30 червня 2025 року м. Харків Справа № 917/160/25
Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Мартюхіна Н.О. , суддя Лакіза В.В.
розглянувши у спрощеному письмовому провадженні апеляційну скаргу (вх.№845П/2) позивача-Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/160/25 (повний текст рішення складено та підписано 25.03.2025 суддею Пушко І.І. у приміщенні Господарського суду Полтавської області)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані", м. Харків,
до фізичної особи-підприємця Уварова Андрія Володимировича, м. Кременчук, Полтавська область,
про стягнення 13722,00 грн,-
Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Уварова Андрія Володимировича про стягнення 13722 грн авансових платежів, сплачених відповідачу відповідно до умов договору від 19.02.2024 № ФОП-843 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на здійснення ним попередньої оплати за договором від 19.02.2024 № ФОП-843 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації в сумі 13722 грн, ненадання відповідачем послуг за цим Договором та його подальше розірвання відповідачем в односторонньому порядку відповідно до п. 2.4 Договору, шляхом направлення відповідачем позивачу листа від 15.05.2024 вих.№1/05-24, внаслідок чого підстава для подальшого утримання відповідачем попередньої оплати, на яку ним не надано послуги, відпала, що відповідно до пункту 13.7 Договору та положень статті 1212 Цивільного кодексу України є підставою виникнення у відповідача кондикційного зобов'язання з повернення вказаної суми передплати як безпідставно набутого за рахунок позивача майна, яке відповідачем на вимогу позивача, викладену в листі від 19.05.2024, не було виконано.
Разом з цим позивач зазначив те, що разом з листом від 15.05.2024 вих.№1/05-24 , в якому відповідач повідомив про одностороннє розірвання Договору, він направив для підписання Акт приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2025 № 1, в якому зазначено про виконання ним наданих позивачем завдань на спірну суму передплати, але за твердженням позивача, вказані завдання за своєю суттю не є послугою у сфері інформатизації в розумінні п. 1.1. Договору, яким визначено його предмет, а також статті 901 Цивільного кодексу України, оскільки окрім того, що не узгоджувались сторонами в підписаних ними технічних завданнях, зводяться до здійснення відповідачем особистого навчання, а тому ці дії не утворюють корисного ефекту для позивача, й відповідно не можуть бути використані в його власній господарській діяльності, у зв'язку з чим позивачем 19.05.2024 було направлено письмову відмову від підписання Акту із вимогою повернути попередню оплату, яку відповідач не виконав.
Рішенням Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/160/25, у позові відмовлено повністю.
В обгрунтувнаня рішення суд послався на відсутність правових підстав для повернення спірної суми передплати , з огляду на те, що:
- договір від 19.02.2024 № ФОП-843 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації розірвано за згодою сторін, враховуючи те, що направлений відповідачем позивачу лист від 15.05.2024 вих.№1/05-24, відповідно до його змісту, не є односторонньою відмовою відповідача від Договору з посиланням на його п.2.4, оскільки він містив лише пропозицію розірвати Договір, тобто є офертою щодо припинення Договору за згодою сторін і вказаний пункт Договору надає право відповідачу (Виконавцю) на односторонню відмову від Договору лише у разі настання певної обставини (повного компенсування Замовнику збитків, що виникли через таке рішення), в той час як докази настання відповідної обставини надані суду не були, так само і позивачем не були надані суду докази здійснення ним до подання позову односторонньої відмови від договору відповідно до п.2.3 Договору, а пред'явлення позивачем листом від 19.05.2024 письмової вимоги про повернення авансових платежів із констатацією того, що укладений між сторонами Договір розірваний з 15.05.2024, з посиланням на п.13.7 Договору є діями, які свідчать про прийняття позивачем пропозиції відповідача про розірвання Договору.
- відповідачем було надано послуги, які зазначено в направленому ним позивачу Акті наданих послуг від 15.05.2025 № 1 у відповідності до умов Договору, вартість яких відповідає спірній сумі попередньої оплати, що підтверджується тим, що завдання № 61185, № 61193, № 61188, № 61256, направлені позивачем (Замовником) відповідачу одним із способів, передбачених п.1.3 Договору -через Систему управління проектами, а тому набули статусу Технічних завдань, які підлягали виконанню відповідачем згідно з Договором, а відповідно до змісту п.п.1.1-1.4 Договору, виконання відповідачем вказаних Технічних завдань є наданням послуг за Договором і при цьому, за змістом статті 901 Цивільного кодексу України, під час надання послуг результату передує здійснення дій, які не мають матеріального змісту, тобто за договором про надання послуг споживається не сам результат, а дії, які до нього призвели, а корисний ефект від діяльності з надання послуги полягає не у вигляді певного осяжного матеріального результату, як це має місце при виконанні роботи, а полягає в самому процесі надання послуги, а сама ж послуга споживається у процесі її надання, тому її визначають як діяльність, спрямовану на задоволення будь-яких потреб. Разом з цим, виконання відповідачем наданих йому позивачем завдань через Систему управління проектами за адресами в мережі Інтернет, визначеними в 1.2 Договору, вочевидь, призвело до створення певної інформації в електронній формі, відображеній на відповідних інтернет-ресурсах, адміністрування (управління) якими здійснює позивач, що є послугою, яка передбачена в п.1.1 Договору, Вчинення дій з навчання (завдання № 61256), здійснювалося відповідачем не на власний розсуд, а на виконання Технічних завдань позивача, направлених відповідачу через Систему управління проектами відповідно до п.1.3 Договору;
- Договір фактично не містить умов щодо порядку визначення вартості тих послуг, які надаються не за Технічними завданнями, наданими (узгодженими) в письмовій формі, а за Технічними завданнями, які визначаються шляхом направлення повідомлень через Систему управління проектами, але здійснене судом тлумачення змісту Договору в порядку, визначеному ст.213 ЦК України, з урахуванням як усього змісту Договору (зокрема, п.п.1.1, 1.4, 3.1, 5.2), так і поведінки сторін під час його виконання, призводить до висновку, що відповідно до Договору оплаті підлягають всі послуги, надані Виконавцем, незалежно від застосування Замовником одного із способів визначення Технічних завдань, передбачених п.1.3 Договору, в той час як позивачем через Систему управління проектами здійснювалося щомісячне фіксування витрат часу відповідача як Виконавця послуг шляхом складення табелів, яке, вочевидь, не має сенсу, коли послуги надаються безкоштовно, а обумовлено необхідністю визначення вартості послуг із застосуванням певної вартості години робочого часу та загальної кількості годин, витрачених на виконання певного завдання. Зафіксовані в Системі управління проектами витрати робочого часу відповідача в лютому (за 10 днів з моменту укладення Договору) склали 59 годин, у березні - 174 години, у квітні - 180 годин, тобто становили приблизно 40 годин робочого часу за тиждень, що є звичайною нормою витрат робочого часу за основним місцем роботи в Системі управління проектами, за адресами в мережі Інтернет, визначеними в 1.2 Договору, від користувача ОСОБА_2 , який є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником позивача, останньому надійшли повідомлення, в яких міститься розрахунок вартості послуг, наданих в лютому в кількості 59,65 годин на суму 1 941 грн, (повідомлення від 12.03.2024), в березні в кількості 174,15 години на суму 5 753 грн (повідомлення від 16.04.2024), в квітні в кількості 180,3 години на суму 6 028 грн (повідомлення від 12.05.2024) і зазначене повідомлення, на думку суду, за своїм правовим змістом є пропозицією позивача щодо узгодження вартості послуг, фактично наданих відповідачем у кожному із зазначених місяців (лютий - квітень 2024), викладеною в електронному документі, достеменне встановлення особи, яка здійснила вказані повідомлення, на думку суду, не має вирішального значення для вирішення спору, з огляду на те, що саме позивач відповідно до змісту п.1.2 Договору здійснює адміністрування (управління) Системою управління проектами, тому слід вважати, що вчинення відповідних дій в ній від його імені у цій Системі мало місце з його дозволу та під його контролем, оскільки позивачем не доведене інше. Інше тлумачення змісту Договору (шляхом виснування про відсутність у позивача як Замовника зобов'язання оплатити вартість послуг, які були фактично виконані відповідачем на підставі Технічних завдань, направлених через Систему управління проектами, без підписання сторонами відповідних Технічних завдань в письмовій формі) не може бути застосоване судом з огляду на принцип Contra proferentem (лат. verba chartarum fortius accipiuntur contra proferentem) - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав;
- необґрунтованість доводів позивача, з посиланням на підстави платежу, зазначені у платіжних інструкціях: від 12.03.2024№ 68, від 17.04.2024 № 128, від 13.05.2024 № 182 що зазначені платежі носили авансовий характер, оскільки :
в повідомленні від 12.03.2024 вартість послуг, наданих відповідачем в лютому (1 941 грн), була сплачена позивачем платіжною інструкцією від 12.03.2024 № 68 на відповідну суму, тобто в той же день;
в повідомленні від 16.04.2024 вартість послуг, наданих відповідачем в березні (5 753 грн), була сплачена позивачем платіжною інструкцією від 17.04.2024 № 128 на відповідну суму, тобто на наступний день;
в повідомленні від 12.05.2024 вартість послуг, наданих відповідачем в травні (6 028 грн), була сплачена позивачем платіжною інструкцією від 13.05.2024 № 182 на відповідну суму, тобто на наступний день.
Точний збіг вартості виконаних відповідачем послуг, визначеної повідомленнями через Систему управління проектами, та грошових сум здійснених позивачем платежів, дати їх здійснення (в день або в наступний день після направлення відповідних повідомлень) не можна визнати випадковим, а таке пояснення розумним, оскільки це б суперечило таким стандартам поведінки осіб у цивільних правовідносинах як добросовісність та розумність (ст. 3, 12 ЦК України), а здійснені позивачем оплати сум в розмірі, який повністю дорівнює вартості наданих відповідачем послуг у відповідному місяці, яка була визначена через Систему управління проектами, свідчать про наступне схвалення зі сторони позивача дій його представника (яким, з достатньою вірогідністю, був його єдиний засновник та кінцевий бенефіціар ОСОБА_3 ) щодо визначення вартості таких послуг.В той же час, вчинення позивачем дій, спрямованих на виконання взятих на себе договірних зобов'язань, зокрема щодо сплати отриманих за Договором послуг (п.5.2 Договору), з посиланням на умови Договору як на підставу платежу, виключає кваліфікацію Договору як неукладеного в частині встановлення вартості послуг. Подальші дії відповідача, зокрема, направлення листа 15.05.2024 (вих.№1/05-24) та Акту №1, також свідчать про прийняття відповідачем пропозиції (оферти) позивача щодо визначення вартості послуг, наданих за Договором;
- поведінка позивача щодо відмови від підписання наданого відповідачем Акта №1, в якому були відображені фактично одержані ним від позивача грошові кошти та надані на відповідну суму послуги, заявлення вимог про повернення суми передплати , посилаючись лише на відсутність письмово оформленого Технічного завдання, за відсутності претензії щодо якості, обсягу, належності та строку виконання наданих відповідачем послуг, що є підставою для відмови від підписання Акта приймання-передачі наданих послуг згідно з п.3.5 Договору, за обставин визначення ним на власний розсуд конкретного переліку послуг, що підлягали наданню відповідачем (завдання № 61185, № 61193, № 61188, № 61256, які є Технічними завданнями в розумінні п.1.3 Договору), шляхом надіслання повідомлень відповідачу через Систему управління проектами, а не шляхом узгодження Технічних завдань в письмовій формі, подальшої фіксації виконання відповідачем вказаних завдань № 61185, № 61193, № 61188, № 61256 шляхом відображення статусу "завершені" в Системі управління проектами за період з 22.02.2024 по 10.05.2024 із фіксацією кількості годин робочого часу відповідача, витраченого на виконання наданих позивачем Технічних завдань, надходження від кінцевого бенефіціарного власника повідомлення щодо вартості відповідних послуг, є, щонайменше, суперечливою, тому при розгляді даної справи існує необхідність застосування доктрини venire contra factum proprium (заборони суперечливої поведінки), яка базується ще на римській максимі - "non concedit venire contra factum proprium" (ніхто не може діяти всупереч своїй попередній поведінці).
Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" подав на зазначене рішення до Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, просить це рішення скасувати повністю та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач послався, зокрема, на те, що:
- судом першої інстанції жодним чином не проаналізовано і не надано оцінки пунктам 2.4., 13.1, 13.7 Договору, на які послався позивач;
- суд однобічно дослідив надані відповідачем докази, не відобразивши у оскаржуваному рішенні дійсний контекст правовідносин сторін, у зв'язку з чим дійшов помилкового висновку про надання позивачем послуг за Договором, за відсутності доказів цього, не врахувавши той факт, що обліковані години не були фактично обліком годин робочого часу, а були обліком часу випробувального терміну;
- суд не навів норму, якою б обґрунтував можливість односторонньої зміни авансових платежів відповідачем чи судом;
- всупереч принципу диспозитивності суд провів зустрічне зарахування авансових платежів позивача в рахунок оплати нібито наданих відповідачем послуг, за відсутності вимоги відповідача про це;
- суд безпідставно застосував принцип Contra proferentem - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав та безпідставно зазначив про суперечливість поведінки позивача проігнорувавши при цьому ознаки недобросовісності і суперечливості поведінки відповідача.
При цьому позивач зазначив, що Contra proferentem має на меті поставити сторону, яка припустила двозначність в умовах договору, в невигідне становище задля охорони обґрунтованих очікувань сторони, яка не мала вибору при укладенні договору, у тому числі при виборі формулювань його умов і передбачає, що у разі неясності умов Договору його тлумачення повинно здійснюватись на користь контрагента сторони, яка підготувала проект договору або запропонувала формулювання відповідної умови і застосовується лише у тому випадку, коли суб'єкти підписання договору не були рівними на той момент, в той час як справжній зміст Договору, в особливості зміст пунктам 2.4., 13.1, 13.7 цілком можливо з'ясувати за допомогою загальних підходів, а тим більш чинних правових норм і на час підписання Договору позивач та відповідач є рівнозначними суб'єктами,враховуючи при цьому те, що відповідач як особа з вищою юридичною освітою та статусом діючого адвоката повністю усвідомлював тлумачення підписаного Договору.
Поведінка позивача у спірних правовідносинах була послідовной, а не суперечливою, з огляду на те, що за умовами пункту 3.6. Договору передбачено обов'язок виконавця надавати замовнику підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 15 календарних днів після дати завершення надання послуг в рамках Технічного завдання та обов'язок замовника прийняти зазначені в Акті послуги протягом 5-ти днів після отримання Акту та підписати його, в той час як відповідач протягом трьох місяців отримував авансові платежі та не виказував жодних заперечень щодо того, що це саме авансові платежі, а не оплата за нібито вже надані ним послуги, позивач не приховував, що здійснені ним платежі є авансовими і підлягають зарахуванню у випадку узгодження і надання послуг відповідачем у майбутньому після завершення випробувального періоду, з жодного наявного у матеріалах справи доказу не вбачається того, що позивач чи відповідач сприймали завдання на кшталт ознайомлення з компанією чи самонавчання послугами за Договором, що підлягають оплаті, в той час як у повідомленнях ОСОБА_2 , на які посилається відповідач і суд як на підставу узгодження оплати, чітко вказано, що навчання повністю на випробувальному терміні, і вказаний залишок на випробувальному терміні у годинах, який не був вичерпаний на момент розірвання Договору.
Зі змісту наданих відповідачем на підтвердження надання ним послуг за Договором скріншотів вбачається, що дії відповідача зводилися до його особистого навчання в рамках випробувального терміну, зокрема, зазначено про навчання повністю на випробувальному терміні та про залишок годин на такому терміні, з чого в свою чергу вбачається недослідження судом першої інстанції суттєвого факту, що відповідні години,на які посилається відповідач, не є обліком часу та не відображають будь-яких трудових або фінансових зобов'язань з боку компанії позивача.
У свою чергу особисте навчання, яке здійснював відповідач, за своєю правовою природою не є послугою і Договором не передбачено оплату відповідних дій відповідача, в той час як умови Договору передбачають оплату лише послуг в рамках підписаних обома сторонами Технічних завдань, але відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів як надання послуг, так і узгодження та підписання сторонами Технічного завдання з істотними умовами щодо послуги.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11.04.2025 для розгляду справи № 917/160/25 сформовано склад колегії суддів: головуючий суддя Тарасова І.В., суддя Лакіза В.В., суддя Мартюхіна Н.О.
Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача - Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" на рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/160/25, відмовлено у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та ухвалено здійснити розгляд справи без повідомлення учасників справи.
02.05.2025 від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу ( вх. №№ 5467,5476), згідно з яким він просить залишити її без задоволення, а оскаржуване рішення -без змін.
Відповідно до статті 269 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами в межах, встановлених статтею 269 ГПК України, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.02.2024 між ТОВ "Дзенкод Айті Компані" (позивач, Замовник) та ФОП Уваровим Андрієм Володимирович (відповідач, Виконавець) було укладено договір № ФОП-843 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації (Договір, а.с.7-11).
Договір було підписано електронними цифровими підписами сторін та скріплено їх електронними печатками, що підтверджується протоколом перевірки кваліфікованого електронного підпису та печатки (а.с.12)
Пунктом 1.1. Договору передбачено, що відповідно до умов цього Договору Виконавець за завданням Замовника зобов'язується надавати послуги (виконувати роботи) у сфері інформатизації через електронну систему управління проектами ЗАМОВНИКА, перелік яких у тому числі, але не обмежуючись:
послуги з комп'ютерного програмування та розроблення програмного забезпечення;
послуги з тестування, оптимізації та відновлення працездатності програмного забезпечення;
системне адміністрування та робота з базами даних;
консультування з питань інформатизації, зокрема планування та проектування інтегрованих комп'ютерних систем, що поєднують апаратні засоби, програмне забезпечення та комунікаційні технології, а також навчання (сертифікація) користувачів цих систем;
управління проектами зі створення програмних систем та мобільних додатків;
проведення маркетингових досліджень, дизайнерські послуги;
створення, розміщення та оновлення інформації на веб-вузлах та веб-порталах;
інші послуги (роботи) в сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем.
Відповідно до п.1.2 Договору, Система управління проектами складається з трьох частин:
Bitrix24 (адреса в мережі Інтернет - https://crm.dzencode.com), до якої Виконавець отримує доступ на час надання послуг (виконання робіт) за цим Договором. В ній відображаються/фіксуються всі завдання, надані Замовником Виконавцеві ;
PM24 (адреса в мережі Інтернет - https://pm.dzencode.com), до якої Виконавець отримує доступ на час надання послуг (виконання робіт) за цим Договором. В ній відображається/фіксується послідовність виконуємих Виконавцем завдань;
GIT (адреса в мережі Інтернет - https://git.dzencode.com), до якої Виконавець отримує доступ на час надання послуг (виконання робіт) за цим Договором. В ній відображається/фіксується результат роботи Виконавця .
Відповідно до п. 1.3. Договору Конкретний перелік послуг (робіт), обсяги, строки та/або етапи їх надання (виконання), технічні вимоги, а також інша необхідна інформація (надалі - "Технічне Завдання") визначаються Замовником одним з наступних способів за своїм вибором (або їх поєднанням):
шляхом направлення Виконавцю повідомлень через Систему управління проектами;
шляхом направлення Виконавцю повідомлень на контактну адресу електронної пошти, за допомогою програмного забезпечення для текстового, голосового або відеозв?язку через мережу Інтернет (Skype, Telegram, WhatsApp, Viber тощо);
шляхом надання Виконавцю Технічного завдання в письмовій формі (п.1.3 Договору).
Замовник зобов'язується вчасно приймати й оплачувати послуги (роботи) надані (виконані) відповідно до Технічних завдань на умовах та в порядку, визначених цим Договором (п.1.4 Договору).
Договір може бути розірвано в будь-який момент за ініціативою обох Сторін, про що Замовником та Виконавцем складається відповідна двостороння письмова угода про розірвання Договору (п.2.2 Договору).
Відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг (робіт) за цим Договором визначається як сума вартості всіх наданих послуг (виконаних робіт), відповідно до узгоджених обома Сторонами Технічних завдань та підписаних Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором протягом строку його дії. Зазначені Технічні завдання та Акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) додаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною.
Сторони встановлюють, що підписанням кожного Технічного завдання вони досягають згоди щодо орієнтовної суми вартості всіх наданих послуг (виконаних робіт) за таким Технічним завданням. В залежності від якості, обсягу, належності та строків надання послуг (виконання робіт) вказана орієнтовна сума вартості може бути змінена як в сторону збільшення, так і зменшення. В кінцевому підсумку загальна вартість послуг (робіт) за цим Договором узгоджується Сторонами при підписанні Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). У випадку збільшення або зменшення орієнтовної суми вартості послуг (робіт) в Акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) наводиться відповідна аргументація.
Вказаним вище пунктом Договору також передбачено, що Замовник має право вносити авансовий платіж (авансові платежі) у рахунок майбутніх розрахунків з виконавцем за надання послуг (виконання робіт) в рамках даного Договору. Авансовий платіж оформлюється квитанцією. У разі застосування авансової оплати надання послуг (виконання робіт) сума раніше внесених замовником на користь виконавця авансових платежів враховується при остаточному визначенні вартості послуг (робіт) за Технічним завданням, зазначеної в Акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт).
Згідно з п. 3.5. Договору, після завершення надання послуг (виконання робіт) в рамках Технічного завдання Сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Послуги (роботи) вважаються наданими (виконаними) належним чином та у повному обсязі з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) обома Сторонами. Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних) Замовником є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (виконаних робіт). У разі наявності у Замовника претензій щодо якості, обсягу, належності та строків надання послуг (виконання робіт), останній направляє письмову відмову від підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). В такому разі Замовник має право за своїм вибором вимагати від Виконавця безоплатного усунення виявлених недоліків у розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення вартості послуг (робіт).
Замовник має право оплачувати послуги одним або кількома платежами, а також здійснювати часткову (поетапну) чи повну попередню оплату (авансування) за послуги. Здійснена Замовником передоплата зараховується в якості оплати за надані послуги виключно після підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (п.3.8 Договору).
Обов'язком Замовника є ,зокрема, своєчасно приймати та оплачувати надані (виконані) Виконавцем послуги (роботи) в порядку та на умовах, встановлених даним Договором (п.5.2 Договору).
Виконавець має право отримати своєчасну оплату вартості послуг (робіт) у строки та в обсязі, передбачені Договором (п.5.3 Договору).
Якщо у Замовника виникають претензії (до моменту проведення фактичних розрахунків між Сторонами) до якості наданих послуг (виконаних робіт), Сторони можуть звернутися до компетентної експертної установи для проведення експертизи якості наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором (п.7.2 Договору).
Пункт 13.7 Договору передбачено, що Виконавець протягом 3 (трьох) робочих днів після припинення дії цього Договору, зобов'язаний повернути Замовнику в повному обсязі суму авансових платежів, що не були враховані в Акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за останнім Технічним завданням.
Відповідачем 18.02.2024 було отримано на свою електронну пошту лист з електронної адреси hr@dzencode.com з необхідними доступами (логін та пароль) до програмних засобів позивача за адресами в мережі Інтернет, які визначені як Система управління проектами в п.1.2 Договору, що підтверджується письмовими копіями відповідних електронних доказів, доданих до відзиву (а.с.57-59) та не заперечується відповідачем.
Протягом лютого - квітня 2024 через Систему управління проектами за адресами в мережі Інтернет, визначеними в 1.2 Договору, відповідачем були отримані наступні завдання: № 61193 ("Перший робочий день"), № 61185 ("Знайомство з компанією"), № 61188 ("Розповідь про себе"), № 61256 ("Пройти курс Udemy/самонавчання), що підтверджується скріншотами (письмовими копіями) відповідних сторінок в мережі інтернет - "oпис теxнічне завдання № 61185", "oпис теxнічне завдання № 61193", "oпис теxнічне завдання № 61188", "oпис теxнічне завдання № 61256", копії яких додані до відзиву.
Відповідачем також надані скріншоти (письмові копії) відповідних сторінок в мережі Інтернет, визначених в 1.2 Договору, які свідчать, що зазначені вище технічні завдання № 61185, № 61193, № 61188, № 61256 отримали статус "завершені" в Системі управління проектами за період з 22.02.2024 по 10.05.2024 (а.с.60-62, 70-74).
Надані відповідачем скріншоти (письмові копії) свідчать про наявність в Системі управління проектами, за адресами в мережі Інтернет, визначеними в 1.2 Договору, електронних відомостей "табель часу за лютий 2024", "табель часу за березень 2024", "табель часу за квітень 2024", в яких відображено витрачений користувачем Уваровим Андрієм час в лютому - 59 годин, березні - 174 години, квітні - 180 годин (а.с.75-78).
Відомості про саме таку кількість годин містяться в направлених позивачу повідомленнях в Системі управління проектами, за адресами в мережі Інтернет, визначеними в 1.2 Договору, від користувача ОСОБА_2 , в яких міститься розрахунок вартості послуг, наданих в лютому в кількості 59,65 годин на суму 1 941 грн (повідомлення від 12.03.2024, а.с.66), в березні в кількості 174,15 години на суму 5 753 грн (повідомлення від 16.04.2024, а.с.64), в квітні в кількості 180,3 години на суму 6 028 грн (повідомлення від 12.05.2024, а.с.65), що підтверджується скріншотами (письмовими копіями), доданими до відзиву.
При цьому у таких повідомленнях чітко зазначено, що навчання повністю на випробувальному терміні, і вказаний залишок випробувального терміну у годинах.
Як свідчать відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, ОСОБА_3 є єдиним засновником та кінцевим бенефіціарним власником позивача (а.с.54).
Позивачем додані до позовної заяви копії платіжних документів (а.с.12-13), які свідчать про здійснення ним платежів на користь відповідача на загальну суму 13 722 грн, зокрема:
платіжна інструкція № 68 від 12.03.2024 на суму 1 941,00 грн;
платіжна інструкція № 128 від 17.04.2024 на суму 5 753,00 грн;
платіжна інструкція № 182 від 13.05.2024 на суму 6 028,00 грн.
Здійснення вказаних платежів відповідачем не заперечується.
В призначенні платежу кожної із вказаних платіжних інструкцій міститься посилання на здійснення авансового платежу за Договором, а в платіжній інструкції № 128 від 17.04.2024 додатково міститься посилання на Акт №ФОП-843 ТЗ-2024-03 Акт-1 до Технічного завдання, копія якого сторонами до матеріалів справи надана не була.
15.05.2024 відповідачем було направлено позивачу лист вих.№1/05-24 (а.с.14) з пропозицією розірвати Договір, до якого було додано підписаний відповідачем Акт приймання-передачі наданих послуг (виконання робіт) № 1 (далі - Акт №1, а.с.14, зворот).
В Акті №1 відповідачем було зазначено, що ним відповідно до завдань, наданих у Bitrix24 (PM24), були виконані наступні завдання: № 61193 ("Перший робочий день"); №61185 ("Знайомство з компанією"); № 61188 ("Розповідь про себе"); №61256 ("Пройти курс Udemy/самонавчання); вартість вказаних послуг, наданих за період з 19.02.2024 по 30.04.2024, становить 13 722 грн, в тому числі: за лютий 2024 року - 1 941,00 грн; за березень 2024 року - 5 753,00 грн; за квітень 2024 року - 6 028,00 грн.
19.05.2024 року на електронну пошту відповідача позивачем було направлено письмову відмову (вих.№1/05-24) від підписання Акту №1 (а.с.15), з посиланням на те, що станом на 19.05.2024 між ним та відповідачем не було підписано жодного Технічного завдання з переліком послуг (робіт), належне виконання яких дає Виконавцю (відповідачу) підстави направляти для підписання Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт), а також на відсутність зазначеного Акту, підписаного сторонами.
19.05.2024 відповідачу також було направлено лист вих.№2/05-24 (а.с.16), в якому позивач зазначив про наявність підстав для його розірвання на вимогу Виконавця (позивача) згідно з п.2.4 Договору виключно після компенсування Замовнику збитків, що виникли через таке рішення, а також заявив вимогу про повернення авансових платежів на суму 13 722 грн , відповідно до п. 13.7. Договору.
14.07.2024 до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань внесено запис про державну реєстрацію припинення підприємницької діяльності відповідача на підставі його власного рішення (а.с.26).
До заяви про доповнення до позовної заяви від 29.01.2025 (а.с.32-33) позивачем додана копія листа від 29.01.2025 вих.№2/05-24 (а.с.35), направленого на електронну пошту відповідача, в якому позивачем констатовано, що укладений між сторонами Договір розірваний з 15.05.2024, а також повторно висунута вимога про повернення авансових платежів на суму 13 722 грн, з посиланням на п. 13.7. Договору.
Відповідач вказану вимогу не виконав, що з урахуванням вищенаведених обставин стало підставою для подання позову у даній справі про стягнення зазначеної суми передплати в якості безпідставно набутих відповідачем за рахунок позивача грошових коштів за послуги, які останнім не було надано за обставин припинення Договору як правової підстави утримання відповідних коштів.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позову, з огляду на наступне.
Відповідно до статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Згідно зі статтею 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Статтею 174 Господарського кодексу України серед підстав виникнення господарських зобов'язань передбачено господарські договори.
Відповідно до ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Виходячи зі змісту наведеної статті, послугою є корисний ефект від процесу певної діяльності, що не передбачає матеріалізованого результату (але і не виключає його досягнення) і цей ефект є невіддільним від виконавця. Якщо внаслідок надання послуги й створюється матеріальний результат, то він не є окремим, віддільним від послуги як нематеріального блага, об'єктом цивільних прав й окремо від дій виконавця не споживається замовником як річ, а тому відчуженим бути не може, у зв'язку з чим предмет договору утворює корисний для замовника ефект дій виконавця, які є невіддільними від останнього.
Разом з цим, колегія суддів зазначає, що загальні підстави для виникнення зобов'язання у зв'язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України.
Стаття 1212 Цивільного кодексу України регулює випадки виникнення позадоговірних зобов'язань з повернення майна, набутого або збереженого без достатніх правових підстав за рахунок іншої особи (кондикційні зобов'язання).
Відповідно до вказаної статті особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Предметом регулювання інституту безпідставного отримання чи збереження майна є відносини, які виникають у зв'язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна i які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.
Виходячи зі змісту зазначеної статті, зобов'язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності наступних умов: 1) збільшення або збереження майна однією особою -набувачем 2) зменшення або незбільшення майна у іншої особи -потерпілого; 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача зменшенням або вiдсутністю збільшення майна на стороні потерпілого 4) відсутність правової підстави для зазначеної зміни майнового стану осіб на час такої зміни, або правова підстава для цього повинна згодом відпасти.
При цьому, не має правового значення, наслідком поведінки набувача чи потерпілого стала зазначена зміна майнового стану цих осіб.
Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).
Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в незаборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов'язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 Цивільного кодексу України.
Загальна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов'язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов'язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.
Набуття однією зі сторін зобов'язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов'язання не вважається безпідставним.
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, тобто є такою, що згодом відпала, або була відсутня взагалі.
Відповідні висновки про застосування норм права викладені у постанові Верховного Суду від 04.05.2018 у справі № 927/468/17.
Зазначені умови виникнення кондикційного зобов'язання з повернення безпідставно набутого майна наявні у разі, коли перехід грошових коштів у вигляді попередньої оплати за надані послуги відбувся на виконання договору, який згодом розірвано, а в період дії договору на відповідну суму попередньої оплати послуги замовнику не надано.
Виходячи із системного аналізу норм чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані, за послуги, які мають бути надані.
Так, внаслідок перерахування позивачем відповідачеві спірної суми попередньої оплати відбувся перехід майнових благ (грошових коштів) з майнової сфери позивача (потерпілого-кредитора) у власність відповідача (набувача-боржника).
Такий перехід відбувся за відсутності зустрічного задоволення (надання) з боку відповідача, оскільки протягом дії Договору відповідач взагалі не надав позивачу обумовлені Договором послуги у сфері інформатизації, внаслідок чого відповідач набув грошові кошти, у вигляді попередньої оплати за рахунок позивача.
Правові підстави для зміни майнового стану сторін внаслідок утримання відповідачем грошових коштів попередньої оплати перерахованої за Договором про надання послуг, який припинено, за обставин ненадання відповідачем як виконавцем послуг за час дії Договору відповідно до його умов, відсутні з початку існування спірних правовідносин (з моменту припинення Договору).
Статтями 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено обов'язок кожної сторони довести ті обставини, які мають значення для справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами:
1) письмовими, речовими і електронними доказами;
2) висновками експертів;
3) показаннями свідків.
Статтею 91 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.
Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством.
Частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.
Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.
Відповідно до статті 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.
Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.
Вищенаведена кваліфікація суду апеляційної інстанції спірних правовідносин як кондикційних ґрунтується на наступних підставах.
Як зазначено вище, пунктом 3.1. Договору сторони передбачили право Замовника вносити авансовий платіж (авансові платежі) у рахунок майбутніх розрахунків з виконавцем за надання послуг (виконання робіт) в рамках даного Договору.
Скориставшись вказаним правом, позивач перерахував спірну суму передплати відповідачеві, що вбачається з наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій від 12.03.2024 № 68 на суму 1 941,00 грн; від 17.04.2024 № 128 на суму 5 753,00 грн та від 13.05.20254 № 182 на суму 6 028,00 грн, в яких в реквізиті щодо призначення платежу міститься посилання на здійсненняавансового платежу за Договором.
Разом з цим, як зазначено вище, в пункті 1.3. Договору сторони погодили, що конкретний перелік послуг,обсяги, строки та/або етапи їх надання,технічні вимоги, а також інша необхідна інформація (надалі Технічне завдання) визначаються замовником одним з наступних способів за своїх вибором(або їх поєднанням.
- шляхом направлення Виконавцеві повідомлень через систему Управління проектами
- шляхом направлення Виконавцю повідомлень на контактну адресу електронної пошти, за допомогою програмного забезпечення для текстового, голосового або відеозв?язку через мережу Інтернет (Skype, Telegram, WhatsApp, Viber тощо);
- шляхом надання Виконавцю Технічного завдання в письмовій формі (п.1.3 Договору).
Пунктом 1.4. Договору встановлено обов'язок Замовника вчасно приймати й оплачувати саме ті послуги, які надано відповідно до Технічних завдань на умовах та в порядку, визначених цим Договором.
Разом з цим відповідно до п. 3.1. Договору, загальна вартість послуг (робіт) за цим Договором визначається як сума вартості всіх наданих послуг (виконаних робіт), відповідно саме до узгоджених обома Сторонами Технічних завдань та підписаних Сторонами Актів приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) за цим Договором протягом строку його дії. Зазначені Технічні завдання та Акти приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) додаються до даного Договору і є його невід'ємною частиною.
Сторони встановлюють, що підписанням кожного Технічного завдання вони досягають згоди щодо орієнтовної суми вартості всіх наданих послуг (виконаних робіт) за таким Технічним завданням. В залежності від якості, обсягу, належності та строків надання послуг (виконання робіт) вказана орієнтовна сума вартості може бути змінена як в сторону збільшення, так і зменшення. В кінцевому підсумку загальна вартість послуг (робіт) за цим Договором узгоджується Сторонами при підписанні Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). У випадку збільшення або зменшення орієнтовної суми вартості послуг (робіт) в Акті приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) наводиться відповідна аргументація.
Відповідно до пункту 3.5. Договору після завершення надання послуг (виконання робіт) в рамках Технічного завдання Сторони підписують Акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). Послуги (роботи) вважаються наданими (виконаними) належним чином та у повному обсязі з моменту підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) обома Сторонами. Підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних) Замовником є підтвердженням відсутності претензій до якості наданих послуг (виконаних робіт). У разі наявності у Замовника претензій щодо якості, обсягу, належності та строків надання послуг (виконання робіт), останній направляє письмову відмову від підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт). В такому разі Замовник має право за своїм вибором вимагати від Виконавця безоплатного усунення виявлених недоліків у розумний строк або відшкодування витрат на усунення недоліків чи відповідного зменшення вартості послуг (робіт).
Пунктом 3.6. Договору Виконавець зобов'язується надати Замовнику підписаний Акт приймання-передачі наданих послуг не пізніше 15 календарних днів після дати завершення надання послуг в рамках Технічного завдання. Замовник приймає зазначені в Акті послуги протягом 5-ти робочих днів після отримання ним Акту та підписує його.
Замовник має право оплачувати послуги одним або кількома платежами, а також здійснювати часткову (поетапну) чи повну попередню оплату (авансування) за послуги. Здійснена Замовником передоплата зараховується в якості оплати за надані послуги виключно після підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) (п.3.8 Договору).
Зі змісту наведених умов Договору вбачається, що конкретизація істотної умови Договору щодо предмета, визначеного п. 1.1. Договору -послуг у сфері інформатизації, а саме їх перелік,обсяги, строки та/або етапи їх надання,технічні вимоги, відбувається лише в узгоджених обома сторонами Технічних завданнях, в яких обидві сторони одночасно досягають згоди щодо орієнтовної суми вартості всіх наданих послуг, а остаточне визначення вартості таких послуг узгоджується обома сторонами в процесі приймання послуг при підписанні Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) із наведенням в цих Актах аргументації відхилення остаточної вартості від орієнтовної в залежності від якості, обсягу, належності та строків надання послуг (виконання робіт).
При цьому на замовника покладено обов'язок з оплати лише тих послуг, які узгоджені сторонами в Технічних завданнях.
У матеріалах справи відсутні докази підписання (узгодження) обома сторонами Технічних завдань у відповідності до умов Договору.
При цьому колегія суддів не погоджується з висновком суду , що Договір фактично не містить умов щодо порядку визначення вартості тих послуг, які надаються не за Технічними завданнями, наданими (узгодженими) в письмовій формі, а за Технічними завданнями, які визначаються шляхом направлення повідомлень через Систему управління проектами,оскільки відповідно до абз 2 п. 3.1. саме підписанням кожного Технічного завдання сторони досягають згоди щодо орієнтовної суми вартості всіх наданих послуг.
Разом з цим, як зазначено вище, договір від 19.02.2024 № ФОП-843 про надання послуг (виконання робіт) у сфері інформатизації оформлено сторонами в електронному вигляді і він підписаний електронними підписами сторін та скріплений їх печатками, а до матеріалів справи додано його паперову копію із протоколом перевірки кваліфікованого підпису та печатки (т. 1 а.с. 12)
Відповідно до статті 1 Закону України «Про електронну комерцію» цей Закон регулює правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів.
Відповідно до визначених у статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» термінів:
- електронна комерція - відносини, спрямовані на отримання прибутку, що виникають під час вчинення правочинів щодо набуття, зміни або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснені дистанційно з використанням інформаційно-комунікаційних систем, внаслідок чого в учасників таких відносин виникають права та обов'язки майнового характеру.
-електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі;
- електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, здійснена з використанням інформаційно-комунікаційних систем
Відповідно до статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронні документи (повідомлення), пов'язані з електронним правочином, можуть бути подані як докази сторонами та іншими особами, які беруть участь у судовому розгляді справи.
Докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.
Статтею 12 Закону України "Про електронну комерцію" передбачено, що в разі, коли відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання:
електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину;
електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом;
аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Разом з цим статтею 5 Закону України «Про електронний документ та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.
Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.
Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Статтею 6 цього Закону передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис.
Для підтвердження достовірності походження та цілісності електронного документа може використовуватися електронна печатка.
Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.
Згідно зі статтею 7 вказаного Закону оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов'язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги"
За визначеними у статті 1 цього Закону термінами обов'язковий реквізит електронного документа - обов'язкові дані в електронному документі, без яких він не може бути підставою для його обліку і не матиме юридичної сили.
Перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом підтвердження удосконаленого або кваліфікованого електронного підпису чи печатки, а в разі накладання на електронний документ електронного підпису чи печатки іншого виду - із застосуванням інших засобів і методів захисту інформації з дотриманням вимог законодавства у сфері захисту інформації(стаття 12 Закону).
Отже, вимога щодо вчинення правочину з узгодження Технічного завдання шляхом підписання обома сторонами стосується й способу оформлення Технічного завдання в формі електронного документа, направленого через Систему управління Проектами.
Крім цього, зазначені відповідачем в надісланому позивачу на підписання Акті приймання-передачі наданих послуг від 15.05.2025 № 1 завдання, за своєю суттю, не є послугами у сфері інформатизації в розумінні п. 1.1. Договору, яким визначено його предмет, а також статті 901 Цивільного кодексу України, оскільки окрім того, що не узгоджувались сторонами в підписаних ними технічних завданнях, зводяться до ознайомлення відповідача з компанією позивача, створення відповідачем самопрезентації, здійснення відповідачем особистого навчання, а тому ці дії не утворюють корисного ефекту для позивача у сфері інформатизації, й відповідно не можуть бути використані в його власній господарській діяльності, у зв'язку з чим позивачем обґрунтовано листом від 19.05.2024 було направлено письмову відмову від підписання Акту приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) № 1 від 15.05.2024.
При цьому колегія суддів наголошує, що за змістом статті 901 Цивільного кодексу України при наданні послуг замовником споживається не сам процес здійснення певної діяльності, а її корисний ефект.
Колегія суддів погоджується з доводами скаржника, що зі змісту наданих відповідачем на підтвердження надання ним послуг за Договором скріншотів вбачається, що дії відповідача зводилися до його особистого навчання в рамках випробувального терміну, зокрема, в повідомленнях засновника та кінцевого бенефіціарного власника позивача зазначено про навчання повністю на випробовуваному терміні та про залишок годин на такому терміні, з чого, в свою чергу, вбачається недослідження судом першої інстанції суттєвого факту, що відповідні години, на які посилається відповідач, не є обліком часу та не відображають будь-яких трудових або фінансових зобов'язань з боку компанії позивача. У свою чергу, ознайомлення відповідача з компанією позивача, створення відповідачем самопрезентації, особисте навчання, яке здійснював відповідач, за своєю правовою природою не є послугою і Договором не передбачено оплату відповідних дій відповідача, в той час як умови Договор передбачають оплату лише послуг в рамках підписаних обома сторонами Технічних завдань, але відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження фактів як надання послуг , так і узгодження та підписання сторонами Технічного завдання з істотними умовами щодо послуг у сфері інформатизації, в тому числі їх вартості.
Отже, відповідачем не доведено надання ним послуг на здійснену позивачем спірну суму попередньої оплати(авансу) за Договором.
Разом з цим, Договір, як підстава набуття відповідачем спірної суми та її утримання, припинив свою дію, що вбачається з наступного.
Згідно з частинами першою, другою статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом. Припинення зобов'язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених договором або законом.
Тобто, зазначеною нормою встановлено основне правило щодо можливості припинення зобов'язання лише на підставі договору або закону. При цьому припинення зобов'язання на вимогу однією зі сторін можливе, якщо такі дії вчинені відповідно до вимог закону або передбачені умовами договору.
Нормами статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. У разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим. Аналогічні положення містить стаття 291 Гоподарського кодексу України.
Відповідно до статті 188 Гоподарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.
У цивільному законодавстві закріплено конструкцію "розірвання договору" (статті 651 - 654 ЦК). Вона охоплює собою розірвання договору: за згодою (домовленістю) сторін; за рішенням суду; внаслідок односторонньої відмови від договору. У спеціальних нормах ЦК досить часто використовується формулювання "відмова від договору" (наприклад, у статтях 665, 739, 766, 782 ЦК). Односторонню відмову від договору в тих випадках, коли вона допускається законом або договором, необхідно кваліфікувати як односторонній правочин, оскільки вона є волевиявленням особи, спеціально спрямованим на припинення цивільних прав та обов'язків .
Договір як універсальний регулятор приватних відносин, покликаний забезпечити їх регулювання та має бути направлений на встановлення, зміну або припинення приватних прав та обов'язків. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть регулювати, зокрема, вчинення між сторонами односторонніх правочинів, підстави для односторонньої відмови і коли ці правочини породжують відповідні правові наслідки щодо розірвання договору (аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі №465/5980/17).
За змістом наведених норм одностороння відмова від договору є юридичним фактом, який зумовлює його розірвання, отже є правочином, який має юридичні наслідки у вигляді припинення господарських правовідносин, а тому не вимагає згоди другої сторони. Розірвання господарського договору може здійснюватися за згодою сторін і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом, розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак, окремі види договорів допускають можливість одностороннього розірвання договору. Крім того, право сторони на одностороннє розірвання договору може бути встановлене законом або безпосередньо у договорі.
Зазначена правова позиція щодо правової природи односторонньої відмови від договору неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема в постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №916/1684/18, а також постановах Верховного Суду від 08.10.2019 у справі №910/11397/18, від 26.02.2020 у справі №910/4391/19, від 08.09.2021 у справі №727/898/19, від 24.05.2023 №756/420/17.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори) (частини перша, друга статті 202 ЦК).
Правочин є найбільш поширеним юридичним фактом, за допомогою якого набуваються, змінюються, або припиняються права та обов'язки учасників цивільних правовідносин.
До односторонніх правочинів, зокрема, належить: видача довіреності, відмова від права власності, складання заповіту, публічна обіцянка винагороди, прийняття спадщини, згода іншого співвласника на розпорядження спільним майном, одностороння відмова від договору.
При вчиненні одностороннього правочину воля виражається (виходить) однією стороною. Результат аналізу розуміння як правочину, так і одностороннього правочину свідчить, що односторонні правочини: є вольовими діями суб'єкта; вчиняються суб'єктами для здійснення своїх цивільних прав і виконання обов'язків; спрямовані на настання правових наслідків (набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків).
Залежно від сприйняття волі сторони одностороннього правочину такі правочини поділяються на: (1) суто односторонні - не адресовані нікому та без потреби в прийнятті їх іншою (іншими) особою. До них, зокрема, належить відмова від права власності, відмова від спадщини, прийняття спадщини; (2) такі, що розраховані на їх сприйняття іншими особами, до яких можливо віднести, зокрема, оголошення конкурсу, публічну обіцянку винагороди, відмову від спадщини на користь іншої особи, видачу довіреності, видачу векселя, розміщення цінних паперів, односторонню відмову від договору.
Вчинення стороною договору такого одностороннього правочину як відмова від договору, за відсутності рішення суду про визнання його недійсним або підстав нікчемності, зумовлює необхідність з'ясовувати чи зумовив такий правочин припинення цивільних прав та обов'язків (тобто чи є підстави для односторонньої відмови від договору передбачені договором та/або законом). Це обумовлено тим, що одностороння відмова від договору як вид одностороннього правочину розрахована на сприйняття іншими особами. У разі, якщо встановлена відсутність підстав для односторонньої відмови від договору, то такий односторонній правочин не зумовлює розірвання договору. При цьому слід розмежовувати підстави недійсності цього одностороннього правочину (зокрема, суперечність імперативній цивільно-правовій нормі) від підстав для односторонньої відмови від договору (аналогічна правова позиція наведена у постанові Верховного Суду від 24.11.2021 у справі №357/15284/18).
У постанові від 08.10.2020 у справі №910/11397/18 Верховний Суд звернув увагу на те, що у разі коли законом або умовами договору передбачено право сторони на односторонню відмову від договору, сторони вільні у виборі конкретних підстав такої відмови, в межах встановлених нормами законодавства чи умовами договору, а обрану стороною підставу для односторонньої відмови від договору необхідно досліджувати під час розгляду справи судом. Так, у кожному випадку особа, яка бажає відмовитись від договору у односторонньому порядку на тій чи іншій підставі має довести фактичну наявність визначених у обраній підставі обставин для такої односторонньої відмови. З огляду на викладене, судам необхідно в кожному конкретному випадку, виходити з встановлених обставин справи, досліджувати підстави, які стали підґрунтям для односторонньої відмови від договору, та обґрунтованість таких підстав з огляду на встановлені обставини справи.
Пунктом 2.4 Договору передбачено, що Виконавець має право в односторонньому порядку відмовитися від виконання зобов'язань за цим договором виключно повного компенсування замовнику збитків, що виникли через таке рішення.
З матеріалів справи вбачається, що відповідач в листі від 15.05.2024 за вих.№1/05-24 (а.с.14) зазначив, що у відповідності до пункту 2.4 Договору повідомляє позивача про те, що не має наміру приймати будь-які наступні завдання від позивача та пропонує розірвати Договір.
19.05.2024 позивачем відповідачу було направлено лист вих.№2/05-24 (а.с.16), в якому зазначив про наявність підстав для його розірвання на вимогу Виконавця (позивача) згідно з п.2.4 Договору виключно у разі повного компенсування Замовнику збитків, що виникли через таке рішення, а також заявив вимогу про повернення авансових платежів на суму 13 722 грн , відповідно до п. 13.7. Договору.
Позивач листом від 29.01.2025 вих.№2/05-24 констатував, що укладений між сторонами Договір розірваний з 15.05.2024, а також повторно висунув вимогу про повернення авансових платежів на суму 13 722 грн, з посиланням на п. 13.7. Договору.
З наведених обставин вбачається наявність волевиявлення відповідача на вчинення одностороннього правочину на реалізацію наданого йому пунктом 2.4 Договору права на односторонню відмову від Договору з повідомленням про це позивача, оскільки в листі від 15.05.2024 за вих.№1/05-24 він повідомив позивача про відсутність наміру виконувати договір з посиланням на підставу відповідної відмови у виконанні зобов'язань саме на пункт 2.4. Договору, який надає йому право на односторонню відмову від Договору, а зазначення відповідачем в цьому ж листі про те, що він пропонує розірвати такий Договір, з огляду на вже вчинене волевиявленя на односторонню відмову від договору свідчить лише про помилкове уявлення відповідача про необхідність для реалізації відповідного права отримання згоди іншої сторони, що не впливає на правові наслідки вказаного одностороннього правочину.
При цьому зазначений в пункті 2.4. Договору обов'язок з повного компенсування Замовнику збитків, що виникли через рішення Виконавця відмовитися від Договору, з огляду на формулюваня відповідної умови договору, не встановлено як передумова реалізацїї такого права, зокрема не зазначено, що він повинен бути виконаний до здійснення відповідної відмови та є умовою реалізації відповідного права та з матеріалів справи не вбачається, що відповідним рішенням позивачу заподіяно збитки і він заявляв вимогу про це, в той час як зазначено вище, у листі від 29.01.2025 вих.№2/05-24 позивач констатував, що укладений між сторонами Договір розірваний з 15.05.2024.
Пунктом п.13.7 Договору передбачено виникнення у Виконавця (відповідача) зобов'язання повернути Замовнику (позивачу) протягом трьох робочих днів після припинення дії цього Договору в повному обсязі суму авансових платежів , що не були враховані в Акті приймання-передачі наданих послуг за останнім Технічним завданням.
Проте, у даному випадку обов'язок з повернення спірної суми передплати є позадоговірним, оскільки наявні визначені статтею 1212 Цивільного кодексу України умови виникнення у відповідача кондикційного зобов'язання з повернення спірної суми передплати як майна, набутого за рахунок позивача за відсутності правових підстав, з огляду на відсутність надання відповідачем зустрічного виконання на вказану суму та припинення Договору, як підстави утримання таких коштів
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення ухвалене при неправильному застосуванні норм матеріального права, порушенні норм процесуального права, нез'ясуванні обставин, які мають значення для справи, невідповідності викладених в рішенні висновків суду обставинам справи, недоведеності обставин, які мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими, що у свою чергу призвело до неправильного по суті висновку суду про відмову у задоволенні позову, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення -скасуванню із прийняттям нового рішення про задоволення позову.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання позову та апеляційної скарги покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 129, 269, 270, п.2 статті 275, п.п. 1-4 ч. 1 статті 277, статтями 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд,-
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" задовольнити .
Рішення Господарського суду Полтавської області від 25.03.2025 у справі №917/160/25 скасувати.
Ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Стягнути з Уварова Андрія Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дзенкод Айті Компані" (61072, м. Харків, пр-т Науки, 56, офіс 444 г, код ЄДРПОУ 43308375) 13722,00 грн попередньої оплати, 2422,20 грн витрат зі сплати судового збору за подання позову та 3633,60 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.
Головуючий суддя І.В. Тарасова
Суддя Н.О. Мартюхіна
Суддя В.В. Лакіза