79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128
30.06.2025 Справа № 914/2983/24
Господарський суд Львівської області у складі судді Іванчук С.В., за участю секретаря Федак В. В., розглянувши матеріали справи за позовом: ОСОБА_1 , м. Винники;
до відповідача: Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне», м. Винники;
про зобов'язання надати документи.
За участю представників сторін:
від позивача: не з'явився;
від відповідача: не з'явився.
Відводів складу суду та секретарю судового засідання сторонами не заявлено.
На розгляді Господарського суду Львівської області перебувала справа № 914/2983/24 за позовом ОСОБА_1 до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне» про зобов'язання надати документи.
Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.05.2025р. у справі №914/2983/24 задоволено клопотання сторін, закрито провадження у справі №914/2983/24 у зв'язку із відсутністю предмета спору та повернуто ОСОБА_1 з Державного бюджету України 3028,00грн. судового збору, відповідно до п.п. 1, 5 ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір» від 08.07.2011р. №3674-VI (із змінами та доповненнями), оплаченого платіжною інструкцією платіжною інструкцією № 0130310011 від 18.10.2024р. на суму 3028,00грн., за подання позовної заяви.
Не погоджуючись з ухвалою суду в частині не вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу, позивач звернувся до апеляційного суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 травня 2025 року, а справу № 914/2983/24 скерувати для вирішення питання про судові витрати.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 21 травня 2025 року відкрито апеляційне провадження у справі № 914/2983/24 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Львівської області від 06 травня 2025 року.
Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 16 червня 2025 року повернуто справу № 914/2983/24 до Господарського суду Львівської області для усунення недоліків (вирішення питання щодо судових витрат на правову допомогу) та встановлено Господарському суду Львівської області строк для усунення зазначених недоліків до 30 червня 2025 року.
18.06.2025р. матеріали справи № 914/2983/24 надійшли до Господарського суду Львівської області відповідно до штемпеля Господарського суду Львівської області.
Справу № 914/2983/24 передано судді Іванчук С. В. 23.06.2025р.
Ухвалою суду від 23.06.2025р. вирішення питання про судові витрати призначено до розгляду в судовому засіданні на 30.06.2025р.
Через систему «Електронний суд» відповідач 30.06.2025р. подав заперечення проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу за вх. № 17385/25, які надійшли на адресу суду 30.06.2025р. о 08:11 год., відповідно до інформації з комп'ютерної програми «Діловодство спеціалізованого суду».
Сторони явки повноважних представників в судове засідання 30.06.2025р. не забезпечили, причин неявки суду не повідомили, хоча судом належно виконано обов'язок, щодо повідомлення усіх учасників справи про дату, час та місце розгляду справи, шляхом скерування позивачу ухвали суду поштовою рекомендованою кореспонденцією, та надіслання ухвали суду відповідачу в електронній формі до Електронного кабінету відповідача, і оприлюднення в електронній формі в Державному реєстрі судових рішень.
Відповідно до частин третьої та сьомої ст.120 ГПК України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Відповідно до правової позиції Верховного Суду викладеної у постанові від 15.05.2018р. у справі № 904/6063/17 отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення особи і на неї, як на суб'єкта господарської діяльності покладається обов'язок належної організації отримання поштової кореспонденції пов'язаної із здійснюваною господарською діяльністю. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд із додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася до суду у зв'язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки наведене зумовлено не об'єктивними причинами, а суб'єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу (аналогічна позиція викладена в постановах КГС ВС від 16.05.2018р. у справі № 910/15442/17, від 10.09.2018р. у справі № 910/23064/17, від 24.07.2018р. у справі № 906/587/17).
Як вбачається із матеріалів справи, ухвалу суду від 23.06.2025р. надіслано позивачу поштовою рекомендованою кореспонденцією що підтверджується списком розсилки поштової кореспонденції Господарського суду Львівської області та інформацією з офіційного вебсайту АТ «Укрпошта» за трекінгом № 0601163694410.
Згідно з частиною 5 та 7 статті 6 Господарського процесуального кодексу України, суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи або її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами, в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.
Відповідно до частини 11 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами. У разі відсутності в учасника справи електронного кабінету суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Ухвала суду від 23.06.2025р. була внесена до АСДС та автоматично направлена в електронний кабінет відповідача 23.06.2025р., та доставлена до електронного кабінету 23.06.2025р. о 17:21 год., що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Абзацом 2 зазначеної норми врегульовано, що якщо судове рішення надіслано на офіційну електронну адресу пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Ухвалу від 23.06.2025р. доставлено до електронного кабінету відповідача 23.06.2025р. о 17:21 год., таким чином відповідачу вручено ухвалу в електронному кабінеті підсистеми «Електронний суд» - 24.06.2025р.
Згідно із ч. 4 ст.244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відповідно до частини третьої статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду унормований ст. 130 Господарського процесуального кодексу України.
Частиною 3 статті 130 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Згідно з висновками Верховного Суду у постанові від 05.12.2023 у справі №921/481/22, Верховний Суд зазначив, що відповідно до частини третьої статті 130 ГПК України судові витрати позивача не відшкодовуються відповідачем лише у разі відмови позивача від позову. Натомість, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
Відповідно до ч.1 ст.244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.
Статтею 126 ГПК України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У позовній заяві позивач зазначав, що судові витрати на даний становлять сплачену суму судового збору у розмірі 3028,00 гривень та витрати на правову допомогу у справі, сукупний розмір яких становить 10000,00 (десять тисяч ) гривень і просив судові витрати покласти на відповідача.
У виправленій позовній заяві, долученій до заяви про усунення недоліків від 17 грудня 2024 року позивач просив суд судові витрати покласти на відповідача в розмірі: 3 028 грн судового збору та 10 000 грн правової допомоги.
У заяві від 06 травня 2025 року позивач просив суд з одночасним закриттям провадження у справі стягнути на користь позивача судові витрати.
У запереченнях за вх. № 17385/25 відповідач зазначив, що вважає заяву позивача в частині стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн необґрунтованою та такою, що підлягає суттєвому зменшенню, виходячи з наступного.
Відповідач вказує, що серед додатків, долучених до позовної заяви, не було долучено жодного документа, який би підтверджував витрати на правову допомогу у справі, про які заявляє позивач, а також не долучено детального опису робіт (наданих послуг), що є обов'язковим атрибутом для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідач стверджує, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 10 000,00 грн. є неспівмірним, необґрунтовано завищеним та таким, що не відповідає критерію реальності та розумності, оскільки справа №914/2983/24 стосувалася зобов'язання надати документи, тобто є типовою справою незначної складності для адвоката, який практикує у сфері господарського права; провадження у справі № 914/2983/24 закрито у зв'язку з відсутністю предмета спору, а не через задоволення позовних вимог, при цьому відповідачем не обмежувалося право позивача ознайомитися із документами, які позивач просив суд зобов'язати відповідача надати.
Відповідач зазначає, що документи надавалися і до моменту звернення до суду і були надані в межах судового розгляду, відтак, відповідач діяв добросовісно, в той час як позивачем неодноразово змінювалося формулювання позовних вимог та документи, які він хотів витребувати, що безпосередньо впливало на тривалість судового процесу.
Відповідач вважає, що не повинен нести відповідальність за витрати, які виникли внаслідок дій самого позивача, спрямованих на затягування розгляду.
Додатково, відповідач зазначив, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне», є неприбутковою організацією, метою діяльності якого є не отримання прибутку, а виключно забезпечення утримання та ефективного управління спільним майном багатоквартирного будинку за рахунок внесків та платежів його співвласників.
Відповідач вказує, що будь-які стягнення з ОСББ, включно із судовими витратами, покриваються безпосередньо з коштів, зібраних з мешканців будинку. Таким чином, стягнення заявленої суми у 10 000 грн буде здійснено не за рахунок комерційного доходу, а за рахунок цільових внесків громадян.
Відповідач стверджує, що покладення на об'єднання співвласників багатоквартирного будинку обов'язку з компенсації необґрунтовано завищених витрат на правничу допомогу в такій значній сумі стане для нього надмірним фінансовим тягарем та суперечитиме принципам справедливості і розумності.
Враховуючи вищенаведене, відповідач вважає, що заявлений позивачем розмір витрат на професійну правничу допомогу не відповідає критеріям співмірності, реальності та розумності, є завищеним та становить надмірний тягар для відповідача і просить суд відмовити у стягненні з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне» на користь Митюк Світлани Іранівни витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень у повному обсязі, або, у випадку, якщо суд дійде висновку про наявність підстав для часткового задоволення заяви, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають стягненню з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне» на користь Митюк Світлани Іранівни, до обґрунтованого та розумного розміру, але не більше ніж 2 000,00 гривень.
Відповідно до ч.ч. 5-8 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку. Якщо сума судових витрат, заявлених до відшкодування та підтверджених відповідними доказами, є неспівмірно нижчою від суми, заявленої в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат (крім судового збору) повністю або частково, крім випадків, якщо така сторона доведе поважні причини зменшення цієї суми. Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Відповідно до ч.1 ст. 124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
На виконання даної процесуальної норми позивачем у позовній заяві визначено розмір витрат на правову допомогу в сумі 10000,00 грн. та у заяві від 06 травня 2025 року позивач просив суд з одночасним закриттям провадження у справі стягнути на користь позивача судові витрати.
На підтвердження вартості послуг адвоката у сумі 10 000,00грн. позивачем до матеріалів справи долучено оригінал договору №24-г/24 про надання правової допомоги від 22 листопада 2024 року, ордеру на надання правничої допомоги ВС №1030082 від 20.01.2025р. та копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю № 827 від 09.07.1999 року
Як вбачається із матеріалів справи у в ухвалі суду від 06.05.2025р. не вирішено питання щодо розподілу судових витрат на правову допомогу.
Договором про надання правової допомоги №24-г/24 від 22.11.2024 року, укладеним Адвокатським бюро «Солдатенко, Лукашик та партнери» (Виконавець) та Митюк Світланою Іранівною (Клієнт) передбачено, що предметом даного договору є надання виконавцем замовникові правничої допомоги під час розгляду господарським судом Львівської області справи за позовом замовника до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне» про надання інформації(п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 1.2 договору передбачена цим договором правнича допомога виконавця замовнику включає у себе: надання консультацій та довідок з чинного законодавства, роз'яснень з правових питань, правової інформації; складання процесуальних документів у вказаній вище справі; представництво замовника у господарському суді Львівської області під час розгляду вказаної вище справи.
За приписами п. 1.3договору за даним договором замовник має право: на юридичні консультації упродовж дії договору. Консультації надаються за місцем знаходження виконавця. Консультації надаються з приводу вирішення вказаної вище господарської справи. Замовник має право на отримання консультацій в Інтернет-режимі. Адвокат, закріплений за замовником, зобов'язаний забезпечити замовника власною електронною адресою, на яку замовник, вправі надсилати свої запитання. Консультація в Інтернет-режимі повинна бути надана не пізніше п'яти календарних днів з моменту ознайомлення адвоката з порушеним питанням. Адвокат, за яким закріплений замовник зобов'язаний що три дні перевіряти свою електронну пошту на предмет наявності у ній листів з запитаннями від замовника. Консультації надсилаються замовнику, на електронну адресу, з якої поступив запит; на представництво своїх інтересів в суді. Виконавець оформляє усі документи, необхідні і достатні для здійснення представництва самостійно, в тому числі визначає адвоката, який безпосередньо братиме участь у судовому процесі в інтересах замовника.
За даним договором замовник зобов'язаний: оплачувати надані йому види правової допомоги та сплачувати виконавцеві гонорар, додатково обумовлений по кожному з видів наданої правової допомоги додатковими угодами до цього договору. Надавати виконавцеві повну, достовірну та об'єктивну інформацію по справах, які є в провадженні виконавця.
За умовами п. 3.1 договору гонорар виконавця за цим договором складає сукупно 10000 грн., з яких: 5000 (п'ять тисяч) гривень за підготовку позовних матеріалів та подання їх до господарського суду; 5000 (п'ять тисяч) гривень - за участь адвоката у судових засіданнях.
Відповідно до п. 3.2 договору виконавець засвідчує, що гонорар від замовника, передбачений п. 3 .1. цього договору ним отриманий у повному обсязі.
Згідно із п. 4.1 договору даний договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до вирішення справи господарським судом Львівської області.
Договір про надання правової допомоги №24-г/24 від 22.11.2024 року підписано сторонами, скріплено печаткою адвокатського бюро та копію договору долучено до матеріалів справи.
Із матеріалів справи вбачається, що адвокат Солдатенко Андрій Вікторович взяв участь в судових засіданнях 21.01.2025р., 11.02.2025р., 11.03.2025р., 18.03.2025р., 08.04.2025р. та 06.05.2025р.
Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Порядок розподілу судових витрат у разі визнання позову, закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду унормований ст.130 Господарського процесуального кодексу України, частиною 3 якої встановлено, що у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред'явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.
У частині п'ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до частини п'ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку /дії / бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Керуючись частинами п'ятою - сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Висновки, аналогічні відображеним вище, викладені в постанові Верховного Суду у складі об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22).
За змістом ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 "Лавентс проти Латвії" (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах "Ніколова проти Болгарії" та "Єчюс проти Литви", п.п. 79 і 112).
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
Нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору в контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).
У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 у справі № 34-16/17-3683-2011 висловлено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд: 1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 ГПК України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;
2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України (а саме: пов'язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).
Відповідно до ч. 3 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення - визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.
У випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 11.09.2023р. у справі № 910/18931/21 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022р. у справі №922/1964/21.
Відповідно до висновків, викладених у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 13.02.2023р. у справі № 910/2170/18 при визначенні суми відшкодування необхідно виходити із критерію реальності понесення витрат на правничу допомогу (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їх розміру, зважаючи на конкретні обставин справи.
Згідно із п.п. 1, 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує, зокрема, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
З огляду на наведені вище норми законодавства, враховуючи предмет спору - зобов'язання надати документи, беручи до уваги ту обставину, що дана справа є нескладною, а судова практика в аналогічних спорах є сталою, сума заявлених до стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 10000,00 грн., на переконання суду є непропорційно високою у порівнянні складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг).
Проаналізувавши вище викладене, матеріали справи в сукупності з поданими представником позивача доказами понесення судових витрат, заперечення відповідача проти стягнення судових витрат, враховуючи предмет спору й характер спірних правовідносин, обставин, які підлягають з'ясуванню, доказів, які підлягають оцінці, обсяг поданих позивачем процесуальних документів, оцінюючи складність виконаних адвокатом робіт, кількість проаналізованих адвокатом документів, обсяг указаних представником позивача робіт і час, витрачений на вчинення процесуальних дій і підготовку документів, оцінюючи співмірність здійснених стороною витрат на представництво адвокатом її інтересів у суді, складність підготовлених адвокатом процесуальних документів, які підлягають оцінці не лише з огляду на їх кількість і обсяг (кількість сторінок), а й з урахуванням наведеного в них обґрунтування, суд вважає співмірною суму правових витрат в розмірі 5000,00 грн., що є співмірним з наданими адвокатом послугами у суді першої інстанції та відповідають критеріям "необхідності і обґрунтованості" та підлягає стягненню з відповідача.
Згідно із ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ГПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.126, 129, 130 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
Стягнути з Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Сімейне» (79495, Львівська обл., місто Львів, місто Винники, вулиця Кільцева, будинок 2А, ідентифікаційний код 41259672) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5 000,00грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ст. 235 ГПК України і може бути оскаржена в порядку та у строки передбачені ст. 256 ГПК України.
Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.
Додаткова ухвала складена 30.06.2025р.
Суддя Іванчук С.В.