ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
30 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/309/25
Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг»
на рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 (повний текст складено та підписано 01.04.2025, суддя Лічман Л.В.)
у справі №916/309/25
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг»
до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,ДОБРОБУТ-1»
про стягнення 108237,83 грн
Товариство з обмеженою відповідальністю ,,Газопостачальна компанія ,,Нафтогаз Трейдинг» (далі - ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку ,,ДОБРОБУТ-1» (далі - ОСББ ,,ДОБРОБУТ-1») про стягнення 108237,83 грн, з яких 77805,53 грн основного боргу, 17485,58 грн пені, 3641,41 грн 3% річних, 9305,31 грн інфляційних втрат.
Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором постачання природного газу від 23.01.2023 № 2215-ПСО-33 щодо оплати природного газу, спожитого в січні - березні 2023 року.
Рішенням Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 по справі №916/309/25 у задоволенні позову відмовлено.
В мотивах оскаржуваного рішення суд першої інстанції зазначив, що відповідачем на виконання умов укладеного між сторонами договору, було своєчасно та в повному обсязі оплачено вартість поставленого в спірному періоді природного газу, що підтверджується наданими останнім та наявним в матеріалах справи платіжними інструкціями.
З огляду на те, що позовні вимоги про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат є похідними від вимоги про стягнення основного боргу, те, що наявність останнього матеріалами справи не підтверджується, місцевий господарський суд також дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог у частині стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат.
При цьому, судом першої інстанції відхилено твердження позивача про те, що ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг» здійснений відповідачем платіж від 09.02.2023 № 241 на суму 77805,53 грн віднесено до іншого договору укладеного з відповідачем для погашення частини вже існуючої на той момент заборгованості, оскільки позивач не надав доказів виникнення такої заборгованості.
Не погодившись із вказаним судовим рішенням до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся позивач з апеляційною скаргою в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/309/25 в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 77 805,53грн, пені у сумі 17 485,58 грн, 3% річних у сумі 3 641,41 грн та інфляційних втрат у сумі 9 305,31 грн - скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» про стягнення основного боргу у сумі 77 805,53 грн, пені у сумі 17 485,58 грн, трьох процентів річних у сумі 3 641,41 грн, інфляційних втрат у сумі 9 305,31 грн - задовольнити в повному обсязі.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржуване рішення прийнято з з неправильним застосуванням норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, неповним з'ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд вважав встановленими, з огляду на таке:
- судом першої інстанції не було враховано того, що на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 218 572,02 грн, що підтверджується актами приймання - передачі природного газу, однак, плату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання;
- за твердженням апелянта, за отриманий природний газ відповідач сплатив 140 766,49 грн, відтак, сума простроченого та не сплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 77 805,53 грн;
- місцевий господарський суд необґрунтовано не взяв до уваги твердження позивача про те, що здійснений відповідачем платіж (платіжна інструкція №241) від 09.02.2023 на суму 77 805,53 грн ним було отримано 09.02.2023 та віднесено до умов Договору № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021 для погашення частини вже існуючої, на той момент заборгованості, в зв'язку з відсутністю посилання на номер Договору в призначенні платежу;
- оскільки відповідачем, в порушення умов Договору, у платіжній інструкції №241 від 09.02.2023, не було вказано номер договору, а тільки посилання на акт від 31.01.2023, позивач, відповідно до умов Договору, здійснив зарахування коштів на заборгованість по Договору № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021. Наступна платіжна інструкція №245 від 03.03.2023 також не відповідала умовам Договору, але за відсутності заборгованості по інших договорах постачання природного газу, була зарахована як оплата по Договору №2215-ПСО-33 від 23.01.2023;
- відповідач, на виконання умов Договору, не звертався до позивача з листом про зарахування перерахованих коштів на інші договори;
- як вбачається з мотивувальної частини оскаржуваного рішення, Господарський суд Одеської області обмежився лише посиланням на недоведеність наявності заборгованості відповідача по договору № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021 та не надав можливості позивачу надати докази, які цей факт підтверджують;
- також не дослідженим судом, є той факт, що відповідач знав про існування заборгованості по договору № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021. Про це свідчить оплата заборгованості по цьому договору, яку відповідач здійснив платіжною інструкцією №330 від 21.02.2025 на суму 77 805,53 грн із зазначенням номеру договору та його дати укладання, а також місяця, в якому відбулось споживання природного газу. Вказана оплата була здійсненна відповідачем вже під час розгляду цієї справи у Господарському суді Одеської області;
- відповідач здійснив оплату заборгованості по договору № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021 платіжною інструкцією №330 від 21.02.2025 на суму 77 805,53 грн. Вказану платіжну інструкцію відповідач надав до відзиву на позовну заяву. Своїми діями відповідач визнав існування заборгованості за вказаним договором повністю, що є підставою для задоволення позовних вимог про стягнення нарахованих штрафних санкцій;
- отже, оплату за переданий газ відповідач здійснив несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Сума простроченого та несплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 77 805,53 грн, остаточний розрахунок проведено відповідачем тільки 21.02.2025;
- таким чином, позивач на законних підставах здійснив нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат за несвоєчасний розрахунок за отриманий природний газ у січні - березні 2023.
Ухвалою суду апеляційної інстанції від 26.05.2025 відкрито апеляційне провадження у цій справі та визначено розгляд апеляційної скарги здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.
До суду апеляційної інстанції надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому відповідач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення без змін.
В обґрунтування своїх заперечень відповідач зазначає, що ОСББ ,,ДОБРОБУТ-1» виконані умови Договору в частині строків оплати та оплати в повному обсязі поставленого газу позивачем, та між сторонами відсутній предмет спору з приводу стягнення заборгованості за актами приймання-передачі природного газу за січень, лютий та березень 2023.
Стосовно посилань апелянта на існування інших договірних зобов'язань, за якими існує заборгованість, в погашення якої була спрямована частина грошових коштів сплачених відповідачем, без призначення платежу, відповідач стверджує, що станом на теперішній час у нього відсутня будь-яка заборгованість перед позивачем.
Згідно з ч.13 ст.8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Статтею 270 ГПК України визначено, що у суді апеляційної інстанції справи переглядаються за правилами розгляду справ у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням особливостей, передбачених у цій главі.
Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється у судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених частиною десятою цієї статті та частиною другою статті 271 цього Кодексу.
Приписами частини 10 статті 270 ГПК України визначено, що апеляційні скарги на рішення господарського суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
Відповідно до ч.7 ст.252 ГПК України, клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін відповідач має подати в строк для подання відзиву, а позивач - разом з позовом або не пізніше п'яти днів з дня отримання відзиву.
Згідно з ч.2 ст.270 ГПК України, розгляд справ у суді апеляційної інстанції починається з відкриття першого судового засідання або через п'ятнадцять днів з дня відкриття апеляційного провадження, якщо справа розглядається без повідомлення учасників справи.
В ході апеляційного розгляду даної справи Південно-західним апеляційним господарським судом, у відповідності до п.4 ч.5 ст.13 ГПК України, було створено учасникам справи умови для реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом у межах строку, встановленого ч. 1 ст. 273 ГПК України. Відповідач скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу.
Відповідно до приписів ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції у відповідності до вимог ст.282 ГПК України, зазначає, що встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини даної справи є наступними.
Як вбачається з наявних матеріалів справи, 23.01.2023 між ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг» (Постачальник) та ОСББ ,,ДОБРОБУТ-1» (Споживач) укладено договір постачання природного газу № 2215-ПСО-33 (Договір) за умовами п.1.1. якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві, який є виробником теплової енергії в розумінні пп.1) пункту 4 Положення (об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку або житлово-будівельним (житловим, обслуговуючим) кооперативом або управителем багатоквартирних будинків), природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до п.2.1. Договору Постачальник передає Споживачу на умовах цього Договору замовлений Споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з вересня 2022 по березень 2023 (включно) в кількості 42,0 тис. куб.м, в т.ч. по місяцях: січень 2023 ? 15,0 тис. куб.м, лютий 2023 ? 15,0 тис. куб.м, березень 2023 ? 12,0 тис. куб.м.
Приймання-передача газу, переданого Постачальником Споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу (п.3.5 Договору).
Ціна на природний газ, який постачається за цим Договору, визначено сторонами у Розділу 4 Договору, зокрема, ціна газу за 1000 куб.м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, становить 7583,89 грн (п.4.1.1 Договору).
Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70 відсотків вартості фактично переданого відповідно до акту приймання передачі природного газу до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до приймання-передачі природний газ акту - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70 відсотків грошових коштів за відповідний розрахунковий період (п.5.1 Договору).
Для цілей виконання п.5.1 цього Договору Споживач зобов'язується у строк до початку дії цього Договору в частині зобов'язань Постачальника щодо передачі природного газу (п.2.1 та п.13.1 Договору) укласти договори або додаткові угоди до договорів банківського рахунку щодо здійснення договірного списання (договір про договірне списання) з рахунків Споживача, на який надходять кошти в оплату за теплову енергію та відповідні комунальні послуги, послуги (товари), для надання (передачі) яких використовується поставлений природний газ. Договором про договірне списання повинно бути передбачено, що у разі одночасного надходження до банку кількох документів, на підставі яких здійснюється списання грошових коштів, банк списує кошти Споживача в такій черговості, зокрема, у шосту чергу списуються грошові кошти для виконання грошових зобов'язань Споживача перед Постачальником за всіма договорами постачання природного газу (в тому числі і за цим Договором постачання природного газу). Договірне списання (перерахування) з поточного рахунку Споживача на поточний рахунок Постачальника здійснюється з дати отримання банком повідомлення Постачальника про порушення строків розрахунків за цим Договором на підставі відповідного договору про договірне списання до повного виконання зобов'язань Споживача в частині розрахунків за поставлений природний газ за цим Договором без застосування платіжних вимог Постачальника (п.5.2 Договору).
Сторони погоджуються, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов'язковим. Зміна Споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається Постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок Постачальника (п.5.3 Договору).
У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п.5.1 та/або строків оплати за п.8.4 цього Договору Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення (п.7.2 Договору).
Договір діє до 31.03.2023 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання (п.13.1 Договору).
На виконання умов договору, позивач передав відповідачу, у січні, лютому та березні 2023, замовлений обсяг (об'єм) природного газу, що підтверджується складеними та підписаними сторонами актами, а саме:
- актом приймання-передачі природного газу за січень 2023 - 10,25932 тис.м3 на суму 77 805,53 грн;
- актом приймання-передачі природного газу за лютий 2023 - 10,25094 тис.м3 на суму 77 741,96 грн;
- актом приймання-передачі природного газу за березень 2023 - 8,31032 тис.м3 на суму 63 024,53 грн.
Загалом, на виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 218 572,02 грн.
Як стверджує позивач, оплату за переданий газ Відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов'язання у строк визначений Договором, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. За отриманий природний газ, за твердженням позивач, відповідач сплатив 140 766,49 грн, а тому сума простроченого та не сплаченого основного боргу відповідача перед позивачем за Договором складає 77 805,53 грн.
На вказану заборгованість позивачем також нараховано пеню, три проценти річних та інфляційні втрати.
В свою чергу, за твердженням відповідача, ним було в повному обсязі сплачено грошові кошти за спожитий у спірний період природний газ, що підтверджується наявними в матеріалах справи платіжними дорученнями.
Приймаючи оскаржуване рішення місцевий господарський суд дійшов висновку про необґрунтованість заявлених позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріли справи, доводи сторін по справі, а також мотиви оскаржуваного рішення, дійшла наступних висновків.
За загальними положеннями цивільного законодавства, зобов'язання виникають з підстав, зазначених у ст. 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї ж статті підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Відповідно до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
За змістом ч. 1 ст. 174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно з ч. 1 ст. 175 Господарського Кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до вимог ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов'язана сторона має право відмовитися від виконання зобов'язання у разі неналежного виконання другою стороною обов'язків, що є необхідною умовою виконання.
Статтями 525, 526 і 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами, а зобов'язання за ним має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Згідно з ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).
Статтею 265 Господарського кодексу України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Нормами частини 1 статті 656 Цивільного кодексу України встановлено, що предметом договору купівлі-продажу може бути товар, який є у продавця на момент укладення договору або буде створений (придбаний, набутий) продавцем у майбутньому.
Згідно з частиною 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.
Відповідно до статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
У відповідності до норм частини 1 статті 664 Цивільного кодексу України обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов'язку передати товар.
Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов'язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами. Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку (абзаци перший та другий зазначеної норми).
У відповідності до ч.2 ст. 13 Закону України "Про ринок природного газу" споживач зобов'язаний: 1) укласти договір про постачання природного газу; 2) забезпечувати своєчасну та повну оплату вартості природного газу згідно з умовами договорів; 3) не допускати несанкціонованого відбору природного газу; 4) забезпечувати безперешкодний доступ уповноважених представників оператора газотранспортної системи, оператора газорозподільної системи до вузлів обліку природного газу та з метою встановлення вузлів обліку газу; 5) припиняти (обмежувати) споживання природного газу відповідно до вимог законодавства та умов договорів; 6) надавати стороні, з якою укладено договір про постачання/купівлю-продаж природного газу, інформацію про максимальну номінальну потужність споживання власних об'єктів споживання за договором з оператором газорозподільної/газотранспортної системи, якщо така потужність дозволяє споживати 600 ГВт·год на рік та більше при максимальній виробничій потужності споживання (цілодобове споживання протягом року).
Як вже було вказано вище, підтверджується наявними матеріалами справи та не заперечується сторонами по цій справі, на виконання умов укладеного між сторонами договору, позивач поставив, а відповідач отримав природний газ на загальну суму 218 572,02 грн у відповідності до складених та підписаних обома сторонами актів приймання-передачі природного газу за січень, лютий та березень 2023.
В свою чергу, відповідачем на підтвердження оплати поставленого позивачем природного газу у січні, лютого та березні 2023 було надано копії платіжних інструкцій, а саме:
- платіжну інструкцію №241 від 09.02.2023 на суму 77 805,53 грн (призначення платежу: ,,оплата за природний газ, зг.акту від 31.01.2023»);
- платіжну інструкцію №245 від 03.03.2024 на суму 77 741,96 грн (призначення платежу: ,,оплата за природний газ лютий 2023 р., зг.акту від 28.02.2023»),
- платіжну інструкцію №247 від с на суму 63 024,53 грн (призначення платежу: ,,оплата за природний газ за березень 2023 згідно з договором від 23.01.2023 № 2215-ПСО-33»).
Отже, ОСББ ,,ДОБРОБУТ-1» вартість поставленого природного газу за січень, лютий та березень 2023 згідно з умовами укладеного між сторонами договору та актами приймання-передачі сплачено своєчасно та в повному обсязі.
Відтак, колегія суддів погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що позовна вимога про стягнення основного боргу в сумі 77 805,53 грн не підлягає задоволенню, оскільки такі грошові кошти були сплачені відповідачем на користь позивача, що підтверджується наявними матеріалами справи.
Щодо нарахованих та заявлених позивачем до стягнення пені, трьох процентів річних та інфляційних втрат, колегія суддів зазначає таке.
Згідно з п. 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.
Відповідно до пункту 5.1 Договору Споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу;
- остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період.
У даному випадку, акт приймання-передачі природного газу за січень 2023 було складено та підписано сторонами 31.01.2023, а оплата здійснена відповідачем 09.02.2023 у відповідності до платіжної інструкції №241.
Акт приймання-передачі природного газу за лютий 2023 було складено та підписано сторонами 28.02.2025, а оплата здійснена відповідачем 03.03.2024 у відповідності до платіжної інструкції №245.
Акт приймання-передачі природного газу за березень 2023 було складено та підписано сторонами 31.03.2025, а оплата здійснена відповідачем 05.04.2023 у відповідності до платіжної інструкції №247.
Наведене свідчить про те, що відповідачем не було допущено порушення строків оплати поставленого природного газу у відповідності до умов п. 5.1 Договору, а тому й відсутні підстави для притягнення його до відповідальності передбаченої п. 7.2. Договору.
З огляду на таке, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача 17485,58 грн пені, 3641,41 грн 3% річних та 9305,31 грн інфляційних втрат не підлягають задоволенню.
Колегія суддів відхиляє твердження апелянта про те, що ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг» зарахувало здійснений відповідачем платіж в сумі 77805,53 грн (платіжна інструкція від 09.02.2023 № 241), як погашення заборгованості за іншим договором, а саме від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33, з огляду на таке.
Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
За змістом статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Відповідно до приписів статей 76 - 78 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.
Колегія суддів відзначає, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було внесено зміни до Господарського процесуального кодексу України, зокрема, змінено назву статті 79 Господарського процесуального кодексу України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів», викладено її у новій редакції, та фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування «вірогідності доказів».
Стандарт доказування «вірогідності доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.
Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов'язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.
Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом» («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 86 Господарського процесуального кодексу України).
Таким чином, суд зобов'язаний надати оцінку кожному належному, допустимому та достовірному доказу, який міститься в матеріалах справи, а також визначити певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв'язку, що дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Так, у даному випадку позивачем не надано, а наявні матеріали справи не містять, ані копії договору від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33, ані доказів на підтвердження того, що відповідач має перед позивачем заборгованість за таким договором.
Судова колегія зазначає, що відсутність таких доказів унеможливлює, як встановлення самої обставини укладення такого договору між сторонами, його умов, зобов'язань сторін, відповідальності тощо, так й обставин виконання та/або невиконання сторонами взятих на себе зобов'язань за таким договором.
ТОВ ,,ГК ,,Нафтогаз Трейдинг» посилаючись на наявність заборгованості відповідача за договором від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33 не надав жодних належних та допустимих доказів на підставі яких можливо було б достеменно встановити наявність у відповідача заборгованості за таким правочином, її обсяг, підстави виникнення тощо.
При цьому, судова колегія зазначає, що відповідач під час розгляду справи у суді першої інстанції заперечував наявність у нього будь-якої заборгованості за договором від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33.
З огляду на таке, суд апеляційної інстанції вважає, що позивачем не доведено, як сам факт існування між сторонами договірних відносин за договором від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33, так й наявність у відповідача заборгованості та таким договором, а тому відсутні й підстави для зарахування здійсненого відповідачем платіжу в сумі 77805,53 грн згідно з платіжною інструкцією від 09.02.2023 № 241, в якості погашення заборгованості за договором від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33.
Відтак, враховуючи те, що позивач не надав доказів на підтвердження виникнення та наявності заборгованості, з метою погашення якої ним зараховано платіж у сумі 77 805,53 грн, а також те, що суми та призначення платежів у платіжних інструкціях, наданих ОСББ ,,ДОБРОБУТ-1», повністю співпадають з датами та сумами, вказаними в актах приймання-передачі, колегія суддів погоджується із висновками місцевого господарського суду, що більш вірогідним те, що кошти, сплачені відповідачем, являються оплатою природного газу, спожитого на підставі Договору постачання природного газу № 2215-ПСО-33 від 23.01.2023 в січні - березні 2023, а не погашенням боргу за договором від 13.10.2021 № 7466-НГТ-33.
Колегія суддів не приймає до уваги доводи апелянта про те, що відповідач знав про існування заборгованості по договору № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021, про це свідчить оплата заборгованості по цьому договору, яку відповідач здійснив платіжною інструкцією №330 від 21.02.2025 на суму 77 805,53 грн, оскільки стягнення заборгованість за таким договором, та відповідно здійснення оплати за ним, не є предметом спору у даній справі.
До того ж, стверджуючи про здійснення відповідачем 21.02.2025 оплати за договором № 7466-НГТ-33 від 13.10.2021, апелянт не надав ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час апеляційного перегляду справи, відповідних доказів на підтвердження таких обставин.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваного рішення.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржником порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування оскаржуваного рішення відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваного рішення без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Рішення Господарського суду Одеської області від 25.03.2025 у справі №916/309/25 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Датою складання та підписання даної постанови є 30.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.