пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10
E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885
27 червня 2025 року Справа № 903/285/25
Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Королюка І.В. розглянувши у порядку загального позовного провадження матеріали по справі
за позовом: фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича, с. Голишів, Волинська обл.
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7», с. Рованці, Волинська обл.
про розірвання договорів оренди,
за участю представників-учасників справи:
від позивача: Кулай О.Б., Чечелюк О.Ю.
від відповідача: Столярук В.В.
Суть спору.
До Господарського суду Волинської області 14.03.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшла позовна заява фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю «Дельта-7» про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» та фізичною особою-підприємцем Кулаєм Олегом Богдановичем.
Стислий виклад позиції учасників справи.
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що відповідач не виконує умов, укладених договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року, а саме:
- відповідачем порушено умови п. п. 1.1, 7.5 Договорів оренди торгового місця з передачі місця в торговому комплексі “Новий ринок», оскільки на сьогодні відсутні дані про законне будівництво торгового комплексу “Новий ринок» та його належність ТОВ “Дельта-7» на праві приватної власності;
- відповідачем порушено п. 3.3.1 Договорів, оскільки на сьогодні торговий комплекс "Новий ринок" не функціонує, статусу ринку не має, він не був введений в експлуатацію, інформація про реєстрацію на нього права власності чи інших речових прав за ТОВ "Дельта-7" відсутня, позивач не може отримати паспорта прив'язки тимчасової споруди через дії орендодавця, який відмовляється передати в оренду належну йому земельну ділянку чи її частину для обслуговування тимчасових споруд;
- ТОВ “Дельта-7» не дотримується вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, чим створює загрозу для життя та здоров'я людей, а також робить неможливим використовувати торгове місце за призначенням про що свідчить припис про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки від 03 березня 2021 року Луцького міськрайонного відділу Управління ДСНС України у Волинській області.
Згідно пункту 5.5 Договорів 17 жовтня 2024 року позивач надіслав на адресу ТОВ “Дельта-7» повідомлення про розірвання договорів та примірники додаткових угод про розірвання оскаржуваних договорів. Однак, жодної відповіді від ТОВ “Дельта-7» ФОП Кулай О. Б. так і не отримав.
З огляду на зазначені обставини порушення умов оскаржуваних договорів зазначає, що він як орендар позбавлений можливості здійснювати належним чином свою підприємницьку діяльність, що в свою чергу суперечить меті та завданню укладенню Договорів з ТОВ “Дельта-7». Значна міра позбавлення того, на що Орендар розраховував при укладенні договорів з Орендодавцем змушують його звернутися за судовим захистом для вирішення спору. Посилаючись на ч.2 ст. 651 ЦК України просить розірвати ці договори.
У відзиві відповідач позовні вимоги заперечує, просить у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування заперечень вказує, що ТзОВ «Дельта-7» належним чином виконало умови оспорюваних договорів оренди, зокрема, передало в тимчасове платне користування позивача торгові місця, у зв'язку з чим мета договорів була досягнута. Відсутність здійснення підприємницької діяльності пов'язана не із забороною чи неможливістю її здійснювати, а саме із небажанням позивача, а тому його права жодним чином не були порушені. Жодного повідомлення про розірвання договору від позивача не отримували.
Вказує, що 25.02.20210 виконкомом Боратинської сільської ради виданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі на безстроковій основі, згідно якого на торговому комплексі можливе здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток. Питання дозвільних документів по торговому комплексу “Новий ринок» теж неодноразово розглядалось у господарських судах та їм дана належна правова оцінка (справа №5004/589/12, справа №5004/1155/12). Розміщення тимчасових споруд відповідає Плану благоустрою території. Надаючи торгові місця в оренду, ТзОВ «Дельта-7» реалізувало своє право власності щодо земельної ділянки, наданої товариству згідно Державного акта від 10.08.2007 серії ЯД №288159, цільове призначення якої розміщення автостоянки, торгового комплексу. За час дії договору (16 років) позивач жодного разу не звертався до товариства із скаргою про порушення чи неможливість використовувати, надане йому торгове місце. Взаємовідносини ТзОВ «Дельта-7» із ГУ ДСНС у Волинській області жодним чином не впливають на можливість позивача використовувати надані торгові місця, оскільки будь-які акти, приписи тощо винесені відповідними службами стосуються безпосередньо товариства.
У відповіді на відзив позивач вказує, що ФОП Кулай О.Б. не був учасником господарських справ, на які посилається відповідач, а отже, обставини, які підлягають встановленню господарським судом при вирішення спору у справі за його участю, встановлюються заново на підставі доказів, поданих суду учасниками цієї справи і висновки щодо застосування норм права, що регулюють спірні правовідносини, мають здійснюватися судом саме з урахуванням цих встановлених обставин.
Зазначає, що в свідоцтві № 03000392 відсутня згадка про торговий комплекс “Новий ринок», не зазначено і жодних технічних показників торгового комплексу, площі яку займає цей комплекс тощо. Також відповідач не надає технічного паспорта на збудований ним торговий комплекс. В акті готовності об'єкта до експлуатації № 1 від 11 вересня 2009 року, яку долучив відповідач, а саме в пункті 6 Акту, також відсутня будь-яка згадка про торговий комплекс “Новий ринок». Пункт 6 Акту містить лише характеристики туалету та стоянки для автомобілів. Дозвіл виконавчого комітету Боратинської сільської ради від 25.02.2010 року не містить згадки про торговий комплекс. Позивачем належним чином у встановлені Договором та законодавством строки було повідомлено орендодавця про намір розірвати Договори оренди та додано до вказаного листа-повідомлення проекти додаткової угоди про розірвання договору оренди землі, а тому не отримання відповідачем кореспонденції, якою позивач, з дотриманням вимог закону надсилав за належною адресою, та яка повернулася у зв'язку з її неотриманням відповідачем, зумовлене суб'єктивною поведінкою відповідача щодо отримання кореспонденції.
Стверджує, що відповідно до положень Постанови КМУ № 982 від 26.08.2009 та п. 2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 21.10.2011 № 244, підставою для розміщення тимчасової споруди торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності (далі - ТС) є паспорт прив'язки ТС. Торговий комплекс не відноситься до категорії торговельного об'єкта у розумінні постанови КМУ № 833 від 15 червня 2006 року.
У запереченнях на відповідь на відзив відповідач вказує, що усі дозвільні документи товариства є дійсними, вони не були скасовані чи анульовані. Належним документом для розміщення тимчасових споруд на торговому комплексі є План благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області».
Процесуальні дії у справі.
Ухвалою суду від 18.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 16 квітня 2025 року на 10:30 год.
27.03.2025 надійшов відзив відповідача.
16.04.2025 надійшла відповідь на відзив.
Суд протокольною ухвалою від 16.04.2025 оголосив перерву у підготовчому засіданні до 05.05.2025 о 11:30 год з метою надання можливості відповідачу підготувати заперечення на відповідь на відзив.
18.04.2025 надійшли заперечення на відповідь на відзив.
Суд протокольною ухвалою від 05.05.2025 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 21.05.2025 о 14:00 год.
21.05.2025 через підсистему «Електронний суд» надійшло клопотання позивача про поновлення процесуального строку на подання письмових доказів та про приєднання до матеріалів справи письмових доказів. В обґрунтування клопотання вказує, що з метою перевірки правдивості тверджень відповідача у запереченнях на відповідь на відзив, сторона позивача 08.05.2025 звернулась з відповідним запитом до Луцької районної державної адміністрації Волинської області та Боратинської сільської ради для отримання інформації щодо погодження Плану благоустрою торгового комплексу, на що отримала 12.05.2025 відповідь, яку просить долучити до матеріалів справи.
21.05.2025 надійшли заперечення відповідача на клопотання про долучення доказів.
Суд заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали клопотання від 21.05.2025, протокольною ухвалою від 21.05.2025 відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на подання доказів та долучення їх до матеріалів справи, з наступних підстав.
Згідно з п.6 ч.2 ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.
Відповідно до ч.2 ст. 80 ГПК України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.
Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об'єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (ч. 4., ч.5, ч.8 ст. 80 ГПК України).
Положеннями статті 118 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.
Згідно з статті 119 Господарського процесуального кодексу України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду. Якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку, встановленого законом, розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, без повідомлення учасників справи.
Таким чином, докази на підтвердження заявлених вимог повинні бути подані учасниками справи одночасно з заявами по суті справи, а неможливість подання доказів у цей строк повинна бути письмово доведена позивачем суду та належним чином обґрунтована.
Суд зазначає, що наведені позивачем у клопотанні від 21.05.2025 обставини, а саме відсутність на момент подання позову та проведення підготовчого засідання відповіді від 12.05.2025 на адвокатський запит, не свідчать про наявність виключних підстав для поновлення процесуального строку.
Вирішення питання щодо поновлення строку на вчинення процесуальних дій перебуває в межах дискреційних повноважень судів, однак такі повноваження не є необмеженими. У тому випадку, коли у встановлений законом строк учаснику справи виконати певні процесуальні дії не є можливим, оскільки саме у нього виникли обставини, які перешкоджають їх реалізації, у такого учасника виникає унормована законом можливість ініціювати поновлення процесуального строку, у спосіб звернення до суду із заявою, в якій має бути наведено причини пропуску строку; суд же лише має здійснити оцінку причин пропуску строку, наведених заявником, на предмет їх поважності. Інший підхід порушував би принципи диспозитивності та змагальності (пункт 3.3 постанови Верховного Суду від 06.12.2023 у справі № 918/604/23).
Нормами чинного законодавства України не передбачено автоматичного поновлення чи продовження судом процесуальних строків за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки у кожному конкретному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було порушено, та чи підлягає він відновленню. Аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 40/353-10, від 09.10.2018 у справі № 5/452/06.
Поважність причин пропуску строку є оціночним поняттям, вирішення якого покладається виключно на розсуд суду. До поважних причин пропуску процесуального строку відносяться обставини непереборної сили та обставини, які об'єктивно унеможливлюють вчинення певної процесуальної дії у встановлений законом строк. Вказані обставини підлягають обов'язковому підтвердженню шляхом подання до суду відповідних доказів (документів або їх копій).
Велика Палата Верховного Суду також виснувала, що поважними визнаються лише обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій (див. постанову від 08.12.2022 у справі №990/102/22).
Отже, позивачем не обґрунтовано та не надано доказів на підтвердження поважності причин пропуску строку для подання доказів.
Заслухавши пояснення сторін суд протокольною ухвалою від 21.05.2025 оголосив перерву в судовому засіданні до 17.06.2025 до 10:00 год.
У судовому засіданні 17.06.2025 судом завершено стадію з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість представникам сторін на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.
Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.
Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.
На підставі вищевикладеного, суд протокольною ухвалою від 17.06.2025 відклав ухвалення та проголошення судового рішення у справі до 27.06.2025 о 12:30 год.
Фактичні обставини, встановлені судом.
Згідно з Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, 15.01.2007 зареєстровано Товариство з обмеженою відповідальністю «Дельта-7», видом діяльності якого є, зокрема, надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
11.11.2007 Інспекція Державного архітектурно-будівельного контролю видала ТОВ "Дельта-7" дозвіл №61 на виконання будівельних робіт з будівництва автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради.
11.09.2009 комісією складено акт готовності об'єкта до експлуатації №8.
15.09.2009 ТОВ "Дельта-7" видано свідоцтво №03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил, яким засвідчено відповідність закінченого будівництвом об'єкта (окремого пускового комплексу), найменування об'єкта будівництва згідно з проектом, характер будівництва - автостоянка, туалет (І черга), торговий комплекс (нове) по вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району.
25.02.2010 Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області видала дозвіл ТОВ "Дельта-7" на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток за адресою: Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3.
Згідно відповіді відділу містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Луцької РДА Волинської області від 20.02.2012 № 128/17-2-11 розміщення та будівництво торгового комплексу «Новий ринок» (Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3) здійснювалось відповідно до Робочого проекту «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області» від 2007 року, а розміщення групи металевих конструкцій на даному торговому комплексі здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області».
Обставини наявності права власності ТОВ "Дельта-7" на земельну ділянку з кадастровим номером 0722880700:04:001:0324 площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу підтверджується Державним актом від 10.08.2007 року серії ЯД №288159, встановлені постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 21.05.2024 у справі № 903/1084/23 та постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 06.02.2013 у справі №5004/1155/12. У силу приписів ч. 4 ст. 75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
27.04.2009 та 29.12.2011 між ТОВ "Дельта- 7"(Орендодавець, відповідач) та ФОП Кулай О. Б. (Орендар, позивач) укладені договори оренди торгового місця № 11 та № 195 відповідно (надалі - договір).
Предметом даних договорів є оренда торгових місць площею 17,5 кв.м., які знаходяться ряд № 12 місце № 7 сектор №__ , ряд № 11 місце № 7 сектор № __, на території торгового комплексу "Новий ринок", який розташований за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області.
Передача торгових місць, зазначених у п. 1.1. цих договорів, здійснена до їх підписання, що засвідчується підписами сторін за цими договорами.
Відповідно до п. 1.2 Договорів, торговим місцем, що є предметом за цими договорами, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі - Споруда) - здійснення продажу товарів (надання послуг), надалі - Торгове місце.
Згідно з п. 1.4 Договорів, встановлена Орендарем Споруда є його власністю.
Пунктом 2.1 Договорів зазначено, що за користування торговим місцем Орендар сплачує Орендодавцю орендну плату у розмірі 20,00 грн. за 1 м. кв. без податку на додану вартість, що становить 350,00 грн. без ПДВ за один календарний місяць.
Згідно з п. 5.1. Договору № 11 від 27 квітня 2009 року, цей договір вступає в дію з 01 травня 2009 року та укладається до 01 травня 2058 року.
Договір № 195 від 29 грудня 2011 року, згідно п. 5.1 укладено строком на 49 років та діє з 01 січня 2012 року до 31 грудня 2061 року.
Договір може бути достроково розірваний за згодою сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання (п. 5.5. договорів).
Пунктом 5.6. договорів передбачено право орендодавця на дострокове розірвання договору та випадки дострокового розірвання орендодавцем договору.
17.10.2024 позивач - ФОП Кулай О.Б. звернувся до відповідача ТзОВ "Дельта-7" із заявою про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року з примірниками відповідних додаткових угод (а.с. 23-24).
На зазначене повідомлення позивач відповіді не отримав.
14.03.2025 позивач - ФОП Кулай О.Б. звернувся з позовною заявою до господарського суду про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року.
Крім того, судом встановлено, що 03.03.2021 за результатами перевірки ринку ТОВ “Дельта-7» за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Луцьким міськрайонним відділом Управління ДСНС України у Волинській області винесено припис №52 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки (а.с. 20-21).
Згідно відповіді Луцького районного управління ГУ ДСНС Українеи у Волинській від 23.12.2024 щодо виконання ТОВ “Дельта-7» припису №52 від 03.03.2021, за повідомленням ТОВ “Дельта-7» у зв'язку із введенням воєнного стану та тимчасовою відсутністю відповідального за пожежну безпеку на території ТК «Новий ринок», ТОВ “Дельта-7» не в змозі надати повну інформацію щодо виконання припису у визначений строк.
У листах від 17.01.2024, 16.09.2024, 30.09.2024 Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області повідомила позивача, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, для отримання якого необхідно долучати документи на землекористування (оренда, власність, тощо). Дозвіл на здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток видано безпосередньо ТзОВ Дельта-7». Здійснення торгівельної діяльності іншими суб'єктами господарювання відповідно до цього дозволу не відповідає чинному законодавству.
04.10.2024 ФОП Кулай О. Б. звернувся до ТОВ “Дельта-7» із заявою від 03.10.2024, в якій просив ТОВ “Дельта-7» передати земельну ділянку з кадастровим номером: 0722880700:04:001:0324, що розташована за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, або виділену із неї частину земельної ділянки в тимчасове користування шляхом укладення відповідного договору оренди земельної ділянки, з метою обслуговування тимчасових споруд та отримання паспорта прив'язки тимчасової споруди.
Як пояснив позивач, що представниками ТОВ “Дельта-7» його було повідомлено в усному порядку, що для розміщення тимчасових споруд, додатково паспортів прив'язки не потрібно, адже їх розміщення здійснюється на підставі договорів оренди торгового місця №11 та № 195.
Згідно відповіді Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області на адвокатський запит, інформація про введення в експлуатацію торгового комплексу «Новий ринок» у Боратинській сільській раді відсутня. Боратинською сільською радою для ТОВ “Дельта-7» дозвіл на розміщення будівель і споруд торговельного призначення за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, кадастровий номер земельної ділянки: 0722880700:04:001:0324, не видавався (а.с. 12).
Оцінка суду, мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.
Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 1 та п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.
Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Частиною 1 статті 202 ЦК України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
За своєю правовою природою укладені між сторонами договори є договорами оренди, які підпадають під правове регулювання Глави 58 ЦК України та Глави 30 ГК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.
Частиною 1 статті 283 ГК України передбачено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у володіння та користування майно для здійснення господарської діяльності.
Частиною 1 статті 763 ЦК України визначено, що договір найму укладається на строк, встановлений договором.
Відповідно до ст. 284 ГК України, істотними умовами договору оренди є об'єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об'єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об'єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.
Позивач стверджує, що відповідачем порушено умови п. п. 1.1, 7.5 Договорів оренди торгового місця з передачі місця в торговому комплексі “Новий ринок», оскільки на сьогодні відсутні дані про законне будівництво торгового комплексу “Новий ринок» та його належність ТОВ “Дельта-7» на праві приватної власності. Тобто, на думку позивача, згідно умов Договорів торгові місця мали бути надані саме на території торгового комплексу “Новий ринок», який належить ТОВ “Дельта-7» на праві приватної власності.
Згідно матеріалів справи відповідач передав позивачу за договорами №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 площу з твердим покриттям, облаштовану для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки і здійснення продажу товарів (надання послуг) на території торгового комплексу «Новий ринок». Згідно п. 1.3 договорів передача торгового місця здійснена до його підписання, що засвідчується підписами сторін. Тобто відповідач виконав умови договорів та передав у оренду позивачу майно, яке відповідало умовам договорів, що підтверджується підписами сторін на укладених договорах.
Відповідно до п.7.5. договорів в разі зміни власника Торгового комплексу «Новий ринок» всі права та обов'язки по виконанню цього Договору переходять до нового власника.
Як встановлено судом, відповідач ТОВ "Дельта-7" є власником земельної ділянки площею 6,0 га на території Боратинської сільської ради, Луцького району, Волинської області, яка була відведена йому для розміщення автостоянки, торгового комплексу, що підтверджується Державним актом від 10 серпня 2007 року серії ЯД №288159.
Виконком Боратинської сільради, Луцького району, Волинської області надав відповідачу дозвіл на торгівлю щоденно та цілодобово з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів і палаток.
З умов оспорюваних договорів оренди випливає, що їх предметом є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції як об'єкту оренди в розумінні норм ЦК України, а не послуги з користування торговим місцем в торговому комплексі «Новий ринок», який належить на праві власності ТОВ «Дельта-7».
Згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань видом діяльності ТзОВ «Дельта-7» є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.
Договори оренди №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 укладалися позивачем не з торговим комплексом «Новий ринок», а із ТОВ "Дельта-7" як орендодавцем щодо надання ним певної площі орендарю на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності.
Згідно з пунктом 1.2. договорів торговим місцем, що є предметом за цими договорами, являється площа з твердим покриттям, облаштована для розміщення металевої конструкції, магазину, палатки (надалі споруда) і здійснення продажу товарів, (надання послуг).
Таким чином, отримавши у користування від відповідача певну площу на території торгового комплексу для здійснення торгівельної діяльності, у позивача виникало право розмістити на ній металеві конструкції, магазин, палатку (споруду) і здійснювати продаж товарів.
Сторонами визнається, що після укладення оспорюваних договорів оренди, позивач облаштував на торгових місцях (площі з твердим покриттям) тимчасові споруди для здійснення торгівельної діяльності, проте таку діяльність не здійснював, а у січні 2025 року ці тимчасові споруди ним були демонтовані.
Матеріалами справи споростовуються доводи позивача про те, що торговий комплекс не введено в експлуатацію.
Так, 11.09.2009 комісією було складено акт готовності об'єкта до експлуатації, а 15.09.2009 ТзОВ «Дельта-7» видано свідоцтво №03000392 про відповідність збудованого об'єкта проектній документації, вимогам державних стандартів, будівельних норм і правил. Дане свідоцтво видане на підставі акта готовності об'єкта до експлуатації від 11.09.2009 р., який є документом у розумінні ч.2 ст.301 Закону України "Про планування і забудову територій" від 20.04.2000 р. № 1699-III, чинного на момент виникнення спірних правовідносин, який засвідчує відповідність закінченого будівництвом об'єкта проектній документації, державним будівельним нормам (ДБН), стандартам і правилам.
Суд зауважує, що предметом даного позову є вимога розірвати достроково договори оренди торгового місця №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011, які за своєю правовою природою є договорами найму (оренди) майна, що випливає зі змісту положень договорів. Предметом договорів є частина площі на території, яка відведена для торгівельної діяльності, що призначена для встановлення відповідної конструкції (торгова площа, площею 17,5 м.кв, місце 7, ряд 12; торгова площа, площею17,5 м.кв, місце 7, ряд 11).
Договори містять усі істотні для договорів оренди (найму) умови: предмет договору (торгова площа, площею 17,5 м.кв, місце 7, ряд 12; торгова площа, площею17,5 м.кв, місце 7, ряд 11), орендна плата (350 грн. за 1 місяць), права та обов'язки сторін; відповідальність сторін, строк дії договору, підстави зміни та розірвання договору.
Як передбачено частинами першої і четвертої статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.
Умовами договорів не передбачено право на одностороннє дострокове розірвання договору оренди орендарем. Водночас приписами п. 5.5 договорів визначено, що цей договір може бути достроково розірваний за згодою сторін. Сторона, що вирішила достроково розірвати договір, повідомляє іншу сторону не менше як за 30 календарних днів до дати розірвання.
17.10.2024 орендар звернувся з заявою про дострокове розірвання договору оренди, однак, як встановлено в ході судового розгляду, орендодавець не надав своєї згоди.
Згідно з частинами першою і третьою статті 291 ГК України одностороння відмова від договору оренди не допускається. Договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених ЦК України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.
У силу статті 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.
Отже, за загальним правилом, встановленим як господарським, так і цивільним законодавством, зміна та розірвання господарських та цивільних договорів допускається лише за згодою сторін або в судовому порядку (у разі відсутності згоди іншої сторони, яка отримала вимогу/пропозицію про розірвання договору, що є саме таким випадком у даній справі).
Так, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі №914/2649/17 викладено наступну правову позицію щодо застосування ст. 651 ЦК України:
"Підстави для зміни або розірвання договору визначені статтею 651 ЦК України і за загальним правилом, викладеним в частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Про зміну або розірвання договору в порядку частини першої статті 651 ЦК України сторони вправі домовитися в будь-який час на свій розсуд (крім випадків, обумовлених законодавчо).
Разом з тим, законодавець передбачає випадки, коли розгляд питання про внесення змін до договору чи про його розірвання передається на вирішення суду за ініціативою однієї із сторін.
Так, за частиною другою статті 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.
Зміна умов договору (чи його розірвання) в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов'язання іншою стороною договору у відповідності до пункту 2 частини першої статті 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося.
Іншими підставами для зміни або розірвання договору в судовому порядку (крім істотного його порушення) відповідно до частини другої статті 651 ЦК України є випадки, встановлені законом або договором, і настання таких випадків зумовлює право сторони ініціювати в судовому порядку питання зміни чи припинення відповідних договірних правовідносин...
Підставами для виникнення юридичного спору про внесення змін у договір чи про його розірвання, який підлягає вирішенню судом є обставини, наведені у частині другій статті 651 ЦК України, і ці обставини виникають в силу прямо наведених у цій нормі фактів та подій, що зумовлюють правову невизначеність у суб'єктивних правах чи інтересах. Такі підстави та умови виникнення юридичного спору у правовідносинах є однаковими незалежно від їх суб'єктного складу (за участі фізичних чи юридичних осіб) та змісту правовідносин (цивільні чи господарські)".
Істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилась порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.
У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.
Зазначений висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18.
Позивач у судовому засіданні вказав на те, що з моменту укладення договорів (з 2009 та 2011 р.р.) він не здійснює підприємницької діяльності на території торгового комплексу «Новий ринок» . При цьому позивач у позові також зазначає: "Значна міра позбавлення того, на що розраховував при укладенні договорів з Орендодавцем змушують останнього звертатися за судовим захистом…".
Так, п. 3.3.1 договорів передбачає, що орендодавець зобов'язаний своєчасно вживати заходів щодо усунення порушень та недоліків, які не дають можливості використовувати торгове місце за призначенням.
Позивач стверджує, що на сьогоднішній день він позбавлений можливості отримати паспорти прив'язки тимчасових споруд для їх законного розміщення за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Волинської області, з вини Орендодавця, який відмовляється надати в оренду земельну ділянку чи її частину, що є необхідним для оформлення такого паспорта.
Згідно з пунктом 7 статті 30 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать організація благоустрою населених пунктів, залучення на договірних засадах з цією метою коштів, трудових і матеріально-технічних ресурсів підприємств, установ та організацій незалежно від форм власності, а також населення; здійснення контролю за станом благоустрою населених пунктів, організації озеленення, охорони зелених насаджень і водойм, створення місць відпочинку громадян.
Закон України «Про благоустрій населених пунктів» визначає правові, економічні, екологічні, соціальні та організаційні засади благоустрою населених пунктів і спрямований на створення умов, сприятливих для життєдіяльності людини.
За положеннями статті 10 цього Закону до повноважень сільських, селищних і міських рад у сфері благоустрою населених пунктів належить, зокрема, затвердження правил благоустрою територій населених пунктів. До повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належить, зокрема, забезпечення виконання місцевих програм та здійснення заходів з благоустрою населених пунктів; здійснення самоврядного контролю за станом благоустрою та утриманням територій населених пунктів, інженерних споруд та об'єктів, підприємств, установ та організацій, майданчиків для паркування транспортних засобів (у тому числі щодо оплати послуг з користування майданчиками для платного паркування транспортних засобів), озелененням таких територій, охороною зелених насаджень, водних об'єктів тощо.
Відповідно до статті 12 Закон України «Про благоустрій населених пунктів» суб'єктами у сфері благоустрою населених пунктів є органи державної влади та органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, органи самоорганізації населення, громадяни.
Частиною першою статті 40 Закону України «Про благоустрій населених пунктів» визначено, що самоврядний контроль у сфері благоустрою населених пунктів здійснюється сільськими, селищними, міськими радами та їх виконавчими органами.
Стаття 16 цього Закону забороняє самовільно встановлювати об'єкти зовнішньої реклами, торговельні лотки, павільйони, кіоски тощо на об'єктах благоустрою.
Як встановлено судом вище, розміщення групи металевих конструкцій на торговому комплексі «Новий ринок» (Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3) здійснено відповідно до Плану благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області».
Позивач вказує, що з метою дотримання вимог чинного законодавства щодо законного розміщення тимчасової споруди торговельного призначення для здійснення своєї підприємницької діяльності він звертався до Боратинської сільської ради із заявою щодо оформлення паспорта прив'язки ТС. У відповідь на звернення Боратинська сільська рада Луцького району Волинської області повідомила, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, а для оформлення паспорта прив'язки тимчасової споруди необхідно долучати документи на землекористування (оренда, власність тощо).
Відповідно до положень статті 28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.
Наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України № 244 від 21.10.2011 затверджено Порядок розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності (далі - Порядок).
Пунктами 2.1 - 2.3 Порядку визначено, що підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди. Замовник, який має намір встановити тимчасову споруду, звертається до відповідного виконавчого органу сільської, селищної, міської ради, районної державної адміністрації із відповідною заявою у довільній формі про можливість розміщення тимчасової споруди. До заяви додаються: графічні матеріали із зазначенням бажаного місця розташування тимчасової споруди, виконані замовником у довільній формі на топографо-геодезичній основі кресленнями контурів тимчасової споруди з прив'язкою до місцевості; реквізити замовника та напрям підприємницької діяльності. Цей перелік документів є вичерпним.
Отже, відповідно до статті 28 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" та пункту 2.1 Порядку № 244 підставою для встановлення ТС є паспорт прив'язки.
За визначення, наведеним у п. 1.4. Порядку, паспорт прив'язки ТС - комплект документів, у яких визначено місце встановлення ТС та благоустрій прилеглої території на топографо-геодезичній основі М 1 : 500, інженерне забезпечення, зовнішній архітектурний вигляд ТС та напрям підприємницької діяльності.
Суд звертає увагу на те, що Порядок не містить жодних положень щодо правових підстав набуття суб'єктами господарювання будь-яких прав на земельну ділянку у зв'язку із розміщенням на ній ТС, а також не передбачає автоматичного отримання згоди власника земельної ділянки - у даному випадку відповідача, на використання такої земельної ділянки.
При цьому, розміщення тимчасової споруди і оформлення земельної ділянки у користування є різними за змістом питаннями, які регулюються різними нормативно-правовими актами - містобудівним законодавством та земельним законодавством.
У матеріалах справи відсутні відмови в оформленні ФОП Кулаю О.Б. паспорта прив'язки тимчасової споруди для провадження підприємницької діяльності.
З огляду на встановлені обставини та оцінивши надані сторонами докази в їх сукупності, суд вважає, що у спірних правовідносинах отримання паспорта прив'язки для розміщення ТС не є необхідним, оскільки існують інші документи, на підставі яких можливе здійснення торгівельної діяльності з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток за адресою: Луцький район, с. Рованці, вул. Європейська, 3 (дозвіл від 25.02.2010 Боратинської сільської рада Луцького району Волинської області, План благоустрою території (м1:500) «Розміщення автостоянки, торгового комплексу на території Боратинської сільської ради Луцького району Волинської області» тощо).
Позивач в обґрунтування неможливості здійснення торгівельної діяльності та отримання паспорта прив'язки посилається на листи Боратинської сільської ради від 17.01.2024, 16.09.2024, 30.09.2024 про те, що «…підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив'язки тимчасової споруди, для отримання якого необхідно долучати документи на землекористування (оренда, власність, тощо). Дозвіл на здійснення торгівлі з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток видано безпосередньо ТзОВ Дельта-7». Здійснення торгівельної діяльності іншими суб'єктами господарювання відповідно до цього дозволу не відповідає чинному законодавству».
Суд відноситься критично до вказаних листів Боратинської сільської ради, оскільки вони носять інформаційно-роз'яснювальний характер, тобто відображають думку ради на поставлені їй питання.
Водночас, колегією суддів Північно-західного апеляційного господарського суду у постанові від 21 травня 2024 року у справі № 903/1084/23 за позовом фізичної особи - підприємця Кулая Олега Борисовича до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Дельта-7" про визнання недійсними договорів оренди торгового місця, встановлено таке:
«Відповідно до рішення виконавчого комітету Боратинської міської ради від 25.02.2010 р. № 13 Товариству з обмеженою відповідальністю «Дельта 7» виданий дозвіл на розміщення об'єкта торгівлі, а саме на торгівлю з малих архітектурних форм, транспортних засобів, лотків, столів, палаток, за адресою АДРЕСА_1 ; режим роботи щоденно, цілодобово; дійсний безстроково. Такий дозвіл підписаний сільським головою Боратинської сільської ради С.О. Яручик /а.с. 52 у т.1/.
Як зазначено вище, матеріали справи не містять доказів заборони Боратинської сільської ради здійснювати підприємницьку діяльність позивачу ФОП Кулай О.Б. чи обґрунтовані вимоги до позивача з боку ради чи іншого контролюючого органу щодо будь-якого впорядкування торгівельної діяльності».
Матеріали даної справи також не містять доказів про пред'явлені до позивача з моменту укладення оспорюваних договорів претензії з боку контролюючих органів.
Таким чином, позивачем не доведено, що він звертався до відповідача про те, що він не може досягнути цілей договорів, не може використати їх результати і позбавляється того, на що він розраховував при їх укладенні вже протягом багатьох років. Також не надано доказів, що відповідач вчинив дії, які призвели до порушення умов договорів.
Під час розгляду справи позивач підтвердив те, що він не звертався в письмовій формі до відповідача, в якому висвітлював його проблеми та спонукав до виконання обов'язку, передбаченого п. 3.3.1 договорів. Водночас позивач вказує на тому, що такі розмови велися в усній формі.
Крім того, в обґрунтування розірвання договорів оренди позивач зазначає, що ТОВ “Дельта-7» не дотримується вимог законодавства у сфері пожежної та техногенної безпеки, чим створює загрозу для життя та здоров'я людей, а також робить неможливим використовувати торгове місце за призначенням.
З матеріалів справи вбачається, що 03.03.2021 за результатами перевірки ринку ТОВ “Дельта-7» за адресою: вул. Європейська, 3, с. Рованці, Луцького району, Луцьким міськрайонним відділом Управління ДСНС України у Волинській області винесено припис №52 про усунення порушень вимог законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Згідно відповіді Луцького районного управління ГУ ДСНС України у Волинській області від 23.12.2024 щодо виконання ТОВ “Дельта-7» припису №52 від 03.03.2021 встановлено, що відповідачем усуваються виявлені порушення.
Суд вважає, що доводи позивача у цій частині не можуть вважатися істотним порушенням умов договорів відповідачем згідно ст. 651 ЦК України, оскільки позивачем не доведено існування на даний час загрози для життя, здоров'я людей чи майна на території торгового комплексу, у зв'язку із недотриманням у 2021 році ТОВ “Дельта-7» законодавства у сфері техногенної та пожежної безпеки.
Згідно ч. 1 ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Укладаючи договори оренди торгового місця №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 позивач повинен був усвідомлювати усі умови цих договорів, на які він погоджується (зокрема щодо строку дії договору оренди, прав та обов'язків сторін, умов розірвання договору тощо) та на власний ризик повинен був передбачити те, що торгове місце може не бути прибутковим/актуальним серед споживачів у майбутньому. Позивач вказує на істотності порушення умов договорів оренди торгового місця, однак, матеріали справи на містять доказів того, що він звертався до орендодавця з вимогами аби останній усунув недоліки, які унеможливлюють орендарю виконувати функції, які були передбачені умовами договорів.
Частиною 3 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона покликається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
У відповідності до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст. 77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Згідно зі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
З огляду на викладене, позивач у процесі судового розгляду у встановленому законом порядку не довів істотності порушення умов договорів оренди відповідачем, наявності обставин, які свідчать про те, що у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договорів позивач позбавлений того, на що він розраховував при їх укладенні, а також не довів факту завдання позивачу шкоди діями відповідача.
У зв'язку з цим вимоги позивача про розірвання договорів оренди торгового місця №11 від 27.04.2009, №195 від 29.12.2011 з підстав істотного порушення відповідачем умов договору не підлягають до задоволення.
Розподіл судових витрат.
Оскільки у задоволенні позову відмовлено, то на позивача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати по справі у розмірі сплаченого ним судового збору у сумі 4844,80 грн.
Керуючись статтями 73, 74, 76-79, 91, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -
Відмовити у задоволенні позову фізичної особи-підприємця Кулая Олега Богдановича до Товариства з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» про розірвання договорів оренди торгового місця № 11 від 27 квітня 2009 року, № 195 від 29 грудня 2011 року, укладені між Товариством з обмеженою відповідальністю “Дельта-7» та фізичною особою-підприємцем Кулаєм Олегом Богдановичем.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст.ст. 255-257 ГПК України.
Повний текст рішення складено 30.06.2025.
Суддя С. В. Бідюк