вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua
"25" червня 2025 р. Справа№ 910/4730/24
Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Хрипуна О.О.
суддів: Іоннікової І.А.
Михальської Ю.Б.
при секретарі судового засідання Король Я.П.
розглянувши апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича
на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025
(повний текст складено 31.03.2025)
у справі № 910/4730/24 (суддя Смирнова Ю.М.)
за результатами розгляду скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича
за позовом Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго»
до Посольства республіки Білорусь в Україні
про стягнення 381 599, 24 грн
за участю представників:
від скаржника: Коваленко Є.І.
від позивача: Братченко А.В.
від відповідача: не з'явилися
Рішенням Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 у справі №910/4730/24 позов Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» було задоволено частково; стягнуто з Посольства республіки Білорусь в Україні на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» 376 386, 68 грн з яких: 260 536, 77 грн основного боргу, 96 048, 74 грн інфляційних втрат та 19 801, 17 грн 3% річних, а також судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 5 645, 80 грн; в іншій частині позову відмовлено; стягнуто з Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 0, 59 грн.
28.08.2024 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 01.08.2024 видано відповідні накази.
30.01.2025 до Господарського суду міста Києва надійшла скарга Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича, в якій скаржник просить суд:
- визнати дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича щодо винесення повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними;
- скасувати повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме наказу Господарського суду м. Києва від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24, винесене старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем;
- зобов'язати посадових осіб/державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду м. Києва від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24 про стягнення з Посольства республіки Білорусь в Україні на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію у розмірі 260 536, 77 грн, інфляційної складової боргу у розмірі 96 048, 74 грн, 3% річних у розмірі 19 801, 17 грн та судового збору у розмірі 5 645, 80 грн.
Скарга на дії державної виконавчої служби обґрунтована тим, що державним виконавцем ВДВС порушено норми матеріального права, у зв'язку з чим його дії є неправомірними, а повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу таким, що підлягає скасуванню.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 скаргу Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленка Євгенія Івановича задоволено частково; визнано дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленка Євгенія Івановича щодо винесення повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання неправомірними; cкасовано повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме наказу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24, винесене старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленком Євгенієм Івановичем.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича щодо винесення повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав, які вказані у повідомленні є неправомірними, а повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме наказу Господарського суду м. Києва від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24, винесене старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем з наведених в ньому підстав підлягає скасуванню. Щодо вимоги стягувача про зобов'язання посадових осіб/державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/4730/24 про стягнення з Посольства республіки білорусь в Україні на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію у визначеному розмірі, місцевий господарський суд встановив, що такі вимоги є передчасними з огляду на положення Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, що визначає особливий статус боржника як дипломатичної установи.
Не погоджуючись із прийнятою ухвалою, старший державний виконавець Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленко Євгеній Іванович 18.04.2025 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 в повному обсязі; ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні скарги Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) "Київтеплоенерго" на дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленка Євгенія Івановича.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що ухвала суду першої інстанції прийнята з порушенням матеріального та процесуального права. Зокрема скаржник вважає, що державний виконавець не наділений повноваженнями, щодо ініціювання процесу зняття судового імунітету визначеного статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», а відкриття виконавчого провадження щодо Посольства республіки Білорусь в України суперечить положенням Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1967, що визначає особливий статус боржника, як дипломатичної установи. З огляду на викладене, держаний виконавець зазначає, що вирішення питання стягнення з відповідача заборгованості у даній справі підлягає вирішенню виключно дипломатичним шляхом.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 29.04.2025 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Хрипун О.О., судді - Іоннікова І.А., Яценко О.В. апеляційну скаргу державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленка Євгенія Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 залишено без руху, вказано на необхідність усунути недоліки апеляційної скарги та надати суду належні докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги у встановленому порядку та розмірі, а також надати суду заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення із зазначенням поважності причин пропуску такого строку.
12.05.2025 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції Коваленка Євгенія Івановича про усунення недоліків апеляційної скарги. В додатках містяться докази сплати судового збору у розмірі 3 028,00 грн (платіжна інструкція № 1508 від 22.04.2025); сканована копія ухвали Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 (Вх.№10577 від 14.04.2025).
У зв'язку з перебуванням судді Іоннікової І.А., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, на лікарняному, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий суддя Хрипун О.О., судді: Яценко О.В., Кравчук Г.А.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 13.05.2025 колегією суддів у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів Яценко О.В., Кравчука Г.А. відкрито провадження за апеляційною скаргою старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24. Розгляд справи призначено на 11.06.2025 о 14:30.
У зв'язку із перебуванням у відпустці суддів Яценко О.В., Кравчука Г.А. розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями.
Згідно з витягом з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, для розгляду справи № 910/4730/24 визначено колегію суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., суддів: Іоннікової І.А., Михальської Ю.Б.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 10.06.2025 прийнято справу № 910/4730/24 до провадження колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Хрипуна О.О., судді: Іоннікова І.А., Михальська Ю.Б., розгляд справи № 910/4730/24 ухвалено здійснювати в раніше призначеному судовому засіданні 11.06.2025 о 14:30.
Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 11.06.2025 розгляд справи відкладено на 25.06.2025.
В судовому засіданні 25.06.2025 представник скаржника надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив задовольнити апеляційну скаргу. Представник позивача надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату та час судового засідання повідомлений належним чином.
Колегія суддів зазначає, що відповідачем у даній справі є іноземний суб'єкт господарювання - юридична особа створена за законодавством Республіки білорусь - Посольства республіки білорусь в Україні.
При повідомленні відповідача про розгляд даної справи, колегією суддів враховано наступне.
За приписами ч. 1 та 2 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.
Ч. 1 ст. 367 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі, якщо в процесі розгляду справи господарському суду необхідно вручити документи, отримати докази, провести окремі процесуальні дії на території іншої держави, господарський суд може звернутися з відповідним судовим дорученням до іноземного суду або іншого компетентного органу іноземної держави (далі - іноземний суд) у порядку, встановленому цим Кодексом або міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України.
До повномасштабної військової агресії рф проти України порядок передачі судових та позасудових документів для вручення на території республіки білорусь регулювався Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, прийнявши відповідний нормативний акт - постанову Верховної Ради України «Про ратифікацію Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 19.12.1992 шляхом направлення доручення компетентному суду або іншому органу республіки білорусь.
У зв'язку з Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», за зверненням Міністерства юстиції України, Міністерство закордонних справ України повідомило депозитаріїв конвенцій Ради Європи, Гаазької конференції з міжнародного приватного права та ООН, а також сторони двосторонніх міжнародних договорів України про повномасштабну триваючу збройну агресією Росії проти України та неможливість у зв'язку з цим гарантувати у повному обсязі виконання українською стороною зобов'язань за відповідними міжнародними договорами та конвенціями на весь період воєнного стану.
Згідно Закону України «Про вихід з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності» від 12.01.2023 № 2855-ІХ, який набрав чинності з 05.02.2023, Україна вийшла з Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, вчиненої у м. Києві 20.03.1992 та ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 19 грудня 1992 року № 2889-XII (Відомості Верховної Ради України, 1993, № 9, ст. 66).
За наведених обставин, направлення судом на адресу відповідача процесуальних документів, у порядку, визначеному Угодою про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, до якої Україна приєдналася 19.12.1992, було неможливим.
Листом Міністерства юстиції України від 21.03.2022 № 25814/12.1.1/32-22 «Щодо забезпечення виконання міжнародних договорів України у період воєнного стану» з урахуванням норм звичаєвого права щодо припинення застосування міжнародних договорів державами у період військового конфлікту між ними, рекомендується не здійснювати будь-яке листування, що стосується співробітництва з установами республіки білорусь на підставі міжнародних договорів України з питань міжнародно-правових відносин та правового співробітництва у цивільних справах та у галузі міжнародного приватного права.
Крім того, згідно з повідомленням, розміщеним 25.02.2022 на офіційному вебсайті Акціонерного товариства «Укрпошта», у зв'язку з агресією з боку росії та введенням воєнного стану, АТ «Укрпошта» припинила поштове співробітництво з Поштою росії та Білорусі; посилки та перекази в ці країни не приймаються.
Відповідно до частини першої ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені (ч. 2 ст. 122 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Відповідно до умов наявного в справі Звернення-доручення відповідача про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.06.2018 (договір № 320300), адресоване КП «Київтеплоенерго», юридичною адресою відповідача зазначено: 01030, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 3. (а.с. 17)
Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, процесуальні документи були направлені рекомендованим листом з повідомленням про вручення, на юридичну адресу місцезнаходження відповідача, зазначену у вказаному Зверненні-дорученні про укладення договору на постачання теплової енергії у гарячій воді від 08.06.2018.
Однак, конверти з ухвалами, які направлялися на адресу Посольства республіки білорусь в Україні: 01054, м. Київ, вул. Коцюбинського Михайла, буд. 3, були повернуті до суду відділенням поштового зв'язку Укрпошта з відміткою: «адресат відсутній за вказаною адресою». (а.с. 199-205, 222-226)
Крім того, всі процесуальні документи суду по даній справі оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень вебпорталу «Судова влада України» в мережі Інтернет, відомості якого є офіційними, а доступ безоплатний та цілодобовий згідно Закону України «Про доступ до судових рішень».
Згідно з п. 11, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, стосовно якого немає відомостей щодо його повідомлення про дату, час і місце судового засідання, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки будуть визнані судом поважними.
Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об'єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представника відповідача.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи у повному обсязі, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вислухавши пояснення представників сторін, суд апеляційної інстанції встановив наступне.
Як встановлено судом першої інстанції у зв'язку із невиконанням боржником рішення у справі № 910/4730/24 у добровільному порядку стягувач звернувся до Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (ВДВС) із заявою про примусове виконання такого рішення від 05.12.2024 №4/05.2/14136.
Водночас, в матеріалах справах наявне повідомлення про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання від 22.01.2025, винесене старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгеном Івановичем на підставі п.6 ч.4 ст.4 Закону України «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що виконавчий документ не містить строку пред'явлення рішення до виконання. (а.с. 123)
Відповідно до ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.
Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
За змістом ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження і примусовим виконанням судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Ч. 1 ст. 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Колегія суддів зазначає, що за змістом ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються: 1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище, ім'я, по батькові та посада посадової особи, яка його видала; 2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ; 3) повне найменування (для юридичних осіб) або прізвище, ім'я та, за наявності, по батькові (для фізичних осіб) стягувача та боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або адреса місця проживання чи перебування (для фізичних осіб), дата народження боржника - фізичної особи; 4) ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності); 5) резолютивна частина рішення, що передбачає заходи примусового виконання рішень; 6) дата набрання рішенням законної сили (крім рішень, що підлягають негайному виконанню); 7) строк пред'явлення рішення до виконання. У виконавчому документі можуть зазначатися інші дані (якщо вони відомі суду чи іншому органу (посадовій особі), що видав виконавчий документ), які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення, зокрема місце роботи боржника - фізичної особи, місцезнаходження майна боржника, реквізити рахунків стягувача і боржника, номери їх засобів зв'язку та адреси електронної пошти. У разі пред'явлення до примусового виконання рішення міжнародного юрисдикційного органу у випадках, передбачених міжнародним договором України, такий виконавчий документ повинен відповідати вимогам, встановленим міжнародним договором України.
Також частиною 4 цієї ж статті визначено, що виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання протягом трьох робочих днів з дня його пред'явлення, якщо: 1) рішення, на підставі якого видано виконавчий документ, не набрало законної сили (крім випадків, коли рішення у встановленому законом порядку допущено до негайного виконання); 2) пропущено встановлений законом строк пред'явлення виконавчого документа до виконання; 3) боржника визнано банкрутом; 4) Національним банком України прийнято рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника; 5) юридичну особу - боржника припинено; 6) виконавчий документ не відповідає вимогам, передбаченим цією статтею, або якщо стягувач не подав заяву про примусове виконання рішення відповідно до статті 26 цього Закону; 7) виконання рішення не передбачає застосування заходів примусового виконання рішень; 8) стягувач не надав підтвердження сплати авансового внеску, якщо авансування є обов'язковим; 9) виконавчий документ не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, приватним виконавцем; 10) виконавчий документ пред'явлено не за місцем виконання або не за підвідомчістю; 11) Фондом гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення про початок процедури тимчасової адміністрації або ліквідації банку; 12) відповідно до умов угоди про врегулювання спору (мирової угоди), укладеної між іноземним суб'єктом та державою Україна на будь-якій стадії урегулювання спору або розгляду справи, включаючи стадію визнання та виконання рішення, виконавчий документ не підлягає виконанню або покладені виконавчим документом на боржника зобов'язання підлягають припиненню, незалежно від дати укладення такої угоди. У разі невідповідності виконавчого документа вимогам, передбаченим цією статтею, стягувач має право звернутися до суду чи іншого органу (посадової особи), що видав виконавчий документ, щодо приведення його у відповідність із зазначеними вимогами.
В матеріалах справи наявний наказ від 28.08.2024 виданий на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі № 910/4730/24 від 01.08.2024 (повний текст рішення складено 01.08.2024), яке набрало законної сили 22.08.2024. (а.с. 122)
Колегія суддів зазначає, що зі змісту наказу від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24 вбачається, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 23.08.2027.
Отже, колегія суддів зазначає, що державним виконавцем безпідставно вказано, що виконавчий документ не містить строку пред'явлення рішення до виконання, оскільки зі змісту наказу від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24 вбачається, що наказ дійсний для пред'явлення до виконання до 23.08.2027.
Відповідно до ст. 343 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.
У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.
Аналізуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що дії старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича щодо винесення повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання з підстав, які вказані у повідомленні є неправомірними, а повідомлення від 22.01.2025 про повернення виконавчого документу стягувачу, а саме наказу Господарського суду м. Києва від 28.08.2024 у справі № 910/4730/24, винесене старшим державним виконавцем Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленком Євгенієм Івановичем з наведених в ньому підстав підлягає скасуванню.
Щодо доводів апеляційної скарги, що державний виконавець не наділений повноваженнями, щодо ініціювання процесу зняття судового імунітету визначеного статтею 79 Закону України «Про міжнародне приватне право», а відкриття виконавчого провадження щодо Посольства республіки Білорусь в України суперечить положенням Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1967, що визначає особливий статус боржника, як дипломатичної установи, колегія суддів зазначає наступне.
За змістом ст.9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Посольство республіки Білорусь в Україні - це офіційне дипломатичне представництво зазначеної республіки в Україні.
Як вірно зазначено судом першої інстанції, станом на день розгляду скарги по суті відсутня інформація щодо припинення дипломатичних відносин із зазначеною республікою.
Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року визначає статус дипломатичного представництва як органів, які представляють державу, зокрема, в абзаці четвертому преамбули Віденської конвенції про дипломатичні зносини встановлено, що країни-учасники конвенції визнають, що «привілеї та імунітети надаються ... для забезпечення ефективного здійснення функцій дипломатичних представництв як органів, які представляють держави».
Віденська конвенція про дипломатичні зносини 1961 року (абзац 5 преамбули) містить підтвердження держав-учасниць щодо застосування норм міжнародного звичаєвого права з питань, які прямо не передбачені в конвенції, а саме: Україна має зобов'язання поважати судовий імунітет представництва виходячи із принципу міжнародного звичаєвого права - принципу взаємності.
Відповідно до ч.1 ст. 79 Закону України «Про міжнародне приватне право» пред'явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України або законом України.
Згідно ст. 22 Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року приміщення представництва недоторкані. Влада держави перебування не може вступати в ці приміщення інакше, як за згодою глави представництва. На державі перебування лежить спеціальний обов'язок вживати всіх належних заходів для захисту приміщень представництва від усякого вторгнення або нанесення шкоди і для запобігання усякому порушенню спокою представництва або образи його гідності. Приміщення представництва, предмети їхньої обстановки і інше майно, що перебуває в них, а також засоби пересування представництва, користуються імунітетом від обшуку, реквізиції, арешту і виконавчих дій.
Отже, особливістю правового статусу держави як суб'єкта міжнародних відносин є наявність у неї імунітету, який ґрунтується на загальному принципі міжнародного права рівний над рівними має влади і юрисдикції.
При цьому, згідно вимог ч. 2 ст. 41 Віденської конвенції про дипломатичні зносини від 18.04.1961 всі офіційні справи з державою перебування, ввірені уряду акредитуючою державою, проводяться з міністерством закордонних справ держави перебування або через таке міністерство, у відношенні якого є домовленість, або через таке інше міністерство.
Відтак, враховуючи особливий статус боржника, як дипломатичної установи визначений положенням Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови у задоволенні вимог скаржника про зобов'язання посадових осіб/державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) прийняти до виконання та відкрити виконавче провадження з примусового виконання наказу Господарського суду міста Києва від 28.08.2024 у справі №910/4730/24 про стягнення з Посольства республіки білорусь в Україні на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київради (Київської міської державної адміністрації) «Київтеплоенерго» заборгованості за спожиту теплову енергію у визначеному розмірі.
Відтак, з огляду на викладене вище, доводи апеляційної скарги стосовно не врахування судом першої інстанції положень Віденської конвенції про дипломатичні зносини 1961 року та Закону України «Про міжнародне приватне право» є не обґрунтованими.
Враховуючи усе вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку стосовно того, що оскаржувана ухвала Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 є обґрунтованою та такою, що постановлена з дотриманням норм процесуального права та за умов повного з'ясування обставин справи, а відтак не підлягає скасуванню.
Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.
Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника, питання вичерпності висновків суду, позиція колегії суддів ґрунтується на висновках, що їх зробив Європейський суд з прав людини у справі «Проніна проти України» (рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006). Зокрема, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні зазначив, що п. 1 ст. 6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.
У справі, що розглядається, колегія суддів доходить висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.
Відповідно до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Враховуючи вищезазначене, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала господарського суду першої інстанції відповідає чинному законодавству та матеріалам справи, підстав для її скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, не вбачається.
Судові витрати у вигляді судового збору за розгляд апеляційної скарги, згідно ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на апелянта.
Керуючись ст.ст. 129, 255, 269, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський,
1. Апеляційну скаргу старшого державного виконавця Шевченківського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Коваленка Євгенія Івановича на ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 залишити без задоволення.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва від 05.03.2025 у справі № 910/4730/24 залишити без змін.
3. Матеріали справи № 910/4730/24 повернути до суду першої інстанції.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в порядку, визначеному ст.ст. 286 - 291 Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст постанови складено та підписано 27.06.2025.
Головуючий суддя О.О. Хрипун
Судді І.А. Іоннікова
Ю.Б. Михальська