вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.06.2025м. ДніпроСправа № 904/2921/25
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Мілєвої І.В., розглянувши справу
за позовом Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва, м. Київ
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія", Дніпропетровська область, м. Павлоград
про стягнення 26 335,05 грн
Без виклику представників сторін
Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" про стягнення 26 335,05 грн, з яких: 22 260,00 грн - заборгованість за недопоставлений товар, 2516,85 грн - пеня, 1558,20 грн - штраф.
Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки № 19/08-2024 від 19.08.2024.
Суд ухвалою від 04.06.2025 позовну заяву Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва залишив без руху. Запропонував Управлінню Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду належних доказів в обґрунтування своїх позовних вимог, а саме договору поставки № 19/08-2024 від 19.08.2024 у строк до 18.06.2025 включно.
06.06.2025 до господарського суду від позивача надійшла заява на виконання вимог ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 04.06.2025 про залишення позовної заяви без руху. Разом із вказаною заявою позивач подав до суду договір поставки № 19/08-2024 від 19.08.2024.
Господарський суд Дніпропетровської області ухвалою від 09.06.2025 прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі. Постановив розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
В ухвалі від 09.06.2025 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі відповідачу було роз'яснено, що відповідно до ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України відзив подається протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідно до довідки про доставку електронного листа (а.с.39) ухвала суду від 09.06.2025 доставлена до електронного кабінету відповідача 10.06.2025.
Відзив відповідач до суду не подав.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, господарський суд
19.08.2024 між Управлінням Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (постачальник) було укладено договір поставки № 19/08-2024 (далі - договір).
Учасник приймає на себе зобов'язання передати замовнику у власність паливо рідинне та газ, оливи мастильні (код ДК 016:2010 19.20.2, код ДК 021:2015 09100000-0) надалі - талони, а замовник зобов'язується сплатити і прийняти товар в асортименті, кількості та за цінами, що зазначені у специфікації (додаток №1),н та є невід'ємною частиною даного договору (п. 1. розділу «Предмет договору» договору).
Відпуск товару з АЗС здійснюється за талонами на момент їх подання через АЗС (п. 2. розділу «Предмет договору» договору).
Ціна цього договору становить: 22 260,00 грн з ПДВ 3710,00 грн. Ціна цього договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п. 1. розділу «Ціна договору» договору).
Оплата товару здійснюється замовником в національній валюті України в безготівковій формі шляхом перерахування коштів на рахунок учасника згідно наданого рахунка (п. 1. розділу «Порядок здійснення оплати» договору).
Замовник зобов'язаний сплатити вартість товару, визначену в рахунку фактурі та видатковій накладній (акті прийому-передач) на поточний рахунок постачальника па підставі статті 49 Бюджетного Кодексу України протягом 5-ти днів з моменту поставки. У разі затримки бюджетного фінансування розрахунок за поставлений товар здійснюється протягом 5-ти банківських днів з дати отримання замовником бюджетного призначення на фінансування закупівлі на свій реєстраційний рахунок (п. 4.1. розділу «Порядок здійснення оплати» договору).
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (п. 1. розділу «Поставка товарів» договору).
Передача замовнику товару за цім договором здійснюється учасником на АЗС шляхом заправки автомобілів замовника при пред'явленні довіреними особами замовника талону (п. 3. розділу «Поставка товарів» договору).
Талон є підставою для видачі (заправки) з АЗС вказаного у карті об'єму і марки товару, після чого всі обов'язки сторін по погашених талону вважаються виконаними, при цьому постачальник не може передати покупцю товар іншої марки чи в кількості меншій, ніж зазначено в талоні (п. 4. розділу «Поставка товарів» договору).
Умови постачання товару самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу який зазначений на довірчому документі (п. 5. розділу «Поставка товарів» договору).
У разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення (п. 5. розділу «Відповідальність сторін» договору).
Цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін (п. 1. розділу «Строк дії договору» договору).
Строк цього договору починає свій перебіг у момент, визначений у п. 10.1 цього договору та діє до 31.12.2024, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (п. 2. розділу «Строк дії договору» договору).
19.08.2024 на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну №0001/0001945 (а.с. 11), відповідно до якої покупцю було передано скретч - картки/талони на бензин A-95 у кількості 420 літрів на суму 22 260,00 грн з ПДВ (53,00 грн з ПДВ за 1 літр).
Позивач зазначає, що оплатив передані йому скретч - картки/талони, на підтвердження чого надав платіжне доручення № 229 від 19.08.2024 про сплату відповідачу 22 260,00 грн, з призначенням платежу: «оплата за паливо рідинне (бензин А-95); зг.дог. № 19/08-2024 від 19.08.2024; вид.нак.№0001/0001945 від 19.08.2024» (а.с. 10).
Позивач зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, а тому вони є безстроковими. Водночас протягом першої декади січня поточного року на АЗС компанії «Авіас» представникам замовника відмовляють у відвантаженні пального за талонами, отриманими відповідно до договору, посилаючись на його відсутність. Так, позивач зазначає, що залишок недоотриманого товару за талонами складає 420 літрів на суму 22 260,00 грн з ПДВ, а саме: 18 талонів номіналом 10 літрів (180 літрів) на суму 9540,00 грн та 16 талонів номіналом 15 літрів - (240 літрів) на суму 12 720,00 грн.
Позивач подав копії скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС Авіас із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду (а.с. 12-13). На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки: 015 або 010 (літри) та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Позивач зазначає, що направив відповідачу лист № 01-06/410 від 18.02.2025 (а.с. 14), в якому зазначив, що з першої декади січня поточного року на АЗС компанії «Авіас» представникам замовника відмовляють у відвантаженні пального за талонами, отриманими відповідно до договору, посилаючись на його відсутність. Враховуючи викладене та з метою організації належного виконання умов договору, просив повідомити терміни відвантаження пального АЗС компанії «Авіас» або змінити талони компанії «Авіас» на талони інших компанії. У разі не можливості виконання умов договору в частині відвантаження палива, просив розглянути можливість повернення коштів за нереалізовані талони.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної звернення/скарги позивач надав до суду копії реєстру розсилки кореспонденції та фіскального чеку (а.с. 14-15), з яких вбачається, що вказаному поштовому відправленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор № 0113304117523.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 0113304117523 зазначене поштове відправлення було вручено одержувачу 25.02.2025.
Проте, як зазначає позивач, відповіді на лист від 18.02.2025 № 01-06/410 отримано не було.
Позивач зазначає, що направив відповідачу претензію № 01-06-10/566 від 11.03.2025 (а.с. 18-19), в якій вимагав повідомити терміни відвантаження пального або заміни талонів компанії «Авіас» на талони інших компаній. У разі не можливості виконання зобов'язань, просив повернути кошти за нереалізований товар.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаної претензії позивач надав до суду копії реєстру розсилки кореспонденції та фіскального чеку (а.с. 19-20).
Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 20) відповідач отримав вказане поштове відправлення 18.03.2025.
Однак, як зазначає позивач, відповідач відповідь на претензію не надав, товар не поставив, заборгованість не сплатив, що і стало причиною звернення до суду.
За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України)
За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму (ч.1 ст. 265 Господарського кодексу України).
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ч. 1 ст. 655 Цивільного кодексу України).
Продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу (ч. 1 ст. 662 Цивільного кодексу України).
Постановою Кабінету Міністрів України № 1442 від 20.12.1997 затверджені Правила роздрібної торгівлі нафтопродуктами, як визначають порядок роздрібної торгівлі пальним, оливами, мастилами (далі - нафтопродукти) (далі - Правила № 1442) (у редакції, чинній на час існування спірних відносин).
Торгівля нафтопродуктами, призначеними для відпуску споживачам, здійснюється через мережу автозаправних станцій, автогазозаправних станцій та автогазозаправних пунктів. (абз. 2 п. 3 Правил № 1442).
Розрахунки за реалізовані нафтопродукти здійснюються готівкою та/або у безготівковій формі (із використанням електронних платіжних засобів, паливних карток, талонів, відомостей на відпуск пального тощо) в установленому законодавством порядку. Разом з продукцією споживачеві в обов'язковому порядку видається розрахунковий документ установленої форми на повну суму проведеної операції, який підтверджує факт купівлі товару (пункт 9 Правил № 1442).
Спільним наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики від 20.05.2018 № 281/171/578/155, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 02.09.2008 за № 805/15496, затверджена Інструкція про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємствах і організаціях України (далі - Інструкція).
Відповідно до пункту 3 Інструкції талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому.
У пунктах 10.3.3.1, 10.3.3.2 Інструкції визначено, що форму, зміст та ступінь захисту бланків талонів установлює емітент талона. При цьому необхідними елементами змісту талона є його серійний та порядковий номери. Заправлення за талонами відображається у змінному звіті АЗС за формою № 17-НП.
Враховуючи вказане, талон є документом, який засвідчує право його власника отримати пальне на АЗС, а тому підписання сторонами видаткової накладної не свідчить про передання постачальником покупцеві товару за договором, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали право покупцеві на отримання відповідної кількості товару (палива) за договором в майбутньому.
Відповідно до п. 9. розділу «Права та обов'язки сторін» договору учасник зобов'язаний забезпечити поставку товарів у строки встановлені цим договором.
З матеріалів справи вбачається, що на виконання умов договору сторони підписали видаткову накладну № 0001/0001945 від 19.08.2024 (а.с. 11), відповідно до якої покупцю було передано скретч - картки/талони на бензин A-95 у кількості 420 літрів на суму 22 260,00 грн з ПДВ (53,00 грн з ПДВ за 1 літр).
Суд зазначає, що факт підписання сторонами видаткової накладної № 0001/0001945 від 19.08.2024 не свідчить про факт передачі відповідачем товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надавали позивачу право на отримання відповідної кількості товару у майбутньому.
Отже, з моменту передання відповідачем за видатковою накладною скретч-карток на пальне позивачу, останній набув право на отримання нафтопродуктів в об'ємах, які зазначені у видатковій накладній № 0001/0001945 від 19.08.2024.
Суд зазначає, що передача талонів на пальне (скретч-картки), які підтверджують право на отримання товару (а не сам факт його отримання), не звільняє відповідача від обов'язку передати позивачу придбаний ним згідно договору товар, а саме бензин.
У відповідності до умов договору, позивач здійснив оплату на суму 22 260,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 229 від 19.08.2024.
Отже, позивач свої зобов'язання щодо оплати у встановлені договором порядку, строк та розмірі виконав належним чином.
Продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (ч. 1 ст. 663 Цивільного кодексу України).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України).
Водночас, як зазначено позивачем та не спростовано відповідачем, останнім не передано позивачу замовлений та оплачений товар на загальну суму 22 260,00 грн, яка є предметом даного спору.
Відповідно до п. 5. розділу «Поставка товарів» договору умови постачання товару самовивезення. Покупець зобов'язується отримати товар на АЗС до закінчення терміну дії довірчого документу який зазначений на довірчому документі.
Строк поставки товарів - до закінчення терміну дії довірчого документу (п. 1. розділу «Поставка товарів» договору).
Як вказано вище, позивачем подано копії скретч - карток, які передані постачальником покупцю та не відпущені на станціях АЗС Авіас із зазначенням літражу кожної, приналежності до фірми, штрих коду (а.с. 12-13). На кожній скретч - картці позначено вид та марку палива, номінал картки: 015 або 010 (літри) та штрих код (кожна скретч-картка має власний код).
Господарський суд зазначає, що у спірних скретч-картках строки дії не зазначені, у зв'язку із чим суд дійшов висновку, що вони є безстроковими.
Відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Позивач стверджує, що направив відповідачу лист № 01-06/410 від 18.02.2025 (а.с. 14), в якому зазначив, що з першої декади січня поточного року на АЗС компанії «Авіас» представникам замовника відмовляють у відвантаженні пального за талонами, отриманими відповідно до договору, посилаючись на його відсутність. Враховуючи викладене та з метою організації належного виконання умов договору, просив повідомити терміни відвантаження пального АЗС компанії «Авіас» або змінити талони компанії «Авіас» на талони інших компанії. У разі не можливості виконання умов договору в частині відвантаження палива просив розглянути можливість повернення коштів за нереалізовані талони.
В якості доказу направлення на адресу відповідача вказаного листа позивач надав до суду копії реєстру розсилки кореспонденції та фіскального чеку (а.с. 14-15), з яких вбачається, що вказаному поштовому відправленню присвоєно штрихкодовий ідентифікатор № 0113304117523.
Відповідно до трекінгу поштового відправлення № 0113304117523 зазначене поштове відправлення було вручено одержувачу 25.02.2025. Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, відповідач повинен був здійснити поставку спірного бензину у строк до 04.03.2025 включно.
У разі відмови продавця передати проданий товар покупець має право відмовитися від договору купівлі-продажу (ч. 1 ст. 665 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 Цивільного кодексу України).
Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України).
Зі змісту зазначеної норми права вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов'язання щодо своєчасного передання товару покупцю. А у разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати.
Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки є виключно правом покупця, а не продавця.
Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.
Законом не визначено форму пред'явлення такої вимоги покупця, а тому останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред'явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.
Також, господарський суд вважає зауважити, що у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов'язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 Цивільного кодексу України, частини першої статті 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки.
Господарський суд зазначає, що виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося.
Як зазначає позивач у позовній заяві та що не було спростовано відповідачем під час розгляду справи судом, кількість недопоставленого товару, а саме бензину А-95, складає 420 л на суму 22 260,00 грн.
Суб'єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України).
Зобов'язання з повернення суми попередньої оплати, відповідно до положень ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, фактично виникло у відповідача у зв'язку із закінченням строку поставки (04.03.2025), який виходячи із суті зобов'язання сторін є тим строком, після настання якого постачальник (продавець) усвідомлював протиправний характер неповернення грошових коштів.
Таким чином, у відповідача виникло зобов'язання повернути позивачу суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України з наступного дня після спливу строку поставки, тобто з 05.03.2025.
Доказів поставки 420 літрів бензину А-95 чи доказів повернення позивачу 22 260,00 грн відповідач не надав, доводи позивача, наведені в обґрунтування позову, не спростував.
Враховуючи те, що позивач здійснив попередню оплату товару на суму 22 260,00грн, а відповідач не поставив позивачу оплачений товар, повернення попередньої оплати не здійснив, господарський суд дійшов висновку про те, що відповідно до ч. 2 ст. 693 Цивільного кодексу України відповідач зобов'язаний повернути позивачу 22 260,00 грн суму попередньої оплати.
Враховуючи вказане, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача сплаченої позивачем попередньої оплати в сумі 22 260,00 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 2516,85 грн за період з 01.01.2025 по 02.06.2025 та штраф у розмірі 1558,20 грн.
Відповідно до п. 5. розділу «Відповідальність сторін» договору у разі порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми вартості товарів, з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення.
Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України).
У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема - сплата неустойки (п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України).
Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст.549 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.ч.4, 6 ст. 231 Господарського кодексу України).
Згідно зі ст. ст. 1, 3 Закону України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського Кодексу України).
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку пені позивача та встановлено, що він виконаний неправильно, а саме позивачем не правильно визначено початкову дату періоду нарахування. З наявного в матеріалах справи розрахунку вбачається, що позивач нараховує пеню за період з 01.01.2025 по 02.06.2025. Як встановлено судом вище, відповідач повинен був здійснити поставку спірного бензину у строк до 04.03.2025 включно. Таким чином, початковою датою періоду прострочення виконання зобов'язання з поставки товару та, як наслідок, початковою датою періоду нарахування пені має бути 05.03.2025. Відповідно до виконаного господарським судом розрахунку до стягнення з відповідача підлягає пеня за період з 05.03.2025 по 02.06.2025 у розмірі 1699,08 грн.
Стосовно нарахованого позивачем штрафу господарський суд зазначає наступне.
Позивач нараховує штраф відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України.
Відповідно до ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Господарським судом здійснено перевірку розрахунку штрафу позивача та встановлено, що він виконаний правильно.
З огляду на викладене, зважаючи на те, що має місце прострочення виконання зобов'язання є правомірними та такими, що підлягають частковому задоволенню позовні вимоги про стягнення з відповідача 25 517,28 грн, з яких: 22 260,00 грн - заборгованість за недопоставлений товар, 1699,08 грн - пеня, 1558,20 грн - штраф.
За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір в розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб (ст. 4 Закону України "Про судовий збір").
Відповідно до Закону України "Про Державний бюджет України на 2025 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2025 року становить 3028,00 грн.
При поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору (ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).
Господарський суд зазначає, що позовна заява подана позивачем до суду в електронній формі.
При зверненні з позовом до суду позивач сплатив судовий збір в розмірі 2423,00 грн згідно з платіжною інструкцією № 129 від 27.05.2025, замість 2422,40 грн. Таким чином, при зверненні з позовом до суду позивач надмірно сплатив судовий збір в розмірі 0,60 грн.
Відповідно до п.1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.
Відповідне клопотання позивачем до суду подано не було. Тому суд вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що надмірно сплачений судовий збір в розмірі 0,60 грн підлягає поверненню позивачу з державного бюджету України, для чого позивачу необхідно звернутися до суду з відповідним клопотанням.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог: на позивача - 75,34 грн (3,11 %), на відповідача - 2347,06 грн (96,89 %).
Керуючись ст. 2, 73, 74, 76-79, 86, 91, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд
Позов задовольнити частково.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенегія" (51400, Дніпропетровська область, м. Павлоград, вул. Соборна, буд. 99, ідентифікаційний код 44604267) на користь Управління Державної казначейської служби України у Печерському районі м. Києва (01133, м. Київ, вул. Леоніда Первомайського, буд. 9 А, ідентифікаційний код 38004897) 27 864,34 грн, а саме: 25 517,28 грн, з яких: 22 260,00 грн - заборгованість за недопоставлений товар, 1699,08 грн - пеня, 1558,20 грн - штраф, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2347,06 грн, про що видати наказ.
В решті позову відмовити.
Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дня складання повного судового рішення і може бути оскаржено до Центрального апеляційного господарського суду.
Повне рішення складено 30.06.2025
Суддя І.В. Мілєва