ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
30.06.2025Справа № 910/7812/25
Господарський суд міста Києва у складі судді Грєхової О.А., розглянувши позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор»
до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» в особі Торговельного центру «Радар» Акціонерного товариства «Київський завод «Радар»
про стягнення 1 759 430,99 грн.
Товариство з обмеженою відповідальністю «Новатор» звернулось до Господарського суду міста Києва із позовними вимогами до Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» в особі Торговельного центру «Радар» Акціонерного товариства «Київський завод «Радар» про стягнення 1 759 430,99 грн.
Дослідивши матеріали позовної заяви, суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, зважаючи на наступне.
Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. Суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху також у разі, якщо позовну заяву подано особою, яка відповідно до частини шостої статті 6 цього Кодексу зобов'язана зареєструвати електронний кабінет, але не зареєструвала його. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави, визначеної абзацом другим частини першої цієї статті, суд у такій ухвалі зазначає про обов'язок такої особи зареєструвати електронний кабінет відповідно до статті 6 цього Кодексу.
Так, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), якщо такі відомості відомі позивачу, вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців), відомі номери засобів зв'язку та адресу електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи - підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (ч. 2 ст. 27 Господарського процесуального кодексу України).
Згідно з частиною 4 статті 89 Цивільного кодексу України до єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.
Однак, позовна заява в порушення пункту 2 частини 3 статті 162 ГПК України не містить місцезнаходження та ідентифікаційного коду Торговельного центру «Радар» Акціонерного товариства «Київський завод «Радар», що відповідно є підставою для залишення позову без руху.
Також, згідно з п. 2 ч. 1 ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі
Згідно з п.п. 1, 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; а за подання позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до статті 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" з 1 січня 2025 року прожитковий мінімум для працездатних осіб становить 3 028 грн. 00 коп.
У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
З огляду на положення Закону України «Про судовий збір», оскільки позивач звернувся до суду з позовом в електронній формі через підсистему "Електронний суд", розмір судового збору за подання позивачем до Господарського суду міста Києва вказаної позовної заяви має визначатись з урахуванням наведених приписів та становить 21 113,18 грн.
Натомість до позовної заяви позивачем не додано жодного доказу в підтвердження сплати позивачем судового збору у встановленому
Разом з тим, позивачем у позовній заяві заявлено клопотання, згідно з яким позивач просить суд відстрочити сплату судового збору, посилаючись на відсутність можливості сплатити судовий збір.
Так, статтею 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за умов, зокрема, якщо;
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
З аналізу статті 8 Закону України "Про судовий збір" вбачається, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
У постанові від 14.01.2021 у справі № 940/2276/18 Велика Палата Верховного Суду акцентувала увагу на те, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 вказаного Закону можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, заявник не наводить будь-яких доводів щодо майнового стану ТОВ "Новатор", як того вимагає пункт 3 частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір", а спір стосується виключно стягнення заборгованості за договором.
Також суд зауважує, що сертифікат Хмельницької ТПП про форс-мажорні обставини № 6800-24-0263 не стосується господарських відносин між ТОВ "Новатор" та АТ «КЗ «Радар», та неможливістю оплати позивачем судового збору, а інших доказів на підтвердження наведених ним обставин, позивачем суду не надано.
Разом з цим суд зазначає, що сума судового збору у розмірі 21 113,81 грн. є адекватною та співмірною відносно заявлених позовних вимог (майнового характеру), а тому сплата судового збору у вказаній сумі не може розцінюватись як обмеження права на доступ до правосуддя, що узгоджується із практикою Європейського суду з прав людини (рішення суду від 10.07.98 року у справі компанії "Тіннеллі та сини, Лтд. та ін." і "Мак-Елдуф та інші проти Сполученого Королівства", Reports 1998-IV, с. 1660, п. 72), у яких Європейський суд визнає фінансування функціонування органів судової влади в якості "законної мети" та в якості стримуючого фактору від легковажних позовів (рішення суду від 12.06.2007 у справі "Станков проти Болгарії" (Case of Stankov v. Bulgaria, заява № 68490/01, п. 57).
Отже, у даному випадку суд вважає, що сплата судового збору не є обмеженням права позивача на доступ до суду, а є легітимним (передбаченим законом) обов'язком заявника при зверненні до суду сплачувати судовий збір у розумному співвідношенні розміру судового збору у залежності від майнових чи немайнових вимог. Невиконання заявником такого обов'язку наділяє суд правом не приймати позов до розгляду та залишати позовну заяву без руху.
При цьому суд враховує рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України", в яких визначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що підстав для відстрочення позивача від сплати судового збору немає.
Оскільки позовна заява не відповідає вимогам господарського процесуального законодавства, суддя вважає необхідним залишити позовну заяву без руху, надавши позивачу строк для усунення зазначених недоліків.
Керуючись статтями 174, 234 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. Залишити без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Новатор».
2. Надати позивачу строк для усунення недоліків, який становить п'ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
3. Встановити позивачу спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:
- подання заяви із виконанням п. 2 ч. 3 ст. 162 ГПК України;
- подання доказів сплати судового збору у розмірі 21 113,18 грн.
4. Роз'яснити позивачу, що якщо недоліки позовної заяви не будуть усунуті у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із такою заявою.
Ухвала набирає чинності 30.06.2025 та оскарженню не підлягає.
Суддя О.А. Грєхова