ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/7961/25
Господарський суд міста Києва, у складі судді Кирилюк Т.Ю., розглянувши заяву
Товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф-пульт 021» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ротар Христини Анатоліївни заборгованості у розмірі 3 384,00 грн.
До Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф-пульт 021» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ротар Христини Анатоліївни заборгованості у розмірі 3 384,00 грн.
Відповідно до частини 1 статті 147 Господарського процесуального кодексу України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених статтею 148 цього Кодексу.
У статті 150 Господарського процесуального кодексу України унормовано вимоги до форми і змісту заяви про видачу судового наказу.
До заяви про видачу судового наказу додається документ, що підтверджує повноваження представника (пункт 3 частини 3 статті 150 Господарського процесуального кодексу України).
Відповідно до частини третьої статті 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Статтею 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
Відповідно до частини 2 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи.
Частинами 1-3 статті 4 Господарського процесуального кодексу України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.
Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
За вимогами пункту 3 статті 131-2 Конституції України, яка набрала чинності з 30.09.2016 відповідно до Закону України "Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя)", виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення.
Підпунктом 11 пункту 161 розділу ХV "Перехідні положення" Конституції України, передбачено, що представництво відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 та статті 131-2 цієї Конституції виключно прокурорами або адвокатами у Верховному Суді та судах касаційної інстанції здійснюється з 1 січня 2017 року; у судах апеляційної інстанції - з 1 січня 2018 року; у судах першої інстанції - з 1 січня 2019 року.
Крім того, загальні вимоги до форми та змісту письмової заяви, клопотання врегульовані Господарським процесуальним кодексом України.
Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розширення можливостей самопредставництва в суді органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, інших юридичних осіб незалежно від порядку їх створення" від 18.12.2019 № 390-IX набрав чинності 29 грудня 2019 року.
Частиною 3 статті 56 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що юридична особа незалежно від порядку її створення бере участь у справі через свого керівника, члена виконавчого органу, іншу особу, уповноважену діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво юридичної особи), або через представника.
Крім того, згідно з частиною другою статті 16 Господарського процесуального кодексу України, представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до приписів частини першої статті 58 Господарського процесуального кодексу України, представником у суді може бути адвокат або законний представник.
Отже, наведені вище положення законодавства передбачають можливість здійснення процесуального представництва юридичної особи, як у порядку самопредставництва, так і іншими особами, як представниками юридичної особи. У порядку самопредставництва юридичну особу може представляти за посадою її керівник або інші особи, повноваження яких визначені законодавством чи установчими документами.
Згідно з відомостей про позивача в ЄДРПОУ, у розділі про керівника юридичної особи, про інших осіб, які можуть вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори та дані про наявність обмежень щодо представництва юридичної особи, Прокопець Максим Анатолійович - керівник.
При дослідженні позовної заяви, судом з'ясовано, що позовну заяву підписано Неровним Денисом Віталійовичем.
До матеріалів позовної заяви долучено довіреність від 21.01.2025 № 42 на уповноваження Неровного Дениса Віталійовича представляти інтереси та вчиняти дії від імені заявника.
Поряд з цим, зазначена довіреність не містить інформації, що вказана особа має статус адвоката (відповідних доказів представляти позивача у якості адвоката не додано і матеріали справи таких доказів не містять).
Також, до матеріалів справи не долучено наказ про прийняття на роботу Неровного Дениса Віталійовича.
З огляду на наведене, Господарський суд міста Києва встановив, що заяву підписано особою, яка не має права її підписувати.
Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 152 Господарського процесуального кодексу України, суддя відмовляє у видачі судового наказу, якщо заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано.
З огляду на наведене, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Шериф-пульт 021» про видачу судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ротар Христини Анатоліївни заборгованості у розмірі 3 384,00 грн. підлягає поверненню.
При цьому, суд звертає увагу заявника, що відповідно до статті 153 Господарського процесуального кодексу України, відмова у видачі судового наказу з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 2-1, 8, 9 частини першої статті 152 цього Кодексу, не є перешкодою для повторного звернення з такою самою заявою в порядку, встановленому цим розділом, після усунення її недоліків.
Керуючись статтями 150, 152, 153, 154, 235 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва,
1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Шериф-пульт 021» у видачі судового наказу за вимогою про стягнення з Фізичної особи-підприємця Ротар Христини Анатоліївни заборгованості у розмірі 3 384,00 грн.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена у порядку та строки, передбачені розділом IV Господарського процесуального кодексу України.
Суддя Т.Ю.Кирилюк