30.06.2025 року м.Дніпро Справа № 904/3889/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. (доповідач)
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу
Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 1255" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024р. (суддя Бєлік В.Г., м. Дніпро, повний текст рішення складено 20.11.2024р.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Капітал-Кредит", м. Дніпро
до Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 1255", м. Дніпро
про стягнення боргу за кредитним договором, у загальному розмірі 278 856,82 грн.
1. Короткий зміст позовних вимог
Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Капітал-Кредит" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом, в якому просить стягнути з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 1255" заборгованість за кредитним договором №72/18/ЮЛ від 26.09.2018 у загальному розмірі 278 856,82 грн, з яких: залишок по тілу кредиту у розмірі 90 124,00 грн, проценти нараховані за користування кредитом у розмірі 79 705,10 грн, штрафні санкції (3% річних) у розмірі 21 854,09 грн, інфляційні втрати у розмірі 87 173,63 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням Відповідачем зобов'язань за вказаним Кредитним договором у частині повного та своєчасного повернення кредитних коштів.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі
Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024р. у справі №904/3889/24 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Капітал-Кредит" залишок по тілу кредиту у розмірі 90 124,00 грн, проценти, нараховані за користування кредитом у розмірі 79 705,10 грн, а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 998,82 грн. В решті позовних вимог відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги
Не погодившись з вказаним рішенням суду, Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 1255" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення у частині задоволення позову про стягнення заборгованості у розмірі 90 124,00 грн. (залишок по тілу кредиту) та 79705,10 грн. (проценти нараховані за користування кредитом). Стягнути з ПрАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 1255" на користь ТОВ "Кредитна установа "Капітал-Кредит" заборгованість у сумі 19 408,86 грн. У решті рішення суду залишити без змін.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник послався на те, що суд необґрунтовано визнав внутрішні бухгалтерські довідки Відповідача неналежними доказами, не враховуючи, що вони підкріплюються зовнішніми банківськими документами.
У скарзі йдеться про те, що Відповідач сплатив кошти за кредитними зобов'язаннями, які охоплюють кілька кредитних договорів, але розподіл цих сум був проведений кредитором на власний розсуд без узгодження із позичальником, що є порушенням договірних зобов'язань і принципу добросовісності. Позивач не надав належного обґрунтування того, чому отримані кошти були розподілені саме у визначений ним спосіб, що може свідчити про свідоме збільшення боргу.
На думку Апелянта, розрахунок Позивача ґрунтується виключно на внутрішніх даних останнього, без врахування фактичних оплат, здійснених Відповідачем. Скаржник звертає увагу на надання ним детального аналізу власних платежів, який свідчить про те, що загальна сума зобов'язань становить 19408,86 грн. Односторонній розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, не був підтверджений жодними додатковими доказами, такими як акти звірки, договори чи документи, підписані обома сторонами. Це суперечить вимогам статті 74 ЦПК України, яка зобов'язує кожну сторону довести обставини, на які вона посилається.
На переконання Скаржника, односторонній розрахунок заборгованості, наданий Позивачем, не може вважатися належним доказом підтвердження заборгованості у визначеному Позивачем розмірі, без підтвердження його достовірності первинними документами. Натомість банківські виписки та платіжні доручення, надані Відповідачем, є належними та допустимими доказами, які підтверджують виконання зобов'язань за кредитним договором.
Скаржник вказує, що суд першої інстанції не надав жодного пояснення відхилення бухгалтерських довідок Відповідача, які є внутрішніми документами, тоді як аналогічний за своєю природою документ Позивача - Додаток №1 - був прийнятий до уваги. Такий підхід є вибірковим і порушує вимоги статті 89 ЦПК України, яка встановлює, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді усіх обставин справи.
Також Апелянт зазначає, що судом першої інстанції не було запропоновано скласти акт звірки взаємних розрахунків за спірним кредитним договором, або надати до суду у табличній формі пояснення, у яких вказати погашення боргу. Відсутність акту звірки призвело до невстановлення фактичних обставин справи та порушення процесуального закону, яке вплинуло на об'єктивність судового рішення.
Апелянт вважає, що суд безпідставно стягнув проценти у розмірі 79 705,10 грн за період після закінчення дії договору - після 25 вересня 2020 року, що суперечить викладеним вище правовим нормам та судовій практиці. Крім того, нарахування будь-яких процентів, починаючи з 24 лютого 2022 року, заборонено. Суд, ухвалюючи рішення, неправомірно проігнорував дію воєнного стану та застосував до спірних правовідносин норми кредитного договору, що припинив дію у 2020 році, хоча повинен був керуватися чинними законодавчими обмеженнями.
На підставі вищевикладеного, Скаржник вважає рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024 незаконним та необґрунтованим у частині стягнення тіла кредиту у розмірі 90 124,00 грн та процентів, які були неправомірно нараховані за користування кредитом у розмірі 79 705,10 грн. , оскільки суд першої інстанції не дослідив обставин справи в повному обсязі та не надав оцінки наданим Відповідачем доказам, що призвело до неправильного застосування норм матеріального права та порушенням процесуального права.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
У відзиві на апеляційну скаргу Позивач зазначає, що визначена до сплати сума повністю відповідає умовам укладеного Кредитного договору та нормам чинного законодавства. Порядок погашення кредиту та нарахування/сплати процентів чітко викладений у розділі 4 Кредитного договору.
За доводами Позивача, розрахунок заборгованості, наданий до позовної заяви та детальний розрахунок, який долучено до відповіді на відзив підтверджує, що за Кредитним договором №72/18/ЮЛ від 26 вересня 2018 року та Додатковими договорами №1 від 26.11.2018 та №2 від 24.03.2020 загальна сума планових платежів складає 303 572,60 грн., у т.ч. тіло кредиту 103 000,00 грн. та нараховані проценти за користування кредитом - 200572,60 грн. (29 337,00+171235,60), а не 141622,20 грн., як то стверджує представник Відповідача.
Позивач зазначає, що протягом 2017-2024 року діяло 17 кредитних договорів, укладених Кредитною установою з ПрАТ "ДАТП 11255", кошти на погашення заборгованості за якими надходили загальною сумою, що, у тому числі, підтверджується доданими Відповідачем копіями банківських виписок. Проте, звертає увагу, що листи на адресу кредитної установи з проханням, щодо аналогічного розподілу перерахованих коштів не надавались, у призначенні платежів також не було визначено їх розподіл за договорами. Крім того, у наданих бухгалтерських довідках включені кредитні договори, які вже погашені.
Позивач вважає хибним твердження Апелянта щодо безпідставності нарахування процентів у сумі 79705,10 грн. після закінчення дїї договору, оскільки розрахунок заборгованості за Кредитним договором № 72/18/ЮЛ від 26 вересня 2018 року та аналітична відомість по контрагенту ПРАТ "ДАТП 11255" згідно цього договору підтверджують, що нарахування процентів здійснювалося виключно в межах дії Кредитного договору № 72/18/ЮЛ від 26 вересня 2018 року.
Одночасно Позивач зазначає, що 25.04.2024 у процесі звірки розрахунків за діючими кредитними договорами на адресу ТОВ "КУ "Капітал-Кредит" від ПРАТ "АТП 11255" надійшов акт звірки, який був особисто підготовлений головним бухгалтером ОСОБА_1 . У листі, надісланому Кредитній установі, ПРАТ "АТП 11255" зверталося з проханням розглянути розрахунки. Пунктом 3 вищезазначеного листа ПРАТ "АТП 11255" фактично погодилося з загальною сумою отриманих за кредитними договорами коштів. При цьому Позивач звертає увагу, що по спірному Кредитному договору №72/18/ЮЛ від 26.09.2018р. не було виявлено жодних розбіжностей у розрахунках.
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.12.2024р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. (доповідач), судді - Чус О.В., Дармін М.О..
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 16.12.2024р. витребувано у Господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи/копії матеріалів справи №904/3889/24.
Матеріали справи № 904/3889/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ч. 13 ст. 8 ГПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Відповідно до п. 1 ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Ч.ч. 1, 10 ст. 270 ГПК України встановлено, що в суді апеляційної інстанції справи переглядаються в порядку спрощеного провадження, з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі. Апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
При розгляді цієї справи колегія суддів враховує, що предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення суми, меншої ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто вказана справа відноситься до малозначних справ в розумінні ГПК України, і розглядає справу без повідомлення учасників справи.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду 06.01.2025 відкрито апеляційне провадження у даній справі для розгляду у порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.
7. Встановлені судом обставини справи
26.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Капітал-Кредит" (кредитодавцем) та Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" (позичальником) укладено кредитний договір №72/18/ЮЛ , за умовами якого, з урахуванням змін, викладених у додаткових договорах №1 від 26.11.2018 та №2 від 24.03.2020 позичальник отримав від кредитодавця кредитні кошти у сумі - 103 000,00 грн
Відповідно до п. 1.1 кредитного договору №72/18/ЮЛ оплата відсотків та повернення кредиту здійснюється згідно графіку розрахунків Договору.
Кредитодавець зобов'язаний видати кредит позичальнику протягом 5 робочих днів з дня підписання Договору, але не раніше дня оформлення необхідного забезпечення виконання обов'язків Позичальника за даним Договором (п. 1.2. договору).
Кредитодавець надає Позичальнику кредит на умовах строковості, зворотності, платності, забезпеченості у відповідності до умов цього Договору та цільового характеру використання кредитних коштів (п. 1.3. договору).
Згідно з п.1.4 договору мета отримання кредиту - поповнення оборотних коштів (п. 1.4. договору).
Кредит надається Позичальнику готівкою у касі Кредитодавця або (згідно заяви Позичальника) шляхом безготівкового перерахування суми кредиту на рахунок, вказаний Позичальником у заяві. Ненадання Позичальником реквізитів рахунку в банку (надання реквізитів з помилками) або неявка Позичальника за отриманням кредиту готівкою через касу Кредитодавця (чи ухилення іншим способом від отримання кредит)1), а також невиконання Позичальником зобов'язання щодо забезпечення кредиту, передбаченого п. 3.1. цього Договору, звільняє Кредитодавця від відповідальності за порушення зобов'язання, передбаченого п. 1.2. цього Договору (п. 1.5. договору).
Датою надання кредиту вважається дата видачі Позичальнику суми кредиту готівкою через касу Кредитодавця, а при безготівкових розрахунках - дата списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця. Датою повернення (погашення) кредиту так само як і датою сплати процентів вважається дата оформлення Кредитодапцем прибуткових касових ордерів на отримані суми, а при безготівкових розрахунках - дата зарахування коштів на рахунок Кредитодавця (п. 1.6. договору).
Строк дії договору відповідно до п. 1.7. договору 24 місяця з 26 вересня 2018 р. до 25 вересня 2020 року.
Позичальник зобов'язаний: погашати кредит та сплачувати проценти в порядку, визначеному розділом 4 цього Договору; у разі дострокового повернення кредиту сплатити Кредитодавцю проценти за фактичний період користування кредитом; на протязі дії Договору надавати Кредитодавцю по його усному або письмовому зверненню та у вказаний строк повну і достовірну інформацію щодо свого платіжного стану, та інші відомості з цього Договору. У разі зміни фінансового стану, місцезнаходження/місця проживання, паспортних даних чи при виникненні будь-яких обставин, котрі вплинуть на платіжний стан Позичальника (зміна місця роботи), письмово повідомити Кредитодавця не пізніше 5-ти робочих днів з моменту виникнення цих обставин; виконувати інші обов'язки передбачені цим Договором (пп. 222 п. 2.2 договору).
Відповідно до 4.1. договору нарахування процентів за Договором здійснюється за строк користування кредитом. Проценти нараховуються у відсотках від суми кредиту з дня надання кредиту Позичальнику (списання відповідної суми з рахунку Кредитодавця або видачі готівкою) до дня повного погашення заборгованості за кредитом (зарахування на рахунок Кредитора або внесення в касу Кредитора готівкою).
За умовами п.4.2 договору порядок обчислення процентів за користування кредитом у відсотках від суми кредиту - 3,0 % щомісяця на залишок заборгованості за кредитом, з наступного дня після надання кредиту щомісяця, з наступного дня після надання кредиту. Тип процентної ставки є фіксованим. Сплата кредиту та нарахованих процентів здійснюється нижче наведеного графіку розрахунків.
Загальна вартість кредиту складає сто сорок одна тисяча шістсот двадцять дві гри. 20 коп. Реальна річна процентна ставка за Договором становить вісімнадцять цілих сімдесят п'ять сотих. Погашення заборгованості за Договором здійснюється щомісяця у період з 25 по 30 число кожного місяця (п. 4.3. договору).
Згідно з Кредитним договором та Додатковими договорами №№1, 2 до нього, Позивач надав Відповідачу кредитні кошти у сумі - 103 000 грн. 00 коп. строком на 24 місяці, починаючи з 26.09.2018 до 25.09.2020, а Відповідач взяв на себе зобов'язання повернути отриманий кредит та сплатити проценти (відсотки) за користування кредитом.
Відповідно до умов Кредитного договору Приватне акціонерне товариство “Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255» зобов'язалося погашати заборгованість по Кредитному договору щомісячно згідно з п. 4.3. Кредитного договору “ГРАФІК РОЗРАХУНКІВ», яка складається з заборгованості по кредиту та процентів (відсотків) за користування кредитом. Кредит мав бути повністю повернутий Відповідачем у строк до 25 вересня 2020 року.
Відповідач повинен був повернути 103 000,00 грн. - суму кредиту та проценти (відсотки) за користування кредитом, які розраховуються щомісячно, відповідно п. 4.2. Кредитного договору.
Проте, Відповідач неналежно виконував свої зобов'язання по Кредитному договору, несвоєчасно сплачував заборгованість по кредиту, тим самим порушив запланований “ГРАФІК РОЗРАХУНКІВ».
Строк дії Кредитного договору № 72/18/ЮЛ від 26.09.2018 закінчився 25.09.2020, проте сума кредиту не повернута, залишок складає 90 124,00 грн. ( 103 000,00 грн кредит - 12 876,00грн фактично сплаченого сума).
Згідно з Кредитним договором та розрахунком Позивача, Відповідач повинен сплатити проценти, нараховані за користування кредитом у сумі 79 705,10 грн., які розраховуються як: 29337,00+171235,60 грн, (загальна сума процентів за користування кредитом) - 120867,50
грн. (фактично сплачені проценти за користування кредитом) .
Вказана заборгованість Відповідачем у встановлений договором строк не сплачена.
Також, у зв'язку з неналежним виконанням умов договору, Позивачем нараховані 3% річних (штрафні санкції) у сумі 212854, 09 та інфляційні втрати у сумі 87173,63грн.
Неоплата Відповідачем вказаних вище сум залишку за кредитом, процентів, штрафних санкцій та інфляційних втрат стало підставою для звернення Позивача з позовом у даній справі.
За результатами розгляду позову місцевим господарським судом прийнято оскаржуване рішення, яке обґрунтовано ненаданням Відповідачем доказів повернення кредитних коштів та процентів за користування цими коштами. Одночасно суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з Відповідача інфляційних втрат та 3% річних за вказаний Позивачем у розрахунку період (період дії в Україні воєнного стану).
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції.
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Предметом апеляційного оскарження у даному випадку є рішення суду у частині задоволених позовних вимог щодо стягнення 90124,00грн залишку по тілу кредиту та 79705,10грн процентів за користування кредитом, тому відповідно до приписів ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість рішення лише у цій частині.
Апеляційний господарський суд, переглядаючи в апеляційному порядку оскаржуване судове рішення, в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом попередньої інстанції норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.
Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Частиною 1 ст. 509 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
За приписами ст.ст. 525, 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).
Матеріалами справи підтверджується укладення 26.09.2018 Товариством з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Капітал-кредит" з Приватним акціонерним товариством "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" кредитного договору № 72/18/ЮЛ.
Відповідно до ст. 1054 Цивільного кодексу за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ст.1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Господарським судом встановлено і не заперечується сторонами, що на виконання умов договору № 72/18/ЮЛ, Товариство з обмеженою відповідальністю "Кредитна установа "Капітал-кредит" перерахувало Приватному акціонерному товариству "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" 103 000 ,00 грн.
Положеннями ст.610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його усток, встановлений договором або законом.
Сторони у п.4.3 договору № 72/18/ЮЛ передбачили, що погашення кредиту та процентів за його використання здійснюватиметься згідно з графіком, узгодженим сторонами, яким, з урахуванням додаткових договорів №1, 2, встановлені строки та розміри платежів позичальника кредиту та сплати процентів за користування кредитом. Кінцевий термін повернення кредиту - 20.09.2020.
Згідно з ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У даному випадку, строк повернення отриманого за договором № 72/18/ЮЛ кредиту на момент пред'явлення позову у даній справі настав.
Приватне акціонерне товариство "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" за кредитним договором № 72/18/ЮЛ від 26.09.2018 здійснило розрахунок частково, у сумі 12876,00грн, а також 120867,50грн процентів. Докази зворотного у матералах справи відсутні.
Таким чином, з урахуванням положень наведених вище норм та фактичних обставин справи, враховуючи неналежне виконання Відповідачем умов договору у частині повернення заборгованості за тілом кредиту у сумі 90124,00грн та процентів за користування кредитом у сумі 79705,10грн і ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, місцевим господарським судом зроблено правильний висновок про наявність підстав для стягнення вказаних сум з Відповідача та, у зв'язку з цим, для задоволення позовних вимог у відповідній частині.
У задоволенні позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат судом першої інстанції відмовлено. Заперечення сторін щодо такої відмови відсутні.
Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника щодо сплати ним на виконання умов спірного договору грошової суми, оскільки відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних документів та банківських виписок, ПрАТ "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 11255" здійснювало погашення заборгованості одночасно за кількома кредитними договорами загальною сумою, тобто платіжні документи у призначенні платежу містять посилання на погашення заборгованості за різними договорами, і у тексті цих платіжних документів відсутні посилання на порядок зарахування коштів, які за ними надходили на рахунок Позивача.
Разом з тим, оскільки Відповідач із відповідними заявами до Позивача про зарахування коштів не звертався, тому грошові суми, одночасно сплачені за декількома кредитними договорами, кредитор мав право розподіляти на власний розсуд
Слід зазначити, що надані Відповідачем бухгалтерські довідки на підтвердження того, як мали бути розподілені грошові кошти, сплачені за кредитними договорами, є внутрішніми документами товариства та не являються первинним документами.
Доводи скарги про нарахування процентів у сумі 79705,10 грн. після закінчення дїї договору є безпідставними та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником умов договору. При цьому норми чинного законодавства України не передбачають скасування нарахування відсотків за користування кредитними коштами у період воєнного стану. Не нараховуються лише штрафи та пеня за прострочення платежів, що було враховано місцевим господарським судом під час прийняття оскаржуваного рішення.
Твердження Апелянта про те, що судом першої інстанції не було запропоновано скласти акт звірки взаємних розрахунків за спірним кредитним договором не мають під собою підґрунтя, оскільки Відповідач не був позбавлений права самостійно звернутися до Позивача з вимогою скласти такий акт та надати його суду.
Одночасно, щодо доданих Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу листа та акту Відповідача, колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.ч.1, 3 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
У розумінні положень вказаної статті апеляційний суд не наділений правом надавати оцінку доказам, які не подавалися до суду першої інстанції і не розглядалися цим судом.
Таким чином, докази, додані Позивачем до відзиву на апеляційну скаргу не можуть бути враховані під час апеляційного перегляду справи.
Підсумовуючи вищевикладене, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги не впливають на юридичну оцінку обставин справи, здійснену господарським судом у відповідності до норм чинного законодавства та не спростовують вказаних вище висновків суду, які напряму випливають із матеріалів даної справи, обставин спору та норм чинного законодавства України.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" (Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст.236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою у задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Дніпропетровське автотранспортне підприємство 1255" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 20.11.2024р. у справі №904/3889/24- залишити без змін.
Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя О.В.Чус
Суддя М.О. Дармін