ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
23.06.2025Справа № 910/4516/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Кирилюк Т.Ю. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику представників сторін матеріали господарської справи
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Обслуговуючого кооперативу «Сигнал-1»
про стягнення 772 085,39 грн.
Комунальне підприємство виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Обслуговуючого кооперативу «Сигнал-1» про стягнення 772 085,39 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх грошових зобов'язань за договором від 01.10.2018 № 1541899.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.04.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, встановлено сторонам строки для подачі заяв по суті справи.
Відповідачем 22.05.2025 направлено на адресу Господарського суду міста Києва засобами поштового зв'язку відзив на позовну заяву та зустрічну позовну заяву про стягнення заборгованості з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» у розмірі 313 042,43 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2025 у задоволенні клопотань про поновлення строку Обслуговуючому кооперативу «Сигнал-1» на подачу відзиву на позов та зустрічної позовної заяви відмовлено, зустрічну позовну заяву Обслуговуючого кооператива «Сигнал-1» до Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» про стягнення 313 042,43 грн. повернуто заявнику.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва,
Сторонами у справі 04.10.2018 укладено договір № 1541899 на постачання теплової енергії у гарячій воді, за умовами якого позивач зобов'язався виробити та поставити теплову енергію для потреб опалення, вентиляції та гарячого водопостачання, а відповідач - оплатити її вартість.
Згідно з пунктом 9 додатку № 2, відповідач щомісячно з 12 по 15 числа отримує в ЦОК за адресою: проспект Повітрофлотський, 58, оформлений позивачем рахунок-фактуру на суму, яка включає загальну вартість теплової енергії поточного місяця та кінцеве сальдо розрахунків на початок поточного місяця, акт приймання-передавання товарної продукції, облікову картку фактичного споживання за попередній період та акт звіряння, які оформлює та повертає один примірник позивачу протягом двох днів з моменту їх одержання.
Відповідно до пункту 10 додатку № 2, відповідач щомісячно, не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим, забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок позивача.
Згідно з пунктами 4.1 та 4.4, договір набуває чинності з дня його підписання та діє до 01.06.2019. Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення.
У подальшому, 05.01.2021, сторонами укладено додаткову угоду до договору.
Згідно з статтею 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Проаналізувавши зміст укладеного сторонами правочину, суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором про надання послуг.
Згідно з частиною першою статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Частинами 1, 3, 5 статті 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.
У відповідності до положень статей 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Умовами статті 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Позивачем передано, а відповідачем отримано теплову енергію за період часу з листопада 2020 року по грудень 2024 року у загальному розмірі 741 062,02 грн., що підтверджується актами приймання-передавання товарної продукції, обліковими картками та відомостями обліку використання теплової енергії за спірний період, які долучені до матеріалів справи.
Судом враховано, що зазначені акти підписано тільки з боку позивача, однак умовами укладеного правочину, зокрема пунктом 9 додатку № 2, обов'язок отримання акту приймання-передавання товарної продукції та рахунку-фактури покладено саме на відповідача. Також, умовами пункту 10 додатку № 2 визначено точну кінцеву дату оплати відповідачем за отриману теплову енергію - 10 число місяця, наступного за розрахунковим.
Враховуючи, що договір та всі додатки до нього підписані відповідачем та є чинними, останній проінформований про свій обов'язок отримувати підтверджуючі надані послуги документи та про строки здійснення за ними оплати.
Отже, судом приймаються зазначені акти приймання-передавання товарної продукції в якості належних та допустимих доказів отримання відповідачем теплової енергії загальною вартістю 741 062,02 грн.
Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до пункту 10 додатку № 2, відповідач щомісячно, не пізніше 10 числа місяця наступного за розрахунковим, забезпечує оплату коштів від населення за фактично спожиту теплову енергію на поточний рахунок позивача.
Відповідачем здійснено часткову оплату отриманої теплової енергії у розмірі 320 000,00 грн. Заборгованість у розмірі 421 062,02 грн. не погашено. Доказів на спростування суду не подано, протилежного не доведено. Відзив, поданий відповідачем, судом залишено без розгляду, з огляду на пропущення строку на його подачу.
Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з статтею 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до вимог договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Приймаючи до уваги встановлені судом факти та обставини, що були наведені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за фактично отриману теплову енергію за період часу з листопада 2020 року по грудень 2024 року у розмірі 421 062,02 грн. є правомірною, документально доведеною і підлягає задоволенню.
Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 3.3 договору передбачено, що відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі 0,5 % від суми боргу на початок кожного розрахункового періоду (місяця) за кожний день, до моменту його повного погашення, але не більше суми, обумовленої чинним законодавством України.
Позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню у розмірі 97 116,58 грн.
З огляду на наявне прострочення зобов'язання з боку відповідача та передбачене сторонами право позивача здійснити нарахування пені, позовна вимога про стягнення 97 116,58 грн. підлягає задоволенню повністю.
За умовами частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивачем нараховано до стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 43 868,99 грн. та інфляційні втрати у розмірі 210 037,80 грн.
Суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають повному задоволенню.
Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі викладеного та керуючись статтями 74, 76-79, 86, 123, 129, 232-233, 237- 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1.Позов задовольнити повністю.
2.Стягнути з Обслуговуючого кооперативу «Сигнал-1» (03037, місто Київ, вулиця Петра Радченка, будинок 4; реєстраційний номер 21590265) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» (01001, місто Київ, площа Івана Франка, 5; ідентифікаційний номер 40538421) 421 062,02 грн. основного боргу, 97 116,58 грн. нарахованої пені, 210 037,80 грн. інфляційних втрат, 43 868,99 грн. трьох процентів річних та 11 581,28 грн. витрат зі сплати судового збору.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Повне рішення складено 27.06.2025.
Суддя Т.Ю. Кирилюк