номер провадження справи 4/110/24
16.06.2025 Справа № 908/1809/24
м.Запоріжжя Запорізької області
Суддя господарського суду Запорізької області Зінченко Н.Г., розглянувши матеріали клопотання вих. № б/н, сформоване в системі «Електронний суд» ЄСІТС 30.05.2025, (вх. № 11188/08-08/25 від 02.06.2025), Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24
за позовом ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), ( АДРЕСА_1 )
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», (69006, м. Запоріжжя, вул. Північне шосе, буд. 69А)
про стягнення 738 540,00 грн.
За участю представників сторін:
від позивача (стягувача): Чорний І.В. на підставі Виписки з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (в режимі відеоконференції);
від відповідача (заявника, боржника): Кузнецов І.С., на підставі Ордеру на надання правничої допомоги серія АР № 1028667 від 10.01.2023 (в режимі відеоконференції);
30.05.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя звернулося до Господарського суду Запорізької області з клопотанням вих. № б/н (сформоване в системі «Електронний суд» ЄСІТС 30.05.2025 (вх. № 11188/08-08/25 від 02.06.2025) про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2025 у справі № 908/1809/24, яким просить суд на підставі ст. 331 ГПК України розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 з 30.06.2025 по 30.11.2025 включно зі сплатою рівними частинами по 123 090,00 грн. У клопотанні заявник просив не видавати наказ на виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2025 у справі № 908/1809/24 одразу після повернення справи судом апеляційної інстанції до розгляду цього клопотання.
Згідно Протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 02.06.2025 клопотання вих. № б/н (сформоване в системі «Електронний суд» ЄСІТС 30.05.2025 (вх. № 11188/08-08/25 від 02.05.2025) Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 передано на розгляд судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 03.06.2025 судом заява про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1809/24 прийнята до розгляду та призначено судове засідання на 16.06.2025.
В судове засідання 16.06.2025 з'явилися представники позивача (стягувача) та відповідача (боржника, заявника) відповідача (заявника, боржника). Судове засідання проводилося в режимі відеоконференції з використанням системи відеоконференцзв'язку vkz.court.gov.ua.
До системи відеоконференцзв'язку 16.06.2025 приєдналися представники позивача (стягувача) та відповідача (заявника, боржника).
За приписами ч. 2 ст. 331 ГПК України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.
З урахуванням викладеного, в судовому засіданні 16.06.2025 заяву про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1809/24 розглянуто, проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Відповідно до ч. 4 ст. 233 ГПК України дану ухвалу постановлено за результатами оцінки доказів, поданих учасниками справи та долучених судом до матеріалів справи.
12.06.2025 через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС до господарського суду Запорізької області надійшли Заперечення (вх. № 12098/08-08/25 від 13.06.2025) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24. В обґрунтування своїх заперечень позивач (стягувач) зазначає, що наведені відповідачем в клопотання про розстрочення виконання рішення суду у справі № 908/1809/24 доводи є безпідставними та необґрунтованими. Зокрема, посилання відповідача на введення воєнного стану внаслідок військової агресії РФ проти України не є доказом наявності форс-мажорних обставин щодо виконання ТОВ «МІК» зобов'язань за укладеним між сторонами у спорі договором про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023 та не є беззаперечною підставою для надання відповідачу розстрочки виконання судового рішення. Так, згідно умов договору № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023 єдиним документом, що може звільнити відповідача від нарахованих штрафних санкцій, - це оригінал Сертифікату Торгово-промислової палати України з попередньо надісланим повідомленням про настання форс-мажорних обставин. Крім того, згідно п. 9.1. договору сторони звільняються від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором у разі виникнення обставин непереборної сили, які не існували під час укладання договору та виникли поза волею сторін. Водночас, у п. 12.7 договору сторони закріпили, що військова агресія РФ проти України не може бути підставою для невиконання цього договору. Згідно ст. 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення. Статтею 13 цього Закону встановлено, що органами забезпечення Державної прикордонної служби України є підприємства, установи, а також підрозділи технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення її діяльності, які функціонують як самостійно, так і в складі відповідно центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіальних органів, Морської охорони, інших органів охорони державного кордону, навчальних закладів Державної прикордонної служби України. Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» одними із обов'язків Державної прикордонної служби України є участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, протимінної діяльності, а також у заходах з відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України; участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, протимінної діяльності, а також у заходах з відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України. З наведеного вбачається, що на Державну прикордонну службу України, як правоохоронний орган спеціального призначення, покладається протидія збройній агресії проти України, зокрема протидія збройній агресії РФ проти України, яка почалася 24.02.2022. Згідно ст. 16 Закону України «Про оборону України» підприємства, установи та організації усіх форм власності виконують державні контракти (договори), укладені за результатами проведення оборонних закупівель, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву, здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та інші послуги, що не передбачені державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель. Посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг. Зважаючи на наведене, швидке, достатнє матеріально-технічне забезпечення усіх органів, які беруть пряму участь у відсічі збройної агресії РФ проти України має бути пріоритетом у діяльності не тільки органів державної влади і місцевого самоврядування, а й суб'єктів господарювання. Водночас, невиконання відповідачем умов договору у визначені строки призвело до того, що позивач взагалі не отримав тих товарів, які йому необхідні для належного виконання поставлених перед ним завдань щодо відсічі збройної агресії РФ, позивачу довелось (чи доведеться) здійснити пошук нових постачальників, укладення нових договорів, що потребує використання додаткових фінансових та організаційних ресурсів, а також відтерміновується у часі належне виконання ним обов'язків, передбачених законодавством щодо оборони країни. Таким чином, доводи відповідача про те, що неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань щодо постачання товарів військового призначення в умовах воєнного стану позивачу, який є одним з органів забезпечення Державної прикордонної служби України, яка натомість задіяна у відсічі збройної агресії РФ, не було заподіяно збитків, є необґрунтованими. Також позивач зауважує, що з матеріалів справи не вбачається, а відповідачем не спростовано, що відповідач, укладаючи договір в умовах воєнного стану, під час якого відбуваються активні бойові дії із застосуванням, зокрема і ракетного озброєння, вжив усіх можливих заходів щодо належного виконання умов укладеного договору, зокрема забезпечив виробничі підрозділи альтернативними джерелами електропостачання, вжив заходів щодо пристосування графіку робочого часу його працівників у відповідності до графіків відключень електроенергії тощо. Також з умов договору не вбачається, що товар, який мав бути поставлений позивачу, підлягав обов'язковому виготовленню лише відповідачем. Наведене, з огляду на необхідність належного виконання відповідачем умов договору, не виключало можливості придбання аналогічного товару в інших виробників чи постачальників. На підставі зазначеного, позивач просить суд відмовити ТОВ «МІК» в задоволенні клопотання про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24.
Розглянувши клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області у справі № 908/1809/24, суд вважає, що клопотання не підлягає задоволенню у зв'язку з наступним.
Як з'ясовано судом, 27.06.2024 до господарського суду Запорізької області через підсистему «Електронний суд» ЄСІТС надійшла позовна заява вих. № б/н, сформована в підсистемі «Електронний суд» ЄСІТС 27.06.2024, (вх. №2000/08-07/24 від 27.06.2024) ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), АДРЕСА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про стягнення 290 540,00 грн. пені та 448 000,00 грн. штрафу за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023, а всього 738 540,00 грн. грошових коштів.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.06.2024 справу № 908/1809/24 за вищевказаною позовною заявою розподілено судді Зінченко Н.Г.
Ухвалою господарського суду Запорізької області від 02.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/1809/24 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 4/110/24, вирішено здійснювати розгляд справи без повідомлення (виклику) учасників справи.
Рішенням господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 позов ІНФОРМАЦІЯ_1 задоволено частково. Вирішено стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 73 854,00 грн. штрафних санкцій та 8 862,48 грн. судового збору. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 скасовано в частині відмови в задоволенні позовних вимог, в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову. Вирішено стягнути з ТОВ «МІК» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 664 686,00 грн. штрафних санкцій. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Також вирішено стягнути з ТОВ «МІК» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) судовий збір, сплачений за подання апеляційної скарги, у розмірі 11 964,35 грн.
12.06.2025 Господарським судом Запорізької області на виконання рішення від 04.09.2024 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 20.05.2025 у справі № 908/1809/24 видано відповідний наказ.
Мотивуючи заяву про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 заявник зазначає, що на даний момент своєчасне і повне виконання зазначеного судового рішення ускладнене тим, що заявник перебуває у скрутному матеріальному становищі. Так, в період дії воєнного стану з метою виконання договірних зобов'язань грошові кошти підприємства направляються для закупівлі матеріалів та комплектуючих, оплати робіт і послуг осіб, задіяних у цьому процесі, у зв'язку з чим одночасне стягнення такої значної суми неустойки за рішенням суду у справі № 908/1809/24 в розмірі 738 540,00 грн. є значним і обтяжливим для ТОВ «МІК» непередбаченим надмірним тягарем, та може призвести до неможливості і ускладнення виконання рішення суду. Як свідчать матеріали справи, ТОВ «МІК» виконує завдання (виробництво та поставку товарів воєнного призначення) по забезпеченню потреб Збройних Сил України, працівники якого відповідача мають бронювання за наказом Міністерства оборони України № 247 дск від 26.12.2024 на 2025 рік. Також, підприємство має значну кількість працівників, яких необхідно забезпечувати заробітною платою, з якої в свою чергу оплачуються обов'язкові податки і збори до державного бюджету. За 1й квартал 2025 - 1097 осіб, фонд заробітної плати склав 22 943,80 тис.грн. (22 млн. грн), що підтверджується звітом із праці 1-ПВ за 1й квартал 2025 (рядки «Середньооблiкова кiлькiсть штатних працiвникiв» і «Фонд оплати працi штатних працiвникiв, тис.грн»). Отже, ТОВ «МІК» докладає значні зусилля і витрати для зміцнення обороноздатності країни, несе значні витрати на оплату податків і щомісячно оплату заробітної плати та зборів. Це доводить важливість збереження ТОВ «МІК» критично важливого підприємства для відсічі збройної агресії російської федерації проти України з виконання завдань із задоволення потреб Збройних Сил, інших військових формувань, зокрема, з виготовлення форменого одягу. Крім того, відповідач просить суд зауважити, що матеріалами справи доведено, що у позивача не виникло жодних збитків. Відтак, з врахуванням цих обставин, відповідач неспроможний на даний час сплатити заборгованість в повному розмірі, у зв'язку із чим відповідач просить суд розстрочити виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 з 30.06.2025 по 30.11.2025 включно зі сплатою рівними частинами по 123 090,00 грн.
Надаючи оцінку доводам ТОВ «МІК» (відповідача у справі, заявника) щодо необхідності надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24, суд виходить з наступного:
Відповідно до ст. 129-1 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.
Право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав особи і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов'язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Савіцький проти України» (Заява № 38773/05) від 26.07.2012 суд наголосив, що право на суд, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній із сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.
Разом з тим, за приписами ч., ч. 1, 2 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення.
Частиною третьою цієї ж ГПК України встановлено, що підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує ступінь вини відповідача у виникненні спору, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови. (ч. 5 ст. 331 ГПК України).
Вказана норма чітко встановлює, що строк для відстрочення та розстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року саме з дня ухвалення рішення, яке підлягає розстроченню.
В даному випадку період розстрочення рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 не може перевищувати більше одного року та тривати більше ніж до 05.09.2025.
Розстрочка - це виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом.
Таким чином, запроваджений процесуальними нормами права механізм відстрочення/розстрочення виконання судового рішення є винятковою мірою, який спрямований на досягнення кінцевої мети судового розгляду виконання ухваленого судом рішення.
Отже, питання щодо надання відстрочки або розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі.
Системний аналіз чинного законодавства свідчить, що підставою для відстрочення/розстрочення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк.
Вирішуючи питання про відстрочку/розстрочку господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Господарський процесуальний кодекс України не визначає переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, тому суд оцінює докази, що підтверджують зазначені обставини за правилами, встановленими цим Кодексом.
Тобто, можливість відстрочення/розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку у будь-якому випадку пов'язується з об'єктивними, непереборними, винятковими обставинами, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення. При цьому рішення про відстрочку/розстрочку виконання рішення суду має ґрунтуватись на додержанні балансу інтересів стягувача та боржника.
Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежать, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.
Рішенням Суду у справі «Глоба проти України» № 15729/07 від 05.07.2012 суд повторює, що пункт 1 статті 6 Конвенції, inter alia (серед іншого), захищає виконання остаточних судових рішень, які у державах, що визнали верховенство права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду одній зі сторін. Відповідно виконанню судового рішення не можна перешкоджати, відмовляти у виконанні або надмірно його затримувати. Держава зобов'язана організувати систему виконання судових рішень, яка буде ефективною як за законодавством, так і на практиці. Також Суд зазначає, що саме на державу покладається обов'язок вжиття у межах її компетенції усіх необхідних кроків для того, щоб виконати остаточне рішення суду та, діючи таким чином, забезпечити ефективне залучення усього її апарату. Не зробивши цього, вона не виконає вимоги, що містяться у пункті 1 статті 6 Конвенції.
Обґрунтовуючи необхідність надання розстрочки виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 заявник посилається скрутне матеріальне становище та на наявність непередбачуваних обставин, які пов'язані з військовою агресією збройних сил Російської Федерації проти України та введенням на території України режиму воєнного стану.
Дослідивши надані відповідачем в обґрунтування клопотання про розстрочку виконання судового рішення докази та обставини, на які він посилається, суд не знаходить достатньо правових підстав для задоволення цього клопотання з урахуванням наступного.
Згідно із ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За змістом ст. 13 ГПК України встановлений такий принцип господарського судочинства як змагальність сторін, згідно з яким судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Статтею 76 ГПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Тобто, змагальність полягає в тому, що сторони у процесуальній формі доводять перед судом свою правоту, за допомогою доказів переконують суд у правильності своєї правової позиції.
Надані відповідачем до клопотання про розстрочення виконання судового рішення у справі № 908/1809/24 докази Звіт із праці 1-ПВ за 1-й квартал 2025 та Відомості про бронювання працівників ТОВ «МІК» (за наказом Міністерства оборони України № 247 дск від 26.12.2024 на 2025 рік) взагалі не є доказами, які свідчать про фінансово-господарський стан підприємства.
Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, відстрочка та розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру», а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале виконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути оправдано за конкретних обставин справи та є наслідком зменшення вимог щодо розумності строку.
Окрім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого виконання.
Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов'язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, «легітимні сподівання» на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить «майно» цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація «потерпілій стороні» за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як «потерпілої сторони»; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.
Практика Європейського суду з прав людини свідчить, що «державний орган або інша юридична особа не може посилатися на відсутність коштів, щоб не виплачувати борг, підтверджений судовим рішенням. У такому випадку не може прийняти аргумент, що визначає таку відсутність як «виняткові обставини». (§ 40 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Півень проти України» від 29.06.2004)
Нестабільний фінансовий стан відповідача не може бути підставою для звільнення його від обов'язку належного виконання зобов'язань перед позивачем та не робить неможливим виконання рішення суду. Тому посилання заявника на важкий фінансовий стан не є достатньою підставою для розстрочки виконання судового рішення.
Складний фінансовий стан не є беззаперечною підставою для надання розстрочки виконання рішення. Неможливість виплати за судовим рішенням відповідачем має доводитися в загальному порядку. При цьому, відповідачем не надані суду належні і допустимі докази, в розумінні ст., ст. 76, 77 ГПК України, відсутності у нього можливості виконати судове рішення у справі № 908/1809/24.
Тобто, в будь-якому випадку відсутність коштів, тяжкий фінансовий стан боржника не є винятковими обставинами, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та не є підставою для відстрочки або розстрочки виконання рішення.
Частина 2 статті 218 ГК України та стаття 617 ЦК України передбачають, що відсутність у боржника необхідних коштів не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення від відповідальності.
Крім того, згідно усталеної судової практики не вважаються такими, що звільняють від відповідальності, випадками, зокрема, недотримання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, необхідних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів. Це так звані фактори звичайного комерційного ризику, які не можуть бути підставою для звільнення від обов'язку виконати договір.
Заявник також зазначає, що неналежне виконання ТОВ «МІК» зобов'язань за договором про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023 обумовлюється воєнним станом.
В свою чергу, порушення відповідачем зобов'язань за договором про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023 стало підставою судового спору у справі № 908/1809/24 про стягнення з ТОВ «МІК» на користь ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) 738 540,00 грн. штрафних санкцій за порушення строків поставки товару за договором про закупівлю окулярів-маски захисних балістичних № 664-23 (ЦЗ) від 23.08.2023.
Суд зауважує, що відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідач, уклавши договір закупівлі, погодився на запропоновані позивачем умови, в тому числі і умову про пеню та штраф.
Відповідно до ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно ст. 16 Закону України «Про Державну прикордонну службу України» Державна прикордонна служба України є правоохоронним органом спеціального призначення.
Статтею 13 цього ж Закону встановлено, що органами забезпечення Державної прикордонної служби України є підприємства, установи, а також підрозділи технічного, матеріального, медичного та інших видів забезпечення її діяльності, які функціонують як самостійно, так і в складі відповідно центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, його територіальних органів, Морської охорони, інших органів охорони державного кордону, навчальних закладів Державної прикордонної служби України.
Відповідно до ст. 19 Закону України «Про Державну прикордонну службу України», одними із обов'язків Державної прикордонної служби України є участь у взаємодії із Збройними Силами України та іншими військовими формуваннями у ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту на державному кордоні України, міжнародного збройного конфлікту та відсічі збройній агресії проти України шляхом безпосереднього ведення бойових дій; участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, протимінної діяльності, а також у заходах з відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України; участь у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії проти України, протимінної діяльності, а також у заходах з відновлення територіальної цілісності у межах міжнародно визнаного державного кордону України.
З наведеного вбачається, що на Державну прикордонну службу України, як правоохоронний орган спеціального призначення, покладається протидія збройній агресії проти України, зокрема протидія збройній агресії Російської Федерації проти України, яка почалася 24.02.2022.
Згідно ст. 16 Закону України «Про оборону України» підприємства, установи та організації усіх форм власності виконують державні контракти (договори), укладені за результатами проведення оборонних закупівель, в тому числі проводять наукові дослідження та виконують розробки у сфері оборони, створюють і підтримують у готовності мобілізаційні потужності, зберігають матеріальні цінності мобілізаційного резерву, здійснюють на договірних засадах виробництво і поставки Збройним Силам України, іншим військовим формуванням, утвореним відповідно до законів України, та правоохоронним органам продукції, виконують інші роботи, надають комунально-побутові та інші послуги, що не передбачені державними контрактами (договорами) з оборонних закупівель.
Посадові особи підприємств, установ та організацій усіх форм власності несуть відповідальність за підготовку підприємств, установ та організацій до виконання мобілізаційних завдань, збереження матеріальних цінностей мобілізаційного резерву; забезпечують виробництво оборонної продукції та постачання її за призначенням у встановлені строки та за визначеною номенклатурою, а також виконання робіт, надання послуг.
Зважаючи на наведене, швидке, достатнє матеріально-технічне забезпечення усіх органів, які беруть пряму участь у відсічі збройної агресії Російської Федерації проти України має бути пріоритетом у діяльності не тільки органів державної влади і місцевого самоврядування, а й суб'єктів господарювання.
Водночас, невиконання відповідачем умов договору у визначені строки призвело до того, що позивач взагалі не отримав тих товарів, які йому необхідні для належного виконання поставлених перед ним завдань щодо відсічі збройної агресії Російської Федерації, позивачу довелось (чи доведеться) здійснити пошук нових постачальників, укладення нових договорів, що потребує використання додаткових фінансових та організаційних ресурсів, а також відтерміновується у часі належне виконання ним обов'язків, передбачених законодавством щодо оборони країни.
Таким чином, доводи відповідача про те, що неналежним виконанням взятих на себе зобов'язань щодо постачання товарів військового призначення в умовах воєнного стану позивачу, який є одним з органів забезпечення Державної прикордонної служби України, яка натомість задіяна у відсічі збройної агресії Російської Федерації, не було заподіяно збитків, є необґрунтованими.
Крім того, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони с форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Наявність форс-мажорних обставин засвідчується Торгово-промисловою палатою України та уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами відповідно до статей 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати України" шляхом видачі сертифіката.
Таким чином, наявність форс-мажору не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань боржником та має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов'язання, тому доводи ТОВ «МІК» щодо настання надзвичайних подій для боржника, які можуть ускладнити виконання рішення суду, є безпідставними та необґрунтованими.
Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов'язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов'язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.
Із підстав, умов та меж надання розстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки та розстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Поряд з цим, надання розстрочки виконання рішення суду є правом, а не обов'язком суду. Посилання відповідача на обставини, які не підтвердженні засобами доказування, не вказують на ускладнення або неможливість виконання рішення суду та не є підставою для надання відстрочки суб'єкту господарювання.
За таких обставин, відповідачем не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту неможливості виконання рішення.
Питання щодо надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання відстрочки/розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача, так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку розстрочки.
З огляду на те, що виконання судового рішення є невід'ємною складовою права кожного на судовий захист, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів винятковості обставин, з якими закон пов'язує можливість відстрочення/розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд зазначає, що відстрочення та подальше розстрочення виконання рішення у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.
Зважаючи на відсутність доказів на підтвердження виняткових обставин, беручи до уваги відсутність згоди стягувача на надання розстрочки виконання судового рішення, правові підстави для задоволення клопотання про розстрочення виконання рішення суду відсутні.
Таким чином, клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 задоволенню не підлягає.
Керуючись ст., ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд
В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК», м. Запоріжжя про розстрочення виконання рішення Господарського суду Запорізької області від 04.09.2024 у справі № 908/1809/24 відмовити повністю.
Копію даної ухвали направити учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в апеляційному порядку.
Повний текст ухвали складено і підписано 30.06.2025.
Учасники по справі можуть отримати інформацію по справі на офіційному веб-порталі судової влади України за адресою: http://zp.arbitr.gov.ua/sud5009/.
Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч.2 ст. 261 цього Кодексу.
Суддя Н. Г. Зінченко