Справа № 758/4691/25
Провадження № 2/758/3701/25
30 червня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючої судді Левицької Я.К.,
за участю секретаря судового засідання Новіцької О.К.,
позивача - ОСОБА_1 ,
представника позивача - ОСОБА_2 ,
представника відповідача - Страшок Є.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом,
03.04.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулась до Подільського районного суду міста Києва з позовною заявою до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум», в якій просить суд надати їй право на розпорядження та використання біологічного матеріалу ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , що знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум».
В обґрунтування позову позивач посилається на те, що вона перебувала у шлюбі із ОСОБА_3 . 29.10.2024 між ОСОБА_1 , її чоловіком ОСОБА_3 та ТОВ «Мірум» укладено Договір № 23 від 29.10.2024 року про надання медичних послуг. Відповідно до умов такого договору подружжя отримало послуги з кріоконсервації сперми (1-2 вайли) та зберігання кріоконсервованого біологічного матеріалу та ембріонів протягом 12 місяців. Також, між вищевказаними сторонами укладено Договір № 92 від 01.11.2024 року на проведення запліднення із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув при виконанні бойового завдання. 28.02.2025 року позивач через свого представника звернулась до відповідача із заявою, в якій просила надати дозвіл на використання кріоконсервованого біологічного матеріалу (сперми) її покійного чоловіка ОСОБА_3 , що знаходиться на зберіганні у ТОВ «Мірум», для здійснення подальшого запліднення відповідно до раніше укладених договорів та чинного законодавства України. Однак, 14.03.2025 року позивач отримав лист від відповідача, в якому останній повідомив, що на сьогодні чинним законодавством не визнано механізму і порядку використання кріоконсервованого біологічного матеріалу після смерті особи, в тому числі і військовослужбовців, тому він не може надати дозвіл на розпорядження вказаним біологічним матеріалом. У зв'язку з чим, у позивача виникла необхідність звернутись за захистом своїх прав до суду.
Ухвалою судді Подільського районного суду міста Києва від 08.04.2025 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження та призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засідання.
23.04.2025 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник просить суд відмовити у задоволенні позову, з підстав їх необґрунтованості та не врегулювання відносин нормами чинного законодавства України.
22.05.2025 року судом у підготовчому судовому засідання без видалення до нарадчої кімнати постановлено ухвалу, якою закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні з повідомленням сторін по справі на 18.06.2025 року о 15 год. 30 хв.
В судовому засіданні позивач та представник позивача позовні вимоги підтримали з підстав, наведених у позовній заяві. Просили суд задовольнити позов.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечив позовні вимоги з підстав, наведених у відзиві на позовну заяву.
Заслухавши пояснення позивача та представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , перебували у шлюбі, зареєстрованому 21.05.2021 року Дніпровським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .
29.10.2024 між ОСОБА_1 , ОСОБА_3 (Пацієнт) та ТОВ «Мірум» (Виконавець) укладено Договір № 23 від 29.10.2024 року про надання медичних послуг (далі - Договір № 23).
Відповідно до п. 1.1 Договору № 23 Лікувально-діагностичний центр зобов'язується надати Пацієнту/Пацієнтам медичні послуги у сфері застосування допоміжних репродуктивних технологій, відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 09.09.2013 року «Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні» та ліцензії на провадження господарської діяльності з медичної практики, що видана згідно Наказу Міністерства охорони здоров'я України від 29.11.2021 року № 26/42, а Пацієнти зобов'язуються своєчасно та у повному обсязі прийняти та оплатити вказані послуги.
Відповідно до Додатку до Договору № 23 від 29.10.2024 року сторони за Договором погодили перелік та вартість медичних послуг, зокрема кріоконсервація сперми (1-2 вайли) та зберігання кріоконсервованого біологічного матеріалу та ембріонів протягом 12 місяців.
Також, ОСОБА_1 , ОСОБА_3 та ТОВ «Мірум» укладено Договір № 92 від 01.11.2024 року на проведення запліднення in vitro (ЗІВ) (далі - Договір № 92).
Відповідно до п. 2.1 Договору № 92 медичний цент зобов'язується надати за цим Договором медичні послуги, що полягають у лікуванні безпліддя Пацієнтів шляхом проведення запліднення in vitro, а Пацієнти зобов'язуються прийняти та сплатити надані медичні послуги на умовах договору.
Відповідно до Додатку № 1 до Договору № 92 від 01.12.2024 року сторонами за договором погоджено перелік та вартість медичних послуг.
30.10.2024 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_1 довіреність на представництво його інтересів в органах нотаріату, ТОВ «Мірум», банках України та перед фізичними особами з питань укладення та підписання від його імені всіх видів договорів про надання медичних послуг з використанням допоміжних репродуктивних технологій, які дозволені в Україні, додатків, додаткових угод, а також заяв та інших документів, на виконання таких договорів. Представнику надаються повноваження в тому числі на розпорядження біологічним матеріалом (статевими клітинами, ембріонами), приймати рішення щодо його використання в програмах лікування безпліддя або утилізації, вирішувати питання щодо проведення кріоконсервації, зберігання та розморожування біологічного матеріалу (статевих клітин, ембріонів), визначати строк їх зберігання, транспортування біологічного матеріалу в межах та через кордон України; проведення ембріотрансферу, редукції ембріонів, транспортування кріоконсервованого біологічного матеріалу (статевих клітин, ембріонів), проведення генетичних досліджень тощо.
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 загинув при виконанні бойового завдання, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 03.02.2025 року та довідкою про причини смерті від 01.02.2025 року.
Згідно з витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі, 25.02.2025 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Єременко Л.О. зареєстровану спадкову справу № 73710042, спадкодавець - ОСОБА_3 .
28.02.2025 року ОСОБА_1 звернулась до ТОВ «Мірум» із заявою, в якій просила надати дозвіл на використання кріоконсервованого біологічного матеріалу (сперми) її покійного чоловіка ОСОБА_3 , що знаходиться на зберіганні у ТОВ «Мірум», для здійснення подальшого запліднення відповідно до раніше укладених договорів та чинного законодавства України.
Листом за № 49 від 14.03.2025 року ТОВ «Мірум» повідомило, що питання щодо застосування методик допоміжних репродуктивних технологій (далі- ДРТ) здійснюється відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров'я України № 787 від 09.09.2013 року «Про затвердження порядку застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні». Проте на сьогодні в Порядку відсутній механізм і порядок використання кріоконсервованого біологічного матеріалу після смерті особи, в тому числі і військовослужбовців. Чинне законодавство також не містить норм щодо правового регулювання даного питання. Відтак, повідомлено про те, що у ТОВ «Мірум» відсутні правові підстави для надання дозволу на використання кріоконсервованого біологічного матеріалу (сперми) ОСОБА_3 та ембріонів, що знаходяться на зберіганні у ТОВ «Мірум».
Враховуючи вказану відмову, не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернулась до суду з вказаним позовом.
У відповідності з п. 1 ст. 6 Європейської Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, ратифікованої Україною, Законом України №475/97-ВР від 17.07.1997 року, яка відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав та обов'язків має право на справедливий розгляд справи незалежним та безстороннім судом.
Відповідно до ст. 55 Конституції України, кожному гарантується судовий захист його прав і свобод.
Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Згідно з ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Право на репродуктивні права регулюється Законом України «Основи законодавства України про здоров'я», Цивільним кодексом України, Сімейним кодексом України, наказами Міністерства охорони здоров'я України та іншими документами.
Закон України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» дозволяє використання штучного запліднення та імплантації ембріона за медичними показаннями дорослої жінки, з якою проводиться така дія, за умови письмової згоди подружжя, забезпечення анонімності донора та збереження медичної таємниці.
Частиною 7 ст. 281 ЦК України встановлено, що повнолітні жінка або чоловік мають право за медичними показаннями на проведення щодо них лікувальних програм допоміжних репродуктивних технологій згідно з порядком та умовами, встановленими законодавством.
Відповідно ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України, об'єктами цивільних прав є нематеріальні блага, зокрема репродуктивний матеріал чоловіків, які виявили бажання його кріоконсервувати.
Питання донорства репродуктивних клітин частково регулюються ЦК України, зокрема ст. 290.
Частиною 1 статті 290 ЦК України визначено, що повнолітня дієздатна фізична особа має право бути донором репродуктивних клітин.
Частиною 3 ст. 290 ЦК України передбачено право фізичної особи дати письмову згоду на донорство її органів та інших анатомічних матеріалів на випадок своєї смерті або заборонити його.
Особа донора не повинна бути відомою реципієнту, а особа реципієнта - родині донора, крім випадків, коли реципієнт і донор перебувають у шлюбі або є близькими родичами.
З метою удосконалення медичної допомоги населенню при лікуванні безпліддя із застосуванням допоміжних репродуктивних технологій наказом Міністерства охорони здоров'я Українивід 09.09.2013 № 787, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 02.10.2013 за № 1697/24229 затверджено Порядок застосування допоміжних репродуктивних технологій в Україні (далі - Порядок).
Відповідно до п. 1.2. Порядку допоміжні репродуктивні технології (ДРТ) - методики лікування безпліддя, за яких маніпуляції з репродуктивними клітинами, окремі або всі етапи підготовки репродуктивних клітин, процеси запліднення і розвитку ембріонів до перенесення їх у матку пацієнтки здійснюються в умовах іn vitro. Іn vitro - техніка виконання експерименту чи інших маніпуляцій у спеціальному лабораторному посуді або у контрольованому середовищі поза живим організмом.
Відповідно до розділу VII Порядку кріоконсервація сперми, ооцитів, ембріонів та біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, оваріальної тканини та їх зберігання здійснюються за заявою на кріоконсервацію сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка (додаток 20), та заявою на кріоконсервацію ембріонів (додаток 21).
Дані заносяться до журналу обліку, зберігання та використання сперми пацієнтів, біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, що підлягають кріоконсервуванню (додаток 22), журналу обліку, зберігання та використання кріоконсервованих ооцитів, журналу обліку, зберігання та використання кріоконсервованої тканини яєчника (додаток 23), журналу обліку, зберігання та використання кріоконсервованих ембріонів.
Заклад охорони здоров'я забезпечує необхідний режим зберігання та використання біоматеріалу на основі рекомендованих і апробованих протоколів виробників живильних середовищ. Процедура заморожування та розморожування проводиться ембріологом на підставі заяви на розморожування сперми, ооцитів, оваріальної тканини чи біологічного матеріалу, отриманого з яєчка або його придатка, за формою, наведеною у додатку 24 до цього Порядку, та заяви на розморожування і перенесення ембріонів за формою, наведеною у додатку 25 до цього Порядку.
Крім того, в умовах збройного конфлікту питання збереження репродуктивного здоров'я військовослужбовців набуло особливої актуальності. У зв'язку з чим, Законом України № 3496-IX від 22.11.2023 доповнено абзацом десятим пункт 1 статті 11 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», згідно з яким у період дії воєнного стану військовослужбовці, визначені у підпункті 1пункту 1 статті 3 цього Закону, мають право на безоплатне отримання медичної послуги, пов'язаної із забезпеченням реалізації їхнього права на біологічне батьківство (материнство), зокрема на здійснення забору, кріоконсервації та зберігання їхніх репродуктивних клітин на випадок втрати репродуктивної функції при виконанні обов'язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов'язків відповідно до законодавства, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п.п. 3 п. 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3496-IX від 22.11.2023, встановлено, що у разі смерті або оголошення судом померлою особи, репродуктивні клітини якої зберігаються відповідно до законодавства, їх безоплатне зберігання відповідно до цього Закону здійснюється протягом трьох років з моменту смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення цього строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті особи щодо власних репродуктивних клітин, які зберігаються відповідно до законодавства, на випадок її смерті або оголошення судом її померлою.
Також, Постановою Кабінету Міністрів № 78 від 21.01.2025 року затверджено Порядок здійснення забору, кріоконсервації та зберігання репродуктивних клітин військовослужбовців та інших осіб на випадок втрати репродуктивної функції під час виконання обов'язків із оборони держави, захисту Вітчизни та інших покладених на них обов'язків відповідно до законодавства (далі- Порядок № 78).
Відповідно до пункту 4 Порядку № 78 забір і кріоконсервація - послуга, яка включає медичне обстеження перед забором, забір у військовослужбовців, осіб рядового, начальницького складу та поліцейських (чоловіків та жінок) їх репродуктивних клітин з метою подальшої їх кріоконсервації і зберігання та заморожування репродуктивних клітин для подальшого їх зберігання з можливістю використання під час застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Пунктом 12 Порядку № 78 визначено, що у разі загибелі (смерті) або оголошення судом померлим в установленому порядку військовослужбовця, особи рядового, начальницького складу та поліцейського, репродуктивні клітини якого зберігаються, їх безоплатне зберігання здійснюється протягом трьох років з дати смерті такої особи або оголошення судом її померлою. Після закінчення зазначеного строку подальше зберігання таких клітин може бути продовжене за рахунок іншої особи, визначеної у заповіті військовослужбовця, особи рядового, начальницького складу та поліцейського щодо власних репродуктивних клітин, а у разі відсутності заповіту - за бажанням другого з подружжя або особи, з якою загиблий (померлий) військовослужбовець, особа рядового, начальницького складу та поліцейський проживали однією сім'єю, але не перебували у шлюбі між собою.
Суд звертає увагу на те, що забір і кріоконсервація здійснюється з метою зберігання репродуктивних клітин військовослужбовця з можливістю використання під час застосування допоміжних репродуктивних технологій.
Разом з тим, на даний час відсутній правовий механізм щодо розпорядження та подальшого посмертного використання кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіків, в тому числі військовослужбовців.
Суд враховує те, що як вбачається зі змісту Договору № 23 від 29.10.2024 року та додатку до такого Договору ОСОБА_3 надав свою згоду на проведення кріоконсервації і зберігання відповідного біологічного матеріалу на відповідний строк. Також ОСОБА_3 надав своїй дружині ОСОБА_1 довіреність на розпорядження його біологічним матеріалом (статевими клітинами, ембріонами), прийняття рішення щодо його використання в програмах лікування безпліддя або утилізації, вирішення питання щодо проведення кріоконсервації, зберігання та розморожування біологічного матеріалу (статевих клітин, ембріонів).
Тобто, чоловік позивачки свідомо та добровільно довірив своїй дружині ОСОБА_1 право на розпорядження біологічним матеріалом (статевими клітинами, ембріонами).
Статтею 3 Конституції України визначено, що людини, її життя та здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Безпосередньо забезпечення та реалізація гарантій захисту прав, свобод та законних інтересів людини і громадянина є однією з пріоритетних функцій правової та соціальної держави та є її обов'язком.
Одним із основних та важливих природних прав людей є репродуктивне право, що може реалізовуватися різними способами, забезпеченими законодавцем. Власне даний вид прав реалізується через батьківство.
Позивач ОСОБА_1 наполягає на тому, що вони з загиблим чоловіком добровільно розпочали вищевказану процедуру, хоче її завершити та отримати медичні послуги з посмертним використанням кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіка.
Оскільки використання штучного запліднення з посмертним використанням кріоконсервованого за життя репродуктивного матеріалу чоловіка торкається делікатних моральних та етичних питань, а правовий механізм щодо такого розпорядження не врегульований, суд вважає, що межі оцінки можливості відновлення права позивача судом мають бути настільки широкими задля можливості досягнення балансу приватних та публічних інтересів.
Поряд з цим, судом враховується, що згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).
Також ухвалюючи рішення суду в цій справі, судом враховується, що у відповідності до ст.263ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори.
Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.
Справедливість судового рішення вимагає, аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документ, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
На підставі вищевикладеного, беручи до уваги належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає, що позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом підлягає задоволенню.
Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до квитанції № AYKE-BF21-URSE від 02.04.2025 року ОСОБА_1 сплатила судовий збір за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн.
Отже, судові витрати позивача по сплаті судового збору в розмірі 1211,20 грн стягуються на її користь з відповідача.
Керуючись ст. 1-18, 76-89, 141, 263-265, 267, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум» про надання дозволу на розпорядження біологічним матеріалом задовольнити.
Надати ОСОБА_1 право на розпорядження та використання біологічного матеріалу ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_4 , що знаходиться на зберіганні Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум».
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Мірум» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повне найменування сторін по справі:
позивач - ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 ;
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Мірум», ЄДРПОУ 43604989, адреса місцезнаходження: м. Київ, вул. В. Некрасова, буд. 1.
Суддя Я.К. Левицька