79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.06.2025 Справа № 914/2715/24
Господарський суд Львівської області у складі головуючої судді Зоряни Горецької, при секретарі Зоряні Палюх, розглянувши у підготовчому відкритому судовому засіданні справу
за позовом Фізична особа-підприємець Гінкула Андрія Георгійовича,
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
про скасування рішення,
та за позовом Фізичної особи - підприємця Ладогубець Лесі Василівни,
до відповідача Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України,
про визнання недійсним і скасування рішення,
представники сторін:
від позивача Гінкул А.Г. (в режимі ВКЗ):
від позивача не з'явився;
від відповідача: Сигляк І.Я.
На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Фізичної особи-підприємця Гінкула Андрія Георгійовича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справа №914/2715/24.
Водночас, фізична особа-підприємець Ладогубець Леся Василівна звернулася до Господарського суду Львівської області із позовною заявою до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України про скасування рішення.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 22.11.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, справа №914/2794/24.
Ухвалою Господарського суду Львівської області прийнято справу №914/2794/24 до провадження з присвоєнням об'єднаній справі №914/2715/24.
19.03.2025 закрито підготовче провадження по справі та призначено розгляд по суті.
В судовому засіданні 19.06.2025 проголошену вступну та резолютивну частини рішення по справі.
Позиція позивача (Фізичної особи-підприємця Гінкула А.Г.)
Позивач стверджує, що рішення Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України №63/111-р/к від 30.09.2024 у справі №63/4-01-53-2023 є незаконним та необґрунтованим. Позивач зазначає про обставини, які свідчать про неповноту та необ'єктивність вказаної справи, а фактично про упередженість відповідача щодо результатів її розгляду. Самі по собі порушення процедури розгляду даної справи є самостійною підставою для скасування рішення, як незаконного.
Позиція позивача (Фізичної особи-підприємця Ладогубець Л. В.)
Фізична особа-підприємець Ладогубець Л. В. вважає рішення №63/111-р/к від 30.09.2024 незаконним та необґрунтованим, висновки відповідача про начебто вчинення позивачем порушень антиконкурентного законодавства є безпідставними, неправомірними та такими, що ґрунтуються на припущеннях.
Позиція відповідача
Відповідач заперечив позовні вимоги з підстав зазначених у відзивах на позовні заяви. Серед іншого, відповідач стверджує, що наведені у позовах мотиви є декларативними, не спростовують відповідних висновків рішення №111, що ґрунтуються на встановлених фактичних обставинах, не враховують сукупності наведених у рішенні № 63 доказів, ні дійсного правового змісту антиконкуретних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів (де правове значення має сама по собі фактична відсутність змагальності внаслідок узгодження учасниками торгів поведінки), ані меж виключної компетенції органів Антимонопольного комітету України (зокрема, щодо правової кваліфікації наявної події).
Рішення № 111 прийняте з врахуванням норм законодавства про захист економічної конкуренції.
Фізична особа - підприємець Гінкул Андрій Георгійович і фізична особа-підприємець Ладогубець Леся Василівна подали заявки на участь у відкритих торгах із закупівлі Послуги експерта у галузі «Стратегічний аналіз, діагностика та методики планування розвитку територій», ідентифікатор закупівлі - UА-2021-07-13-005362-с, проведених Установою «Агенція регіонального розвитку Закарпатської області» (далі - Торги).
Розпорядженням адміністративної колегії Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України від 31 серпня 2023 року № 63/53-рп/к розпочато розгляд справи № 63/4-01-53-2023 за ознаками вчинення ФОП Гінкул А Г. та ФОП Ладогубець Л.В. порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 та пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результат торгів під час участі у процедурі закупівлі за предметом ДК 021:2015: К0520000-5 - Навчальні засоби. Послуги експерта у галузі «Стратегічний аналіз, діагностика та методики планування розвитку територій», ідентифікатор закупівлі UA-2021-07-13-005362-C, проведених Установою «Агенція регіонального розвитку Закарпатської області».
Копії розпорядження адміністративної колегії Відділення від 31.08.2023 № 63/53-рп/к про початок розгляду справи № 63/4-01-53-2023 надіслано Відповідачам листами від 01.09.2023 №63-02/1935 (до ФОН Гінкул А.І.), від 01.09.2023 №63-02/1936 (до ФОП Ладогубець Л.В.).
За результатами збирання та аналізу доказів у справі Відділенням було складено подання про попередні висновки у справі від 17.09.2024 № 63-03/236-П. Копії Подання надіслано Відповідачам.
На офіційному вебсайті Відділення 18.09.2024, за відповідним посиланням розміщено інформацію про Подання та інформацію про дату, час та місце розгляду зазначеної справи на засіданні адміністративної колегії Відділення.
ФОП Ладогубець надіслала відповідь на подання про попередні висновки. ФОП Гінкул А.Г. пояснення по суті Подання не надав.
За результатами розгляду справи № 63/4-01-53-2023 про порушення законодавства про захист економічної конкуренції такі дії ФОП Гінкул А.Г. та ФОП Ладогубець Л.В. визнано антиконкурентними узгодженими діями, що стосуються спотворення результатів торгів, що є порушеннями пункту 4 частини другої статті 6 та пункту 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції».
На ФОП Ладогубець Л.В. (ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) накладено штраф у розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
На ФОП Гінкул А.Г. (ідентифікаційний номер НОМЕР_2 ) накладено штраф розмірі 68 000 (шістдесят вісім тисяч) гривень.
В рішенні встановлено наступні антиконкурентні узгоджені дії:
- пов'язаність учасників;
- використання однакових IP-адрес;
- спільні властивості файлів;
- синхронність дій в часі;
- небажання здобути перемогу в торгах.
Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи, і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.
Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).
Згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість, представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, прийняти участь у досліджені доказів, надати пояснення, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Відносини, які виникли між сторонами, регулюються положеннями Господарського кодексу України, Цивільного кодексу України, Закону України “Про захист економічної конкуренції», Законом України “Про Антимонопольний комітет України», Закону України “Про публічні закупівлі».
Держава підтримує конкуренцію як змагання між суб'єктами господарювання, що забезпечує завдяки їх власним досягненням здобуття ними певних економічних переваг, внаслідок чого споживачі та суб'єкти господарювання отримують можливість вибору необхідного товару і при цьому окремі суб'єкти господарювання не визначають умов реалізації товару на ринку (ч.1 ст.25 ГК України).
Суб'єкти господарювання, які беруть участь у публічних закупівлях, є конкурентами. Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов'язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією.
Статтею 2 Закону України “Про захист економічної конкуренції» визначено, що відносини органів державної влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю із суб'єктами господарювання; суб'єктів господарювання з іншими суб'єктами господарювання, із споживачами, іншими юридичними та фізичними особами у зв'язку з економічною конкуренцією регулюються цим Законом.
Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель (ст.ст.1, 7 Закону України “Про антимонопольний комітет України).
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 50 Закону України “Про захист економічної конкуренції» антиконкурентні узгоджені дії визнаються порушенням законодавства про захист економічної конкуренції. Відповідно до ч. 1, п. 4 ч. 2 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. До таких дій належать узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів. Частина 4 статті 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» визначає, що вчинення антиконкурентних узгоджених дій забороняється і тягне за собою відповідальність згідно з законом.
Для кваліфікації дій суб'єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов'язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб'єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.
Для визнання Антимонопольним комітетом України (надалі АМК) порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим, достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб'єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема, шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі. Визначені законом дії повинні аналізуватися в сукупності, тому органи Антимонопольного комітету України, ухвалюючи рішення про порушення вимог антимонопольного законодавства, повинні аналізувати усі вчинені відповідними суб'єктами дії (постанова Верховного Суду від 28.01.2020 у справі №910/6507/19).
За змістом статті 35 Закону України “Про захист економічної конкуренції», при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи комітету збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень.
При цьому, ч. 3 ст. 6 Закону України “Про захист економічної конкуренції» не передбачено якогось окремого (відмінного) складу правопорушення (це ті ж самі антиконкурентні узгоджені дії - пункт 1 частини першої статті 50 Закону), натомість статтею лише передбачено можливість доведення вчинення суб'єктами таких антиконкурентних узгоджених дій в непрямий спосіб (непрямими доказами). Проте, в будь-якому разі єдиним можливим поясненням схожості дій при кваліфікації їх як антиконкурентних узгоджених за положеннями частини третьої статті 6 Закону, повинне бути попереднє погодження (досягнення суб'єктами домовленості про вчинення таких дій), і обов'язок доведення факту такого погодження покладено саме на органи АМК. Саме тому закон і надає право цим органам отримувати інформацію з різного роду джерел та аналізувати їх на предмет наявності ознак антиконкурентних узгоджених дій, виявлення наміру учасників закупівлі діяти скоординовано.
З огляду на наведені норми, питання щодо збору, оцінки та аналізу доказів у справі є винятковою компетенцією органів Антимонопольного комітету України, а тому виходить за межі повноважень судів. Саме на орган Антимонопольного комітету України покладено обов'язок навести відповідні докази у своєму рішенні, на підставі яких орган дійшов висновку про обставини справи, а суд покликаний дослідити та оцінити наведені органом докази.
Вирішуючи спори щодо оскарження рішень Антимонопольного комітету, господарські суди мають враховувати, що відповідно до Закону України “Про Антимонопольний комітет України» та Закону України “Про захист економічної конкуренції», кваліфікація дій суб'єктів господарювання як порушення законодавства про захист економічної конкуренції є виключною компетенцією органів АМК (наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 30.01.2020 у справі № 910/14949/18). Крім того, з урахуванням правових позицій, наведених в пункті 51 цього рішення, суд не може переймати на себе притаманні лише Антимонопольному комітету функції стосовно кваліфікації дій учасників закупівлі та переоцінювати висновки, зроблені цим органом.
Суд також відзначає, що судом не можуть досліджуватись та оцінюватись пояснення/заперечення, які стосуються кваліфікації встановленого АМК порушення конкурентного законодавства, які не надавались в межах розгляду справи про порушення конкурентного законодавства (вказане узгоджується з правовою позицією Верховного Суду викладеною у постановах від 19.08.2019 у справі №910/12487/18 та від 15.12.2020 у справі №918/390/20).
Частиною 1 ст. 48 Закону України “Про захист економічної конкуренції» передбачено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, зокрема, про: визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу. Порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом (ст.51 Закону України “Про захист економічної конкуренції»). Частиною 2 статті 52 того ж Закону встановлено, що за порушення законодавства про захист економічної конкуренції, передбаченого пунктом 1 статті 50 Закону, накладається штраф у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.
Як встановлено судом, Адміністративною колегією Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України у Рішенні № 63/111-р/к від 30.09.2024 у справі № 63/4-01-53-2023, встановлені наступні ознаки атиконкурентних узгоджених дій:
- пов'язаність та знайомство в період підготовки та участі в торгах;
- використання приміщення ТОВ «Керативний Квартал - Київ.1» обома учасниками торгів (підтверджується в поясненнях ФОП Ладогубець Л.В.);
- спільні властивості файлів та однакове програмне забезпечення;
- однаковий банк;
- синхронність дій та подання подання тендерних пропозицій в останній день;
- небажання ФОП Ладогубець Л.В. здобути перемогу в торгах.
Здійснивши аналіз усіх вищевказаних обставин та фактів, суд погоджується із Антимонопольним комітетом вказуючи, що зазначені у рішенні факти у своїй сукупності не можуть бути випадковим збігом обставин чи наслідком дій об'єктивних чинників, а свідчать про узгодження (координацію) своєї поведінки під час підготовки до участі та участі у торгах. Матеріали адміністративної справи підтверджують, що позивачі діяли не самостійно, що є обов'язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівлі. Такі дії за своїми ознаками уже є спотворенням результатів торгів та усуненням конкуренції.
Позивачі не спростував встановлені колегією обставини щодо взаємозв'язку позивачів. Суд погоджується з відповідачем, що сукупність обставин, встановлених у рішенні № 63/111-р/к, виключає можливість того, що пропозиції в торгах готувалися окремо, без обміну інформації між ними.
Водночас, суд звертає увагу на помилковість тверджень щодо спільних ІР-адрес в частині створення чернетки та пропозиції.
Розглянувши дану справу, суд дійшов висновку, що доводи позивачів про те, що рішення № 63/111-р/к від 30.09.2024 у справі № 63/4-01-53-2023 ґрунтується на помилкових висновках, прийняте з неповним та необ'єктивним з'ясуванням обставин справи, що призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення, є непідтвердженими, необґрунтованими і такими, що не відповідають обставинам справи. При цьому, суд зазначає, що позивачі, заперечуючи проти таких висновків АМКУ, не надали доказів, які могли б спростувати зазначені висновки. Заперечення позивачів проти висновків АМК зводяться до переоцінки встановлених відповідачем обставин, подій та фактів, у зв'язку з чим такі заперечення судом відхиляються як недоведені та безпідставні.
На переконання суду, відповідач правильно та достовірно встановив і з'ясував обставини справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, надав їм вірну юридичну оцінку та правильно застосував норми матеріального права. Доказів порушення відповідачем норм процесуального права при прийнятті спірного рішення, позивачем не надано, судом не встановлено.
При ухваленні рішення у даній справі, суд бере до уваги позицію Верховного Суду, яка викладена у постановах, а саме: постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 914/938/20; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.04.2021 у справі № 921/120/20; постанова Верховного Суду від 09.07.2020 у справі № 910/13473/19; постанова Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.07.2021 у справі № 914/938/20.
Суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачів є не обґрунтовані, оскільки докази на їх підтвердження не спростовують висновків відповідача про вчинення узгоджених дій, так як зводяться лише до спростування кожної із встановлених відповідачем ознак антиконкурентних дій окремо, без надання оцінки таким ознакам у сукупності. Відтак, в ході розгляду справи позивачі не довели належними доказами незаконність оскаржуваного рішення. А отже суд відмовляє в задоволенні позовних вимог повністю.
Щодо інших аргументів сторін, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу, тоді як Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа “Серявін проти України», рішення від 10.02.2010). Крім того, аналогічна правова позиція викладена в Постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 127/3429/16-ц.
Судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України залишаються за позивачами.
Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 120, 123, 129, п. 1 ч. 3 ст. 202, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -
В задоволенні позовних вимог Фізичної особи - підприємця Гінкула Андрія Георгійовича до Західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України - відмовити.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.06.2025.
Суддя Горецька З.В.