вул. Пирогова, 29, м. Вінниця, 21018, тел./факс (0432)55-80-00, (0432)55-80-06 E-mail: inbox@vn.arbitr.gov.ua
"19" червня 2025 р. Cправа № 902/44/25
за позовом: Заступника Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора (вул. Різницька, 13/15 , м. Київ, 01011) в інтересах держави в особі Міністерства оборони України (просп. Повітряних сил, 6, м. Київ, 03049)
до: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" (вул. Соборна, 88-А, м. Гнівань, Вінницький р-н., Вінницька обл., 23310)
про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 86 447 843,67 грн штрафу
Суддя: Яремчук Ю.О.
Секретар судового засідання: Надтока Т.О.
За участю представників сторін:
прокурора: Косенко Д.В.
позивача: Балтак Д.О.
відповідача: Рудик В.Р.
15.01.2025 Заступник Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора в інтересах держави в особі Міністерства оборони України звернувся до Господарського суду Вінницької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" про визнання додаткових угод недійсними та стягнення 86 447 843,67 грн штрафу.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу справи між суддями від 15.01.2025 справу передано для розгляду судді Яремчуку Ю.О.
Ухвалою суду від 20.01.2025 відкрито провадження у справі № 902/44/25. Визначено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 11.02.2025.
10.02.2025 від ТОВ «Альянс Монтажпроект» надійшов відзив на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/1379/25), який долучений судом до матеріалів справи.
10.02.2025 представником відповідача було подано клопотання (вх. № канц. 0-34/1377/25 від 10.02.2025) про колегіальний розгляд справи.
10.02.2025 представником відповідача подано клопотання про залишення позову без руху, яке міститься в прохальній частині відзиву на позовну заяву (вх. № канц. 01-34/1379/25 від 10.02.2025).
В судовому засіданні розглянувши подані клопотання представником відповідача, судом відмовлено в їх задоволенні про що винесені протокольні ухвали.
За результатами проведеного судового засідання 11.02.2025 суд дійшов висновку про оголошення перерви в розгляді справи до 06.03.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
06.03.2025 від Офісу Генерального прокурора надійшла відповідь на відзив (вх. № канц. 01-34/2349/25 від 06.03.2025), яка долучена судом до матеріалів справи.
06.03.2025 представником відповідача було подано клопотання про залишення без розгляду клопотання прокурора про витребування доказів (вх. № канц. 01-34/2383/25 від 06.03.2025).
06.03.2025 представником відповідача було подано клопотання (вх. № канц. 01-34/2388/25 від 06.03.2025) про залишення позову без розгляду.
В судовому засіданні розглянувши подані клопотання представником відповідача, судом відмовлено в їх задоволенні про що винесені протокольні ухвали.
За результатами проведеного судового засідання 06.03.2025 суд дійшов висновку про продовження підготовчого провадження на 30 днів та відкладення розгляду справи на 25.03.2025, про що винесено ухвалу яку занесено до протоколу судового засідання.
Поряд з цим, ухвалою суду від 06.03.2025 поновлено Офісу Генерального прокурора строк на подачу клопотання (вх. № канц. 01-34/2350/25 від 06.03.2025) про витребування доказів. Клопотання Офісу Генерального прокурора (вх. № канц. 01-34/2350/25 від 06.03.2025) про витребування доказів задоволено. Зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" надати Господарському суду Вінницької області до 25.03.2025 належним чином засвідчені копії договору факторингу від 18.04.2024 № PR_F_118 укладеного з Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Прості рішення", акту приймання - передачі документації (додаток 1 до цього договору), документів щодо виконання такого договору.
На визначену дату судом 25.03.2025 в судове засідання з'явились прокурор, представник позивача та представник відповідача.
25.03.2025 подано до суду клопотання представником відповідача (вх. № канц. 01-34/3025/25 від 25.03.2025) про зупинення провадження у справі № 902/44/25.
25.03.2025 подано до суду клопотання представником відповідача (вх. № канц. 01-34/3055/25 від 25.03.2025) про залучення третіх осіб у справу.
В судовому засіданні розглянувши подані клопотання представником відповідача, судом відмовлено в їх задоволенні про що винесені протокольні ухвали.
В судовому засіданні представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" було заявлено усне клопотання про відвід судді Яремчуку Ю.О. від розгляду справи № 902/44/25 з підстав немотивованої відмови у ряді клопотань, які були занесені до протоколів судового засідання 11.02.2025, 06.03.2025 та 25.03.2025, тобто без постановлення ухвал в письмовій формі та без виходу до нарадчої кімнати.
Після оголошення перерви в судовому засіданні 25.03.2025 представником відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" було подано заяву про відвід судді в письмові формі.
Ухвалою суду від 25.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Будівельний альянс Монтажпроект" Рудика В.Р. б/н від 25.03.2025 року про відвід судді Господарського суду Вінницької області Яремчука Ю.О. у справі №902/44/25.
В судовому засіданні 25.03.2025 ухвалою суду було закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 17.04.2025.
За результатами проведеного судового засідання 17.04.2025 суд дійшов висновку про оголошення перерви до 13.05.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
За результатами проведеного судового засідання 13.05.2025 суд дійшов висновку про оголошення перерви до 19.06.2025, про що винесено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання.
19.06.2025 від ТОВ «БАМ» надійшли додаткові пояснення (вх. № канц. 01-34/6570/25 від 19.06.2025), які долучені судом до матеріалів справи.
На визначену дату судом в судове засіданні 19.06.2025 з'явились прокурор, представник позивача та представник відповідача.
Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для підготовки до судового засідання та подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.
Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.
Прокурор в судовому засіданні позов підтримав в повному обсязі.
Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги повністю.
Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив.
19.06.2025 в судовому засіданні, в порядку ст. 240 ГК України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив наступне.
В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначається наступне: між Міністерством оборони України та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект» (далі ТОВ «БАМ») було укладено договори про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 23.02.2023 № № 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116. Прокурором стверджується, що до даних договорів було укладено додаткові угоди, якими попри відсутність істотних змін обставин і документально підтверджених об'єктивних обставин продовжено строки постачання товарів після закінчення таких строків і фактичного постачання товарів.
Так, прокурором зазначається, що основними договорами передбачалося здійснення постачання товарів речової служби у строк до 31.05.2023. За договором № 286/3/23/109 ТОВ «БАМ» здійснило постачання товарів упродовж 04.07.2023-04.10.2023. За договорами № № 286/3/23/113, 286/3/23/114 Постачальник поставив товар 28.12.2023. За договором № 286/3/23/115 ТОВ «БАМ» здійснював постачання товару з 22.06.2023 по 13.09.2023. За договором № 286/3/23/116 відповідачем товар поставлено протягом 13.09.2023-03.10.2023.
Додатковими угодами від 24.11.2023 № 5 до договорів №№ 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116 строки постачання товарів продовжено до 02.09.2023, додатковими угодами від 27.12.2023 № 6 до договорів № № 286/3/23/109 та 286/3/23/116 - до 01.10.2023, а додатковими угодами від 27.12.2023 № 5 до договорів № № 286/3/23113, 286/3/23114 - до 23.08.2023.
З огляду на що, доводи прокурора зводяться до того, що усі додаткові угоди про продовження строків постачання товарів укладено після спливу цих строків, а у випадку укладення додаткових угод до договорів № № 286/3/23/109, 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115 та 286/3/23/116 - також і після фактичного постачання всього обсягу товарів за цими договорами та направлення Міноборони претензій із вимогами про сплату штрафних санкцій, нарахованих за прострочення постачання товарів. Як наслідок відповідні додаткові угоди є фіктивними, а їх зміст суперечить актам цивільного законодавства, що створює підстави для визнання їх недійсними в судовому порядку з одночасним стягненням штрафних санкцій, зокрема, за прострочення первісно передбачених термінів постачання товарів речової служби для потреб Збройних Сил України.?
Поряд з цим, прокурор звертає увагу суду на той факт, що усі оспорювані додаткові угоди укладено на підставі висновків Вінницької ТПП про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов. Водночас, за доводами прокурора Закон України «Про торгово-промислові палати в Україні» не містить положень щодо наявності у торгово-промислових палат повноважень із видачі висновків на підтвердження істотної зміни обставин, якими сторони керувались під час укладення договорів, або висновків про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов. Тому документи, що стали правовою основою для укладення оспорюваних додаткових угод, а саме - висновки Вінницької ТПП про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов, видано останньою за відсутності відповідних повноважень.
За доводами прокурора метою вчинення спірних правочинів (укладення додаткових угод) було створення видимості дотримання ТОВ «БАМ» строків постачання товарів (легалізація періодів прострочення постачання), а не досягнення правового результату у вигляді продовження (пролонгування) строків постачання, що вже закінчилися, тому укладення оспорюваних додаткових угод відбулося за відсутності наміру настання правових наслідків, оформлених ними. Таким чином, сторонами вчинено фіктивні правочини - укладено додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору № 286/3/23109, додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору № 286/3/23/113, додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору № 286/3/23/114, додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/115 та додаткові угоди від 24.11.2023 № 5, від 27.12.2023 № 6 до договору № 286/3/23/116, що є підставою для визнання їх недійсними згідно з ч. 1 ст. 215, ч. ч. 3, 5 ст. 203, ст. 234 ЦК України.
Відповідач проти позову заперечує, позиція останнього викладена у відзиві на позовну заяву та в додаткових поясненнях, де вказав, що відповідач ініціювавши укладання додаткових угод щодо зміни строків поставки, мав на меті лише визначити справедливі строки поставки, які б забезпечували з урахуванням існуючих об'єктивних обставин, які унеможливили своєчасну поставку, баланс інтересів сторін та сприяв би виконанню контрактів, укладених із МОУ. Невчасне виконання контракту із Міністерством оборони України зумовлено невиконанням своїх зобов'язань контрагентами - виробниками товарів через обставини непереборної сили та інші об'єктивні обставини, а саме компанія «UZUNKOPRU TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI» (Турецька Республіка) відповідно до умов зовнішньоекономічного договору № 230103В (з якою співпрацював відповідач), отримавши заявку ТОВ «БАМ» на початок постачання товарів, повідомила про неможливість виконання умов контракту через землетруси, у зв'язку з якими виробники та постачальники тканин та комплектуючих, необхідних для роботи, втратили можливості до їх постачання.
Відповідачем надано пояснення, що враховуючи специфіку пошиття товарів, їх обсяг та невелику вартість вказаного виробу відповідачу довгий час не вдавалось знайти виробника, та у результаті проведених пошуків лише 17.03.2023 між відповідачем та компанією OZMAN було підписано контракт купівлі-продажу № 20230317В із специфікацією, відповідно до якої товариство зобов'язалось поставити відповідний товар. Також 21.03.2023 укладено контракт купівлі-продажу № 21032023BD з компанією DEXXON із специфікацією, відповідно до якої товариство зобов'язалось поставити відповідний товар.
Однак, компанії OZMAN, DEXXON не змогли вчасно виконати контракти, оскільки наслідки землетрусів мали відкладальний характер (аварії на виробничих лініях, затримки виробництва товару тощо), що підтверджується листами компаній та відповідними висновками торгово-промислових палат.
ТОВ «БАМ» повідомило Міністерство оборони України про істотну зміну обставин, виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, які негативно впливають на виконання Договору листом від 27.02.2023, а у подальшому надсилало такі листи як тільки отримувало інформацію від виробників про затримку постачання. ТОВ «БАМ» надіслало на адресу МОУ запит щодо можливості допоставки товарів у 2024 році, а МОУ не заперечило такої можливості.
У подальшому, отримавши висновки Торгово-промислової палати м. Стамбул, м. Батман на виконання умов договорів поставки відповідач звернувся до регіональної торгово-промислової палати України з метою отримання висновку щодо встановлення факту істотної зміни обставин (обставин непереборної сили) та наявності підстав для продовження строку дії Договору. Вінницька торгово-промислова палата України за результатом проведення дослідження у висновках підтвердила, що документально підтверджені об'єктивні обставини (наслідки потужних землетрусів в Туреччині) мають об'єктивний та невідворотний характер, який не залежить від волі, бажань і дій відповідача і уникнути їх не є можливим при всій його турботливості і обачливості, що призвело до неможливості своєчасного виконання зобов'язання за договорами.
Умовами пункту 8.3. договорів зазначено, що доказом виникнення обставин непереборної сили та строку їх дії є відповідний сертифікат, який видається Торгово-Промисловою палатою України або регіональними торгово-промисловими палатами.
Тому, відповідач вважає, що з його сторони відсутня недобросовісна поведінка та вина, оскільки вчасна поставка товару позивачу не залежала напряму від волі відповідача. Окрім того, за якою формою об'єктивні обставини документально підтверджувати жодний нормативно-правовий документ не встановлює.
Відповідач звернувся до регіональної ТПП після того, як отримав сертифікати турецьких ТПП (на території Туреччини встановлені обставини непереборної сили, які вплинули на виготовлення товарів) як до незалежного органу, який міг би оцінити подані відповідачем документи та засвідчити надзвичайні і невідворотні події, що об'єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов'язку.
Таким чином, за доводами відповідача обставини, через які довелось продовжувати строк виконання зобов'язань підтверджують як окремі висновки регіональної ТПП, так і сукупність документів, поданих разом із заявою до регіональної ТПП.
Щодо нарахованих штрафних санкцій зазначає, що у позивача відсутні будь-яка шкода або прямі збитки внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем своїх зобов'язань за договорами, оскільки усі договори укладені на умовах після оплати. Зокрема вказує, що обсяг товарів, які мав поставити відповідач є незначним у порівнянні із загальним обсягом закупівель таких же товарів, що здійснювались МОУ у 2023 році; із акту Держаудислужби слідує, що вплив прострочки поставки товару на обороноздатність - низький ; до позовної заяви не додано жодного листа будь-якої із військових частин, що свідчили про дефіцит недопоставленого товару; експертизи якості товарів (про які вказану у акті аудиту) проводились лише у 2024 році, що свідчить про той факт, що товар тривалий час лежав на складі без використання; позивач не відмовився від подальшого приймання виконання зобов'язань Постачальником за Договором та не ініціював розірвання Договорів в односторонньому порядку, тобто не вбачав грубого порушення умов договорів; позивач не здійснював пошуки інших постачальників цього товару. Враховуючи вищенаведені обставини в сукупності, за доводами позивача прокурором не надано жодних доказів, які б переконливо свідчили про наявність підстав для стягнення штрафних санкцій у розмірі, заявленому у позовній заяві. Крім того зазначає, що з огляду на те, що подією, яка стала підставою для подання позову, є часткове невиконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки, а саме порушення строків поставки товару у зв'язку із непередбачуваними обставинами, термін дії договору закінчився - 31.12.2023, загальний строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу є пропущеним.
Поряд з цим, зазначає, про те, що прокурор не може вважатися альтернативним суб'єктом звернення до суду і замінювати належного суб'єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави. На підставу для представництва інтересів держави у суді прокурор визначив те, що МОУ не вживає заходів з метою стягнення коштів за прострочення виконання контрактів. У той же час, підстави для цього, як і для визнання недійсними додаткових угод до договорів поставки - відсутні, а МОУ було стороною таких додаткових угод. Окрім того, МОУ самостійно зверталося до суду із 4-ма позовами до ТОВ «БАМ» про стягнення штрафів за неналежне виконання умов договорів поставки, що виключає можливість подачі позову з цих же підстав прокурором.
Зокрема відповідачем вказано про пропущений строк позовної давності, оскільки з огляду на те, що подією, яка стала підставою для подання позову, є часткове невиконання відповідачем зобов'язань за договорами поставки, а саме порушення строків поставки товару у зв'язку із непередбачуваними обставинами, термін дії договору закінчився - 31.12.2023, загальний строк позовної давності щодо позовних вимог про стягнення пені та штрафу є пропущеним.
Разом з тим, відповідачем заявлено клопотання про необхідність істотного зменшення штрафних санкцій.
Із наявних доказів в матеріалах справи судом встановлено наступне: ТОВ «БАМ» надіслало Т.о. директору департаменту закупівель та постачання матеріальних ресурсів Міністерства оборони України Федорчуку Я.І. комерційну пропозицію від 31.01.2023 № 31-01-23, у якій пропонувало здійснити постачання, зокрема: 100 тис. сорочок бойових, тип 4, вид 3 (позиція № 12 у пропозиції); 75 тис. штанів костюма літнього польового з усіх типів тканин (позиція № 6 у пропозиції); 100 тис. костюмів літніх польових із тканини типу 4, класу 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30 х 45 мм) (позиція № 5 у пропозиції); 60 тис. сорочок-поло, вид 1 (позиція № 11 у пропозиції); 70 тис. курток костюма утеплювача, вид 2 (позиція № 7 у пропозиції).
Постачальником в даній комерційній пропозиції було повідомлено, що останній готовий поставити зазначені товари речової служби у строк до 30.04.2023.
Протоколом робочої зустрічі з ТОВ «Будівельний Альянс Монтажпроект» щодо закупівлі речового майна для потреб ЗСУ на 2023 від 03.02.2023 визначено, що Постачальник пропонує здійснити постачання вказаного речового майна (позиції № № 12, 6, 5, 11, 7 у таблиці, наведеній у протоколі), зокрема, у строк до 30.04.2023.
Також, вирішено проінформувати ТОВ «БАМ» про прийняте рішення після проведення робочих зустрічей із усіма постачальниками, що надали свої комерційні пропозиції.
Судом встановлено, що 23.02.2023 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будівельний Альянс Монтажпроект" (постачальник) укладено договір про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/109 № 286/3/23/113; № 286/3/23/114; № 286/3/23/115; 286/3/23/116 (далі - договори).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/109 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3) - (далі - товар).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/113 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового тип 4, клас 7) - (далі - товар).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/114 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45 мм) - (далі - товар).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/115 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка-поло, вид 1) - (далі - товар).
Відповідно до пункту 1.1. договору № 286/3/23/116 предметом договору є індивідуальне обмундирування (35810000-5) (куртка костюма утеплювача, вид 2) - (далі - товар).
За умовами пункту 1.2. договорів постачальник зобов'язується у 2023 році поставити замовнику товар в асортименті, комплектності, кількості, у строки (терміни), вказані у цьому договорі, а замовник забезпечити приймання та оплату товару.
Пунктом 1.3. договору №286/3/23/109 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУУ 14.1- 00034022- 095:2015, повідомлення про зміни №2; строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 791,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 79 165 000,00; ціна товару з ПДВ - 94 998 000,00.
Пунктом 1.3. договору №286/3/23/113 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 75 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 831,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 62 373 750,00; ціна товару з ПДВ - 74 848 500,00.
Пунктом 1.3. договору № 286/3/23/114 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахую. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 1 665,00; ціна товару в грн. з врахую. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 166 500 000,00; ціна товару з ПДВ - 199 800 000,00.
Пунктом 1.3. договору № 286/3/23/115 від 23.02.2023 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка-поло, вид 1); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок, строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 60 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахую. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 415,00; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 24 900 000,00; ціна товару з ПДВ - 29 880 000,00.
Пунктом 1.3. договору № 286/3/23/116 сторонами визначено, що номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (куртка костюма утеплювача, вид 2); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок; строки (терміни) постачання - до 31.05.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 36000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 1 216,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 43 799 400,00; ціна товару з ПДВ - 52 559 280,00.
Згідно з пунктом 2.1. договорів постачальник гарантує відповідність товару вимогам замовника та медичним вимогам безпеки для здоров'я і життя людини згідно з чинним законодавством України протягом всього гарантійного строку експлуатації та зберігання, відповідно до умов нормативної або/та технічної документації на товар та діючих нормативно-правових актів, при дотриманні споживачем умов та правил експлуатації та зберігання товару.
Гарантійні строки на товар встановлені у нормативній або технічній документації на товар, що постачається, повинен відповідати вимогам нормативної або/та технічної документації.
Товар, що не відповідає вимогам, встановленим у нормативній або/та технічній документації на товар прийманню не підлягає.
Приймальний контроль товару за якістю здійснюється представниками Центрального управління контролю якості, що є структурним підрозділом Міністерства оборони України (далі - представник Центрального управління) у місцях його здачі на об'єднаних центрах забезпечення.
Відповідно до пункту 3.1. договору №286/3/23/109 ціна цього договору становить: 94 998 000 (дев'яносто чотири мільйони дев'ятсот дев'яносто вісім тисяч) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 15 833 000 (п'ятнадцять мільйонів вісімсот тридцять три тисячі) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 3.1. договору №286/3/23/113 ціна цього договору становить: 74 848 500,00 (сімдесят чотири мільйони вісімсот сорок вісім тисяч тисяч п'ятсот) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 12 474 750 (дванадцять мільйонів чотириста сімдесят чотири тисячі сімсот п'ятдесят) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 3.1. договору №286/3/23/114 ціна цього договору становить: 199 800 000,00 (сто дев'яносто дев'ять мільйонів вісімсот тисяч) 00 грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 33 300 000 (тридцять три мільйони триста тисяч) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 3.1. договору № 286/3/23/115 від 23.02.2023 ціна цього договору становить: 29 880 000 (двадцять дев'ять мільйонів вісімсот вісімдесят тисяч) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 4 980 000 (чотири мільйони дев'ятсот вісімдесят тисячі) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Відповідно до пункту 3.1. договору № 286/3/23/116 від 23.02.2023 ціна цього договору становить: 52 559 280 (п'ятдесят два мільйони п'ятсот п'ятдесят дев'ять тисяч двісті вісімдесят) грн. 00 коп., у тому числі ПДВ 8 759 880 (вісім мільйонів сімсот п'ятдесят дев'ять тисяч) 00 грн. 00 коп. (за загальним фондом).
Згідно з пунктом 5.1. договорів товар постачається на умовах DDР - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів “Інкотермс» у редакції 2020 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо.
За умовами пункту 5.2. договорів строк поставки товару визначений у специфікації до договору (п. 1.3.).
Відповідно до пункту 5.3. договорів місцем поставки товару (партій товару) є одержувачі замовника об'єднані центри забезпечення Міністерства оборони України), що зазначені у рознарядці та ростовці Міністерства оборони України, які є невід'ємною частиною цього договору (додаток №1 та додаток 2), згідно з розрахунком поставки та обов'язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.
Згідно з пунктом 5.5. договорів товар постачається партіями, які формуються відповідно до рознарядки та ростовки Міністерства оборони України, які є невід'ємними частинами цього договору. При формуванні кожної партії товару, допускається не витримувати пропорційність за розмірами встановленими ростовкою Міністерства оборони України, але з гарантованим подальшим дотриманням ростовки за розмірами сумарно за усіма партіями.
За умовами пункту 5.9. договорів датою поставки товару вважається дата вказана одержувачем товару у посвідченні, що оформлене та підписане відповідно до додатку 1 до порядку здійснення контролю за якістю речового майна, що постачається для потреб Збройних Сил України (пункт 1 розділу II), що затверджений наказом Міністерства оборони України 19 липня 2017 року № 375 та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2017 року за № 1461/31329.
Відповідно до пункту 7.1. договорів у разі невиконання або неналежного виконання своїх зобов'язань за договором сторони несуть відповідальність, передбачену законами та цим договором.
Згідно з пунктом 7.2. договорів у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти постачальник сплачує замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. договору.
Пунктом 7.3.2. договорів сторонами погоджено, що за порушення строків виконання зобов'язання постачальник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% від вартості товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з постачальника додатково стягується штраф у розмірі 7% вказаної вартості невчасно постаченого товару.
Договори набирають чинності з дати їх підписання сторонами і діють до 31.12.2023 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення (пункт 11.1. договору).
Відповідно до пункту 12.1. договорів зміни та доповнення до цього договору здійснюються тільки у письмовій формі шляхом укладання відповідних додаткових угод, які додаються до договору та будуть його невід'ємними частинами.
Згідно з пунктом 13.1. договорів невід'ємною частиною договору є: 1. рознарядка Міністерства оборони України за специфікацією; 2. ростовка Міністерства оборони України за специфікацією; 3. калькуляція на товар ТОВ "Будівельний Альянс Монтажпроект".
Договори, додатки до договору підписані уповноваженими представниками сторін та скраплені печатками сторін.
Також між сторонами було укладено ряд додаткових угод до зазначених договорів, а саме:
- до договору №286/3/23/109, зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023, додаткова угода № 5 від 24.11.2023, додаткова угода № 6 від 27.12.2023, за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Згідно додаткової угоди № 5 на підставі пункту 12.1 розділу XII «Додаткові умови» договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 06.11.2023 № 23/12/476 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/109 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ» від 09.11.2023 № 09-11-23-1 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14.11.2023 № 370/6/4/5209 Сторони домовилися пункт 1.3. договору №286/3/23/109 визначити в наступній редакції: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 095:2015, повідомлення про зміни №2; строки (терміни) постачання - до 02.09.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 791,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 79 165 000,00; ціна товару з ПДВ - 94 998 000,00.
Додатковою угодою № 6 від 27.12.2023 до договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/109 від 23.02.2023 сторонами погоджено внести зміни до специфікації до договору, якими, зокрема встановлено строк (термін) постачання товару - до 01.10.2023 (включно).
Тобто, виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/109 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 6 від 27.12.2023 до 01.10.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025 (а.с. 155 Т1).
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору №286/3/23/109 товар було поставлено у наступні строки:
товар в кількості 15 000 штук на суму 14 249 700,00 грн поставлено 04.07.2023; товар в кількості 55 450 штук на суму 52 676 391,00 грн поставлено 02.08.2023; товар в кількості 2 050 штук на суму 1 947 459,00 грн поставлено 13.09.2023; товар в кількості 27 500 штук на суму 26 124 450,00 грн поставлено 04.10.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3).
Тобто, договір № 286/3/23/109 від 23.02.2023 було виконано повністю 04.10.2023.
До договору №286/3/23/113 від 23.02.2023 було укладено ряд додаткових угод, а саме зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023 за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 на підставі пункту 12.1 розділу XII «Додаткові умови» Договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 12.12.2023 № 23/12/528 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/113 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ» від 19.12.2023 №19-12-23-2 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 21.12.2023 № 370/6/4/5760 Сторони домовилися: пунктом 1.3. до договору №286/3/23/113 викласти в наступній редакції: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 23.08.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 75 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 831,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 62 373 750,00; ціна товару з ПДВ - 74 848 500,00.
Тобто виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/113 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 до 23.08.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025 .
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 11 600 штук на суму 11 576 568,00 грн поставлений 28.12.2023; товар в кількості 63 400 штук на суму 63 271 932,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7).
Тобто договір № 286/3/23/113 від 23.02.2023 було виконано повністю 23.08.2023.
Однак, до договору №286/3/23/114 від 23.02.2023 було укладено ряд додаткових угод зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023 за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 на підставі пункту 12.1 розділу XII «Додаткові умови» Договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 12.12.2023 № 23/12/529 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/114 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ» від 19.12.2023 №19-12-23-1 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 21.12.2023 № 370/6/4/5760 Сторони домовилися: пунктом 1.3. до договору №286/3/23/114 викласти в наступній редакції: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТУ У 14.1- 00034022- 078:2015, повідомлення про зміни №3; строки (терміни) постачання - до 23.08.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 100 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 1 665,00; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 166 500 000,00; ціна товару з ПДВ - 199 800 000,00 .
Таким чином, виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/114 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 5 від 27.12.2023 до 23.08.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025 .
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 43 682 комплектів на суму 87 276 636,00 поставлений 28.12.2023; товар в кількості 56 318 комплектів на суму 112 523 364,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм).
Тобто договір № 286/3/23/114 від 23.02.2023 було виконано повністю 23.08.2023.
До договору № 286/3/23/115 було укладено ряд додаткових угод, зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023, додаткова угода № 5 від 24.11.2023, а також до договору № 286/3/23/116 від 23.02.2023 - додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023, додаткова угода № 5 від 24.11.2023, за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 24.11.2023 до договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/115 від 23.02.2023 сторонами погоджено внести зміни на підставі пункту 12.1 розділу XII «Додаткові умови» договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 06.11.2023 № 23/12/477 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/115 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ» від 09.11.2023 № 09-11-23-2 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14.11.2023 № 370/6/4/5209 Сторони домовилися: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка-поло, вид 1); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок TC A01XJ.30593-266-2020(01), строки (терміни) постачання - до 02.09.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 60 000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 415,00; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 24 900 000,00; ціна товару з ПДВ - 29 880 000,00.
Тобто виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/115 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 5 від 27.11.2023 до 02.09.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025.
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 13 600 штук на суму 6 772 800,00 поставлений 22.06.2023; товар в кількості 12 000 штук на суму 5 976 000,00 поставлений 04.07.2023; товар в кількості 32 700 штук на суму 16 284 600,00 поставлений 03.08.2023; товар в кількості 1 700 штук на суму 846 600,00 поставлений 13.09.2023; що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (сорочка-поло, вид 1)відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (сорочка-поло, вид 1).
Тобто договір № 286/3/23/115 від 23.02.2023 було виконано повністю 13.09.2023.
До договору № 286/3/23/116, укладено зокрема додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023, додаткова угода № 5 від 24.11.2023, а також до договору № 286/3/23/116 від 23.02.2023 - додаткова угода № 1 від 24.05.2023, додаткова угода № 2 від 15.08.2023, додаткова угода №3 від 21.08.2023, додаткова угода № 4 від 26.09.2023, за умовами яких сторонами вносились зміни до розділу 14 договору у частині місцезнаходження та банківських реквізитів сторін, специфікації до договору, рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією.
Відповідно до додаткової угоди № 5 від 24.11.2023 до договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/116 від 23.02.2023 сторонами погоджено внести зміни На підставі пункту 12.1 розділу XII «Додаткові умови» Договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, Висновку Вінницької Торгово-промислової палати від 06.11.2023 № 23/12/478 про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов Договору № 286/3/23/116 від 23.02.2023, листа Товариства з обмеженою відповідальністю «БАМ» від 09.11.2023 № 09-11-23-3 та листа Центрального управління речового забезпечення Тилу Командування Сил логістики Збройних Сил України від 14.11.2023 № 370/6/4/5209 Сторони домовилися: номенклатура товару, передбаченого до поставки за договором, вимоги згідно яких виготовляється товар, строки (терміни) виконання договору, визначаються нижчевикладеною специфікацією: найменування товару - індивідуальне обмундирування (35810000-5) (куртка костюма утеплювача, вид 2); нормативні або/та технічні документи (технічні умови), що встановлюють основні вимоги до товару та контрольний зразок - ТС XJ.30593- 266:2020(01); строки (терміни) постачання - до 02.09.2023 (включно); загальна, кількість, яку необхідно поставити (шт.) - 36000; ціна за одиницю товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.), вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 1 216,65; ціна товару в грн. з врахув. марк., тари (упак.) вант. робіт у місцях завантаження та трансп. витрат (без ПДВ) - 43 799 400,00; ціна товару з ПДВ - 52 559 280,00 .
Згідно з додатковою угодою № 6 від 27.12.2023 до договору про закупівлю для державних потреб товарів речової служби (за кошти Державного бюджету України) № 286/3/23/116 від 23.02.2023 сторонами погоджено внести зміни до специфікації до договору, якими, зокрема встановлено строк (термін) постачання товару - до 01.10.2023 (включно).
Тобто, виконання договірних зобов'язань за договором № 286/3/23/116 від 23.02.2023 продовжено додатковою угодою № 6 від 27.12.2023 до 01.10.2023, тоді як основним договором було погоджено строк до 31.05.2025 .
Судом встановлено та не заперечується сторонами, що на виконання умов договору товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 6 000 штук на суму 8 759 880,00 поставлений 13.09.2023; товар в кількості 27 540 штук на суму 40 207 849,20 поставлений 18.09.2023; товар в кількості 2 460 штук на суму 3 591 550,00 поставлений 03.10.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції куртка костюма утеплювача, вид 2) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) куртка костюма утеплювача, вид 2).
Тобто договір № 286/3/23/116 від 23.02.2023 було виконано повністю 03.10.2023.
З урахуванням викладеного судом встановлено, що додатковими угодами до договорів №286/3/23/109 від 23.02.2023, №286/3/23/113 від 23.02.2023, №286/3/23/114 від 23.02.2023, №286/3/23/115 від 23.02.2023, №286/3/23/116 від 23.02.2023 продовжено строки постачання товарів на підставі висновків Вінницької ТПП про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов, а саме: у висновках Вінницької ТПП від 06.11.2023 № 23/12/476 (є підставою для укладення додаткової угоди від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/109), від 12.12.2023 № 23/12/528 (є підставою для укладення додаткової угоди від 27.12.2023 № 5 до договору № 286/3/23/113), від 12.12.2023 № 23/12/529 (є підставою для укладення додаткової угоди від 27.12.2023 № 5 до договору № 286/3/23/114), від 06.11.2023 № 23/12/477 (є підставою для укладення додаткової угоди від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/115) та від 06.11.2023 № 23/12/478 (є підставою для укладення додаткової угоди від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/116) указано, що документально підтверджені об'єктивні обставини, які призвели до істотної зміни обставин, а саме: наслідки потужних землетрусів у Турецькій Республіці, що сталися протягом лютого 2023 року; аварії виробничої лінії компанії «OZMAN DERI TEKSTIL VE INSAAT IMALAT GIDA ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI» (за договорами № № 109, 115 та 116), аварії у постачальника компанії «DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S.»
Разом з цим, за доводами прокурора продовження строку дії договорів та строку виконання зобов'язань унаслідок форс-мажору чи інших обставин є можливим лише якщо сторони прямо вказали про це в умовах договорів або уклали додаткові угоду про це за взаємною згодою сторін.
За доводами прокурора у правовідносинах між Міністерством оборони України та ТОВ «БАМ» договори № №286/3/23/109 від 23.02.2023, №286/3/23/113 від 23.02.2023, №286/3/23/114 від 23.02.2023, №286/3/23/115 від 23.02.2023, №286/3/23/116 від 23.02.2023 не передбачають можливості внесення таких змін згідно з п. 4 ч. 5 ст. 41 зазначеного Закону, а навпаки - у п. 1.5 договорів міститься застереження про неможливість зміни основних умов цих договорів, у тому числі щодо строків (термінів) постачання товарів за ними, після їх підписання до виконання зобов'язань сторонами у повному обсязі, що і стало підставою позову про визнання недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнати недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсною додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект» та стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект» (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, 88-А; код ЄДРПОУ 42297001) на користь Міністерства оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022) штрафних санкцій в сумі 86 447 843,67 гривні.
Дослідивши в сукупності всі обставини та матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства, що регулюють спірні відносини, суд дійшов наступного висновку.
Завданням суду при здійсненні правосуддя, в силу ст. 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів" є, зокрема, забезпечення гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів кожного.
Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003р.).
В Україні основоположним принципом судочинства згідно Конституції України та Закону України "Про судоустрій і статус суддів" є принцип верховенства права.
Як вказано у Рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року №15-рп/2004 верховенство права - це панування права в суспільстві. Одним з проявів верховенства права є те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори, зокрема норми моралі, традиції, звичаї тощо, які легітимовані суспільством і зумовлені історично досягнутим культурним рівнем суспільства. Всі ці елементи права об'єднуються якістю, що відповідає ідеології справедливості, ідеї права, яка значною мірою дістала відображення в Конституції України.
При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"). У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Щодо представництва інтересів держави.
Згідно з абзацами 1 і 2 частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.
Відповідно до абзаців 1-3 частини 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена громадянином чи його законним представником або суб'єктом владних повноважень.
Водночас згідно з положеннями частин 3-5 статті 53 ГПК України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження в якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу. У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача.
Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.
Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об'єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню тощо.
Отже, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
Аналогічну правову позицію викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 зроблено висновок про те, що невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.
При цьому, прокурор не зобов'язаний встановлювати причини, за яких відповідний орган не здійснює захисту своїх інтересів (правові висновки наведені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.04.2019 у справі №910/3486/18, від 16.08.2018 у справі №910/21265/17).
В даному випадку Міністерство оборони України як орган, уповноважений державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, необхідного захисту не здійснює.
Згідно з абзацами 1-3 ч. 4 ст. 23 Закону наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов'язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб'єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
Судом встановлено, що Офіс Генерального прокурора листом від 04.01.2024 № 11/3/1 1138вих-24 повідомив Міністерство оборони України про порушення інтересів держави в оборонній сфері внаслідок несвоєчасного виконання, зокрема, ТОВ «БАМ» обов'язків із постачання речового майна (одягу). Також витребувано відомості щодо звернення оборонного відомства з позовом про стягнення штрафних санкцій унаслідок неналежного виконання договірних умов.
У відповідь Міноборони листом від 11.01.2024 № 220/14/ВихЗПІ/6 надало копії витребуваних документів, обмежившись повідомленням про надання Постачальником висновків Торгово-промислової палати про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміни істотних умов договорів.
Офіс Генерального прокурора листом від 11.10.2024 № 11/3/1-283ВИХ-24 повідомив Міністерство оборони України про порушення інтересів держави внаслідок укладення з ТОВ «БАМ» оспорюваних додаткових угод до договорів № № 286/3/23/109, 286/3/23/113-286/3/23116, зміст яких суперечить актам цивільного законодавства, а також про те, що їх укладення має ознаки вчинення фіктивних правочинів. Разом із тим повідомлялося про порушення інтересів держави внаслідок недотримання Постачальником строків постачання товарів речової служби для потреб Збройних Сил України, первісно визначених указаними договорами. Офіс Генерального прокурора у цьому листі також звертав увагу Замовника, що рішеннями судів у справах № № 902/443/24 та 902/684/24 за позовами Міноборони до ТОВ «БАМ» не вирішувалися питання про визнання недійсними додаткових угод і стягнення штрафних санкцій за прострочення первісних строків постачання товарів речової служби.
Натомість у відповідь листом від 30.10.2024 № 220/74/ВихЗПІ/121 Міноборони повідомило про те, що ним велася претензійна та позовна робота з ТОВ «БАМ» із приводу порушення строків постачання.
Офіс Генерального прокурора в підтвердження підстав для представництва в суді зазначає, що рішенням Рахункової палати від 24.10.2023 № 23-2 затверджено Звіт про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених Міністерству оборони України для придбання речового майна та забезпечення харчування військовослужбовців Збройних Сил України.
У зазначеному рішенні, зокрема, констатовано, що: «У І півріччі 2023 року Міністерством укладалися договори щодо постачання речового майна із суб'єктами господарювання, не спроможними забезпечити належне виконання їх умов. Причина - незастосування ризик-орієнтовних підходів до відбору контрагентів під час ухвалення управлінських рішень. Як наслідок, станом на 30.06.2023 порушено терміни постачання 3 212 000 од. речового майна на загальну суму 3 164 387,06 тис. грн за 36 договорами, укладеними Міноборони з 15 суб'єктами господарювання. Взагалі не поставлено 2 328 670 од. речового майна на 2 080 940,8 тис. грн (20 % передбаченого умовами договорів обсягу на І півріччя 2023 року). Зазначене створює ризики неналежного речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України» (стор. 6, п. 4.4 рішення). Також указувалося, що: «Аналіз стану претензійно-позовної роботи Міноборони засвідчив неналежний її рівень і низьку результативність. Станом на 30.06.2023 постачальниками речового майна, якими не дотримано умов укладених договорів, сплачено лише 631,82 тис. грн (9 % загальної суми) штрафів. ... Невжиття Міноборони належних претензійно-позовних заходів створює ризик ненадходження до державного бюджету орієнтовно 57,5 млн грн штрафних санкцій» (стор. 7, п. 5 рішення). За результатами згаданого аудиту ефективності Рахункова палата в абз. абз. 1, 12, 13 п. 6 резолютивної частини рішення рекомендувала Міноборони, зокрема, здійснити інвентаризацію дебіторської і кредиторської заборгованості та забезпечити належний контроль за станом використання постачальниками умов укладених договорів, а також запровадити належну претензійно-позовну роботу з метою забезпечення надходжень до державного бюджету у вигляді штрафних санкцій за невиконання постачальниками умов укладених договорів.
Таким чином, за доводами Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора Міністерство оборони України з червня 2024 року володіло інформацією, що спірні додаткові угоди до договорів №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 мають ознаки незаконних.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 зроблено висновок, згідно з яким сам факт незвернення до суду органу, уповноваженого державою на захист її інтересів у спірних правовідносинах, з позовом свідчить про те, що такий орган неналежно виконує свої повноваження щодо необхідного захисту, у зв'язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів значної кількості громадян - членів територіальної громади населеного пункту та звернення до суду з позовом.?
У п. 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зроблено висновок про те, що прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону, і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов'язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з'ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.
На виконання положень ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" Офісом Генерального прокурора повідомлено позивача про прийняття прокуратурою рішення звернутися до суду в інтересах держави в особі Міністерства оборони України.
Отже, у позовній заяві обґрунтовано наявність підстав для представництва інтересів держави та зазначено, у чому полягають інтереси держави та їх порушення у цих правовідносинах, а тому звернення прокурора з позовною заявою у даній справі є таким, що узгоджується з положеннями статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та відповідними приписами ГПК України.
Відповідно до положень статті 16 Цивільного кодексу України та статті 20 Господарського кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
За приписами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України, право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ГПК України юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.
Варто зауважити, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, у зв'язку з чим, суд повинен з'ясувати характер спірних правовідносин сторін (предмет та підстав позову), характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб.
Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) від 04.11.1950 передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що держава може вступати в цивільні (господарські) та адміністративні правовідносини. У випадку, коли держава вступає в цивільні (господарські) правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими учасниками цих правовідносин. Держава набуває і здійснює цивільні права та обов'язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у господарських, правовідносинах. Тому у відносинах, у які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов'язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11, від 26.02.2019 у справі № 915/478/18, від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц).
Згідно з пунктом 3 частини першої статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Звертаючись до суду з даним позовом прокурор посилається на необхідність захисту прав держави в особі Міністерства оборони України, у зв'язку з продовженням строку дії договорів №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023 та строку поставки товару, оплата якого здійснюється за рахунок бюджетних коштів.
Суд зауважує, що Прокурором було дотримано порядок пред'явлення позову в інтересах держави, а отже, у суду наявні підстави для дослідження питання наявності підстав для визнання угод недійсними та стягнення штрафних санкцій.
Так, предметом заявленого прокурором в інтересах держави позову до ТОВ «БАМ» вимога про визнання недійсними додаткових угод від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладених між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеної між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеною між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнати недійсною додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеною між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеними між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект» з посиланням на відсутність настання форс-мажорних обставин (об'єктивних обставин), настання яких було визначено відповідачем в якості підстави для укладення спірних угод, оскільки усі оспорювані додаткові угоди укладено на підставі висновків Вінницької ТПП про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов, що не підтверджують даний факт та з посиланням на порушення п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, абз. 4 п. 48 Особливостей здійснення оборонних закупівель.
Суд зауважує, що правові та економічні засади здійснення закупівель товарів, робіт і послуг для забезпечення потреб держави та територіальної громади визначені положеннями Закону України «Про публічні закупівлі» № 922-VIII від 25.12.2015 (зі змінами).
Положеннями ст. 3 Закону України "Про публічні закупівлі" визначено, що закупівлі здійснюються за такими принципами: добросовісна конкуренція серед учасників; максимальна економія та ефективність; відкритість та прозорість на всіх стадіях закупівель; недискримінація учасників; об'єктивна та неупереджена оцінка тендерних пропозицій; запобігання корупційним діям і зловживанням.
Метою вказаного Закону є забезпечення ефективного та прозорого здійснення закупівель, створення конкурентного середовища у сфері публічних закупівель, запобігання проявам корупції у цій сфері, розвиток добросовісної конкуренції.
Згідно з частиною 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Частиною третьою статті 215 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Відповідно до статті 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.
Частиною 1 статті 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Статтею 204 Цивільного кодексу України встановлено презумпцію правомірності правочину та визначено, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або він не визнаний судом недійсним.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов'язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов'язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.
Таким чином, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.
Вирішуючи спори про визнання правочинів недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати у судовому рішенні, у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Таким чином, для того щоб визнати той чи інший правочин недійсним, позивач у справі повинен довести, що такий правочин, саме у момент його укладання суперечив Цивільному кодексу України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.
Із зазначеного вище та системного тлумачення наведених норм Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі" вбачається, що в даному випадку визначена сторонами у основних договорах така умова як строк надання послуги є істотною умовою договору про закупівлю.
Згідно з частиною першою статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Згідно з частинами третьою, четвертою статті 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання змінюється з моменту досягнення домовленості про зміну договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконане ними за зобов'язанням до моменту зміни договору, якщо інше не встановлено договором або законом.
Правові та економічні засади здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг визначені Законом України "Про публічні закупівлі", норми якого є спеціальними та визначають правові підстави внесення змін та доповнень до договорів, укладених за наслідком публічних закупівель, і їх потрібно застосовувати переважно щодо норм Цивільного кодексу України та Господарського кодексу України, які визначають загальну процедуру внесення змін до договору (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 926/3421/22).
Так, особливості укладання договору про закупівлю та внесення змін до нього врегульовано у статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", яка містить загальне правило, що істотні умови договору не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови, що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю (пункт 4 частини п'ятої статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі").
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) щодо продовження строку виконання зобов'язань у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження (постанови Верховного Суду від 05.09.2018 у справі № 910/21806/17, від 06.06.2023 у справі № 910/21100/21).
У відповідності до ст.180 Господарського кодексу України зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Судом встановлено, що Міністерство оборони України та ТОВ «БАМ» уклали договори №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023 за результатами процедури закупівлі для державних потреб товарів речової служби та на момент підписання договорів сторонами були погоджені всі істотні умови - предмет, ціну та строк виконання зобов'язань за договорами, а саме до 31.05.2023 відповідно до вимог ч. 3 ст. 180 Господарського кодексу України та Закону України "Про публічні закупівлі".
Частина 1 статті 638 Цивільного кодексу України встановлює, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Так, підписанням основних договорів №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023 ТОВ "БАМ" засвідчило можливість та погодження виконати домовленість, вказану у договорах та додатках до нього, тобто добровільно взяло на себе зобов'язання поставити Міністерству оборони України визначений у специфікаціях товарів речової служби.
Суд зазначає, що відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.
Як установлено судом в первісній редакції договорів №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023 передбачалось здійснення ТОВ БАМ» постачання товарів речової служби у строк до 31.05.2023, тобто було погоджено строк поставки.
З огляду на що, за доводами та на переконання суду ТОВ «БАМ» як юридична особа, яка здійснює свою господарську діяльність на власний ризик, укладаючи з Міністерством оборони України договори №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023 на постачання товарів речової служби для потреб Збройних Сил України, усвідомлювало, що кінцевим строком (терміном) постачання товарів є дата, визначена цими договорами (31.05.2023), з огляду на що повинно було розумно оцінити цю обставину з урахуванням виду своєї діяльності та можливості виконання ним такого зобов'язання, а також виконання своїм контрагентом (компанією «UZUNKOPRU TEKSTIL SANAYI VE TICARET LIMITED SIRKETI») його зобов'язань перед Постачальником.
Згідно з ч.1 ст.188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. При цьому сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це іншій стороні договору. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у 20-денний строк після одержання пропозиції повідомляє іншу сторону про результати такого розгляду.
Частиною 2 ст.65 ЦК України передбачено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі, крім випадків, зокрема, продовження строку дії договору про закупівлю та строку виконання зобов'язань щодо передачі товару, виконання робіт, надання послуг у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили, затримки фінансування витрат замовника, за умови що такі зміни не призведуть до збільшення суми, визначеної в договорі про закупівлю.
Вказана норма передбачає можливість внесення змін до договору про закупівлю (зміна істотних умов) у разі продовження строку дії договору та строку виконання зобов'язань, у тому числі у зв'язку з виникненням обставин непереборної сили. При цьому Закон "Про публічні закупівлі" не передбачає випадків обов'язкового продовження строку дії договору на вимогу однієї із сторін, в тому числі шляхом звернення до суду.
У постанові Верховного Суду від 18.06.2021 у справі №927/491/19 зроблено висновку, що така зміна має відбуватись за волевиявленням обох сторін, а сама норма не надає одній зі сторін вимагати від іншої внесення змін до договору в судовому порядку (подібний висновок наведений.
Верховний Суд у постанові від 31.08.2022 у справі № 910/15264/21 зазначав, що зміна істотних умов договору про закупівлю відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі» можлива внаслідок документально підтверджених обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
Суд дослідивши умови укладених основних Договорів №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023 встановив, що його умовами не передбачено можливість продовження строку виконання зобов'язань щодо передачі товару у разі виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин, що спричинили таке продовження, у тому числі обставин непереборної сили.
Натоміть, пунктами 1.5 договорів №№286/3/23/109 286/3/23/113, 286/3/23/114, 286/3/23/115, 286/3/23/116 від 23.02.2023, які є ідентичними, погоджено та визначено, що основні умови договору щодо предмету договору, ціни, строків терміни постачання не можуть змінюватись після їх підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Поряд з цим, підставою продовження основних договорів та укладення додаткових угод до договорів №286/3/23/109 від 23.02.2023, №286/3/23/113 від 23.02.2023, №286/3/23/114 від 23.02.2023, №286/3/23/115 від 23.02.2023, №286/3/23/116 від 23.02.2023, якими продовжено строки постачання товарів є висновки Вінницької Торгово промислової палати про виникнення документально підтверджених об'єктивних обставин та зміну істотних умов, а саме: у висновках Вінницької торгово промислової палати від 06.11.2023 № 23/12/476 ( підстава для укладення додаткової угоди від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/109), від 12.12.2023 № 23/12/528 (підстава для укладення додаткової угоди від 27.12.2023 № 5 до договору № 286/3/23/113), від 12.12.2023 № 23/12/529 (підстава для укладення додаткової угоди від 27.12.2023 № 5 до договору № 286/3/23/114), від 06.11.2023 № 23/12/477 (підстава для укладення додаткової угоди від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/115) та від 06.11.2023 № 23/12/478 (підстава для укладення додаткової угоди від 24.11.2023 № 5 до договору № 286/3/23/116) в яких указано, що документально підтверджені об'єктивні обставини, які призвели до істотної зміни обставин, полягали в наступному: наслідки потужних землетрусів у Турецькій Республіці, що сталися протягом лютого 2023 року; аварії виробничої лінії компанії «OZMAN DERI TEKSTIL VE INSAAT IMALAT GIDA ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI» (за основними договорами № № 286/3/23109, 286/3/23115 та 286/3/23/116), аварії у постачальника компанії «DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S.» (за договорами №№ 286/3/23/113, 286/3/23/114) з якими співпрацював відповідач, для виконання основних договорів.
Відповідно до частин 1, 2 статті 11 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" торгово-промислові палати мають право: проводити за дорученням державних органів незалежну експертизу проектів нормативно-правових актів з питань економіки, зовнішньоекономічних зв'язків, а також з інших питань, що стосуються прав та інтересів підприємців; представляти і захищати законні інтереси торгово-промислової палати або за дорученням її членів їх інтереси; надавати за дорученням українських та іноземних юридичних і фізичних осіб послуги, пов'язані із захистом їх прав та інтересів, відповідно до законодавства України та міжнародних договорів України; звертатися за дорученням осіб, права яких порушені, до Антимонопольного комітету України із заявами про порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції; проводити на замовлення українських та іноземних підприємців експертизу, контроль якості, кількості, комплектності товарів (у тому числі експортних та імпортних) і визначати їх вартість; засвідчувати і видавати сертифікати про походження товарів, сертифікати визначення продукції власного виробництва підприємств з іноземними інвестиціями та інші документи, пов'язані із здійсненням зовнішньоекономічної діяльності.
Торгово-промислова палата України та торгово-промислові палати України залучаються до надання експертних висновків про походження товарів в тих випадках, коли відповідно до міжнародних договорів України повноваження видачі сертифікатів походження товарів надані митному органу, якщо інше не визначено такими міжнародними договорами. Порядок надання експертних висновків встановлюється Кабінетом Міністрів України; здійснювати декларування зовнішньоторговельних вантажів у випадках, передбачених законом; організовувати міжнародні виставки, національні виставки іноземних держав і окремих іноземних фірм, забезпечувати підготовку і проведення виставок українських товарів в Україні та за її межами; організовувати семінари, конференції, ділові переговори з економічних питань за участю українських підприємців та іноземних фірм як в Україні, так і за її межами; укладати необхідні для виконання функцій палат зовнішньоекономічні та інші угоди з українськими та іноземними суб'єктами підприємницької діяльності, а також з окремими громадянами: видавати інформаційні, довідкові, рекламні та методичні матеріали з питань своєї діяльності, а також газети, журнали та інші друковані матеріали для забезпечення підприємницької діяльності; створювати, реорганізовувати і ліквідовувати підприємства та інші організації з метою виконання статутних завдань у порядку, встановленому законом; самостійно визначати методи здійснення своєї діяльності, встановлювати структуру, штатний розпис, чисельність працівників, форми і розміри оплати та матеріального стимулювання їхньої праці згідно з законодавством України; створювати за ініціативою учасників спору третейські суди відповідно до законодавства України, галузеві або територіальні комітети (ради) підприємців, цільові секції фахівців-консультантів; здійснювати інші повноваження, що не суперечать законодавству України.
Методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов'язковими для застосування на всій території України.
Частиною 3 статті 14 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" передбачено, що Торгово-промислова палата України, зокрема, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб'єктів господарської діяльності та фізичних осіб; засвідчує форс-мажорні обставини відповідно до умов договорів за зверненнями суб'єктів господарської діяльності, і що здійснюють будівництво житла (замовників, забудовників).
Сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати.
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних.
Суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.651 ЦК зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ч.1 ст.652 ЦК у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.
Зі змісту вказаної норми вбачається, що, укладаючи договори, сторони розраховують на його належне виконання і досягнення поставлених ним цілей. Проте, під час виконання договору можуть виявлятись обставини, які не могли бути враховані сторонами при укладенні договору, але істотно впливають на інтереси однієї чи обох сторін. При укладенні договору та визначенні його умов сторони повинні розумно оцінювати ті обставини, при яких він буде виконуватися. Інтереси сторін можуть порушуватись будь-якою зміною обставин, що виникають у ході виконання договору, проте, лише істотна зміна обставин визнається підставою для вимоги про зміну чи розірвання договору. Зміна обставин вважається істотною, тільки якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (постанова Верховного Суду від 16.02.2022 у справі №910/13557/21).
Істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у зміні договірного зобов'язання таким чином, що його виконання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків (постанова Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17).
Частиною 2 ст.652 ЦК передбачено, що якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених ч.4 цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане; 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися; 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору; 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона
Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин допускається за рішенням суду у виняткових випадках, коли розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК).
Велика Палата Верховного Суду у пунктах 87-89 постанови від 13.07.2022 у справі №363/1834/17 зазначила, що на стабільність договірних відносин можуть вплинути непередбачувані обставини, що виникають після укладення договору, істотно порушують баланс інтересів сторін і суттєво знижують для кожної з них очікуваний результат договору. Право змінити чи розірвати договір у разі істотної зміни обставин, які були визначальними на час його укладення, направлене на захист сторін договору від настання ще більш несприятливих наслідків, пов'язаних із подальшим його виконанням за існування обставин, що відповідають характеристикам, визначеним у ст.652 ЦК. За загальним правилом у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, його можна змінити чи розірвати за згодою сторін. Можливість такої зміни або розірвання може бути обмежена, коли інше передбачає договір або випливає із суті зобов'язання (абз.1 ч.1 ст.651 ЦК). Припис абз.2 ч.1 ст.652 ЦК встановлює критерій, за яким для зміни чи розірвання договору на підставі цієї статті обставини, якими, укладаючи його, керувалися сторони, мають змінитися настільки, що, якби останні могли це передбачити, то б узагалі не уклали договір чи уклали б його на інших умовах. За відсутності істотної зміни обставин, зокрема за незначної їх зміни або за виникнення труднощів у виконанні договору, які сторони могли розумно передбачити, на підставі ст.652 ЦК договір не можна змінити ні за згодою сторін, ні за рішенням суду.
Істотна зміна обставин, якими сторони керувалися, укладаючи договір, має бути не наслідком поведінки сторін, а бути зовнішньою щодо юридичного зв'язку між ними. Зміна договору у зв'язку з істотною зміною обставин за рішенням суду, виходячи з принципу свободи договору (п.3 ч.1 ст.3, ч.1 ст.627 ЦК), є винятковим заходом. Для застосування судом відповідного повноваження потрібна як сукупність чотирьох умов, визначених у ч.2 ст.652 ЦК, так і встановлення того, що розірвання договору суперечить суспільним інтересам або потягне для сторін шкоду, яка значно перевищує затрати, необхідні для виконання договору на умовах, змінених судом (ч.4 ст.652 ЦК), тобто що таке розірвання буде необґрунтованим згідно з принципом "найменших негативних наслідків" для сторін договору (п.90 постанови Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №363/1834/17, постанови Верховного Суду від 12.09.2019 у справі №910/17469/18 (пункти 41,42), від 19.11.2019 у справі №910/9859/18 (пункти 37, 41 - 44), від 25.02.2020 у справі №922/2279/19 (пункти 8.8 - 8.12), від 19.07.2022 у справі №910/14155/21 (п.8)).
Разом з цим, надзвичайними є ті обставини, настання яких не очікується сторонами при звичайному перебігу справ. Під надзвичайними можуть розумітися такі обставини, настання яких добросовісний та розумний учасник правовідносин не міг очікувати та передбачити при прояві ним достатнього ступеня обачливості.
Невідворотними є обставини, настанню яких учасник правовідносин не міг запобігти, а також не міг запобігти наслідкам таких обставин навіть за умови прояву належного ступеня обачливості та застосуванню розумних заходів із запобігання таким наслідкам. Ключовим є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов'язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести (п.38 постанови Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20), а не лише таким, що викликає складнощі, або є економічно невигідним.
Такі правові висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.08.2022 у справі №910/15264/21.
Між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов'язання має бути причинно-наслідковий зв'язок. Тобто неможливість виконання зобов'язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.
Стаття 652 ЦК містить приписи для ситуацій, коли сторона об'єктивно може виконати зобов'язання, проте внаслідок зміни обставин таке виконання втрачає для неї сенс або кінцевий результат буде не тим, на який вона розраховувала на початку. У цьому разі виникає потреба зміни умов зобов'язання (договору) до змінених суттєвим чином обставин.
Тобто на відміну від форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які роблять неможливим виконання зобов'язання в принципі, істотна зміна обставин є оціночною категорією, яка полягає у розвитку договірного зобов'язання таким чином, що виконання зобов'язання для однієї зі сторін договору стає більш обтяженим, ускладненим, наприклад, у силу збільшення для сторони вартості виконуваного або зменшення цінності отримуваного стороною виконання, чим суттєво змінюється рівновага договірних стосунків, призводячи до неможливості виконання зобов'язання. Подібний висновок наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2019 у справі №910/15484/17 та у постанові Верховного Суду від 21.07.2021 у справі №912/3323/20.
На відміну від форс-мажору істотна зміна обставин не впливає на строк виконання зобов'язань (не змінює його) і не звільняє сторону від відповідальності за невиконання, а дозволяє припинити таке виконання (розірвання договору) чи змінити умови такого виконання або умови договору в цілому (для досягнення балансу інтересів сторін, який був порушений через істотну зміну обставин).
Відтак форс-мажор (ст.617 ЦК) та істотна зміна обставин (ст.652 ЦК) є різними правовими ситуаціями, ст.652 ЦК може бути застосована у випадку відсутності існування форс-мажору, але позивач має довести наявність всіх чотирьох умов, необхідних для внесення змін до договору за рішенням суду, чого скаржник не довів відповідно до висновків суду апеляційної інстанції.
У Принципах Європейського договірного права вказано, що якщо сторони не досягли згоди щодо врахування істотної зміни обставин у розумний строк, суд може припинити дію договору на дату та час, визначені судом, або змінити договір таким чином, щоб розподілити між сторонами справедливою мірою втрати та вигоди, які є результатом зміни обставин.
Судом взято до уваги доводи Прокурора, що викладені у позовні заяві, що землетруси на території Турецької Республіки сталися 06.02.2023, тобто до укладення основних договорів, що усупереч положенням їх п. п. 1.5 щодо неможливості внесення змін до істотних умов цих договорів, у тому числі в частині строків (термінів) постачання, попри закінчення встановлених ними строків постачання на підставі п. п. 12.1 договорів, висновків Вінницької ТПП від 06.11.2023 № № 23/12/476, 23/12/477 та 23/12/478, листів ТОВ «БАМ» від 09.11.2023 № № 09-11-23-1, 09-11-23-2 та 09-11-23-3 сторони уклали додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 до вказаних договорів.
Щодо визначення Вінницькою Торгово промисловою палатою об'єктивною обставиною аварії виробничої лінії компанії «OZMAN DERI TEKSTIL VE INSAAT IMALAT GIDA ITHALAT IHRACAT PAZARLAMA TICARET LIMITED SIRKETI» (за договорами № № 286/3/23109, 286/3/23115 та 286/3/23/116), аварії у постачальника компанії «DEXXON ENERJI SANAYI VE TICARET A.S.» (за договорами №№ 286/3/23/113, 286/3/23/114) з якими співпрацював відповідач, для виконання основних договорів, суд не погоджується із даними доводами, з огляду на те, що дана обставина, відноситься до факту ризиків, які відповідач несе здійснюючи свою підприємницьку діяльність на власний розсуд у договірних правовідносинах.
Поряд з цим, судом взято до уваги Звіт Рахункової палати від 24.10. 2023 № 23-2 м. Київ (Про розгляд звіту про результати аудиту ефективності використання коштів державного бюджету, передбачених Міністерству оборони України для придбання речового майна та забезпечення харчування військовослужбовців Збройних сил України) - указувалося, що станом на 30.06.2023 15-ма суб'єктами господарювання не виконано зобов'язань щодо постачання речового майна за 36 договорами. У результаті не поставлено 2 328 670 од. речового майна на 2 080 940,80 тис. грн. ТОВ «БАМ» не поставлено до 31.05.2023 речове майно на 425 087,26 тис. грн за 5 договорами, у тому числі: за договором № 109 - 85 000 шт. позиції «Сорочка бойова тип 4, вид 3» на 80 748,3 тис. грн; за договором № 113 - 75 000 шт. позиції «Штани костюма літнього польового, тип 4, клас 7» на 74 848,5 тис. грн; за договором № 114 - 100 000 шт. позиції «Костюм літній польовий з тканини тип 4, клас 7» на 199 800,0 тис. грн; за договором № 115 - 34 400 шт. позиції «Сорочка-поло, вид 1» на 17 131,2 тис. грн; за договором № 116 - 36 000 шт. позиції «Куртка костюма утеплювача, вид 2» на 52 559,28 тис. гривень.
Крім того, як слідує із акту Державної аудиторської служби України від 03.06.2024 № 000800-21/28 про перевірки закупівель Міністерства оборони України, що внаслідок укладення додаткових угод на продовження (збільшення) термінів постачання товарів із ТОВ «БАМ» до договорів, що є порушенням п. 1.5 цих договорів, раніше виставлені штрафні санкції в розмірі 26 343 230,15 грн перераховані до 64 306,45 гривні. Унаслідок неналежного виконання Постачальником умов договорів, укладених із Замовником, в частині порушення строків постачання, у тому числі, договорів із унесеними змінами та доповненнями, що є порушенням п. 1.5 договорів, Міноборони нараховано та виставлено штрафні санкції ТОВ «БАМ» за договорами №№286/3/23/113, 286/3/23/114 на загальну суму110 694 554,26 грн.
Суд погоджується з доводами Генерального прокурора Офісу Генерального прокурора, що при укладанні спірних додаткових угод до Договорів №286/3/23/109 від 23.02.2023, №286/3/23/113 від 23.02.2023, №286/3/23/114 від 23.02.2023, №286/3/23/115 від 23.02.2023, №286/3/23/116 від 23.02.2023 допущено порушення вимог вказаного законодавства, а також умов Договорів, у зв'язку з чим вони підлягають визнанню недійсними.
За змістом абз. 1 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України «Про публічні закупівлі», на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 № 1178 (далі - Особливості здійснення публічних закупівель), істотні умови договору про закупівлю не можуть змінюватися після його підписання до виконання зобов'язань сторонами в повному обсязі.
Аналогічне положення закріплено в абз. 1 п. 48 Особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 № 1275 (далі - Особливості здійснення оборонних закупівель).
Ураховуючи наведене, спірні додаткові угоди суперечать п. 4 ч. 5 ст. 41 Закону України «Про публічні закупівлі», пп. 4 п. 19 Особливостей здійснення публічних закупівель, абз. 4 п. 48 Особливостей здійснення оборонних закупівель, оскільки: 1) договори не передбачають можливості внесення змін до їх істотних умов у зв'язку із виникненням документально підтверджених об'єктивних обставин, що зумовлюють необхідність таких змін; 2) обставини, кваліфіковані як документально підтверджені та об'єктивні, що стали підставою для продовження строків постачання, не виникли після укладення договорів між Міноборони та ТОВ «БАМ», а передували їх укладанню.
Відповідно до ч. ч. 1 та 2 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
Оскільки правові підстави для зміни строків поставки за договорами у відповідності до укладених додаткових угод відсутні, спірні додаткові угоди є такими, що суперечать наведеним вище приписам законодавства, отже мають бути визнані недійсними.
З огляду на викладене та встановлено, з урахуванням всіх доводів та доказів наданих учасниками справи суд дійшов висновку про задоволення позову в частині визнання недійсними додаткових угод від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладених між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеної між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеною між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнати недійсною додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеною між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект»; визнання недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеними між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект».
Прокурор також звернувся до суду з позовною вимогою про стягнення з ТОВ «БАМ» штрафних санкцій.
Розглянувши вимоги щодо стягнення 32 422 546,59 грн пені, 18 866 237,88 грн 7% штрафу та 35 159 059,20 грн 20% штрафу суд дійшов наступних висновків.
У відповідності до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
Згідно із ч. 1 ст. 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Ст. 230 ГК України, встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ст. ст. 546, 549 ЦК України, зокрема, виконання зобов'язань за договором можуть забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, при триманням, завдатком. Неустойка (штраф, пеня) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредитору в разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Частинами 4 та 6 ст. 231 ГК України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому співвідношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг). Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.
Відповідно до п. 7.2. договору у разі невиконання або несвоєчасного виконання зобов'язань при закупівлі товарів за бюджетні кошти Постачальник сплачує Замовнику штрафні санкції (штраф, пеня) у розмірах, передбачених пунктом 7.3. Договору.
Види порушень та санкції за них установлені Договором:
За порушення строків виконання зобов'язання Постачальник сплачує Замовнику пеню у розмірі 0,1 % від вартості Товару з яких допущено прострочення виконання за кожен день прострочення. За прострочення понад 30 календарних днів з Постачальника додаткового стягується штраф у розмірі 7 % вказаної вартості несвоєчасно поставленого Товару (п. 7.3.2. договору).
У разі односторонньої відмови Постачальника від виконання своїх зобов'язань по договору Постачальник зобов'язаний сплатити замовнику штраф у розмірі 20 % від суми договору (п.3.7.8. договору).
Згідно із частиною першою статті 628, статтею 629 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом. Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.
Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав). Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов'язаний з неясністю такої умови.
Це правило застосовується не тільки в тому випадку, коли сторона самостійно розробила відповідну умову, але й тоді, коли сторона скористалася стандартною умовою, що була розроблена третьою особою. Це правило підлягає застосуванню не тільки щодо умов, які “не були індивідуально узгоджені» (no individually negotiated), але також щодо умов, які хоча і були індивідуально узгоджені, проте були включені в договір “під переважним впливом однієї зі сторін» (under the diminant sinfluence of the party) (Постанова ОП КЦС ВС від 18.04.2018 року у справі №753/11000/14-ц).
Суд виходить із буквального розуміння п. 7.3.8. Договорів, які передбачають штрафну санкцію у розмірі 20% від усієї суми Договорів (п. 1.3.) за односторонню відмову від виконання зобов'язань з поставки товару.
З урахуванням включення до умов договорів відповідальності прострочення поставки товару, зокрема частини товару, то зміст п. 7.3.8. Договору свідчить про наявності підстав для нарахування 20% штрафу у випадку повного невиконання умов договору та відмови від поставки товару повністю.
Крім того, факт односторонньої відмови від виконання зобов'язання має підтверджуватись вчиненням одностороннього правочину або бездіяльністю.
У разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору. У кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови.
Одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли права на односторонню відмову у сторони немає, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а в разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін.
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом) (Постанова КГС ВС від 20 квітня 2023 року у cправі №910/18029/21).
За матеріалами справи підтверджено поставку товару, що доводить відсутність дій зі сторони відповідача спрямованих на односторонню відмову повну відмову від виконання своїх зобов'язань по договорам, як підставу нарахування штрафу у розмірі 20% від ціни Договору.
В силу ч. 2 ст. 549 ЦК України, штраф обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.
Тому, нарахування штрафу від ціни договору суперечить легальному визначенню даного акцесорного зобов'язання та принципу пропорційності (ст. 15 ГПК України).
Суд зазначає, що одночасне нарахуванню штрафу як від вартості недопоставленого товару, так і від суми договору на підставі того ж факту часткової не поставки не відповідає положенням ст. ст. 3, 6, 549 ЦК України, засад справедливості і добросовісності.
Підсумовуючи суд вважає протиправним та відмовляє у задоволенні позову в частині вимог про стягнення 20% штрафу в сумі 35 159 059,20 грн, нарахованого на підставі п. 7.3.8. договору за односторонню відмову Постачальника від виконання зобов'язань.
Відносно позовних вимог про стягнення 32 422 546,59 грн пені, 18 866 237,88 грн - 7% штрафу суд зауважує наступне.
Можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов'язань передбачено ч. 2 ст. 231 ГК України.
Одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання за договором, штрафу та пені не суперечить ст. 61 Конституції України, оскільки згідно зі ст. 549 ЦК України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до ст. 230 ГК України видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.
Судом встановлено:
- на виконання умов договору №286/3/23/109 товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 15 000 штук на суму 14 249 700,00 грн поставлено 04.07.2023; товар в кількості 55 450 штук на суму 52 676 391,00 грн поставлено 02.08.2020; товар в кількості 2 050 штук на суму 1 947 459,00 грн поставлено 13.09.2023; товар в кількості 27 500 штук на суму 26 124 450,00 грн поставлено 04.10.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (сорочка бойова, тип 4, вид 3). Тобто договір № 286/3/23/109 від 23.02.2023 було виконано повністю 04.10.2023.
- на виконання умов договору №286/3/23/113 товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 11 600 штук на суму 11 576 568,00 грн поставлений 28.12.2023; товар в кількості 63 400 штук на суму 63 271 932,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (штани костюму літнього польового з тканини тип 4, клас 7). Тобто договір № 286/3/23/113 від 23.02.2023 було виконано повністю 23.08.2023.
- на виконання умов договору № 286/3/23/114 товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 43 682 комплектів на суму 87 276 636,00 поставлений 28.12.2023; товар в кількості 56 318 комплектів на суму 112 523 364,00 грн поставлений 23.08.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (індивідуальне обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольорів, 30х45мм) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (костюм літній польовий з тканини, тип 4, клас 7 (без нарукавних знаків «Державний Прапор України до польової форми» захисних кольрів, 30х45мм). Тобто, договір № 286/3/23/114 від 23.02.2023 було виконано повністю 23.08.2023.
- на виконання умов договору № 286/3/23/115 товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 13 600 штук на суму 6 772 800,00 поставлений 22.06.2023; товар в кількості 12 000 штук на суму 5 976 000,00 поставлений 04.07.2023; товар в кількості 32 700 штук на суму 16 284 600,00 поставлений 03.08.2023; товар в кількості 1 700 штук на суму 846 600,00 поставлений 13.09.2023; що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції (сорочка-поло, вид 1)відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) (сорочка-поло, вид 1). Тобто, договір № 286/3/23/115 від 23.02.2023 було виконано повністю 13.09.2023.
- на виконання умов договору № 286/3/23/116 товар було поставлено у наступні строки: товар в кількості 6 000 штук на суму 8 759 880,00 поставлений 13.09.2023; товар в кількості 27 540 штук на суму 40 207 849,20 поставлений 18.09.2023; товар в кількості 2 460 штук на суму 3 591 550,00 поставлений 03.10.2023, що підтверджується відповідними оголошеннями щодо відповідності продукції куртка костюма утеплювача, вид 2) відповідає вимогам ТУ У 14.1- 00034022-095:2015, повідомленнями про зміни та робочому зразку, актами приймального контролю товару, повідомленнями та посвідченнями про завезення та на облік товару - індивідуального обмундирування (35810000-5) куртка костюма утеплювача, вид 2). Тобто договір № 286/3/23/116 від 23.02.2023 було виконано повністю 03.10.2023.
Тобто, пеня є акцесорним договірним зобов'язанням, її нарахування можливе лише у межах строку дії договору або у межах термінів погоджених сторонами.
Таким чином, суд вважає правомірним нарахування пені за прострочку поставки товару з огляду на задоволення судом вимоги про визнання додаткових угод недійсними, якими було продовжено строк поставки товару.
Так, за договором № 286/3/23/109 від 23.02.2023 кількість днів прострочення становить: 322 дні, де нараховано пеню за кожен день прострочення 0,1 % в розмірі 7 152 019,43 грн та 6 649 860,00 грн 7% штрафу;
за договором № 286/3/23/113 від 23.02.2023 кількість днів прострочення становить: 183 дні, де нараховано пеню за кожен день прострочення 0,1 % в розмірі 2 118 511,94 грн та 810 359,76 грн 7% штрафу;
за договором № 286/3/23/114 від 23.02.2023 кількість днів прострочення становить: 183 дні, де нараховано пеню за кожен день прострочення 0,1 % в розмірі 15 971 624,39 грн та 6 109 364,52 грн 7% штрафу;
за договором № 286/3/23/115 від 23.02.2023 кількість днів прострочення становить: 211 дні, де нараховано пеню за кожен день прострочення 0,1 % в розмірі 1 444 947,00 грн та 1 617 504,00 грн 7% штрафу;
за договором № 286/3/23/116 від 23.02.2023 кількість днів прострочення становить: 336 дні, де нараховано пеню за кожен день прострочення 0,1 % в розмірі 5 735 443,83 грн та 3 679 149,60 грн 7% штрафу.
З огляду на викладене сума пені в загальному становить 32 422 546,59 грн, штраф 7% в розмірі 18 866 237,88 грн.
При вирішенні питання щодо остаточної суми стягнення пені та 7 % штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів, з урахуванням заяв відповідача про їх надмірний розмір та необхідність зменшення, суд враховує наступне.
Частина 3 ст. 551 ЦК України встановлює, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
При застосуванні частини третьої статті 551 ЦК України та статті 233 ГК України приймається до уваги, що поняття "значно" та "надмірно" є оціночними конкретизуються судом у кожному конкретному випадку.
При цьому, зменшення розміру заявленої до стягнення пені є правом суду, за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені.
Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (абз.1 п.3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.2011).
Висновок суду щодо необхідності зменшення розміру штрафу, який підлягає стягненню з відповідача, повинен ґрунтуватися, крім викладеного, на загальних засадах цивільного законодавства, якими є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п. 6 ст. 3 ЦК України).
Також слід зазначити, що за своєю правовою природою штрафні санкції, виконують стимулюючу функцію, спонукаючи боржника до належного виконання своїх зобов'язань під загрозою застосування до нього цього виду відповідальності, та стягується в разі порушення такого зобов'язання.
Водночас, суд зазначає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми як неустойку змінює її дійсне правове призначення. Оскільки неустойка має на меті, в першу чергу, стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов'язання та не може лягати непомірним тягарем для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. Така правова позиція викладена в рішенні Конституційного Суду України №7-рп/2013 від 11.07.2013 р.
Процесуальна норма може застосовуватися виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме частиною третьою статті 551 Цивільного кодексу України і статтею 233 Господарського кодексу України. Якщо відповідні санкції застосовуються не у зв'язку з порушенням зобов'язання, а з інших передбачених законом підстав (наприклад, за порушення вимог конкурентного законодавства), їх розмір не може бути зменшено судом.
Аналогічної позиції стосовно застосування приписів ст. 233 ГК України, 551 ЦК України дотримується Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду у постановах від 26.07.2018 у справі № 924/1089/17, від 12.12.2018 у справі № 921/110/18, від 14.01.2019 у справі № 925/287/18, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18.
Так, якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов'язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов'язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.
Подібних висновків щодо розміру штрафних санкцій дійшла Велика Палата Верховного Суду 19 червня 2019 року у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц; у справі №902/417/18 від 18.03.2020 року.
Дослідивши матеріали даної справи, судом враховано:
- повне виконання відповідачем основного зобов'язання з поставки товару, що підтверджено прокурором та позивачем у позові та наданими доказами;
- незначний строк прострочення поставки товару;
- нарахування інших санкцій у значному розмірі за договором.
Суд доходить висновку, з урахуванням засад добросовісності, справедливості, пропорційності та розсудливості, про наявність достатніх правових підстав для зменшення пені та штрафу на 50%, що за переконанням суду у достатній мірі компенсуватиме майнові втрати позивача від знецінення грошових коштів, понесених втрат щодо несвоєчасного отримання розрахунку, відповідатиме діловим звичаям та нормальній діловій практиці, забезпечить дотримання розумного балансу також і інтересів відповідача.
Підсумовуючи суд доходить висновку про часткове задоволення позову, стягнення з відповідача 16 211 273,30 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару за договорами (нарахованої за прострочення поставленого товару та зменшеної судом на 50%); 9 433 118,94 грн - штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів (зменшеного на 50% за прострочення поставленого товару). В решті задоволених вимог суд відмовляє.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності суд вважає необхідним зазначити наступне.
За змістом ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Відповідно до ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Як визначено у ч.1, п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю. Позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).
В силу норм ч.3 ст.267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.
За змістом ч.4 ст.267 вказаного кодексу передбачено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.
Позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.
24.02.2022 Російська Федерація розпочала воєнні дії на території України. Згідно із Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022р. на усій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022р.
У зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України Верховна Рада України доповнила розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України пунктом 19, згідно із яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Таким чином, враховуючи викладене вище, позовна давність за заявленими позовними вимогами є продовженою на строк дії правового режиму воєнного стану.
Оскільки, станом на дату розгляду цієї справи правовий режим воєнного стану на території України продовжує свою дію, у суду відсутні правові підстави для застосування строку позовної давності, а тому заява відповідача про застосування наслідків спливу позовної давності залишається судом без задоволення.
Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Положеннями ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Обов'язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно з положеннями 13 Господарського процесуального кодексу України. судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Відповідно до частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Згідно із статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Трофимчук проти України» від 28.10.2010р. №4241/03 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.
Відповідно до ч.23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України» за заявою №63566/00 суд нагадує, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення.
При цьому суд зазначає, що згідно вимог ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Господарський суд, проаналізувавши наведені вище норми матеріального права в аспекті спірних правовідносин дійшов висновків про те, що позов підлягає задоволенню частково з мотивів викладених вище.
На підставі вимог ст. 129 ГПК України, судові витрати покладаються на відповідача з врахуванням часткового задоволення позову.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 2, 3, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 80, 86, 91, 113, 118, 123, 126, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327, ГПК України, суд -
1. Позов задовольнити частково.
2. Визнати недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/109, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект».
3. Визнати недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/113, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект».
4. Визнати недійсною додаткову угоду від 27.12.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/114, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект».
5. Визнати недійсною додаткову угоду від 24.11.2023 № 5 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/115, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект».
6. Визнати недійсними додаткові угоди від 24.11.2023 № 5 та від 27.12.2023 № 6 до договору від 23.02.2023 № 286/3/23/116, укладеного між Міністерством оборони України та товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект».
7. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельний Альянс Монтажпроект» (23310, Вінницька обл., Вінницький р-н, м. Гнівань, вул. Соборна, 88-А; код ЄДРПОУ 42297001) на користь Міністерства оборони України (03049, м. Київ, просп. Повітряних Сил, 6; код ЄДРПОУ 00034022) 16 211 273,30 грн пені, нарахованої за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару, 9 433 118,94 грн штрафу, нарахованого за прострочення виконання зобов'язання з поставки товару понад 30 днів, 790 527,77 грн - відшкодування витрат на сплату судового збору.
8. В решті позову відмовити.
9. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
10. Згідно із приписами ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
11. Відповідно до положень ч.1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
12. Примірник повного судового рішення надіслати сторонам та до Електронного кабінету ЄСІТС.
Повне рішення складено 30 червня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи