Справа № 159/6334/24 Провадження №11-сс/802/334/25 Головуючий у 1 інстанції: ОСОБА_1
Доповідач: ОСОБА_2
26 червня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі:
головуючого - судді ОСОБА_2 ,
суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_5 ,
представника скаржника - адвоката ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні провадження за апеляційною скаргою представника скаржника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року,
Представник ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на постанову слідчого СВ Ковельського РУП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_8 від 07.04.2025 про закриття кримінального провадження №12024030550001272, 21 вересня 2024 року внесеного до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
У скарзі зазначено, що слідством було залишено поза увагою позицію ОСОБА_7 , який заперечує, що він перебував за кермом транспортного засобу марки «Вольксваген Туарег» у момент настання ДТП, яка мала місце 21 вересня 2024 року. Слідчим не було вжито належних жодних заходів для збирання, фіксації, перевірки та оцінки доказів, які могли б підтвердити, або спростувати ключову версію цієї події.
Разом з тим, ОСОБА_9 взагалі не перебував у транспортному засобі на час ДТП, а їхав іншим автомобілем позаду «Вольксваген Туарег» та першим підійшов до місця ДТП і дістав ОСОБА_7 з пасажирського сидіння. Згодом він неправомірно визнаний, за версією слідства, як пасажир даного автомобіля.
Під час проведення досудового розслідування було встановлено та допитано лише двох свідків, а саме ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , показання яких суперечать матеріалам справи.Однак, жодного повторного чи одночасного допиту із залученням цих свідків проведено не було.
Не було допитано осіб, які могли бути очевидцями, хто саме сідав за кермо автомобіля "Вольксваген Туарег" перед виїздом, та інших свідків, які могли бути на місці ДТП.
Ігнорування показань самого ОСОБА_7 щодо його ролі у події, також ролі ОСОБА_9 , який не був пасажиром, а їхав позаду, є грубим порушенням принципу об'єктивності слідства.
На думку представника заявника, необхідним у даній справі є перевірка версії ОСОБА_7 про те, що він був на місці переднього пасажира та його перетягнули з пасажирського сидіння.
Для цього у справі необхідно провести ряд експертиз і, зокрема трасологічну, біологічну чи молекулярно-генетичну, які б могли встановити розташування осіб у салоні автомобіля на момент ДТП (відбитки пальців, біологічні сліди, характер ушкоджень, тощо). Проведення належної судової експертизи дало б об'єктивну можливість підтвердити, або спростувати факт перебування ОСОБА_7 за кермом транспортного засобу в момент настання дорожньо-транспортної пригоди.
Не зважаючи на значення такої експертизи для встановлення істини, слідчим не було вжито заходів для її призначення та проведення. Як наслідок, ключова версія сторони захисту щодо непричетності ОСОБА_7 до керування автомобілем не стала предметом належної перевірки в межах досудового розслідування, що свідчить про його неповноту, упередженість і порушення вимог КПК України.На переконання ОСОБА_7 для прийняття кінцевого процесуального рішення у даному кримінальному провадженні слід: призначити та провести судову експертизу з метою встановлення особи, яка перебувала за кермом автомобіля «Вольксваген Туарег», номерний знак НОМЕР_1 , на момент ДТП; провести одночасні допити ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_11 для перевірки узгодженості та достовірності їхніх показань; встановити та допитати інших очевидців, які могли бачити, хто саме керував транспортним засобом «Вольксваген Туарег», номерний знак НОМЕР_1 , перед ДТП; належним чином перевірити та дати об'єктивну, всебічну та повну оцінку фактичним даним і показанням, які свідчать про непричетність ОСОБА_7 до керування цим транспортним засобом у момент ДТП; за можливості - встановити додаткових свідків, здатних підтвердити зазначені обставини.
Зважаючи на викладені обставини, в своїй скарзі представник скаржника просив скасувати зазначену вище слідчого постанову про закриття кримінального провадження.
Ухвалою слідчого судді Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року відмовлено в задоволенні вищевказаної скарги.
Не погоджуючись із таким судовим рішенням представник скаржника ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 подав апеляційну скаргу в якій посилаючись на його незаконність просить скасувати та задовольнити його скаргу на постанову про закриття кримінального провадження. Зазначає про те, що слідчий суддя прийшов до висновку, що ОСОБА_7 та його представник не мали права оскаржувати постанову слідчого про закриття кримінального провадження із посиланням на те, що на момент закриття кримінального провадження ОСОБА_7 мав процесуальний статус свідка, а не заявника чи потерпілого, як того вимагає п.3 ч.1 ст.303 КПК України, що на його думку є окремою підставою для відмови у задоволенні поданої скарги. Проте апелянт вважає, що такий висновок суперечить загальним засадам кримінального провадження та практиці Верховного Суду, де вказується про можливість оскарження іншим особам у випадах, передбаченим КПК України. При цьому, ОСОБА_7 хоча і мав процесуальний статус свідка, але він є особою чиї інтереси безпосередньо зачіпаються закриттям кримінального провадження про яке йде мова у даній справі.
Окрім того, слідчий суддя прийшов до висновку, що досудове розслідування проведено повно, а слідчим органу досудового розслідування проведено усі необхідні слідчі дії. Однак, такий висновок є необґрунтованим, оскільки слідчим суддею залишено поза увагою доводи скарги щодо необхідності проведення низки ключових слідчих дій спрямованих на перевірку версії ОСОБА_7 про те, що він не був водієм автомобіля, а саме проведення експертиз, проведення повторних допитів свідків та встановлення інших можливих очевидців події. Жодна з таких дій органом досудового розслідування проведена не була. На такі обставини слідчий суддя належної уваги не звернув, що відповідно, на його думку потягнуто постановлення необґрунтованого та незаконного судового рішення.
Заслухавши доповідача, який виклав суть ухвали та доводи апеляційної скарги, доводи представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який апеляцію підтримав та просив задовольнити, перевіривши матеріали провадження за доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного висновку.
Положеннями статті 2 КПК України передбачено, що завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду.
Відповідно до п.3 ч.1 ст.303 КПК України на досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача або прокурора і, зокрема - рішення слідчого, дізнавача про закриття кримінального провадження - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником.
Згідно із ч.1, 2 ст.304 КПК України скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого, дізнавача чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого, дізнавача чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії..
Скарга повертається, якщо: 1) скаргу подала особа, яка не має права подавати скаргу; 2) скарга не підлягає розгляду в цьому суді; 3) скарга подана після закінчення строку, передбаченого частиною першою цієї статті, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або слідчий суддя за заявою особи не знайде підстав для його поновлення.
Даних вимогу закону слідчим суддею не дотримано з огляду на таке.
З матеріалів скарги вбачається, що представник скаржника ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 оскаржує постанову слідчого СВ Ковельського РУП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_8 від 07.04.2025 про закриття на підставі п.2 ч.1 ст.284 КПК України кримінального провадження №12024030550001272, яке 21.09.2024 внесено до ЄРДР за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.286-1 КК України.
У цій постанові зазначено, що 21.09.2024, близько 02:36 год. водій ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рухаючись за кермом транспортного засобу марки «Вольксваген Туарег», державний номерний знак НОМЕР_1 , у с.Мокрець Ковельського району, не впорався з керуванням, у результаті чого з'їхав з проїзної частини дороги в рів правого узбіччя, де автомобіль перекинувся. При цьому, водій ОСОБА_7 отримав тілесні ушкодження у вигляді перелому естистих відростків Т8-11, уламковий перелом тіла Г12-1 дужок поперечних відростків праворуч, а пасажир ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , - тілесні ушкодження у вигляді садна правого ліктя.
Водночас, як встановлено з матеріалів кримінального провадження, на час постановлення слідчим органу досудового розслідування вищевказаної постанови про закриття кримінального провадження, а також розгляду скарги судом, ОСОБА_7 мав процесуальний статус свідка.
Суд першої інстанції у мотивувальній частині оскаржуваного судового рішення хоча і частково обґрунтував свої висновки вищевказаними нормами, які відповідно до ст.303, 304 КПК України визначають коло суб'єктів оскарження постанови слідчого про закриття кримінального провадження, а також регламентують порядок повернення скарги, проте вважав, що її оскарження особою, яка не має права її оскаржувати є окремою підставою для відмови у задоволенні скарги, що фактично і зробив, чим допустив суперечності.
А тому, апеляційний суд вважає, що слідчий суддя першої інстанції порушив вимоги ст.303, 304 КПК України та безпідставно прийшов до висновку про відмову в задоволенні скарги представника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на постанову слідчого СВ Ковельського РУП ГУ НП у Волинській області ОСОБА_8 від 07.04.2025 про закриття кримінального провадження №12024030550001272.
З огляду на вищевикладене, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а провадження за згаданою скаргою підлягає направленню на новий розгляд для виконання вимог ст.303-307 КПК України.
Водночас, колегія суддів апеляційного суду вважає за необхідне звернути увагу місцевого суду на висновки, які викладені в ухвалі ВС від 19.03.2018 у справі №439/1271/17, в постанові ВС від 23.10.2018 у справі №180/210/17, та в постанові від 23.01.2019 у справі №738/1482/16-к.
Таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково.
Керуючись ст.376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу представника скаржника ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу слідчого Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 червня 2025 року, якою відмовлено в задоволенні скарги на постанову слідчого СВ Ковельського РУП ГУНП у Волинській області ОСОБА_8 від 07.04.2025 про закриття кримінального провадження №12024030550001272, - скасувати та призначити новий судовий розгляд в місцевому суді для виконання вимог ст.303 - 307 КПК України.
Ухвала остаточна й оскарженню не підлягає.
Головуючий
Судді