Справа № 758/7913/24
Категорія 67
21 травня 2025 року м. Київ
Подільський районний суд міста Києва
у складі головуючого судді Ковбасюк О.О.,
за участю секретаря судового засідання Білоус А.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя,-
У червні 2024 року ОСОБА_1 через представника ОСОБА_3 звернулася до Подільського районного суду міста Києва із вказаним вище позовом до ОСОБА_2 , зазначивши, що в період з 22.08.2013 по 26.06.2023 вони з відповідачем перебували у зареєстрованому шлюбі. За час проживання у шлюбі ними було придбано квартиру, загальною площею 66,1 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , право власності на яку було зареєстровано за відповідачем. Позивач стверджує, що зазначена квартира була придбана за рахунок спільних коштів подружжя. З огляду на наведене, посилаючись на положення статей 60, 63, 69,70 Сімейного кодексу України, із урахуванням визначеного нормами цього Кодексу принципу рівності часток дружини і чоловіка у спільному майні подружжя, позивач просить визнати квартиру АДРЕСА_1 спільною сумісною власністю подружжя та провести її поділ в порядку поділу спільного майна подружжя, визнавши за нею право власності на 1/2 частину вказаної квартири.
Ухвалою суду від 02.07.2024 позовну заяву було залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення виявлених недоліків.
Ухвалою суду від 22.07.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановлено відповідачу строк для подання відзиву, позивачу - відповіді на відзив.
У встановлений судом строк відповідач без поважних причин відзив на позов не надав, тому суд вирішив справу за наявними матеріалами у відповідності до ч. 8 ст. 178 ЦПК України.
Ухвалою суду від 29.10.2024 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач не з'явилася, 19.05.2025 її представником подано до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, у якій він підтримав позовні вимоги у повному обсязі, зазначивши при цьому, що сторона позивача не заперечує щодо ухвалення заочного рішення у справі.
Відповідач на повторні виклики в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Про причини неявки він суд не повідомив.
З огляду на викладене та за відсутності заперечень сторони позивача, суд постановив ухвалу про розгляд справи на підставі наявних у ній доказів з ухваленням заочного рішення, оскільки згідно ст. 281 ЦПК України якщо відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання, не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин та не подав відзив, а позивач не заперечує проти такого вирішення справи, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, згідно з якою у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється, повно і всебічно оцінивши всі фактичні обставини справи та докази, які мають значення для розгляду справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.
Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.
У відповідності до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме її прав, свобод чи інтересів.
У свою чергу суд повинен установити, чи були порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси цих осіб, і залежно від установленого вирішити питання про задоволення позовних вимог або відмову в їх задоволенні.
Як встановлено судом, 22.08.2013 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Солом'янського районного управління юстиції у місті Києві між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було зареєстровано шлюб, про що складено актовий запис №1637, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 , копія якого наявна в матеріалах справи.
Рішенням Подільського районного суду від 26.06.2023, ухваленим у справі №758/4567/23, шлюб між сторонами розірвано.
Вказана обставина перевірена судом оглядом інформації, що міститься у Єдиному державному реєстрі судових рішень.
Встановлено також, що під час перебування сторін у шлюбі ними було придбано квартиру АДРЕСА_1 .
Наведена обставина вбачається, зокрема, із договору іпотеки, що був укладений 09.02.2017 між ОСОБА_2 , як іпотекодавцем, та Державною спеціалізованою фінансовою установою «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», як іпотекодержателем, за яким відповідач ОСОБА_2 передав в іпотеку у якості забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором №3-ВК (щодо надання кредиту на будівництво (реконструкцію) чи придбання житла за рахунок власних коштів) від 30.01.2017, укладеним між іпотекодавцем та іпотекодержателем, майнові права на двокімнатну квартиру АДРЕСА_3 .
У пункті 1.1.1. вказаного договору зазначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі:
- договору №99 про участь у Фонді фінансування будівництва, що укладений між іпотекодавцем та ТОВ «ФК «ПрімІнвест» 02.02.2017;
- свідоцтва №99/1 про участь у Фонді фінансування будівництва, що видане ТОВ «ФК «ПрімІнвест» 06.02.2017;
- договору №99 уступки майнових прав на нерухомість, що укладений між іпотекодавцем та ТОВ «ФК «ПрімІнвест» 07.02.2017.
Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №124710586 від 21.05.2018 підтверджується, що реєстрація права власності на вказану квартиру за відповідачем була здійснена 15.05.2018, на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 41204008 від 21.05.2018.
За змістом частин першої та сьомої статті 41 Конституції України, частин першої та п'ятої статті 319 ЦК України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, і таке використання не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства.
Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов'язків подружжя.
У сімейному законодавстві передбачено два режими власності подружжя - особиста приватна власність дружини, чоловіка, тобто кожного з подружжя (стаття 57 СК України), та спільна сумісна власність подружжя (стаття 60 СК України).
Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (частина перша статті 63 СК України).
Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Згідно із положеннями частини першої статті 71 СК України майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до частини першої статті 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно).
За правилом статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.
Аналогічне положення міститься й у частині третій статті 368 ЦК України.
Об'єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (частина перша статті 61 ЦК України).
Тлумачення статті 61 СК України свідчить, що спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були набуті.
За змістом статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.
Системний аналіз наведених норм матеріального права свідчить про презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об'єкт, у тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує.
Такий правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 24.05.2017 у справі № 6-843цс17.
Відповідний правовий висновок викладено також в постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.11.2018 у справі №372/504/17 (провадження №14-325цс18) та від 11.04.2019 у справі № 339/116/16-ц (провадження № 61-15462св18), що свідчить про сталість судової практики у спірних правовідносинах.
Крім того, згідно з роз'ясненнями Пленуму Верховного Суду України, наведеними у п. 23 постанови №11 від 21.12.2007«Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом.
Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.
Відповідно до ч.ч. 1, 2, 3 ст. 372 ЦК України майно, що є у спільній сумісній власності, може бути поділене між співвласниками за домовленістю між ними, крім випадків, установлених законом. У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.
Як встановлено судом, квартира загальною площею 66,1 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , була придбана під час перебування сторін у шлюбі та зареєстрована за відповідачем.
Виходячи із наявних матеріалів справи, суд робить висновок, що відповідач не оспорює належність вказаного майна сторонам на праві спільної сумісної власності подружжя, оскільки відзив на позов ним не подано, жодних доказів на спростування доводів позивача, наведених в обґрунтування позовних вимог, а також будь-яких інших заяв та клопотань по суті спору від нього до суду не надходило.
При цьому суд враховує, що відповідно до статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
У відповідності до ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно із ст. 89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Ураховуючи наведене, виходячи із презумпції спільності майна подружжя, встановленої статтею 60 СК України, яка відповідачем не спростована, суд доходить висновку, що квартира АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя, у зв'язку з чим наявні підстави для її поділу в порядку поділу майна подружжя, визначеному статтями 69-72 СК України.
При цьому підстав для відступу від принципу рівності часток подружжя у спільному майні судом не встановлено.
Таким чином, виходячи із зазначених обставин справи, із урахуванням принципу рівності часток подружжя у спільному майні та фактичного порядку користування майном, що склався між сторонами, суд дійшов висновку про наявність підстав для визнання за позивачем в порядку поділу майна подружжя права власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 66,1 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 , а тому позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Разом із цим, вирішуючи вимоги позивача про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя, суд, у відповідності до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, враховує висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 23.01.2024 у справі № 523/14489/15-ц.
У вказаній постанові ВП ВС, зокрема, зазначила, що при розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує в мотивувальній частині свого рішення. Судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна. Для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об'єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідними. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна.
Із урахуванням наведеного, вимоги позивача про визнання спірної квартири спільною сумісною власністю подружжя задоволенню не підлягають.
У відповідності до положень ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені позивачем витрати по сплаті судового збору у розмірі 15 140,99 грн.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 10, 23, 81, 141, 247, 258, 259, 263-268, 273, 280-282, 284, 289 ЦПК України, суд,-
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання майна спільною сумісною власністю та поділ спільного майна подружжя задовольнити частково.
В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частину квартири, загальною площею 66,1 кв.м, житловою площею 32,7 кв.м, що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 .
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 15 140 (п'ятнадцять тисяч сто сорок) гривень 00 копійок.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне найменування сторін по справі:
- позивач - ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ;
- відповідач - ОСОБА_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_3 .
Повний текст рішення суду складено 02.06.2025.
Суддя О. О. Ковбасюк