30 червня 2025 року м. Харків Справа № 922/1647/24
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Слободін М.М., суддя Гребенюк Н.В., суддя Шутенко І.А.
розглянувши апеляційну скаргу ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" (вх. №1316Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2024 (повний текст якого складено та підписано 27.06.2024 в приміщенні господарського суду Харківської області суддею Чистяковою І.О.) у справі № 922/1647/24
за позовом Керівника Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Харківської міської ради
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНФРЕНТЕ"
про стягнення 61 934,77 грн
Керівник Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова звернувся до Господарського суду Харківської області в інтересах держави в особі Харківської міської ради до ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" про стягнення з відповідача на користь позивача коштів в сумі 61 934,77 грн, як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0030, загальною площею 0,2472 га, за адресою: м. Харків, пров. Метизний, 5.
Прокурор також просить стягнути з відповідача на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір в сумі 3028,00 грн.
Рішенням господарського суду Харківської області від 27.06.2024 позов задоволено повністю.
Стягнуто з ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" на користь Харківської міської ради кошти в сумі 61934,77 грн, як безпідставно збережені за використання земельної ділянки з кадастровим номером 6310137900:11:004:0030, загальною площею 0,2472 га, за адресою: м. Харків, пров. Метизний, 5.
Стягнуто з ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" на користь Харківської обласної прокуратури судовий збір у сумі 3 028,00 грн.
Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" 03.06.2025 звернулося до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2024 по справі № 922/1647/24.
Водночас заявник апеляційної скарги просить поновити пропущений строк на апеляційне оскарження рішення місцевого господарського суду, посилаючись на те, що відповідач не був обізнаний про розгляд даної справи в суді першої інстанції, копію оскаржуваного рішення заявник не отримував, а з його змістом ознайомився 20.05.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень.
На думку апелянта, в даному випадку наявні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження і законом встановлено можливість поновлення судом пропущеного строку за заявою учасника справи.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 апеляційну скаргу ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/1647/24 залишено без руху; встановлено апелянту строк впродовж 10 днів з моменту отримання цієї ухвали на усунення встановлених при поданні апеляційної скарги недоліків, а саме надати до Східного апеляційного господарського суду:
- заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням поважних підстав його поновлення та доказів, які підтверджують наведені підстави;
- докази направлення апеляційної скарги Харківській міській раді;
- докази наявності зареєстрованого електронного кабінету в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі у ТОВ "ЕНФРЕНТЕ".
25.06.2025, в межах встановленого строку, до суду апеляційної інстанції на виконання ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025 скаржником надіслано заяву, в якій він зазначає, що надає суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження та докази направлення апеляційної скарги Харківській міській раді. Водночас повідомляє суд, що при поданні апеляційної скарги було помилково вказано про те, що у ТОВ «ЕНФРЕНТЕ» наявний зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Електронний суд. Також зазначає, що зареєстрований електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі Електронний суд у ТОВ «ЕНФРЕНТЕ» - відсутній, а тому докази наявності такого кабінету надати суду не видається можливим.
Надаючи обґрунтування щодо поважності пропуску строку апеляційного оскарження рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/1647/24, заявник вказує ті ж самі підстави, а саме те, що апелянт не був обізнаний про розгляд справи в суді першої інстанції, про існування рішення господарського суду від 27.06.2024 він дізнався з ЄДРСР 20.05.2025.
Надаючи оцінку вказаним твердженням заявника апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з такого.
Як встановлено судом апеляційної інстанції, оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено місцевим господарським судом 27.06.2024, повний текст оскаржуваного рішення складено та підписано 27.06.2024, а отже, строк подання апеляційної скарги згідно вимог ч.1 ст. 256 ГПК України сплив 17.07.2024.
Скаржник звернувся з апеляційною скаргою 03.06.2025, отже, апеляційна скарга подана з пропуском встановленого ч.1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України строку на оскарження рішення місцевого господарського суду майже на 11 місяців.
Пунктом 1 частини 2 статті 256 ГПК України передбачено, що учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Колегія суддів зазначає, що викладені у заяві про поновлення строку доводи є повністю ідентичними тим, що вже були визнані судом необґрунтованими з посиланням на ч. 3 ст. 256 ГПК України.
Також колегія суддів звертає увагу, що при зверненні до суду із клопотанням про поновлення строку апелянтом не зазначено будь-яких інших обґрунтувань та доказів стосовно поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження.
Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який згідно з ч. 1 ст. 119 ГПК України за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Отже, суд з урахуванням конкретних обставин справи має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку і залежно від встановленого постановити ухвалу про поновлення або відмову у поновленні цього строку.
Колегія суддів зазначає, що процесуальний строк апеляційного оскарження, встановлений Господарським процесуальним кодексом України, забезпечує оперативність судочинства, виступає дисциплінуючим фактором регламентації процесуальних дій учасників справи, спрямований на недопущення зловживання процесуальними правами.
Апелянт не довів, що в цій справі можливість вчасного подання ним апеляційної скарги не мало суб'єктивного характеру, тобто не залежало від його волевиявлення. Натомість пропуск строку на звернення до суду через пасивну поведінку заявника щодо реалізації процесуальних прав і небажання їх реалізувати в повній мірі в цьому випадку не є поважною причиною пропуску строку.
Таким чином, викладені у заяві причини пропуску строку на апеляційне оскарження судова колегія не розцінює як такі, що об'єктивно перешкоджали апелянту вчасно звернутися до суду апеляційної інстанції зі скаргою, а тому не може визнати їх поважними.
Крім того, колегія суддів зазначає, що апелянтом в порушення положень ч. 6 ст. 6 ГПК України не зареєстровано електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується відповіддю № 12243528 від 25.06.2025 про відсутність зареєстрованого електронного кабінету ЄСІТС у юридичної особи, сформованої на запит апеляційного суду засобами підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», про обов'язковість реєстрації якого було зазначено в ухвалі Східного апеляційного господарського суду від 16.06.2025.
Пунктом 4 частини 1 статті 261 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, зокрема, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та частини 4 статті 11 Господарського процесуального кодексу України суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов'язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
При цьому відповідно до прецедентної практики Суду право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 Рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006, пункти 37-38 Рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010).
Принцип правової визначеності (певності) включає й дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності судового рішення. Остання засада означає, що жодна сторона не має права ставити питання про перегляд остаточного судового рішення, яке набрало чинності, лише заради повторного судового розгляду і ухвалення нового рішення у справі. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.12.2003 у справі "Рябих проти Росії").
Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, спрямовані на недопущення безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").
Крім того, Європейський суд з прав людини у рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" звернув увагу, що якщо строк на ординарне апеляційне оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими, таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності, так як і перегляд в порядку нагляду. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata.
Виходячи із зазначених критеріїв, Європейський суд з прав людини визнає легітимними обмеженнями встановленні державами - членів Ради Європи вимоги щодо строків оскарження судових рішень (рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28.10.2004).
Обмеженням права на доступ до суду, зокрема, є визначені в ГПК України вимоги до заявника при зверненні до суду дотримуватись строку на апеляційне оскарження (ст. 256 ГПК України). Невиконання ж заявником вимог процесуального законодавства, зокрема, щодо подання апеляційної скарги у визначений ГПК України строк, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними, наділяє суд апеляційної інстанції правом відмовити у відкритті апеляційного провадження на підставі пункту 4 частини першої статті 261 ГПК України. (Такі висновки викладені постанові Верховного Суду від 06.06.2023 у справі № 922/3604/21).
З огляду на викладене, апелянтом не наведено поважних причин пропуску строку на апеляційне оскарження та не надано належних та допустимих доказів на підтвердження об'єктивних та непереборних обставин, які завадили скаржнику скористатися правом на апеляційне оскарження, та могли би бути визнані судом поважними
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.
Враховуючи викладене та керуючись ст. 174, 234, 235, 256, 258, 260, 261 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -
1. Відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ТОВ "ЕНФРЕНТЕ" (вх. №1316Х/1) на рішення господарського суду Харківської області від 27.06.2024 у справі № 922/1647/24.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена у касаційному порядку.
Головуючий суддя М.М. Слободін
Суддя Н.В. Гребенюк
Суддя І.А. Шутенко