79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
24.06.2025 Справа № 914/1564/25
За позовом: Моторного (транспортного) страхового бюро України, м. Київ
до відповідача: Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові», м. Львів
про стягнення 19 108,86 грн
Суддя Наталія Мороз
За участю секретаря с/з Олександри Псярук
Представники:
Від позивача: не з'явився
Від відповідача: не з'явився
Суть спору:
На розгляді Господарського суду Львівської області перебуває справа за позовом Моторного (транспортного) страхового бюро України до Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові» про стягнення 19 108,86 грн.
Ухвалою від 26.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. Судове засідання для розгляду справи по суті призначено на 24.06.2025.
11.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано відзив на позовну заяву.
17.06.2025 через систему «Електронний суд» позивачем подано відповідь на відзив.
20.06.2025 через систему «Електронний суд» відповідачем подано заперечення на відповідь на відзив.
В судове засідання 24.06.2024 представник позивача не з'явився. Клопотанням від 17.06.2025 просить суд здійснювати розгляд справи без участі представника позивача за наявними матеріалами, зазначивши, що позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив.
Позиція позивача.
Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 24.04.2023 сталась дорожньо-транспортна пригода, між автомобілями марки Volvo та Honda Accord.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24.05.2023 винуватцем ДТП визнано ОСОБА_1 , що керував транспортним засобом Volvo (що належить на праві власності відповідачу) та працюючого на посаді водія «ЛОЦК».
На момент настання страхового випадку цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Цивільно-правова відповідальність потерпілого (власника автомобіля Honda Accord) була застрахована договором обов'язкового страхування (Поліс № 212671434).
Потерпілий звернувся до позивача із повідомленням про ДТП та заявою про виплату страхового відшкодування від 07.06.2023.
Як зазначено позивачем, останнім відшкодовано завдані відповідачем збитки в розмірі 16 908,86 грн, а також витрати на послуги аварійного комісара в розмірі 2 200,00 грн. Відтак, вказані кошти в сумі 19 108,86 грн позивач просить стягнути з відповідача.
Позиція відповідача.
У відзиві на позовну заяву відповідач проти позову заперечив. Зазначив, що ОСОБА_1 не перебував у трудових відносинах з відповідачем. У постанові Галицького районного суду міста Львова відсутня інформація щодо місця праці ОСОБА_1 , а інших доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові» позивачем надано не було.
Крім того, вказав, що Транспортний засіб марки «Volvo» був переданий відповідачу шведською організацією «Blaljus i Samverkan». Цивільна відповідальність за шкоду завдану вказаним транспортним засобом, на момент дорожньо-транспортної пригоди, була застрахована у страховій компанії «IF», номер страхового полісу SP5002708.1.2.
Зазначив, що 30.05.2023, представником ОСОБА_2 отримано лист від страхової компанії «IF», в якому зазначено, що транспортний засіб «Volvo В12м 6x2», VIN: НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , був застрахований вказаною страховою компанією 24 квітня та, що їм відомо, що цей транспортний засіб був пошкоджений під час дорожньо-транспортної пригоди в Україні, а також, що страхова компанія «IF» подала запит до страхувальника для отримання звіту про дорожньо-транспортну пригоду.
Крім того, відповідач звернув увагу на те, що зазначена позивачем як винуватець ДТП особа - ОСОБА_1 ніколи не перебував у трудових відносинах з Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові».
Також відповідач вважає, що оскільки витрати на послуги аварійного комісара не входять до суми витрат, які складають страхову (регламентну) виплату, то такі не можуть бути стягнуті з відповідача.
Враховуючи наведене, у задоволенні позовних вимог просить відмовити в повному обсязі.
Обставини справи.
24.04.2023 у м. Львові на перехресті пл. Соборна - вул. Пекарська, водій ОСОБА_2 керуючи транспортним засобом марки «Volvo В12м 6x2» VIN: НОМЕР_3 , під час повороту ліворуч не дотримався безпечного бокового інтервалу та здійснив наїзд на припаркований транспортний засіб марки «BMW X5» д.н.з. НОМЕР_4 , який отримав інерційний рух та зконтактував з припаркованим позаду транспортним засобом марки «Honda Accord» д.н.з. НОМЕР_5 . При ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження та було завдано матеріальних збитків.
Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24.05.2023 винуватцем дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_2 , що керував транспортним засобом марки «Volvo В12м 6x2», працюючого водієм у Комунальному некомерційному підприємстві Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові» (відповідач).
Потерпілими визнано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
У відповідності до інформації, зазначеної в тимчасовому реєстраційному талоні НОМЕР_6 , транспортний засіб марки Volvo, р.н. НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 належить на праві власності КНП ЛОР «ЛОЦСК».
На момент ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача не була застрахована за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, що підтверджується перевіркою чинності полісу внутрішнього страхування за VIN: НОМЕР_3 (в матеріалах справи).
Цивільно правова відповідальність потерпілого ОСОБА_1 , що є власником транспортного засобу Honda Accord, р.н. НОМЕР_5 , застрахована у ПрАТ СК «Інтер-Поліс», що є діючим членом Моторного (транспортного) страхового бюро України (поліс № 212671434).
25.04.2023 ОСОБА_1 звернувся до позивача із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду та заявою про виплату страхового відшкодування від 07.06.2023.
Вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Accord, внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 19 053,22 грн, що підтверджується Звітом № 378/23 про оцінку вартості (розміру) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу від 16.05.2023.
У матеріалах справи наявна також ремонтна калькуляція № 378/23 від 16.05.2023, якою визначено загальну вартість ремонту транспортного засобу потерпілого.
Згідно наказу Моторного (транспортного) страхового бюро України № 3/10168 від 11.06.2023 та Довідки № 1 від 09.06.2023, ОСОБА_1 вирішено виплатити 16 908,86 грн за шкоду, заподіяну в результаті дорожньо-транспортної пригоди. Вказану суму перераховано на рахунок потерпілого, що підтверджується платіжною інструкцією № 972077 від 13.06.2023.
З огляду на наведене, позивач звернувся до суду з вимогою про відшкодування в порядку регресу відповідачем (роботодавцем винної в ДТП особи) витрат в розмірі 16 908,86 грн, здійсненої позивачем виплати згідно наказу № 3/10168 від 11.06.2023.
Окрім цього, позивач, посилаючись на рахунок на оплату № 92171 від 09.06.2023, акт виконаних робіт відповідно до листа-доручення від МТСБУ № 92171/вих/1 від 28.04.2023 по справі МТСБУ № 92171 та платіжну інструкцію № 971997 від 12.06.2023 на суму 2 200,00 грн, просить також стягнути з відповідача 2 200,00 грн витрат на оплату послуг врегулювання по справі № 92171 (послуги аварійного комісара).
Спростовуючи позицію позивача щодо відсутності у відповідача договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, Комунальним некомерційним підприємством Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові» подано копії документів, серед яких електронне листування (іноземною мовою, без перекладу) та лист з перекладом на українську мову шведської організації «Blaljus i Samverkan» щодо застрахованого транспортного засобу Volvo В12м 6x2 та зазначений у додатках до відзиву як страховий поліс SP5002708.1.2.
Оцінка суду.
Відповідно до ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути, серед іншого, завдання шкоди (збитків).
Частинами 1, 2 ст. 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення). Підставою для застосування такого виду майнової відповідальності, як відшкодування шкоди, є сукупність чотирьох елементів, які входять до складу цивільного правопорушення: протиправна поведінка особи; настання шкоди; причинний зв'язок між такою протиправною поведінкою і настанням шкоди; вина завдавача шкоди.
Положеннями ч. 6 ст. 75 ГПК України, серед іншого, передбачено, що постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, яка набрала законної сили, є обов'язковою для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалена постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.
Отже, не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо.
Вказане узгоджується з позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.07.2018 у справі № 917/1345/17.
Так, Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24.05.2023 у справі № 461/3271/23, яка набрала законної сили, ОСОБА_2 , що керував транспортним засобом марки «Volvo В12м 6x2», vin НОМЕР_3 визнано винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Потерпілими вказано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Суд звертає увагу на те, що у позовній заяві позивачем допущено описку у прізвищі особи, яка зазначається як винуватець ДТП ( ОСОБА_1 замість ОСОБА_2 ). Водночас, така технічна описка не впливає на правову кваліфікацію справи, оскільки винну особу у вчиненні адміністративного правопорушення встановлено преюдиційно в рамках іншого судового рішення (постанова Галицького районного суду м. Львова від 24.05.2023 у справі № 461/3271/23).
Відповідно до положень ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (Закон № 1961-IV, чинним на момент виникнення спірних правовідносин), страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.
Надані відповідачем докази на підтвердження наявності страхування транспортного засобу марки «Volvo В12м 6x2», який був учасником дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 24.04.2023, а саме роздруківки електронних листів (іноземною мовою без перекладу) та зазначений відповідачем як страховий поліс № АКМ610 лист благодійного фонду «Blaljus i Samverkan» з перекладом на українську мову, судом до уваги не приймаються, оскільки не підтверджують обставин (не є міжнародним полісом) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а саме - транспортного засобу «Volvo В12м 6x2», vin НОМЕР_3 .
Крім того, наведені відповідачем у відзиві обставини наявності страхового полісу стосуються транспортного засобу марки «Volvo В12м 6x2» за іншим vin кодом.
Згідно з п. 41.1 ст. 41 вказаного Закону, МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння транспортним засобом, власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім шкоди, заподіяної транспортному засобу, який не відповідає вимогам п. 1.7 ст. 1 цього Закону, та майну, яке знаходилося в такому транспортному засобі.
Зважаючи на те, що дорожньо-транспортна пригода, яка мала місце 24.04.2023, є страховим випадком, та враховуючи заподіяння шкоди транспортним засобом марки «Volvo В12м 6x2», власник якого не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, у МТСБУ виник обов'язок зі сплати страхового відшкодування на користь ОСОБА_1 .
За змістом ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.
Згідно виконаного на замовлення Звіту № 378/23 від 16.05.2023, вартість (розмір) збитків, заподіяних пошкодженням транспортного засобу Honda Accord, внаслідок його пошкодження, за станом на дату оцінки, становить 19 053,22 грн.
Пунктом 36.1 Закону № 1961-IV визначено, що страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).
Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту (п. 36.2. ст. 36 Закону №1961-IV).
Матеріалами справи підтверджується, що 13.06.2023 позивачем перераховано на рахунок потерпілої особи суму у розмірі 16 908,86 грн, у зв'язку із чим виконав свій обов'язок щодо здійснення регламентної виплати.
У відповідності до ст. 38 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», МТСБУ після сплати страхового відшкодування має право подати регресний позов до власника, водія транспортного засобу, який спричинив дорожньо-транспортну пригоду, який не застрахував свою цивільно-правову відповідальність, крім осіб, зазначених у п. 13.1 ст. 13 цього Закону.
Частиною 2 ст. 1187 ЦК України визначено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.
Матеріалами справи підтверджено, що транспортний засіб марки Volvo, р. н. НОМЕР_7 , ідентифікаційний номер транспортного засобу НОМЕР_3 належить на праві власності КНП ЛОР «ЛОЦСК».
У відповідності до обставин, встановлених Постановою Галицького районного суду м. Львова від 24.05.2023 у справі № 461/3271/23, ОСОБА_2 , котрого зазначеною постановою визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, є працівником Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові».
Вказані обставини не підлягають доказуванню з огляду на положення ст. 75 ГПК України.
Згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України, юридична або фізична особа, відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Зважаючи на викладене вище, суд дійшов висновку, що саме відповідач є зобов'язаною стороною у спірних правовідносинах, а тому на нього покладається обов'язок задовольнити регресну вимогу позивача.
Відтак, позовна вимога в частині відшкодування в порядку регресу відповідачем позивачу витрат в розмірі 16 908,86 грн - підлягає до задоволення.
Водночас, у задоволенні вимоги про стягнення 2 200,00 грн, оплачених позивачем послуг аварійного комісара, суд відмовляє, з огляду на наступне.
Положеннями ст. 40 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ має право залучати аварійних комісарів, експертів або юридичних осіб, у штаті яких є аварійні комісари чи експерти, у порядку, встановленому Уповноваженим органом, для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків у випадках, визначених у статті 41 цього Закону.
Однак, згідно з приписами ч. 1 ст. 1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.
Аналогічне правило міститься і в п. п. 22.1. та 22.2 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».
Таким чином, оскільки виплачена позивачем сума за послуги аварійного комісара не входить до складу виплаченого відшкодування шкоди, то підстави для задоволення позову в цій частині задоволенню не підлягають.
Щодо інших аргументів учасників провадження, суд зазначає, що вони були досліджені у судовому засіданні та не наводяться у рішенні, позаяк не покладаються судом в його основу.
Відповідно до ч.3 ст.2 ГПК України, однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст.13 цього Кодексу.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 3, 4 ст.13 ГПК України).
Згідно з ст.79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 11.10.2023 у справі № 756/8056/19).
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ч. 1 ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Суд констатує, що при розгляді даної справи судом враховано та здійснено належне дослідження сукупності наявних в матеріалах справи доказів з урахуванням правил та критеріїв оцінки доказів визначених ГПК України.
З аналізу матеріалів справи та наявних доказів у сукупності вбачається, що право позивача, за захистом якого мало місце звернення до суду, є порушеним відповідачем. Останнім не спростовано доводів позовної заяви, не надано суду належних та допустимих доказів які б довели ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх заперечень.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають до задоволення частково.
Судові витрати.
Згідно з п. 2 ч.1 ст.129 ГПК України, судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 13, 73, 74, 75, 76-79, 86, 123, 126, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задоволити частково.
2. Стягнути з Комунального некомерційного підприємства Львівської обласної ради «Львівський обласний центр служби крові» (м. Львів, вул. Пекарська, 65, ідентифікаційний код 01996757) на користь Моторного (транспортного) страхового бюро України (м. Київ, Русанівський бульвар, 8, ідентифікаційний код 21647131) 16 908,86 грн сплаченого майнового відшкодування та 2 679,48 грн судового збору.
3. В решті позовних вимог відмовити.
Рішення складено 30.06.2025
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.
Рішення може бути оскаржено в порядку та строки, передбачені ст. ст. 256, 257 ГПК України.
Суддя Мороз Н.В.