Провадження № 22-ц/821/781/25Головуючий по 1 інстанції
Справа № 712/11014/24 Категорія: 310020000 Пироженко (С.А.) С. А.
Доповідач в апеляційній інстанції
Сіренко Ю. В.
30 червня 2025 року
м. Черкаси
Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів:
Сіренка Ю.В., Гончар Н.І., Фетісової Т.Л.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
особа, яка подає апеляційну скаргу - ОСОБА_1 ,
розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2025 року (у складі судді Пироженка С.А.) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів,
У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою, в якій просив зменшити розмір стягнутих з нього аліментів на утримання сина до 1/6 частини з усіх видів заробітку щомісячно, але не менше 50% від встановленого законом прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, і до досягнення дитиною повноліття.
В обґрунтування позовної заяви зазначає, що він являється військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України у військовій частині НОМЕР_1 .
В ході виконання обов'язку по захисту Батьківщини неодноразово отримував бойові поранення. Згідно з довідкою військово-лікарської комісії від 05.03.2019 № 424 йому було діагностовано стійкий, помірно виражений неврастенічний розлад складного генезу з тривожно-депресивним компонентом (F.48.0). У зв'язку з чим, потребував продовження лікування та етапної реабілітації.
03.06.2019 через часткову втрату працездатності, зумовленою захворюванням викликаним в результаті бойових дій по захисту суверенітету та цілісності України, позивачу було встановлено ІІ групу інвалідності.
В ході подальшого виконання своїх службових обов'язків ОСОБА_1 06.09.2023 було повторно поранено та госпіталізовано.
Сукупність хвороб, зумовлених отриманими травмами під час захисту Батьківщини, та їх постійне систематичне лікування, проходження необхідних курсів реабілітації потребують значних матеріальних затрат, що суттєво вплинуло на погіршення матеріального становища.
У зв'язку з наведеними обставинами, що вплинули на погіршення стану його здоров'я, позивач не в змозі сплачувати встановлений раніше судом розмір аліментів.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2025 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції мотивував прийняте рішення тим, що позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження того, що з моменту винесення рішення про стягнення аліментів суттєво погіршився його матеріальний стан, через що він не має змоги виплачувати аліменти у визначеному судом розмірі. Зокрема, до суду не надано жодної довідки щодо розміру отримуваних ним доходів.
Також суд першої інстанції зазначив, що ОСОБА_1 не надано доказів того, що він сплачує аліменти за судовими рішенням та не має заборгованості зі сплати аліментів.
Не погоджуючись з таким рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10.02.2025 та ухвалити нове, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволити у повному обсязі.
В обґрунтування скарги зазначено, що матеріальний стан ОСОБА_1 погіршився у зв'язку проходженням лікування після отриманих бойових поранень, а також витрат на військову амуніцію, необхідну для проходження військової служби.
Відзив на апеляційну скаргу до Черкаського апеляційного суду не надходив.
Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ.
Згідно з пунктом 3 частини 6 цієї статті для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи про стягнення аліментів, збільшення та зменшення їх розміру, припинення стягнення аліментів, оплату додаткових витрат на дитину, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов'язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства).
Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Ухвалою Черкаського апеляційного суду від 06 травня 2025 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження.
Згідно з ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів доходить наступних висновків.
Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Судом встановлено, що рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.12.2022 з ОСОБА_1 стягнуто на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку.
Відповідно до посвідчення офіцера НОМЕР_2 ОСОБА_1 є військовослужбовцем та проходить військову службу в Збройних Силах України.
Під час виконання обов'язку по захисту Батьківщини неодноразово отримував бойові поранення. Згідно з довідки військово-лікарської комісії від 05.03.2019 № 424 ОСОБА_1 діагностовано стійкий, помірно виражений неврастенічний розлад складного генезу з тривожно-депресивним компонентом (F.48.0).
03.06.2019 згідно з довідкою до акта огляду медично-соціальною експертною комісією серії 12ААБ № 460374 позивачу у зв'язку з захворюваннями, викликаними в результаті бойових дій по захисту суверенітету та цілісності України було встановлено безтерміново ІІ групу інвалідності.
Також відповідно до довідки військово-лікарської комісії № 166 від 06.10.2023 ОСОБА_1 у зв'язку з пораненням, внаслідок захисту Батьківщини, діагностовано посттравматичний стресовий розлад стадії субкомпенсації; двобічну хронічну сенсоневральну приглухуватість; інші ураження міжхребцевого відділу хребта без порушення функції.
Як вбачається з відомості від 27.01.2025 № 2300-2025-0000247, наданої ГУ ДПС у Черкаській області на виконання ухвали Соснівського районного суду м. Черкаси від 20.01.2025 в даній справі, у відповідача ОСОБА_2 за період з 1 кварталу 2024 року по 3 квартал 2024 року відсутня інформація про доходи (а.с. 72).
Стаття 52 Конституції України передбачає, що діти рівні у своїх правах незалежно від походження, а також від того, народжені вони у шлюбі чи поза ним.
У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Відповідно до статті 18 Конвенції про права дитини батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Відповідно до частин першої та другої статті 27 Конвенції про права дитини держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.
Статтею 4 ЦПК України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Згідно з ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Крім того, відповідно до положень ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом (ч. 7 ст. 81 ЦПК України).
Учасник справи, у разі неможливості самостійно надати докази, вправі подати клопотання про витребування доказів судом (ч. 1 ст. 84 ЦПК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є доказами, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.
Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.
Відповідно до ч. 7 ст. 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.
Згідно зі статтею 181 СК України способи виконання батьками обов'язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.
Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.
У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз'яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв'язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров'я когось із них.
Статтею 192 СК України передбачено можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених у судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Аналіз цієї норми права дає підстави для висновку, що підставами зміни розміру аліментів є як зміна матеріального, так і зміна сімейного стану як самостійна підстава для зменшення або збільшення розміру аліментів.
З тексту апеляційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що останній просить долучити до матеріалів справи нові докази, а саме: довідку про доходи № 1352/8268 від 15.08.2024; виписку по картці та рахункам за період з 01.01.2024 по 23.12.2024; довідку форми ОК-5; довідку форми ОК-7; епікризи з медичної карти стаціонарного хворого № 3249 від 22.09.2023, № 1103 від 19.09.2023; огляд лікаря медичної роти від 07.03.2023; рецепти; свідоцтво про хворобу № 335-п від 25.04.2019; консультативні висновки спеціалістів від 26.07.2023, від 15.08.2023; товарні чеки; інформацію з Єдиного реєстру боржників.
Подання нових доказів обґрунтовує тим, що емоційний стан скаржника під час розгляду справи в першій інстанції не дозволив повноцінно брати участь в процесі та надати необхідні докази, незважаючи на отриману юридичну допомогу.
Так, відповідно до вимог частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього.
За змістом пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, які вона довела. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і на засіданні суду апеляційної інстанції.
Дослідження нових доказів відбувається, зокрема, у таких випадках: якщо докази існували на час розгляду справи судом першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, з поважних причин не знала та не могла знати про їхнє існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, учасник процесу знав про них, однак з об'єктивних причин не міг подати їх до суду; додаткові докази, які витребовувалися раніше, з'явилися після ухвалення рішення судом першої інстанції; суд першої інстанції неправомірно виключив із судового розгляду подані учасником процесу докази, що могли мати значення для вирішення справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для вирішення справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, якщо їхнє подання до суду становило для цього учасника певні труднощі тощо); є інші поважні причини для їхнього неподання до суду першої інстанції у випадку відсутності умислу чи недбалості особи, яка їх подає, або вони не були досліджені судом унаслідок інших процесуальних порушень (постанова Верховного Суду від 10.04.2019 в справі № 145/474/17).
Прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів на стадії апеляційного провадження, за відсутності визначених статтею 367 ЦПК України підстав для їх прийняття, тобто без наявності належних доказів неможливості їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від заявника, фактично порушує принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, адже в такому випадку суд створює одному учаснику справи більш сприятливі, аніж іншому умови в розгляді конкретної справи.
Аналогічні висновки висловлені в постановах Верховного Суду від 02.04.2025 в справі № 910/3707/24, від 14.04.2025 в справі № 202/8160/22.
Приймаючи до уваги, що перегляд в апеляційному порядку справи на підставі доказів, які не надавалися до суду першої інстанції, хоча існували на час розгляду справи, суперечить принципу диспозитивності цивільного судочинства та, оскільки не надано доказів неможливості подання таких доказів до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від скаржника, суд апеляційної інстанції на підставі ч. 3 ст. 367 ЦПК України позбавлений процесуальної можливості прийняти зазначені документи як належні та допустимі докази, а також надати їм відповідну оцінку на даній стадії судового розгляду.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що клопотання про долучення доказів, викладене в апеляційній скарзі ОСОБА_1 , слід залишити без розгляду.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач порушує перед судом питання про зменшення розміру аліментів на утримання сина ОСОБА_3 , визначених рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.12.2022 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно до 1/6 частини його доходів, у зв'язку з погіршенням здоров'я платника аліментів та перебуванням на лікуванні, що в значній мірі впливає на його матеріальне становище та унеможливлює сплату аліментів у попередньому розмірі.
Проте, належних та допустимих доказів на підтвердження того, який матеріальний стан був у нього на час винесення рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 21.12.2022 та на час звернення до суду із даним позовом, ОСОБА_1 не надав та не посилався на них в позовній заяві.
Посилання позивача про погіршення стану здоров'я як на підставу для зменшення розміру аліментів є необґрунтованими, оскільки матеріали справи не місять доказів на підтвердження розміру щомісячних витрат на лікування, що унеможливлюють сплату аліментів у визначеному розмірі.
Доводи позовної заяви та апеляційної скарги також зводяться до того, що заявляючи вимоги про зменшення розміру аліментів позивач посилається на встановлення йому ІІ групи інвалідності.
Колегія суддів звертає увагу на те, що ОСОБА_1 встановлено ІІ групу інвалідності 03.06.2019, тобто ще до винесення рішення Соснівським районним судом м. Черкаси від 21.12.2022, яким вирішено стягнути зі скаржника аліменти на утримання сина в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку щомісячно.
Разом з тим, сама по собі обставина встановлення групи інвалідності, без втрати працездатності, та не надання доказів понесення значних витрат на підтримання належного стану здоров'я, не може бути підставою для задоволення позовних вимог у даній справі.
Зазначені обставини свідчать про те, що в межах заявлених позовних вимог та наданих суду доказів відсутні правові підстави для зменшення розміру аліментів на утримання дитини через зміну матеріального стану платника аліментів в порівнянні з його матеріальним становищем на момент ухвалення рішення суду та погіршенням стану здоров'я.
Апеляційний суд зазначає, що визначений розмір аліментів на дитину не є надмірним, відповідає вимогам сімейного законодавства, виваженості, розумності, справедливості та інтересам дитини, яка має право на достойний рівень матеріального забезпечення, а погіршення стану здоров'я платника аліментів не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів.
Отже, суд першої інстанції, з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин, надавши належну правову оцінку зібраним у справі доказам, дійшов вірного висновку про відсутність правових підстав згідно з ч. 1 ст. 192 СК України для зменшення розміру стягуваних аліментів.
Інші доводи, наведені в апеляційній скарзі, суттєвими не являються, носять суб'єктивний характер і правильності висновків суду першої інстанції не спростовують.
Разом з тим, колегія суддів вважає за необхідне роз'яснити позивачу, що останній не позбавлений можливості повторного звернення до суду з позовом про зменшення розміру аліментів, у випадку доведеності зміни матеріального становища в бік погіршення.
Згідно зі ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Керуючись ст. ст. 367- 369, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Заочне рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 10 лютого 2025 року у даній справі залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених Цивільним процесуальним кодексом України.
Судді Ю.В. Сіренко
Н.І. Гончар
Т.Л. Фетісова