ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
23.06.2025Справа № 910/4072/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Трофименко Т.Ю., при секретарі судового засідання Петрук Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження справу
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерплюс Актив»
про стягнення 60 213,79 грн,
Представники сторін:
від позивача: Левшунов Д.С.,
від відповідача: Мамаєв Д.Ю.,
До Господарського суду міста Києва надійшла позовна заява Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерплюс Актив» про стягнення 60 213,79 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань із повної та своєчасної оплати поставленої позивачем теплової енергії.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2025 прийнято вказаний позов до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/4072/25, вирішено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Встановлено сторонам строки для подання заяв по суті спору.
01.05.2025 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.
05.05.2025 до суду від відповідача надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.05.2025 справу № 910/4072/25 постановлено розглядати в судовому засіданні з викликом сторін, судове засідання призначено на 26.05.2025.
В судове засідання 26.05.2025 з'явився представник позивача. Представник відповідача не з'явився, про дату, час та місце судового засідання належним чином повідомлений, будь-яких заяв/клопотань до суду не подавав.
Заслухавши в судовому засіданні 26.05.2025 пояснення представника позивача по суті заявлених позовних вимог, суд постановив оголосити в судовому засіданні перерву до 09.06.2025.
09.06.2025 до суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.
В судове засідання 09.06.2025 з'явилися представники сторін.
Представник відповідача в судовому засіданні 09.06.2025 заявив усне клопотання про витребування доказу, а саме: оригіналу Акту № 05367, копія якого долучена позивачем до позовної заяви. Представник позивача заперечував щодо задоволення вказаного клопотання, надав представнику відповідача для огляду документ, який заявлено останнім до витребування.
Суд, розглянувши усне клопотання представника відповідача про витребування доказу, постановив ухвалу без оформлення окремого документа про залишення зазначеного клопотання без задоволення, з огляду на його недоцільність.
Представник позивача в судовому засіданні 09.06.2025 повторно висловив свої пояснення по суті позовних вимог. Представник відповідача щодо задоволення позову заперечував.
Заслухавши пояснення та заперечення представників сторін, суд постановив оголосити в судовому засіданні перерву до 23.06.2025.
В судове засідання 23.06.2025 з'явилися представники сторін.
Так, представник позивача заявлений позов підтримав у повному обсязі та просив задовольнити позовні вимоги. Представник відповідача просив у задоволенні позову відмовити.
В порядку ч. 1 ст. 233, ст. 240 ГПК України в судовому засіданні 23.06.2025 після закінчення судового розгляду справи ухвалено рішення по суті позовних вимог та проголошено його скорочений текст (вступну та резолютивну частини).
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
Розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 27.12.2017 № 1693 «Про деякі питання припинення Угоди щодо реалізації проекту управління та реформування енергетичного комплексу м. Києва від 27.09.2001, укладеної між Київською міською державною адміністрацією та акціонерною енергопостачальною компанією «Київенерго», КП «Київтеплоенерго» визначено підприємством, за яким закріплено на праві господарського відання майно комунальної власності територіальної громади міста Києва, що повернуто з володіння та користування ПАТ «Київенерго».
Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 10.04.2018 № 591 КП «Київтеплоенерго» видано ліцензію на право провадження господарської діяльності з виробництва та постачання теплової енергії споживачам.
Таким чином, з 01.05.2018 постачання теплової енергії та надання послуг з централізованого опалення та централізованого постачання гарячої води здійснює КП «Київтеплоенерго» (надалі - позивач).
Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію прав та їх обтяжень № 397747216 від 03.10.2024 власником нежилих приміщень загальною площею 286,1 кв.м., розташованих за адресою: м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, з 10.05.2024 є ТОВ «Інтерплюс Актив» (надалі - відповідач).
У зв'язку з набранням чинності 01.05.2021 Закону України від 03.12.2020 № 1060 «Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання окремих питань у сфері надання житлово-комунальних послуг» внесено зміни до організації моделі договірних відносин з виконавцем послуг, а саме запроваджено укладання публічного договору приєднання.
З усіма фізичними або юридичними особами, які є власниками квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, які протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору не прийняли рішення про модель організації договірних відносин з виконавцями комунальних послуг, вважаються укладеними публічні договори приєднання за формою, встановленими Правилами затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 року №830, з урахуванням змін, внесених КМУ від 08.09.2021 року № 1022.
Згідно з ч. 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі, у тому числі власник індивідуального садибного житлового будинку), колективний споживач).
Відповідно до абз. 1 ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» у разі, якщо співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали з виконавцем комунальної послуги відповідний договір (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і послуг з постачання та розподілу електричної енергії), з ними укладається індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання.
Такі договори вважаються укладеними, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця послуги співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем комунальної послуги. При цьому розміщується повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг.
30.09.2021 позивачем на офіційному веб-сайті Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (https://kte.kmda.gov.ua/) опубліковано текст договору про надання послуги з постачання гарячої води за формою, встановленою Правилами, затвердженими постановою КМУ від 21.08.2019 № 830, з урахуванням змін, внесених постановою КМУ від 11.12.2019 № 1182.
Також позивачем зазначено, що ним було розміщено повідомлення про місце опублікування тексту договору у загальнодоступних місцях на інформаційних стендах та/або рахунках на оплату послуг в приміщеннях ЦОК.
Як зазначає позивач, що не спростовано відповідачем, останній не прийняв рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклав з виконавцем комунальної послуги (позивачем) відповідний індивідуальний договір про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, в зв'язку з чим в силу вимог ч. 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» такий договір між сторонами про надання послуги з постачання гарячої води (надалі - Договір) вважається укладеним.
Відтак, між сторонами укладено індивідуальний договір про надання послуг з постачання гарячої води, за умовами якого:
- даний договір є публічним договором приєднання, який укладається сторонами з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України (п. 1);
- даний набирає чинності через 30 днів з моменту розміщення на офіційному веб-сайті виконавця Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» https://kte.kmda.gov.uа/ (п. 2);
- фактом приєднання споживача до умов договору (акцентування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, які свідчать про його бажання укласти договір, зокрема, надання виконавцю підписаної заяви-приєднання (додаток), сплата рахунка за надану послугу, факт отримання послуги (п. 4);
- виконавець зобов'язується надавати споживачу послугу відповідної якості та в обсязі відповідно до теплового навантаження будинку, а споживач зобов'язується своєчасно та в повному обсязі оплачувати надану послугу в строки і на умовах, що визначені цим договором (п. 5);
- виконавець забезпечує постачання теплоносія з гарантованим рівнем безпеки, обсягу, температури та величини тиску; постачання теплової енергії для потреб опалення/на індивідуальні теплові пункти для потреб опалення та приготування гарячої води здійснюється в опалювальний період безперервно/безперервно, крім часу перерв, визначених частиною першою статті 16 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» (п. 7);
- виконавець забезпечує постачання теплової енергії у відповідній кількості та якості згідно з вимогами пунктів 5 і 6 цього договору до межі зовнішніх інженерних мереж постачання послуги виконавця та внутрішньобудинкових систем багатоквартирного будинку (індивідуального (садибного) будинку) (п. 8);
- обсяг спожитої у будинку послуги визначається як обсяг теплової енергії, спожитої в будинку за показаннями засобів вимірювальної техніки вузла (вузлів) комерційного обліку або розрахунково відповідно до Методики розподілу між споживачами обсягів спожитих у будівлі комунальних послуг, затвердженої наказом Мінрегіону від 22.11.2018 № 315 (надалі - Методика розподілу); якщо будинок оснащено двома та більше вузлами комерційного обліку теплової енергії відповідно до вимог Закону України «Про комерційний облік теплової енергії та водопостачання», обсяг спожитої послуги у будинку визначається як сума показань таких вузлів обліку. За рішенням співвласників багатоквартирного будинку розподіл обсягу спожитої теплової енергії здійснюється для кожної окремої частини будинку, обладнаної вузлом комерційного обліки послуги (п. 11);
- у разі відсутності інформації про показання вузла (вузлів) комерційного обліку та/або недопущення споживачем виконавця до вузла (вузлів) комерційного обліку для зняття показань для визначення обсягу теплової енергії, спожитої в будинку, визначається середній обсяг споживання теплової енергії в будинку протягом попереднього опалювального періоду, а у разі відсутності такої інформації - за фактичний час споживання протягом поточного опалювального періоду, але не менше 30 днів (п. 20);
- споживач вносить однією сумою плату виконавцю, яка з складається з: плати за послугу, визначеної відповідно до Правил надання послуги з постачання теплової енергії, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 08.09.2021 № 1022, та Методики розподілу, що розраховується виходячи із розміру затвердженого уповноваженим органом тарифу та обсягу її споживання; плати за абонентське обслуговування в розмірі, визначеному виконавцем, але не вище граничного розміру, визначеного Кабінетом Міністрів України, інформація про яку розміщується на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця; у разі застосування двоставкового тарифу на послугу з постачання теплової енергії плата за послугу з постачання теплової енергії визначається як сума плати, розрахованої виходячи з умовно-змінної частини тарифу (протягом опалювального періоду), а також умовно-постійної частини тарифу (протягом року) (п. 30);
- вартістю послуги є встановлений відповідно до законодавства тариф на теплову енергію, який визначається як сума тарифів на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії; розмір тарифу зазначається на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця; у разі зміни зазначеного тарифу протягом строку дії цього договору новий розмір тарифу застосовується з моменту його введення в дію без внесення сторонами додаткових змін до цього договору; виконавець зобов'язаний забезпечити їх оприлюднення на своєму офіційному веб-сайті; у разі прийняття уповноваженим органом рішення про зміну ціни/тарифу на послугу виконавець у строку, що не перевищує 15 днів з дати введення їх у дію, повідомляє про це споживачу з посиланням на рішення відповідного органу (п. 31);
- розрахунковим періодом для оплати обсягу спожитої послуги є календарний місяць; плата за абонентське обслуговування нараховується щомісяця (п. 32);
- виконавець формує та надає рахунок на оплату спожитої послуги споживачу не пізніше ніж за десять днів до граничного строку внесення плати за спожиту послугу; рахунок надається на паперовому носії; на вимогу або за згодою споживача рахунок може надаватися в електронній формі, у тому числі за допомогою доступу до електронних систем обліку розрахунків споживачів (п. 33);
- споживач здійснює оплату за цим договором щомісяця не пізніше останнього дня місяця, що настає за розрахунковим періодом, що є граничним строком внесення плати за спожиту послугу (п. 34).
Звертаючись із даним позовом до суду, позивач зазначає, що ним надавались відповідачу послуги з постачання теплової енергії, спрямованої на функціонування внутрішньобудинкової системи опалення та гарячого водопостачання у період з травня 2024 року по січень 2025 року, однак відповідач своєчасно не здійснив розрахунків за надані послуги, внаслідок чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем за надання послуги з постачання теплової енергії у розмірі 56 859,54 грн, заборгованість за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 345,81 грн та заборгованість за абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 205,00 грн. Крім того, за порушення строків оплати послуг з постачання теплової енергії позивач нарахував до стягнення з відповідача також інфляційну складову боргу у розмірі 970,57 грн, 3% річних у розмірі 189,27 грн та пеню у розмірі 1643,60 грн.
Відповідач, у свою чергу, заперечував щодо задоволення позову, зазначаючи про те, що договір щодо послуг з постачання теплової енергії не був укладений з позивачем та відповідні послуги з постачання теплової енергії до приміщення відповідача не надавались. При цьому, відповідач закцентував увагу на тому, що у належному йому приміщенні наявний електричний бойлер, який забезпечує альтернативне джерело гарячої води. Відтак, заявлені позовні вимоги відповідач вважає необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.
Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає таке.
Частинами 1 та 2 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Пунктом 1 частини 2 ст. 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України).
Згідно з ч. 1 ст. 640 Цивільного кодексу України договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.
Частиною першою ст. 641 Цивільного кодексу України передбачено, що пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Пропозицією укласти договір є, зокрема, документи (інформація), розміщені у відкритому доступі в мережі Інтернет, які містять істотні умови договору і пропозицію укласти договір на зазначених умовах з кожним, хто звернеться, незалежно від наявності в таких документах (інформації) електронного підпису. У матеріалах справи відсутні заперечення відповідача щодо умов на постачання теплової енергії чи щодо не отримання житлово-комунальних послуг за вказаним договором.
Так, позивачем було надано в матеріали справи лист щодо направлення відповідачу проєкту договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.12.2024 № 034048810030103 із заявою-приєднання для укладення. У даному листі зазначено, що у разі не підписання або не повернення відповідачем на адресу позивача договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.12.2024 № 034048810030103 із заявою-приєднання, датою його укладення буде вважатися дата підписання з боку позивача.
Водночас, судом приймаються доводи відповідача щодо не укладення між сторонами вищевказаного договору, однак з підстав ненадання позивачем належних доказів його направлення відповідачу. Так, судом не може бути прийнято в якості належного доказу направлення відповідачу проєкту договору про надання послуги з постачання теплової енергії від 10.12.2024 № 034048810030103 із заявою-приєднання та отримання відповідачем цього проєкту роздруківка трекінгу поштового відправлення № 0600994839478, оскільки з неї не вбачається за можливе достовірно встановити вміст поштового відправлення та адресата.
Разом з тим, суд зазначає, що відсутність договору про постачання теплової енергії при підтвердженні факту її постачання не звільняє осіб, які використовують теплову енергію без укладення договору на теплопостачання, від обов'язку оплати за фактично спожиту теплову енергію (аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі №922/4239/16 від 21.08.2019).
Постачання теплової енергії є видом житлово-комунальних послуг і на ці правовідносини розповсюджується Закон України «Про житлово-комунальні послуги».
Цим законом зокрема, передбачено, що споживач зобов'язаний укласти договір про надання житлово-комунальних послуг у порядку і випадках, визначених законом; оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом (частина 2 пункт 1 та 5 статті 7).
Такі положення Закону України «Про житлово-комунальні послуги» свідчать про обов'язковість договору щодо житлово-комунальних послуг для споживача та не можливість споживача відмовитись від укладання договору (за виключенням у випадках встановлених законом та у порядку встановленому законом), зокрема договору на постачання теплової енергії.
Статтею 5 Закону України «Про теплопостачання» визначено особливості відносин у сфері теплопостачання та передбачено, що регулювання відносин у сфері теплопостачання має особливості, визначені цим Законом.
Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» унормовано, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Відповідно до ч. 1 ст. 275 Господарського кодексу України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.
Згідно із ч. ч. 6, 7 ст. 276 Господарського кодексу України розрахунки за договорами енергопостачання здійснюються на підставі цін (тарифів), встановлених/визначених відповідно до вимог закону. Оплата енергії, що відпускається, здійснюється відповідно до умов договору. Договір може передбачати попередню оплату, планові платежі з наступним перерахунком або оплату, що проводиться за вартість прийнятих ресурсів.
В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.
До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін (ч. 2 ст. 714 Кодексу).
Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Частиною 1 ст. 692 цього ж кодексу передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Частиною 1 ст. 530 Цивільного кодексу України закріплено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Окрім того, як зазначалося судом вище, відносини між позивачем та відповідачем регулюються спеціальним законодавством у сфері енергопостачання, а саме Законом України «Про теплопостачання» та Правилами користування тепловою енергією, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України № 1198 від 03.10.2007 (надалі - Правила).
Частинами 4, 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що теплогенеруюча організація має право постачати вироблену теплову енергію безпосередньо споживачу згідно з договором купівлі-продажу теплової енергії. Споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.
Пунктом 3 Правил передбачено, що споживач теплової енергії - це фізична особа, яка є власником будівлі або суб'єктом підприємницької діяльності, чи юридична особа, яка використовує теплову енергію відповідно до договору.
Відповідно до п. 40 Правил споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.
На підтвердження надання послуг позивачем долучено до матеріалів справи копії корінців нарядів на включення та відключення будинку на опалювальний сезон, акти перевірки стану вузла комерційного обліку теплової енергії споживача, відомості споживання за адресою: м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, акти надання послуг з постачання теплової енергії за спірний період та рахунки.
Крім того, матеріали справи містять Акт № 05367 від 04.12.2024, який складений представником позивача в присутності представника ТОВ «Інтерплюс Актив» про проведення обстеження нежитлового приміщення відповідача в житловому будинку за адресою: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 на предмет наявності/відсутності централізованого опалення та гарячого водопостачання. Актом зафіксовано, що житловий будинок по вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2 складається з 4-5 поверхів; система централізованого опалення - вертикального типу. Також встановлено, що нежитлове приміщення відповідача загальною площею 286,1 кв.м. займає частину І та ІІ поверхів житлового будинку та перебуває в межах капітальних стін. Через вказане нежитлове приміщення проходять транзитні трубопроводи внутрішньобудинкової системи ЦО, на транзитних трубопроводах присутні відгалуження та встановлено запірну арматуру. В нежитловому приміщенні виконано реконструкцію системи опалення та задіяно систему опалення горизонтального типу…До даної системи опалення паралельно підключено альтернативне джерело теплової енергії - електричний котел, який станом на момент обстеження працює. На час обстеження нежитлового приміщення запірна арматура від загальнобудинкової системи ЦО в закритому положенні та не опломбована пломбами КТЕ. У Акті також зазначено, що у приміщенні відповідача наявна можливість користування тепловою енергією (опаленням) як від альтернативного джерела енергії (електричний котел), так і від загальнобудинкової системи опалення. Даний акт підписано представниками позивача та не підписано представником відповідача, будь-які записи про відмову від його підписання відсутні.
Пунктом 12 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що споживач має право у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води.
Процедура відключення приміщення від внутрішньобудинкових мереж станом на момент надання послуг була встановлена Порядком відключення споживачів від систем централізованого опалення та постачання гарячої води при відмові споживачів від централізованого теплопостачання, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 169 від 26.07.2019.
Відповідач не надав доказів відключення централізованого опалення та гарячого водопостачання у нежитловому приміщенні загальною площею 286,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, у спірний період у встановленому законодавством порядку та погодження такого відключення з компетентними особами.
До того ж, з долучених до позову корінців нарядів на включення та відключення будинку за адресою: вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, м. Київ, споживачем в них зазначено КП «ЦОС Шевченківського району».
Отже, судом встановлено, що на підставі вказаних корінців нарядів підключається весь будинок за вказаною адресою в цілому, що обґрунтовує зазначення у них обслуговуючої організації, яка здійснює комплексне обслуговування всього житлового будинку в цілому за певною адресою.
За таких обставин, позивачем доведено факт підключення/відключення до/від постачання теплової енергії всього будинку.
Отже, у відповідача існує обов'язок щодо відшкодування вартості спожитої теплової енергії.
Як вбачається з розрахунку заборгованості за послуги з постачання теплової енергії за період з грудня 2024 року по січень 2025 позивачем нараховано відповідачу плату за споживання теплової енергії у загальному розмірі 56 859,54 грн.
Крім того, позивачем нараховано відповідачу плату за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії в грудні 2024 року - січні 2025 року, розмір якої визначено в сумі 345,81 грн, а також плату за абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 205,00 грн.
Суд зазначає, що відповідачем не надано жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України, які б спростовували вищевизначені суми заборгованостей, а також обсяги споживання теплової енергії у спірний період.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
З огляду на встановлені вище судом обставини, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 56 859,54 грн, заборгованості за абонентське обслуговування послуги з постачання теплової енергії у розмірі 345,81 грн та абонентське обслуговування послуги з постачання гарячої води у розмірі 205,00 грн визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача також інфляційні втрати у розмірі 970,57 грн, 3% річних у розмірі 189,27 грн та пеню у розмірі 1643,60 грн за порушення відповідачем строків виконання грошових зобов'язань з оплати послуг постачання теплової енергії.
Згідно ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч. 1 ст. 230 Господарському кодексі України).
У відповідності до норм ч. 1 ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання зобов'язання.
За приписами ч. 1 ст. 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.
При цьому перебіг часу, за який нараховується пеня та проценти річних, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.
За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Так, суд встановив, що умовами Типового договору про надання послуги з постачання теплової енергії передбачено обов'язок позивача щодо направлення відповідачу рахунку на оплату спожитої послуги на паперовому носії (п. 33).
Водночас, матеріали справи не містять доказів направлення відповідачу рахунків на оплату послуг з постачання теплової енергії у спірному періоді, тоді як акти надання послуг з постачання теплової енергії відповідачем не підписано. За таких обставин суд не вбачає підстав для встановлення факту прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання в частині сплати заборгованості за послуги з постачання теплової енергії, а відтак відсутні підстави для застосування до відповідача положень ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України та нарахування останньому 3% річних, інфляційних втрат, а також пені, у зв'язку із неможливістю встановити початкову дату прострочення.
Отже, в частині заявлених вимог про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 970,57 грн, 3% річних у розмірі 189,27 грн та пені у розмірі 1643,60 грн суд відмовляє через недоведеність.
Суд зазначає, що обов'язком сторін у господарському процесі є доведення суду тих обставин, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
За положеннями ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 05.02.2019 у справі №914/1131/18, від 26.02.2019 у справі №914/385/18, від 10.04.2019 у справі №04/6455/17, від 05.11.2019 у справі №915/641/18.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.
Названий принцип полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.
За приписами ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд зазначає, що враховуючи положення ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Суду у справі «Трофимчук проти України» № 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод сторін.
Суд вказує, що інші доводи сторін судом ураховані, проте на результат вирішення спору не вплинули. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (справа «Серявін проти України», § 58, рішення від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Позовні вимоги задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерплюс Актив» (вул. Кирило-Мефодіївська, 14/2, м. Київ, 04116; ідентифікаційний код 45562637) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (площа Івана Франка, 5, м. Київ, 01001; ідентифікаційний код 40538421) заборгованість за послуги з постачання теплової енергії у розмірі 56 859,54 грн, заборгованість за абонентське обслуговування з постачання теплової енергії у розмірі 345,81 грн та абонентське обслуговування з постачання гарячої води у розмірі 205,00 грн, а також судовий збір у розмірі 2886,90 грн.
3. В іншій частині позову відмовити.
4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено та підписано: 30.06.2025.
Суддя Т.Ю. Трофименко