79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128
19.06.2025 Справа № 914/1089/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна», м. Київ
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнісопт», м. Львів
про стягнення заборгованості
Суддя Коссак С.М.
за участі секретаря Полюхович Х.М.
Від учасників справи:
Від позивача: Сагайдак Андрій Васильович (в режимі відеоконференції) - представник;
Від відповідача: не з'явився
На розгляд до Господарського суду Львівської області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна», м. Київ до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнісопт», м. Львів про стягнення 672 898,74грн. заборгованості, з якої: 630 929,00 грн. - сума основного боргу, 33 551,59грн. - пеня, 5047,43грн. - інфляційні втрати та 3370,72грн. - 3% річних. Також позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 8074,78грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8. Також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00грн. Одночасно у прохальній частині позовної заяви позивач просить зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Ухвалою господарського суду Львівської області від 08.04.2025 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та розгляд підготовчого засідання призначено на 01.05.2025 року на 09год. 40хв.
09.04.2025 року через систему “Електронний суд» до суду надійшла від представника позивача заява за вх.№9202/25 про участь у судовому засіданні 01.05.2025 року на 09год. 40хв. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду за допомогою системи "EаsyCon" з використанням власних технічних засобів, яке судом ухвалою суду від 11.04.2025 року задоволено.
В судовому засіданні 01.05.2025 року присутньому представнику позивача, засідання з яким проводиться в режимі відеоконференції, судом озвучено, що від відповідача жодних заяв, клопотань процесуального характеру до суду не надходило, відтак суд постановив відкласти підготовче засідання на 05.06.2025 року о 10:00 год. та забезпечити участь представника позивача в судовому засіданні у справі №914/1089/25, призначеному на 05.06.2025 року на 10год. 00хв., в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв'язку "EаsyCon" (https://easycon.com.ua/).
Ухвалою суду від 05.06.2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.06.2025 року о 11:10 год.
В судове засідання 19.06.2025 року позивач явку представника в режимі відеконференції забезпечив, який підтримав позовні вимоги та просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.
В судове засідання 19.06.2025 року відповідач явку представника не забезпечив, був повідомлений про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа у електронний кабінет відповідача 06.06.2025 року.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справи за наявними матеріалами.
Відповідач своїм процесуальним правом на подачу заяв процесуального характеру не скористався, відзиву на позовну заяву не подав.
Ухвали суду надіслані учасникам справи до наявних електронних кабінетів, відтак вони належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується довідками до доставку електронних листів, які знаходяться в матеріалах справи. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua, та знаходяться у вільному доступі.
Отже, в матеріалах справи достатньо доказів для з'ясування обставин справи і прийняття судового рішення.
Суд перейшов до стадії ухвалення рішення, вступна та резолютивна частина якого оголошена в цьому судовому засіданні.
Аргументи позивача.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору, Постачальником здійснено поставку Товару Покупцю на загальну суму 1 001 649,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видаткових накладних: №71 від 19.01.2025 року на суму 516 479,00 грн. та №76 від 23.01.2025 року на суму 485170,00 грн., які підписані обома сторонами за допомогою підписання КЕП.
Згідно пункту 2.4. Договору визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості впродовж одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури. Датою оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточних рахунок Постачальника. 19.01.2025 року Покупцем здійснена оплата на суму 370 720,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №61, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відтак, позивач стверджує, що відповідача наявна заборгованість за поставлений товар у розмірі 630 929,00грн., яку просить стягнути з відповідача.
У зв'язку із невиконанням Відповідачем зобов'язань перед Позивачем щодо повної сплати коштів за поставлений в сумі 630 929,00грн., позивачем було нараховано 33 551,59грн. - пені, 5047,43грн. - інфляційних втрат та 3370,72грн. - 3% річних, які просить стягнути з відповідача на користь позивача. Одночасно у прохальній частині позовної заяви позивач просить зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Позивач просить стягнути з відповідача на користь позивача судовий збір у розмірі 8074,78грн., який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8. Також просить покласти на відповідача витрати на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 40 000,00грн. У судовому засіданні представником позивача зроблена заява про стягнення витрат на правову допомогу, докази яких будуть подані суду протягом 5 днів.
Аргументи відповідача.
Відзиву відповідачем не подано, станом на час розгляду справи жодних процесуальних документів від відповідача не надходило. Вимог ухвали суду не виконав, проти позову в установленому порядку не заперечив. Тому суд розглянув справу без участі представника відповідача та його відзиву на позов, за наявними у ній матеріалами.
Обстпавини, встановлені судом.
14.01.2025 року між Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» (Постачальник) та Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнісопт» (Покупець) в електронній формі за допомогою підписання КЕП було договір №8/25 від 14.01.2025 року, згідно пункту 1.1., якого Постачальник зобов'язується поставити (передати у власність) Покупцеві мінеральні добрива (надалі - Товар) у відповідності до специфікацій (додатків) до цього Договору, а Покупець - прийняти поставлену продукцію та оплатити її вартість в порядку і в строки, передбачені цим Договором. Постачальник зобов'язався поставити Покупцю мінеральні добрива - гранульована сечовина (карбамід) марки В.
Відповідно до матеріалів справи, Постачальником направлено в адрес Покупця рахунок на оплату №30 від 14.01.2025 року на суму 1 070 720,00 грн. Рахунок прийнято Покупцем, про що свідчить відповідний електронний підпис.
Постачальником здійснено поставку Товару Покупцю на загальну суму 1 001 649,00 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видаткових накладних: №71 від 19.01.2025 року на суму 516 479,00 грн. та №76 від 23.01.2025 року на суму 485170,00 грн., які підписані обома сторонами за допомогою підписання КЕП.
Згідно пункту 2.4. Договору визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості впродовж одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури. Датою оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточних рахунок Постачальника.
19.01.2025 року Покупцем здійснена оплата на суму 370 720,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №61, яка знаходиться в матеріалах справи.
Пунктом 2.8. Договору визначено, що у випадках відвантаження Товару з толерансом вище ніж + 10% від кількості Товару, та в інших випадках, якщо вартість фактично поставленого Товару перевищує суму, вказану у рахунку-фактурі Постачальника, або оплачену Покупцем, чи в інший спосіб попередньо погоджену Сторонами, то Покупець зобов'язується оплатити різницю в сумі між оплаченим та фактично поставленим Товаром протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару.
Відтак, позивач стверджує, що з урахуванням п. 2.8. Договору, відповідач до 28.01.2025 року повинен був оплатити позивачу залишок боргу у сумі 630 929,00 грн., проте відповідач своїх зобов'язань по оплаті боргу не виконав, суму боргу не оплатив.
Позивач зазначає, що претензій у Покупця (відповідача) по кількості, якості та строкам постачання Товару не має та Постачальнику не надходило, в матеріалах справи такі відсутні.
Відтак, позивач зазначає, що сума основної заборгованості у розмірі 630 929,00грн. до сьогоднішнього дня не погашена, грошові кошти на рахунок Постачальника не перераховано, що є порушенням умов Договору №8/25 від 14.01.2025 року, що підтверджується довідкою від 03.04.2025 року №126.
В пункті 7.1. Договору вказано, що Сторони несуть відповідальність за невиконання або неналежне виконання умов даного Договору в порядку та на умовах, передбачених даним Договором і чинним законодавством України.
Пунктом 7.6. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми грошових коштів, що підлягають поверненню, за кожний день прострочення повернення.
Відтак, за порушення строків виконання основного зобов'язання за договором, позивачем нараховано відповідачу 33 551,59грн. - пені, 5047,43грн. - інфляційних втрат та 3370,72грн. - 3% річних.
Норми права та висновки суду.
Предметом доказування є встановлення факту неналежного виконання зобов»язань в частині оплати за поставку товару.
Як передбачено статтею 174 Господарського кодексу України, однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але які йому не суперечать.
Частинами першою та другою статті 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього грошову суму.
Частина 1 статті 693 Цивільного кодексу України встановлює, що якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу.
Відповідно до частини першої статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
В силу положень статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Судом встановлено, що здійснення поставки та прийняття товару на загальну суму 1 001 649,00 грн., що підтверджується видатковими накладними: №71 від 19.01.2025 року на суму 516 479,00 грн. та №76 від 23.01.2025 року на суму 485170,00 грн., які підписані обома сторонами за допомогою підписання КЕП.
Відповідно до частин першої та другої статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Статтею 664 ЦК України передбачено, що обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.
За приписами статті 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Отже, двосторонній характер договору поставки зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. З укладенням такого договору постачальник бере на себе обов'язок передати у власність покупця товар належної якості і водночас набуває права вимагати його оплати, а покупець зі свого боку набуває права вимагати від постачальника передачі цього товару та зобов'язаний здійснити оплату.
Згідно пункту 2.4. Договору визначено, що оплата Товару здійснюється Покупцем шляхом передплати 100% вартості впродовж одного банківського дня з моменту отримання рахунку-фактури. Датою оплати Товару вважається дата надходження грошових коштів на поточних рахунок Постачальника.
Відповідно до матеріалів справи, 19.01.2025 року Покупцем здійснена оплата на суму 370 720,00 грн., що підтверджується платіжною інструкцією №61, яка знаходиться в матеріалах справи.
Відтак, отримання Відповідачем товару за вищевказаними видатковими накладними без жодних заперечень свідчить про вчинення Відповідачем конклюдентних дій на підтвердження факту здійснення сторонами господарської операції поставки та прийняття товару на виконання договірних зобов'язань за Договором поставки.
Пунктом 2.8. Договору визначено, що у випадках відвантаження Товару з толерансом вище ніж + 10% від кількості Товару, та в інших випадках, якщо вартість фактично поставленого Товару перевищує суму, вказану у рахунку-фактурі Постачальника, або оплачену Покупцем, чи в інший спосіб попередньо погоджену Сторонами, то Покупець зобов'язується оплатити різницю в сумі між оплаченим та фактично поставленим Товаром протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару.
Відтак, матеріалами справи підтверджується, що на виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №71 від 19.01.2025 року на суму 516 479,00 грн. та №76 від 23.01.2025 року на суму 485 170,00 грн., які підписані обома сторонами за допомогою підписання КЕП, що не заперечується сторонами.
З урахуванням часткової проплати відповідачем, залишок непогашеного боргу становить у сумі 630 929,00 грн., яку позивач просить стягнути з відповідача.
Таким чином, позовні вимоги про стягнення 630 929,00 грн. за поставлений відповідачу товар є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення та підтверджується матеріалами справи.
Щодо стягнення пені.
Відповідно до пункту третього частини першої статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Пунктом 7.6. Договору визначено, що за несвоєчасну оплату за поставлену продукцію, Покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховується пеня, від суми грошових коштів, що підлягають поверненню, за кожний день прострочення повернення.
Пунктом 2.8. Договору визначено, що у випадках відвантаження Товару з толерансом вище ніж + 10% від кількості Товару, та в інших випадках, якщо вартість фактично поставленого Товару перевищує суму, вказану у рахунку-фактурі Постачальника, або оплачену Покупцем, чи в інший спосіб попередньо погоджену Сторонами, то Покупець зобов'язується оплатити різницю в сумі між оплаченим та фактично поставленим Товаром протягом 3 (трьох) банківських днів з дати поставки Товару.
На виконання умов договору, позивачем поставлено відповідачу товар, що підтверджується видатковими накладними: №71 від 19.01.2025 року на суму 516 479,00 грн. та №76 від 23.01.2025 року на суму 485 170,00 грн.
З урахуванням п. 2.8. Договору, відповідач до 28.01.2025 року повинен був оплатити позивачу залишок боргу у сумі 630 929,00 грн., проте відповідач своїх зобов'язань по оплаті боргу не виконав, суму боргу не оплатив.
Відтак позивачем нараховано пеню з початком періоду нарахування з 29.01.2025 року по 03.04.2025 рік на залишок боргу у розмірі 630 929,00 грн.
Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день (ч. 5 ст. 253 ЦК України)
Відтак, перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, перевіривши період нарахування та Закону «України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», вимог ст. 232 ГК України, здійснивши перевірку нарахування пені, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, з врахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України, суд прийшов до висновку стягненню підлягає пеня в сумі 33 551,59грн.
Щодо стягнення інфляційних втрат.
Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Індекс інфляції нараховується не на кожну дату місяця, а в середньому за місяць.
Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).
Нарахування інфляційних втрат здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.
Дана правова позиція викладена постановою Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18.
Суд, перевіривши розрахунки позивача щодо стягнення 5047,43грн. - інфляційних нарахувань, які обраховувались від простроченої суми, яка підлягала сплаті з врахуванням п. 2.8 договору, з наступного дня з 29.01.2025 року по 03.04.2025 рік, прийшов до висновку, що позивачем зазначено правильну суму боргу від якої здійснювалось нарахування інфляційних втрат та період, відтак стягненню з відповідача на користь позивача підлягають інфляційні втрати в межах заявленої суми в сумі 5047,43грн.
Щодо стягнення 3% річних суд зазначає наступне.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасної та повної оплати вартості поставленого товару позивачем нараховано відповідачу 3% річних від простроченої суми, яка підлягала сплаті по спірній видатковій накладній з врахуванням п. 2.4 договору, з наступного дня по 11.03.2024 рік у розмірі 1 105,73грн.
Cплата 3% річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.
Суд, здійснивши перевірку нарахування позивачем 3% річних, з врахуванням ч. 5 ст. 253 ЦК України, дійшов висновку, що позивачем зазначено правильний період прострочення грошового зобо'язання та сума від якої нараховувались 3% річних. Отже, стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 3 % річних в сумі 3 370,72грн.
Частиною 1 статті 74 ГПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Відповідно до ст.86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Зазначені вище норми процесуального закону спрямовані на реалізацію статті 13 ГПК України. Згідно з положеннями цієї статті судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За таких обставин суд дійшов висновку про те, що відповідач не спростував доводів позовної заяви, а суд не виявив на підставі наявних документів у справі інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, відтак вважає, позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню, а стягненню підлягає заборгованість у сумі 672 898,74грн., з якої: 630 929,00грн. - основний борг, 33 551,59грн. - пеня, 5047,43грн. - інфляційні втрати, 3370,72грн. - 3% річних.
У прохальній частині позовної заяви позивач просить зазначити в рішенні суду про нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду. Нарахування 3% річних здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення.
Відповідно до частини десятої статті 238 ГПК України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.
Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), який здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.
В частинах одинадцятій та дванадцятій статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», якщо у виконавчому документі про стягнення боргу зазначено про нарахування відсотків або пені до моменту виконання рішення, виконавець у постанові про відкриття виконавчого провадження розраховує остаточну суму відсотків (пені) за правилами, визначеними у виконавчому документі. До закінчення виконавчого провадження виконавець за заявою стягувача перераховує розмір остаточної суми відсотків (пені), які підлягають стягненню з боржника, не пізніше наступного дня з дня надходження заяви стягувача про такий перерахунок, про що повідомляє боржника не пізніше наступного дня після здійснення перерахунку.
Таким чином, у даному випадку суд має право зобов'язати орган (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення, здійснювати нарахування 3% річних на суму основного боргу до моменту виконання рішення суду.
Нарахування 3% річних необхідно здійснювати за наступною формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С сума основного боргу, Д- кількість днів прострочення.
У випадку часткової сплати боржником суми основного боргу, нарахування 3% річних повинно здійснюватися на залишок заборгованості. Можливість нарахування 3% річних до моменту повного виконання рішення суду (судового наказу) підтверджується висновками Верховного суду у справах № 203/1330/20 та № 916/922/19.
Судові витрати.
Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Судом встановлено, що позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір в сумі 8074,78грн., що підтверджується платіжною інструкцією №830 від 03.04.2025 року, який обраховано із застосуванням коефіцієнту 0,8.
Відповідно до п.2 ч.1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи наведене, у зв'язку із задоволенням позовних вимог, до стягнення з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в сумі 8074,78грн.
Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд -
1. Позов задоволити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “Юнісопт» (79007, м. Львів, вул. Шпитальна, будинок 9, офіс 10, код ЄДРПОУ 44462524) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “НТ Руна» (04053, м. Київ, вул. Винниченка Володимира, будинок 7, офіс 11, код ЄДРПОУ 44773499) 672 898,74грн. заборгованості, з якої: 630 929,00грн. - основний борг, 33 551,59грн. - пеня, 5047,43грн. - інфляційні втрати, 3370,72грн. - 3% річних та 8074,78грн. судового збору.
Органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення Господарського суду від 18.06.2025 року у справі №914/1089/25 здійснювати нарахування трьох процентів річних на суму непогашеної заборгованості до моменту виконання цього рішення в частині стягнення 630 929,00грн. простроченого основного боргу за наступною формулою: С х 3 х Д : К : 100, де:
С - сума простроченого основного боргу;
Д - кількість днів прострочення;
К - кількість днів у році, в якому наявне прострочення заборгованості з основного боргу.
Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Західного апеляційного господарського суду в порядку, встановленому розділом IV ГПК України.
Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається - http://court.gov.ua/fair/sud5015, а також у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою - http://reyestr.court.gov.ua.
Повний текст рішення складено та підписано 30.06.2025р.
Суддя Коссак С.М.