ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
0,2
м. Київ
18.06.2025Справа № 910/799/25
за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз"
до Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс»
про стягнення 2 908 239,85 грн,
Суддя Зеленіна Н.І.
Секретар судового засідання Солонюк К.Г.
Представники сторін: відповідно до протоколу судового засідання.
Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» про стягнення заборгованості за період березень 2022 року - листопад 2024 року (включно) за договором оренди нежитлових приміщень №282/3/59 від 01.01.2012 у розмірі 103260,04 грн та за договором оренди нежитлових приміщень №680/1/112 від 01.07.2013 у розмірі 2804979,81 грн.
Позовні вимоги обґрунтовано порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договорами оренди нежитлових приміщень в частині дотримання зобов'язань з оплати за надані послуги.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.01.2025 відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 05.03.2025.
Через систему "Електронний суд" 12.02.2025 від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому останній заперечував проти позову та просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.
Так, представник відповідача зазначив, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» має всі підстави для звільнення від орендної плати за весь час, протягом якого орендоване майно не використовувалося, а саме з початку тимчасової окупації територій Токмацької міської територіальної громади російською федерацією.
Протокольною ухвалою суду від 05.03.2025 відкладено підготовче засідання на 16.04.2025.
Через систему "Електронний суд" 16.04.2025 від представника позивача надійшли додаткові докази.
Протокольною ухвалою суду від 16.04.2025 відкладено підготовче засідання на 21.05.2025.
Протокольною ухвалою суду від 21.05.2025 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 18.06.2025.
Як вбачається з матеріалів справи предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача заборгованості за період березень 2022 року - листопад 2024 року (включно) за договором оренди нежитлових приміщень №282/3/59 від 01.01.2012 у розмірі 103260,04 грн та за договором оренди нежитлових приміщень №680/1/112 від 01.07.2013 у розмірі 2804979,81 грн.
В матеріалах справи наявні договори оренди нежитлових приміщень №282/3/59 від 01.01.2012 та №680/1/112 від 01.07.2013.
Відповідно до п. 1.1. Договору №282/3/59 Орендодавець зобов'язується передати, у строкове платне користування три нежитлових приміщення: приміщення для сторожів площею 9,5 кв.м., приміщення для майстрів площею 23,2 кв.м. та приміщення для директорів площею 13,6 кв.м., інвентарний номер А361-01, загальна площа орендованих приміщень 46,3 кв.м. (далі по тексту - майно), що знаходиться за адресою: Запорізька обл., Токмацький район, с. Лугівка, вул. Польова, 1, для здійснення Орендарем статутної діяльності, а Орендар зобов'язується прийняти його в користування та оплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Відповідно до п. 1.1. Договору №680/1/112 Орендодавець зобов'язується передати, у строкове платне користування будівлі, споруди та обладнання Токмацької ГНС (далі по тексту - майно), що знаходиться за адресою: Запорізька область, Токмацький район, с. Лугівка, вул. Польова, 1 для здійснення Орендарем статутної діяльності, а Орендар зобов'язується прийняти його в користування та оплачувати Орендодавцеві орендну плату.
Отже, судом встановлено, що предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача орендної плати за майно, яке знаходиться в Запорізькій області у селі Лугівка, а тому дана позовна заява не належить до територіальної юрисдикції (підсудності) Господарського суду міста Києва, а матеріали позовної заяви підлягають передачі на розгляд Господарського суду Запорізької області (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4) за встановленою підсудністю, з огляду на наступне.
Положеннями Господарського процесуального кодексу України визначено такі види юрисдикції (підсудності): предметна та суб'єктна юрисдикція господарських судів (ст. 20-23 ГПК України), інстанційна юрисдикція (ст. ст. 24-26 ГПК країни) та територіальна юрисдикція (підсудність) (ст. ст. 27-31 ГПК України).
Під територіальною підсудністю розуміється властивість певної справи належати до відання одного з однорідних судів в залежності від просторових меж його юрисдикції, або, простіше, просторова компетенція однорідних судів.
Отже, територіальна підсудність господарських справ фактично зумовлює відмежування компетенції із розгляду цих справ однорідними судами за просторовою характеристикою, тобто залежно від території, на яку поширюється їх юрисдикція.
Згідно із ч. ч. 1, 2 ст. 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом.
Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Зазначений припис поширює свою дію абсолютно на всі випадки, коли процесуальне законодавство не обумовлює будь-якого відмінного варіанту стосовно конкретного виду справ, а тому іменується загальним, адже діє як загальне правило, на відміну від інших видів підсудності, що застосовуються як спеціальне правило підсудності.
Вищевказане обумовлене тим, що на противагу іншим правовим положенням про підсудність, норма статті 27 ГПК України не обмежується директивою про певну категорію справ, які необхідно розглядати за цим правилом підсудності, у той час як всі інші правові норми кореспондуються із характеристиками справи за предметною або суб'єктною ознакою, а тому підлягають застосуванню виключно у випадку кореляції конкретної справи з цими ознаками.
Водночас, за умовами ч. 1 ст. 29 ГПК України право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.
У всіх передбачених приписами ст. 29 ГПК України випадках альтернатива загальному правилу підсудності для позивача є факультативною, оскільки позивач самостійно та на власний розсуд може обирати між використанням як загального правила підсудності, так і застосуванням передбаченого законом альтернативного (одного або декількох).
Позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред'являтися також за місцем виконання цих договорів (ч. 5 ст. 29 ГПК України).
Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.02.2021 у справі №911/2390/18 дійшла висновку, що до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Такого висновку Велика Палата Верховного Суду дійшла з огляду на наступне:
«У параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України сформульовані правила територіальної юрисдикції (підсудності). У вказаному параграфі ГПК України встановлені вимоги щодо визначення загальної підсудності (стаття 27), особливості визначення підсудності справи, у якій однією зі сторін є суд або суддя (стаття 28), правила альтернативної підсудності (стаття 29) та правила виключної підсудності (стаття 30).
Відповідно до частин першої, другої статті 27 ГПК України позов пред'являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього
Правила ж виключної територіальної підсудності передбачені у статті 30 ГПК України, перелік категорій справ у якій розширеному тлумаченню не підлягає.
Виключна підсудність є особливим видом територіальної підсудності, правила якої забороняють застосування при пред'явленні позову інших норм, що регулюють інші види територіальної підсудності, передбачені у статтях 27 - 29 ГПК України.
Відповідно до частини першої статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.
Приписами цивільного судочинства (частина перша статті 114 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України; в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, частина перша статті 30 ЦПК України в чинній редакції) передбачено виключну підсудність позовів, що виникають із приводу нерухомого майна, пред'являються за місцем знаходження майна або його основної частини.
Забезпечуючи єдність у застосуванні процесуального законодавства, суди цивільної юрисдикції стало застосовували це положення таким чином, що у цьому випадку виключну підсудність встановлено для позовів, що виникають із приводу нерухомого майна (частина перша статті 114 ЦПК). Враховуючи положення статті 181 ЦК України, зазначали, що такими є, наприклад, позови про право власності на таке майно; про право володіння і користування ним (стаття 358 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній частковій власності та виділ частки із цього майна (статті 364, 367 ЦК); про поділ нерухомого майна, що є у спільній сумісній власності та виділ частки із цього майна (статті 370, 372 ЦК); про право користування нерухомим майном (визначення порядку користування ним); про право, яке виникло із договору найму жилого приміщення, оренди тощо; про визнання правочину з нерухомістю недійсним; про звернення стягнення на нерухоме майно - предмет іпотеки чи застави; розірвання договору оренди землі; стягнення орендної плати, якщо спір виник з приводу нерухомого майна; про усунення від права на спадкування та визначення додаткового строку для прийняття спадщини (така позиція викладена, наприклад, у пункті 42 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а також в подальшому Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 25 лютого 2018 року у справі № 201/12876/17 та від 11 липня 2019 року у справі № 426/7217/18).
На відміну від регулювання, наведеного у ЦПК України, у положеннях частини третьої статті 16 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року, йшлося про виключну підсудність господарським судам справ у спорах про право власності на майно або про витребування майна з чужого незаконного володіння чи про усунення перешкод у користуванні майном.
Щодо інших спорів, які виникали в межах зобов'язальних відносин стосовно нерухомого майна, діяли такі ж правила визначення територіальної підсудності справ господарському суду як і у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні господарських договорів чи визнання їх недійсними, або у спорах, що виникають при виконанні господарських договорів, наведені в частині першій та другій статті 15 ГПК України в редакції, чинній до 14 грудня 2017 року.
В подальшому Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України щодо визначення підсудності справ з питань земельних відносин від 18 лютого 2010 року» № 1914-VI вносились зміни до статей 12 та 16 ГПК України, визначивши виключну підсудність справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів, господарським судам за місцезнаходженням об'єктів земельних відносин або основної їх частини, за винятком справ, передбачених частиною четвертою цієї статті.
У чинній редакції ГПК України частина третя статті 30 цього Кодексу вказує на виключну підсудність справ у спорах, що виникають з приводу нерухомого майна, господарським судам за місцезнаходженням майна або основної його частини, що відповідає змісту частини першої статті 30 ЦПК України.
За визначенням, що дає Академічний тлумачний словник української мови, словосполука «з приводу» означає «у зв'язку з чим-небудь», тому словосполучення «з приводу нерухомого майна» треба розуміти як будь-який спір у зв'язку з нерухомим майно або певними діями, пов'язаними з цим майном.
Аналізуючи логічну послідовність зміни формулювання положень процесуального законодавства щодо правил розгляду позовів за виключною підсудністю, убачається її спрямованість на визначення виключної підсудності в цілому для всіх спорів, які виникають у межах відповідних правовідносин у зв'язку з нерухомим майном, безвідносно до предмета конкретного спору.
Отже, слід дійти висновку, що за правилами чинного ГПК України виключна підсудність застосовується до тих спорів, вимоги за якими стосуються нерухомого майна як безпосередньо, так і опосередковано, а спір може стосуватися як правового режиму нерухомого майна, так і інших прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном.
Відповідна правова позиція у подібних правовідносинах викладена у постанові Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 910/6644/18 та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 7 липня 2020 року у справі № 910/10647/18.
Велика Палата Верховного Суду вважає, що словосполучення «з приводу нерухомого майна» у частині третій статті 30 ГПК України необхідно розуміти таким чином, що правила виключної підсудності поширюються на будь-які спори, які стосуються прав та обов'язків, що пов'язані з нерухомим майном. У таких спорах нерухоме майно не обов'язково виступає як безпосередньо об'єкт спірного матеріального правовідношення.
Тому до спорів, предметом яких є стягнення заборгованості, яка виникла внаслідок невиконання зобов'язань за договором, який укладений щодо користування нерухомим майном, поширюються норми частини третьої статті 30 ГПК України.
Оскільки правила виключної підсудності поширюються на спір щодо стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за користування нерухомим майном, розташованим у місті Києві, то спір у цій справі, переданий на розгляд до Господарського суду Київської області, вирішувався з порушенням положень частини третьої статті 30 ГПК України.
У зв'язку із цим Велика Палата Верховного Суду не вважає за необхідне відступати від висновку, викладеного Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду в постанові від 16 травня 2018 року у справі № 640/16548/16-ц, про те, що позов про стягнення орендної плати за користування нерухомим майном належить до позовів, які виникають з приводу нерухомого майна.»
Згідно з ч. 4 ст. 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми справа до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норми права, викладені в постановах Верховного Суду.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення заборгованості з відповідача за період березень 2022 року - листопад 2024 року (включно) за договорами оренди нежитлових приміщень №282/3/59 від 01.01.2012 та №680/1/112 від 01.07.2013, які знаходяться в Запорізькій області у селі Лугівка, то у даному випадку необхідно застосувати правила про територіальну юрисдикцію (підсудність), оскільки дана справа підлягає розгляду Господарським судом Запорізької області.
У відповідності до вимог статті 31 Господарського процесуального кодексу України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду.
Таким чином, господарська справа №910/799/25 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» про стягнення заборгованості за період березень 2022 року - листопад 2024 року (включно) за договором оренди нежитлових приміщень №282/3/59 від 01.01.2012 у розмірі 103260,04 грн та за договором оренди нежитлових приміщень №680/1/112 від 01.07.2013 у розмірі 2804979,81 грн підлягає направленню до Господарського суду Запорізької області.
Керуючись статтями 27, 31, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Передати справу №910/799/25 за позовом Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Запоріжгаз" до Товариства з обмеженою відповідальністю «Газ-Ресурс» про стягнення заборгованості за період березень 2022 року - листопад 2024 року (включно) за договором оренди нежитлових приміщень №282/3/59 від 01.01.2012 у розмірі 103260,04 грн та за договором оренди нежитлових приміщень №680/1/112 від 01.07.2013 у розмірі 2804979,81 грн до Господарського суду Запорізької області (69001, Запорізька обл., місто Запоріжжя, вул. Гетьманська, буд. 4).
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в порядку та строк, передбачені статтями 254 - 256 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст ухвали складено 30.06.2025.
Суддя Н.І. Зеленіна