ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ
25 червня 2025 року м. ОдесаСправа № 916/5140/24
Південно-західного апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Аленіна О.Ю.
суддів: Принцевської Н.М., Філінюка І.Г.
секретар судового засідання: Герасименко Ю.С.
Представники учасників справи в судове засідання не з'явились
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 (повний текст складено та підписано 29.04.2025, суддя Деркач Т.Г.)
у справі №916/5140/24
за заявою боржника ОСОБА_1
про неплатоспроможність
Встановив
ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Одеської області з заявою про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність, оскільки не має можливості погасити існуючу заборгованість перед кредиторами.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Хомко Світлану Василівну, тощо.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 визнано грошові вимоги АТ “КРЕДОБАНК» до боржника у розмірі 775 624, 73 грн.
Оскаржуваною ухвалою Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 по справі №916/5140/24 припинено процедуру реструктуризації боргів фізичної особи ОСОБА_1 , скасовано мораторій на задоволення вимог кредиторів, введений ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025, припинено повноваження керуючого реструктуризацією боржника - арбітражного керуючого Хомко Світлани Василівни та закрито провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи ОСОБА_1 .
В мотивах оскаржуваної ухвали суд першої інстанції зазначив, що виправлені боржником декларації не містять повну та достовірну інформацію про майновий стан боржника та членів його сім'ї.
Не погодившись із даною ухвалою до Південно-західного апеляційного господарського суду звернувся боржник з апеляційною скаргою в якій просить ухвалу господарського суду Одеської області від 28.04.2025 про закриття провадження у справі - скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду по суті в іншому складі суду.
Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала прийнята із порушенням норм процесуального та матеріального права, є протиправною та підлягає скасуванню виходячи з наступного:
- в поданих до суду деклараціях боржник відобразив все належне йому та членам його сім'ї майно та надав до суду відповідні докази на підтвердження права власності на таке майно, зазначив власні отримані прибутки, а також всіх членів своєї сім'ї;
- боржник у законодавчо визначений строк подав виправлені декларації, з урахуванням зауважень вказаних у звіті арбітражного керуючого;
- суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо не зазначення боржником у деклараціях матері та сина, оскільки вони не є членами сім'ї боржника, не проживають з боржником, не ведуть з нам спільного господарства та не пов'язані спільним побутом;
- відповідно до ст.131 КУзПБ, особисте майно дружини боржника, яке вона отримала у спадок (будинок та земельна ділянка) не входить до складу ліквідаційної маси та на нього не може бути спрямовано стягнення в процедурі банкрутства, а отже той факт, що боржник помилково не зазначив в первинних деклараціях земельну ділянку, яку його дружина отримала у спадок разом з будинком, ніяким чином не впливає на платоспроможність боржника, а також на процедуру погашення боргів;
- місцевим господарським судом та арбітражним керуючим не встановлено обставин умисного затягування процедур боржником, умисного приховування майна та джерел доходів з метою уникнення погашення наявної заборгованості, здійснення інших дій, які б свідчили про недобросовісну поведінку боржника;
- арбітражним керуючим не розроблено плану реструктуризації, всупереч вимогам чинного законодавства встановив учасникам справи строк на подання відповіді на запит про проведення зборів кредиторів менший ніж визначено Кодексом, і не дочекавшись відповіді боржника оформив протокол зборів кредиторів.
Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.05.2025 відкрито апеляційне провадження по цій справі та призначено її до розгляду на 25.06.2025.
Судом апеляційної інстанції отримано відзив на апеляційну скаргу від АТ “КРЕДОБАНК» в якому банк просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
В обґрунтування своїх заперечень Банк зазначає, що арбітражним керуючим було складено звіт про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника, який був направлений боржнику. Боржником було направлено до суду виправлені Декларації та пояснення щодо звіту арбітражного керуючого, однак, боржником у виправлених декларацій зауважень арбітражного керуючого не було враховано та не виправлено більшості виявлених недоліків, зокрема в деклараціях не зазначено достовірну інформацію про фактичне місце проживання боржника, відомості про місце роботи боржника, про членів сім'ї, не задекларовано наявність у власності члена сім'ї - дружини боржника права власності на земельну ділянку, не відображено майно, що перебуває в оренді.
Банк також зазначає, що боржником у жодній декларації не зазначається про існування відкритих на його ім'я та членів сім'ї рахунків на яких акумулювалися кошти, які зазначені у деклараціях, як одержані боржником та членами сім'ї, як кошти в якості доходів.
На переконання Банку є необґрунтованими твердження апелянта про відсутність обов'язку останнього відображення в деклараціях членів сім'ї, які з ним спільно не проживають, оскільки чинне законодавство визначає обов'язок боржника зазначати у Деклараціях про майновий стан членів сім'ї, навіть якщо вини не проживаю разом із боржником та не пов'язані спільним побутом.
До Південно-західного апеляційного господарського суду також надійшов відзив на апеляційну скаргу від арбітражної керуючої Хомко С.В. я якому остання просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.
Арбітражна керуюча зазначає, що нею було виявлено ряд недоліків до поданих боржником деклараціях про що повідомлено останнього, однак, надані боржником виправлені декларації також не містили повної та достовірної інформацію про майновий стан боржника та членів його сім'ї.
Апелянтом надано до суду відповідь на відзив в якому останній зазначає, що ознайомившись з відзивами на апеляційну скаргу арбітражного керуючого та банку, вважає, що вони не відповідають дійсним обставинам справи та наданим до справи доказам, а також не містить будь якого спростування наданих боржником до суду доказів його добросовісності.
У судове засідання призначене на 25.06.2025 представники учасників справи не з'явились, про час, дату та місце розгляду справи повідомлялись належним чином.
Апелянт надав до суду апеляційної інстанції заяву про розгляд справи за його відсутності.
19.06.2025 судом отримано клопотання АТ “КРЕДОБАНК» про відкладення розгляду справи, яке обґрунтовано тим, що представник Банку не має можливості забезпечити участь у судовому засіданні, у зв'язку з перебуванням представника у щорічній запланованій відпустці.
Колегією суддів під час судового засідання від 25.06.2025 розглянуто та відхилено клопотання позивача про відкладення, з огляду на наступне.
Статтею 216 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи у випадках, встановлених частиною другою статті 202 цього Кодексу.
Частиною 2 ст. 202 ГПК України визначено, що суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку з таких підстав: 1) неявка в судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про направлення йому ухвали з повідомленням про дату, час і місце судового засідання; 2) перша неявка в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними; 3) виникнення технічних проблем, що унеможливлюють участь особи у судовому засіданні в режимі відеоконференції, крім випадків, коли відповідно до цього Кодексу судове засідання може відбутися без участі такої особи; 4) необхідність витребування нових доказів, у випадку коли учасник справи обґрунтував неможливість заявлення відповідного клопотання в межах підготовчого провадження.
Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, а неявка у судове засідання однієї із сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.
За приписами статті 129 Конституції України, статті 2 ГПК України одним із завдань судочинства є своєчасний розгляд справи, що відповідає положенням статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), згідно з якою кожен має право на справедливий розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Суд неодноразово наголошував, що це роль національних судів організовувати судові провадження таким чином, щоб вони були без затримок та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Шульга проти України").
Національним судам належить функція керування провадженнями таким чином, щоб вони були швидкими та ефективними (рішення ЄСПЛ у справі "Скордіно проти Італії"). Держави-учасниці мають організувати правові системи таким чином, щоб їх суди могли гарантувати право кожного на отримання остаточного рішення у справах, що стосуються цивільних прав і обов'язків упродовж відповідного терміну (рішення ЄСПЛ у справах "Скордіно проти Італії", "Сюрмелі проти Німеччини").
Колегія суддів зазначає, що даному випадку АТ “КРЕДОБАНК» не зазначено обставин, які з урахуванням приписів ч. 2 ст. 202 ГПК України є підставою для відкладення розгляду справи.
Судова колегія також наголошує на тому, що судом явка представників учасників справи у судове засідання обов'язковою не визнавалась, а АТ “КРЕДОБАНК» у відповідності до вимог чинного процесуального законодавства, не обмежений у кількості представників, які наділені правом на представництво інтересів останнього, зокрема у суді апеляційної інстанції, а тому АТ “КРЕДОБАНК» не було позбавлено можливості забезпечити явку іншого представника до суду.
Власну позицію щодо суті спору, мотивів оскаржуваного рішення АТ “КРЕДОБАНК» висловило у відзиві на апеляційну скаргу, в свою чергу, в заяві про відкладення розгляду справи АТ “КРЕДОБАНК» не зазначає про наявність нових обставин, які мають бути дослідженні судом під час апеляційного перегляду справи.
З урахуванням наведеного, колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні заявленого клопотання про відкладення розгляду справи.
Відповідно до ст. 240 ГПК України у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини постанови.
Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області та проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.
Відповідно до ч.1 ст.2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі - КУзПБ), провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України.
Згідно з ч.1 ст.2 та ч.1 ст.3 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. Судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
У відповідності до ч.6 ст.12 ГПК України, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку, передбаченому цим Кодексом для позовного провадження, з урахуванням особливостей, встановлених Кодексом України з процедур банкрутства.
Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ст.13 ГПК України).
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.02.2025 відкрито провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 , введено процедуру реструктуризації боргів ОСОБА_1 та призначено керуючим реструктуризацією боржника арбітражного керуючого Хомко Світлану Василівну, тощо.
Ухвалою Господарського суду Одеської області від 17.03.2025 визнано грошові вимоги АТ “КРЕДОБАНК» до боржника у розмірі 775 624, 73 грн.
25.04.2025 арбітражною керуючою Хомко С. В. було подано до Господарського суду Одеської області клопотання про закриття провадження у справі № 916/5140/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В обґрунтування даного клопотання арбітражна керуюча зазначила, що в межах передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ семиденного строку, боржником було подано до суду виправлені декларації про майновий стан боржника. Проте виправлені декларації не містять повну та достовірну інформацію про майновий стан боржника та членів його сім'ї.
У відповідності до протоколу №1 зборів кредиторів у справі №916/5140/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 від 23.04.2025 кредиторами схвалено звіт арбітражної керуючої про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, відмовлено у схваленні (погоджені) плану реструктуризації в редакції запропонованій боржником та вирішено звернутись до суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
В свою чергу, боржник надав до суду додаткові пояснення в яких зазначив, що арбітражна керуюча Хомко С.В. сформувала в своєму звіті недостовірний аналіз декларацій боржника: неправдиві відомості щодо недекларування в деклараціях нерухомого майна - гаражу; та зазначила неправдиву інформацію щодо складу членів сім'ї боржника, - щодо невключення повнолітнього сина ОСОБА_2 та матері ОСОБА_3 . Окрім того, на переконання боржника, дії арбітражного керуючого Хомко С.В. щодо проведення процедури засідання кредиторів шляхом опитування свідчать про порушення вказаної процедури, що є свідченням в тому числі неналежного виконання обов'язків.
Приймаючи оскаржувану ухвалу місцевий господарський суд дійшов висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дослідивши наявні матеріали справи, доводи учасників справи та висновки суду першої інстанції, зазначає наступне.
Відповідно до ст.1 КУзПБ, реструктуризація боргів боржника - судова процедура у справі про неплатоспроможність фізичної особи, що застосовується з метою відновлення платоспроможності боржника шляхом зміни способу та порядку виконання його зобов'язань згідно з планом реструктуризації боргів боржника.
Процедура реструктуризації боргів боржника є першим, обов'язковим та пріоритетним етапом справи про неплатоспроможність фізичної особи, в якій боржник може реалізувати право на зміну способу та порядку сплати боргів з урахуванням його об'єктивних можливостей і прагнення до розрахунку з кредиторами, маючи гарантії залишення частини доходу на задоволення побутових потреб та може отримати прощення (списання) кредиторських вимог чи їх частини (постанова Верховного Суду від 26.05.2022р. у справі №903/806/20).
Кодексу України з процедур банкрутства до боржника - фізичної особи установлює спеціальні вимоги щодо його добросовісності, як запоруку досягнення компромісу між сторонами стосовно погашення боргів, що має ґрунтуватися на поступках кредиторів та сумлінній співпраці боржника з керуючим реструктуризацією і кредиторами, а також на його відкритій взаємодії з судом, яка полягає у добросовісному користуванні процесуальними правами та сумлінному виконанні процесуальних обов'язків.
Зокрема, задля отримання бажаного результату - відновлення платоспроможності у судовій процедурі реструктуризації боргів, КУзПБ покладає на боржника таки обов'язки: повідомити про обставини, що стали підставою для звернення до суду (п.3 ч.2 ст.116 КУзПБ), отже обґрунтувати природу і причини неплатоспроможності, надати інформацію щодо витрачання коштів, отриманих від кредитора (кредитодавця, позикодавця), та/або щодо руху основних активів з часу виникнення зобов'язань перед кредиторами тощо; надати повну і достовірну інформацію про власний майновий стан та членів його сім'ї, щодо розміру та джерел доходів (п.п.4-11 ч.3 ст.116 КУзПБ), тому у разі необхідності і додаткові пояснення чи документи на підтвердження належного виконання цих вимог; повністю погасити окремі види заборгованості до затвердження судом плану реструктуризації боргів боржника (ст. 125 КУЗПБ).
Кодексу України з процедур банкрутства містить низку процесуальних запобіжників задля уникнення недобросовісного використання боржником судових процедур неплатоспроможності, серед яких, зокрема, закриття провадження у справі про неплатоспроможність у випадку ненадання боржником повної і достовірної інформації про власне майно, доходи і витрати та членів його сім'ї; дискрецію господарського суду у вирішенні питання щодо можливості подальшого руху справи про неплатоспроможність, якщо протягом трьох місяців з дня введення процедури реструктуризації боргів боржника мета цієї процедури не досягнута (ч.11 ст.126 КУзПБ).
Системне тлумачення цих приписів свідчить, що за їх змістом законодавець закріпив у спеціальних нормах КУзПБ принцип добросовісної поведінки боржника - фізичної особи, за яким право на звільнення від боргів та відновлення платоспроможності у судових процедурах неплатоспроможності фізичної особи набуває лише добросовісний боржник, який не за своїм неправомірним умислом потрапив у стан неплатоспроможності, сумлінно виконує обов'язки боржника та не приховує обставин, що можуть вплинути на розгляд справи чи задоволення кредиторських вимог, при цьому демонструє дієве прагнення до компромісу з кредиторами щодо умов реструктуризації боргів та в межах об'єктивних можливостей вживає заходів до задоволення їх вимог.
Саме такий боржник реалізує право ініціювати провадження у справі про власну неплатоспроможність не на шкоду кредиторам, а для досягнення легітимної мети цього провадження - соціальної реабілітації добросовісного боржника за спеціальною судовою процедурою шляхом реструктуризації заборгованості та/або звільнення від боргів задля відновлення його платоспроможності.
Відповідно п.11 ч.3 ст. 116 КУзПБ, до заяви про відкриття провадження у справі про неплатоспроможність додаються декларація про майновий стан боржника за формою, затвердженою державним органом з питань банкрутства.
Суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї (п.1 ч.7 ст.123 КУзПБ).
КУзПБ визначено певну послідовність дій учасників у справі про неплатоспроможність фізичної особи, а саме: боржник подає суду декларацію; керуючий реструктуризацією перевіряє надані боржником декларації та виявляє наявність у них неповної та/або недостовірної інформації, а у випадку підтвердження такого факту за результатом перевірки повідомляє боржника у формі відповідного звіту; отримавши звіт керуючого реструктуризацією про результати перевірки декларацій, боржник упродовж семи днів (з дати отримання звіту) має право подати суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї з урахуванням наданих керуючим реструктуризацією зауважень.
Нормами КУзПБ не передбачено перевірку керуючим реструктуризацією виправленої декларації та подання уточненого звіту, а зазначена в декларації інформація підлягає оцінці судом та використанню при подальшому розгляді справи. Водночас, законодавцем прямо встановлено, що керуючий реструктуризацією здійснює перевірку декларації боржника, оформлює висновки за результатами проведеної перевірки та, у разі виявлення ним неповної та/або недостовірної інформації про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, доводить результати перевірки до відома боржника, що є підставою для виправлення декларації у строк встановлений законом.
Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність є документом, що заповнюється та подається боржником для мети розкриття перед судом та кредиторами свого реального майнового стану та дослідження питання можливості реструктуризації боргів. Декларація про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність повинна відповідати принципам повноти та достовірності. Порушення цих принципів може свідчити про недобросовісність або необачність боржника. При цьому, встановлюючи обов'язковість надання суду декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність, законодавець передбачив можливість подання виправленої декларації.
Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 11.03.2025 у справі №921/150/24.
Як вбачається з звіту керуючої реструктуризацією Хомко С.В. про результати перевірки декларацій про майновий стан боржника від 21.03.2025, перевіркою встановлено такі недоліки:
- не зазначено достовірну інформацію про фактичне місце проживання боржника;
- не заначено відомостей про місце роботи боржника;
- не зазначено інформацію про наявність у власності члена сім'ї боржника - ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку;
- не внесено відомості про члена сім'ї боржника ОСОБА_3 ;
- не зазначено відомостей про доходи боржника та членів його сім'ї та не задекларовано рухоме майно дружини, дохід від продажу якого було отримано в грудні 2021 року;
- боржником задекларовано витрати на оренду житла в м. Одесі, проте в деклараціях не відображено майно, що перебуває в оренді чи на іншому праві користування боржника та членів його сім'ї;
- не внесено відомостей про належний боржнику гараж площею 28,2 кв.м., збудований на земельній ділянці за адресою АДРЕСА_1 , право власності на який не зареєстровано;
- задекларований дохід боржника є більшим від задекларованих витрат боржника, проте у деклараціях не відображено наявність у боржника грошових коштів та місця їх зберігання;
- у декларації, яка подана боржником за період з 01.11.2021 по 01.11.2022, задекларовано витрати членів сім'ї у розмірі 115 000 грн, проте, не задекларовано будь-який дохід та активи членів сім'ї, за рахунок яких вони могли здійснити такі витрати;
- ??у декларації, яка подана боржником за період з 01.11.2022 по 01.11.2023, задекларовано витрати членів сім'ї у розмірі 372 646 грн., проте, не задекларовано будь-який дохід та активи членів сім'ї, за рахунок яких вони могли здійснити такі витрати; ??
- у декларації, яка подана боржником за період з 01.11.2023 по 01.11.2024 задекларовано витрати членів сім'ї у розмірі 140 250 грн., проте, не задекларовано будь-який дохід та активи членів сім'ї, за рахунок яких вони могли здійснити такі витрати;
- у декларації, яка подана боржником за період з 01.11.2023 по 01.11.2024 не відображено отримані за жовтень 2024 року грошові кошти від фінансових організацій у загальному розмірі 341 149 грн, не задекларовано ані наявність цих коштів у боржника, ані відомостей про їх витрату.
- боржником не внесено до декларацій про майновий стан відомості про члена сім'ї - сина ОСОБА_2 .
Звіт був доставлений Боржнику до зареєстрованого Електронного кабінету Боржника в ЄСІТС 21.03.2025 р. о 13:48.
В межах передбаченого п. 1 ч. 7 ст. 123 КУзПБ семиденного строку, а саме: 24.03.2025 боржником було подано до суду виправлені декларації про майновий стан боржника та пояснення щодо виявлених арбітражною керуючою недоліків.
Проте, як було встановлено арбітражною керуючою, виправлені декларації не містять повну та достовірну інформацію про майновий стан боржника та членів його сім'ї, оскільки у виправлених деклараціях боржником не враховано більшість виявлених арбітражним керуючим недоліків, зокрема:
- в деклараціях не зазначено достовірну інформацію про фактичне місце проживання Боржника, яке є відмінним від зареєстрованого місця проживання;
- не зазначено відомості про місце роботи Боржника у декларації за 2022 та 2024 р.р. (найменування, адресу підприємства, установи, організації, посаду);
- не внесено до декларацій відомості про члена сім'ї - мати ОСОБА_3 ;
- не внесено до декларацій відомості про члена сім'ї - син ОСОБА_2 ;
- не задекларовано наявність у власності члена сім'ї - дружини ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку;
- задекларовано витрати на оренду житла в м. Одесі, проте у деклараціях (Розділі III. Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї) не відображено майно, що перебуває в оренді чи на іншому праві користування боржника та членів його сім'ї.
Оцінивши подані боржником місцевому суду виправлені декларації про майновий стан у справі про неплатоспроможність та наявні у матеріалах справи докази, апеляційний суд зазначає наступне.
Відповідно до п.6 примітки наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" від 21.08.2019р. №2627/5, під членами сім'ї боржника розуміються особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі, якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Аналогічне тлумачення міститься також у абз.1 ч.5 ст.116 КУзПБ.
Тлумачення ч.5 ст.116 КУзПБ, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників-фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків (постанова Верховного Суду від 07.12.2023 у справі №902/986/21).
Як вбачається з матеріалів справи, до членів сім'ї ОСОБА_1 належать: дружина ОСОБА_4 , син ОСОБА_5 , син ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 .
Проте, як правильно було встановлено місцевим судом, у п. 7 Розділу І. "Загальні відомості" виправлених декларацій, а саме - дані про членів сім'ї боржника, ОСОБА_1 зазначає лише дружину ОСОБА_4 та сина ОСОБА_5 . Відомості про сина ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 ані подані разом з заявою про неплатоспроможність, ані виправлені декларації не містять.
Також у виправлених деклараціях боржник вказує зареєстроване та фактичне місце проживання/перебування: АДРЕСА_2 .
Втім, у заяві про неплатоспроможність боржника зазначає, що не проживає за вказаною адресою.
Однак, як було вірно встановлено місцевим господарським судом, ОСОБА_1 у виправлених деклараціях не вказано фактично місця проживання/перебування.
Також, боржником у виправлених деклараціях про майновий стан задекларовано витрати на оренду житла в м. Одесі, м. Батумі та м. Констанці.
У свою чергу, у Розділі ІІІ. "Відомості про нерухоме майно боржника та членів його сім'ї" виправлених декларацій ані у відомостях про майно, що перебуває в оренді чи на іншому праві користування боржника, ані у відомостях про майно, що перебуває у власності, в оренді чи на іншому праві користування членів сім'ї боржника, не вказано нерухомого майна, яке, як вказує боржник перебувай в оренди його та членів його сім'ї.
Апеляційний суд зазначає, що фактичне проживання - користування нерухомим майном. Платне чи безоплатне користування - є умовами цього користування. Безоплатне користування майном не виключає необхідності його відображення, зокрема, у декларації про майновий стан боржника.
Крім того, як вбачається з поданий боржником до суду виправлених декларацій про майновий стан, останнім не зазначено відомості про місце роботи у 2022 та 2024 р.р. (найменування, адресу підприємства, установи, організації, посаду).
З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов вірного та обґрунтованого висновку про те, що подані ОСОБА_1 виправлені декларації містять неповну та недостовірну інформацію.
Суд апеляційної інстанції вважає за потрібне зазначити, що розгляд проекту плану реструктуризації боргів боржника та прийняття рішення про схвалення плану реструктуризації боргів боржника або про звернення з клопотанням до господарського суду про перехід до процедури погашення боргів боржника або про закриття провадження у справі про неплатоспроможність віднесено до основних завдань зборів кредиторів у процедурі реструктуризації боргів боржника. Проведення зборів кредиторів та голосування на них здійснюються в порядку, визначеному цим Кодексом для юридичних осіб (ч.ч. 2, 3 ст.123 КУзПБ).
Учасниками зборів кредиторів боржника з правом вирішального голосу є конкурсні кредитори, визнані господарським судом у попередньому засіданні та внесені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів. У зборах кредиторів боржника можуть брати участь із правом дорадчого голосу: конкурсні кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання; арбітражний керуючий (ч.1 ст.48 КУзПБ).
Конкурсні кредитори з правом вирішального голосу мають на зборах кредиторів кількість голосів, яка дорівнює сумі вимог кредиторів, включених до реєстру вимог кредиторів за результатами попереднього засідання господарського суду. Під час визначення кількості голосів кредиторів з правом вирішального голосу не враховуються суми неустойки (штрафу, пені), інші фінансові санкції, моральна шкода, судовий збір у справі про банкрутство, заявлені або сплачені кредиторами в провадженні у справі про банкрутство (ч.4 ст. 8 КУзПБ).
Згідно ч. 5 ст. 123 КУзПБ, зокрема, рішення про затвердження плану реструктуризації боргів приймається конкурсними та забезпеченими кредиторами окремо. План реструктуризації боргів та зміни до нього вважаються схваленими, якщо їх підтримали всі забезпечені кредитори та не менше 50 відсотків конкурсних кредиторів.
У свою чергу, необхідною передумовою для затвердження господарським судом схваленого кредиторами та боржником плану реструктуризації боргів боржника є перевірка обставин, передбачених ч.8 ст.126 КУзПБ, як підстави для відмови у затвердженні плану реструктуризації. Адже наявність принаймні однієї з передбачених вказаною нормою підстав виключає затвердження господарським судом плану реструктуризації, не залежно від факту схвалення її відповідними особами, а зумовлює необхідність вирішення питання щодо визнання боржника банкрутом або закриття провадження у справі про неплатоспроможність (за наявності обставин, передбачених ч.7 ст.123 КУзПБ).
Із поданого місцевому господарського суду арбітражною керуючою Хомко С.В. протоколу №1 зборів кредиторів у справі №916/5140/24 про неплатоспроможність ОСОБА_1 від 23.04.2025 вбачається, що участь у зборах прийняв єдиний кредитор АТ “КРЕДОБАНК» (кількість голосів на зборах кредиторів - 770 779,93). Боржник, який має право дорадчого голосу, участі у зборах не приймав.
Одноголосно, кредиторами схвалено звіт арбітражної керуючої про результати перевірки декларації про майновий стан боржника, відмовлено у схваленні (погоджені) плану реструктуризації в редакції запропонованій боржником та вирішено звернутись до суду із клопотанням про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Наведене свідчить про те, що зборами кредиторів боржника не було погоджено та не прийнято рішення про схвалення плану реструктуризації.
Відповідно до п.1 ч.7 ст. 123 КУзПБ, суд приймає рішення про закриття провадження у справі за клопотанням зборів кредиторів, сторони у справі або з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Колегія суддів наголошує, що конструкція цієї норми побудована як безумовний захід відповідальності боржника за дії на шкоду кредиторам, тому не передбачає альтернативного вирішення та необхідності з'ясування мотивів боржника - фізичної особи, за встановлення відповідних фактів господарським судом.
До того ж, розширене коло ініціаторів застосування ч.7 ст.123 КУзПБ та відсутність процесуальних обмежень щодо її реалізації на всіх стадіях справи про неплатоспроможність фізичної особи забезпечують невідворотність такого наслідку очевидно недобросовісних дій боржника.
Господарський суд не може залишити поза увагою обставини, які вказують на наявність підстав для закриття провадження у справі за ч.7 ст.123 КУзПБ, тому з власної ініціативи зобов'язаний перевірити такі обставини справи та надати їм юридичну оцінку, про що зазначити у відповідному судовому рішенні. Одним із принципів, які характерні для правового інституту неплатоспроможності є принцип судового контролю у процедурах банкрутства (неплатоспроможності) щодо повноти та належності дій учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), що зобов'язує суд з достатньою повнотою встановити об'єктивні обставини правовідносин сторін по множинних предметах спорів, які виникають у процедурах банкрутства (неплатоспроможності). Тож, на відміну від справ позовного провадження, в яких господарський суд обмежений принципами диспозитивності та змагальності сторін, у справах про банкрутство (неплатоспроможність), судовий контроль є невід'ємною складовою цього провадження. Аналогічні висновки викладені, зокрема, у постанові Верховного Суду від 27.11.2024 у справі №922/493/21.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що місцевий суд дійшов обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі про неплатоспроможність ОСОБА_1 .
Судом апеляційної інстанції не приймаються до уваги доводи апелянта про те, що син боржника ОСОБА_6 та його мати ОСОБА_3 не є членами сім'ї боржника, а тому останній не повинен був відображати їх у деклараціях про майновий стан, з огляду на таке.
Відповідно до п.6 примітки наказу Міністерства юстиції України "Про затвердження форми Декларації про майновий стан боржника у справі про неплатоспроможність" від 21.08.2019р. №2627/5, під членами сім'ї боржника розуміються особи, які перебувають у шлюбі з боржником (у тому числі, якщо шлюб розірвано протягом трьох років до дня подання декларації), а також їхні діти, у тому числі повнолітні, батьки, особи, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, інші особи, які спільно з ним проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки (крім осіб, взаємні права та обов'язки яких з боржником не мають характеру сімейних), у тому числі особи, які спільно проживають, але не перебувають у шлюбі. Аналогічне тлумачення міститься також у абз.1 ч.5 ст.116 КУзПБ.
Тлумачення ч.5 ст.116 КУзПБ, з огляду на мету правового регулювання відносин неплатоспроможності боржників-фізичних осіб, дає підстави для висновку, що до членів сім'ї боржника в обов'язковому порядку необхідно віднести його дітей (у тому числі повнолітніх), батьків та осіб, які перебувають під опікою чи піклуванням боржника, незалежно від того, що вони не проживають з ним спільно, не пов'язані спільним побутом і не мають взаємних прав та обов'язків.
Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у складі палати для розгляду справ про банкрутство Касаційного господарського суду у постанові від 22.09.2021 у справі №910/6639/20, а тому доводи апелянта в частині того, що відомості про матір та сина не вказані ним в декларації з огляду на відсутність факту спільного проживання є безпідставними.
Не заслуговують на увагу й твердження апелянта про те, що збори кредиторів є недійсними через не зазначення у протоколі № 1 від 23.04.2025 зауважень боржника, оскільки на зборах кредиторів боржник має право лише дорадчого голосу, а отже не зазначення відповідних зауважень боржника у протоколі жодним чином не впливає на правомірність складення такого протоколу та прийняття відповідних рішень зборами.
До того ж, відповідно до п.1 ч.7 ст. 123 КУзПБ, суд може прийняти рішення про закриття провадження у справі, зокрема й з власної ініціативи, якщо боржником у декларації про майновий стан зазначена неповна та/або недостовірна інформація про майно, доходи та витрати боржника та членів його сім'ї, якщо боржник упродовж семи днів після отримання звіту керуючого реструктуризацією про результати перевірки такої декларації не надав суду виправлену декларацію про майновий стан з повною та достовірною інформацією щодо майна, доходів та витрат боржника та членів його сім'ї.
Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права не знайшли свого підтвердження, а тому не вбачає підстав для скасування оскаржуваної ухвали.
Згідно з статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.
Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.
Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").
Тому інші доводи скаржника, що викладені в апеляційні скарзі, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони не спростовують вірних висновків суду першої інстанції щодо наявності підстав для закриття провадження по справі.
Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Відтак, колегія суддів вважає, що наведені скаржниками порушення допущені судом першої інстанції не знайшли свого підтвердження, а тому підстави для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 відсутні, що зумовлює залишення апеляційної скарги без задоволення, а оскаржуваної ухвали без змін.
Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржника.
Керуючись ст.ст. 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, -
Ухвалу Господарського суду Одеської області від 28.04.2025 у справі №916/5140/24 залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Постанова, згідно ст. 284 ГПК України, набуває законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного суду у випадках передбачених Господарським процесуальним кодексом України.
Повний текст постанови складено та підписано 30.06.2025.
Головуючий суддя Аленін О.Ю.
Суддя Принцевська Н.М.
Суддя Філінюк І.Г.