ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
18.06.2025Справа № 910/6273/24
Господарський суд міста Києва у складі судді Нечая О.В., за участю секретаря судового засідання Будніка П.О., розглянувши у загальному позовному провадженні матеріали справи № 910/6273/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 40121452)
до Акціонерного товариства "Київгаз" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б; ідентифікаційний код: 03346331)
про стягнення 582 450 258,35 грн
Представники учасників справи:
від позивача: Кемінь В.В., за довіреністю;
від відповідача: Шимко Л.М., за довіреністю.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Акціонерного товариства "Київгаз" (далі - відповідач) про стягнення 582450258,35 грн, з яких 380337936,98 грн заборгованості, 54434278,15 грн пені, 123790400,55 грн інфляційних втрат та 23887642,67 грн 3 % річних.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов'язань за Типовим договором постачання природного газу постачальником "останньої надії".
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.05.2024 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/6273/24, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.06.2024.
10.06.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про продовження строку на подання відзиву, яку 10.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
25.06.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зупинення провадження у справі, яке 26.06.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 26.06.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 26.06.2024 судом було оголошено перерву до 24.07.2024.
19.07.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, які 19.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
22.07.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення у справі, які 23.07.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 24.07.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 24.07.2024 судом було задоволено заяву відповідача про продовження строку на подання відзиву, відмовлено у задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 11.09.2024.
01.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позовну заяву, який 01.08.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
23.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про витребування доказів, яке 26.08.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
26.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зменшення пені та 3% річних, яке 26.08.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
26.08.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про застосування строку позовної давності, яку 26.08.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
09.09.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про призначення експертизи, яке 10.09.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 11.09.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 11.09.2024 судом було прийнято до розгляду відзив на позовну заяву, долучено до матеріалів справи клопотання відповідача про зменшення пені та 3% річних, заяву про застосування строку позовної давності, а також оголошено перерву до 02.10.2024.
02.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" відповідь на відзив, яку 02.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
02.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про залишення відповіді на відзив без розгляду, яке 02.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
02.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" клопотання про зупинення провадження у справі, яке 02.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 02.10.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 02.10.2024 судом було прийнято до розгляду відповідь на відзив та оголошено перерву до 02.10.2024.
08.10.2024 представником відповідача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, які 08.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
23.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на клопотання про зупинення провадження у справі, які 23.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
23.10.2024 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" заяву про долучення судової практики, яку 23.10.2024 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У підготовче засідання 23.10.2024 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 23.10.2024 судом було долучено до матеріалів справи заперечення позивача на клопотання про зупинення провадження у справі.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 було задоволено клопотання відповідача про зупинення провадження у справі, зупинено провадження у справі №910/6273/24 до набрання законної сили судовим рішенням у справі №640/34767/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю "Оператор Газотранспортної системи України", Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Дніпрогаз", про визнання протиправною та нечинною постанови, зобов'язано сторін повідомити суд про усунення обставин, які зумовили зупинення провадження у справі.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.02.2025 було задоволено апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України", ухвалу Господарського суду міста Києва від 23.10.2024 у справі № 910/6273/24 скасовано, а справу повернуто до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.
03.03.2025 матеріали справи № 910/6273/24 надійшли до Господарського суду міста Києва.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.03.2025 було продовжено розгляд справи № 910/6273/24, підготовче засідання призначено на 14.05.2025.
У підготовче засідання 14.05.2025 з'явились представники сторін.
У підготовчому засіданні 14.05.2025 судом було відмовлено у задоволенні клопотань відповідача про витребування доказів від 26.08.2024 та призначення експертизи від 09.09.2024, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 04.06.2025.
03.06.2025 представником позивача сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, які 04.06.2025 зареєстровано в автоматизованій системі "Діловодство спеціалізованого суду".
У судове засідання 04.06.2025 з'явились представники сторін.
У судовому засіданні 04.06.2025 судом було оголошено перерву до 18.06.2025.
У судове засідання 18.06.2025 з'явились представники сторін.
Представник позивача надав суду усні пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав.
Представник відповідача надав суду усні пояснення по суті спору, проти задоволення позовних вимог заперечував.
У судовому засіданні 18.06.2025 судом було проголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, суд
Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (надалі - НКРЕКП), від 04.07.2017 №880 здійснює ліцензійне постачання природного газу на території України.
За результатами державного конкурсу та відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 22.07.2020 №917-р Товариство з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" визначено постачальником "останньої надії" на ринку природного газу.
Між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (далі - постачальник) та Акціонерним товариством "Київгаз" (далі - споживач) було укладено Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" (далі - Договір), умовами якого передбачено, що постачальник зобов'язується постачати природний газ споживачу в необхідних для нього об'ємах (обсягах), а споживач зобов'язується своєчасно сплачувати постачальнику вартість природного газу у розмірі, строки та порядку, що визначені цим договором (п. 2.1 Договору).
Відповідно до п. 3.1 Договору постачання природного газу споживачу здійснюється з дня, визначеного інформаційною платформою оператора газотранспортної системи днем початку постачання в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи (далі - Кодекс ГТС).
Пунктом 4.1 Договору визначено, що постачання природного газу здійснюється за ціною, оприлюдненою постачальником на своєму сайті. Така ціна визначається постачальником відповідно до розділу VI Правил постачання. Нова ціна є обов'язковою для сторін з дня, наступного за днем її оприлюднення постачальником на власному сайті.
Згідно з п. 4.2 Договору об'єм (обсяг) постачання природного газу споживачу за розрахунковий період визначається за даними Оператора ГРМ/Оператора ГТС (для прямих споживачів) за підсумками розрахункового періоду, що містяться в інформаційній платформі оператора газотранспортної системи та надані споживачу Оператором ГРМ відповідно до умов договору розподілу природного газу.
Відповідно до п. 4.3 Договору постачальник зобов'язаний надати споживачу рахунок на оплату природного газу за цим договором не пізніше 10 числа календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу, в обумовлений між постачальником і споживачем спосіб (поштою за замовчуванням, через електронний кабінет споживача тощо - якщо сторонами це окремо обумовлено).
Згідно з п. 4.4 Договору споживач зобов'язаний оплатити рахунок, наданий постачальником відповідно до п. 4.3 цього договору, до закінчення календарного місяця, наступного за місяцем постачання природного газу.
Пунктом 5.2 Договору на споживача покладено обов'язок, зокрема, забезпечувати своєчасну та повну оплату поставленого природного газу згідно з умовами цього Договору.
Договір набирає чинності з дня, визначеного інформаційною платформою Оператора ГТС днем початку постачання природного газу споживачу в реєстрі споживачів постачальника відповідно до Кодексу газотранспортної системи. Дія цього договору не може перевищувати шістдесят діб протягом календарного року та триває до кінця календарного місяця, наступного за місяцем, в якому почалося фактичне постачання природного газу постачальником. Розірвання (припинення дії) цього договору не звільняє споживача від обов'язку сплатити заборгованість постачальнику за цим договором (п. 11.1 Договору).
На виконання умов Договору, в період з 01.11.2021 по 30.12.2021 позивачем було поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 380337936,98 грн, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №23307 за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 65146390,51 грн та № 32031 за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 315213882,40 грн, а також Коригуючим актом №28991 від 23.12.2021 до Акту приймання-передачі №23307, яким зменшено вартість послуги транспортування природного газу на 22335,93 грн у листопаді 2021 року (остаточна вартість за 2021 рік - 65124054,58 грн).
Позивачем було виставлено відповідачу відповідні рахунки № 36024 від 10.12.2021 та № 2668 від 12.01.2022.
Відповідач свої грошові зобов'язання за Договором не виконав, у зв'язку з чим в нього утворилась заборгованість за період з 01.11.2021 по 31.12.2021 у розмірі 380337936,98 грн.
Позивач направив на адресу відповідача вимогу № 119/4.3-6634-2022 від 31.05.2022, в якій просив сплатити заборгованість за Договором. Факт направлення вимоги підтверджується фіскальним чеком, списком згрупованих поштових відправлень та описом вкладення у цінний лист №0505077273691.
З огляду на невиконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором, позивач звернувся до суду з цим позовом та просить стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у розмірі 380337936,98 грн, пеню в розмірі 54434278,15 грн, інфляційні втрати в розмірі 123790 400,55 грн та 3% річних у розмірі 23887642,67 грн.
Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про наступне.
Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.
Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частина перша статті 626 Цивільного кодексу України визначає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно з частиною першою статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Укладений сторонами Договір, з огляду на встановлений статтею 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, є належною підставою, у розумінні статті 11 Цивільного кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов'язків.
За договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання (ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України).
Частиною другою статті 714 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.
Згідно з ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Правові засади функціонування ринку природного газу України визначає Закон України "Про ринок природного газу".
Стаття 1 цього закону містить визначення: постачальник "останньої надії" - це визначений Кабінетом Міністрів України постачальник, який не має права відмовити в укладенні договору постачання природного газу на обмежений період часу; оператор газорозподільної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників); оператор газотранспортної системи - це суб'єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із транспортування природного газу газотранспортною системою на користь третіх осіб (замовників).
Відповідно до п.п. 1, 2 гл. 3 роз. IV Кодексу ГТС для забезпечення електронної взаємодії та документообігу між суб'єктами ринку природного газу, у тому числі для організації замовлення та супроводження послуг транспортування природного газу в умовах добового балансування газотранспортної системи, а також між суб'єктами ринку природного газу та операторами торгових платформ оператор газотранспортної системи зобов'язаний створити та підтримувати функціонування інформаційної платформи. Інформаційна платформа складається з апаратного та програмного забезпечення.
Суб'єкти ринку природного газу, які уклали (переуклали) з оператором газотранспортної системи договір транспортування, набувають права доступу до інформаційної платформи та статусу користувача платформи з моменту укладення (переукладення) договору. Оператор газотранспортної системи присвоює кожному такому суб'єкту ринку природного газу код користувача платформи та створює на інформаційній платформі інтерфейс такого користувача відповідно до його статусу суб'єкта ринку природного газу (постачальник, оператор газорозподільної системи, оптовий продавець/покупець, оператор газосховищ тощо), про що має повідомити останнього. При цьому додатком до договору визначаються уповноважені особи суб'єкта ринку природного газу (користувача платформи), які будуть мати право доступу до інформаційної платформи від імені користувача платформи (зазначаються їхні адреси електронної пошти та контактні дані), для їх електронної реєстрації, що оформлюється у вигляді повідомлення на створення облікового запису уповноважених осіб користувача платформи за формою, наведеною в додатку 1 до цього Кодексу, до якого додаються у письмовій формі довіреності користувача платформи на кожну уповноважену особу.
Пунктами 1, 2 гл. 4 роз. IV Кодексу ГТС визначено, що інформаційна платформа має містити такі дані, зокрема: 1) перелік точок входу/виходу до/із газотранспортної системи; 2) інформацію про всіх суб'єктів ринку природного газу, включаючи споживачів, яким в установленому порядку присвоєні ЕІС-коди; 3) інформацію про постачальника "останньої надії"; 4) інформацію про постачальників із спеціальними обов'язками; 5) інформацію про реєстри споживачів постачальників.
Відповідно до п. 5 гл. 4 роз. IV Кодексу ГТС оператори газорозподільних систем відповідно до вимог цього Кодексу та за формами оператора газотранспортної системи, погодженими з регулятором, повинні вносити до інформаційної платформи інформацію, зокрема: визначену пп. 1, 2, 5- 8, 12, 13, 14 п. 2 цієї глави, по всіх споживачах, підключених до газорозподільної системи; дані щодо операторів газорозподільних систем (за їх наявності), яким природний газ передається з газорозподільної системи, з визначенням місць підключення таких операторів; дані щодо газовидобувних підприємств (за їх наявності), промислові газопроводи яких безпосередньо підключені до газорозподільної системи.
Згідно з п. 2 гл. 5 роз. IV Кодексу ГТС реєстрація побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, або оператора газорозподільної системи здійснюється автоматично в Реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі оператора газотранспортної системи за умови відсутності на інформаційній платформі інформації про відключення або ініціювання діючим постачальником відключення його об'єкта в таких випадках: відсутність підтвердженої номінації та реномінації діючого постачальника побутового споживача, споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, постачальника, який здійснює постачання газу оператору газорозподільної системи для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі, або оператора газорозподільної системи, який здійснює закупівлю природного газу для покриття об'ємів (обсягів) фактичних втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу в газорозподільній системі на підставі договору (договорів) купівлі-продажу природного газу в оптового продавця, для газової доби D до 02:00 UTC (04:00 за київським часом) години для зимового періоду в газову добу (D-1) та 01:00 UTC (04:00 за київським часом) години для літнього періоду в газову добу (D-1) на точку виходу до газорозподільної системи, крім випадків ініціювання постачальником "останньої надії" відключення по об'єкту такого споживача. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за днем включення до реєстру споживачів постачальника "останньої надії"; відсутність за три дні до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником побутового споживача або споживача, що здійснює виробництво теплової енергії, в Реєстрі іншого постачальника. У такому випадку постачання здійснюється з дня, наступного за кінцевим днем постачання попереднім постачальником. Дата початку постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії" визначається в реєстрі споживачів постачальника "останньої надії" на інформаційній платформі.
У разі якщо за 5 днів до кінцевої дати постачання природного газу поточним постачальником інформаційна платформа не фіксує такого споживача в реєстрі іншого постачальника, у тому числі в реєстрі постачальника із спеціальними обов'язками або постачальника "останньої надії", інформаційна платформа одночасно направляє оператору газорозподільної системи (оператору газотранспортної системи по прямих споживачах) інформаційне повідомлення про відсутність у споживача постачальника з певної дати за формою оператора газотранспортної системи, погодженою з регулятором. Оператор газорозподільної системи (оператор газотранспортної системи по прямих споживачах), отримавши таке повідомлення, зобов'язаний протягом двох робочих днів проінформувати такого споживача про відсутність у нього постачальника з певної дати та можливі наслідки для нього і за необхідності розпочати заходи з припинення (обмеження) в установленому порядку газопостачання на об'єкти такого споживача.
Статтею 15 Закону України "Про ринок природного газу" визначено, що у разі, якщо постачальника ліквідовано, визнано банкрутом, його ліцензію на провадження діяльності з постачання природного газу анульовано або її дію зупинено, а також в інших випадках, передбачених правилами для постачальника "останньої надії", постачання природного газу споживачу здійснюється у порядку, визначеному правилами для постачальника "останньої надії", та на умовах типового договору постачання постачальником "останньої надії", що затверджується регулятором. Договір постачання між постачальником "останньої надії" і споживачем вважається укладеним з моменту початку фактичного постачання природного газу такому споживачу. Постачальник "останньої надії" постачає природний газ споживачу протягом строку, який не може перевищувати 60 діб та триває до кінця календарного місяця, що настає за місяцем початку фактичного постачання природного газу споживачу постачальником "останньої надії". Після закінчення цього строку постачальник "останньої надії" зобов'язаний припинити постачання природного газу споживачу. Постачальник "останньої надії" має право припинити постачання природного газу споживачу до закінчення вищезазначеного строку у разі невиконання цим споживачем обов'язку щодо повної та своєчасної оплати вартості природного газу, який постачається постачальником "останньої надії", відповідно до типового договору постачання постачальником "останньої надії". Договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії.
Законом України "Про особливості регулювання відносин на ринку природного газу та у сфері теплопостачання під час дії воєнного стану та подальшого відновлення їх функціонування" від 29.07.2022 № 2479-IX (далі - Закон № 2479-IX) внесено зміни до абз. 3 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу", доповнивши його словами "та оператор газорозподільної системи".
Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2501 затверджено типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії", визначені умови його укладення.
Здійснюючи аналіз вказаних вище норм права, Верховний Суд дійшов наступних висновків:
- наведені приписи законодавства та умови типового договору свідчать про: встановлену заборону на укладення договору постачання природного газу між постачальником "останньої надії" та споживачем за наявності у такого споживача простроченої заборгованості; неможливість постачання природного газу постачальником "останньої надії" споживачу із перевищенням 60-добового терміну протягом календарного року; встановлений законодавством механізм припинення постачальником "останньої надії" постачання споживачу природного газу після закінчення 60-добового терміну постачання (постанови Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23, від 19.06.2024 у справі № 913/264/23, від 19.06.2024 у справі № 913/283/23, від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22 та інші);
- постачальник "останньої надії" не є суб'єктом, орієнтованим на довгострокове обслуговування споживачів, а виконує виключно функцію тимчасового страхування для забезпечення безперервності газопостачання у разі виникнення кризових ситуацій. Таке обмеження стимулює споживачів до активного пошуку нового постачальника і перешкоджає залежності від послуг постачальника "останньої надії". Зазначене відповідає принципу забезпечення конкуренції на ринку природного газу, оскільки надмірно тривалий строк може створити монопольні умови для постачальника "останньої надії". Тобто, обмеження строку до 60 днів на рік обґрунтовано тимчасовим характером функцій постачальника "останньої надії", фінансовою безпекою цього механізму, стимулюванням ринкових відносин і необхідністю забезпечення ефективності роботи енергетичного ринку (постанова Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23);
- за змістом ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" договір між постачальником "останньої надії" та споживачем не може бути укладений за наявності простроченої заборгованості у такого споживача перед таким постачальником "останньої надії", крім випадків, якщо таким споживачем є побутовий споживач, споживач, що є бюджетною установою відповідно до Бюджетного кодексу України, закладом охорони здоров'я державної власності (казенні підприємства та/або державні установи тощо), закладом охорони здоров'я комунальної власності (комунальні некомерційні підприємства та/або комунальні установи, та/або спільні комунальні підприємства тощо), споживач, що здійснює виробництво теплової енергії, та оператор газорозподільної системи (з урахуванням змін, внесених Законом України № 2479-IX). Зміни до Закону України "Про ринок природного газу", які включили операторів газорозподільних систем до цього переліку, застосовуються виключно до правовідносин, які мали місце в період із 01.01.2022 по 28.02.2022 (постанова Верховного Суду від 20.11.2024 у справі № 917/1297/23). Закон №2479-IX включив операторів ГРМ до кола суб'єктів, з якими у період січень-лютий 2022 року договір постачання міг бути укладений навіть попри наявність простроченої заборгованості (абз. 3 ч. 2 ст. 15 Закону України "Про ринок природного газу" (постанова Верховного Суд від 07.08.2024 у справі № 910/1007/22).
У відомостях з інформаційної платформи Оператора ГТС щодо споживача -Акціонерного товариства "Київгаз" було зазначено ЕІС-код споживача природного газу - 56X190000000002K.
З зазначених відомостей вбачається, що в інформаційній платформі споживач (відповідач) з ЕІС-кодом 56X190000000002K був закріплений за постачальником "останньої наді" ТОВ "ГК "Нафтогаз України" (ЕІС-код 56Х930000008780В), зокрема у період з 01.11.2021 по 30.12.2021.
Обсяг природного газу, використаний відповідачем у вказаний період та внесений в алокацію позивача як постачальника "останньої надії" (ЕІС-код 56Х930000008780В) становить:
- з 01.11.2021 по 30.11.2021 - 1 499 136,97 м3;
- з 01.12.2021 по 30.12.2021 - 7 015 982,91 м3.
Факт включення відповідача до реєстру споживачів позивача як постачальника "останньої надії" та віднесення газу, спожитого відповідачем, до портфеля позивача як постачальника "останньої надії" підтверджується:
- листом оператора ГТС від 13.12.2022 № ТОВВИХ-22-13539 та інформацією (поденно) щодо остаточної алокації відборів споживача з ЕІС-кодом 56X190000000002K;
- довідкою про об'єми поставленого позивачем природного газу.
Відповідно до пункту 2 глави 7 розділу XIІ Кодексу ГТС у точках виходу до газорозподільної системи з метою проведення остаточної алокації щодобових відборів/споживання, що не вимірюються щодобово, оператор газорозподільної системи до 08 числа газового місяця (М+1) надає оператору газотранспортної системи інформацію про фактичний місячний відбір/споживання природного газу окремо по кожному споживачу, відбір/споживання якого не вимірюється щодобово. У випадку якщо комерційний вузол обліку обладнаний обчислювачем (коректором) з можливістю встановити за результатами місяця фактичне щодобове споживання природного газу, така інформація додатково надається в розрізі газових днів газового місяця (М).
Таким чином, об'єм (обсяг) спожитого споживачем природного газу передається Оператором ГРМ в інформаційну платформу Оператора ГТС та використовується постачальником для розрахунку вартості спожитого природного газу.
Отже, позивач проводить нарахування вартості спожитого споживачем природного газу виключно на підставі даних Оператора ГРМ про об'єм (обсяг) розподіленого/спожитого споживачем природного газу, які отримує в процесі доступу до інформаційної платформи оператора ГТС.
Вартість природного газу визначається шляхом множення об'ємів природного газу на ціну природного газу, визначену відповідно до встановленого тарифу.
З 01.10.2021 ціна природного газу, що постачається постачальником "останньої надії", щоденно розраховується за формулою, наведеною в пункті 24 Порядку проведення конкурсу з визначення постачальника "останньої надії", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.09.2015 № 809 в редакції Постанови Кабінету Міністрів України №1102.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання Договору в період з 01.11.2021 по 30.12.2021 позивачем було поставлено відповідачу природний газ загальною вартістю 380337936,98 грн, що підтверджується Актами приймання - передачі природного газу №23307 за листопад 2021 року від 30.11.2021 на суму 65146390,51 грн та № 32031 за грудень 2021 року від 31.12.2021 на суму 315213882,40 грн, а також Коригуючим актом №28991 від 23.12.2021 до Акту приймання-передачі №23307, яким зменшено вартість послуги транспортування природного газу на 22335,93 грн у листопаді 2021 року (остаточна вартість за 2021 рік - 65124054,58 грн), які підписані представниками сторін та скріплені печатками.
Заперечуючи проти задоволення позову, відповідач зазначає, що його безпідставно включено в Реєстр споживачів постачальника "останньої надії" на Інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.11.2021 по 30.12.2021, відповідно до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу ГТС та пункту 3 розділу VІ Правил постачання природного газу, в редакції постанови НКРЕКП від 29.10.2021 № 1909.
Судом встановлено, що на розгляді Окружного адміністративного суду міста Києва перебувала справа №640/34767/21 за позовом ТОВ "ГК "Нафтогаз України" до НКРЕКП про визнання протиправною та нечинною з моменту прийняття постанови НКРЕКП від 29.10.2021 №1909.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 23.09.2024 у справі №640/34767/21 позов було задоволено, визнано протиправною та нечинною з моменту прийняття постанову Національної комісії, що здійсню державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1909 від 29.10.2021 у частині: підпункту першого пункту першого щодо внесення змін до пункту 2 глави 5 розділу IV Кодексу газотранспортної системи, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2493, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1378/27823, та пункту 3 щодо внесення змін до пункту 3 розділу VІ Правил постачання природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496, зареєстрованих у Міністерстві юстиції України 06.11.2015 за № 1382/27827.
Водночас, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 19.03.2025 зазначене рішення скасовано, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Тому твердження відповідача про безпідставність включення його до Реєстру споживачів постачальника "останньої надії" на Інформаційній платформі Оператора ГТС з 01.11.2021 по 30.12.2021 судом не приймаються.
Окрім того, заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає, що заборгованість у даній справі підлягає врегулюванню відповідно до процедур передбачених Законом України "Про заходи, спрямовані на подолання кризових явищ та забезпечення фінансової стабільності на ринку природного газу" від 14.07.2021 № 1639-ІХ (далі - Закон №1639-ІХ).
У статті 1 Закону № 1639-ІХ визначено, що заборгованість (грошові зобов'язання) суб'єктів ринку природного газу, що підлягає (підлягають) врегулюванню відповідно до цього Закону, а саме: заборгованість постачальників природного газу, в тому числі підтверджена судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам (у тому числі суми неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість за спожитий природний газ або за прострочення її сплати), не сплачена станом на розрахункову дату.
Положення статті 1 Закону № 1639-ІХ визначають також поняття Реєстру, як відкритого загальнодоступного переліку підприємств та організацій, які є учасниками процедури врегулювання заборгованості відповідно до цього Закону. Реєстр розміщується на офіційному веб-сайті НКРЕКП.
Відповідно до статті 2 Закону № 1639-ІХ дія цього Закону поширюється на відносини із врегулювання заборгованості за придбаний у НАК "Нафтогаз України" природний газ, послуги з його розподілу і транспортування та виключно на суб'єктів ринку природного газу, що включені до Реєстру.
У частині 1 статті 3 Закону № 1639-ІХ законодавець визначив, що для участі в процедурі врегулювання заборгованості (грошових зобов'язань) суб'єкти ринку природного газу включаються до Реєстру, який веде Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Відтак лише при одночасному існуванні умов, визначених статтею 2 Закону України № 1639-ІХ, а саме: 1) правовідносини виникли з приводу врегулювання заборгованості за придбаний у НАК «Нафтогаз України» природний газ, послуги з його розподілу і транспортування; 2) суб'єкт ринку природного газу, включений до Реєстру, підлягають реалізації заходи, спрямовані на врегулювання заборгованості за природний газ та послуги з його транспортування, передбачені статями 4, 5, 6 цього Закону.
Аналогічний правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 23.06.2022 у справі № 904/92/20.
Так, у частині першій статті 4 Закону № 1639-ІХ зазначено, що взаєморозрахунки в цілях погашення заборгованості та грошових зобов'язань, що визначені статтею 1 цього Закону, здійснюються за рахунок видатків державного бюджету для врегулювання неоплаченої вартості обсягів природного газу, відображеної в обліку постачальників природного газу у період з 1 жовтня 2014 року до розрахункової дати у зв'язку з визнанням судами незаконними та нечинними актів Кабінету Міністрів України про затвердження норм споживання природного газу населенням без лічильників, - в цілях погашення заборгованості включених до Реєстру суб'єктів ринку природного газу, у тому числі підтвердженої судовими рішеннями, які набрали законної сили, за договорами купівлі-продажу (постачання) природного газу для постачання побутовим споживачам, укладеними з НАК "Нафтогаз України", а також за договорами про надання послуг з транспортування природного газу перед особою, що здійснювала функції оператора газотранспортної системи до 31.12.2019 включно, та/або особою, що здійснює функції оператора газотранспортної системи з 01.01.2020.
У свою чергу, питання проведення взаєморозрахунків та реструктуризації визначені у статтях 4, 5 Закону № 1639-ІХ. Так, відповідно до положень статті 4 цього Закону, обсяги заборгованості, що підлягають врегулюванню відповідно до статті 4 цього Закону, підтверджуються висновком суб'єкта аудиторської діяльності, затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, відповідно до статті 3 цього Закону на підставі висновку суб'єкта аудиторської діяльності.
Обсяги різниці між фактичною обґрунтованою вартістю послуг з розподілу природного газу, що надаються операторами газорозподільних мереж, та тарифами на розподіл природного газу затверджуються Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Взаєморозрахунки проводяться у порядку та на умовах, затверджених Кабінетом Міністрів України, у межах видатків спеціального фонду державного бюджету за цільовим призначенням та в обсягах, передбачених Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" та/або Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік", із застосуванням рахунків, відкритих у Державному казначействі України, згідно з договором про організацію взаєморозрахунків, який укладається між учасниками розрахунків на підставі документа, що підтверджує наявність в обліку учасників розрахунків кредиторської та/або дебіторської заборгованості на дату підписання такого договору, та в обсязі, що не перевищує підтверджену учасниками заборгованість.
Згідно зі статтею 5 Закону № 1639-ІХ реструктуризація заборгованості, що підлягає врегулюванню відповідно до цього Закону, здійснюється після проведення розрахунків, передбачених статтею 4 цього Закону, шляхом розстрочення на три календарних місяці рівними частинами з першого числа місяця укладення договору без відстрочення погашення заборгованості та з можливістю дострокового погашення.
Типовий договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування затверджується Кабінетом Міністрів України.
Кожна із сторін зобов'язана укласти договір про реструктуризацію заборгованості у строк, що не перевищує 10 календарних днів з дня його отримання, якщо сума за таким договором підтверджена актами звіряння між учасниками процедури врегулювання заборгованості.
Верховним Судом у постанові від 18.04.2023 у справі № 911/3195/21 сформовано правову позицію щодо припинення зобов'язань в рамках Закону № 1639-ІХ та зазначено, що у разі відсутності встановлення судами попередніх інстанцій факту укладення договору про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору, відсутні підстави для припинення спірних правовідносин між сторонами та для закриття провадження у справі.
Аналізуючи наведені вище норми закону, а також правову позицію Верховного Суду, Законом № 1639-ІХ не передбачено припинення зобов'язання щодо суми основного боргу за поставлений газ, а лише визначено певну процедуру (заходи), яка надає можливість в майбутньому врегулювати заборгованість у спосіб, визначений законом.
Тобто в даному випадку повинна бути вчинена юридично значима дія щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ, зокрема, укладено договір про організацію взаєморозрахунків між учасниками спору та/або договір про реструктуризацію заборгованості з оплати природного газу та послуги з його транспортування тощо.
Відповідача включено до Реєстру, що свідчить про те, що він є учасником процедури врегулювання заборгованості відповідно до Закону № 1639-ІХ та частково виконав певні умови процедури, яка направлена на врегулювання заборгованості.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази вчинення суб'єктами ринку природного газу, в тому числі і сторонами даного спору юридично значимих дій щодо фактичного погашення суми основного боргу за поставлений природний газ (укладення договору про організацію взаєморозрахунків або договору про реструктуризацію заборгованості тощо), що зумовило б відсутність підстав для стягнення заборгованості.
Згідно з частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на встановлений п.п. 4.3, 4.4 Договору порядок оплати, відповідач мав сплатити заборгованість за поставлений у листопаді та грудні 2021 року газ до 31.12.2021 та 31.01.2022 відповідно.
Згідно з частинами 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.
Статтею 599 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Докази погашення заборгованості відповідачем у матеріалах справи відсутні.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості за Договором у розмірі 380 337 936,98 грн.
Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню, інфляційні втрати та 3% річних.
У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
Частиною першою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
За приписами частин 1, 2 статті 551 Цивільного кодексу України предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
Згідно зі статтями 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 4.5 Договору встановлено, що в разі порушення споживачем, що не є побутовим, строків оплати за цим договором він сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.
Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Суд дійшов висновку про обґрунтованість нарахування позивачем пені за прострочення виконання відповідачем обов'язку з оплати спожитого газу в період з 01.11.2021 по 31.12.2021 та вірність наданих розрахунків.
Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
З огляду на порушення відповідачем строків оплати за Договором, наявні правові підстави для нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суми заборгованості за весь час прострочення.
Надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та 3% річних є арифметично вірними.
Відповідачем, у свою чергу, заявлено клопотання про зменшення розміру 3% річних та пені.
Згідно з ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Відповідно до статті 233 Господарського кодексу України, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому належить взяти до уваги ступінь виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; а також не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
При цьому, інфляційні втрати та відсотки річних не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора, у зв'язку із знеціненням грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та користування цими коштами.
Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 та від 22.02.2022 у справі № 924/441/20.
Так, у постанові Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зазначено, що стягнення інфляційних і процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, є способом компенсації майнових втрат кредитора, а не способом відшкодування шкоди.
Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведених норм закону нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 04.10.2019 у справі № 915/880/18, від 26.09.2019 у справі № 912/48/19 та від 18.09.2019 у справі № 908/1379/17.
Судом враховано, що в постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 викладена правова позиція щодо права суду зменшувати розмір процентів річних, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України. Так, у постанові зазначено, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Проте, у вказаній постанові судом було надано оцінку правовідносинам, в яких сторонами в договорі було збільшено розмір відсотків річних за ст. 625 ЦК України.
Оскільки у цій справі позивачем заявлено до стягнення 3% річних, тобто розмір передбачений законодавством (ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України), суд не вбачає підстав для зменшення заявленого до стягнення розміру 3% річних.
Відтак стягненню з відповідача підлягають інфляційні втрати та 3% річних у заявлених розмірах.
Вирішуючи питання зменшення розміру нарахованої пені у цій справі суд зазначає таке.
Правовий аналіз ст. 551 Цивільного кодексу України та ст. 233 Господарського кодексу України свідчить про те, що вони не є імперативними та застосовуються за визначених умов та на розсуд суду.
Зі змісту вказаних норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Відповідно до усталеної практики Верховного Суду, вирішення питання про зменшення неустойки та розмір, до якого вона підлягає зменшенню, закон відносить на розсуд суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені. При застосуванні правил про зменшення неустойки суди не мають якогось усталеного механізму зменшення розміру неустойки, тому кожного разу потрібно оцінювати обставини та наслідки порушення зобов'язання на предмет наявності виняткових обставин на стороні боржника.
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру неустойки, яка підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України).
З наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.
За змістом статей 546, 549 Цивільного кодексу України, статті 230 Господарського кодексу України неустойка має подвійну правову природу, є водночас способом забезпечення виконання зобов'язання та мірою відповідальності за порушення виконання зобов'язання, завданням якого є захист прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання боржником.
Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов'язання та міри відповідальності є одночасно дисциплінування боржника (спонукання до належного виконання зобов'язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов'язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов'язання.
Метою застосування неустойки є, в першу чергу, захист інтересів кредитора, однак не застосування до боржника заходів, які при цьому можуть призвести до настання негативних для нього наслідків як суб'єкта господарської діяльності.
Разом з цим, згідно з ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Реалізуючи свої дискреційні повноваження, передбачені статтею 551 Цивільного кодексу України та статтею 233 Господарського кодексу України, щодо зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд повинен забезпечити баланс інтересів сторін у справі, з урахуванням встановлених обставин справи, та не допускати фактичного звільнення відповідача від їх сплати без належних на те правових підстав.
При вирішенні клопотання відповідача про зменшення розміру пені суд виходить з того, що з 24.02.2022 на всій території України було введено воєнний стан відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Водночас, період прострочення виконання відповідачем своїх грошових зобов'язань за Договором переважно охоплюється воєнним станом на всій території України.
Окрім того, судом враховано відсутність доказів понесення позивачем збитків та настання для нього будь-яких інших негативних наслідків, зумовлених порушенням відповідачем умов Договору.
З урахуванням викладеного, враховуючи встановлені обставини, суд дійшов висновку, що обґрунтованим є зменшення розміру належної до стягнення з відповідача пені на 50%, у зв'язку з чим стягненню з відповідача на користь позивача підлягає пеня в розмірі 27217139,08 грн.
Таке зменшення суд вважає оптимальним в контексті балансу інтересів сторін у спорі та запобігатиме настанню негативних наслідків як для позивача, так і для відповідача.
Відповідач також зазначає про існування обставин непереборної сили, що унеможливили своєчасне виконання ним зобов'язань за Договором.
У п. 1 ч. 1 ст. 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія.
Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України також містить визначення непереборної сили як надзвичайних і невідворотних обставин.
Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків. Непереборна сила (форс-мажорна обставина) повинна мати ознаки надзвичайності і невідворотності.
За загальним правилом, неможливість виконати зобов'язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
При цьому, сторона, яка не виконує зобов'язання, повинна довести існування конкретних обставин, які мають непереборний характер і які унеможливили виконання зобов'язання. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.
Суд не приймає до уваги посилання відповідача на лист від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", відповідно до якого Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".
Суд зауважує, що незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. У будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
В свою чергу, відповідач не зазначає про настання обставин непереборної сили, що унеможливили виконання ним зобов'язань за Договором, а також не надає належних та допустимих доказів повідомлення позивача про настання таких обставин в порядку, передбаченому Договором та чинним законодавством.
Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності при нарахуванні пені суд зазначає таке.
Відповідно до статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися з вимогою про захист цивільного права або інтересу; загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п. 1 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України).
Водночас, відповідно до пункту 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України, під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану (пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України).
Враховуючи вищенаведені норми закону, позивачем не пропущено строк позовної давності для звернення з вимогою про стягнення пені.
Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення Європейського суду з прав людини від 09.12.1994 у справі "Руїс Торіха проти Іспанії").
Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Приписами статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно з частинами 1, 2 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
З огляду на вищевикладене, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості в розмірі 380337936,98 грн, пені в розмірі 27217139,08 грн, інфляційних втрат у розмірі 123790400,55 грн та 3% річних у розмірі 23887642,67 грн.
У разі коли господарський суд зменшує розмір неустойки (штрафу, пені), витрати позивача, пов'язані зі сплатою судового збору, відшкодовуються за рахунок відповідача у сумі, сплаченій позивачем за позовною вимогою, яка підлягала б задоволенню, якби зазначений розмір судом не було зменшено.
Судові витрати позивача по сплаті судового збору, відповідно до положень статті 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача в повному обсязі.
Керуючись статтями 129, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Акціонерного товариства "Київгаз" (Україна, 01103, м. Київ, вул. Михайла Бойчука, буд. 4Б; ідентифікаційний код: 03346331) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Україна, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, буд. 1; ідентифікаційний код: 40121452) заборгованість у розмірі 380337936 (триста вісімдесят мільйонів триста тридцять сім тисяч дев'ятсот тридцять шість) грн 98 коп., пеню в розмірі 27217139 (двадцять сім мільйонів двісті сімнадцять тисяч сто тридцять дев'ять) грн 08 коп., інфляційні втрати в розмірі 123790400 (сто двадцять три мільйони сімсот дев'яносто тисяч чотириста) грн 55 коп., 3% річних у розмірі 23887642 (двадцять три мільйони вісімсот вісімдесят сім тисяч шістсот сорок дві) грн 67 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 847840 (вісімсот сорок сім тисяч вісімсот сорок) грн 00 коп.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.06.2025.
Суддя О.В. Нечай