61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.:(057) 702-07-99, факс: (057) 702-08-52,
гаряча лінія: (096) 068-16-02, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua,
код ЄДРПОУ: 03499901,UA368999980313151206083020649
іменем України
30.06.2025 м. Харків Справа №905/665/23
Господарський суд Донецької області у складі судді Ніколаєвої Л.В.,
розглянувши справу №905/665/23
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, 4Д)
до відповідача Науково-виробничого приватного малого підприємства «Промтехконструкція» (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дружби, 61)
про стягнення 286 000,86 грн,
без повідомлення (виклику) сторін,
Суть спору: ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» звернулось до Господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з НВ ПМП «Промтехконструкція» 286 000,86 грн, з яких 201 214,45 грн - заборгованість за спожиту електроенергію, 7 334,34 грн - 3% річних, 42 910,60 грн - інфляційні втрати, 34 541,47 грн - пеня.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору про постачання електричної енергії споживачу №713 від 01.01.2019 в частині повної та своєчасної оплати електричної енергії за період лютий - травень 2022 року.
14.07.2023 господарським судом постановлено ухвалу, якою прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено сторонам строки для подання заяв по суті справи.
07.08.2023 за вх. №7377/23 (засобами електронного зв'язку) та 10.08.2023 за вх.№ 7516/23 (засобами поштового зв'язку) господарський суд одержав відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить суд відмовити у задоволенні позову з посиланням на те, що з початком військової агресії Російської Федерації проти України нежитлове приміщення відповідача, що є об'єктом постачання електричної енергії, використовується іншою особою, якою фактично споживалась електрична енергія. Одночасно, відповідач зазначає, що порушення умов договору відбулось у зв'язку з настанням обставин непоборної сили (форс-мажорних обставин) - військовою агресією Російської Федерації проти України, які підтверджені листом ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 та які зумовили припинення діяльності підприємства, споживання електричної енергії іншою особою, погіршення фінансового стану відповідача, та, відповідно, неможливість оплати рахунків за електроенергію. При цьому, відповідач звертає увагу, що через раптовість настання подій непереборної сили та релокацію підприємства, відповідач був позбавлений можливості здійснити повідомлення позивача в порядку п. 12.4 договору.
Щодо позовних вимог про стягнення 3% річних, інфляційних втрат та пені, відповідач зазначає, що він не споживав електричну енергію у спірний період та у нього не виник обов'язок з оплати електричної енергії у визначені строки. Також відповідач посилається на ст. 233 ГК України, ст. 551 ЦК України та вказує, що через відсутність фінансової можливості сплата 3% річних, інфляційних втрат та пені є непосильним для нього тягарем. Одночасно відповідач, з посиланням на приписи пп. 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 №332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 №413), просить відмовити в частині позовних вимог про стягнення пені.
Крім того, у прохальній частині відзиву відповідач просить суд надати додатковий строк 10 днів для подання доказу зайняття приміщення іншою особою.
Щодо клопотання відповідача про встановлення додаткового строку для подання доказу.
Відповідно до ст. 80 ГПК України відповідач повинен подати суду докази разом з поданням відзиву. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.
В обґрунтування клопотання відповідач посилається на те, що доказ, який підтверджує факт зайняття приміщення іншою особою не може бути поданий до суду без її згоди, тому відповідач звернувся до неї для отримання такої згоди.
Між тим, матеріали відзиву не містять жодних доказів на підтвердження посилань відповідача щодо звернення до іншої особи з метою отримання згоди на подання доказу зайняття нею приміщення, а тому клопотання відповідача залишено судом без задоволення як таке, що заявлено без дотримання вимог ст. 80 ГПК України.
Одночасно, з огляду на тривалий час розгляду цієї справи, відповідач мав можливість та достатньо часу для того, щоб подати до суду додаткові докази (з клопотанням про поновлення строку на їх подання з зазначенням поважних причин його пропуску), однак будь-яких доказів від відповідача до суду не надійшло.
17.08.2023 за вх. 07-10/3300/23 (через підсистему «Електронний суд») господарський суд одержав відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами, викладеними у відзиві, з огляду на те, обов'язок з оплати за спожиту електричну енергію покладений на відповідача на підставі договору про постачання електричної енергії, та умови договору не передбачають покладення такого обов'язку на іншу особу, а відповідач не позбавлений права зворотної вимоги до іншої особи. Позивач також посилається на те, що при здійсненні нарахувань позивач використовує інформацію про спожиті відповідачем обсяги електричної енергії, яку надає оператор системи розподілу, дані від якого є пріоритетними. Крім того, позивач вказує, що форс-мажорні обставини не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов'язань до договору, відповідач не повідомляв постачальника про остаточне припинення користування електричною енергією або звільнення приміщення, не надавав заяву про розірвання договору. Нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат здійснено позивачем відповідно до умов договору та положень діючого законодавства України, а наведені у відзиву доводи, за позицією позивача, не свідчать про винятковість ситуації як підставу для зменшення розміру штрафних санкцій.
12.12.2023 за вх. 07-10/6317/23 (через підсистему «Електронний суд») на виконання ухвали суду від 14.07.2023 господарський суд одержав додаткові пояснення позивача щодо визначення ціни електричної енергії за квітень та травень 2022 року.
10.01.2024 за вх. 07-07/318/24 (через підсистему «Електронний суд») господарським судом одержано повідомлення позивача про зміну адреси учасника справи, в якому зазначено, що він змінив своє місцезнаходження та на теперішній час юридичною адресою останнього є 49044, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових стрільців, буд. 4 Д.
На підставі ч. 4 ст. 240 ГПК України 30.06.2025 господарським судом підписано рішення без його проголошення.
Щодо строку розгляду справи.
Справа розглянута з перевищенням строку, встановленого ст. 248 ГПК України, з об'єктивних причин, пов'язаних з дією воєнного стану на території України, поточною ситуацією у м. Харків, який є прифронтовим містом, особливим режимом роботи суду в умовах воєнного стану (дистанційний (віддалений) режим роботи суду або в приміщенні суду (за необхідності та в умовах безпеки), обмежений доступ до приміщення суду).
Розглянувши матеріали справи, господарським судом встановлено наступне.
01.01.2019 між ТОВ «Донецькі енергетичні послуги» (постачальник, позивач) та НВ ПМП «Промтехконструкція» (споживач, відповідач) укладено договір про постачання електричної енергії споживачу №713 шляхом підписання останнім заяви-приєднання до нього.
Договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником та укладається з урахуванням ст. ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до цього договору, згідно із заявою-приєднанням, яка є додатком до цього договору (п. 1.1.договору).
За цим договором постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору (п. 2.1 договору).
Датою початку постачання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком до цього договору, якщо інша дата не визначена комерційною пропозицією, але в будь-якому випадку не раніше строку початку дії договору (п. 3.1 договору).
У розд. 5 договору визначено ціну, порядок обліку і оплати електричної енергії. Зокрема, споживач розраховується з постачальником за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком до цього договору. У разі надання у встановленому порядку постачальником споживачу повідомлення про зміни умов цього договору (у тому числі зміну ціни), що викликані змінами регульованих складових ціни (тарифу на послуги з передачі та/або розподілу електричної енергії) та/або змінами в нормативно-правових актах щодо формування цієї ціни або умов постачання електричної енергії, цей договір вважається із зазначеної в повідомленні дати зміни його умов (але не раніше ніж через 20 днів від дня надання споживачу повідомлення): 1) розірваним (без штрафних санкцій) за ініціативою споживача - у разі надання постачальнику письмової заяви споживача про незгоду/неприйняття змін; 2) зміненим на запропонованих постачальником умовах - якщо споживач не надав постачальнику письмову заяву про незгоду/неприйняття змін. Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції постачальника. Інформація про діючу ціну електричної енергії має бути розміщена на офіційному веб-сайті постачальника в особистому кабінеті споживача не пізніше 20 днів до початку її застосування. Ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором. У випадках застосування до споживача погодинних (диференційованих) цін на електричну енергію суми, вказані в рахунках, можуть відображати середню ціну, обчислену на базі різних погодинних (диференційованих) цін. Розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць. Розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника. Оплата вважається здійсненою після того, як на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника надійшла вся сума коштів, що підлягає сплаті за куповану електричну енергію відповідно до умов цього договору. Поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника зазначається у платіжних документах постачальника, у тому числі у разі його зміни. Оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений у рахунку, який не може бути меншим 5 робочих днів з моменту отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати, зазначеної у комерційній пропозиції, щодо оплати рахунку, оформленого споживачем. Споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання якщо інше не встановлено в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Споживач здійснює плату за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії або постачальнику в складі вартості (ціни) електричної енергії, або безпосередньо оператору системи, з яким споживач має діючий договір споживача про надання послуг з розподілу/передачі електричної енергії. Спосіб оплати за послугу з розподілу (передачі) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції, яка є додатком до цього договору. Постачальник зобов'язаний при виставленні рахунку за електричну енергію споживачу окремо вказувати суму вартості оплачуваної послуги з розподілу та/або передачі електричної енергії у складі оплати вартості електричної енергії. У разі виникнення спірних питань між споживачем та постачальником послуг комерційного обліку (оператором системи розподілу) щодо повноти/достовірності показів розрахункових засобів обліку, постачальник може надавати споживачу консультації та іншу допомогу щодо врегулювання спірних питань. У будь-якому випадку інформація постачальника послуг комерційного обліку (оператора системи розподілу) є пріоритетною для здійснення комерційних розрахунків за цим договором. Наявність заперечень з боку споживача або спорів щодо показів засобів обліку не є підставою для затримки та/або неповної оплати коштів згідно виставлених постачальником рахунків.
Сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом чотирнадцяти днів з дня їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була надана до їх виникнення (розд. 12 договору).
Цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач, та набуває чинності з дати подання споживачем заяви-приєднання, якщо інше не встановлено комерційною пропозицією. Умови цього договору починають виконуватись з дати початку постачання електричної енергії, зазначеної споживачем у заяві-приєднанні та сплати рахунку (квитанції) постачальника (п. 13.1 договору).
26.11.2021 відповідачем підписано та подано позивачу заяву - приєднання до договору про постачання електричної енергії споживачу на умовах комерційної пропозиції «Північна аванс 50%» (яка діяла у спірний період).
За змістом розд. 4 комерційної пропозиції «Північна аванс 50%» постачальника електричної енергії ТОВ «Донецькі енергетичні послуги», оплата електричної енергії здійснюється споживачем частинами у формі 50% авансу та 50% оплати в розрахунковому місяці з остаточним розрахунком, що проводиться за фактично відпущену електричну енергію у розрахунковий місяць, згідно з даними комерційного обліку. Прогнозований обсяг споживання на І та ІІ квартал календарного року, з помісячною розбивкою та розбивкою по окремим операторам системи, подається споживачем, до 26 листопада 2021 р. та не може бути більшим ніж 100 тис. кВт*год на місяць. Прогнозований обсяг не може бути скоригований. Розмір попередньої оплати визначається шляхом множення прогнозованого обсягу споживання електричної енергії в розрахунковому місяці на ціну, визначену відповідно до п. 2 комерційної пропозиції. Оплата здійснюється на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника, зазначений у договорі та/або розрахункових документах. Прийняттям цієї комерційної пропозиції, споживач надає згоду та доручає постачальнику здійснювати повернення грошових коштів, що надійшли в рахунок оплати електричної енергії (аванси, переплати тощо), шляхом їх зарахування між відповідними рахунками, в тому числі із спеціальним режимом використання, таким чином, щоб забезпечити їх коректне відображення, зокрема, у випадку помилкового перерахування споживачем, зарахування переплат в рахунок погашення заборгованості чи споживання майбутніх періодів, у випадку коригування обсягів оператором системи, та в інших випадках, в тому числі при внесенні змін до чинного законодавства. Споживач здійснює оплату послуг з передачі електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника. Споживач здійснює оплату послуг з розподілу електричної енергії у складі вартості (ціни) електричної енергії постачальника.
Розрахунковим періодом, згідно цієї комерційної пропозиції, є календарний місяць. Оплата електричної енергії здійснюється споживачем у такі терміни: - 50% вартості електричної енергії до 25 числа, ще передує розрахунковому місяцю; - 50% вартості електричної енергії до 15 числа розрахункового місяця. Розмір попередньої оплати визначається на підставі заявлених клієнтом обсягів споживання електричної енергії на звітний місять, та розраховується за формулою вказаною у п.2 цієї КП, з урахуванням значення компоненту Це для І та ІІ кварталу календарного року, в який входить розрахунковий місяць, та складових Т і Р, для відповідного розрахункового місяця. Розрахунок (оплата) за фактично спожиту електричну енергію має здійснюватися споживачем у строк не більше 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від отримання рахунку. У разі, якщо обсяг фактичного споживання у розрахунковому місяці буде відхилятись від прогнозованого обсягу споживання більше ніж на ±10%, вартість фактичного споживання розраховується із застосуванням коригуючого компонента Кв відповідно до п. 2 цієї комерційної пропозиції. Виставлення рахунків за спожиту електроенергію здійснюється не пізніше 20-го числа місяця наступного за розрахунковим, за умови отримання даних про фактичні обсяги споживання від оператора системи/адміністратора комерційного обліку. Виставлення рахунку здійснюється шляхом його формування в програмному комплексі постачальника з можливістю перегляду в сервісі «Особистий кабінет». Рахунок за фактичне споживання формується споживачем самостійно в сервісі «Особистий кабінет». В інших випадках рахунок надається постачальником споживачу на підставі триманих від оператора системи/адміністратора комерційного обліку даних та може бути отриманий споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. У разі не отримання споживачем рахунку, споживач здійснює оплату за спожиту електричну енергію, в установлені даним розділом строки, за платіжним документом, самостійно оформленим споживачем. Розрахункові документи можуть бути направлені постачальником на електронну адресу споживача, або отримані споживачем у відповідному енергоофісі постачальника. За умовами даної комерційної пропозиції видача паперового рахунку не є обов'язковою, а тому для формування рахунку та перегляду показів засобів обліку споживач користується можливостями Особистого кабінету постачальника чи сервісів оператора системи розподілу (передачі). В разі, якщо фактичний обсяг споживання буде коригуватись адміністратором комерційного обліку (оператором системи) у майбутніх розрахункових періодах, розрахункові документи коригуються за даними наданими адміністратором комерційного обліку. Споживач при укладенні договору надає постачальнику відомості про обсяги прогнозованого споживання електричної енергії, по кожному оператору системи, на території, яких буде здійснюватися постачання, щонайменше на І та II квартал календарного року за формою, що є додатком до договору. Коригування прогнозованого споживання можливе не пізніше ніж 26 листопада 2021 р. (розд. 5 комерційної пропозиції).
За внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання та 3% річних від суми боргу. Сума боргу сплачується споживачем з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь період прострочення (розд. 6 комерційної пропозиції).
Договір набирає чинності з наступного дня після подання споживачем заяви-приєднання, в якій повідомляється про обрання цієї комерційної пропозиції, якщо протягом трьох робочих днів споживачу не буде повідомлено про невідповідність його критеріям обраної комерційної пропозиції. Незалежно від способу акцептування (підписання, подання в електронному виді тощо) споживачем заяви-приєднання, оплата першого виставленого постачальником рахунку на попередню оплату є фактом, який підтверджує укладення договору. В разі не сплати першого рахунку на попередню оплату, у строк не пізніше ніж за 5 днів до дати початку постачання, вважається, що споживач виявив бажання зупинити процес зміни електропостачальника, а договір вважається не укладеним (таким що по відбувся). Постачання електричної енергії за договором, на умовах цієї комерційної пропозиції здійснюється з 01 січня 2022 року. Договір на умовах цієї комерційної пропозиції діє до 30.06.2022 (розд. 9 комерційної пропозиції).
Постачальник має право доступу до вузла обліку електричної енергії споживача для перевірки правильності обсягів споживання та фіксації показів засобів обліку. Не вважається зміною умов договору (комерційної пропозиції) зміна ціни пов'язана із зміною тарифів на передачу чи розподіл електричної енергії. Постачальник може інформувати, попереджати, повідомляти споживача, з яким укладено договір, про закінчення терміну дії, розірвання або припинення дії договору, зміну тарифів, суми до сплати по рахункам, виставлених згідно з умовами договору, строки їх оплати, про відключення за несплачену заборгованість, надавати рахунки на оплату та іншу інформацію, яка стосується взаємовідносин сторін або може бути корисною для споживача, шляхом направлення відповідної інформації одним із наступних способів: через особистий кабінет; на своєму офіційному сайті у мережі Інтернет; засобами електронного зв'язку на електронну адресу, вказану у заяві-приєднання до умов договору; СМС-повідомленням на номер, зазначений у заяві-приєднання до умов договору та інші чат-програм; в центрах обслуговування клієнтів, тощо. Повідомлення також можуть вручатись споживачу особисто або направлятись засобами поштового зв'язку. У разі направлення повідомлень за цим договором засобами поштового зв'язку, датою отримання таких повідомлень буде вважатись п'ятий календарний день від дати отримання поштового відправлення від постачальника відділенням поштового зв'язку (кур'єром). При наявності розбіжностей в частині визначення обсягу спожитої електричної енергії вони підлягають врегулюванню відповідно до Кодексу комерційного обліку або в судовому порядку. До вирішення цього питання величина обсягу спожитої електричної енергії встановлюється відповідно до даних оператора системи. У разі суперечностей (невідповідності) будь-якої з умов договору умовам, викладеним в цій комерційній пропозиції, застосовуються умови цієї комерційної пропозиції (розд. 11 комерційної пропозиції).
У заяві-приєднання від 26.11.2021, зокрема, зазначено: ЕІС код точки комерційного обліку (точки розподілу) - 62Z0540754845516; найменування оператора системи розподілу, з яким споживач уклав договір про надання послуг з розподілу електричної енергії - АТ «ДТЕК Донецькі електромережі»; початок постачання електричної енергії - з 01.01.2022.
На виконання умов договору за період лютий-травень 2022 року позивачем поставлено, а відповідачем прийнято електричну енергію у загальному обсязі 64 610 кВт/год на загальну суму 326 214,45 грн, на підтвердження чого надано акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) від 28.02.2022 на суму 292 948,99 грн (обсяг 58 502 кВт/год), від 31.03.2022 на суму 8 582,86 грн (обсяг 1 714 кВт/год), від 30.04.2022 на суму 9 465,22 грн (обсяг 1 685 кВт/год), від 31.05.2022 на суму 15 217,38 грн (обсяг 2 709 кВт/год), підписані позивачем в односторонньому порядку.
Обсяг електричної енергії за період лютий-травень 2022 року визначений позивачем на підставі даних оператора системи розподілу, на підтвердження чого надано листи АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» від 17.05.2023 №67/6854-вих з інформацією щодо фактичного (звітного) корисного відпуску електричної енергії за точками комерційного обліку (площадками вимірювання) споживачів, які приєднані до електричних мереж або відносяться до території ліцензованої діяльності оператора системи розподілу АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» за період лютий-травень 2022 року (споживач НВ ПМП «Промтехконструкція»).
Вартість електричної енергії за період лютий-травень 2022 року визначена позивачем в порядку розд. 2 комерційної пропозиції з урахуванням ціни електричної енергії 2,541 грн/кВт.год, цін (тарифів) за послуги оператора системи розподілу 1,28628 грн та оператора системи передачі 0,34564, із застосуванням за період квітень, травень 2022 року коефіцієнту 1,2, про що зазначено у письмових поясненнях позивача за вх. № 07-10/6317/23 від 12.112.2023.
Також, позивачем сформовано та виставлено відповідачу відповідні рахунки на оплату спожитої електроенергії №713 від 02.03.2022 за лютий 2022 року, №713 від 04.04.2022 за березень 2022 року, №713 від 09.05.2022 за квітень 2022 року, №713 від 07.06.2022 за травень 2022 року.
При цьому, в рахунку №713 від 02.03.2022 за період лютий 2022 року визначено суму до сплати 192 948,99 грн з урахуванням попередньої оплати відповідача в розмірі 100 000 грн (виписка по особовому рахунку за 17.02.2022 наявна у справі).
Одночасно, 17.06.2022 відповідач частково здійснив платіж у розмірі 25 000 грн, (виписка по особовому рахунку за 17.06.2022 наявна у справі), який зараховано позивачем в рахунок погашення боргу за електричну енергію за лютий 2022 року в порядку умов п. 4 комерційної пропозиції.
22.06.2022 супровідним листом позивач надіслав на юридичну адресу відповідача для підписання акти прийняття-передавання товарної продукції (електроенергії) та рахунки за спожиту електроенергію за лютий-травень 2022 року, що підтверджується списком відправлень та квитанцією від 22.06.2022. Проте, відповідач їх не підписав, будь-яких заперечень не висловив.
Оскільки оплату спожитої електричної енергії за період лютий-травень 2022 року відповідачем не здійснено, позивач звернувся до суду з цим позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача, крім основного боргу в розмірі 201 214,45 грн, також і 3% річних - 7 334,34 грн, інфляційні втрати - 42 910,60 грн та пеню - 34 541,47 грн.
Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову з наступних мотивів.
У п.1 ч.2 ст.11 ЦК України встановлено, що однією із підстав виникнення цивільних прав та обов'язків є договір, який в силу вимог ч.1 ст.629 ЦК України є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги. Підприємець не має права надавати переваги одному споживачеві перед іншим щодо укладення публічного договору, якщо інше не встановлено законом. Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві відповідних товарів (робіт, послуг).
Договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору (ч. 1 ст. 634 ЦК України).
Згідно зі ст.714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.
У ст. 275 ГК України встановлено, що за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України «Про ринок електричної енергії». Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається. Предметом договору енергопостачання є окремі види енергії з найменуванням, передбаченим нормативно-правовим актом.
Відповідно до ч. 2 ст. 56 ЗУ «Про ринок електричної енергії» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання всього обсягу фактичного споживання електричної енергії споживачем у певний період часу одним електропостачальником. Постачання електричної енергії споживачам здійснюється за вільними цінами.
Згідно з пп. 3.1.7 п. 3.1 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 «Про затвердження Правил роздрібного ринку електричної енергії» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) договір між електропостачальником та споживачем укладається, як правило, шляхом приєднання споживача до розробленого електропостачальником договору на умовах комерційної пропозиції, опублікованої електропостачальником.
Договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції (пп. 3.1.8 п. 3.1 ПРРЕЕ).
Як вище встановлено судом, правовідносини сторін щодо постачання електричної енергії за спірний період лютий-травень 2022 року врегульовані договором про постачання електричної енергії споживачу №713 від 01.01.2019, який є публічним договором приєднання та укладений шляхом підписання відповідачем заяви-приєднання до нього на умовах комерційної пропозиції «Піврічна аванс 50%» постачальника ТОВ «Донецькі енергетичні послуги».
Також судом встановлено, що на виконання цього договору за період лютий-травень 2022 року позивачем поставлено відповідачу електричну енергію у загальному обсязі 64 610 кВт/год на загальну суму 326 214,45 грн, оплата якої згідно з умовами розд. 5 комерційної пропозиції мала бути здійснена останнім у строк не більше 10 робочих днів після закінчення розрахункового періоду, незалежно від дати отримання рахунку, а саме за зобов'язанням лютого 2022 року - до 14.03.2022, за зобов'язанням березня 2022 року - до 14.04.2022, за зобов'язанням квітня 2022 року - до 13.05.2022, за зобов'язанням травня 2022 року - до 14.06.2022.
При цьому, обсяг електричної енергії за період лютий-травень 2022 року підтверджено АТ «ДТЕК Донецькі електромережі» (лист від 17.05.2023 №67/6854-вих), як оператором системи розподілу, який виконує функції адміністратора комерційного обліку на роздрібному ринку електричної енергії у т.ч. щодо надання даних про обсяги електричної енергії, необхідних для формування платіжних документів та здійснення розрахунків (п. 10 постанови НКРЕКП від 14.03.2018 №312, п.п. 4.3, 4.12, 4.13 розд. ІV ПРРЕЕ, гл. 9.14 розд. IX, гл. 12.4 розд. XII ККОЕЕ, затв. постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №311 (у редакції на момент виникнення спірних відносин)).
Вартість електричної енергії за період лютий-травень 2022 року визначена позивачем в порядку розд. 2 комерційної пропозиції з урахуванням ціни електричної енергії 2,541 грн/кВт.год, цін (тарифів) за послуги оператора системи розподілу 1,28628 грн та оператора системи передачі 0,34564, із застосуванням за період квітень, травень 2022 року коефіцієнту 1,2, про що зазначено у письмових поясненнях позивача за вх. № 07-10/6317/23 від 12.112.2023.
Відповідно до ч.1 ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. В силу вимог ч.1 ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні вимоги щодо виконання зобов'язань містяться і у ч.ч. 1,7 ст.193 ГК України.
Між тим, відповідач не здійснив повну оплату електричної енергії, як у встановлений строк, так і в подальшому, внаслідок чого у нього виник борг у розмірі 201 214,45 грн, у т.ч. за лютий 2022 року - 167 948,99 грн (з урахуванням попередньої оплати у розмірі 100 000 грн та часткової оплати в розмірі 25 000 грн), за березень 2022 року - 8 582,86 грн, за квітень 2022 року - 9 465,22 грн, за травень 2025 року - 15 217,38 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача основного боргу в розмірі 201 214,45 грн, а отже і про їх задоволення.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Розрахунок 3% річних, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір 3% річних, нарахованих з 15.03.2022 по 16.06.2022 за зобов'язанням лютого 2022 року (у розмірі 192 948,99 грн), з 17.06.2022 по 31.05.2023 за зобов'язанням лютого 2022 року (у розмірі 167 948,99 грн), з 15.04.2022 по 31.05.2023 за зобов'язанням березня 2022 року, з 16.05.2022 по 31.05.2023 за зобов'язанням квітня 2022 року, з 15.06.2022 по 31.05.2023 за зобов'язанням травня 2022 року, складає 7 334,34 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що він відповідає обставинам справи щодо прострочення відповідача та є арифметично правильним.
У постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 викладено правову позицію щодо способу розрахунку інфляційних втрат у порядку ч. 2 ст. 625 ЦК України.
Зокрема, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного господарського суду зазначив, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.
Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов'язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.
Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов'язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:
- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;
- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.
Розрахунок інфляційних втрат, який здійснений позивачем та згідно з яким розмір інфляційних втрат, нарахованих з 01.04.2022 по 30.04.2023 за зобов'язанням лютого 2022 року, з 01.05.2022 по 30.04.2023 за зобов'язанням березня 2022 року, з 01.06.2022 по 30.04.2023 за зобов'язанням квітня 2022 року, з 01.07.2022 по 30.04.2023 за зобов'язанням травня 2022 року, складає 42 910,60 грн, перевірено господарським судом та встановлено, що при нарахуванні інфляційних втрат за зобов'язанням лютого 2022 року позивачем не враховано часткову оплату, здійснену відповідачем 17.06.2022.
Тому господарським судом самостійно здійснено розрахунок інфляційних втрат (зокрема, з 01.04.2022 по 30.06.2022 на розмір зобов'язання лютого 2022 року - 192 948,99 грн та з 01.07.2022 по 30.04.2023 на розмір зобов'язання лютого 2022 року - 167 948,99 грн) та встановлено, що загальний розмір інфляційних втрат складає 41 346,04 грн.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 7 334,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 41 346,04 грн, а отже і про їх задоволення.
Посилання відповідача про відсутність підстав для задоволення позову з огляду на обставини військової агресії Російської Федерації проти України, передання нежитлового приміщення відповідача, що є об'єктом постачання електричної енергії, в користування іншій особі та споживання нею електричної енергії, не прийняті судом до уваги.
По-перше, обставини щодо передання нежитлового приміщення відповідача, що є об'єктом електропостачання, в користування іншій особі та споживання нею електричної енергії, є непідтвердженими в порядку ст.ст. 73, 76, 77 ГПК України.
Зокрема, на протязі всього розгляду справи (з дати подання відзиву за вх.№7377/23 від 07.08.2023, в якому повідомлено про такі обставини, до дати ухвалення рішення) відповідачем не надано належних доказів на підтвердження факту передання нежитлового приміщення в користування іншій особі.
По-друге, відносини між відповідачем та іншою особою не стосуються та не змінюють зобов'язань відповідача, які виникли на підставі договору про постачання електричної енергії споживачу №713 від 01.01.2019. Інша особа не є стороною договору про постачання електричної енергії споживачу №713 від 01.01.2019 та, відповідно, не є суб'єктом спірних правовідносин, у той час, як відповідач є споживачем за цим договором і саме на нього покладено зобов'язання щодо оплати електричної енергії.
Поряд з цим, суд враховує, що згідно з п. 4.27 розд. IV ПРРЕЕ, затв. постановою НКРЕКП 14.03.2018 №312, у разі звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний повідомити електропостачальника та оператора системи або основного споживача про намір припинити дію відповідних договорів не пізніше ніж за 20 робочих днів до дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією та надати заяву щодо розірвання договорів і в цей самий термін здійснити сплату всіх видів платежів, передбачених відповідними договорами, до заявленого споживачем дня звільнення приміщення та/або остаточного припинення користування електричною енергією включно.
Дія договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії достроково припиняється у разі отримання оператором системи від нового або від попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту зміни власника (користувача) цього об'єкта.
Дія договору про постачання електричної енергії достроково припиняється у разі отримання електропостачальником від оператора системи або нового чи попереднього власника (користувача) об'єкта споживача документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта.
У такому разі дія відповідних договорів припиняється в частині постачання та розподілу електричної енергії на об'єкт, а в частині виконання фінансових зобов'язань сторін (які виникли на дату припинення дії договорів) їх дія продовжується до дати здійснення повного взаєморозрахунку між сторонами.
У разі неповідомлення або несвоєчасного повідомлення споживачем електропостачальника та (за наявності відповідного договору) оператора системи або основного споживача про звільнення приміщення та/або остаточне припинення користування електричною енергією споживач зобов'язаний здійснювати оплату спожитої на таких об'єктах електричної енергії та інших платежів виходячи з умов відповідних договорів.
Відповідно до п.п. 3.1.8, 3.1.9 розд. III ПРРЕЕ договір постачання електричної енергії споживачу укладається між електропостачальником та споживачем та передбачає постачання споживачу всього обсягу фактичного споживання електричної енергії за певним об'єктом у певний період часу одним електропостачальником відповідно до обраної споживачем комерційної пропозиції. Споживання електричної енергії без укладення відповідних договорів на роздрібному ринку не допускається.
З огляду на викладене, договір постачання електричної енергії укладається між суб'єктами, тобто постачальником та споживачем, відповідно до вимог Закону України «Про ринок електричної енергії», Правил роздрібного ринку електричної енергії тощо. В свою чергу постачання електричної енергії (товарної продукції) здійснюється до певного визначеного сторонами у договорі об'єкту, який належить на праві власності (користування) суб'єкту (споживачу) та якому (об'єкту) присвоюється відповідний код (ЕІС-код).
Відповідач не заперечує, що він є споживачем електричної енергії за спірним об'єктом на підставі укладеного з позивачем договору про постачання електричної енергії споживачу №713 від 01.01.2019.
Докази повідомлення відповідачем про звільнення приміщення в порядку п. 4.27 розд. IV ПРРЕЕ, а також докази документального підтвердження факту укладення договору споживача про надання послуг з розподілу (передачі) електричної енергії між оператором системи і новим власником (користувачем) цього об'єкта в матеріалах справи відсутні.
По-третє, відповідно до ч. 1 ст. 617 ЦК України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Згідно з ч. 2 ст. 218 ГК України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.
За умовами розд. 12 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором, якщо це невиконання є наслідком непереборної сили (форс-мажорних обставин). Під форс-мажорними обставинами розуміють надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами цього договору. Строк виконання зобов'язань за цим договором відкладається на строк дії форс-мажорних обставин. Сторони зобов'язані негайно повідомити про форс-мажорні обставини та протягом 14 днів з дати їх виникнення надати підтверджуючі документи щодо їх настання відповідно до чинного законодавства. Виникнення форс-мажорних обставин не є підставою для відмови споживача від сплати постачальнику за електричну енергію, яка була до їх виникнення.
Отже, у договорі погоджено відкладення строку виконання сторонами зобов'язань на строк дії форс-мажорних обставин та звільнення їх від відповідальності, якщо невиконання зобов'язань є наслідком дії таких обставин. При цьому, сторона, для якої наступили форс-мажорні обставини, зобов'язана повідомити іншу сторону про це протягом 14 днів з дати їх виникнення та надати відповідні підтверджуючі документи відповідно до чинного законодавства.
Статтею 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні» передбачено, що торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю. Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
У ст.3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затв. рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 №44(5), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.
Відповідно до ст.6.2 цього Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.
Одночасно, у постанові Верховного Суду від 13.09.2023 у справі № 910/7679/22 зазначено, що сертифікат ТПП не є єдиним або обов'язковим доказом існування форс-мажорних обставин; наявність форс-мажорних обставин може доводитися й іншими доказами, якщо інше не передбачено законом або договором. Тобто, навіть за відсутності сертифіката ТПП, отриманого в передбаченому законом порядку, сторона не позбавлена можливості доводити наявність форс-мажорних обставин іншими доказами, якщо інше не встановлено законом чи договором.
Надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам.
Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п. 38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.
Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 №64/2022, затв. ЗУ від 24.02.2022 №2102-IX, у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, з 05:30 24.02.2022 на території України введено воєнний стан строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та діє на теперішній час.
З переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затв. наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28.02.2025 № 376 (зар. в Міністерстві юстиції України 11.03.2025 за № 380/43786), вбачається, що з 24.02.2022 Краматорська міська територіальна громада Краматорського району Донецької області віднесена до території можливих бойових дій.
У цьому випадку, суд враховує, що військова агресія Російської Федерації проти України та ведення бойових дій на території Донецької області є форс-мажорними обставинами, які носять загальновідомий характер.
Відповідач, зазначаючи про існування форс-мажорних обставин у спірних відносинах, не подав до суду доказів повідомлення позивача про їх виникнення (як протягом 14 днів з дня виникнення цих обставин, так і в будь-який інший розумний строк) з наданням йому відповідного сертифікату ТПП України та/або інших підтверджуючих документів. Отже, відповідачем не доведено дотримання ним визначеного договором порядку щодо повідомлення позивача про такі обставини та їх підтвердження у встановлений спосіб.
Водночас, у постановах Верховного Суду від 22.06.2022 у справі №904/5328/21, від 31.08.2022 у справі №910/15264/21 зроблено висновок про те, що неповідомлення або несвоєчасне повідомлення про форс-мажорні обставини позбавляє сторону, яка порушила цей обов'язок, права посилатися на ці обставини як на підставу звільнення від відповідальності, якщо це передбачено договором (втрата стороною права посилання на форс-мажор). Тобто, про те, що сторона позбавляється права посилатися на форс-мажорні обставини через неповідомлення або несвоєчасне повідомлення має бути прямо зазначено в договорі.
Оскільки положення укладеного сторонами договору прямо не передбачають юридичні наслідки того, що споживач не повідомив постачальника про факт настання таких обставин, суд вважає, що порушення відповідачем передбаченого договором порядку повідомлення позивача про настання форс-мажору не означає автоматичну втрату ним права посилатись на форс-мажор у відносинах з контрагентом.
Між тим, лист ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 щодо засвідчення форс - мажорних обставин (обставин непереборної сили): військової агресії Російської Федерації проти України, що стала підставою для введення воєнного стану, на який посилається відповідач, не може бути прийнятий до уваги як підтвердження факту настання форс-мажору у спірних відносинах, оскільки він адресований «Всім, кого це стосується», тобто необмеженому колу суб'єктів, його зміст носить загальний інформаційний характер та констатує абстрактний факт наявності форс-мажорних обставин без доведення причинно-наслідкового зв'язку у конкретному зобов'язанні.
Цей лист не можна вважати сертифікатом у розумінні ст. 14-1 ЗУ «Про торгово-промислові палати в Україні», він не є документом, який був виданий за зверненням відповідного суб'єкта (відповідача), для якого могли настати певні форс-мажорні обставини (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 у справі № 912/750/22).
Крім того, 13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
Отже, лист ТПП України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 не є доказом настання форс-мажорних обставин для всіх без виключення суб'єктів господарювання України з початком військової агресії Російської Федерації. Кожен суб'єкт господарювання, який в силу певних обставин не може виконати свої зобов'язання за окремо визначеним договором, має доводити наявність в нього форс-мажорних обставин.
Посилання відповідача на релокацію підприємства з м. Краматорськ до м. Києва, призупинення дії трудових договорів, погіршення його майнового стану в умовах воєнного стану також не прийняті судом до уваги, оскільки такі обставини самі по собі не свідчать про абсолютну/принципову неможливість виконання грошового зобов'язання. Близький за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 917/272/23, де суд касаційної інстанції звернув увагу на те, що сам факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не може бути безумовною підставою для звільнення сторони від виконання договірних зобов'язань, оскільки само по собі не свідчить про принципову неможливість виконання стороною своїх договірних зобов'язань.
Позиція відповідача фактично зводиться до заперечення обов'язку щодо оплати електричної енергії через те, що нежитлове приміщення, яке є об'єктом електропостачання, передано у користування іншій особі, якою спожито електричну енергію (що не підтверджується матеріалами справи), але це, за висновком суду, не є форс-мажорною обставиною у розумінні умов договору та приписів чинного законодавства України.
Приймаючи до уваги викладене, відповідачем не доведено, що неможливість оплати ним електричної енергії у встановлений договором строк пов'язана виключно з форс-мажорними обставинами (військовою агресією Російської Федерації проти України та бойовими діями у м. Краматорськ).
Також суд вважає за необхідне зазначити, що згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 910/4590/19 зобов'язання зі сплати інфляційних втрат та 3% річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов'язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних відповідно до ст. 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов'язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц, від 13.11.2019 у справі № 922/3095/18, від 18.03.2020 у справі № 902/417/18.
У постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі №913/869/14 зазначено, що ст. 617 ЦК України встановлено загальні підстави звільнення особи від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок дії непереборної сили, у той час як норми ст.625 ЦК України, яка визначає відповідальність за порушення саме грошового зобов'язання незалежно від наявності чи відсутності вини боржника, є спеціальними, конкретизуючими і не передбачають жодних підстав звільнення від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання (ч.1 ст.625 ЦК України). З урахуванням наведеного, суд зазначив, що порушення відповідачем умов договору щодо оплати товару є підставою для нарахування визначених ст. 625 ЦК України платежів, а виникнення обставин непереборної сили не звільняє відповідача від встановленого законом обов'язку відшкодувати матеріальні втрати кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та не позбавляє кредитора права на отримання компенсації від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами.
Верховний Суд в постанові від 13.09.2023 у справі № 910/8741/22, досліджуючи питання щодо форс-мажору в контексті застосування ч. 2 ст. 625 ЦК України, зазначив, що форс-мажор не звільняє сторін договору від виконання зобов'язань і не змінює строків такого виконання. Цей інститут спрямований виключно на звільнення сторони від негативних наслідків, а саме від відповідальності за невиконання чи прострочення виконання зобов'язань на період існування форс-мажору.
Отже, нарахування у вигляді інфляційних втрат та 3% річних, що передбачені ч.2 ст.625 ЦК України, за своєю правовою природою не є правовою відповідальністю (штрафними санкціями), встановленою ст.611 ЦК та ст.217 ГК України. Тому правила щодо звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання у випадку настання непереборної сили (форс-мажору), визначені ст.617 ЦК та ст.218 ГК України, не підлягають застосуванню до акцесорного зобов'язання, передбаченого ч.2 ст.625 ЦК України щодо сплати суми боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також процентів річних від простроченої суми.
Щодо посилань відповідача на наявність підстав для зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.
Аналогічне право суду визначено і ч. 3 ст. 551 ЦК України, яка встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Інфляційні втрати та 3% річних, як вище зазначалось судом, входять до складу грошового зобов'язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
Вимагати сплату суми боргу з врахуванням індексу інфляції та 3% річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанова Верховного Суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18).
Визначене ч. 2 ст. 625 ЦК України право стягнення інфляційних втрат і 3% річних є мінімальними гарантіями, які надають кредитору можливість захистити згадані вище інтереси; позбавлення кредитора можливості реалізувати це право порушуватиме баланс інтересів і сприятиме виникненню ситуацій, за яких боржник повертатиме кредитору грошові кошти, які, через інфляційні процеси, матимуть іншу цінність, порівняно з моментом, коли такі кошти були отримані (у тому числі у вигляді прострочення оплати відповідних товарів та послуг).
У постанові від 18.03.2020 у справі № 902/417/18 Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про можливість суду зменшувати розмір процентів річних. Зокрема, Велика Палата Верховного Суду зазначила про те, що з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві та виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до ст. 625 ЦК України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери кредитора. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених вище критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов'язання.
У цій справі Велика Палата Верховного Суду обмежила розмір санкцій сумами штрафу і пені, які вже присуджені до стягнення судами попередніх інстанцій, та відмовила у стягненні відсотків річних, врахувавши конкретні обставини справи, а саме - встановлення у договорі процентної ставки річних на рівні 40 % (протягом 90 календарних днів з дати, коли товар повинен бути оплачений) та 96 % (від несплаченої ціни товару з моменту спливу 90 календарних днів до дня повної оплати) і те, що фактично визначені договором 96% річних є способом отримання кредитором доходу.
Велика Палата Верховного Суду також звернула увагу, що заявлена сума неустойки, штрафу і процентів річних перевищує майже в два рази суму прострочення, очевидно є неспівмірною та на те, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов'язань більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов'язання.
Отже, зменшення, зокрема, розміру процентів річних є правом суду. Господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе їх зменшення. Тому в питаннях підстав для зменшення розміру відсотків, нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України, не може бути подібних правовідносин, оскільки кожного разу суд вирішує це питання на власний розсуд з огляду на конкретні обставини, якими обумовлене таке зменшення (постанови Верховного Суду від 15.06.2023 у справі № 921/94/21, Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2024 у справі № 910/14524/22).
Приймаючи до уваги те, що у справі, яка наразі розглядається, позивачем заявлено до стягнення проценти річних у розмірі, встановленому законом (ч.2 ст. 625 ЦК України), - 3% та обставини очевидної неспівмірності суми процентів річних 7 334,34 грн, що складає 3,64% від суми боргу 201 214,45 грн, не вбачаються, з огляду на те, що нарахування та стягнення 3% річних у такому розмірі є адекватною мірою відповідальності та тією мінімальною гарантією, яка надає позивачу можливість захистити свої майнові права та інтереси (а не способом отримання ним доходу та безпідставного збагачення), у т.ч. з урахуванням терміну прострочення відповідача, не порушує принципи розумності, справедливості та пропорційності, за висновком суду, підстави для зменшення 3% річних у цьому випадку відсутні.
Що стосується інфляційних втрат, то вони не є штрафними санкціями, зменшення їх розміру законом не передбачено (близька за змістом позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2022 у справі № 910/9911/21). Окрім того, висновок Великої Палати Верховного Суду у справі №902/417/18 про можливість за певних умов зменшити розмір процентів річних за час затримки розрахунків відповідно до ст. 625 ЦК України не стосується такого способу захисту майнового права та інтересу, як відшкодування матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів, - стягнення інфляційних втрат.
Щодо позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 35 541,47 грн суд виходить з наступного.
У ч. 1 ст. 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобов'язання.
Згідно ст. ст. 549, 551 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
В силу положень ст. ст. 1, 3 ЗУ «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
У ч. 6 ст. 232 ГК України визначено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Відповідальність відповідача у вигляді пені передбачена п. 6 комерційної пропозиції, згідно з яким за внесення платежів, передбачених умовами договору, з порушенням термінів, визначених цією комерційною пропозицією, споживач сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати, нарахованої протягом всього періоду прострочення зобов'язання.
Поряд з цим, відповідно до ст. 1 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - НКРЕКП, Регулятор) є постійно діючим центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що утворений Кабінетом Міністрів України. Регулятор є колегіальним органом, що здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб'єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг.
Згідно із п.1 ч. 2 ст. 17 ЗУ «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятор має право приймати рішення з питань, що належать до його компетенції, які є обов'язковими до виконання.
25.02.2022 НКРЕКП прийнято постанову №332 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану».
Відповідно до пп.16 п.1 Постанови НКРЕКП №332 від 25.02.2022 «Про забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у тому числі фінансового стану учасників ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану» визначено зупинити нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування.
Об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного суду в постанові від 19.04.2024 у справі №911/1359/22 вказала, що постанова №332 від 25.02.2022 (у редакції від 26.04.2022) прийнята НКРЕКП (Регулятором) в межах своїх повноважень, а тому її положення, у т.ч. пп. 16 п. 1, відповідно до якого на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії, є обов'язковими до виконання всіма учасниками ринку та мають застосовуватись останніми у своїй господарській діяльності.
Підпункт 16 п. 1 постанови НКРЕКП від 25.02.2022 № 332 (у редакції постанови НКРЕКП від 26.04.2022 № 413) - це імперативна норма, якою держава вказала учасниками ринку електричної енергії, що на період дії в Україні воєнного стану та протягом 30 днів після його припинення або скасування зупиняється нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до Закону України «Про ринок електричної енергії».
Рішення Регулятора не скасовують встановлену нормами ЦК України та ГК України відповідальність за порушення договірних зобов'язань для учасників ринку електроенергії, та не встановлюють мораторію для застосування цієї відповідальності, позаяк Регулятор, який наділений повноваженнями нормативного регулювання договірних відносин на ринку електроенергії, з метою забезпечення стабільного функціонування ринку електричної енергії, у т. ч. фінансового стану учасників ринку електричної енергії, під час особливого періоду, в межах наданих йому Законом повноважень тимчасово зупинив нарахування та стягнення штрафних санкцій, передбачених договорами, що укладені відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», між учасниками ринку електричної енергії.
Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05:30 24.02.2022 станом на 30 діб, строк дії якого в подальшому продовжувався відповідними Указами Президента України та триває й на теперішній час.
За таких обставин, враховуючи те, що договір про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг №713 від 01.01.2019 укладений між сторонами у т.ч. відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії», а також те, що нарахування пені здійснено позивачем з 01.06.2022 по 22.09.2022 за зобов'язанням лютого 2022 року, з 01.06.2022 по 22.10.2022 за зобов'язанням березня 2022 року, з 01.06.2022 по 31.10.2022 за зобов'язанням квітня 2022 року, з 15.06.2022 по 27.12.2022 за зобов'язанням травня 2022 року, що припадає на період дії воєнного стану в Україні, господарський суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача пені в розмірі 34 541,47 грн, а отже і про відмову у задоволенні позовних вимог в цій частині.
Щодо судових витрат.
Відповідно до п. 1 ч. 2, ч. 3 ст. 4 ЗУ «Про судовий збір» за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Згідно зі ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» у 2023 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб становить з 1 січня 2023 року 2 684 грн.
Отже, розмір судового збору, що підлягав сплаті за подання до суду позову з ціною 286 000,86 грн, становить 3 432,01 грн з урахуванням понижуючого коефіцієнту 0,8 (оскільки позов подано через підсистему «Електронний суд»).
На підставі платіжної інструкції №2965649 від 18.05.2023 за подання позову позивач сплатив судовий збір у розмірі 3 464,04 грн (тобто у більшому розмірі, ніж встановлено законом).
З огляду на висновок суду про часткове задоволення позову та приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на відповідача - 2 998,74 грн, на позивача - 433,27 грн.
Одночасно, судовий збір, який сплачений у більшому розмірі, ніж встановлено законом, - 32,03 грн (3 464,04 - 3 432,01), з огляду на клопотання, яке заявлено у прохальній частині позову, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України в порядку п.1 ч. 1 ст. 7 ЗУ «Про судовий збір», якою встановлено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Керуючись ст. ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» задовольнити частково.
2. Стягнути з Науково-виробничого приватного малого підприємства «Промтехконструкція» (84333, Донецька обл., м. Краматорськ, вул. Дружби, 61; ідент. код 23177528) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д; ідент. код 42086719) заборгованість за електроенергію в розмірі 201 214 (двісті одна тисяча двісті чотирнадцять) грн 45 коп., 3% річних у розмірі 7 334 (сім тисяч триста тридцять чотири) грн 34 коп., інфляційні втрати в розмірі 41 346 (сорок одна тисяча триста сорок шість) грн 04 коп., судовий збір у розмірі 2 998 (дві тисячі дев'ятсот дев'яносто вісім) грн 74 коп.
3. В решті позову відмовити.
4. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Донецькі енергетичні послуги» (49001, Дніпропетровська обл., м. Дніпро, вул. Січових Стрільців, 4-Д; ідент. код 42086719) з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 32 (тридцять дві) грн 03 коп., сплачений за платіжним дорученням від №2965649 від 18.05.2023.
Накази видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст.241 Господарського процесуального кодексу України і може бути оскаржено в апеляційному порядку до Східного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня складання повного рішення.
Повне рішення складено 30.06.2025.
Суддя Л.В. Ніколаєва