Справа № 761/40299/24
Провадження № 2/761/3469/2025
24 квітня 2025 року Шевченківський районний суд м.Києва в складі:
головуючого судді Юзькової О.Л.
при секретарі Марінченко Л.В.,
за участі
представника позивача Савченко К.А.,
відповідача ОСОБА_1 ,
розглянувши у судовому засіданні в м. Києві за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 62» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних нарахувань та три відсотки річних,
Представник ОСББ «Гончара 62» звернувся до суду з даним позовом, мотивуючи заявлені вимоги наступним. Об'єднання співвласників створене 08.09.2016 і здійснює утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 є власником квартири № НОМЕР_2 загальною площею 73,92 кв.м. за даною адресою з 2008 року. Станом на день подачі позову у відповідача виникла заборгованість зі сплати обов'язкових внесків (щомісячного внеску на утримання будинку та прибудинкової території, встановлених Загальними зборами співвласниками ОСББ «Гончара 62» та договором про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території № 109 від 03.01.2018). Період заборгованості з червня 2021 по вересень 2024 по таким внескам становить 26 319,01 грн., з яких заборгованість по внескам 22 40469 грн., 3% річних - 941,15 грн., інфляційні нарахування - 2 973,17 грн. Зважаючи на викладене представник позивача просить суд стягнути зі ОСОБА_1 заборгованість у вищезазначеному розмірі та вирішити питання про розподіл судових витрат.
Провадження у справі відкрито 22.11.2024, відповідно до положень ст. ст. 19, 274 ЦПК України вирішено питання про її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
ОСОБА_1 подано письмові пояснення, де зазначено наступне. Всупереч існуючій і діючій постанові КМУ від 05.03.2022 № 206 позивачем нараховано 3% річних та інфляційні. Встановлені обов'язкові внески, які сплачуються виходячи з 1 кв. м. квартири і взяті зі «стелі». Крім того, відповідно до п. 8.1. укладеного з позивачем договору, сторони звільняються від відповідальності за цим договором у разі настання непереборної сили, якою є повномасштабне вторгнення РФ на територію України. Також відповідач вказує, що належним чином послуги не надаються. ОСОБА_1 також вказує на те, що ОСББ «Гончара 62» пропущено строк позовної давності для звернення до суду, оскільки заборгованість існує з 2021 року. Крім того, представником позивача не сплачено судовий збір за подачу позову, а розмір винагороди адвокату у розмірі 4 500,00 грн. за 4,5 годин роботи по списування адвокатом цього позову з іншого, є абсурдним і не підтверджена належно виконаним кошторисом. Укладений з ОСББ «Гончара 62» договір має бути розірваний. Їх послуги з утримання будинку та прибудинкової території можуть виконувати інші організації.
В судовому засіданні представник позивача підтримала заявлені вимоги, просила задовольнити.
Відповідач просив відмовити у задоволенні позову та розірвати укладений 03.01.2018 з ОСББ «Гончара 62» договір про надання послуг.
Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши наявні докази суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню частково, виходячи з наступного.
Встановлено, і не заперечується відповідачем, що ОСББ «Гончара 62» взято на облік як платника податків 08.09.2016 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління ДФС у м. Києві.
Як вбачається зі Статуту позивача, копія якого наявна в матеріалах справи, основна діяльність ОСББ «Гончара 62» полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належного утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території , сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань пов'язаних з діяльністю об'єднання.
Загальні положення Статуту свідчать про те, що Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 62» створено власниками квартир та нежитлових приміщень (співвласники) багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 .
Також встановлено, і не оспорюється відповідачем, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_3 на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданим 06.06.2008 П'ятою київською державною нотаріальною конторою.
Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (далі - об'єднання) - юридична особа, створена власниками квартир та/або нежитлових приміщень багатоквартирного будинку для сприяння використанню їхнього власного майна та управління, утримання і використання спільного майна; співвласники багатоквартирного будинку (далі - співвласники) - власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, відповідно до положень ст. 1 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку».
Відповідно до ст. 10 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» вищим органом управління об'єднання є загальні збори, до виключної компетенції яких відноситься, серед іншого, визначення порядку сплати, переліку та розмірів внесків і платежів співвласників.
При цьому, в розумінні ст. 16, 17 вищевказаного Закону, об'єднання має право відповідно до законодавства та статуту об'єднання встановлювати порядок сплати, перелік та розміри внесків і платежів співвласників, у тому числі відрахувань до резервного та ремонтного фондів та звертатися до суду в разі відмови співвласника своєчасно своєчасно та в повному обсязі сплачувати всі встановлені цим Законом та статутом об'єднання внески і платежі.
Пунктом 4.1. Статуту позивача визначено, що плата встановлених загальними зборами об'єднання внесків і платежів у тому числі відрахувань до ремонтного резервного фондів у розмірах і в строки, що встановленні загальними зборами об'єднання, є обов'язковою для всіх співвласників.
Так, як свідчать Протокол загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «ОСББ «Гончара 62» загальні збори 07.09.2017 затвердили розмір щомісячного внеску на утримання та обслуговування прибудинкової території для співвласників квартир 2-13 поверхів із розрахунку 5,80 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири.
Як свідчать матеріали справи, між позивачем (виконавцем) та ОСОБА_1 (споживачем) 03.01.2018 було укладено договір № 109 про надання послуг з утримання будинку і споруд та прибудинкової території відповідно до якого виконавцем надаються послуги з утримання будинку та прибудинкової території по АДРЕСА_1 , а відповідачем забезпечується своєчасна оплата таких послуг за встановленим тарифом.
22.12.2021 загальні збори співвласників багатоквартирного будинку АДРЕСА_1 «ОСББ «Гончара 62» (витяг з Протоколу від 22.12.2021 наявен в матеріалах справи) затвердили на 2022 рік внеску на утримання та обслуговування прибудинкової території для співвласників квартир 2-13 поверхів із розрахунку 8,95 грн. за 1 кв. м. загальної площі квартири.
Як свідчить наданий представником позивача розрахунок, з липня 2021 по грудень 2021 відповідачу нараховувались внески в розмірі 428,74 грн. ( 5,8 грн. х 73,92 кв. м.), з січня 2022 661,58 грн. (8,95 грн. х 73,92 кв. м.).
Під час розгляду справи не було отримано доказів того, що передбачені Статутом і прийняті загальними зборами ОСББ «Гончара 62» внески на утримання будинку та прибудинкової території в період з липня 2021 по вересень 2024 сплачувались співвласником отримано не було.
Не заперечувалась наявність заборгованості та її розмір і самим відповідачем під час розгляду справи. Разом з тим, ОСОБА_1 зазначено, що підстави для задоволення позову відсутні, про що ним було зазначено в письмових поясненнях на позов.
Відповідно до ст. 20 Закону України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку» частка співвласника у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку встановлюється пропорційно до загальної площі квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень, що перебувають у його власності.
Положеннями ч. 4 ст. 319 ЦК України визначено - власність зобов'язує.
Статтею 322 ЦК України встановлено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
За положеннями ч. 2 ст. 382 ЦК України усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку.
Згідно зі ст.385 ЦК України власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку (будинках) для забезпечення експлуатації такого будинку (будинків), користування квартирами та нежитловими приміщеннями й управління, утримання і використання спільного майна багатоквартирного будинку (будинків) можуть створювати об'єднання співвласників багатоквартирного будинку (будинків).
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином.
Відповідно до ч.1 ст.530ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
З огляду на вищенаведене, оскільки рішенням загальних зборів членів ОСББ «Гончара 62» були встановлені розміри плати з утримання будинку і прибудинкової території, а відповідач є власником квартири АДРЕСА_3 , в якому створено ОСББ, суд приходить до висновку, що відповідач зобов'язаний здійснювати платежі по утриманню будинку і прибудинкової території.
Такий висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 18.11.2020 у справі №638/19174/2020, відповідно до якої власник квартири, в якому створено ОСББ, зобов'язаний здійснювати платежі та внески (незалежно від членства в об'єднанні) за наявності підтверджених витрат на управління, утримання, збереження будинку. Аналогічна позиція викладена у постанові від 22.07.2020 у справі №210/19958/15-ц.
При цьому суд зауважує, що стороною позивача не надано доказів, в розумінні положень ст. 76 ЦПК України, щодо невиконання чи неналежного виконання ОСББ «Гончара 62» обов'язку з утримання будинку та прибудинкової території.
Також суд звертає увагу, що під час розгляду справи не було встановлено обставин, які б свідчили, що рішення загальних зборів ОСББ «Гончара 62» від 07.09.2017 та 22.12.2021 були визнані недійсними у встановленому законом порядку.
Також суд не може покласти в основу рішення доводи відповідача в частині посилання на форсмажорні обставини - повномасштабне вторгнення РФ на територію України, з огляду на наступне.
Відповідно до положень статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Так, форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов'язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.
Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 у справі Постанова ВС від 25.01.2022 № 904/3886/21 виокремив наступні елементи форс-мажорних обставин: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; і найголовніше - унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Статтею 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
Однак, форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов'язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.
Таких висновків дотримується Верховний Суд у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18, у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21 та у постанові від 14.06.2022 у справі №922/2394/21
Отже, форс-мажор як обставина непереборної сили потребує доведення і належного правового оформлення сторонами в судовому процесі. Саме по собі існування таких надзвичайних і невідворотних обставин не звільняє сторону від відповідальності за порушення взятих на себе зобов'язань.
У зв'язку з повномасштабним вторгненням росії в Україну Торгово-промислова палата 28 лютого 2022 року розмістила на своєму офіційному сайті лист № 2024/02.0-7.1, яким засвідчила, що збройна агресія російської федерації є форс-мажорною обставиною в контексті українського законодавства, але даний доказ жодним чином не підтверджує ту обставину, що саме внаслідок військової агресії російської федерації проти України, в зв'язку із чим було введено воєнний стан, відповідач не мав можливості виконати свої зобов'язання перед позивачем.
Отже, збройна агресія російської федерації як обставина непереборної сили дійсно є форс-мажором, однак не механізмом універсальної дії, а лист Торгово-промислової палати не є абсолютним доказом неможливості належного виконання зобов'язання.
Відповідачем не надано належних, допустимих та достатніх доказів того, що заборгованість перед позивачем утворилася, у зв'язку з незалежних від нього обставин
Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (ч. 1 ст. 256 ЦК України).
За змістом ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність становить три роки.
Відповідно до ч.1 ст.261 цього Кодексу, перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Формулювання загального правила щодо початку перебігу позовної давності пов'язане не тільки з часом безпосередньої обізнаності особи про певні обставини (факти порушення її прав), а й об'єктивною можливістю цієї особи знати про ці обставини.
Обов'язок доведення часу, з якого особі стало відомо про порушення її права, покладається на позивача.
Загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 261 ЦК України, встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
За положеннями ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Так, як вбачається з наданих представником позивача матеріалів, заборгованість по сплаті внесків на утримання будинку та прибудинкової території розрахована з липня 2021 по вересень 2024, в той час як до суду через систему «Електронний суд» 26.10.2024.
Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги заяву ОСОБА_1 щодо спливу строку позовної давності, суд приходить до висновку, що в задоволенні позову в частині вимог щодо стягнення заборгованості за період липень-жовтень 2021 необхідно відмовити.
Зважаючи на викладене, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню сума у розмірі 20 689 грн. 73 коп.
Щодо вимоги ОСББ «Гончара 62» в частині стягнення зі ОСОБА_1 штрафних санкцій, передбачених ст. 625 ЦК України необхідно зазначити наступне.
Згідно із ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Разом з тим, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» доповнено, серед іншого, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України пунктом 18.
Зокрема, наразі вказаним пунктом визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов'язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов'язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, вказаним пунктом установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).
Таким чином, з відповідача на користь позивача підлягали б стягненню 3% річних та інфляційні втрати за період з листопада 2021 по 23.02.2022.
Проте, як свідчить розрахунок ОСББ «Гончара 62», слід стягнути суму інфляційних втрат за період з 01.11.2021 року по 23.02.2022 року в розмірі 95 грн. 24 коп. та 3 % річних у сумі 20 грн. 61 коп.
Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача понесених позивачем судових витрат, суд зазначає наступне.
Частиною першою статті 133 ЦПК України встановлено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача.
Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес.
Частиною восьмою статті 141 ЦПК України встановлено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Водночас, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем надано: копію договору про надання правничої допомоги № 13/01-23 від 13.01.2023 та додаткову угоду до нього від 28.08.2024 ; платіжну інструкцію № 105 від 30.08.2024, згідно якої витрати понесені позивачем на правничу допомогу складають 4500,00 гривень.
Верховний Суд у додатковій постанові у справі № 201/14495/16-ц від 30.09.2020, провадження № 61-22962св19, зазначив, що підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, її розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат. Суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.
Враховуючи положення статті 141 ЦПК України, зважаючи на підставу та предмет позову, часткове задоволення позовних вимог, з огляду на те, що розгляд справи відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, зважаючи на співмірність витрат на правову допомогу та складність даної справи, з урахуванням характеру виконаної адвокатом роботи та обсяг фактично наданих послуг, суд приходить до висновку, що заявлені витрати представником позивача у розмірі 4 500,00 грн. не відповідають критерію розумності, не співмірні із виконаною роботою, а їх відшкодування, за відсутності достатнього обґрунтування з огляду на обставини справи, матиме надмірний характер, а тому суд вважає, що є підстави для зменшення цієї суми до 1 000,00 грн.
Також з відповідача на користь позивача підлягають стягненню судовий збір з огляду на положення ч. 1 ст. 141 ЦПК України, відповідно до яких судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 2-5,11-13,141,196, 258,259,263,268,352,354 ЦПК України, Законом України «Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку», ст. ст. 257,261, 267, 322, 526,625 ЦК України, суд -
Позов Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 62» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території, інфляційних нарахувань та три відсотки річних задовольнити частково.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 62» (01054, місто Київ, вул. Олеся Гончара, 62, код ЄДРПОУ 40819362) заборгованість зі сплати внесків на утримання будинку та прибудинкової території у розмірі 20 689 грн. 73 коп.
Стягнути зі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Гончара 62» (01054, місто Київ, вул. Олеся Гончара, 62, код ЄДРПОУ 40819362) судовий збір у розмірі 2 380 грн. 31 коп., витрати на правову допомогу у розмірі 1000 грн. 00 коп.
В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду, в порядку ст.ст. 353-357 ЦПК України з урахуванням п. 15.5. Перехідних положень цього Кодексу протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту рішення .
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: