26 червня 2025 р.
Справа № 902/462/25
за позовом:Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (вул. Храновського, буд. 11А, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29018)
до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3 Б, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001)
про стягнення 9 147 382,18 грн
Головуючий суддя Яремчук Ю.О.
Cекретар судового засідання Тамара НАДТОКА
Представники
позивача : Цибулько О.В.
відповідача : не з'явився
На розгляд Господарського суду Вінницької області надійшла позовна заява Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" про стягнення 9 147 382,18 грн.
В обґрунтування заявленого позову позивач вказує на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором поставки №ТЕ-313 від 08.11.2023 в частині своєчасної поставки обумовленого Товару, внаслідок чогопозивачем заявлено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" 8 711 792,55 грн за непоставлений товар; 435 589,63 грн - штрафу.
Ухвалою суду в порядку загального позовного провадження від 15.04.2025 за вказаним позовом відкрито провадження у справі № 902/462/25. Зазначеною ухвалою встановлено сторонам строки для вчинення процесуальних дій, зокрема на подання відповідачем відзиву на позовну заяву.
15.05.2025 в судовому засіданні закрито підготовче провадження та призначено розгляд справи по суті на 26.06.2025 (протокольна ухвала).
15.05.2025 ухвалою повідомлено відповідача про судове засідання яке відбудеться 26.06.2025.
Ухвала від 15.05.2025 позивачу та відповідачу до Електронних кабінетів ЄСІТС.
У визначений судом строк відзиву відповідача на позовну заяву до суду не надійшло.
За приписами частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи. Аналогічна норма міститься у частині 9 статті 165 ГПК України.
Оскільки відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається за наявними матеріалами у відповідності до приписів частини 9 статті 165 та частини 2 статті 178 ГПК України.
Розглядаючи дану справу, суд, з урахуванням ч. 2 ст. 11 ГПК України та ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" приймає до уваги припис ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, якою закріплене право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.
За результатами процедури закупівлі 08.11.2023 між Акціонерним товариством "Хмельницькобленерго" (Замовник, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" (Постачальник, відповідач) укладено Договір поставки товару №ТЕ-313 (Договір), відповідно до п. 2.1 якого Постачальник зобов'язується поставляти Замовнику, а Замовник приймати та оплачувати товар.
Згідно із п. 3.1. Договору поставка товару здійснюється шляхом передачі Замовнику ЗОТ з подальшим обміном ЗОТ на товар в місцях реалізації товару. Передача ЗОТ здійснюється за адресою: м. Хмельницький, вул. Храновського, 11а, обмін ЗОТ на товар здійснюється у будь-якому місці реалізації Постачальником товару, в тому числі з урахуванням партнерських відносин щодо реалізації товару.
Згідно п. 5.4 Договору сплата ціни товару здійснюється шляхом оплати кожної партії товару на підставі рахунку протягом 3 календарних днів з дати олтримання рахунку Замовником. Оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом банківського переказу на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата списання грошових коштів з поточного рахунку Замовника.
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що ціна товару в тому числі ціна кожної одиниці товару вказується у Специфікації.
Згідно п. 7.9 Договору оформлення приймання-передачі товару у частині передачі ЗОТ здійснюється шляхом підписання представниками сторін видаткової накладної, а у частині обміну ЗОТ на товар-шляхом складання та видачі представником постачальника розрахункового документу .
Відповідно до п.8.1.2 Договору, постачальник зобов'язується здвйснювати поставку товару відповідно до умов та строків, визначених цим договором та заявками, в тому числі негайно та безумовно передати товар у момент пред'явлення ЗОТ у місцях реалізації товару.
Пунктом 9.2.3 Договроу передбачено, що на постачальника за цим договором покладаються наступні штрафні санкції: за відмову від обміну ЗОТ на товар у місці реалізації товару, в тому числі за відмову від додаткової передачі товару, сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від ціни товару, щодо якого замовником отримано відмову у обміні або додатковій передачі.
Пунктом 12.2 Договору передбачено, що договір набирає чинності з моменту підписання його повноважними представниками сторін і діє до 31.12.2024 року.
Відповідно до Специфікації (Додаток 1 до Договору) сторони погодили поставку за талонами бензину А-95 , дизельного палива в кількості по 360 000 л кожного найменування на загальну ціну 39 960 000,00 грн.
На виконання умов Договору позивачем була здійснена оплата товару на загальну суму 25 203 379,40 грн на рахунок постачальника, що підтверджується платіжними інструкціями які наявні в матеріалах справи.
Як слідує із матеріалів справи постачальник видав позивачу ЗОТ-безстрокові скретч-картки по видаткових накладних: №0005/0000371 від 15.11.2023, №0005/0000066 від 12.01.2024, №0005/0000278 від 09.02.2024, №0005/0000565 від 15.03.2024, №0005/0000749 від 09.04.2024, №0005/0001028 від 15.05.2024, №0005/0001830 від 05.09.2024, №0005/0001988 від 30.09.2024, №0005/0002133 від 23.10.2024, №0005/0002310 від 26.11.2024.
Як стверджує позивач, Замовник отримав талони від Постачальника, проте передача (відпуск) Товару на АЗС, які передбачені Договором, не здійснювалась через відсутність палива на АЗС.
Враховуючи відсутність поставки Товару за Договором на суму 8 711 792, 55 грн, позивачем скеровано відповідачу претензію вих. №4-1406-0602/25 від 24.02.2025 від 29.01.2025 про повернення АТ "Хмельницькобленерго" вартість товару А-95- 90500 л; ДП-81595 л., або забезпечити можливість обміну ЗОТ на товар у місцях реалізації відповідно до умов договору.
Разом з тим реагування відповідача на таку претензію матеріали справи не містять.
Внаслідок невиконання відповідачем зобов'язання за Договором щодо повної і своєчасної поставки обумовленого Договором Товару АТ "Хмельницькобленерго" звернулося із відповідним позовом до суду про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія Ойл" 8 711 792,55 грн вартості непоставленого Товару. При цьому позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 435 589,63 грн - 5% штрафу за відмову від обміну ЗОТ на товар у місці реалізації товару.
З огляду на встановлені обставини справи, суд враховує таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
В силу приписів ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів.
Згідно із ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За своєю правовою природою правовідносини між позивачем та відповідачем в межах даного спору врегульовано положеннями глави 54 Цивільного кодексу України, враховуючи укладений Договір поставки товару від 08.11.2023.
Згідно із ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст. 655 Цивільного кодексу України).
У відповідності зі ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, та у встановлений договором строк.
Судом встановлено, що позивачем на виконання умов Договору оплачено вартість Товару на загальну суму 25 203 379,40 грн.
Відповідачем за видатковими накладними №0005/0000371 від 15.11.2023, №0005/0000066 від 12.01.2024, №0005/0000278 від 09.02.2024, №0005/0000565 від 15.03.2024, №0005/0000749 від 09.04.2024, №0005/0001028 від 15.05.2024, №0005/0001830 від 05.09.2024, №0005/0001988 від 30.09.2024, №0005/0002133 від 23.10.2024, №0005/0002310 від 26.11.2024 передано відповідні талони.
Відповідно до ч. 1 ст. 664 ЦК України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент:
1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар;
2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.
Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.
Талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС фіксованої кількості нафтопродукту певного найменування і марки, які позначені на ньому (пункт 3 Інструкції про порядок приймання, транспортування, зберігання, відпуску та обліку нафти і нафтопродуктів на підприємства і організаціях України, затвердженої наказом Міністерства палива та енергетики України, Міністерства економіки України, Міністерства транспорту та зв'язку України, Державного комітету України з питань технічного регулювання та споживчої політики № 281/171/578/155 від 20.05.2008).
Отже, факт підписання позивачем видаткових накладних не свідчить про факт передачі Товару позивачу, а лише підтверджує факт передачі талонів, які надають позивачу право на отримання відповідної кількості Товару у майбутньому.
Доказів передачі відповідачем позивачу пального за талонами матеріали справи не містять, водночас до позовної заяви додано копії паливних талонів відповідного номіналу.
Разом з тим, як слідує із акту фіксації ПММ який складений 07.04.2025 працівниками АТ "Хмельницькобленерго" про те, що на АЗС брендів АВІАС та ANP в Хмельницькій області відсутнє пальне та на плайс-стелах АЗС відсутня інформація про наявність ПММ та ціни, а також на деяких АЗС на табличках наявна інформація про те, що АЗС не працює.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом.
Згідно зі ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми (ч. 1 ст. 670 ЦК України).
Як уже зазначалося, відповідно до ч. 1 ст. 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а згідно з ч. 1 ст. 664 цього ж Кодексу - зобов'язання вважається виконаним у момент вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар.
Визначаючись із правовою природою здійсненого позивачем платежу за Договором відповідно до платіжних інструкцій на загальну суму 25 203 379,40 грн, суд враховує таке.
Згідно із ст. 570 ЦК України завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання. Якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.
За приписами ч.1 ст. 571 ЦК України якщо порушення зобов'язання сталося з вини боржника, завдаток залишається у кредитора. Якщо порушення зобов'язання сталося з вини кредитора, він зобов'язаний повернути боржникові завдаток та додатково сплатити суму у розмірі завдатку або його вартості.
Ознакою завдатку є те, що він слугує доказом укладення договору, на забезпечення якого його видано, одночасно є способом платежу та способом забезпечення виконання зобов'язання.
На відміну від завдатку, аванс - це лише спосіб платежу. Він не виконує забезпечувальної функції, а виконує функцію попередньої оплати, яка підлягає поверненню у випадку не виконання зобов'язання.
Такі ж висновки підтримав Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 01.10.2020 по справі № 361/8331/18.
Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 у справі № 910/12382/17 та підтриманий у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19).
Враховуючи викладене, здійснені позивачем платежі відповідно до платіжних інструкцій Т.1, а.с. 27-41 на загальну суму 25 203 379,40 грн слід вважати саме авансом, а не завдатком, позаяк такі платежі не є способом виконання зобов'язання, а лише є способом платежу.
Частиною 2 статті 693 Цивільного кодексу України встановлено, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати. При цьому суд враховує позицію Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладену у постанові від 08.02.2019 у справі №909/524/18, що ст. 693 ЦК України наділяє особу саме правом самостійно визначити спосіб захисту свого порушеного права.
Строк передачі товару сплинув 31.12.2024, доказів поставки Товару на суму 8 711 792,55 грн (бензин А-95 - 90 500 літрів та ДП - 81 595 літрів) у такий строк матеріали справи не містять. Відтак позивачем правомірно заявлено вимогу про повернення суми попередньої оплати товару, який не поставлено відповідачем.
У зв'язку з цим суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність позовних вимог в частині стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 8 711 792,55 грн, відтак і про задоволення позову в цій частині.
Окрім суми основного боргу, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 435 589,63 грн - штрафу.
Згідно із п. 3 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За приписами ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України та ст. 230 Господарського кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, крім іншого, неустойкою.
У відповідності до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Згідно із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.
Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Пунктом 9.2.3 Договроу передбачено, що на постачальника за цим договором покладаються наступні штрафні санкції: за відмову від обміну ЗОТ на товар у місці реалізації товару, в тому числі за відмову від додаткової передачі товару, сплачує замовнику штраф у розмірі 5% від ціни товару, щодо якого замовником отримано відмову у обміні або додатковій передачі.
Арифметичною перевіркою правильності нарахованої суми штрафу відповідно до п. 9.2.3 Договору помилок не виявлено (8 711 792,55 грн х 5% = 435 589,63 грн).
Отже, суд дійшов висновку про задоволення позову в частині стягнення з відповідача 435 589,63 грн - штрафу.
Відповідно до статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується.
Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.
Згідно із положеннями статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.
Судом кожній стороні була надана розумна можливість представити справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони, в т.ч. подати докази на підтвердження своїх вимог та заперечень, обґрунтувати перед судом переконливість поданих доказів та позицій по справі, скористатись іншими процесуальними правами.
Разом з тим відповідачем не подано до суду жодних доказів в підтвердження або спростування заявлених позовних вимог.
За приписами ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ст. 76, 77, 78, 79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Дослідивши усі обставини та надавши оцінку наявним у справі доказам в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню повністю.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Оскільки позов задоволено повністю, то витрати позивача на сплату судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 5, 7, 8, 10, 11, 13, 14, 15, 18, 42, 45, 46, 73, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 91, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241, 242, 326, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Позов задовольнити.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Армерія ОЙЛ" (вул. Привокзальна, буд. 3 Б, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001, код ЄДРПОУ 44618933) на користь Акціонерного товариства "Хмельницькобленерго" (вул. Храновського, буд. 11А, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29018, код ЄДРПОУ 22767506) борг в сумі 8 711 792,55 грн, штраф в сумі 435 589,63 грн, витрати на сплату судового збору в сумі 109 768,59 грн.
3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
4. Згідно із приписами ч. 1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
5. Відповідно до положень ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення до Північно-західного апеляційного господарського суду. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
6. Примірник повного судового рішення надіслати учасникам справи рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення та до Електронних кабінетів ЄСІТС
Повне рішення складено 30 червня 2025 р.
Суддя Яремчук Ю.О.
віддрук. прим.:
1 - до справи
2 - позивачу (вул. Храновського, буд. 11А, м. Хмельницький, Хмельницька обл., 29018)
3 - відповідачу (вул. Привокзальна, буд. 3 Б, м. Вінниця, Вінницька обл., 21001)