номер провадження справи 26/61/25
12.06.2025 Справа № 908/665/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Юлдашева Олексія Олексійовича, розглянувши заяву
Боржника - Фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 )
про відкриття повадження у справі про неплатоспроможність
Представники сторін:
від боржника ОСОБА_2 , ОСОБА_1 (особисто)
До Господарського суду Запорізької області 18.03.2025 року надійшла заява фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
За результатами автоматизованого розподілу судової справи між суддями розгляд заяви визначено судді Юлдашеву О.О. (протокол автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19.03.2025).
Ухвалою господарського суду від 19.05.2025 прийнято заяву про відкриття провадження (проваджень) у справі про неплатоспроможність до розгляду; присвоєно справі номер провадження 26/61/25; підготовче засідання призначено на 03.06.2025 року.
У судовому засіданні 03.06.2025 судом оголошено перерву до 12.06.2025 для оголошення вступної та резолютивної частини рішення.
До суду 26.05.2025 надійшла заява Головного управління ДПС у Запорізькій області на виконання ухвали суду від 18.03.2025.
Розглянувши заяву про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, подані боржником документи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства, провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Кодекс України з процедур банкрутства встановлює умови та порядок відновлення платоспроможності боржника - юридичної особи або визнання його банкрутом з метою задоволення вимог кредиторів, а також відновлення платоспроможності фізичної особи.
За приписами частини першої статті 8 Кодексу України з процедур банкрутства, справи про банкрутство розглядаються господарським судом за місцезнаходженням боржника.
Відповідно до абзацу тринадцятого частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства, під неплатоспроможністю слід розуміти неспроможність боржника виконати після настання встановленого строку грошові зобов'язання перед кредиторами не інакше, як через застосування процедур, передбачених цим Кодексом.
Грошове зобов'язання - зобов'язання боржника сплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового правочину (договору) та на інших підставах, передбачених законодавством України. До грошових зобов'язань належать також зобов'язання щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування; зобов'язання, що виникають внаслідок неможливості виконання зобов'язань за договорами зберігання, підряду, найму (оренди), ренти тощо та які мають бути виражені у грошових одиницях. До складу грошових зобов'язань боржника, у тому числі зобов'язань щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне та інше соціальне страхування, не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції, визначені на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, що виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням відсотків, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подання до господарського суду заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Кодексом. При поданні заяви про відкриття провадження у справі про банкрутство розмір грошових зобов'язань визначається на день подання до господарського суду такої заяви (абзац п'ятий частини першої статті 1 Кодексу України з процедур банкрутства).
Отже, обов'язком суду при вирішенні питання про наявність грошового зобов'язання та визначенні неплатоспроможності є встановлення прострочених грошових зобов'язань боржника перед кредиторами станом на час подання відповідної заяви до суду. Перевірка обґрунтованості вимог заявника, а також з'ясування наявності підстав для відкриття провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) здійснюються господарським судом у підготовчому засіданні.
При вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи за результатами проведення підготовчого засідання, дослідивши матеріали відповідної заяви фізичної особи, суд повинен, серед іншого, визначитися з питанням наявності грошових вимог до боржника та розміру таких вимог станом на час подання заяви до суду, несплати боржником на користь кредиторів належних ним коштів.
Поряд із цим, при вирішенні питання про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи суд зобов'язаний дослідити не тільки надану заявником інформацію про кредитні договори, за якими у заявника, як стверджується за його заявою, наявні грошові зобов'язання (зокрема, прострочені) за кредитами (позиками) тощо, але й дослідити та встановити безпосередні докази укладання таких договорів, наявності та розміру заборгованості за такими договорами.
Необхідність аналізу таких договорів пов'язана з визначеною Кодексом України з процедур банкрутства метою проведення підготовчого засідання.
Положеннями Книги четвертої Кодексу України з процедур банкрутства визначено особливості застосування процедури банкрутства до боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця.
Стаття 113 Кодексу України з процедур банкрутства передбачає, що провадження у справах про неплатоспроможність боржника - фізичної особи, фізичної особи - підприємця здійснюється в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб, з урахуванням особливостей, встановлених цією Книгою.
Підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність боржника - фізичної особи наведені в частині другій статті 115 цього Кодексу, згідно з якою боржник має право звернутися до господарського суду із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у разі, якщо:
- боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців;
- у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до Закону України "Про виконавче провадження" заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними;
- існують інші обставини, які підтверджують, що найближчим часом боржник не зможе виконати грошові зобов'язання чи здійснювати звичайні поточні платежі (загроза неплатоспроможності).
До складу грошових вимог, у тому числі щодо сплати податків, зборів (обов'язкових платежів), не включаються неустойка (штраф, пеня) та інші фінансові санкції (частина третя статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства).
Право боржника звернутися із заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не стоїть у залежності від наявності у сукупності всіх підстав, передбачених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Тобто, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи достатньо навіть однієї або більше однієї підстави у будь-яких комбінаціях, наведених у частині другій статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки законодавцем імперативно не визначено обов'язковим існування сукупності всіх підстав, як умови для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи (постанова Верховного Суду від 29.07.2021 у справі № 909/1028/20).
Системний аналіз статті 113, частин першої, другої статті 116, частини першої статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства дає можливість дійти висновку, що наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність у кожному конкретному випадку повинна визначатись судом з урахуванням поданої боржником заяви та доданих до неї доказів на підтвердження настання обставин, що підтверджують неплатоспроможність фізичної особи (на момент звернення до суду з відповідною заявою) або загрозу її неплатоспроможності (у визначений зобов'язанням строк або в майбутньому).
Разом з тим, способи та засоби доведення підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність визначені законодавцем шляхом наведення у частині третій статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства переліку документів, що мають додаватись до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність та підтверджувати її зміст.
Згідно з частинами першою-третьою статті 119 Кодексу України з процедур банкрутства, у підготовчому засіданні господарський суд розглядає подані документи, з'ясовує наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, а також вирішує інші питання, пов'язані з розглядом заяви. Підготовче засідання проводиться у порядку, передбаченому цим Кодексом. За наслідками підготовчого засідання господарський суд постановляє ухвалу про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність або про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
З урахуванням викладеного та положень частини третьої статті 13, статей 74, 76, 77 ГПК України, розглядаючи заяву боржника у підготовчому засіданні, суд повинен перевірити відповідність поданої заяви вимогам до її форми та змісту відповідно до статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства та з'ясувати на підставі поданих боржником доказів наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, визначених частиною другою статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 зазначено про те, що Боржник перебував в кредитних відносинах з банківськими установами та фінансовими компаніями та сумлінно виплачував заборгованість перед кредиторами до середини 2024 року. Спочатку перший кредит оформив, бо для роботи треба було оплачувати навчання, де за кожний семестр навчання потрібно було сплачувати 5614 грн. Потім кредитні кошти потрібні були для утримання вагітної дружини, народження дитини, купівлі необхідної побутової техніки та побутових потреб. В травні 2023 року заявник втратив стабільну роботу і рік намагався знайти іншу. Таке потягло за собою і неспроможність сплачувати кредитні зобов'язання, але ОСОБА_1 все ж частково намагався погашати заборгованість, яка накопичувалась, але тоді коштів на проживання не лишалось зовсім. З 06.05.2024 року ОСОБА_1 вдалось влаштуватись на ПРАТ «Запоріжвогнетрив», де на сьогодні він займає посаду майстра зміни, що підтверджується його трудовою книжкою серії НОМЕР_2 / Коштів на життя, звісно, не вистачало, тож Боржник вимушений був брати кредити. Кредитні кошти витрачалися за належністю, оскільки доходу Боржнику критично не вистачало на забезпечення власної життєдіяльності та потреб сім'ї з маленькою дитиною. Відтак, Боржник вимушений був вступати в кредитні відносини з банківськими установами. Тиск боргу та постійне відчуття тривоги через велику кількість зобов'язань та побутових потреб вводили в безвихідь Боржника. Ситуація яка склалася з кредиторами погіршувалася з кожним днем, Боржник, розуміючи свою неплатоспроможність, намагався врегульовувати кредитні спори з кредиторами в досудовому порядку, однак, Боржник фактично став неплатоспроможним та з середини 2024 року Боржник змушений був припинити виплати заборгованості перед кредиторами та потрапив в боргову прірву. Загальна сума боргу надень подання заяви по всім взятих на себе Боржником зобов'язаннях становить 661328,07 грн.
Правовою підставою для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність зазначає ч. 2-4 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
На підставі зазначеного, просить суд відкрити провадження у справі про її неплатоспроможність.
Завданням підготовчого засідання господарського суду при розгляді заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи є перевірка підтвердження належними та допустимими доказами обставин, що зазначені боржником як ознаки його неплатоспроможності чи її загрози відповідно до положень частини другої статті 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Водночас при ініціюванні справи про неплатоспроможність фізичної особи наявність простроченої заборгованості чи можливість невиконання грошових зобов'язань найближчим часом (загроза неплатоспроможності) має підтверджуватися доказами у відповідному обсязі, виходячи з правової природи правовідносин між боржником та кредитором. Такими доказами, серед іншого, можуть бути судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про фінансову операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, довідки) та будь-які інші докази, що доводять факт невиконання боржником своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
У відповідності до положень статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства обов'язок подання документів, на підставі яких виникла заборгованість заявника, покладений на заявника.
Звертаючись до господарського суду із заявою про відкриття справи про неплатоспроможність фізична особа - боржник повинен розкрити повну та вичерпну інформацію про загальну суму заборгованості та строк виконання зобов'язань, а також документально підтвердити таку інформацію належними та допустимими доказами у розумінні вимог статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, що також передбачено пунктами 3, 14 частини третьої статті 116 Кодексу України з процедур банкрутства.
Окрім того, положення Кодексу України з процедур банкрутства визначають обов'язок боржника у своїй заяві про відкриття справи навести всі обставини неплатоспроможності та документально їх підтвердити.
Належними доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно вказаної норми Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це не можливо безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
В свою чергу, п. 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного Банку України від 04 липня 2018 року № 75 встановлює, що виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.
Відтак, доказами, які підтверджують факт надання кредитних коштів, наявність заборгованості, її розмір та строк прострочки по платежам, є первинні документи, оформлені відповідно до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Саме такого висновку дійшов Верховний Суд у постановах від 30.01.2018 року у справі №161/16891/15-ц та від 25.05.2021 у справі №554/4300/16-ц).
Боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, зокрема:
- докази на підтвердження факту отримання та строків платежу по кожному кредитору (договори; виписки по рахунку, тощо);
- докази припинення погашення кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців (довідка фінансової установи про заборгованість; розрахунок фінансової установи про заборгованість (у усіма складовими), тощо).
У даному випадку заявником у якості підтвердження укладення договорів з кредиторами та наявності заборгованості наданий конкретизований список кредиторів, виписки по картах (рахунках), довідки про заборгованість, договори.
Проте, проаналізувавши подані заявником документи, суд дійшов висновку, що надані докази мають неточну та неповну інформацію.
Надані заявником у якості доказів договори, укладені фізичною особою з фінансовими установами, можуть свідчити про домовленість сторін договорів та можуть бути доказами у справі про наявністьдійсного основного зобов'язання боржника перед фінансовими установами, суми заборгованості та строку прострочки по платежам за основним зобов'язанням лише у сукупності з іншими доказами, зокрема, первинними документами.
Роздруківка кредитної історії не є належним доказом припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, як цього вимагає п. 2 ч. 2 ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства.
Судом досліджено, що заявником не надано належних доказів припинення погашення ним кредитів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
З огляду на зазначене, без необхідних доказів, суд не може встановити факт наявності заборгованості і як наслідок те, що боржник припинив погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців.
Враховуючи, що боржник зобов'язаний надати суду докази припинення погашення кредитів чи здійснення інших планових платежів у розмірі більше 50 відсотків місячних платежів за кожним з кредитних та інших зобов'язань упродовж двох місяців, суд не приймає посилання представника боржника на те, що не може бути підставою для відмови у відкритті проваджений у справі про неплатоспроможність боржника сам лише факт ненадання кредитних договорів зі всіма заявленими кредиторами, виписок по рахунках та довідок банків та інших фінансових установ щодо розміру заборгованості та часткове надання кредитних договорів та виписок по рахункам щодо стану заборгованості, а також зважаючи на надання доказів направлення боржником запитів до його кредиторів щодо надання кредитних договорів (договорів позики), виписок по рахункам та довідок про стан заборгованості.
Заявником, також, не доведено належними та допустимими доказами наявності інших підстав, передбачених ст. 115 Кодексу України з процедур банкрутства, для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Посилання на військовий стан, суд не приймає, так як зазначені факти є загальновідомими та розповсюджуються на усіх громадян України.
Військовий стан не є підставою для припинення виконання позичальником своїх зобов'язань за кредитним договором.
Отже, зазначені заявником обґрунтування інших підстав для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність не знайшло свого документального підтвердження, тобто не доведено належними доказами.
Згідно ч.4 ст. 119 Кодексу про банкрутство, господарський суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність, якщо, відсутні підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність.
Враховуючи те, що заявник не довів наявності підстави для відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, суд дійшов до висновку про відмову у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Заявником не доведено відсутності у нього, чи неможливості отримання інших доказів (судові рішення, правочини, первинні бухгалтерські документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення (зокрема банківські виписки, платіжні доручення, видаткові накладні, довідки, листи, протоколи), інші належні докази) на підтвердження наявності у нього заборгованості, які б доводили факт невиконання ним своїх зобов'язань, а у випадку загрози неплатоспроможності - потенційну можливість такого невиконання.
Збирання доказів по справі не є обов'язком суду, крім випадків, які прямо встановлено нормами Господарського процесуального кодексу України.
Керуючись статтями 1, 2, 113, 115, 119 Кодексу України з процедур банкрутства, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд
Відмовити фізичній особі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) у відкритті провадження у справі про неплатоспроможність.
Ухвала набрала законної сили з моменту її винесення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст.ст.254- 257 Господарського процесуального кодексу України.
Ухвалу складено та підписано - 30.06.25.
Суддя О.О. Юлдашев