ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2025Справа № 910/318/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянув у відкритому судовому засіданні справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС"
до: 1. Комунального підприємства "Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва",
2. ОСОБА_1 ,
3. ОСОБА_2 ,
про визнання договору частково недійсним,
Представники сторін:
від позивача: Солдаткін О.С.,
від відповідача-1: Панкова О.А.
від відповідачів 2, 3: не з'явились
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» до Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» про визнання частково недійсним договору № 17 про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 17.04.2020, укладеного між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 , в особі ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , а саме в частині п. 10 про застосування тарифу 8,32 грн за 1 кв.м. щодо нежитлових приміщень.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.01.2025 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків.
16.01.2025 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.01.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/318/25, підготовче засідання призначено на 19.02.2025. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву, позивачу - строк для подання відповіді на відзив.
04.02.2025 до суду від відповідача надійшли клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , а також відзив на позовну заяву.
05.02.2025 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив.
В підготовче засідання 19.02.2025 з'явились представники сторін.
Представник відповідача в підготовчому засіданні 19.02.2025 підтримав клопотання про залучення третіх осіб до участі у справі, представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.
Суд, розглянувши клопотання відповідача від 04.02.2025 про залучення третіх осіб до участі у справі: ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, у зв'язку з чим постановив ухвалу без оформлення окремого документа про відмову в задоволенні вказаного клопотання.
В підготовчому засіданні 19.02.2025 оголошено перерву до 17.03.2025.
27.02.2025 до суду від позивача надійшло клопотання про залучення ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 в якості співвідповідачів у даній справі.
В підготовче засідання 17.03.2025 з'явилися представники сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача щодо поданого клопотання про залучення співвідповідачів та думку представника відповідача щодо вказаного клопотання, суд на місці постановив для його розгляду оголосити в підготовчому засіданні перерву до 09.04.2025.
В підготовче засідання 09.04.2025 з'явилися представники сторін.
Представник позивача підтримав раніше подане клопотання про залучення співвідповідачів, просив його задовольнити. Представник відповідача не заперечував щодо задоволення вказаного клопотання.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.04.2025 заяву позивача про залучення співвідповідачів задоволено. Залучено до участі у справі співвідповідачів: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ); ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: невідомо); ОСОБА_4 ( АДРЕСА_4 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ).
Вирішено звернутися до Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА (03151, м.Київ, просп. Повітряних Сил, 41) із запитом щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Зобов'язано Відділ з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Солом'янської РДА (03151, м.Київ, просп. Повітряних Сил, 41) протягом п'яти днів з моменту отримання запитів суду надати відповідну інформацію про місце проживання (перебування) вказаних фізичних осіб.
Встановлено ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4 строк для подання відзивів на позовну заяву; позивачу встановлено строк для подання відповіді на відзиви. Підготовче засідання відкладено на 07.05.2025.
25.04.2025 до суду від Солом'янської районної в місті Києві державної адміністрації надійшли листи із відповідними відомостями на виконання вимог ухвали суду від 09.04.2025. Так, відповідно до наданих відомостей адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_5 ; адресою реєстрації місця проживання ОСОБА_1 є: АДРЕСА_6 . Водночас, за наданими суду відомостями ОСОБА_4 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_7 , однак 26.11.2024 знята з реєстрації у зв'язку зі смертю.
07.05.2025 до суду від позивача надійшла заява про проведення підготовчого засідання без участі представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС», закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті.
В підготовче засідання 07.05.2025 представники сторін не з'явились, відповідачі про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлялись належним чином, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавали.
Враховуючи надану Солом'янською районною в місті Києві державною адміністрацією інформацію стосовно смерті відповідача-4 ( ОСОБА_4 ), суд постановив ухвалу від 07.05.2025 про закриття провадження у справі № 910/318/25 в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» до ОСОБА_4 , на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.
Іншою ухвалою від 07.05.2025 підготовче засідання у даній справі відкладено на 26.05.2025.
В підготовче засідання 26.05.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-1, представники відповідачів 2, 3 не з'явилися, про дату, час та місце підготовчого засідання повідомлені належним чином, заяв/клопотань, а також письмових відзивів на позовну заяву не подавали.
Враховуючи, що судом здійснено всі необхідні та достатні дії для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті, з огляду на відсутність у присутніх представників сторін будь-яких заяв/клопотань, суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкладення підготовчого засідання, а тому, постановив ухвалу без оформлення окремого документа, яка занесена до протоколу судового засідання від 26.05.2025, про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті на 23.06.2025.
В судове засідання 23.06.2025 з'явилися представники позивача та відповідача-1, представники відповідачів 2, 3 не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи по суті повідомлені належним чином, про причини неявки суд не повідомили.
Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Оскільки неявка представників відповідачів 2, 3 не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд уважає за можливе розглянути справу по суті в цьому судовому засіданні за їх відсутності.
Так, представник позивача заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив суд позов задовольнити. Представник відповідача-1 заперечував щодо задоволення позовних вимог, просив в позові відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.06.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно Товариство з обмеженою відповідальністю «ЄВРОСТАНДАРТ ПЛЮС» з 17.12.2019 є власником об'єкту нерухомого майна - нежитлового приміщення № 52 першого поверху в літері А, загальною площею 45 кв.м. у будинку за адресою: АДРЕСА_1, приміщення 52 (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1218209780000).
29.03.2020 були проведені збори співвласників багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1.
Під час вказаних зборів були розглянуті питання заявленого порядку денного щодо обрання уповноважених осіб співвласників для укладання договору з управителем багатоквартирного будинку та здійснення контролю за його виконанням; затвердження переліку та вартості на управління багатоквартирним будинком.
За результатами розгляду вказаних питань були прийняті такі рішення:
по питанню № 1 порядку денного - обрано уповноваженими особами багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 співвласників для укладання договору з управителем будинку та здійснення контролю за його виконанням: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_4.;
по питанню № 2 порядку денного - затверджено вартість послуг на управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 8,32 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць з ПДВ.
Вказані рішення оформлені протоколом № 2 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 06.04.2020.
17.04.2020 між Комунальним підприємством «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Солом'янського району м. Києва» (надалі також - управитель) та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_1 , ОСОБА_3. та ОСОБА_4., укладено договір № 17 про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (надалі - договір).
Пунктом 1 вказаного договору визначено, що управитель зобов'язується надавати співвласникам послугу з управління багатоквартирним будинком (надалі - послуга з управління), що розташований за адресою: АДРЕСА_1, а співвласники зобов'язуються оплачувати управителю послугу з управління згідно з вимогами законодавства та умовами цього договору.
Список співвласників та площа квартир та приміщень, що перебувають у їх власності станом на дату укладення договору зазначені у додатку 1 до договору, що є невід'ємною його частиною. Загальні відомості про будинок зазначаються у додатку 2 до договору (п. 2 Договору).
Відповідно до п. 3 Договору послуга з управління полягає у забезпеченні управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території.
Згідно з п. 10 Договору ціна послуги з управління складає 8,32 грн (в тому числі ПДВ, якщо управитель є його платником) на місяць за 1 кв.м. загальної площі житлового або нежитлового приміщення у будинку та включає:
витрати на утримання будинку та прибудинкової території і поточний ремонт спільного майна будинку в розмірі 5,78 грн відповідно до кошторису витрат на утримання будинку та прибудинкової території, що міститься у додатку 4 до договору;
винагороду управителю у розмірі 1,16 грн на місяць.
Плата за послугу з управління нараховується щомісяця управителем та вноситься кожним співвласником не пізніше останнього дня місяця наступного за розрахунковим (п. 11 Договору).
Договір набирає чинності з 01.01.2020 та укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення строку дії цього Договору жодна із сторін не повідомить письмово іншій стороні про відмову від цього договору, він вважається продовженим на один рік (п.п. 30, 31 Договору).
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначив про наявність підстав для визнання недійсними положень вищевказаного договору в частині застосування тарифу 8,32 грн за 1 кв.м. до нежитлових приміщень, оскільки протоколом № 2 загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку, які проводились 29.03.2020, не було визначено порядку та розміру оплати послуг з управління будинком для власників нежитлових приміщень. Таким чином, на переконання позивача, відповідач-1 самовільно розширив сферу дії тарифу на послуги з управління будинком, який був встановлений протоколом загальних зборів виключно для квартир, на нежитлові приміщення, чим порушив права та законні інтереси позивача, як власника нежитлового приміщення. При цьому, позивач зазначає, що його в порушенням вимог ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» не було повідомлено про проведення 29.03.2020 зборів співвласників багатоквартирного будинку, на яких було прийнято рішення про встановлення вартості послуг на управління багатоквартирним будинком.
Відповідач-1 проти задоволення позовних вимог заперечував, зазначаючи про їх необґрунтованість. Зокрема, відповідач-1 вказав, що порядок та дотримання процедури проведення зборів співвласників багатоквартирного будинку до компетенції відповідача-1 не належить, тоді як рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлені протоколом № 2 зборів співвласників багатоквартирного будинку від 06.04.2020, позивач не оскаржував. Так, за доводами відповідача-1, визнання частково недійсним Договору в частині скасування тарифу 8,32 грн з 1 кв.м. фактично призведе до скасування договору в цілому, оскільки вказаний тариф розповсюджується на всі приміщення будинку (нежитлові та житлові) та порушить інтереси співвласників будинку, оскільки кошти, отримані відповідно до вказаного тарифу спрямовуються на кошторис витрат на утримання будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.
Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України. Аналогічні положення містить ст. 20 Господарського кодексу України.
Одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України, статті 20 Господарського кодексу України, є визнання правочину недійсним, а загальні вимоги щодо недійсності правочину визначено статтею 215 цього Кодексу.
Цивільний кодекс України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам (ст. 202 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 3 ст. 215 Цивільного кодексу України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Стаття 203 Цивільного кодексу України встановлює загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину.
Частинами 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Відсутність порушеного або оспорюваного права позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Так, даний спір виник у зв'язку з твердженнями позивача про невідповідність п. 10 Договору № 17 від 17.04.2020 в частині застосування тарифу у розмірі 8,32 грн за 1 кв.м. для нежитлових приміщень, рішенням зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлених протоколом № 2 від 06.04.2020, на яких даний тариф було встановлено лише для квартир, тоді як для нежитлових приміщень він не встановлювався.
Відповідно до визначень, наведених у ст. 1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (тут і надалі - в редакції, чинній на момент укладення спірного правочину) управління багатоквартирним будинком - вчинення співвласниками багатоквартирного будинку дій щодо реалізації прав та виконання обов'язків співвласників, пов'язаних з володінням, користуванням і розпорядженням спільним майном багатоквартирного будинку; співвласник багатоквартирного будинку (далі - співвласник) - власник квартири або нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку.
Частинами 1, 2 ст. 4 вказаного Закону передбачено, що власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку можуть бути фізичні та юридичні особи, територіальні громади, держава. Власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.
Управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об'єднань співвласників багатоквартирного будинку) (ч. 1 ст. 9 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).
Положеннями ч.ч. 1, 11 ст. 10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» встановлено, що співвласники приймають рішення щодо управління багатоквартирним будинком на зборах у порядку, передбаченому цією статтею. Якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об'єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об'єднань співвласників багатоквартирних будинків.
Рішення зборів співвласників є обов'язковими для всіх співвласників, включаючи тих, які набули право власності на квартиру чи нежитлове приміщення після прийняття рішення.
Відповідно до частин 1-5 ст. 11 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» управління багатоквартирним будинком управителем здійснюється на підставі договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, що укладається згідно з типовим договором. Вартість послуг з управління багатоквартирним будинком визначається за рішенням зборів співвласників (загальних зборів об'єднання співвласників багатоквартирного будинку) і згодою управителя та зазначається у договорі з управителем. Умови договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком повинні відповідати умовам типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України.
Істотними умовами договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком є: 1) перелік послуг; 2) вимоги до якості послуг; 3) права і обов'язки сторін; 4) відповідальність сторін за порушення договору; 5) ціна послуг; 6) порядок оплати послуг; 7) порядок і умови внесення змін до договору; 8) строк дії договору, порядок і умови продовження дії та розірвання договору.
Якщо зборами співвласників прийнято рішення про укладення договору про надання послуг з управління багатоквартирним будинком, такий договір (зміни до нього) підписується співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками.
За визначеннями, наведеними у ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» послуга з управління багатоквартирним будинком - результат господарської діяльності суб'єктів господарювання, спрямованої на забезпечення належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна багатоквартирного будинку та його прибудинкової території відповідно до умов договору; управитель багатоквартирного будинку - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб'єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб; споживач житлово-комунальних послуг - індивідуальний або колективний споживач; індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об'єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги.
За змістом ч. 1 ст. 15 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком (зміни до нього) від імені всіх співвласників багатоквартирного будинку укладається з визначеним відповідно до законодавства управителем співвласником (співвласниками), уповноваженим (уповноваженими) на це рішенням зборів співвласників. Такий договір підписується на умовах, затверджених зборами співвласників, та є обов'язковим для виконання всіма співвласниками. У випадках, визначених законом, договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається від імені співвласників багатоквартирного будинку уповноваженою особою органу місцевого самоврядування. В одному багатоквартирному будинку договір про надання послуг з управління може укладатися одночасно не більш як з одним управителем. Договір про надання послуг з управління багатоквартирним будинком укладається строком на один рік. Якщо за один місяць до закінчення зазначеного строку жодна із сторін не повідомить письмово другу сторону про відмову від договору, договір вважається продовженим на черговий однорічний строк.
Так, оспорюваний правочин укладено між відповідачем-1 та співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: АДРЕСА_1 в особі ОСОБА_1 , ОСОБА_3. та ОСОБА_4. на підставі рішення зборів, проведених 29.03.2020, відповідно до яких, зокрема, було затверджено вартість послуг на управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 8,32 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць з ПДВ.
Суд критично ставиться до доводів позивача про не визначення протоколом № 2 зборів співвласників багатоквартирного будинку тарифу на управління будинку для нежитлових приміщень, та такі доводи відхиляє, оскільки, як вбачається із вказаного протоколу відповідне питання порядку денного сформульовано таким чином «Затвердження переліку та вартості послуг на управління багатоквартирним будинком», а із наведеної у протоколі таблиці із списком голосів вбачається, що голосування проводилося як серед власників квартир, так і серед власників нежитлових приміщень. Відтак, саме лише формулювання у протоколі пропозиції ініціативної групи «затвердити вартість послуг на управління багатоквартирним будинком за адресою: АДРЕСА_1, у розмірі 8,32 грн за 1 кв.м. загальної площі квартири за місяць з ПДВ», не визначає однозначно, що даний тариф не було затверджено й для нежитлових приміщень.
Разом з цим, позивач не надав суду доказів, що рішення зборів співвласників багатоквартирного будинку, оформлені протоколом № 2 від 06.04.2020, визнано недійсними. За таких підстав, а також зважаючи на те, що дані рішення не оскаржуються позивачем за даним позовом, суд не розглядає наведені позивачем доводи щодо неповідомлення його про проведення таких зборів співвласників багатоквартирного будинку.
Як вже вказувалося судом, відповідно до ст.ст.16, 203, 215 Цивільного кодексу України для визнання судом оспорюваного правочину недійсним, необхідним є: пред'явлення позову однією із сторін правочину; наявність підстав для оспорювання правочину; встановлення, чи порушується (не визнається або оспорюється) суб'єктивне цивільне право або інтерес особи, яка звернулася до суду.
Суд звертає увагу, що, зокрема недійсність правочину, договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність правочину, договору, акту органу юридичної особи чи документу не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим (аналогічний правовий висновок викладений у постановах Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05.09.2019 у справі №638/2304/17, від 27.01.2020 у справі №761/26815/17, постанові Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.02.2021 у справі №904/2979/20).
В цьому контексті слід зауважити, що визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами правочину (таких вимог позивачем не заявлено), а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у ч. 1 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України.
Аналогічний висновок сформульовано в постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 у справі №908/976/19.
Враховуючи встановлені судом обставини справи, судом не встановлено відступлення сторонами при укладенні спірного правочину від положень законодавства та прийнятих на зборах співвласників багатоквартирного будинку 29.03.2020 рішень, а сама лише конкретизація у спірному договору сфери застосування тарифу на управління багатоквартирним будинком, не свідчить про його суперечність вказаним зборам, актам законодавства та моральним засадам суспільства.
При цьому, як зазначається у додатках 1, 2 до Договору, загальна площа нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку за адресою: АДРЕСА_1 складає 350,5 кв.м., з якої площа приміщення позивача складає 45 кв.м.
Водночас, доказів звернення до суду інших власників нежитлових приміщень з метою оспорювання встановленого Договором тарифу на управління будинком для таких нежитлових приміщень, як і пропозицій щодо внесення до Договору змін в частині визначення іншого тарифу для нежитлових приміщень, суду не надано.
Відповідно до ст. 73 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставини, які мають значення для вирішення справи.
Згідно зі ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч. 1 ст. 76 ГПК України).
За приписами ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі № 914/1131/18, від 26.02.2019 у справі № 914/385/18, від 10.04.2019 у справі № 904/6455/17, від 05.11.2019 у справі № 915/641/18.
Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У ч. 3 ст. 2 ГПК України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у ст. 13 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.
Керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
У задоволенні позову відмовити повністю.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 30.06.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко