування розпорядження Березанської районної державної адміністрації від 04.01.2012 № 26 в частині затвердження проекту землеустрою та надання у власність спірної земельної ділянки, визнання недійсним державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯК № 819759, виданого 18.01.2012 на ім'я ОСОБА_1 та витребування від останньої у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514. Заочним рішенням Березанського районного суду Миколаївської області від 17.02.2017 у справі № 469/1159/16-ц вказаний позов задоволено в повному обсязі, визнано незаконним та скасовано розпорядження адміністрації, визнано недійсним державний акт та зобов'язано ОСОБА_1 повернути у власність держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514. На підставі вказаного судового рішення, яке набрало законної сили, право державної власності на земельну ділянку з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514 зареєстровано за Миколаївською обласною державною адміністрацією, про що у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно вчинено запис № 24003935 від 13.12.2017.
За даними прокурора, опрацюванням даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно установлено, що на підставі клопотання секретаря Коблівської сільської ради від 29.07.2021 № 1304, державним реєстратором Березанської селищної ради Ковалишиним Д.Є. 12.08.2021 зареєстровано право комунальної власності на земельну ділянку площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514, про що вчинено запис № 43496742. При цьому, за інформаціями Миколаївської обласної державної адміністрації (Миколаївської обласної військової адміністрації) від 10.03.2025 № 399/06.2-12/25 та Миколаївської районної військової адміністрації від 05.03.2025 № 880/02-19-25 розпорядження про припинення права постійного користування ДП «Очаківське ЛМГ», а в подальшому його правонаступником - ДП «Миколаївське лісове господарство», наразі ДСГП «Ліси України» земельною ділянкою державного лісового фонду з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514, її вилучення з постійного користування або зміна її цільового призначення не приймались.
На переконання прокурора, Коблівською сільською радою не дивлячись на пряму законодавчу заборону та встановлені судом у справі № 469/1159/16-ц обставини належності спірної ділянки до земель лісогосподарського призначення, в односторонньому та позасудовому порядку, з перевищенням наданих законом повноважень, незаконно вилучено поза волею належного розпорядника - держави в особі Миколаївської обласної державної адміністрації та постійного землекористувача - ДП «Очаківське ЛМГ» (на цей час - ДСГП «Ліси України») ділянку із земель лісогосподарського призначення державної власності та прийнято її у комунальну власність із зміною цільового призначення - як землі рекреаційного призначення.
Покликаючись на вказані обставини та характер спірних правовідносин, прокурор вважає, що ефективним способом захисту інтересів держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації (Миколаївської районної військової адміністрації) є витребування земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514 (запис № 43496742 від 12.08.2021) у теперішнього володільця - Коблівської сільської ради.
Позовні вимоги обґрунтовані положеннями ст.ст. 16, 317, 319, 321, 324, 328, 387, 388 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 80, 84, 116, 117, 122, 141, 149, 152 Земельного кодексу України, ст. 11 Лісового кодексу України.
Разом з позовною заявою, прокуратурою подано заяву про забезпечення позову № 50-4330вих-25 від 26.06.2025 (вх. № 9599/25 від 26.06.2025), в якій заявник просить суд:
1. Вжити заходів до забезпечення позову заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Миколаївської районної державної адміністрації до Коблівської сільської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України» про витребування земельної ділянки площею 0,1 га з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області. З цією метою:
- заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514 площею 0,1 га, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області;
- заборонити Коблівській сільській раді (ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1514, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
2. Стягнути з відповідача на користь Миколаївської обласної прокуратури (ЄДРПОУ 02910048, Банк ДКСУ м. Києва, р/р UA748201720343150001000000340) сплачений судовий збір за подачу заяви про забезпечення позову.
3. Про дату, час і місце розгляду справи повідомити Миколаївську обласну прокуратуру, якою забезпечуватиметься участь у розгляді справи.
В обґрунтування заяви про забезпечення позову прокурор зазначає, що у разі задоволення позовних вимог Коблівська сільська рада втрачає право власності на спірну земельну ділянку та повинна буде повернути цю ділянку. Водночас, без встановлення обмежень на час розгляду справи фактичний власник земельної ділянки - сільська рада може розпорядитися своєю власністю на власний розсуд в будь-який час. Подальша ймовірна передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об'єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Прокурор вказує, що вчинення будь-яких дій із земельною ділянкою до закінчення судового розгляду, у разі задоволення позову, призведе до необхідності зміни позовних вимог або вирішення спорів з іншими позовними вимогами та з іншими особами, яким ця земельна ділянка може бути передана в оренду або іншим чином відчужена. Тобто, наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна вказує на можливість у будь-який момент, в тому числі під час розгляду справи судом, але до прийняття ним остаточного рішення у справі, розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Коблівська сільська рада, знаючи про наявність судового спору, з метою утруднення у майбутньому виконання судового рішення, свідомо може здійснювати дії щодо розпорядження спірною земельною ділянкою.
Заявник вказує, що Коблівська сільська рада як власник земельної ділянки відповідно до положень ч.3 ст. 20 ЗК України може ініціювати питання щодо зміни її цільового призначення та виду її функціонального використання, що у подальшому призведе до необхідності скасування відповідних рішень органу місцевого самоврядування шляхом звернення до суду з іншими позовними заявами.
З метою запобігання зміни права власності на спірну земельну ділянку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, їх можливого відчуження, передачі в оренду, тощо, що може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду, прокурор вважає, що відповідно до ст. ст. 136, 137 ГПК України наявні підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом заборони органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо спірної земельної ділянки, а також заборони Коблівській сільській раді вчиняти дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.
У відповідності до ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.
Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних з ним інших осіб з метою забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судового рішення або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Заходи щодо забезпечення позову обов'язково повинні застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв'язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.
Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).
У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.
Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову.
Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.
Заходи до забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.
Метою вжиття заходів щодо забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.
Суд зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, адже питання про обґрунтованість заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду заяви про забезпечення позову (аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 17.12.2018 у справі № 914/970/18, від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20).
Заходи забезпечення позову повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі №381/4019/18, у постанові Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 910/1200/20.
Враховуючи, що у даній справі прокурор звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в цьому випадку така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не підлягає дослідженню, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 19.11.2020 зі справи № 910/8225/20, від 13.01.2021 зі справи № 910/9855/20, від 07.10.2021 зі справи № 910/2287/21.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «Право на ефективний засіб юридичного захисту» встановлено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Одним з механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів забезпечення позову. При цьому, вжиття заходів забезпечення позову має на меті запобігти утрудненню чи неможливості виконання рішення господарського суду, прийнятого за результатами розгляду справи, в разі задоволення позову.
Слід зазначити, що згідно рішення Європейського суду з прав людини від 29 червня 2006 року у справі «Пантелеєнко проти України» засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. У рішенні Європейського суду з прав людини від 31 липня 2003 року у справі «Дорани проти Ірландії», було зазначено що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права.
При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.
В обґрунтування необхідності вжиття заходів забезпечення позову прокурор посилається на наявність у Коблівської сільської ради правомочностей власника майна (спірної земельної ділянки), що вказує на можливість у будь - який момент розпорядитись спірною земельною ділянкою на користь третіх осіб. Передача земельної ділянки у приватну власність, в оренду, зміна її цільового призначення, поділ чи об'єднання з іншими ділянками ускладнить виконання можливого рішення суду про задоволення позову.
Заявлені прокурором заходи забезпечення позову спрямовані на унеможливлення зміни цільового призначення, поділу, об'єднання земельної ділянки, щодо якої існує спір, пов'язаний із порушенням інтересів держави та на збереження земельної ділянки в тому стані, який дозволив би захистити відповідне право у спосіб, визначений законом.
Викладені прокурором обставини дають підстави для обґрунтованих сумнівів у тому, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити або унеможливити ефективний захист інтересів Держави у спірних правовідносинах.
У разі якщо, під час розгляду справи або набрання законної сили рішенням суду Коблівська сільська рада здійснить поділ чи відчужить у будь-який спосіб спірний об'єкт на користь інших осіб, це зумовить необхідність звернення до суду з іншими позовами, що призведе до тривалого непоновлення інтересів держави.
Суд враховує, що заходи забезпечення позову є тимчасовими на період вирішення спору по суті з метою зупинення вчинення під час розгляду справи дій, які матимуть відповідні юридичні наслідки та можуть призвести до ускладнення чи унеможливлення ефективного захисту або поновлення порушеного чи оспорюваного права. Крім того, відповідні заходи не пов'язані з правом, а стосуються убезпечення від вчинення будь-яких дій поза правовим полем до вирішення спору про право і дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору.
Заявлені прокурором заходи забезпечення жодним чином не порушують інтереси відповідача та інших осіб, в той же час дозволять уникнути непорозумінь на період вирішення спору.
З огляду на вищевикладені обставини, суд дійшов висновку про задоволення заяви Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури № 50-4330вих-25 від 26.06.2025 про забезпечення позову.
Керуючись ст.ст. 73, 74, 136, 137, 138, 139, 140, 232, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Заяву Заступника керівника Миколаївської окружної прокуратури № 50-4330вих-25 від 26.06.2025 (вх. № 9599/25 від 26.06.2025) про забезпечення позову - задовольнити.
2. Заборонити органам, які здійснюють реєстрацію речових прав на нерухоме майно, здійснювати будь-які реєстраційні дії щодо земельної ділянки з кадастровим номером 4820983900:09:000:1514 площею 0,1 га, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області.
3. Заборонити Коблівській сільській раді (код ЄДРПОУ 04375748) вчиняти із земельною ділянкою площею 0,1 га кадастровий номер 4820983900:09:000:1514, розташованої в селі Рибаківка Миколаївського району Миколаївської області дії, спрямовані на зміну її цільового призначення, її поділу, об'єднання з іншими ділянками; укладати договори; вчиняти інші правочини щодо неї.
4. Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" дана ухвала про вжиття заходів забезпечення позову є виконавчим документом.
Строк пред'явлення ухвали до примусового виконання 3 (три) місяці.
Стягувач за даною ухвалою: Миколаївська районна державна адміністрація (Миколаївська районна військова адміністрація) (Україна, 54036, Миколаївська обл., місто Миколаїв, вулиця Одеське Шосе, будинок 18А; код ЄДРПОУ 04056500)
Боржник за даною ухвалою: Коблівська сільська рада (Україна, 57453, Миколаївська обл., Миколаївський р-н, село Коблеве, вул.Одеська, будинок 4; код ЄДРПОУ 04375748).
Відповідно до ч.1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України, ухвала підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження.
Ухвала суду, у відповідності до ч.2 ст.235 Господарського процесуального кодексу України, набирає законної сили 30.06.2025.
Згідно ст.ст.254, 255 Господарського процесуального кодексу України, учасники справи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Ухвали суду першої інстанції оскаржуються в апеляційному порядку окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 255 цього Кодексу. Оскарження ухвал суду, які не передбачені статтею 255 цього Кодексу, окремо від рішення суду не допускається
Згідно ч.ч.1, 2 ст.256 апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Учасник справи, якому повний текст ухвали суду не був вручений у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Згідно ст.257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя Н.О. Семенчук