Рішення від 25.06.2025 по справі 910/1794/25

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.06.2025Справа № 910/1794/25

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Чинчин О.В., за участю секретаря судового засідання Тихоши Л.Г., розглянув у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження справу

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» (03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 39426383)

до проТовариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» (01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 16/13, Ідентифікаційний код юридичної особи 42048956) стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537 грн. 22 коп.

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» (01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 16/13, Ідентифікаційний код юридичної особи 42048956)

до проТовариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» (03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 39426383) стягнення заборгованості у розмірі 288 004 грн. 86 коп.

Представники:

від Позивача: Хілінський А.О. (представник на підставі ордеру);

від Відповідача: Сергєєв П.О. (представник на підставі ордеру);

ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» (надалі також - «Позивач») звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» (надалі також - «Відповідач») про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537 грн. 22 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.02.2025 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537 грн. 22 коп. залишено без руху.

25.02.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 року відкрито провадження у справі №910/1794/25, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 26.03.2025 року.

18.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

18.03.2025 року через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» надійшла зустрічна позовна заява до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 288 004 грн. 86 коп.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем його зобов'язань за Договором суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.03.2025 року прийнято зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» про стягнення заборгованості у розмірі 288 004 грн. 86 коп. до спільного розгляду з первісним позовом, зустрічний позов об'єднано в одне провадження з первісним позовом.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Позивачу за первісним позовом строк до 5 днів з дня отримання ухвали для надання відповіді на відзив, встановлено Відповідачу за первісним позовом строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, встановлено Позивачу за зустрічним позовом строк до 5 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, встановлено Відповідачу за зустрічним позовом строк до 3 днів з дня отримання відповіді на відзив для надання заперечень, відкладено підготовче судове засідання на 23.04.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.04.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, продовжено підготовче провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 28.05.2025 року.

19.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Відповідача надійшли додаткові пояснення.

28.05.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача надійшли додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.05.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 11.06.2025 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2025 року, яка занесена до протоколу судового засідання, встановлено Відповідачу строк до 5 днів з 12.06.2025 року для надання додаткових пояснень щодо розрахунку розміру орендної плати з 27.03.2022 року по 31.03.2022 року на суму 193209,70 грн та розрахунку орендної плати з 01.03.2022 року по 26.03.2022 року на суму 502 345, 16 грн., зобов'язано Відповідача направити додаткові пояснення щодо розрахунку на адресу Позивача за первісним позовом та Відповідача за зустрічним позовом, відкладено розгляд справи на 25.06.2025 року.

24.06.2025 року через систему «Електронний суд» від Позивача за зустрічним позовом надійшла заява про відмову від позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 104 грн. 86 коп.

В судовому засіданні 25 червня 2025 року представник Позивача за первісним позовом підтримав вимоги та доводи первісної позовної заяви, просив суд задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні зустрічного позову. Представник Позивача за зустрічним позовом підтримав вимоги та доводи зустрічної позовної заяви, заяви про відмову від позову в частині, просив суд закрити провадження у справі в частині, інші позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, відмовити у задоволенні первісного позову.

Суд, розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» про відмову від зустрічного позову в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 104 грн. 86 коп., зазначає.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом.

Згідно зі ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Як вбачається з матеріалів справи, заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» про відмову від позову в частині подана через систему «Електронний суд» представником Сергєєвим П.О., який діє на підставі ордеру серії АА 0052348 без обмеження повноважень адвоката.

Згідно з ч.4 ст. 60 Господарського процесуального кодексу України повноваження адвоката як представника підтверджуються одним з таких документів:

1) довіреністю;

2) ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність";

3) дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правничої допомоги, виданим відповідно до Закону України "Про безоплатну правничу допомогу".

Враховуючи вищевикладене, Суд не вбачає підстав для відмови у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» про відмову від позову, так як ця відмова не суперечить законодавству та не порушує чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, а отже відмова приймається судом.

Таким чином, провадження у справі № 910/1794/25 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 104 грн. 86 коп. підлягає закриттю на підставі пункту 4 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до статті 233 Господарського процесуального кодексу України рішення у даній справі ухвалено після закінчення судового розгляду за результатами оцінки доказів, поданих сторонами.

В судовому засіданні 25 червня 2025 року, на підставі статті 240 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини Рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ

04.01.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» (Суборендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» (Суборендодавець) було укладено Договір суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О, відповідно до умов якого Орендодавець зобов'язується передати, а Суборендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад Орендодавця, придатний до перевезень в технічному і комерційному стані, очищений від залишків вантажу, що раніше перевозився, та підготовлений для перевезення вантажу вказаного у листі-заявці Суборендаря. (т.1 а.с.5-8)

Згідно з п.2.1 Договору передача рухомого складу в суборенду відбувається в місц(і/ях), визначених за угодою Сторін цього Договору та оформлюються актом приймання передачі, який підписується на станції прийому-передачі, яка знаходиться на території України або на станції прикордонного переходу випадках першого навантаження за межами митної території України.

Акти приймання передачі в суборенду підписуються уповноваженими представниками Сторін. Датою передачі РС в суборенду с дата підписання актів приймания-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на вказану Суборендарем станію прийому-передачі, або на прикордонну станцію згідно інформації ГІОЦ. (п.2.2 Договору)

Відповідно до п.2.3 Договору акт приймання-передачі (повернення) з суборенди підписується на РС, комерційний та технічний стан якого відповідає вимогам п.п. 2.5, 2.6 даного Договору. При невідповідності стану РО встановленим вимогам Суборендар своїми силами та за свій рахунок проводить підготовку вагонів до передачі Орендодавцю (проводить очистку, виконує ремонт тощо). Акт приймання - передачі в цьому випадку підписується Сторонами після фактичного приймання РС Орендодавцем.

Згідно з п.2.4 Договору після закінчення терміну суборенди, та у випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи Орендодавця/Суборендаря, Суборендар зобов'язаний повернути рухомий склад Орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від Орендодавця. Акт прийому-передачі підписується сторонами на станції прийому-передачі вказаній Орендодавцем в інструкції. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття РС на станцію прийому - передачі вказану Орендодавцем (згідно інформації ГІОЦ).

Згідно з п. 3.1.5. Договору Орендодавець оформляє зі своєї сторони та направляє на адресу Суборендаря Акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 5 числа місяця наступного за місяцем оренди.

Згідно з п. 3.2.11. Договору Суборендар підписує зі свого боку Акт наданих послуг та Акт приймання-передачі (повернення) вагонів протягом 3 робочих днів від дати його отримання від Орендодавця. У разі виникнення зауважень по Акту наданих послуг чи Акту приймання-передачі (повернення) вагонів, в цей же термін направляє письмові зауваження Орендодавцю. У випадку не надходження від Суборендаря підписаного Акту наданих послуг або Акту приймання-передачі (повернення) вагонів чи письмового зауваження у термін зазначений в даному пункті, з урахуванням строку його пересилання, отриманий Суборендарем Акт буде вважатися прийнятим у редакції, в якій був отриманий.

У п.4.1 Договору визначено, що орендна плата нараховується за кожну добу суборенди нерухомого складу. Сума договору в цілому складається з орендної плати за всі одиниці рухомого складу, який був переданий в суборенду відповідно до п.1.1 та п.4.4 цього Договору.

Розмір орендної плати узгоджується Сторонами в Додатках до даного Договору (п.4.2. Договору)

Відповідно до п.4.2.1 Договору розмір орендної плати може бути змінений за ініціативою будь-якої із Сторін, але не частіше ніж раз на місяць, якщо інше не передбачено додатками до даного Договору. Зміна розміру орендної плати оформлюється шляхом підписання Сторонами відповідної додаткової угоди, проект якої надсилається ініціюючою Стороною іншій Стороні.

У випадку, якщо Сторона, яка отримала проект додаткової угоди із запропонованими змінами орендної плати не здійснить підписання та направлення цієї додаткової угоди ініціюючій Стороні впродовж трьох календарних днів з дати отримання такої додаткової угоди, Договір вважається розірваним. Вагони у такому випадку мають бути повернені Орендодавцю впродовж двадцяти календарних днів після спливу 3- денного терміну для погодження таких змін.

Згідно з п.4.2.2 Договору датою розірвання Договору у цьому випадку буде дата повернення останнього вагона Орендодавцю. При цьому Сторони погоджуються, що розірвання Договору з підстави, зазначеної у цьому пункті (непогодження зміни орендної плати), у будь-якому разі не буде вважатися односторонньою відмовою від договору, а є погодженим Сторонами способом розірвання Договору за взаємною згодою Сторін.

У п. 4.4. Договору Сторони погодили, що Орендна плата розраховується виходячи з фактичного строку суборенди кожного вагону протягом звітного періоду (місяця) за вирахуванням часу, часу перебування вагону в плановому ремонті чи поточному ремонті, який потребує заміни крупних вузлів і деталей вагонів (колісних пар, боковин, надресорних балок).

У разі перевищення суми попередньої оплати над вартістю фактично наданих послуг за підсумками місяця (п. 4.6.) згідно з умовами цього Договору, надмірно сплачена сума (або передоплата) підлягає зарахуванню в рахунок сплати орендної плати за майбутні періоди, або поверненню на письмову вимогу Суборендаря (п. 4.11 Договору)

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що при простроченні платежу на термін більший 3 (трьох) робочих днів. Орендодавець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання своїх зобов'язань і розірвати цей Договір. Суборендар зобов'язаний здійснити повернення РС Орендодавцю у встановлений, за погодженням Сторін, розумний термін, необхідний для повернення РС залежно від його місця знаходження, але не більше 30-ти календарних днів з моменту припинення Договору при цьому нарахування орендної плати не припиняється.

Згідно з п.5.6 Договору у разі порушення Суборендарем термінів повернення РС (встановлених пунктом 2.4. Договору) розмір орендної плати подвоюється. Орендна плата у підвищеному розмірі нараховується за кожну добу оренди РС понад встановлений термін до дати фактичного повернення вагонів.

Пунктами 8.1. та 8.2. Договору передбачено, що договір набирає чинності з дати підписання сторонами (04.01.2022) і діє до 31.12.2022 включно. Договір вважається пролонгованим на кожен наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за один календарний місяць до закінчення його дії не повідомить іншу сторону в письмовій формі про розірвання договору. Закінчення строку дії договору не звільняє сторін від виконання своїх зобов'язань за договором у повному обсязі.

Згідно з п.9.2 Договору для оперативного виконання умов Договору допускається обмін документами по факсимільному зв'язку або електронній пошті з обов'язковим візуванням сторонами кожної сторінки документа і подальшим наданням оригіналів з направленням поштою або нарочним в розумний термін, але не більше ніж через місяць з дня їх підписання.

Додатком №1 від 04.01.2022 року до Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Сторони п.4.2 Договору виклали в наступній редакції: «Вартість оренди одного напіввагону за одну добу складає 1650 грн. з урахуванням податку на додану вартість». Пункт 1 даного Договору набуває чинності з 04.01.2022 по 31.01.2022. (т.1 а.с.9)

Крім того, на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» грошові кошти у загальному розмірі 1 504 800 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №4541 від 18.01.2022 року на суму в розмірі 950 400 грн. 00 коп., №4542 від 18.01.2022 року на суму в розмірі 554 400 грн. 00 коп. (т.1 а.с.165-166)

Листом №1/22 від 22.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» з пропозицією зміни орендної ставки за користування вагонами з 01.03.2022 р. (т.1 а.с.13) У відповідь на який останній листом №188 від 23.02.2022 року відхилив пропозицію про зміну розміру орендної плати та просив надіслати транспортну інструкцію для відправлення вагонів з оренди. (т.1 а.с.14)

Інструкцією №1 від 24.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» просило Позивача порожні вагони згідно з переліком відправити за відповідними реквізитами, що підтверджується роздруківкою з електронної пошти Відповідача. (т.1 а.с.146-147)

Листом №191 від 24.02.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило Відповідача з 24.02.2022 року не нараховувати орендну плату за користування напіввагонами, у зв'язку з настанням форс-мажорних обставин. (т.1 а.с.15)

Листом №2403 від 24.03.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» повернути кошти у розмірі 694 650 грн. 00 коп. (т.1 а.с.149)

Листом №376 від 15.06.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» погодити розмір орендної плати за період з 01.02.2022 по 20.05.2022, до якого додано акти надання послуг №65 від 30.04.2022, №65 від 12.04.2022, №59 від 31.03.2022, №49 від 28.02.2022, що підтверджується копіями накладної від 04.07.2022 р., опису вкладення у цінний лист. (т. 1 а.с.16-18, 20-22, 24)

Листом №220-04 від 04.04.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» погасити заборгованість у розмірі 694 650 грн. 00 коп. згідно з листом №2403 від 24.03.2022, що підтверджується копіями опису вкладення у цінний лист, накладної. (т. 1 а.с.19-21) У відповідь на який останній листом №1-12/04 від 12.04.2022 року відмовив у поверненні коштів. (т.1 а.с.150)

Листом №1-03/05 від 03.05.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» підписати акти приймання- передачі послуг, що підтверджується копією фіскального чеку від 03.05.2022 року. (т.1 а.с.154-155)

Вимогою №509 від 29.07.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» повернути суму попередньої оплати у розмірі 738 389 грн. 52 коп., що підтверджується копією опису вкладення у цінний лист від 28.07.2022. (т. 1 а.с.29-30) У відповідь на яку останній листом №1/08-08 від 08.08.2022 року відмовив у поверненні суми попередньої оплати, у зв'язку з нарахуванням подвійного розміру орендної плати. (т.1 а.с.27)

Обґрунтовуючи заявлені первісні позовні вимоги, Позивач зазначає, що Договір суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року є розірваним з дати повернення всіх вагонів з оренди, а саме 20.05.2022 року, проте Відповідач не повернув суму попередньої оплати у повному обсязі. Таким чином, в результаті неналежного виконання Відповідачем зобов'язань у останнього утворилась заборгованість у розмірі 738 389 грн. 52 коп. Крім того, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору, Позивач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» пеню у розмірі 687 221 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 54 013 грн. 70 коп. та інфляційні у розмірі 192 012 грн. 62 коп.

Заперечуючи проти задоволення первісного позову, Відповідач за первісним позовом зазначав, що Договір був достроково розірваний з 23.02.2022р., коли була надана відмова Позивача від погодження нових ставок оренди. Договором встановлений 20-дений строк повернення вагонів, який сплив 16 березня 2022 року. Отже, з 27 березня 2022 року по день підписання акту приймання-передачі (повернення) рухомого складу Орендодавець має підстави нараховувати подвійну орендну плату за користування рухомим складом. Будь-які зміни в сторону зменшення/збільшення орендної плати з лютого 2022 року сторонами не погоджувалась, але в січні 2022 року орендна плата погоджена на рівні 1650 грн за добу використання напіввагону, тому вказана орендна ставка правомірна і була використана Відповідачем за весь час оренди. Крім того, не може вважатись правомірним посилання Позивача на форс-мажорні обставини без надання доказів того, що вони на нього впливали та впливали на не можливість виконання ним свого обов'язку по оплаті, більше того, чомусь Позивач замовчує той факт, що весь час він користувався вагонами і ніякі форс-мажорні обставини йому в цьому не заважали.

Обґрунтовуючи заявлені зустрічні позовні вимоги, Позивач зазначає, що загальна сума коштів, що надійшла від ТОВ «Норс Бізнес Груп» на ТОВ «Вектор Транс Україна» становить 1 504 800,00 грн., загальна сума послуг по оренді 1 563 104,88 грн. Різниця - Борг ТОВ «Норс Бізнес Груп» перед ТОВ «Вектор Транс Україна»- 58 304,88 грн. 24.02.2022р. ТОВ «Вектор Транс Україна» була надана ТОВ «Норс Бізнес Груп» інструкція на повернення Вагонів і відповідно всі вагони (рухомий склад) мали б бути повернуті в строк до 26.03.2022р. включно і з 27.03.2022р. мало місце прострочення з Боку ТОВ «Норс Бізнес Груп» в їх поверненні. Отже, з 27 березня 2022 року по день підписання акту приймання-передачі (повернення) рухомого складу Орендодавець має підстави нараховувати подвійну орендну плату за користування рухомим складом. Також Акти були підписані ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП» з пропуском передбаченого Договором Строку, а тому, відповідно до його умов Акт вважається таким, що прийнятий у редакції, в якій був отриманий. Таким чином, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» становить 288 004 грн. 86 коп.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, Суд вважає, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» не підлягають задоволенню, а провадження у справі за зустрічним позовом в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 104 грн. 86 коп. підлягає закриттю, інші зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» підлягають задоволенню з наступних підстав.

Внаслідок укладення Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року між сторонами згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, виникли цивільні права та обов'язки. Оскільки між сторонами по справі склалися господарські правовідносини, то до них слід застосовувати положення Господарського кодексу України як спеціального акту законодавства, що регулює правовідносини у господарській сфері.

Відповідно до абзацу 2 пункту 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (частина 1 статті 627 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Як встановлено ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно з ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Частиною 5 ст. 762 Цивільного кодексу України визначено, що плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

За користування майном з наймодавця справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму (ч.1 ст. 762 Цивільного кодексу України).

Статтею 286 Господарського кодексу України встановлено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Згідно зі статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Що стосується первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП», Суд зазначає.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Суборендодавець передав, а Суборендар в свою чергу прийняв в оренду залізничний рухомий склад Орендодавця у кількості 12 напіввагонів, що підтверджується Актом надання вагонів в суборенду №1 від 14.01.2022 року, який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку. (т.1 а.с.139)

Розмір орендної плати узгоджується Сторонами в Додатках до даного Договору (п.4.2. Договору)

За приписами ч. 1 ст. 637 ЦК України тлумачення умов договору здійснюється відповідно до статті 213 цього Кодексу.

Статтею 213 ЦК України встановлено, що при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

З урахуванням однакового для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйнятого у відповідній сфері відносин значення термінів, Суд приходить до висновку, що у зв'язку з непідписанням Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» проєкту додатку №1 до Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року, надісланого Відповідачем листом №1/22-02 від 22.02.2022 року, про що не заперечували Сторони у поданих заявах по суті спору відповідно до ч.1 ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, Договір є розірваним з дати повернення останнього вагона Орендодавцю.

Відповідно до частини першої статті 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Суд звертає увагу, що у п.п.4.2.1 Договору не визначено конкретну календарну дату, з якої Договір суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року є розірваним, а містить лише строк для повернення вагонів Орендодавцю. Такий строк розірвання визначено у п.п.4.2.2 Договору, а саме: датою розірвання Договору у цьому випадку буде дата повернення останнього вагона Орендодавцю й саме цей строк Суд приймає до уваги для визначення моменту розірвання спірного правочину. З огляду на викладене Суд не приймає до уваги заперечення Відповідача щодо розірвання спірного правочину саме з 23.02.2022 року.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Суборендар повернув, а Орендодавець в свою чергу прийняв з суборенди 11 напіввагонів, що підтверджується Актами здавання вагонів з оренди №3 від 26.03.2022 р., №2 від 23.03.2022 р., №1 від 18.03.2022 р., №5 від 17.04.2022 р., №4 від 01.04.2022 р. (т.2 а.с. 22-26)

Проте, Суд зазначає, що матеріали справи не містять жодних належних, допустимих та достовірних доказів в розумінні ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження підписання між Сторонами акта приймання-передачі (повернення) з суборенди останнього вагону на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року. Так, в матеріалах справи наявний Акт здавання вагонів з оренди №6 від 20.05.2022 р., який підписаний й скріплений печаткою Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» в односторонньому порядку. Проте, в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження направлення вказаного акта на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» та отримання його останнім. В той же час, Сторони у поданих заявах по суті спору не заперечували проти факту повернення останнього напіввагону саме 20.05.2022 року, а тому відповідно до частини 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв'язку з примусом. За таких підстав, Суд приймає до уваги Акт здавання вагонів з оренди №6 від 20.05.2022 р. на підтвердження повернення вагону з оренди 20.05.2022 р.

Враховуючи викладене, Суд приходить до висновку, що Договір суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року є розірваним з 20.05.2022 року відповідно до п.п.4.2.2 Договору.

Що стосується строку повернення вагонів з оренди, Суд зазначає, що відповідно до п.п.4.2.1 Договору, Суборендар зобов'язаний був повернути напіввагони з оренди впродовж двадцяти календарних днів після спливу 3- денного терміну для погодження змін орендної плати, тобто у строк по 17.03.2022 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання пропозиції про внесення змін до договору саме 22.02.2022 року, проте 23.02.2022 року Позивачем надано відповідь на лист Відповідача, то саме з цієї дати слід відраховувати триденний терміну для погодження змін орендної плати.

Порушенням зобов'язання, відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі, сплата неустойки. Приписами ст. 230 ГК України також встановлено, що у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання, він зобов'язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, пеня, штраф).

При цьому, за приписами частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Проте, в порушення умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року, Відповідач здійснив повернення вагонів з оренди з простроченням, що підтверджується Актами здавання вагонів з оренди №3 від 26.03.2022 р., №2 від 23.03.2022 р., №1 від 18.03.2022 р., №5 від 17.04.2022 р., №4 від 01.04.2022 р., №6 від 20.05.2022 р.

При зверненні до суду з первісним позовом Позивач зазначав, що на підтвердження виконання умов договору суборенди № 1/22-О Сторонами щомісячно оформлювалися акти надання послуг, а саме:

- № 21 від 31.01.2022р. за послуги оренди за січень 2022р. (підписано Сторонами без зауважень на суму 354 750 грн.);

- № 49 від 28.02.2022р. за послуги оренди за лютий 2022р. (підписано Суборендарем із зауваженнями на суму 331 200 грн.);

- № 59 від 31.03.2022р. за послуги оренди за лютий-березень 2022р. (підписано Суборендарем із зауваженнями на суму 57 504,60 грн.);

- № 65 від 12.04.2022р. за послуги компенсації залізничного тарифу (підписано Суборендарем без зауважень на суму 10 454, 88 грн.)

- № 64 від 30.04.2022р. за послуги оренди за квітень 2022р. (підписано Суборендарем із зауваженнями на суму 7 500, 60 грн.);

- № 90 від 31.05.2022р. за послуги оренди за травень 2022р. (підписано Суборендарем із зауваженнями на суму 5 000, 40 грн.).

Враховуючи, що 20 травня 2022р. ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП» фактично було повернуто з оренди всі вагони, що були предметом договору суборенди № 1/22-О, ТОВ «НОРС БІЗНЕС ГРУП» сплатило ТОВ «ВЕКТОР ТРАНС Україна» грошові кошти за оренду вагонів на загальну суму 1 504 800,00 грн., в той час як Орендодавцем фактично надані послуги з оренди вагонів на суму 766 410, 48 грн.. Надмірно сплаченою (невикористаною) залишається попередня оплата у розмірі 738 389, 52 грн.

Суд звертає увагу, що при зверненні до суду з вказаним позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» суму попередньої оплати у розмірі 738 389 грн. 52 коп., проте до матеріалів позовної заяви не було подано обґрунтованого розрахунку суми, яка заявлена до стягнення, з якого Суд міг дійти висновку щодо дійсної заборгованості Відповідача. Так, у додаткових поясненнях від 28.05.2025 року Позивач зазначає, що він підписав акти надання послуг (№ 49, 59, 64, 90) із зауваженнями, пропонуючи компромісну орендну ставку: 1200 грн/добу до 23.02.2022 і 250,02 грн/добу після 23.02.2022 (лист № 376 від 15.06.2022). Ці ставки враховували ринкові умови та форс-мажор.

Суд звертає увагу, що матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження внесення змін до Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року в частині розміру орендної плати, а тому в даному випадку підлягає застосуванню розмір орендної плати погоджений Сторонами у Додатку №1 від 04.01.2022 року до Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року. З огляду на викладене Суд не приймає до уваги доводи Позивача в цій частині.

Що стосується посилання Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» на наявність форс-мажорних обставин, Суд зазначає.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).

Господарський суд наголошує, що форс-мажор (у даному випадку військова агресія проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності.

Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.

Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.

Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.

Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.

13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.

З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим), доводи позивача та висновку суду першої інстанції з приводу чого є обґрунтованими.

Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.

Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.

Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.

Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.

Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Таким чином, сам по собі лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 не засвідчує форс-мажорні обставини саме для спірних правовідносин, але у сукупності з доказами, наданими відповідачем, може їх підтверджувати.

Форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (правовий висновок викладений в постановах Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 в справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21)".

У постанові Верховного Суду від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку. Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин (постанова Верховного Суду від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21). Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов'язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання / неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин, як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 у справі № 913/785/17, від 30.11.2021 у справі № 913/785/17, від 07.06.2023 у справі № 906/540/22).

У справі від 13.09.2023 № 910/8741/22 Верховний Суд зазначив про те, що: "… форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання, цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору".

Суд, з огляду на матеріали справи, дійшов висновку, що Позивачем всупереч вимог ст.ст. 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України не доведено належними, допустимими та достовірними доказами на підтвердження того, що вказані форс-мажорні обставини мають необхідні ознаки абсолютності, надзвичайності, непередбачуваності та невідворотності в контексті зумовленої ним неможливості виконання зобов'язання з повернення вагонів та вказані обставини у розумінні умов Договору можуть бути підставою для звільнення його від відповідальності.

Так, на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Орендодавець надав послуги з оренди, а Суборендар в свою чергу прийняв вказані послуги, що підтверджується Актом надання послуг №121 від 31.01.2022 року на суму 354 750 грн. 00 коп., який оформлений належним чином та підписаний уповноваженими представниками сторін і скріплений печатками підприємств без зауважень та заперечень, в добровільному порядку (т.1 а.с.11)

Суд звертає увагу, що у розділі 10 Договору Сторони визначили адреси електронної пошти для оперативного виконання умов Договору.

Як вбачається з роздруківки з електронної пошти Відповідача, Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» з адреси електронної пошти надіслало на адресу електронної пошти Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» 11.03.2022 року акт за лютий 2022 року на суму 455 400 грн. 00 коп., 12.04.2022 року - акт за березень 2022 року на суму 598 950 грн. 00 коп., 31.05.2022 року - акт за травень 2022 року на суму 33 000 грн. 00 коп. (т.1 а.с.158-160) Позивач за первісним позовом не заперечував проти факту отримання вказаних актів.

Проте, акт надання послуг №49 від 28.02.2022 року був прийнятий Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» на суму 331 200 грн. 00 коп. (заперечення викладені в листі №376 від 15.06.2022 р.), акт надання послуг №59 від 31.03.2022 року - на суму 57 504 грн. 60 коп. (заперечення викладені в листі №376 від 15.06.2022 р.), акт надання послуг №90 від 31.05.2022 року - на суму 5 000 грн. 00 коп. (заперечення викладені в листі №376 від 15.06.2022 р.), що підтверджується відповідними зауваженнями на вказаних актах. (т.1 а.с.163-164) Крім того, Акт надання послуг №65 від 12.04.2022 року на суму 10 454 грн. 88 коп. був отриманий Товариством з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» 12.04.2022 року по електронній пошті та прийнятий в сумі 0 грн., що підтверджується відповідним зауваженням на акті. (т.1 а.с.161) Акт надання послуг №564 від 30.04.2022 року на суму 110 550 грн. 00 коп. був прийнятий на суму 7500 грн., що підтверджується відповідним зауваженням на акті. (т.1 а.с.162)

Судом розглянуті та відхилені доводи Суборендаря щодо наданих зауважень до вказаних актів, оскільки умовами укладеного між сторонами договору визначено розмір орендної плати із розрахунку 1650 грн. з урахуванням податку на додану вартість за одну добу оренди одного напіввагону, який й підлягає застосуванню у даному випадку.

Суд, перевіривши розрахунок розміру орендної плати, визначеного в Актах надання послуг №49 від 28.02.2022 року на суму 455 400 грн. 00 коп., №59 від 31.03.2022 року на суму 598 950 грн. 00 коп., №64 від 30.04.2022 року на суму 110 550 грн. 00 коп., №90 від 31.05.2022 року на суму 33 000 грн. 00 коп., приходить до висновку, що Орендодавцем відповідно до Додатку №1 від 04.01.2022 року до Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року визначено розмір орендної плати, кількість днів оренди до дати повернення кожного напіввагону, а тому вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним. При цьому, Суборендарем не подано суду контррозрахунку розміру орендної плати.

Крім того, Суд звертає увагу, що всупереч п.3.2.11 Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Суборендарем не надано письмових зауважень Орендодавцю до актів надання послуг за лютий 2022 року - травень 2022 року протягом 3 робочих днів з дати їх отримання від Орендодавця засобами електронної пошти, оскільки такі зауваження були викладені у листі Суборендаря від 15.06.2022 р., про що міститься посилання на вказаних актах. А тому на підставі п.3.2.11 Договору такі акти надання послуг за лютий 2022 року - травень 2022 року вважаються прийнятими у редакції, в яких були отримані Суборендарем,

Таким чином, на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Орендодавцем надано послуги з оренди напіввагонів, а Суборендарем в свою чергу прийнято надані послуги з період січень 2022 року - травень 2022 року у загальному розмірі 1 552 650 грн. 00 коп., що підтверджується Актами надання послуг №121 від 31.01.2022 року на суму 354 750 грн. 00 коп., №49 від 28.02.2022 року на суму 455 400 грн. 00 коп., №59 від 31.03.2022 року на суму 598 950 грн. 00 коп., №64 від 30.04.2022 року на суму 110 550 грн. 00 коп., №90 від 31.05.2022 року на суму 33 000 грн. 00 коп.

Що стосується Акта надання послуг №65 від 12.04.2022 року на суму 10 454 грн. 88 коп. щодо компенсації жд тарифу за відправку порожніх вагонів, Суд зазначає, що в матеріалах справи відсутні жодні належні та допустимі докази на підтвердження сплати Орендодавцем вказаної суми на користь залізниці. Крім того, умовами п.3.2.7 Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року визначено, що Суборендар самостійно проводить оплати залізниці за простій та зберігання РС в період знаходження його в суборенді. А тому Суд приходить до висновку, що вказана сума у розмірі 10 454 грн. 88 коп., визначена в Акті надання послуг №65 від 12.04.2022 року, є необґрунтованою та не підлягає відшкодуванню Відповідачу.

Судом встановлено, що на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» перерахувало на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» грошові кошти у загальному розмірі 1 504 800 грн. 00 коп., що підтверджується платіжними дорученнями №4541 від 18.01.2022 року на суму в розмірі 950 400 грн. 00 коп., №4542 від 18.01.2022 року на суму в розмірі 554 400 грн. 00 коп. (т.1 а.с.165-166)

З огляду на викладене, у Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» відсутнє перевищення суми попередньої оплати над вартістю фактично наданих послуг (1 552 650 грн. 00 коп. сума наданих послуг - 1 504 800 грн. 00 коп. сума попередньої оплати), а тому відсутні правові підстави для застосування вимог п.4.11 Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року.

Таким чином, вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» в частині стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» суми попередньої оплати у розмірі 738 389 грн. 52 коп. є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» просило суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» пеню у розмірі 687 221 грн. 38 коп., 3% річних у розмірі 54 013 грн. 70 коп. та інфляційні у розмірі 192 012 грн. 62 коп.

Проте, вказана частина позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» також не підлягає задоволенню, як похідні вимоги від основного зобов'язання, в задоволенні якого Судом відмовлено.

Згідно зі ст. 17 Закон України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Суд зазначає, що, навіть якщо національний суд володіє певною межею розсуду, віддаючи перевагу тим чи іншим доводам у конкретній справі та приймаючи докази на підтримку позицій сторін, суд зобов'язаний мотивувати свої дії та рішення (див. рішення від 1 липня 2003 р. у справі "Суомінен проти Фінляндії", заява N 37801/97, п. 36).

У п.50 рішення Європейського суду з прав людини від 28.10.2010 "Справа "Трофимчук проти України"" (Заява N 4241/03) зазначено, що Суд повторює, що оцінка доказів є компетенцією національних судів і Суд не підмінятиме власною точкою зору щодо фактів оцінку, яку їм було надано в межах національного провадження. Крім того, гарантуючи право на справедливий судовий розгляд, стаття 6 Конвенції в той же час не встановлює жодних правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами (див. рішення від 27 жовтня 1993 року у справі "Домбо Беєер B. V. проти Нідерландів", п. 31, Series A, N 274).

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:

1) письмовими, речовими і електронними доказами;

2) висновками експертів;

3) показаннями свідків.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, Суд дійшов висновку про те, що первісні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537 грн. 22 коп. є необґрунтованими, недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання первісного позову залишаються за Позивачем.

Що стосується зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА», Суд зазначає.

Відповідно до ст. 774 Цивільного кодексу України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

У п.4.3 Договору визначено, що орендна плата за поточний та останній місяць орендного користування сплачується Субрендарем у формі 100% попередньої оплати, на підставі рахунку Орендодавця у строк не пізніше 2 (двох) банківських днів з моменту підписання Акту приймання-передачі вагонів. Передоплата за останній місяць оренди не може бути зарахована в рахунок поточного місяця оренди, але це не стосується випадку, якщо останній місяць оренди збігається з поточним місяцем. Наступні платежі орендної плати здійснюються Суборендарем Орендодавцю щомісячно не пізніше 30 числа поточного календарного місяця орендного користування РС - за наступний календарний місяць на підставі виставлених рахунків Орендодавця. Розрахунки здійснюються у національній валюті України.

Крім того, на виконання умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року Орендодавцем надано послуги з оренди напіввагонів, а Суборендарем в свою чергу прийнято надані послуги з період січень 2022 року - травень 2022 року у загальному розмірі 1 552 650 грн. 00 коп., що підтверджується Актами надання послуг №121 від 31.01.2022 року на суму 354 750 грн. 00 коп., №49 від 28.02.2022 року на суму 455 400 грн. 00 коп., №59 від 31.03.2022 року на суму 598 950 грн. 00 коп., №64 від 30.04.2022 року на суму 110 550 грн. 00 коп., №90 від 31.05.2022 року на суму 33 000 грн. 00 коп.

Враховуючи вищенаведені умови Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року, обов'язок Відповідача по оплаті орендної плати за період січень 2022 року - лютий 2022 року на момент розгляду даної справи настав.

При цьому, Суд зазначає, що за своєю правовою природою рахунок на оплату не є первинним документом, а є документом, який містить тільки платіжні реквізити, на які потрібно перераховувати грошові кошти в якості оплати, тобто, носить інформаційний характер. Ненадання рахунку не є відкладальною умовою у розумінні приписів статті 212 ЦК України та не є простроченням кредитора у розумінні статті 613 ЦК України, а тому не звільняє відповідача від обов'язку оплати.

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 28.03.2018 у справі №910/32579/15, від 22.05.2018 у справі №923/712/17, від 21.01.2019 у справі №925/2028/15, від 02.07.2019 у справі №918/537/18, від 29.08.2019 у справі №905/2245/17, від 20.02.2020 у справі №915/400/18.

Відповідно до п.п.4.2.1 Договору, Суборендар зобов'язаний був повернути напіввагони з оренди впродовж двадцяти календарних днів після спливу 3- денного терміну для погодження змін орендної плати, тобто у строк по 17.03.2022 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази отримання пропозиції про внесення змін до договору саме 22.02.2022 року, проте 23.02.2022 року Позивачем надано відповідь на лист Відповідача, то саме з цієї дати слід відраховувати триденний терміну для погодження змін орендної плати.

Проте, в порушення умов Договору суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року, Відповідач не здійснив повернення вагонів з оренди у строк по 17.03.2022 року, що підтверджується Актами здавання вагонів з оренди №3 від 26.03.2022 р., №2 від 23.03.2022 р., №1 від 18.03.2022 р., №5 від 17.04.2022 р., №4 від 01.04.2022 р., №6 від 20.05.2022 р. А тому на підставі п.5.6 Договору Товариство з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» має право здійснювати нарахування орендної плати у підвищеному розмірі за кожну добу оренди РС понад встановлений термін до дати фактичного повернення вагонів.

Так, Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» здійснено нарахування подвійного розміру орендної плати за користування вагонами за період з 27.03.2022 року по 31.03.2022 року у розмірі 49 500 грн. 00 коп., за квітень 2022 року у розмірі 221 100 грн. 00 коп., за травень 2022 року у розмірі 66 000 грн. 00 коп.

Суд, перевіривши розрахунок подвійного розміру орендної плати за користування вагонами за період з 27.03.2022 року по 20.05.2022 року на загальну суму в розмірі 336 600 грн. 00 коп., приходить до висновку, що вказаний розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.

За таких підстав, заборгованість Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» з орендної плати за Договором суборенди залізничного рухомого складу №1/22-О від 04.01.2022 року становить 240 900 грн. 00 коп.

Суд звертає увагу на те, що до матеріалів справи не було додано належних та допустимих доказів відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 91 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження сплати Відповідачем заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» по орендній платі у розмірі 240 900 грн. 00 коп.

Отже, Суд зазначає, що Відповідач, в порушення вищезазначених норм Цивільного кодексу України та умов Договору, не здійснив оплату по орендній платі в повному обсязі, тобто не виконав свої зобов'язання належним чином, а тому позовні вимоги щодо стягнення заборгованості по орендній платі у розмірі 240 900 грн. 00 коп. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Таким чином, з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 240 900 грн. 00 коп.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання зустрічного позову покладаються на Відповідача.

При цьому, Суд звертає увагу Позивача, що відповідно до ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору. Вказана норма набрала чинності з 04 жовтня 2021 року.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року по справі № 916/228/22 зазначено, що особи, які після 04 жовтня 2021 року подають до суду документи в електронній формі з використанням системи «Електронний суд», мають правомірні очікування, що розмір судового збору, який підлягає сплаті ними, у такому разі буде розрахований із застосуванням понижуючого коефіцієнта, що прямо передбачено в Законі України «Про судовий збір», щодо відсутності підстав вимагати сплати судового збору без урахування понижуючого коефіцієнта.

За таких підстав, з урахуванням того, що Позивачем позовна заява була подана з використанням системи «Електронний суд», при зверненні до суду з вказаним позовом підлягає застосуванню норми ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір», чого останнім зроблено не було при зверненні до суду з вказаним позовом та сплаті судового збору.

Частиною першої статті 7 Закону України «Про судовий збір» визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі:1) зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; 2) повернення заяви або скарги; 3) відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції, апеляційного та касаційного провадження у справі; 4) залишення заяви або скарги без розгляду (крім випадків, якщо такі заяви або скарги залишені без розгляду у зв'язку з повторним неприбуттям або залишенням позивачем судового засідання без поважних причин та неподання заяви про розгляд справи за його відсутності, або неподання позивачем витребуваних судом матеріалів, або за його заявою (клопотанням); 5) закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Таким чином, Позивач має право звернутися до суду з відповідним клопотанням про повернення надмірно сплаченого судового збору.

На підставі викладеного, керуючись статтями 74, 76-80, 123, 129, 236 - 242 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

УХВАЛИВ

1. У задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» про стягнення заборгованості у розмірі 1 671 537 грн. 22 коп. - відмовити у повному обсязі.

2. Закрити провадження у справі № 910/1794/25 за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» до Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» в частині стягнення заборгованості у розмірі 47 104 грн. 86 коп.

3. Зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» - задовольнити у повному обсязі.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «НОРС БІЗНЕС ГРУП» (03039, місто Київ, ВУЛИЦЯ ГОЛОСІЇВСЬКА, будинок 7, Ідентифікаційний код юридичної особи 39426383) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР ТРАНС УКРАЇНА» (01011, місто Київ, ВУЛИЦЯ ПАНАСА МИРНОГО, будинок 16/13, Ідентифікаційний код юридичної особи 42048956) заборгованість у розмірі 240 900 (двісті сорок тисяч дев'ятсот) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 2 890 (дві тисячі вісімсот дев'яносто) грн. 80 коп.

5. Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

6. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Дата складання та підписання повного тексту рішення: 27 червня 2025 року.

Суддя О.В. Чинчин

Попередній документ

128483935

Наступний документ

128483937

Інформація про рішення:

№ рішення:	128483936
№ справи:	910/1794/25
Дата рішення:	25.06.2025
Дата публікації:	01.07.2025
Форма документу:	Рішення
Форма судочинства:	Господарське
Суд:	Господарський суд міста Києва
Категорія справи:	Господарські справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їхніх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення; оренди

Стан розгляду справи:

Стадія розгляду:	Призначено склад суду (16.10.2025)
Дата надходження:	16.10.2025
Предмет позову:	про стягнення заборгованості

Розклад засідань:

Минулі засідання (7)

26.03.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
23.04.2025 11:30	Господарський суд міста Києва
28.05.2025 11:10	Господарський суд міста Києва
11.06.2025 11:40	Господарський суд міста Києва
25.06.2025 12:15	Господарський суд міста Києва
30.07.2025 12:30	Господарський суд міста Києва
16.09.2025 11:20	Північний апеляційний господарський суд