вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49505
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
30.06.2025м. ДніпроСправа № 916/937/25
за позовом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради, м. Одеса
до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), м. Дніпро
про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди
Суддя Крижний О.М.
Без виклику (повідомлення) учасників
Департамент комунальної власності Одеської міської ради звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом, у якому просить стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) неустойку за прострочення повернення об'єкту оренди у розмірі 19986,03 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що термін дії договору оренди від 29.05.2009 №168/73 закінчився 26.11.2020, однак відповідач продовжує користуватися орендованим майном.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 матеріали позовної заяви Департаменту комунальної власності Одеської міської ради передано за підсудністю до Господарського суду Дніпропетровської області.
Відповідач проти позову заперечує, вказує, що договір оренди продовжився до 29.05.2024, а тому відсутні підстави для нарахування неустойки. Також відповідач зазначає, що в подальшому у зв'язку зі змінами у законодавстві про оренду державного та комунального майна, сторони мали переукласти договір оренди з дотриманням норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 року №483. Вказує, що між сторонами велось листування щодо переукладення договору оренди. Однак зазначає, що було проведено обстеження стану приміщень, які орендувалися і виявлено їхню невідповідність санітарним та протипожежним нормам, а тому для розміщення працівників структурного підрозділу відповідача, що працювали за даною адресою, було визначено інше приміщення. Відповідач звертає увагу, що листом від 06.02.2024 №8355/15.2-15 Департамент комунальної власності Одеської міської ради було повідомлено про намір підписати акт приймання-передачі (повернення орендованого майна) та було направлено на підпис та печатку проект акту приймання-передачі. Відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що ним вживалися заходи, щодо переукладення договору оренди вищезазначеного майна, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, відсутня головна умова - вина відповідача.
Також відповідач не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком неустойки, оскільки позивачем нараховано податок на додану вартість, що є суттєвим порушенням вимог чинного законодавства.
У відповіді на відзив позивач не погоджується із запереченнями відповідача. Зазначає, що останнім додатковим договором від 29.05.2020 термін дії договору продовжено до 26.11.2020. Приймаючи до уваги, що укладений між сторонами договір за своєю правовою природою відноситься до договорів оренди, а майно, яке виступає предметом договору, належить до комунальної власності, а відтак, між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Закону України "Про оренду державного та комунального майна". Позивач вказує, що у зв'язку із закінченням терміну дії договору оренди та виконання умов договору, що відповідають положенням чинного законодавства щодо повернення майна у належному стані за актом приймання-передачі, 12.03.2024 орендар здав приміщення, про що складено та підписано відповідний акт. Таким чином, позивач вважає правомірним нарахування неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі подвійної орендної плати за кожен місяць прострочення в розмірі 21551,53 грн за несвоєчасне повернення об'єкта з оренди. Також позивач зазначає, що відповідачем не було вчинено усіх дій для продовження договору оренди, які вимагаються внесеними змінами до Закону України "Про оренду державного та комунального майна".
Відповідач подав заперечення на відповідь на відзив, у яких вказує, що не погоджується із розрахунком позивача та надає контррозрахунок , відповідно до якого розмір неустойки становить 14785,77 грн. При цьому відповідач вказує, що вживав заходів для продовження договору оренди. Також відповідач звертає увагу, що у відповіді на відзив позивач не наводить обставин та доказів на спростування заперечень відповідача, викладених у відзиві на позов. Зауважує, що у відповіді на відзив позивач лише посилається на те, що було викладено у позовній заяві, але жодним чином не спростовує доводів відповідача, зокрема, щодо правильності здійснення розрахунку. Відповідач просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Позивач подав письмові пояснення на позов, у яких зазначає, що додатковим договором від 18.07.2018 сторони домовились, що за орендоване, приміщення орендар зобов'язується сплачувати орендну плату з липня 2018 в розмірі 146,75 грн що розрахована на 01.06.2018 (без урахування податку на додану вартість індексу інфляції) та є базовою ставкою орендної плати за місяць. Звертає увагу суду, що додатковий договір від 18.07.2018 не визнавався недійсним, а отже в силу встановленої ст. 204 Цивільного кодексу презумпції правомірності є дійсним та правомірним. Вказує, що останнім додатковим договором від 29.05.2020 термін дії договору продовжено до 26.11.2020, в подальшому даний договір не продовжувався, оскільки набули чинності зміни до Закону України "Про оренду державного та комунального майна", відповідно до якого змінився порядок укладення (продовження) договорів оренди державного та комунального майна. Позивач зазначає, що додатковим договором № 3 від 18.07.2018 передбачене щомісячне коригування орендної ставки на індекс інфляції, який публікується Мінстатом, що є істотною умовою договору оренди відповідно до статті 10 Закону "Про оренду державного та комунального майна" та проводиться орендодавцем у порядку, визначеному п.13 Методики розрахунку плати за оренду комунального майна, затвердженої Постановою КМУ 04.10.95 № 786 зі змінами. Враховуючи викладене вище, розрахунок (табличка без підпису) відповідача, позивач вважає таким, що не може бути доказом у даній справі, оскільки складений без врахування погоджених сторонами умов. Позивач просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.04.2025 відкрито провадження у справі, ухвалено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд, -
Предметом доказування у даній справі є: встановлення укладення сторонами договору оренди нежилого приміщення, строк дії договору, порядок та строк сплати орендної плати, обставин повернення майна з оренди, наявність/відсутність підстав для нарахування та стягнення неустойки.
Так, судом встановлено, що 20.05.2009 між Представництвом по управлінню комунальної власності Одеської міської ради (наразі - Департамент комунальної власності Одеської міської ради) (орендодавець) та Головним управлінням юстиції в Одеській області (правонаступником якого є Південне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) (орендар) укладений договір оренди №168/73 нежилого приміщення відповідно до п. 1.1 якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування нежитлове напівпідвальне приміщення загальною площею 219,7 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля,6.
Термін дії договору оренди з 29.05.2009 до 29.05.2012 (п. 1.3 договору).
Згідно з п. 2.1 договору орендна плата визначається на підставі ст. 19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України 04.10.1995 зі змінами та доповненнями; рішень Одеської міської ради та виконкому Одеської міської ради. За орендоване приміщення орендар, зобов'язується сплачувати орендну плату в розмірі 1 грн в рік за все приміщення (без урахування податку на додану вартість) (п. 2.2 договору).
Сторонами підписаний акт приймання-передачі приміщення, який затверджений заступником начальника Представництва по управлінню комунальною власністю Одеської міської ради 29.05.2009.
05. 06.2012 сторонами підписане додаткове погодження №1, відповідно до якого продовжили строк дії договору оренди №168/73 від 29.05.2009 до 29.04.2015.
13.01.2016 Департаментом комунальної власності Одеської області (орендодавець) та Головним територіальним управлінням юстиції в Одеській області (правонаступником якого є Південне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса)) (орендар) укладений додатковий договір №2 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 29.05.2009 №168/73, яким продовжений строк дії договору до 13.12.2018.
18.07.2018 сторонами підписаний додатковий договір №3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 29.05.2009 №168/73, яким домовились внести зміни до договору та у п. 1.1 якого відповідно до Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995 №786 (з наступними змінами та доповненнями) та з дозволу Департаменту про надання суборенди для ТОВ "ДІСА-ГРУП", орендна плата з 18.07.2019 складає 146,75 грн на місяць.
26.11.2018 сторонами підписаний додатковий договір №3 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 29.05.2009 №168/73, яким вирішили продовжити термін дії договору на один рік з 26.11.2018 до 26.11.2019.
29.05.2020 сторонами підписаний додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 29.05.2009 №168/73, яким вирішили у тексті договору змінити назву орендаря на Південне Міжрегіональне управління Міністерства юстиції (м. Одеса), а також вирішили продовжити термін дії договору до 26.11.2020.
12.03.2024 сторонами підписаний акт прийому-передачі нежитлових приміщень, орендованих за договором оренди №168/73 від 29.05.2009 з оренди.
Позивач зазначає, що термін дії договору оренди нежитлового приміщення закінчився 26.11.2020. В подальшому відповідач не вчинив дій щодо укладення договору оренди цього ж приміщення, проте продовжив ним користуватися, у зв'язку з чим позивач нарахував та заявив до стягнення неустойку у розмірі подвійної облікової плати в розмірі 19986,03 грн за період з 27.11.2020 по 12.03.2024.
Позивач звертався до відповідача із листом, у якому просив сплатити неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди.
Відповіді на вказаний лист матеріали справи не містять.
Позивач вказує, що відповідач у добровільному порядку нараховану неустойку не сплатив.
На підтвердження своєї позиції позивач надав наступні докази (копії):
- свідоцтво про право власності на нежитлові приміщення від 15.04.2009;
- витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.05.2009;
- договір оренди №168/73 нежитлового приміщення від 29.05.2009 з додатками та додатковими погодженнями та договорами до нього;
- розрахунок орендної плати до договору;
- акти приймання-передачі об'єкта в оренду від 29.05.2009 та з оренди від 12.03.2024;
- лист щодо сплати неустойки.
Відповідач, в свою чергу, вказує, що договір оренди продовжився до 29.05.2024, а тому відсутні підстави для нарахування неустойки. Також відповідач зазначає, що в подальшому у зв'язку зі змінами у законодавстві про оренду державного та комунального майна, сторони мали переукласти договір оренди з дотриманням норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна", Порядку передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою КМУ від 03.06.2020 року №483. Вказує, що між сторонами велось листування щодо переукладення договору оренди. Однак зазначає, що було проведено обстеження стану приміщень, які орендувалися і виявлено їхню невідповідність санітарним та протипожежним нормам, а тому для розміщення працівників структурного підрозділу відповідача, що працювали за даною адресою, було визначено інше приміщення. Відповідач звертає увагу, що листом від 06.02.2024 №8355/15.2-15 Департамент комунальної власності Одеської міської ради було повідомлено про намір підписати акт приймання-передачі (повернення орендованого майна) та було направлено на підпис та печатку проект акту приймання-передачі. Відповідач вважає, що у зв'язку з тим, що ним вживалися заходи, щодо переукладення договору оренди вищезазначеного майна, для застосування наслідків, передбачених ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, відсутня головна умова - вина відповідача.
Також відповідач не погоджується із здійсненим позивачем розрахунком неустойки, оскільки позивачем нараховано податок на додану вартість, що є суттєвим порушенням вимог чинного законодавства.
На підтвердження своєї позиції відповідачем надані копії листів щодо наміру продовження строку дії договору (листи від 21.12.2023 №54927/15.2-15, від 23.01.2024 №5197/15.2-15, від 06.02.2024 №8355/15.2-15, відповідь Департаменту від 18.01.2024 №014-10/00629), службову записку начальника Управління забезпечення примусового виконання рішень у Херсонській області, в Автономній Республіці Крим та місті Севастополі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) від 18.01.2024 №6800/04.2-18 про невідповідність приміщення Правилам пожежної безпеки України та докази передання майна з оренди (акт від 12.03.2024). До заперечень на відповідь на відзив відповідач надав контррозрахунок неустойки.
Вказане і стало причиною виникнення спору.
За змістом положень статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення цивільного кодексу з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Згідно статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов'язання у погоджений сторонами в договорі строк є порушенням зобов'язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.
Правові наслідки порушення умов договору оренди майна визначені відповідними нормами Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України.
Невиконання наймачем передбаченого частиною першою статті 785 Цивільного кодексу України обов'язку щодо негайного повернення наймодавцеві речі (у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі) у разі припинення договору є порушенням умов договору, що породжує у наймодавця право на застосування до наймача відповідно до частини другої статті 785 ЦК України такої форми майнової відповідальності як неустойка у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.
Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України та статті 230 Господарського кодексу України визначено загальне поняття штрафних санкцій, яке у господарському судочинстві включає неустойку, штраф, пеню, яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил господарської діяльності, невиконання господарського зобов'язання.
За приписами статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначено поняття штрафних санкцій. Ними визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина перша статті 548 Цивільного кодексу України).
Тобто, неустойка згідно із частиною другої статті 785 Цивільного кодексу України розглядається як законна неустойка і застосовується незалежно від погодження сторонами цієї форми відповідальності в договорі найму (оренди).
Водночас неустойка за частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України має спеціальний правовий режим, який обумовлений тим, що зобов'язання наймача (орендаря) з повернення об'єкта оренди є майновим і виникає після закінчення дії договору. Наймодавець (орендодавець) у цьому випадку позбавлений можливості застосовувати щодо недобросовісного наймача інші ефективні засоби впливу задля виконання відповідного зобов'язання, окрім як використання встановленого законом права на стягнення неустойки в розмірі подвійної плати за користування орендованим майном, а не неустойки, що встановлена договором, дію (чинність) якого вже припинено.
Отже, яким би способом в договорі не регламентувалися правовідносини між сторонами, у разі невиконання (несвоєчасного виконання) наймачем (орендарем) обов'язку щодо повернення речі з найму (оренди) зі збереженням подальшого фактичного володіння цією річчю після припинення договору, ці правовідносини не можуть врегульовуватись іншим чином, ніж визначено частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України (зокрема, з установленням для наймача (орендаря) будь-якого іншого (додаткового) зобов'язання, окрім того, що передбачений частиною другою статті 785 Цивільного кодексу України.
Аналогічний висновок викладений в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.04.2021 у справі № 910/11131/19.
З урахуванням наведеного, до правовідносин сторін з питань відповідальності орендаря за невиконання обов'язку з повернення об'єкта оренди після припинення договору, підлягають застосуванню положення частини 2 статті 785 Цивільного кодексу України, а не положення договору оренди, чинність умов якого припинена із закінчення строку на який його було укладено.
Матеріалами справи підтверджується, що 29.05.2020 сторонами підписаний додатковий договір №4 про внесення змін до договору оренди нежитлового приміщення від 29.05.2009 №168/73, яким вирішили, у тому числі, продовжити термін дії договору до 26.11.2020.
01.02.2020 набрав чинності Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ (крім норм, зазначених в розділі "Прикінцеві та перехідні положення").
За загальним правилом, у разі якщо прийнятим нормативним актом порівняно з попереднім змінюється правове регулювання відносин в тій чи іншій сфері, то нові норми застосовуються з дати набрання ними чинності, якщо інше не визначено в самому нормативному акті.
У пункті 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" передбачено, що договори оренди державного або комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, продовжуються в порядку, передбаченому законодавством, яке діяло до дати набрання чинності цим Законом, до дати, яка наступить раніше: набрання чинності рішенням Кабінету Міністрів України чи рішенням представницького органу місцевого самоврядування (щодо договорів оренди комунального майна, розташованого в межах відповідної територіальної громади), передбаченим абзацом 5 частини 2 статті 18 цього Закону, або 01.07.2020.
Після настання однієї з дат, яка відповідно до цього пункту наступить раніше, але у будь-якому випадку не раніше дня введення в дію цього Закону, договори оренди продовжуються в порядку, визначеному цим Законом. Договори оренди державного та комунального майна, укладені до набрання чинності цим Законом, зберігають свою чинність та продовжують діяти до моменту закінчення строку, на який вони були укладені.
Правовий аналіз наведених положень дає підстави для висновку про те, що порядок продовження договорів оренди державного та комунального майна, який діяв до 31.01.2020 та був передбачений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 10.04.1992 № 2269-XII (втратив чинність 31.01.2020), може бути застосовано до процедури продовження тих договорів, строк дії яких закінчився до 01.07.2020 включно, а щодо інших договорів оренди державного та комунального майна (строк дії яких закінчився після 01.07.2020) відповідно до вимог абзацу 3 пункту 2 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ має застосовуватися порядок продовження, визначений Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ.
Подібні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 01.04.2025 у справі № 916/4522/23, від 21.05.2024 у справі № 908/1670/23, від 09.04.2024 у справі № 916/2555/23.
Оскільки договір оренди нежитлового приміщення діяв після 01.07.2020, зважаючи на те, що строк неодноразово продовжувався, а 29.05.2020 до наведеного договору внесено чергові зміни щодо строку його дії, а саме продовжено строк до 26.11.2020, для продовження цього договору підлягає застосовуванню процедура, передбачена Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ, і автоматичне продовження договору є неможливим.
Частиною 2 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ передбачено, що без проведення аукціону можуть бути продовжені договори, які: укладені та продовжуються вперше, за умови, якщо строк оренди за такими договорами становить п'ять років або менше; укладені без проведення аукціону з установами, організаціями, передбаченими частиною 1 статті 15 цього Закону; укладені без проведення аукціону з підприємствами, установами, організаціями, передбаченими частиною 2 статті 15 цього Закону відповідно до вимог статті 15 цього Закону, крім випадків, передбачених абзацами 11 та 12 частини 2 статті 15 цього Закону; укладені з підприємствами, установами, організаціями, що надають соціально важливі послуги населенню, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, додатковий перелік яких може бути визначений представницькими органами місцевого самоврядування згідно із законодавством.
Частинами 4, 6 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ установлено, що рішення про продовження договору оренди державного майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, і рішення про відмову у продовженні договору оренди державного майна приймаються орендодавцем. Рішення про продовження договору оренди комунального майна, передбаченого частиною 2 цієї статті, та рішення про відмову у продовженні договору оренди комунального майна приймаються орендодавцем або представницьким органом місцевого самоврядування чи визначеними ним органами у випадках, встановлених рішенням представницького органу місцевого самоврядування. Будь-яке рішення, передбачене частиною 4 цієї статті, приймається з урахуванням законодавства, статуту або положення балансоутримувача про погодження уповноваженим органом управління, до сфери управління якого належить балансоутримувач, на підставі довідки балансоутримувача, в якій зазначається інформація про: наявність або відсутність заборгованості зі сплати орендної плати чи страхових платежів за договором, що продовжується, станом на дату подання довідки; факти суттєвого (більше ніж на три місяці) прострочення сплати орендної плати чи інших обов'язкових за договором платежів; результати перевірок, які балансоутримувач та/або орендодавець здійснювали протягом строку оренди, а також інформація про цільове призначення, за яким об'єкт оренди фактично використовувався протягом строку оренди. У разі якщо перевірками виявлено порушення умов договору оренди, зазначається інформація про вжиті орендарем заходи для припинення порушення або про те, що порушення тривало і після строку, визначеного орендодавцем або балансоутримувачем для усунення порушення. Строк на усунення виявлених порушень не може перевищувати 30 календарних днів з дати отримання орендарем відповідного припису. Порядком передачі майна в оренду можуть бути встановлені додаткові вимоги до довідки балансоутримувача та порядку її подання.
Верховний Суд у своїх постановах від 10.04.2024 у справі № 914/1098/23, від 18.07.2023 у справі № 914/1728/22, від 22.03.2023 у справі № 916/2467/21 зазначав, що відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ договори оренди можуть бути продовжені на той самий строк, на який вони були укладені, на підставі заяви орендаря про продовження договору, поданої орендодавцю не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди. Зауважував, що Закон України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ не передбачає такої підстави для продовження строку дії договору оренди як "мовчазна згода", натомість вимагає від орендаря вчинити юридично значимі дії, зокрема, звернутися із заявою про продовження договору не пізніше ніж за три місяці до закінчення строку дії договору оренди.
З викладеного слідує, що відповідач мав звернутися до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди до 26.08.2020 (за три місяці до закінчення строку дії договору).
Доказів того, що відповідач за три місяці до закінчення строку дії договору оренди звертався до позивача із заявою про продовження строку дії договору оренди матеріали справи не містять.
Натомість, до матеріалів справи відповідачем залучені листи про намір продовження (укладення) договору оренди у 2024 році. При цьому у листі №54927/15.2-15 від 21.12.2023 відповідач вважає продовженим договір оренди на той самий строк та на тих самих умовах до 29.04.2026 року, у зв'язку з відсутністю заяв сторін про припинення цього договору протягом одного місяця з дня закінчення терміну його дії.
При цьому, суд звертає увагу, що сторонами неодноразово вносилися зміни до спірного договору оренди, зокрема в частині продовження строку, і останнім додатковим договором продовжено строк дії договору на один рік до 26.11.2020. Відповідач у своєму листі не обґрунтовує чому він вважає продовженим договір до 29.04.2026.
У листі №5197/15.2-15 від 23.01.2024 відповідач просить позивача укласти договір оренди нежитлового приміщення за адресою: м. Одеса, вул. Бабеля, 5 з орендною платою 1 грн на 5 років. Листом від 06.02.2024 №8355/15.2-15 відповідач повідомляв позивача про направлення належним чином засвідчених копій документів для укладення договору оренди. Тобто, направляючи вказані листи з проханням укласти договір оренди відповідач розумів припинення попереднього договору оренди, а саме №168/73 від 29.05.2009, щодо цього приміщення.
12.03.2024 сторонами підписаний акт прийому-передачі нежитлових приміщень, орендованих за договором оренди №168/73 від 29.05.2009 з оренди.
Враховуючи викладене вище, суд доходить висновку, що договір оренди від 29.05.2009 № 168/73 припинив свою дію у зв'язку з закінченням строку його дії 26.11.2020, відповідно у відповідача були відсутні підстави для подальшого користування об'єктом оренди, оскільки його продовження не відбулось на підставі Закону України № 157-ІХ.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 19.07.2022 по справі № 924/852/21 та у постанові Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 09.11.2021 по справі №908/2637/20.
Позивач заявив до стягнення неустойку за прострочення повернення об'єкта оренди у розмірі 19986,03 за період з 27.11.2020 по 12.03.2024.
Відповідно до Методики розрахунку орендної плати за держане та комунальне майно для договорів оренди, які укладені/продовжені без застосування аукціону, орендну плату індексуємо щомісячно за алгоритмом. Розмір орендної плати: другий і кожний наступний місяці оренди - шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за наступний місяць.
Як зазначено вище, додатковим договором №3 від 18.04.2018 сторонами визначено з 18.07.2018 року розмір місячної орендної плати 146,67 грн (без урахуванням ПДВ та індексу інфляції). Зазначено, що вказаний розмір є базовою ставкою орендної плати за місяць.
За розрахунком суду у листопаді 2020 року (останній місяць оренди) розмір орендної плати (проіндексований без ПДВ) становив 164,89 грн. за місяць. Оскільки строк дії оренди закінчився 26.11.2020, неустойка у цьому місяці підлягає нарахуванню з 4 дні з 27.11.2020 по 30.11.2020. Також суд звертає увагу, що в подальшому позивачем неправильно розраховувалася індексація, оскільки відповідно до розрахунку позивача у грудні орендна плата становила 167,10 грн, а за розрахунком суду 167,03 грн і з відповідної суми відбулися розрахунки орендної плати за наступні місяці.
Відповідно до п. 188.1 ст. 188 ПК України при розрахунку розміру неустойки згідно із ч. 2 ст. 785 ЦК України за неповернення майна з оренди після припинення дії договору найму не включається ПДВ, який мав би сплачуватися орендарем орендодавцю у випадку правомірного користування майном.
Вказана правова позиція підтверджується постановою Об'єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 20.11.2020 у справі №916/1319/19.
Згідно з розрахунком суду розмір неустойки за період з 27.11.2020 по 12.03.2024 за вирахуванням сплачених 26,39 грн та без ПДВ становить 16642,95 грн.
Наданий відповідачем контррозрахунок неустойки судом не приймається, оскільки його виконано з урахуванням початкової ставки орендної плати за грудень 2020 у розмірі 146,75 грн, у той час, як відповідно до додаткового договору №3 від 18.07.2018, орендна плата з 18.07.2019 складає 146,75 грн на місяць. Тобто, саме з 18.07.2019 року слід індексувати орендну плату, а не з грудня 2020 року, як здійснює відповідач у контррозрахунку.
Згідно зі ст.ст. 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст. 79 Господарського процесуального кодексу України).
Доказів сплати неустойки відповідач не надав. Наведені відповідачем твердження щодо продовження строку дії договору спростовуються наведеними вище доводами, зокрема щодо порядку укладення договорів з урахуванням положень, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна" від 03.10.2019 № 157-ІХ. До того ж матеріали справи не мітять доказів сплати відповідачем орендної плати після 26.11.2020 (закінчення строку дії договору оренди), як доказ того, що відповідач вважав договір оренди продовженим. Надана відповідачем службова записка про невідповідність приміщення пожежним нормам не може бути прийнята судом в якості доказу того, що майно не використовувалося з 18.01.2024 (дата службової записки), оскільки вона є внутрішнім документом відповідача, а також відповідач не був позбавлений права повернути майно з оренди 18.01.2024 або раніше.
З урахуванням викладеного, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню та з відповідача на користь позивача підлягає стягненню неустойка в розмірі 16642,95 грн.
Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. З урахуванням розглядуваних відносин, інші аргументи сторін по справі стосуються викладених та проаналізованих у рішенні обставин та доводів сторін, не змінюють сутність правовідносин та їх оцінку, надану судом, і, відповідно, не потребують окремої оцінки.
Згідно зі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати у справі покладаються на відповідача пропорційно до задоволених позовних вимог у розмірі 2521,50 грн.
Керуючись ст. ст. 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 165, 233, 238, 240, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
Позов Департаменту комунальної власності Одеської міської ради до Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про стягнення неустойки за прострочення повернення об'єкта оренди - задовольнити частково.
Стягнути з Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49619, м. Дніпро, просп. Дмитра Яворницького, буд. 21А, ідентифікаційний код 43315529) на користь Департаменту комунальної власності Одеської міської ради (65039, м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 1, ідентифікаційний код 26302595) неустойку у розмірі 16642,95 грн (шістнадцять тисяч шістсот сорок дві грн 95 коп) та судовий збір у розмірі 2521,50 грн (дві тисячі п'ятсот двадцять одна грн 50 коп).
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Наказ видати після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне рішення складено 30.06.2025
Суддя О.М. Крижний