25.06.2025 року м. Дніпро Справа № 908/1944/24
Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Кощеєва І.М. ( доповідач )
суддів: Дарміна М.О., Чус О.В.
секретар судового засідання: Скородумова Л.В.
представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нью Енерджі Юкрейн"
на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 р.
( суддя Давиденко І.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення підписано 16.12.2024 р. )
у справі
за позовом
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Нью Енерджі Юкрейн"
( м. Київ )
до відповідача
Товариства з обмеженою відповідальністю
"Запорізький енергетичний альянс"
( м. Запоріжжя )
про визнання недійсними додаткових угод та актів
1. Короткий зміст позовних вимог.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" про визнання недійсними: Додаткову угоду № 1 від 29.03.2023 р.; Акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 120 від 30.04.2023 р.; Додаткову угоду № 2 від 29.05.2023 р.; Акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 173 від 30.06.2023 р..
Позов мотивовано тим, що Відповідачем недотримано вимог чинного законодавства України під час укладення додаткових угод до договору та актів, що є підставою для визнання таких додаткових угод та актів недійсними.
2. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення у справі.
Рішенням Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 р. у справі № 908/1944/24 у задоволенні позову відмовлено.
3. Короткий зміст вимог апеляційної скарги.
Не погодившись з вказаним рішенням суду першої інстанції, через систему "Електронний суд", Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та прийняти нове рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.
4. Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу.
Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги, Скаржник не погоджується із рішенням Господарського суду Запорізької області, вважає його незаконним і необґрунтованим, оскільки вказане рішення суду постановлене без дослідження фактичних обставин в повному обсязі та не з'ясовано обставин що мають значення для справи.
Водночас, на думку Скаржника, особливістю розрахунку остаточної ціни на електричну енергію є її погодинний комерційний облік та погодинне визначення ціни, необхідність визначення коефіцієнту коригування, що у сукупності потребує дослідження великого масиву даних за значний період часу.
При цьому Скаржник зазначає, що збиток внаслідок завищення вартості електричної енергії, який умисно створено Відповідачем ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС» Позивачу ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» під час виконання даного Двостороннього договору становить за попередніми розрахунками становить 10 247 142,75 грн.
Скаржник наголошує на тому, що висновок експерта з запропонованих питань є єдиним належним доказом, що надасть вичерпну відповідь щодо правильності визначення цін на електричну енергію за Договором, дозволить встановити розмір збитків завданих ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» внаслідок безпідставного завищення цін ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС». Встановлення таких обставин лише судом без застосування спеціальних знань у сферах інших, ніж право, неможливо, а відтак, враховуючи відсутність висновку експерта з цих самих питань від іншої сторони - Відповідача, наявна сукупність умов для призначення експертизи за клопотанням учасника справи на підставі ч. 1 ст. 99 ГПК України.
Скаржник вважає, що Господарським судом Запорізької області при розгляді справи № 908/1944/24 порушено норми п. 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України, а саме не здійснено розгляд клопотання про призначення судової економічної експертизи до постановлення ухвали про закриття підготовчого провадження і призначення розгляду справи по суті.
Скаржник зазначає, що ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» заперечує щодо правомірності укладання оспорюваних додаткових угод та актів передачі-прийому обсягів купівлі-продажу електричної енергії з огляду на те, що спірні додаткові угоди та акти передачі-прийому обсягів купівлі-продажу електричної енергії підписував попередній керівник ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» Істратов Віктор Васильович. При цьому, Загальними зборами учасників не погоджувалося питання щодо надання повноважень директору Товариства Істратову Віктору Васильовичу на вчинення значного правочину. При цьому, Скаржник зауважує, що підписання спірних додаткових угод та актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії чинним на той момент директором ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» не відповідало інтересам Відповідача за договором, а рішення про закупівлю такої електричної енергії було необачним та прийняте з перевищенням повноважень. ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» жодним чином згоди на укладення спірних актів із Позивачем не надавало та його у будь-який спосіб не схвалювало. Відповідні рішення Загальних зборів з питань укладання оспорюваного правочину чи його наступного схвалення ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» не приймались.
Скаржник звертає увагу суду апеляційної інстанції, що господарським судом в оскаржуваному судовому рішенні не було з'ясовано обставини, які мають значення для справи.
5. Узагальнений виклад позиції інших учасників справи.
Від Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому Товариство не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає її безпідставною і необґрунтованою.
Зокрема, Товариство посилається на те, що ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» не наведено жодного аргументу, що підтверджує фактичне настання обставин, необхідних для визнання правочину недійсним.
Крім того, Відповідач зазначає, що керуючись принципом «свободи договору», сторонами в умовах Договору та оспорюваних Додаткових угод згідно чинного законодавства було передбачено визначення ціни за одиницю товару з подальшим перерахунком з прив'язкою середньоринкових цін на сегменті «ринок «на добу наперед». Водночас ані жодним нормативно-правовим актом, ні будь-якими іншими умовами Договору не встановлено обов'язку сторін двостороннього договору визначати ціни такого договору відповідно до середньоринкових на сегменті двосторонніх договорів.
Щодо тверджень Позивача, що ним не було надано згоди на вчинення Оспорюваних правочинів, Відповідач звертає увагу Суду, що Позивачем не надано жодного доказу на підтвердження того, що ним не було надано згоди на вчинення Оспорюваних правочинів, а також того, чи є такий правочин дійсно значним.
На переконання Відповідача - підставою звернення Позивача до суду виключно є фактична незгода з цінами, встановленими у вже виконаному з боку Відповідача Договорі та Оспорюваних правочинах. Щодо твердження Позивача, що за період квітень-червень 2023 року ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» зазнало збитків, то Відповідач зазначає, що ТОВ «ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС»» не є монополістом на ринку електричної енергії, таким чином, ТОВ «НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН» не було позбавлене можливості укласти договір з аналогічним предметом з іншими контрагентами на інших умовах.
Відповідач також наголошує на тому, що у позові застосовано неналежним спосіб захисту прав Позивача, і що Великою Палатою Верховного Суду неодноразово визнавалося самостійною підставою для відмови у задоволенні позову ( див. постанови ВП ВС від 26.01.2021 р. у справі № 552/1528/15-ц, від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 ).
6. Рух справи в суді апеляційної інстанції.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.01.2025 р. для розгляду справи визначена колегія суддів у складі: головуючого судді - Кощеєв І.М. ( доповідач ), судді - Чус О.В., Дармін М.О.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 13.01.2025 р. витребувано у Господарського суду Запорізької області матеріали справи/копії матеріалів справи № 908/1944/24.
Матеріали справи № 908/1944/24 надійшли до Центрального апеляційного господарського суду.
Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 05.02.2025 р. апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" на рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 р. у справі № 908/1944/24 залишено без руху, надано апелянту строк для усунення недоліків.
Після усунення недоліків апеляційної скарги, ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 18.02.2025 р. відкрито апеляційне провадження. Розгляд апеляційної скарги призначено в судове засідання на 25.06.2025 р..
Сторони не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку уповноважених представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.
До суду апеляційної інстанції від Позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи, у зв'язку з перебуванням його представника у відрядженні. При цьому, зазначаючи про необхідність розгляду справи за участі представника ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн", Позивач не вказав, встановлення яких саме обставин у справі є неможливим шляхом аналізу письмових доказів і пояснень, що містяться в матеріалах справи, та вимагає проведення судового засідання саме за його участі. Не містить таких доводів і апеляційна скарга.
Отже, Позивач був належним чином повідомлений по дату, час і місце судового засідання в суді апеляційної інстанції, а неявка його представника не перешкоджала розгляду справи за наявними матеріалами справи. До того ж надання пріоритетності тим чи іншим засіданням, участь у цих засіданнях, є правом Позивача, але таке право, зокрема, не повинно перешкоджати розгляду справи судом у розумні строки.
Колегія суддів також враховує, що у пункті 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain") від 07.07.1989 р. зазначено, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується із обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження.
У разі відкладення розгляду справи за відсутності достатніх підстав, будуть порушені розумні строки тривалості судового провадження, що в свою чергу може бути порушенням права на справедливий та публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, і як наслідок - права на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
Беручи до уваги наведене а також те, що неявка вказаних учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін у зв'язку з чим клопотання Позивача про відкладення розгляду апеляційної скарги задоволенню не підлягає.
У судовому засіданні 25.06.2025 р. була оголошена вступна та резолютивна частини постанови Центрального апеляційного господарського суду.
7. Встановлені судом обставини справи.
29.03.2023 р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" ( Покупець ) та Товариством з обмеженою відповідальніст "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" ( Продавець ) було укладено Двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії № 23/03/29-1, відповідно до п. 2.1 якого Продавець продає, а Покупець купує електричну енергію як товар, в обсягах, графіках погодинного обсягу, за ціною та на умовах, що визначені цим Договором, Додатками та Додатковими угодами до цього Договору, що є його невід'ємними частинами.
Пунктом 2.2 Договору сторони узгодили, що обсяг електричної енергії, щогодинні обсяги електричної енергії (сума яких в межах доби складає добовий обсяг), ціна електричної енергії, період та/або етапи періоду купівлі-продажу електричної енергії за цим Договором регулюються Додатковими угодами до Договору, що укладені на розрахунковий місяць.
Відповідно до п. п. 2.3, 2.4 Договору сторони узгодили, що допускається відхилення фактичного добового обсягу купівлі/продажу електричної енергії в межах 10% в сторону збільшення або зменшення такого добового обсягу від встановленого Додатковою угодою без додаткового узгодження такого відхилення Сторонами. В цьому випадку договірним вважається обсяг електричної енергії, зареєстрований Сторонами в Системі MMS, а вартість електричної енергії визначається множенням фактичного обсягу купівлі/продажу електричної енергії на її ціну, наведену в Додатковій угоді. Сторони узгодили, що у випадку, якщо відхилення фактичного добового обсягу купівлі/продажу електричної енергії перевищує 10% в сторону збільшення або зменшення такого добового обсягу від узгодженого Сторонами у Додатковій угоді, коригування добових обсягів здійснюється на підставі Заявки (Додаток №1 до Договору), що надсилається Покупцем Продавцю у порядку, передбаченому п.1.5. Договору не пізніше 18:00 за два дні до торгового для Д-2, на наступну електронну адресу: dd.zea.post@gmail.com. При цьому, Покупець зобов'язаний вказати в графі "Тема листа", яким відправлятиметься Заявка: "Заявка на коригування обсягів купівлі-продажу електричної енергії ________ (дата/місяць/рік) до Договору № ___".
Сторони дійшли згоди, що Заявка, подана в порядку п. 2.4 цього Договору, є належним порядком повідомлення про зміни договірних обсягів купівлі-продажу електричної енергії на торговий день (Д), які Покупець бажає придбати у Продавця за цим Договором та не потребує внесення змін до Договору та/ або Додаткової угоди ( п. 2.5 Договору ).
Відповідно до п. 2.6. Договору, Сторони дійшли згоди, що Додаткова угода, підписана в порядку, передбаченому п.1.5. цього Договору, має юридичну силу оригіналу Додаткової угоди та містить дані про узгоджені договірні обсяги електричної енергії, які Покупець бажає придбати у Продавця за цим Договором у визначений ним розрахунковий місяць.
Пунктом 3.1 Договору передбачено, що ціна електричної енергії на заявлений Покупцем в порядку передбаченому розд. ІІ цього Договору обсяг електричної енергії, а також графік розрахунків Покупця зазначаються Продавцем у відповідній Додатковій угоді до цього Договору. Сторони узгодили, що ціна за одиницю електричної енергії визначається в гривнях з точністю до двох знаків після коми згідно правил математичного заокруглення.
Покупець самостійно здійснює розрахунок розмірів платежів без надання Продавцем окремих відповідних рахунків на оплату. Підставою для оплати Покупцем вартості електричної енергії є відповідна Додаткова угода до Договору ( п. 3.2 Договору ).
Згідно п. 3.6 Договору, розрахунковий місяць є звітним місяцем та згідно з умовами цього Договору є періодом звірки остаточних обсягів, графіків погодинного обсягу електричної енергії, розрахунків, за наслідками чого між Сторонами складається Акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії, в якому фіксується кінцевий обсяг та ціна електричної енергії, що була продана Покупцю протягом звітного календарного місяця.
На виконання умов Договору, 29.03.2023 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 23/03/29-1 від 29.03.2023 р. ( Додаткова угода № 1).
Відповідно до умов Додаткової угоди № 1 періодом постачання електричної енергії є з 00:00 год 01.04.2023 р. по 24:00 год 30.04.2023 р.. Загальний обсяг постачання електричної енергії, за цією Додатковою угодою становить 148 791,650 МВт*год..
Відповідно до п. 3 Додаткової угоди № 1, попередня ціна за 1 МВТ*год електричної
енергії (ПЦ) становить 3090 грн. 58 коп. (без ПДВ) та підлягає зміні за результатом закінчення Розрахункового місяця в порядку передбаченому пп. 3.2. п. 3 цієї Додаткової угоди як Остаточна ціна за 1 МВТ*год електричної енергії.
Остаточна ціна за 1 МВт*год електричної енергії (ОЦ) у Розрахунковому місяці обчислюється шляхом множення Попередньої ціни, зазначеної у п.п.3.1 п. 3 цієї Додатковї угоди, на коефіцієнт коригування "N", де: N = (ЦРДН*k) / ПЦ, де: ЦРДН - ціна купівлі-продажу електричної енергії (за 1 МВт*год)без ПДВ, що склалась за підсумками торгів на ринку "на добу наперед" на відповідну годину, відповідної доби Розрахункового місяця, у відповідній торговій зоні, згідно даних, що публікуються на веб-сайті ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" за посиланням: https://www.oree.com.ua/index.php/pricectr у розділі "Погодинні ціни купівлі-продажу електричної енергії"; K - коефіцієнт Продавця, який становить 0,99; ПЦ - попередня ціна за 1 МВт*год електричної енергії (без ПДВ), зазначена у пп.3.1 п.3 цієї Додаткової угоди.
За результатом виконання Додаткової угоди № 1 сторонами Договору було складено Акт № 120 передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2023 р..
Відповідно до Акта № 120 від 30.04.2023 р. обсяг придбаної електричної енергії у квітні 2023 року становить 148 791,650 МВт*год. Ціна 1 МВт*год електричної енергії складає 2 699,35 грн., а загальна вартість придбаної електричної енергії - 401 640 740,43 грн. ( без ПДВ), 80 328 148,09 грн. - ПДВ, разом 481 968 888,52 грн. з ПДВ.
Позивач посилався на те, що у зазначений період ( квітень 2023 року ) ціна електричної енергії за 1 МВт*год на ринку "на добу наперед", згідно даних ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" становила 2 718,62 грн, на ринку Двосторонніх договорів, згідно даних ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" ціна електричної енергії становила 2 642,46 грн. за 1 МВт*год. Різниця ціни електричної енергії, проданої Продавцем ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ", перевищує ціну електричної енергії, в той же період на ринку Двосторонніх договорів, на 56,89 грн. за 1 МВт*год. Таким чином, на думку Позивача, різниця загальної вартості електричної енергії відповідно до Акта № 120 від 30.04.2023 р. та фактичної ціни на ринку Двосторонніх договорів становить 8 464 756,97 грн. без ПДВ, та 10 157 708,37 грн. з ПДВ.
29.05.2023 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Двостороннього договору купівлі-продажу електричної енергії № 23/03/29-1 від 29.03.2023 р. ( надалі Додаткова угода № 2 ).
Відповідно до умов Додаткової угоди №2, періодом постачання електричної енергії є з 00:00 год 01.06.2023 р. по 24:00 год 30.06.2023 р.. Загальний обсяг постачання електричної енергії, за цією Додатковою угодою становить 6 869,000 МВт*год.
Згідно з п. 3 Додаткової угоди № 2, ціна за 1 МВт*год електричної енергії, що поставляється Продавцем Покупцеві становить 2 841 грн. 80 коп. без урахування ПДВ.
За результатом виконання Додаткової угоди №2 було складено Акт №173 передачі- прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2023 р..
Відповідно до Акта № 173 від 30.06.2023 р. обсяг придбаної електричної енергії у квітні 2023 року становить 6 869,000 МВт*год.
Ціна 1 МВт*год електричної енергії складає 2 852,35 грн., а загальна вартість придбаної електричної енергії - 19 592 792,15 грн. (без ПДВ), 3 918 558,43 грн. - ПДВ, разом 23 511 350,58 грн. з ПДВ.
Позивач зазначає, що в зазначений період ( червень 2023 року ) ціна електричної енергії за 1 МВт*год на ринку "на добу наперед", згідно даних ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" становила 2 890,05 грн., на ринку Двосторонніх договорів, згідно даних ДП "ОПЕРАТОР РИНКУ" ціна електричної енергії становила 2 841,50 грн. за 1 МВт*год.
Різниця ціни електричної енергії, проданої Продавцем ТОВ "ЗАХІД ЕНЕРГО ЗБУТ", перевищує ціну електричної енергії, в той же період на ринку Двосторонніх договорів, на 48,55 грн. за 1 МВт*год.
Таким чином, на думку Позивача, різниця загальної вартості електричної енергії відповідно до Акта №173 від 30.06.2023 р. та фактичної ціни на ринку Двосторонніх договорів становить 74 528,65 грн. без ПДВ, та 89 434,38 грн. з ПДВ.
Позивач посилався на те, що збиток внаслідок завищення вартості електричної енергії, який умисно створено Відповідачем ТОВ "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ АЛЬЯНС" позивачу ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" під час виконання даного Двостороннього договору за попередніми розрахунками становить 10 247 142,75 грн.
Також Позивач зазначав, що підписання спірних додаткових угод та актів приймання- передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії чинним на той момент директором ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" не відповідало інтересам Відповідача за договором, а рішення про закупівлю такої електричної енергії було необачним та прийняте з перевищенням повноважень. ТОВ "НЬЮ ЕНЕРДЖІ ЮКРЕЙН" посилалось на те, що згоди на укладення спірних додаткових угод та актів приймання-передачі обсягів купівлі-продажу електричної енергії та взагалі на укладення Договору із Позивачем не надавало та його у будь-який спосіб не схвалювало.
Вищевикладене стало підставою для звернення Позивача до суду з даним позовом.
За наслідками розгляду позову господарським судом прийнято оскаржуване рішення у даній справі.
8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду першої інстанції
Відповідно до ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1). Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2). Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього (ч. 3). Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права (ч. 4).
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши доводи, наведені в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін, виходячи з наступного.
Оскаржуване рішення суду про відмову у задоволені позову мотивоване тим, що окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача. Водночас, у випадку звернення Позивача з позовом про визнання недійсними додаткових угод та актів без заявлення вимоги про застосування наслідків недійсності правочину, виключається як необхідність дослідження господарськими судами наслідків визнання додаткових угод та актів недійсними, так і необхідність з'ясування того, яким чином будуть відновлені права Позивача, оскільки обрання позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Колегія суддів апеляційного суду погоджується з таким висновком місцевого господарського суду з огляду на таке.
Відповідно до частини першої ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
Предметом позову є певна матеріально-правова вимога Позивача до Відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред'явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з'ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
У ст. 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб'єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов'язку зобов'язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб'єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Під захистом легітимного інтересу розуміється відновлення можливості досягнення прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом.
Спосіб захисту може бути визначено як концентрований вираз змісту (суті) міри державного примусу, за допомогою якого відбувається досягнення бажаного для особи, право чи інтерес якої порушені, правового результату.
Спосіб захисту втілює безпосередню мету, якої прагне досягти суб'єкт захисту (позивач), вважаючи, що таким чином буде припинено порушення (чи оспорювання) його прав, він компенсує витрати, що виникли у зв'язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.
Гарантоване ст. 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб твердження позивача про порушення було обґрунтованим. Таке порушення прав має бути реальним, стосуватися індивідуально виражених прав або інтересів особи, яка стверджує про їх порушення.
Отже, захисту підлягає наявне законне порушене право (інтерес) особи, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав чи інтересів та звернулася за таким захистом до суду. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи особа дійсно має порушене право (інтерес), і чи це право (інтерес) порушено відповідачем.
Положення частини другої ст. 16 ЦК України та ст. 20 Господарського кодексу України передбачають такий спосіб захисту порушеного права, як визнання недійсним правочину (господарської угоди).
ЦК України визначає правочин як дію особи, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків; шляхом укладання правочинів суб'єкти цивільних відносин реалізують свої правомочності, суб'єктивні цивільні права за допомогою передачі цих прав іншим учасникам.
Ст. 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Відповідно до частин першої та третьої ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами 1- 3 , 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
У розумінні наведених положень законодавства оспорювати правочин у суді може одна із сторін правочину або інша заінтересована особа. За відсутності визначення поняття "заінтересована особа" такою особою є кожен, хто має конкретний майновий інтерес в оспорюваному договорі.
Особа, яка звертається до суду з позовом про визнання недійсним договору (чи його окремих положень), повинна довести конкретні факти порушення її майнових прав та інтересів, а саме: має довести, що її права та законні інтереси як заінтересованої особи безпосередньо порушені оспорюваним договором і в результаті визнання його (чи його окремих положень) недійсним майнові права заінтересованої особи буде захищено та відновлено.
Відсутність порушеного або оспорюваного права Позивача є підставою для ухвалення рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин.
Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.
Законодавець встановлює, що наявність підстав для визнання правочину недійсним має визначатися судом на момент його вчинення. Для такого визнання з огляду на приписи ст. 5 ЦК України суд має застосувати акт цивільного законодавства, чинний на момент укладення договору ( такі висновки сформульовано в постановах Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2018 р. у справі № 905/1227/17 і від 13.07.2022 р. у справі № 363/1834/17).
Частинами першою та другою ст. 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування. Якщо у зв'язку із вчиненням недійсного правочину другій стороні або третій особі завдано збитків та моральної шкоди, вони підлягають відшкодуванню винною стороною.
Двостороння реституція є обов'язковим наслідком визнаного судом недійсним правочину та не може бути проігнорована сторонами. Тобто при недійсності правочину повернення отриманого сторонами за своєю правовою природою становить юридичний обов'язок, що виникає із закону та юридичного факту недійсності правочину (такий висновок викладено в пунктах 64 і 65 постанови судової палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 р. у справі № 904/1907/15 ).
Відповідно до ст. ст. 215, 216 ЦК України вимога про застосування наслідків недійсності оспорюваного правочину, як і про визнання його недійсним, може бути заявлена однією зі сторін правочину або іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину. Така вимога може бути об'єднана з вимогою про визнання правочину недійсним, що в цілому сприяє швидкому та ефективному відновленню правового становища сторін, яке існувало до вчинення правочину, або заявлена як самостійна вимога у вигляді окремого позову.
Застосування будь-якого способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим та обґрунтованим. Це означає, що: застосування судом способу захисту, обраного Позивачем, повинно реально відновлювати його наявне суб'єктивне право, яке порушене, оспорюється або не визнається; обраний спосіб захисту повинен відповідати характеру правопорушення; застосування обраного способу захисту має відповідати цілям судочинства; застосування обраного способу захисту не повинно суперечити принципам верховенства права та процесуальної економії, зокрема не повинно спонукати позивача знову звертатися за захистом до суду ( див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.13), від 26.01.2021 р. у справі № 522/1528/15-ц ( пункт 82 ), від 08.02.2022 р. у справі № 209/3085/20 ( пункт 24 )). Спосіб захисту права є ефективним тоді, коли він забезпечуватиме поновлення порушеного права, а в разі неможливості такого поновлення - гарантуватиме можливість отримати відповідну компенсацію. Тобто цей захист має бути повним і забезпечувати у такий спосіб досягнення мети правосуддя та процесуальну економію (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 р. у справі № 910/3009/18 (пункт 63)).
Надаючи правову оцінку належності обраного Позивачем способу захисту, суди повинні зважати й на його ефективність з погляду Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція). У § 145 рішення від 15.11.1996 р. у справі «Чахал проти Сполученого Королівства» (Chahal v. the United Kingdom, заява № 22414/93, [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ, Суд) зазначив, що ст. 13 Конвенції гарантує на національному рівні ефективні правові способи для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Таким чином, суть цієї статті зводиться до вимоги надати особі такі способи правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави-учасниці Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань.
У ст. 13 Конвенції гарантується доступність на національному рівні засобу захисту, здатного втілити в життя сутність прав та свобод за Конвенцією, в якому б вигляді вони не забезпечувались у національній правовій системі. Зміст зобов'язань за ст. 13 Конвенції залежить, зокрема, від характеру скарг заявника. Однак засіб захисту, що вимагається статтею 3, має бути ефективним як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (§ 75 рішення ЄСПЛ від 05.05.2005 р. у справі «Афанасьєв проти України» (заява № 38722/02)).
Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині 2 ст. 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини 2 вказаної статті ). Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 05.06.2018 р. у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 р. у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 р. у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 р. у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 р. у справі № 469/1044/17).
Визнання правочину недійсним не з метою домогтися відновлення власного порушеного права (та/або інтересу) у спосіб реституції, що застосовується між сторонами такого правочину, а з метою створити підстави для подальшого звернення з іншим позовом або преюдиційну обставину чи доказ для іншого судового провадження суперечать завданням господарського (цивільного) судочинства, наведеним у частині 1 ст. 2 ГПК України . Близька за змістом позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21.09.2022 р. у справі № 908/976/19.
У разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача ( зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України ). Близька за змістом позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного Суду від 26.05.2023 р. у справі №905/77/21.
Велика Палата Верховного Суду в пункті 154 постанови від 01.03.2023 р. у справі № 522/22473/15-ц звернула увагу на те, що у разі, якщо на виконання оспорюваного правочину товариством сплачено кошти або передано інше майно, то задоволення позовної вимоги про визнання оспорюваного правочину недійсним не призводить до ефективного захисту права, бо таке задоволення саме по собі не є підставою для повернення коштів або іншого майна. У таких випадках позовна вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту, лише якщо вона поєднується з позовною вимогою про стягнення коштів на користь товариства або про витребування майна з володіння відповідача ( зокрема, на підставі частини 1 ст. 216, ст. 387, частин 1, 3 ст. 1212 ЦК України).
Водночас об'єднана палата Верховного Суду у своїй постанові від 26.05.2023 р. у справі № 905/77/21 сформувала висновок про те, що: "Позовна вимога про визнання недійсним договору є належним способом захисту, який передбачено законом. Разом із тим позовна вимога про визнання виконаного/частково виконаного правочину недійсним може бути ефективним способом захисту цивільних прав лише в разі, якщо вона поєднується з позовною вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, зокрема, про стягнення коштів на користь Позивача, витребування майна з володіння Відповідача. Окреме заявлення позовної вимоги про визнання виконаного/частково виконаного договору недійсним без вимоги про застосування наслідків його недійсності не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача.""
Водночас, обрання Позивачем неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові.
Як зазначалося раніше, Позивач та Відповідач уклали Двосторонній договір купівлі-продажу електричної енергії №23/03/29-1 від 29.03.2023 р..
П. 3.1 Договору передбачено, що ціна електричної енергії на заявлений Покупцем в порядку передбаченому розд. ІІ цього Договору обсяг електричної енергії, а також графік розрахунків Покупця зазначаються Продавцем у відповідній Додатковій угоді до цього Договору.
Додатковою угодою № 1 від 29.03.2023 р. сторони узгодили обсяг постачання електричної енергії та ціну за 1 МВт.год електричної енергії.
За результатом виконання Додаткової угоди № 1 сторонами Договору було складено без заперечень та зауважень Акт № 120 передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 30.04.2023 р.
29.05.2023 р. між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору, якою сторони узгодили обсяг постачання електричної енергії та ціну за 1 МВт.год електричної енергії.
За результатом виконання Додаткової угоди № 2 сторонами Договору було складено без заперечень та зауважень Акт №73 передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії від 30.06.2023 р..
Також судом першої інстанції було встановлено ( не спростовано Скаржником ), що на виконання додаткових угод сторони вчинили ряд юридично значимих дій, зокрема, ТОВ "Нью Енерджі Юкрейн".
Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 р. у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків.
Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.
Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту.
Судом встановлено, що оспорювані акти передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії складено на виконання оспорюваних додаткових угод з метою підтвердження певних фактів та є документом первинного бухгалтерського обліку.
Товариство з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" звернулось до Господарського суду Запорізької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Запорізький енергетичний альянс" про визнання недійсними: Додаткову угоду № 1 від 29.03.2023 р.; Акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 120 від 30.04.2023 р.; Додаткову угоду № 2 від 29.05.2023 р.; Акт передачі-прийому обсягу купівлі-продажу електричної енергії № 173 від 30.06.2023 р., без застосування наслідків недійсності правочину, що не є ефективним способом захисту, бо не призводить до поновлення майнових прав Позивача.
Обрання Позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 р. у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 р. у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 р. у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 р. у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 02.11.2021 р. у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25.01.2022 р. у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23.11.2021 р. у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 28), від 15.03.2024 р. у cправі № 916/1621/22 ( пункт 8.6 )).
Неправильно обраний спосіб захисту зумовлює прийняття рішення про відмову в задоволенні позову незалежно від інших встановлених судом обставин ( див. постанови ВП ВС від 29.09.2020 р. у справі № 378/596/16-ц, від 15.09.2022 р. у справі № 910/12525/20 ).
Підсумовуючи вищевикладене, судова колегія вважає, що висновки викладені у апеляційній скарзі аргументи не можуть бути підставами для скасування судового рішення місцевого господарського суду, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи та ґрунтуються на неправильному тлумаченні Скаржником норм матеріального та процесуального права, що в сукупності виключає можливість задоволення апеляційної скарги.
9. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги.
У справі "Руїз Торіха проти Іспанії", ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення та мають оцінюватися у світлі обставин кожної справи.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів Скаржника та їх відображення у судовому рішенні, питання вичерпності висновків суду, суд апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" ( Рішення ЄСПЛ від 18.07.2006 р. ).
Зокрема, ЄСПЛ у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У даній справі суд дійшов висновку, що Скаржникові було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.
З огляду на приписи ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини від 23.02.2006 р." Конвенція застосовується судами України як частина національного законодавства, а практика ЄСПЛ, через рішення якого відбувається практичне застосування Конвенції, застосовується судами як джерело права.
Отже, доводи заявника апеляційної скарги про порушення норм матеріального та процесуального права судом попередньої інстанцій під час прийняття оскаржуваного процесуального документу не знайшли свого підтвердження.
За змістом ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.
Згідно із ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин та з урахуванням меж розгляду апеляційної скарги в порядку ст. 269 ГПК України, апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а оскаржуване рішення підлягає залишенню без змін.
10. Судові витрати.
У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, згідно вимог ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Скаржника.
На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 269, 270, 273, 275 - 285, 287 ГПК України, Центральний апеляційний господарський суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нью Енерджі Юкрейн" - залишити без задоволення.
Рішення Господарського суду Запорізької області від 04.12.2024 р. у справі № 908/1944/24 - залишити без змін.
Витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покласти на Скаржника.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Право касаційного оскарження, строк на касаційне оскарження та порядок подання касаційної скарги передбачено ст. ст. 286-289 ГПК України.
Повний текст постанови складено 30.06.2025 р.
Головуючий суддя І.М. Кощеєв
Суддя М.О. Дармін
Суддя О.В. Чус