номер провадження справи 6/67/25
24.06.2025 Справа № 908/1256/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Федько О.А.,
за участю секретаря судового засідання Коваль А.К.,
розглянув у відкритому судовому засіданні в загальному позовному провадженні справу № 908/1256/25
за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» (49074, м. Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, кв. 2)
до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133)
про стягнення грошових коштів,
за участю представників сторін:
від позивача - не з'явився;
від відповідача - Левченко О.О. (в режимі відеоконференції), самопредставництво, витяг ЄДР.
Процесуальні дії по справі.
05.05.2025 до Господарського суду Запорізької області надійшла позовна заява (вх. № 1368/08-07/25) Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» до відповідача: Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» про стягнення суми 2 209 806,04 грн, яка складається з: 1 698 629,04 грн - інфляційних втрат та 511 177,00 - 3% річних.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 05.05.2025, здійснено автоматизований розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/1256/25 та визначено до розгляду судді Федько О.А.
Ухвалою суду від 07.05.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №908/1256/25 за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання призначено на 29.05.2025 о 10 год. 00 хв.
Ухвалою суду від 29.05.2025 закрито підготовче провадження у справі № 908/1256/25, призначено справу № 908/1256/25 до розгляду по суті на 24.06.2025 о 10 год. 00 хв.
У судовому засіданні 24.06.2025 судом в порядку ст. 240 ГПК України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення, роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.
В якості підстави для звернення з позовом позивач зазначив, що між Товариством з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» та Державним підприємством «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі Відокремленого підрозділу «Запорізька атомна електрична станція» укладено договір поставки товару №53-121-01-21-11006 від 22.12.2021, за умовами якого постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти і оплатити товар на загальну суму 6 975 080,40 грн (п. 3.1 договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.12.2022).
Стверджує, що позивачем поставлений товар відповідачеві на загальну суму 6 975 080,40 грн та у зв'язку з настанням першої події зареєстровано податкові накладні.
Позивач зазначає, що сума основного боргу відповідача за вказаним договором складає 6 975 080,40 грн, яка підлягає стягненню за рішенням господарського суду Запорізької області у справі №908/3222/23, яке набрало законної сили.
На підставі частини 2 ст. 625 ЦК України, позивачем нараховано відповідачеві та заявлено до стягнення за прострочення виконання грошових зобов'язань 1 698 629,04 грн інфляційних втрат за загальний період з жовтня 2022 року по березень 2025 року та 511 177,00 грн три проценти річних за період з 15.10.2022 по 01.05.2025.
У відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду 19.05.2025 (вх.. №10258/08-08/25) відповідач заперечив проти позову, просив відмовити у задоволенні позову. Зазначив, що договір поставки № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 знаходиться на тимчасово окупованій території України за адресою: місто Енергодар, Запорізька область, вулиця Промислова, 133. При цьому, первинна документація, у тому числі договір, докази його виконання знаходяться за місцезнаходженням Відповідача, до якої останній не має доступу. Відповідач з посиланням на лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 Торгово-промислової палати України зазначає про наявність форс-мажорних обставин - військової агресії російської федерації проти України. Просить суд врахувати, що введення воєнного стану унеможливило виконання відповідачем зобов'язань, передбачених умовами Договору. Заявлені до стягнення 3% річних уважає несправедливо непомірним тягарем для відповідача і джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для позивача, вбачає підстави для зменшення судом 3% річних, що підлягають стягненню, до мінімально можливого розміру.
21.05.2025 до суду надійшла відповідь на відзив (вх. №10450/08-08/25, сформована в підсистемі Електронний суд 20.05.2025), за змістом якої позивач заперечив проти доводів відповідача, викладених у відзиві. Зокрема, вважає неспроможними доводи Відповідача щодо автоматичного відстрочення виконання ним грошових зобов'язань з підстав настання для нього форс-мажорних обставин, оскільки воєнний стан на території України не означає, що відповідач не може здійснювати підприємницьку діяльність. Акцентує увагу, що факт настання у Відповідача обов'язку з оплати вартості поставленого Товару встановлено рішенням господарського суду Запорізької області по справі № 908/3222/23, отже обставини, встановлені рішенням у даній справі є преюдиціальними.
29.05.2025 позивач надіслав до суду клопотання про долучення доказів, до якого додані копії рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 по справі №908/3222/23 та Постанови Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 у справі №908/3222/23. Вказані докази долучені судом до матеріалів справи.
Представник позивача в судове засідання, призначене на 24.06.2025 не з'явився. 23.06.2025 надіслав до суду заяву (вх. №12844/08-08/25, сформована в підсистемі Електронний суд 23.06.2025), відповідно до якої повідомив, що його представник позбавлений можливості бути присутнім у судовому засіданні 24.06.2025, зазначив про підтримання ним заявлених позовних вимог з підстав, викладених у позовній заяві, просив розглядати справу за відсутності представника ТОВ «Універсал МТЗ».
Одним із одновних принципів господарського судочинства є диспозитивність, що означає здійснення розгляду справи виключно за зверненням особи. Звернення до суду з позовом веде до обов'язку суду розглянути таке звернення та захистити права (інтереси) за наявності підстав для цього.
Водночас позивач наділений, зокрема, обов'язком з'являтися до судових засідань або подати заяву про розгляд справи за його відсутності.
Частиною 1 ст. 202 ГПК України унормовано, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.
Відтак, чинним процесуальним законом передбачено право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні, яке кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності, що було зроблено позивачем. Суд, розглянувши заяву позивача доходить висновку про її задоволення та ухвалює проводити розгляд справи за відсутності представника позивача ТОВ «Універсал МТЗ», оскільки неявка останнього не перешкоджає розгляду справи.
У судовому засіданні представниця відповідача проти позову заперечила з підстав, зазначених у відзиві, просила у позові відмовити, але якщо суд дійде висновку про його задоволення, зменшити розмір трьох процентів річних до мінімально можливого розміру.
Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.
18.01.2024 господарським судом Запорізької області було ухвалено рішення у справі №908/3222/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» до відповідача Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» про стягнення коштів.
Суд вирішив стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом», (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код юридичної особи 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, код ЄДРПОУ ВП 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» (49074, м. Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, к. 2, ідентифікаційний код юридичної особи 39567260) 8 854 742 (вісім мільйонів вісімсот п'ятдесят чотири тисячі сімсот сорок дві) грн 60 коп. основного боргу, 132 821 (сто тридцять дві тисячі вісімсот двадцять одну) грн 14 коп. судового збору та 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн 00 коп. судових витрат на професійну правничу допомогу.
Постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22.04.2025 вказане рішення господарського суду Запорізької області залишено без змін.
З огляду на викладене, рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 у справі №908/3222/23 набрало законної сили 22.04.2025.
Статтею 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено підстави звільнення від доказування. Зокрема, господарським процесуальним законодавством визначено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (частина 3 ст. 75 ГПК України).
Преюдиціальність - обов'язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, адже їх істину вже встановлено у рішенні чи вироку, і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами. Вказану правову позицію висловлено Верховним Судом у постанові від 23.05.2018 у справі №910/9823/17.
Не потребують доказування преюдиціальні обставини, тобто встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, - при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. При цьому не має значення, в якому саме процесуальному статусі виступали відповідні особи у таких інших справах - позивачів, відповідачів, третіх осіб тощо. Преюдиціальне значення процесуальним законом надається саме обставинам, встановленим судовими рішеннями (в тому числі в їх мотивувальних частинах), а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом.
Оскільки рішення господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 року у справі №908/3222/23 набрало законної сили, таке судове рішення має преюдиціальне значення, а встановлені в ньому факти повторного доведення не потребують.
Так, рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 встановлено, що 22.12.2021 між ТОВ «Універсал МТЗ» (Постачальник) та ДП «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» в особі ВП «Запорізька атомна електрична станція», (Покупець) укладено Договір поставки товару № 53-121-01-21-11006, відповідно до умов якого Постачальник зобов'язується поставити, а Покупець прийняти та оплатити товар, перелік якого наведено в цьому пункті Договору, на загальну суму 6 975 080,40 грн з ПДВ (п. 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.12.2022).
Строк поставки товару: грудень 2021 року - листопад 2022 року (п. 1.2 Договору).
За змістом п. 12.1 Договору цей Договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами і діє до 31.01.2023.
В пункті 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 15.12.2022 сторонами погоджено, що вартість товару за Договором складає 5 812 567,00 грн, крім того ПДВ 20 %: 1 162 513,40 грн, загальна вартість разом: 6 975 080,40 грн.
Умовами п. 4.1 Договору визначено, що поставка товару здійснюється на умовах DDP (м. Енергодар) відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010. Вантажоодержувач: ЗВ ВП «Складське господарство» ДП «НАЕК «Енергоатом» м. Енергодар, вул. Промислова 122 (склад).
Постачальник зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН у строки, визначені для реєстрації податкових накладних чинним законодавством з дотриманням вимог Законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронні довірчі послуги». Електронна адрес Покупця для листування в рамках адміністрування ПДВ: pdvzaes@mgw.npp.zp.ua. (п. 4.4 Договору)
В пункті 3.2 Договору встановлено, що оплата за поставлений товар здійснюється протягом 60 календарних днів з дати поставки товару шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника.
Оплата Покупцем частини вартості товару у розмірі суми ПДВ здійснюється після реєстрації Постачальником належним чином оформленої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН) (п. 3.3 Договору).
Матеріали справи свідчать, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання за Договором, а саме здійснив поставку відповідачу обумовленого Договором товару на загальну суму 6 975 080,40 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 14 від 03.08.2022 на суму 374 679,00 грн, № 17 від 03.08.2022 на суму 1 320 895,92 грн, № 18 від 03.08.2022 на суму 1 411 524,36 грн, № 19 від 13.10.2022 на суму 1 109 331,48 грн, № 20 від 13.10.2022 на суму 1 120 616,64 грн, № 21 від 13.10.2022 на суму 845 536,20 грн, № 22 від 10.11.2022 на суму 507 040,80 грн, № 23 від 10.11.2022 на суму 285 456,00 грн.
Зазначені вище видаткові накладні підписані уповноваженими особами Постачальника і Покупця, підписи представників сторін скріплені печатками Товариств.
Отже, факт поставки позивачем відповідачу товару згідно умов Договору № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 на суму 6 975 80,40 грн. є доведеним.
При цьому судом установлено, що строк оплати всіх зазначених вище за текстом рішення видаткових накладних станом на час вирішення спору судом вже настав.
Таким чином, судом про розгляді справи №908/3222/23 установлено, що загальна заборгованість відповідача перед позивачем за Договором № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 становить 6 975 080,40 грн.
Доказів сплати відповідачем грошових сум, стягнутих рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 по справі №908/3222/23 матеріали справи №908/1256/25 не містять.
У зв'язку з зазначеним, ТОВ «Універсал МТЗ» звернулось до господарського суду за захистом порушених прав з позовом про стягнення трьох процентів річних та інфляційних втрат.
Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.
Відповідно до 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (частина 2 ст. 11 ЦК України).
Відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.1 ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання, зокрема, припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно з частиною 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі аналізу зазначених правових норм суд дійшов висновку, що прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов'язальних відносин сторін, не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов'язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України сум.
Право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.
Отже, якщо судове рішення про стягнення з боржника коштів фактично не виконано, кредитор вправі вимагати стягнення з нього в судовому порядку сум інфляційних нарахувань та процентів річних аж до повного виконання грошового зобов'язання.
Як убачається з обставин спору, відповідачем не виконано грошове зобов'язання перед позивачем за Договором поставки товару № 53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 в сумі 6 975 080,40 грн, яке встановлено рішенням Господарського суду Запорізької області у справі №908/3222/23 від 18.01.2024, що набрало законної сили.
Відповідач факт наявності простроченої заборгованості не спростував, доказів погашення вказаної заборгованості, стягнутої рішенням суду, під час розгляду справи не надав. Відтак наявні правові підстави для нарахування відповідачеві 3% річних та інфляційних втрат на зазначену суму заборгованості.
Визначаючи період нарахування суми трьох процентів річних та інфляційних втрат на суму заборгованості в розмірі 6 975 080,40 грн грн, визначену рішенням господарського суду Запорізької області від 18.01.2024 по справі №908/3222/23, суд виходить з такого.
Умовами пунктів 3.2 Договору №53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 сторони погодили, що розрахунок за поставлений товар здійснюється шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 60 календарних днів з дати поставки товару.
Отже, з моменту поставки товару та отримання відповідачем певного його обсягу, вказаного в п. 1.1 Договору, враховуючи встановлений пунктом 3.2 Договору строк оплати, кінцевим терміном оплати за поставлений обсяг товару є 60-й календарний день щодо кожної окремої партії товару, поставка якої оформлена відповідною видатковою накладною.
Матеріалами справи підтверджено та не заперечується сторонами отримання відповідачем товару на виконання умов договору №53-121-01-21-11006 від 22.12.2021 партіями, зокрема, згідно видаткових накладних від 03.08.2022 №№14, 17, 18 відповідачем отримано товар на загальну суму 3 107 099,28 грн. Ураховуючи умови п. 3.2 договору, останнім днем оплати отриманого за вказаними видатковими накладними товару є 03.10.2022.
Згідно видаткових накладних від 13.10.2022 №№19, 20, 21 відповідачем отримано товар на загальну суму 3 075 484,32 грн, відтак останнім днем оплати отриманого за вказаними видатковими накладними товару є 12.12.2022.
Згідно видаткових накладних від 10.11.2022 №№22, 23 відповідачем отримано товар на загальну суму 792 496,80 грн, відтак останнім днем оплати отриманого за вказаними видатковими накладними товару є 09.01.2023.
Таким чином, суд вважає обґрунтованим нарахування відповідачеві відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України трьох процентів річних за період з 15.10.2022 по 01.05.2025 та інфляційних втрат за період з жовтня 2022 по березень 2025 на суму основного боргу в розмірі 3 107 099,28 грн (за видатковими накладними №№14, 17, 18); 3% річних за період з 15.12.2022 по 01.05.2025 та інфляційних втрат за період з грудня 2022 по березень 2025 на суму основного боргу в розмірі 3 075 484,32 грн (за видатковими накладними №№19, 20, 21); 3% річних за період з 15.01.2023 по 01.05.2025 та інфляційних втрат за період з січня 2023 по березень 2025 на суму основного боргу в розмірі 792 496,80 грн (за видатковими накладними №№22, 23).
Перевіривши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що в частині їх розрахунку з суми основного боргу в розмірі 3 075 484,32 грн, позивачем допущено помилку, в іншій частині розрахунки виконані правильно. За розрахунком суду інфляційні втрати на вказану суму боргу складають 697 865,74 грн. Відтак, загальна сума інфляційних втрат складає 1 698 629,02 грн. В цій частині позовні вимоги суд задовольняє.
Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних в загальній сумі 511 177,00 грн, суд дійшов висновку, що вони виконані позивачем правильно.
У відзиві відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру трьох процентів річних, яке обумовлено сукупністю надзвичайних обставин, які вплинули на здатність відповідача своєчасно розрахуватись за поставлену продукцію.
Зокрема, відповідач вказує, що своєчасному виконанню грошового зобов'язання за договором перешкодило настання форс-мажорних обставин, з урахуванням їхнього підтвердження листом Торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1.
Зазначає, що у зв'язку з обставинами тимчасової окупації військами рф Запорізької АЕС, яка є філією «ВП» АТ «НАЕК «Енергоатом», з 11 вересня 2022 року ЗАЕС повністю зупинена (шість енергоблоків-«тисячників» сумарною потужністю 6000 МВт тимчасово окупованої ЗАЕС наразі не працюють), відпуск електричної енергії у мережу зі станції не здійснюється. Разом з цим, для підтримання життєздатності атомних блоків живлення станції відбувається за рахунок виробленої електричної енергії іншими атомними станціями України.
Також вказує, що АТ «НАЕК «Енергоатом» внесене до Переліку об'єктів державної власності, що мають стратегічне значення для економіки і безпеки держави (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04 березня 2015 року № 83). Так, частка електроенергії, виробленої атомними електростанціями АТ «НАЕК «Енергоатом», в загальному обсязі електроенергії, виробленої в Україні в 2021 році, склала 55,1%. За 2022 рік загальне виробництво електроенергії в Україні скоротилося на 27,5% в порівнянні з 2021 роком. Виробництво е/е на АЕС впало на 28%. Станом на 2023 рік, вперше за всю історію атомної енергетики, Запорізька АЕС недоступна українській енергосистемі через тимчасову окупацію, яка триває і на поточну дату. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом». В свою чергу стала робота енергетичних об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об'єктів.
Внаслідок масованих ракетних атак і атак БПЛА об'єктам енергетичної системи України спричинено значну шкоду. Відповідач зазначає, що основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС.
Відповідно до наказу Міністерства енергетики України від 29 січня 2025 року № 40 «Про визначення підприємств паливно-енергетичного комплексу критично важливими для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період (Протокол № 65)» АТ «НАЕК «Енергоатом» підтверджено статус як критично важливого підприємства для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.
Оцінивши доводи представника відповідача в обґрунтування підстав для зменшення суми трьох процентів річних суд зазначає таке.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Відповідно до ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.
Згідно з частиною 2 статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» військові дії вважаються форс-мажорними обставинами, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Наразі строк дії режиму воєнного стану в Україні продовжений та діє на час винесення судового рішення.
Господарський суд наголошує, що форс-мажор (військова агресія рф проти України) повинен бути у причинному зв'язку з негативними наслідками для підприємницької діяльності сторони договору.
Сторона, яка посилається на такі обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань.
Ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Війна як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із нею обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Однак, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
Лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим), не доводить наявність причинно-наслідкового зв'язку між відповідними обставинами, зокрема, військовою агресією російської федерації проти України, та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором поставки.
При цьому наслідки військової агресії російської федерації проти України негативно відображуються на всіх без виключення сферах господарської діяльності та впливають на діяльність суб'єктів господарювання, у тому числі позивача, який так само здійснює господарську діяльність у складних економічних умовах та правомірно очікує на сплату йому відповідачем боргу у встановлені строки, а враховуючи порушення таких строків з боку відповідача, на компенсацію від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.
При цьому форс-мажор не звільняє від обов'язку виконати зобов'язання, а звільняє виключно від відповідальності за невиконання зобов'язання (неустойка у формі штрафу та пені, відшкодування збитків).
Отже, суд відхиляє аргумент відповідача щодо звільнення його від виконання обов'язку оплатити три проценти річних та інфляційні втрати у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України та введенням в Україні воєнного стану.
Відповідно до частини 1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 вказала, зокрема, про те, що з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника.
Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
Таким чином, Верховний Суд зробив висновок про можливість зменшення відповідальності за порушення грошових зобов'язань, зокрема, 3% річних, за наявності виняткових, надзвичайних обставин.
За приписами ч. ч. 5, 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.
Суд ураховує наведені відповідачем обставини в обґрунтування зменшення 3% річних, а також те, що АТ «НАЕК «Енергоатом» входить до переліку підприємств, які мають стратегічне значення для економіки та безпеки держави, оскільки здійснює управління усіма діючими атомними електростанціями на території України та виробляє понад 50% усієї електричної енергії Об'єднаної енергетичної системи України. Безпека держави та населення України знаходяться у безпосередній залежності від сталої роботи об'єктів АТ «НАЕК «Енергоатом». В свою чергу, стала робота енергетичних об'єктів «НАЕК «Енергоатом» залежить від повного та своєчасного фінансування всіх виробничих потреб цих об'єктів. При цьому основним постачальником електричної енергії у цей критично важливий для України період є АЕС. Збереження нормального режиму роботи системи атомних електростанцій є гарантією забезпечення економіки та забезпечення населення держави електроенергією в умовах втрат, завданих країною-агресором.
Ураховуючи викладене, з метою дотримання балансу інтересів сторін, суд ухвалив зменшити розмір трьох процентів річних на 80%, що складає 102 235,40 грн, та в цій частині задовольняє позовні вимоги про стягнення з відповідача трьох відсотків річних.
Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
За приписами ч. 3 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Приписами ст. ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Згідно із ст.ст. 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Ураховуючи встановлені обставини у даній справі, предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку про задоволення позову частково, стягнення з відповідача суми трьох відсотків річних в розмірі 102 235,40 грн та інфляційних втрат в розмірі 1 698 629,02 грн.
Таким чином, позовні вимоги задоволені судом частково.
Щодо розподілу судових витрат.
Згідно з п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України до основних засад (принципів) господарського судочинства, віднесено, зокрема, відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення.
Позивачем при зверненні до суду сплачено судовий збір у розмірі 33147,10 грн згідно платіжної інструкції №927 від 29.04.2025.
Відповідно до частини 4 ст. 129 ГПК України, судові витрати щодо судового збору у справі покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до частини 9 ст. 129 ГПК України, якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.
Судом задоволено позовні вимоги частково, стягнуто з відповідача інфляційні втрати у розмірі 1 698 629,02 грн та три відсотки річних у сумі 102 235,40 грн. При цьому суд вказав на правильність розрахунку трьох процентів річних, здійсненого позивачем, в розмірі 511 177,00 грн, розмір яких зменшено на 80 відсотків за клопотанням відповідача. У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, суд покладає на останнього судові витрати зі сплати судового збору повністю, без урахування зменшення трьох процентів річних. Відтак, судовий збір у розмірі 33 147,10 грн підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (01032, м. Київ, вул. Назарівська, буд. 3, ідентифікаційний код 24584661) в особі філії «Відокремлений підрозділ «Запорізька атомна електрична станція» Акціонерного товариства «Національна атомна енергогенеруюча компанія «Енергоатом» (71503, Запорізька область, м. Енергодар, вул. Промислова, буд. 133, ідентифікаційний код 19355964) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Універсал МТЗ» (49074, м. Дніпро, вул. Сагайдачного, буд. 1А, кв. 2, ідентифікаційний код 39567260) три проценти річних в розмірі 102 235,40 грн (сто дві тисячі двісті тридцять п'ять гривень 40 коп.); інфляційні втрати в розмірі 1 698 629,02 грн (один мільйон шістсот дев'яносто вісім тисяч шістсот двадцять дев'ять гривень 02 коп.), судовий збір в розмірі 33 147,09 грн (тридцять три тисячі сто сорок сім гривень 09 коп.).
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
В іншій частині позову відмовити.
Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України, рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено згідно з вимогами ст. 238 ГПК України та підписано - 30.06.2025.
Рішення розміщується в Єдиному державному реєстрі судових рішень за вебадресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.
Суддя О.А. Федько