ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
19.06.2025Справа № 910/1756/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Павленка Є.В., за участю секретаря судового засідання Білошицької А.В., розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача, - Акціонерного товариства "Комерційний банк "Глобус", про стягнення 875 930,40 грн,
за участю представників:
позивача: Радченка О.П.;
відповідача: Мяскова О.Є.;
третьої особи: не з'явився;
У лютому 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Теплоенергокомплект" (далі - Товариство) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Оператор газотранспортної системи України" (далі - Оператор) на підставі статті 1212 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) 875 930,40 грн безпідставного отриманих відповідачем коштів за банківською гарантією від 29 березня 2023 року № 31877, наданою Акціонерним товариством "Комерційний банк "Глобус" (далі - Банк) позивачу на забезпечення виконання зобов'язань останнього за укладеним між сторонами договором про закупівлю від 11 квітня 2023 року № 4600007477.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18 лютого 2025 року відкрито провадження у справі № 910/1756/25, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання. Цією ж ухвалою суду залучено до участі у справі Акціонерне товариство "Комерційний банк "Глобус" (далі - Банк), як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача.
4 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшов відзив від цієї ж дати № ТОВВИХ-25-3554, у якому останній проти задоволення позову заперечував, посилаючись на те, що звернення стягнення за спірною банківською гарантією мало місце на підставі договірних відносин сторін за наслідком настання гарантійного випадку - неналежного виконання позивачем зобов'язань за договором (неналежне виконання робіт з порушенням обумовленого строку). Відповідач зазначав, що на момент пред'явлення вимоги до Банку, згідно підписаних між сторонами актів приймання викоанних будівельних робіт, Товариство належним чином виконало, а Оператор - прийняв роботи на загальну суму 17 128 997,80 грн, що становить 98% від суми договору. У свою чергу, акт приймання виконаних робіт КБ-2в від 25 грудня 2023 року на суму 304 864,43 грн не було підписано Оператором у зв'язку з виявленими недоліками у роботах Товариства. При цьому, на думку відповідача, до спірних правовідносин не підлягають застосуванню приписи статті 1212 ЦК України, оскільки останні виникли саме на підставі договірних, а не деліктних зобов'язань між сторонами.
10 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від позивача надійшла відповідь на відзив від цієї ж дати, у якій останній вказав, що ним було виконані обумовлені договором роботи в повному обсязі та в установлений строк. У свою чергу, неприйняття відповідачем робіт за актом від 25 грудня 2023 року на суму 304 864,43 грн зумовлене виключно діями самого Оператора, спрямованими на ухилення від його підписання, що встановлено судовими рішеннями у справі № 910/4793/24. Товариство також навело додаткові обґрунтування щодо можливості застосування приписів статті 1212 ЦК України до спірних правовідносин.
У підготовчому засіданні 13 березня 2025 року суд постановив протокольні ухвали: про продовження з власної ініціативи суду строку підготовчого провадження на 30 днів; про відкладення підготовчого засідання на 24 квітня 2025 року.
14 березня 2025 року через систему "Електронний суд" від відповідача надійшли заперечення від цієї ж дати № ТОВВИХ-25-4262, у яких відповідач навів свої аргументи на спростування доводів позивача.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24 квітня 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 травня 2025 року.
21 травня 2025 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшло клопотання від цієї ж дати про розгляд справи без участі його представника.
У судовому засіданні 22 травня 2025 року судом оголошено перерву до 19 червня 2025 року.
16 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від Банку надійшло клопотання від цієї ж дати про розгляд справи без участі його представника.
Цього ж дня через систему "Електронний суд" від Товариства надійшли додаткові пояснення по справі щодо обсягу виконаних позивачем робіт за договором.
17 червня 2025 року через систему "Електронний суд" від Оператора надійшли додаткові пояснення по справі від вказаної дати № ТОВВИХ-25-9512.
У судовому засіданні 19 червня 2025 року представник Товариства підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити.
Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві, запереченнях та додаткових поясненнях, просив суд відмовити в його задоволенні.
Банк явку свого уповноваженого представника у призначені засідання не забезпечив, хоча про дату, час і місце їх проведення був повідомлений в установленому законом порядку, заяв по суті спору на адресу суду не направив.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, суд
11 квітня 2023 року за результатами проведення публічної закупівлі № UA-2023-02-23-001875-а між Оператором та Товариством було укладено договір про закупівлю № 4600007477, за умовами якого останнє зобов'язалось за завданням позивача на свій ризик надати послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Гребінки) відповідно до вимог чинних нормативних документів і технічної документації, а Оператор - прийняти й оплатити такі роботи відповідно до умов зазначеного правочину.
Ця угода підписана уповноваженими представниками сторін та скріплена їх печатками.
Відповідно до пункту 1.2. договору склад, обсяги, вартість робіт і строки визначені технічними, якісними та кількісними характеристиками (додаток № 1 до договору), договірною ціною (додаток № 2 до договору) та графіком виконання робіт (додаток № 3 до договору), які є невід'ємною частиною цього правочину.
Згідно з пунктом 3.1. договору (у редакції додаткової угоди від 10 жовтня 2023 року № 1) загальна вартість виконуваних робіт, що є ціною договору згідно із договірною ціною (додаток № 2) становить 17 470 845, 25 грн з ПДВ.
Оплата за договором проводиться у такому порядку: замовник протягом 30-ти календарних днів, але не раніше ніж через 20 календарних днів з моменту прийняття робіт, що підтверджується актами приймання виконаних робіт та довідками про вартість виконаних робіт, перераховує на розрахунковий рахунок Товариства суму вартості прийнятих робіт. При складанні актів приймання виконаних робіт і довідок про вартість виконаних робіт використовуються форми документів КБ-2в та КБ-3.
Пунктом 4.1. вказаного правочину встановлено обов'язок Товариства виконати роботи протягом 365 календарних днів з дати укладання договору з обов'язковим дотриманням погодженого із Оператором графіку виконання робіт (додаток № 3), що додається до цього договору та є невід'ємною його частиною.
Датою закінчення виконаних підрядником робіт вважається дата їх прийняття Оператором у порядку, передбаченому розділом 5 цього правочину (пункт 4.3. договору).
Місце виконання робіт згідно з пунктом 4.4. договору - ГРС Гребінки, село Гребінки, Київської області.
Додатком № 1 до договору "Технічні, якісні та кількісні характеристики" (у редакції додаткової угоди від 10 жовтня 2023 року № 1) сторонами визначений перелік робіт, що виконується при ремонті вимірювання витрати газу, а саме: розроблення робочої документації щодо ремонту пункту вимірювання витрати газу, погодження її в уповноважених підприємствах, які належать до сфери управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері метрології та метрологічної діяльності (підпункт 3.2.1.); погодження із замовником робочої документації. Проведення необхідного обсягу державних експертиз або погоджень згідно вимог чинних нормативних документів. Здійснення експертизи робочої документації в експертних організаціях, які відповідають критеріям, визначеним центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері промислової безпеки й охорони праці (підпункт 3.2.2); виготовлення необхідного обладнання й устаткування (підпункт 3.3.5); виконання робіт щодо монтажу вузла обліку газу; виконання комплексу випробувальних і пусконалагоджувальних робіт на діючій ГРС (підпункт 3.3.7); прийняття замовником виконаних підрядником випробувальних та пусконалагоджувальних робіт на діючій ГРС (підпункт 3.3.8); виготовлення виконавчо-технічної документації згідно ВСН 012-88, ДБН А.3.1-5-2016 та передача її замовнику (підпункт 3.3.9).
Відповідно до пунктів 5.1., 5.2. договору передача виконаних робіт підрядником і прийняття їх замовником оформлюється актами приймання виконаних робіт, підписаними уповноваженими представниками сторін. Акт приймання виконаних робіт та довідку про вартість виконаних робіт готує підрядник і надає його замовнику не пізніше 25 числа звітного місяця. Разом з актом приймання виконаних робіт підрядник надає замовнику повний комплект виконавчої документації за звітний період, оформленої належним чином відповідно до вимог діючих нормативних документів у галузі будівництва. Замовник протягом 5-ти робочих днів перевіряє достовірність отриманих акту приймання виконаних робіт і довідки про вартість виконаних робіт у частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, комплектність виконавчої документації, та, у разі відсутності явних недоліків, підписує його в рамках цього ж строку, або направляє мотивоване заперечення проти такого підписання. При прийманні виконаних робіт замовник може витребувати сертифікати/паспорти на застосовані матеріали, документи, що підтверджують вартість матеріалів, розрахунки на інші витрати та іншу документацію, визначену чинним законодавством.
Відповідно до пунктів 5.4., 5.5. вказаного правочину, у разі виявлення в процесі приймання-передачі робіт недоліків, замовник письмово повідомляє підрядника про такі недоліки та повідомляє його про час і місце зустрічі для складання акту про недоліки виконаних робіт, у якому обов'язково фіксується дата виявлення недоліків, дата щодо їх безкоштовного усунення. У разі неприбуття підрядника у зазначений строк без попереднього узгодження додаткового строку прибуття для складання акту про недоліки та/або відмови підрядника підписати його, замовник складає акт про недоліки самостійно та направляє один примірник підряднику. Акт про недоліки вважається підписаним підрядником на 5-й робочий день після його отримання. Після усунення підрядником недоліків, зазначених в акті про недоліки виконаних робіт, підписується акт приймання виконаних робіт та довідка про вартість виконаних робіт, на підставі яких здійснюється розрахунок, передбачений розділом 3 цього договору. Акт приймання виконаних робіт, підписаний однією стороною, вважається недійсним та роботи вважаються такими, що не прийняті замовником і не передані підрядником.
Пунктами 6.9., 6.18. та 6.19. договору визначено, що в разі виявлення невідповідності виконаних робіт установленим вимогам розділу 2 цього правочину, Оператор приймає рішення про усунення підрядником допущених недоліків або про зупинення виконання робіт. Роботи вважаються прийнятими замовником в повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього акту приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи. Невиконання, неналежне виконання, часткове виконання робіт підрядником вважається невиконанням робіт вцілому.
Відповідно до пункту 10.1. договору у випадку порушення своїх зобов'язань за цим договором сторони несуть відповідальність, визначену цим правочином та чинним законодавством. Порушенням зобов'язання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.
Згідно з пунктом 6 розділу VI тендерної документації процедури закупівлі по предмету закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Гребінки)" (оголошення № UА-2023-02-23-001875-а, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 23 лютого 2023 року), Товариство зобов'язується надати Оператору не пізніше дати укладення цього договору в забезпечення його виконання безвідкличну безумовну банківську гарантію на суму 875 930,40 грн, що становить 5% ціни цього правочину. Термін дії гарантії - до 30 грудня 2024 року включно. У разі невиконання (неналежного виконання) Товариством своїх зобов'язань за цим договором, Оператор має право одержати задоволення своїх вимог, передбачених умовами зазначеного правочину та чинним законодавством України, на умовах, визначених гарантією (пункти 10.9.1., 10.9.3. та 10.9.5. договору).
Відповідно до пунктів 11.1. та 11.2. договору, останній вважається укладеним з моменту його підписання сторонами і діє 395 календарних днів. У частині гарантійних зобов'язань договір діє до закінчення гарантійного строку, а в частині розрахунків - до їх повного виконання. Закінчення терміну дії цього договору не звільняє сторін від виконання обов'язків, взятих на себе за цим договором та від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії цього правочину.
Судом встановлено, що на виконання вимог тендерної документації по публічній закупівлі № UА-2023-02-23-001875-а, 29 березня 2023 року між позивачем і Банком укладено договір про надання гарантії № 31877/ЮГ-23, за умовами якого останнім надана безумовна, безвідклична гарантія у вигляді електронного документа, підписаного кваліфікованим електронним підписом (далі - КЕП) з накладеною кваліфікованою електронною печаткою банка-гаранта через програмний комплекс "М.Е.dос", яким накладено КЕП, з метою забезпечення належного виконання Товариством умов договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Гребінки)" (оголошення № UА-2023-02-23-001875-а, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 23 лютого 2023 року), що проводилась Оператором (бенефіціаром).
Гарантійним випадком є невиконання/неналежне виконання принципалом (Товариством) перед бенефіціаром (Оператором) основного зобов'язання, а саме: невиконання та/або неналежне виконання принципалом взятих на себе договірних зобов'язань згідно договору, що укладається за результатами процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Гребінки)" (оголошення № UА-2023-02-23-001875-а, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 23 лютого 2023 року) (пункт 1.2. вказаного правочину).
Відповідно до пунктів 2.1.-2.3. договору про надання гарантії сума гарантії становить 875 930,40 грн; строк дії гарантії: з 29 березня 2023 року до 30 грудня 2024 року включно. Відповідальність Банка обмежується вищевказаною гарантійною сумою.
На виконання умов договору про надання гарантії 29 березня 2023 року Банк надав позивачу банківську гарантію № 31877, за умовами якої гарант (Банк), у разі невиконання або неналежного виконання принципалом (позивачем) взятих на себе зобов'язань за укладеним договором за результатами проведення процедури закупівлі "Послуги з ремонту і технічного обслуговування вимірювальних, випробувальних і контрольних приладів (Ремонт пункту вимірювання витрати газу ГРС Гребінки)" (оголошення № UА-2023-02-23-001875-а, оприлюднене на веб-порталі Уповноваженого органу 23 лютого 2023 року), зобов'язався протягом 5-ти банківських днів після одержання паперового оригіналу першої письмової вимоги бенефіціара, оформленої належним чином (підпис уповноваженої особи бенефіціара (якщо передбачена), та/або електронного SWIFT-повідомлення через банк бенефіціара на SWIFT Банку, сплатити Оператору повну суму банківської гарантії у розмірі 875 930,40 грн, без необхідності для бенефіціара обґрунтовувати свою вимогу, без подання будь-яких інших документів, крім вимоги, або виконання будь-яких інших умов, за умови, що в тексті вимоги буде зазначено, що сума, яка вимагається, має бути стягнута в зв'язку з невиконанням/неналежним виконанням принципалом зобов'язань за договором. Форма представлення вимоги: у паперовій формі рекомендованим листом або кур'єром та/або ключова ним SWIFT-повідомленням через банк бенефіціара на SWIFT-адресу Банку. Ця гарантія є безвідкличною, непередаваною і не може бути переуступлена без попередньої згоди сторін. Ця гарантія набирає чинності з дати видачі та діє до 30 грудня 2024 року включно.
Судом також встановлено, що на виконання умов укладеного між сторонами договору позивач виконав, а відповідач - прийняв без жодних заперечень та зауважень роботи за договором на загальну суму 17 128 997,80 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи копіями: актів приймання виконаних робіт: від 21 липня 2023 року № 1 на суму 134 038,49 грн, від 31 серпня 2023 року № 21 на суму 510 082,62 грн, від 25 жовтня 2023 року № 1 на суму 123 576,65 грн, від 22 листопада 2023 року № 1 на суму 12 500,04 грн; акта вартості устаткування від 22 листопада 2023 року на суму 16 348 800,00 грн; довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрати: від 31 серпня 2023 року на суму 510 082,62 грн, від 25 жовтня 2023 року на суму 123 576,65 грн, від 22 листопада 2023 року на суму 12 500,04 грн. Факт належного виконання Товариством вказаних робіт і вартість обладнання на зазначену суму сторонами під час розгляду даної справи не заперечувався.
У свою чергу, роботи за актом приймання виконання будівельних робіт за грудень 2023 року (форми КБ-2в) № 1 на загальну суму 304 257,31 грн Оператором в установленому договором порядку прийняті не були у зв'язку з виявленими недоліками в цих роботах Товариства.
Відповідно до частини 4 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Спір між сторонами щодо виконаних Товариством робіт за вказаним актом на загальну суму 304 257,31 грн, який відповідач не підписав та не оплатив, був предметом розгляду в межах справи № 910/4783/24 за позовом Товариства до Оператора про стягнення 304 257,31 грн заборгованості.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 7 жовтня 2024 року, яке набрало законної сили в установленому законом порядку, стягнуто з Оператора на користь Товариства 304 257,31 грн заборгованості за спірним актом. У мотивувальній частині рішення також зазначено, що: "Обставини справи на переконання суду свідчать про навмисні дії відповідача щодо постійних зауважень на Акт виконаних робіт за грудень 2023 року (форми КБ-2в) з метою ухилення від його підписання, який в процесі переписки між сторонами було трансформовано в лютий 2024 року без жодного додавання нових обсягів робіт та матеріалів. Відповідачем сума заборгованості за спірним Актом приймання виконаних будівельних робіт у розмірі 304 257,31 грн не спростована, докази її погашення матеріали справи не містять, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення з відповідача на користь позивача вказаної суми боргу".
З матеріалів справи вбачається, що 30 квітня 2024 року на SWIFT-адресу Банку надійшла письмова вимога-повідомлення обслуговуючого банку Оператора - Публічного акціонерного товариства Акціонерного банку "Укргазбанк", про сплату гарантійного платежу в сумі 875 930,40 грн, у зв'язку з простроченням позивачем виконання робіт за договором № 4600007477.
Лише 17 січня 2025 року Банк на виконання зобов'язань за банківською гарантією № 31877 здійснив на користь відповідача сплату суми гарантії в розмірі 875 930,40 грн, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією платіжної інструкції від вказаної дати № 21300, а також повідомив позивача листом від 5 лютого 2025 року № 1-349 (копія якого наявна в матеріалах справи) про списання з банківського рахунку останнього спірну суму грошових коштів за меморіальним ордером від 4 лютого 2025 року № 18477 у якості відшкодування гарантійного платежу за вимогою відповідача від 30 травня 2024 року.
Оскільки, на думку позивача, передбачений спірною банківською гарантією гарантійний випадок (неналежне виконання зобов'язань за договором) не настав, останній просив суд стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти в сумі 875 930,40 грн.
Частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 статті 11 ЦК України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).
Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
У свою чергу, відповідно до положень статті 200 Господарського кодексу України (далі - ГК України) гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов'язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної в письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов'язана сторона) не виконає вказане у ньому певне зобов'язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні. Зобов'язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони. До відносин банківської гарантії в частині, не врегульованій цим Кодексом, застосовуються відповідні положення ЦК України.
Статтею 560 ЦК України встановлено, що за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов'язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.
Відповідно до статті 562 ЦК України зобов'язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов'язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов'язання.
За змістом статті 563 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов'язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов'язання, забезпеченого гарантією.
Підпунктом 9 пункту 3 Положення про порядок здійснення банками операцій за гарантіями в національній та іноземних валютах, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 року № 639 (далі - Положення), визначено, що гарантія - це спосіб забезпечення виконання зобов'язань, відповідно до якого банк-гарант бере на себе грошове зобов'язання перед бенефіціаром сплатити кошти в разі настання гарантійного випадку.
Вимога - це лист або повідомлення з вимогою до банку-гаранта/банку-контргаранта сплатити кошти за гарантією/контргарантією. Вимога за гарантією складається бенефіціаром і подається у довільній формі, якщо інше не визначено умовами гарантії (у якій має зазначатися, у чому полягає порушення принципалом базових відносин, забезпечених гарантією), або надсилається у формі повідомлення банку-гаранту (підпункт 7 пункту 3 Положення).
Гарантійний випадок - одержання банком-гарантом/банком-контргарантом вимоги бенефіціара, що становить належне представлення, протягом строку дії або до дати закінчення дії гарантії/контргарантії, що свідчить про порушення принципалом базових відносин (підпункт 8 пункту 3 Положення).
Аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що гарантія - це односторонній правочин, за яким гарант приймає на себе обов'язок сплатити бенефіціару на його вимогу певну грошову суму внаслідок невиконання боржником (принципалом) взятих на себе зобов'язань, забезпечених гарантією. Основна функція гарантії полягає в забезпеченні належного виконання зобов'язань принципала перед бенефіціаром. Підставою для пред'явлення вимог до гаранта є порушення принципалом виконання своїх зобов'язань перед бенефіціаром за основним зобов'язанням. Гарант сплачує бенефіціару відповідну суму за гарантією при настанні гарантійного випадку, під яким розуміється невиконання або неналежне виконання принципалом своїх зобов'язань.
У пункті 62 Положення визначено, що бенефіціар для отримання платежу за гарантією подає до банку-гаранта безпосередньо або через банк бенефіціара (залежно від того, як це визначено умовами гарантії) вимогу за гарантією, а також усі документи, передбачені умовами гарантії (якщо таке подання в ній передбачено).
Згідно з пунктом 36 розділу V Положення банк-гарант (резидент), отримавши від бенефіціара або банку бенефіціара, або іншого банку вимогу, перевіряє достовірність цієї вимоги, а також те, що вона становить належне представлення.
Підпункт 11 пункту 2 розділу І Положення передбачає, що належне представлення - це представлення документів за гарантією/контргарантією, яке відповідає вимогам і умовам такої гарантії/контргарантії; вимогам правил, яким підпорядковується гарантія/контргарантія, а якщо немає відповідного положення в гарантії/контргарантії або правилах, - міжнародній стандартній практиці за гарантіями/контргарантіями.
Положення не дає визначення достовірності вимоги. Водночас за змістом: пункту 54 (авізуючий банк (резидент), отримавши від іншого банку гарантію, перевіряє достовірність цієї гарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), пункту 69 (банк-гарант (резидент), отримавши від іншого банку контргарантію, перевіряє достовірність цієї контргарантії (перевіряє ключі, підписи, формат SWIFT)), - випливає, що під перевіркою достовірності вимоги слід розуміти перевірку того, що вимога подана (підписана) бенефіціаром (від його імені), а не іншою особою. Відтак, отримавши вимогу, банк (гарант) повинен перевірити її на відповідність таким критеріям: чи є така вимога належним представленням; чи є така вимога достовірною.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Об'єднаної палати Верховного Суду від 17 травня 2024 року в справі № 910/17772/20.
У вказаній постанові Верховний Суд також дійшов висновків про те, що: "гарант не вправі оцінювати наявність чи відсутність обов'язку принципала, а зобов'язаний платити за гарантією, якщо вимога та додані документи (якщо вони передбачені умовами гарантії) за зовнішніми ознаками відповідають умовам гарантії. Стаття 565 ЦК України встановлює вичерпний перелік випадків, коли гарант має право відмовитися від задоволення вимоги кредитора. Цей перелік, зокрема, не містить такої підстави для відмови гаранта від платежу як відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником. У відносинах між бенефіціаром та гарантом виникає окреме грошове зобов'язання, яке не залежить від зобов'язання за участю бенефіціара та принципала. Отже, гарант має сплатити грошову суму, якщо виконані саме умови гарантії. Втручатися у відносини між бенефіціаром та принципалом, зокрема, вирішувати, чи виконав принципал грошове зобов'язання за договором між бенефіціаром та принципалом, а відтак і про те, чи припинене основне зобов'язання виконанням, гарант не вправі".
Таким чином, вимога бенефіціара (разом з документами, якщо вони передбачені умовами гарантії) має лише зовні (формально) відповідати встановленим гарантією умовам. Відсутність чи недоведення бенефіціаром порушення основного зобов'язання боржником (принципалом) не є підставою для відмови гаранта від платежу. Гарант не повинен встановлювати факт порушення принципалом основного зобов'язання, зокрема детально аналізувати зміст доданих до вимоги документів, при прийнятті рішення про виплату за гарантією.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 18 червня 2024 року в справі № 910/11933/22.
Докази порушення Оператором порядку представлення спірної вимоги чи порушення Банком порядку розгляду останньої в матеріалах справи відсутні і такі обставини позивачем в обґрунтування його позову покладені не були.
У свою чергу, невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання (стаття 610 ЦК України). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (частина 1 статті 611 цього Кодексу).
Згідно з частинами 1, 2 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.
Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що передбачений нею вид позадоговірних зобов'язань виникає за таких умов: набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року в справі № 910/1238/17.
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.
Якщо поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена або припинена.
Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який: або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.
Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду: від 23 січня 2020 року в справі № 910/3395/19, від 23 квітня 2019 року в справі № 918/47/18, від 1 квітня 2019 року в справі № 904/2444/18.
У даній справі позивач просить стягнути з відповідача грошові кошти в розмірі 875 930,40 грн з посиланням на приписи статті 1212 ЦК країни як безпідставно набуті.
Разом із цим, як було встановлено судом, у даному випадку саме Банк, одержавши оригінал належним чином оформленої вимоги Оператора про сплату 875 930,40 грн, здійснив на користь відповідача оплату вказаного гарантійного платежу.
Відповідно до частини 1 статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що списання Банком з особового рахунку позивача грошових коштів на суму 875 930,40 грн було здійснене в межах визначеного частиною 1 статті 569 ЦК України права гаранта на зворотну вимогу (регрес) в межах виплаченої бенефіціару суми гарантії.
Судом також врахована правова позиція Верховного Суду, викладена в постанові від 17 травня 2024 року № 910/17772/20 (на яку посилався позивач у своєму позові) відповідно до якої: "Якщо ж бенефіціар за відсутності основного зобов'язання (наприклад, якщо воно припинене виконанням з інших підстав, є недійсним) звернеться до гаранта і отримає від нього грошову суму, то таке є набуттям майна (грошей) без достатньої правової підстави за рахунок потерпілого, оскільки за загальним правилом частини першої статті 569 ЦК України гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, то постраждалим є боржник (принципал). Він вправі звернутись до бенефіціара з вимогою про повернення принципалу коштів, сплачених гарантом, за правилами глави 83 "Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави" ЦК України".
Разом із цим, вказані висновки Верховного Суду сформульовані виключно щодо правовідносин, у яких основне зобов'язання між бенефіціаром та принципалом відсутнє (якщо воно припинене виконанням, є недійсним, тощо). При цьому, предметом спору в справі № 910/17772/20 була позовна вимога Компанії "Сіногідро Корпорейшн Лімітед", як бенефіціара, до Акціонерного товариства "Банк Січ" (гаранта) про стягнення коштів за банківською гарантією. Проте у справі, що розглядається, спір виник щодо грошових коштів, вже отриманих бенефіціаром від гаранта за банківською гарантією в зв'язку з неналежним виконанням основного зобов'язання. Відтак, вказані правові висновки Верховного Суду в справі № 910/17772/20 є нерелевантними до спірних правовідносин сторін у даній справі № 910/1756/25.
Крім того, на думку позивача, його основне зобов'язання за договором (виконання робіт у встановлений строк) не було порушене, у зв'язку з чим Товариство вважає спірні грошові кошти такими, що набуті відповідачем без достатньої правової підстави.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти й оплатити виконану роботу.
Згідно з частиною 1 статті 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення.
Відповідно до статті 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 ЦК України).
За частиною 1 статті 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до частини 1 статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Судом враховано, що предметом розгляду в межах справи № 910/4783/24 був факт виконання Товариством робіт за актом виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форми КБ-2в) № 1 на загальну суму 304 257,31 грн. Разом із цим, питання своєчасності виконання Товариством усіх обумовлених договором робіт не було предметом дослідження судів у межах зазначеної справи.
Пунктами 6.18. та 6.19. договору прямо передбачено, що роботи вважаються прийнятими замовником у повному обсязі шляхом підписання сторонами без зауважень останнього акта приймання виконаних робіт та за умови наявності підписаних всіх актів приймання виконаних робіт за цим договором. Замовник приймає повністю виконані (завершені) роботи. Часткове виконання робіт підрядником вважається невиконанням робіт вцілому.
Однак, у матеріалах справи відсутні докази повного завершення Товариством робіт за договором у встановлений графіком строк, а також докази їх прийняття Оператором у повному обсязі до 10 квітня 2024 року в установленому договором порядку.
Крім того, сторонами під час розгляду даної справи не заперечувався факт того, що ні акт приймання виконаних робіт за грудень 2023 року (форми КБ-2в) № 1, ні акт завершення підрядних робіт та оптимізації витрат привиканні робіт від 16 січня 2024 року, не були підписані з боку Оператора.
При цьому, встановлення судами в межах справи № 910/4783/24 факту настання обов'язку Оператора щодо оплати виконаних Товариством робіт за актом виконаних будівельних робіт за грудень 2023 року (форми КБ-2в) № 1 на загальну суму 304 257,31 грн жодним чином не нівелює факту порушення позивачем обумовленого договором строку завершення усіх робіт у розумінні пунктів 6.18., 6.19. договору.
У свою чергу, обставини правомірності дій Оператора в частині непідписання спірних актів та неприйняття робіт за ними не є предметом дослідження даного спору про стягнення з відповідача спірних грошових коштів, отриманих останнім від Банку за гарантією.
У пункті 10.9.5. договору сторони прямо погодили, що у разі невиконання (неналежного виконання, тобто з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання) Товариством своєї зобов'язань за договором, Оператор має право одержати задоволення своїх вимог на умовах, визначних гарантією.
Судом також враховано те, що статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Вказана умова договору на час розгляду судом зазначеної справи є чинною та в установленому законом порядку не оскаржувалася (доказів зворотнього матеріали справи не містять).
Відтак, з системного тлумачення умов укладеного між сторонам правочину вбачається, що передбачене право відповідача на стягнення забезпечення за договором, у разі невиконання/неналежного виконання позивачем його зобов'язань, не є штрафною санкцією, перелік та умови застосування яких узгоджені сторонами в пунктах 10.2.-10.8. договору, а відтак не залежить від наявності вини Товариства.
Зазначене також узгоджується з приписами статті 611 ЦК України, відповідно до якої у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.
Тобто, визначальною обставиною для стягнення спірних коштів забезпечення виконання договору у даних правовідносинах є факт порушення позивачем свого основного зобов'язання стосовно належного та своєчасного виконання робіт, незалежно від причин такого порушення та ступеня вини Товариства.
Суд також звертає увагу позивача на те, що призначенням гарантії (параграф 4 глави 49 ЦК України) є надання упевненості учасникам обороту в тому, що бенефіціар гарантовано і швидко одержить платіж, якщо надасть документи, передбачені гарантією, причому навіть і в тому випадку, коли між принципалом і бенефіціаром існує спір щодо виконання зобов'язання. Запорукою тому має бути надійність банківської системи.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду в складі Касаційного господарського суду від 13 червня 2024 року в cправі № 910/4684/23.
Враховуючи вищевикладені обставини даної справи, суд дійшов висновку про те, що відповідач правомірно отримав спірні грошові кошти на підставі пункту 10.9.5. договору.
Позивач не довів жодними належними та допустимими доказами в справі відсутності передбачених договором та чинним законодавством правових підстав для стягнення забезпечення виконання укладеним між сторонами правочином у вигляді гарантії, як, зокрема, і припинення існування таких обставин на час розгляду даної справи судом.
Відповідно до частини 1 статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Враховуючи встановлені судом обставини справи та умови укладеного між сторонами правочину, суд дійшов висновку про те, що правові підстави для стягнення з відповідача грошових коштів в загальному розмірі 875 930,40 грн як набутих без достатньої правової підстави відсутні. Відтак, позов Товариства є необґрунтованим, у зв'язку з чим задоволенню не підлягає.
Судом також встановлено, що спірні грошові кошти вибули з володіння позивача (були списані Банком на свій рахунок з особового рахунку Товариства) саме на підставі умов пунктів 3.3., 3.6. укладеного між ним та Банком договору про надання гарантії, за якими у випадку здійснення Банком на користь бенефіціара гарантійного платежу, останній повідомляє Товариство протягом 3-х робочих днів з дати здійснення такого платежу. У свою чергу Товариство протягом 10-ти робочих днів з дати здійснення гарантійного платежу відшкодовує Банку сплачену останнім суму, а також проценти (35% річних). Якщо Товариство не відшкодує Банку суму гарантійного платежу та проценти за користування грошовими коштами у визначені пунктами 3.3.-3.5. строки, Товариство доручає Банку здійснювати договірне списання на користь Банку з усіх рахунків Товариства, відкритих у Банку, у тому числі сум, передбачених пунктами 3.3.-3.5. договору, а також сум штрафних санкцій та інших витрат Банку, понесених ним у зв'язку з виконанням ним зобов'язань за цим правочином.
Вказані положення договору про надання гарантії є чинними й у визначеному законом порядку визнані недійсними не були. Докази зворотнього в матеріалах справи відсутні.
При цьому, докази порушення Банком умов укладеного з позивачем договору гарантії у матеріалах справи також відсутні і такі обставини позивачем в обґрунтування його позову покладені не були.
Відтак, суд дійшов висновку про те, що правові підстави вибуття з володіння позивача спірних грошових коштів та їх набуття відповідачем на час розгляду даної справи не відпала.
Інші доводи, на які посилалися сторони під час розгляду даної справи, не прийняті судом до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо відмови в задоволенні позову Товариства.
Відповідно до частини 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
За приписами частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
За таких обставин у задоволенні позову Товариства слід відмовити в зв'язку з його необґрунтованістю.
Відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати залишаються за позивачем та відшкодуванню не підлягають.
Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
У задоволенні позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Дата складання повного тексту рішення 30 червня 2025 року.
Суддя Є.В. Павленко