номер провадження справи 22/94/25
30.06.2025 Справа № 908/1228/25
м. Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Ярешко О.В.,
Розглянувши без виклику учасників справи матеріали справи № 908/1228/25
за позовом: Комунального закладу “ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ШКОЛА ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 68, м. Запоріжжя, 69005)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096)
про стягнення 26 944,55 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог та заяви позивача
01.05.2025 до Господарського суду Запорізької області через систему “Електронний суд» надійшла позовна заява (вих. № б/н від 01.05.2025) Комунального закладу “ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ШКОЛА ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» Запорізької обласної ради до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» про стягнення 26944,55 грн. заборгованості.
Також просив стягнути 4000,00 грн. витрат по сплаті гонорару за надання правової допомоги.
Позов обґрунтовано не поставкою відповідачем у повному обсязі оплаченого позивачем товару за договором поставки № СК3/593 від 09.09.2024.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
2. Позиція (аргументи) відповідача. Заяви відповідача
Відповідач відзив на позов не надав. Останнім днем строку для подання відзиву було 23.05.2025.
Інші заяви по суті справи до суду не надходили.
3. Процесуальні питання, вирішені судом
Відповідно до протоколу розподілу судової справи між суддями від 01.05.2025 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1228/25 та визначено до розгляду судді Ярешко О.В.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 06.05.2025 суддею Ярешко О.В. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1228/25 за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи за наявними у справі матеріалами. Ухвалено розгляд справи по суті розпочати через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі. Зобов'язано позивача надати (витребувано): у строк до 14.05.2025 докази надіслання відповідачу листа поштовим відправленням № 6900500352763 (опис вкладення у лист, поштова квитанція).
Ухвала від 06.05.2025 була доставлена до зареєстрованих електронних кабінетів сторін 07.05.2025 о 17:29 год., що підтверджується відповідними довідками.
Згідно ч. 6 ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.
Відтак, ухвала суду вручена сторонам 08.05.2025.
15.05.2025 через систему «Електронний суд» (сформовано в системі 14.05.2025) від позивача надійшли документи на виконання ухвали суду, які долучені судом до матеріалів справи та прийняті до розгляду.
12.06.2025 від позивача через систему “Електронний суд» (зареєстровано 12.06.2025 о 09:58 год.) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до суми 26194,80 грн.
12.06.2025 від позивача через систему “Електронний суд» (зареєстровано 12.06.2025 о 14:37 год.) надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог до суми 26353,50 грн.
Обгрунтовуючи заяву позивач зазначив, що у позовній заяві було зазначено, що станом на 14.02.2025 позивачем використано бензину А 95 - 230 літрів (залишок 370 літрів), дизельного палива - 180 літрів (залишок - 120 літрів), газ скраплений - 55 літрів (залишок - 30 літрів). Із грудня 2024 позивач не мав можливості отримати продукцію за скретч-картками, у зв'язку із відсутністю нафтопродуктів на АЗС. Таким чином, позивач не використав з незалежних від нього причин бензин А 95 на суму 19236,30 грн. (370 літрів*51,99 грн.), дизельне паливо на суму 6058,80 грн. (120 літрів*50,49 грн.) та газ нафтовий скраплений на суму 1649,45 грн. (55 літрів*29,99 грн.), а всього на суму 26944,55 грн.
Тобто, при написанні позовної заяви помилково було зазначено про невикористання газу нафтового скрапленого у кількості 55 літрів*35,28 грн. (сума відповідно до специфікації) на суму 1649,45 грн. замість вірної кількості 30 літрів*35,28 грн. на суму 1058,40 грн., як наслідок, підлягає зменшенню і загальна сума, яка повинна бути стягнута із відповідача до 26353 (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 50 копійок.
Також просив заяву про зменшення позовних вимог, подану 12.06.2025 через систему “Електронний суд» про стягнення з відповідача 26194,80 грн. залишити без розгляду.
Враховуючи клопотання позивача, заява про зменшення розміру позовних вимог до суми 26194,80 грн., що надійшла 12.06.2025 від позивача через систему “Електронний суд» (зареєстровано 12.06.2025 о 09:58 год.) залишена судом без розгляду ухвалою від 13.06.2026.
Оскільки заява позивача про зменшення розміру позовних вимог до суми 26353,50 грн. подана з порушенням ст. 46 ГПК України, вказана заява залишена судом без розгляду ухвалою від 13.06.2026.
Таким чином, предметом розгляду в цій справі є стягнення з відповідача на користь позивача 26944,55 грн. заборгованості.
Відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Судом було дотримано права відповідача в частині належного повідомлення про судовий розгляд справи. Відповідач наданим йому процесуальним законом правом щодо подання відзиву на позовну заяву не скористався.
Суд визнав можливим розглянути справу на підставі ч. 9 ст. 165 ГПК України, за наявними матеріалами справи.
Оскільки розгляд справи здійснювався без виклику представників сторін, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України не проводилося.
Згідно ч. 1 ст. 248 ГПК України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі, крім випадку, передбаченого частиною другою цієї статті.
Відповідно ч. 2 ст. 252 ГПК України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.
Таким чином, розгляд справи по суті в цій справі розпочався з 06.06.2025.
Рішення по суті ухвалено судом 30.06.2025.
4. Обставини справи, встановлені судом, та докази, що їх підтверджують
09.09.2024 між Комунальним закладом “ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ШКОЛА ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» Запорізької обласної ради (покупець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (постачальник, відповідач) укладено договір поставки № СК3/593, за умовами якого постачальник зобов'язався передати покупцю у власність товари, а покупець зобов'язався сплатити і прийняти вказаний товар (пункт 1.1).
Згідно п. 1.2-1.5 договору, найменування товару: бензин А95, ДП, Газ нафтовий скраплений; одиниця вимірювання: літр; кількість: згідно накладних на товар; відпуск товару з АЗС здійснюється за довірчими документами (скретч-картки) на отримання товару відповідно до Правил роздрібної торгівлі нафтопродуктами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997.
Загальна сума договору: 49340,00 грн. з ПДВ (п. 3.2).
За умовами п. 4.1 договору, умови оплати: оплата товару здійснюється покупцем в національній валюті України в безготівковій формі, шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника в день виписки рахунку-фактури та накладної на товар. Ціна одного літру товару вказується у рахунку-фактурі та накладної і дійсна протягом дня їх виписки.
Передача покупцю товару за цим договором здійснюється на АЗС постачальника шляхом заправки автомобілів покупця при пред'явленні довіреними особами покупця скретч-картки. Скретч-картка є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених скретч-картках вважаються виконаними (пп. 5.2.1, 5.2.2 п. 5.2).
Згідно п. 6.3 договору, постачальник зобов'язався забезпечити поставку товарів у строки, встановлені цим договором.
Відповідно п. 10.2, договір діє до 31.12.2024.
До договору сторонами підписано специфікацію, згідно якої мав бути поставлений товар на загальну суму 49340,00 грн., а саме: бензин А-95 у кількості 600 літрів за ціною за літр 51,99 грн.; дизпаливо у кількості 300 літрів за ціною за літр 50,49 грн.; газ нафтовий скраплений у кількості 100 літрів за ціною за літр 29,99 грн.
За умовами договору позивачем було перераховано відповідачу згідно з платіжною інструкцією № 78 від 19.09.2024 суму 49340,00 грн. попередньої оплати згідно договору від 09.09.2024 № СК3/593.
Відповідно до видаткової накладної № 0003/0001847 від 23.09.2024 та специфікації № 0003/0001847-С до цієї накладної постачальником (відповідачем) передано покупцю (позивачу) скретч-картки на бензин А-95 у кількості 60 карток на 600 літрів, дизпаливо у кількості 10 карток на 300 літрів та газ нафтовий скраплений у кількості 5 карток на 85 літрів, всього 75 карток на 985 літрів.
Як вбачається з підписаної між сторонами договору видаткової накладної № 0003/0001847 від 23.09.2024, у цій накладній товар (пальне) було передано за такими цінами: бензин А-95 за ціною за літр 51,99 грн. (як визначено і у специфікації до договору); дизпаливо за ціною за літр 50,49 грн. (як визначено і у специфікації до договору); газ нафтовий скраплений за ціною за літр 35,2824 грн. (за ціною іншою (більшою), ніж визначено у специфікації до договору).
Як зазначив позивач у позовній заяві, станом на 14.02.2025 ним було використано бензину А-95 230 літрів (залишок 370 літрів), дизельного палива - 180 літрів (залишок - 120 літрів), газ нафтовий скраплений - 55 літрів (залишок 30 літрів).
Починаючи з грудня 2024 позивач не мав можливості отримати продукцію за скретч-картками у зв'язку з відсутністю нафтопродуктів на АЗС.
24.02.2025 поштовим відправленням № 6900500352763 позивач надіслав відповідачу лист № 40 від 18.02.2025, яким повідомив про неможливість отримувати паливо за договором № СК3/593 від 09.09.2024 у зв'язку з відсутністю палива на АЗС. Повідомив, що у зв'язку з цим залишається невикористаними всього 520 літрів пального. Просив терміново надати письмові роз'яснення щодо ситуації, яка виникла та сприяти у вирішенні питання щодо отримання позивачем придбаного пального у найкоротший термін.
Поштове відправлення № 6900500352763 було вручено представнику відповідача за довіреністю 04.03.2025, що підтверджується трекінгом поштового оператора АТ «УКРПОШТА».
Відповідь на лист в матеріалах справи відсутня.
5. Норми права та мотиви, з яких виходить господарський суд при прийнятті рішення
Відповідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.
Взаємовідносини сторін є господарськими, такими, що виникли на підставі договору поставки, укладеного в письмовій формі.
Згідно ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Відповідно ст. 664 ЦК України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов'язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв'язку для доставки покупцеві.
Як встановлено судом, договір, укладений між сторонами, виконувався сторонами: з боку позивача була проведена повна оплата товару, а з боку відповідача - часткова поставка товару.
Згідно ст.ст. 13, 14, 526 ЦК України, цивільні права і обов'язки здійснюються та виконуються у межах, наданих договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, не допускається зловживання правами. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
У відповідності до пункту 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Отже, зобов'язання за договором повинні бути виконані, незважаючи на інші обставини.
У відповідності до вимог частин 1 та 2 статті 202 Господарського кодексу України, зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим кодексом. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, згідно яких торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів (надалі - АЗС) (абзац 2 п. 3 Правил).
Відомості про роздрібні ціни, марки та види нафтопродуктів, що реалізуються на автозаправних станціях, автогазозаправних станціях, в автогазозаправних пунктах, повинні бути зазначені на інформаційному табло, яке встановлюється на в'їзді та біля оператора автозаправної станції, автогазозаправної станції, автогазозаправного пункту (п. 7 Правил).
Згідно з п. 9 Правил, розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару.
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20 травня 2008 року № 281/171/578/155 затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Згідно з п. 3 Інструкції, талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
Порядок відпуску нафтопродуктів за талонами визначений у п. 10.3.3 Інструкції, а саме: форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона.
Відтак, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС.
Судом встановлено, що на виконання умов договору № СК3/593 від 09.09.2024 позивачем був оплачений замовлений товар у повному обсязі - у сумі 49340,00 грн.
Як зазначив позивач, із грудня 2024 позивач не мав можливості отримати продукцію за скретч-картками у зв'язку з відсутністю нафтопродуктів на АЗС.
Ситуація щодо відсутності пального на заправках відповідача «АВІАС» неодноразово висвітлювалася в публікаціях ЗМІ через мережу Інтернет.
Згідно позовної заяви, відповідачем не було поставлено товар на загальну суму 26353,57 грн., тобто залишаються невикористаними скретч-картки на відпуск пального на вказану суму. А саме: не було поставлено бензин А 95 на суму 19236,30 грн. (370 літрів *51,99 грн.), дизельне паливо на суму 6058,80 грн. (120 літрів*50,49 грн.) та газ нафтовий скраплений на суму 1058,47 грн. 55 літрів*35,2824 грн.
Як вбачається з пояснень позивача, що викладені ним у заяві про зменшення розміру позовних вимог, ним при написанні позовної заяви помилково було зазначено про невикористання газу нафтового скрапленого у кількості 55 літрів*35,28 грн. на суму 1649,45 грн., замість правильної кількості 30 літрів*35,28 грн. на суму 1058,40 грн.
Заява про зменшення розміру позовних вимог була залишена судом без розгляду, оскільки подана з порушенням ст. 46 ГПК України.
А відтак, сума 590,98 грн., що заявлена до стягнення (26944,55 грн. (ціна позову) - 26353,57 грн. (обґрунтована сума) = 590,98 грн.), є необґрунтованою та недоведеною.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).
Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України, якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.
Згідно ч. 2 ст. 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.
Тобто, виходячи з аналізу положень статті 693 ЦК України умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання зі своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Тобто, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
При цьому, оскільки законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову.
Аналогічна правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19.
Аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема за товар, який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21 лютого 2018 року у справі № 910/12382/17, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2022 у справі № 918/631/19).
Згідно приписів ст.ст. 74, 76 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Матеріали справи не містять доказів передання відповідачем позивачу товару (палива) в обсязі, який був оплачений.
Відповідач проти позову не заперечив, доказів виконання зобов'язання щодо передачі позивачу товару в повному обсязі або повернення суми 26353,57 грн. не надав.
Враховуючи наведене, позовна вимога про стягнення 26353,57 грн. заборгованості визнається судом доведеною та обґрунтованою. У стягненні 590,98 грн. судом відмовляється у зв'язку з необґрунтованістю та недоведеність позову в цій частині.
Таким чином, позов задовольняється судом частково.
6. Судові витрати
Відповідно п. 2 ч. 1 п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Таким чином, судовий збір у сумі 2369,27 грн. стягується з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути з відповідача 4000,00 грн. витрат по сплаті гонорару за надання правової допомоги.
Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
З дотриманням приписів ст. 162 ГПК України, позивачем у позовній заяві викладено попередній (орієнтовний) розрахунок суми витрат на правову допомогу, які позивач поніс у зв'язку з розглядом справи - 4000,00 грн.
Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.
Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".
Позивачем надано до матеріалів справи копію договору про надання послуг юридичного консультування та представництва від 03.02.2025 № 02-25, укладеного між КУ “ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ШКОЛА ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» Запорізької обласної ради (замовник за договором) та Адвокатським об'єднанням «ПРАВО СТУДІЯ», предметом якого є зобов'язання з надання послуг з юридичного консультування та юридичного представництва в обсязі та умовах, що передбачені даним договором, зокрема веденням справ замовника у суді.
Вартість договору складає 50000,00 грн. без ПДВ. Оплату за надані послуги замовник зобов'язаний здійснити протягом 10 днів з дня надання виконавцем конкретного виду правової (правничої) допомоги, згідно акту виконаних робіт (п. 4.1). Для надання юридичної допомоги клієнту виконавець призначає адвоката Габуєва Г.Ю.
До цього договору його сторонами підписано додаток № 2 від 28.04.2025, яким встановлені розміри гонорару за надання правової допомоги виконавцем щодо представництва у справі про стягнення з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» заборгованості за договором поставки № СК3/593, а саме: складання позовної заяви - гонорар у розмірі 4000,00 грн.
Між позивачем та Адвокатським об'єднанням «ПРАВО СТУДІЯ» підписано акт № 2 від 01.05.2025, згідно якого виконавцем за договором від 03.02.2025 № 02-25 надана, а замовником прийнята правова допомога: зі складання позовної заяви про стягнення заборгованості з ТОВ «ІНКАМ ФІНАНС» на суму 4000,00 грн.; зі сплати судового збору за подання позовної заяви на суму 2422,40 грн., разом - 6422,40 грн.
У матеріалах справи наявна копія ордеру на надання правничої допомоги серії АР № 1237501 від 01.05.2025, виданого позивачу АО «ПРАВО СТУДІЯ» (адвокат Габуєв Г.Ю.), копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЗП № 001068 Габуєвим Г.Ю.
Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно в кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.
У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.
У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.
У розумінні положень частин п'ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.
Відповідач не заявив клопотання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу.
У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.
Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).
Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).
Суд зазначає, що сторонами в договорі визначено розмір гонорару за складання позовної заяви у фіксованій сумі - 4000,00 грн.
Адвокатом надані позивачу послуги зі складання позовної заяви: позовна заява, що надійшла до суду подана через систему «Електронний суд» адвокатом Габуєвим Г.Ю., та підписана ним. Суд вважає суму гонорару співмірною зі складністю справи та виконаною адвокатом роботою (наданою послугою), а також ціною позову.
Суд враховує, що спір виник саме внаслідок дій відповідача, яким не виконано зобов'язання за договором, що стало підставою для звернення до суду.
Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу за рахунок відповідача, оскільки їх розмір відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.
Враховуючи часткове задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача стягується 3912,27 грн. витрат на професійну правничу допомогу, пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст.ст. 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю “ІНКАМ ФІНАНС» (вул. Каховська, буд. 11А, кабінет № 8, м. Запоріжжя, 69096, код ЄДРПОУ 40308189) на користь Комунального закладу “ЗАПОРІЗЬКА ОБЛАСНА ШКОЛА ВИЩОЇ СПОРТИВНОЇ МАЙСТЕРНОСТІ» Запорізької обласної ради (вул. Перемоги, буд. 68, м. Запоріжжя, 69005, код ЄДРПОУ 02928203) 26353 (двадцять шість тисяч триста п'ятдесят три) грн. 57 коп. заборгованості, 2369 (дві тисячі триста шістдесят дев'ять) грн. 27 коп. судового збору, 3912 (три тисячі дев'ятсот дванадцять) грн. 27 коп. витрат на професійну правничу допомогу.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Відповідно ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30 червня 2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.В. Ярешко