Справа №:755/11954/22
Провадження №: 6/755/280/25
"09" червня 2025 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді - Катющенко В.П.
при секретарі - Онопрійчук Д.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва, заяву ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про відстрочення виконання рішення суду, -
Заявник, ОСОБА_1 , звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою у якій просить суд: відстрочити виконання судового рішення Дніпровського районного суду міста Києва №755/11954/22 на виконання якого 24.06.2024 р. видано виконавчий лист визначення способу участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , терміном на 1 рік.
Свої вимоги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перебуває виконавчий лист №755/11954/22 від 24.06.2024 (ВП НОМЕР_1 від 21.02.2025), який було видано Дніпровським районним судом міста Києва про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною, ОСОБА_2 було визначено наступний графік спілкування з донькою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 :
-необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;
-спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;
-спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;
-спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
Заявник вважає, що станом на дату подання даної заяви у неї наявні всі підстави для відстрочення виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 19.05.2023, з огляду на наступні обставини.
Так, заявник вважає, що звернення ОСОБА_2 з даною заявою було передчасним та недоцільним, оскільки ОСОБА_1 , розуміючи, що доньці для гармонійного розвитку потрібна любов та виховання батька, жодним чином не чинила та не чинить перешкод у спілкування між батьком та донькою.
Виконавче провадження № 73274708 відкрите 09.11.2023 за виконавчим листом виданим Дніпровським районним судом міста Києва у справі №755/11954/22 відповідно до якого зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постановою від 20.12.2023 було завершено, у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
14.03.2024 ОСОБА_2 повторно звернувся до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМу МЮ (м.Київ) із заявою про відновлення виконавчого провадження та застосування заходів примусового виконання рішення суду у справі 755/11954/21 від 19.05.2023.
Важливим є те, що батько ігнорує вільне волевиявлення доньки та позбавляє доньку свободи вибору. А небажання доньки підтримувати спілкування з ним, трактуються ОСОБА_2 виключно як невиконання матір'ю приписів рішення Дніпровського районного суду міста Києва.
Так, стягувачем було скеровано до Державної виконавчої служби Дніпровського району міста Києва заяву про притягнення до відповідальності ОСОБА_1 у зв'язку з систематичним та регулярним вчиненням перешкод спілкування з дитиною засобами електронного зв'язку.
Зазначена обставина є неправдивою та інформація викладена в ній спростовується Актом державного виконавця від 29.11.2023, зі змісту якого вбачається, що донька відмовляється спілкуватися з батьком та мати не чинить перешкод у спілкуванні дитини з батьком телефонним зв'язком.
Відтак звернення з необґрунтованими скаргами та заявами на ОСОБА_1 здійснюється з метою створення останній неприємностей, приниження її честі, гідності та ділової репутації.
Наголошує, що батьку байдуже на бажання доньки, в його діях вбачається лише умисел спрямований на створення ОСОБА_1 проблем, задля досягнення своїх особистих майнових інтересів, в тому числі пов'язаних з судовими провадженнями, що перебувають на розгляді у Дніпровському районному суді міста Києва справі №755/16654/23 від 22.05.2024 та справі №755/16316/24 від 19.09.2024 та жодним чином не пов'язаних з інтересами доньки. Такі дії призводять виключно до травмування дитини та формують у доньки ОСОБА_4 вкрай негативне ставлення до батька.
З метою врегулювання даної ситуації, адвокатом ОСОБА_5 направлено до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації Лист-звернення з проханням провести профілактичну бесіду з ОСОБА_2 та рекомендувати останньому попрацювати з психологом задля усвідомлення існуючої проблеми та визначення напрямків роботи для відновлення емоційного зв'язку між ним та донькою.
Однак, таке звернення було проігноровано ОСОБА_2 та він навіть не намагається зосередитися на дитині, її інтересах та потребах, не готовий адаптувати графік спілкування з донькою.
За результатами розгляду даного звернення, Листом за №103008-2985 від 03.09.2024 повідомлено, що спеціалістами Служби у справах дітей та сім'ї проведено чергову профілактично-роз'яснювальну роботу з громадянином ОСОБА_2 щодо дотримання ним прав дитини та ознайомлено його про відповідальність передбачену законодавством України в разі порушення прав малолітньої та виконання рішень судів. Зі слів батька дитини, він бажає постійно бачитися та спілкуватися з донькою, брати участь у її вихованні, але він не має можливості відповідно до графіку, що визначено судом.
Про формальний підхід ОСОБА_2 до виконання судового рішення свідчить і той факт, що 14.07.2024 та 16.07.2024, батько дитини ОСОБА_2 , у визначений рішенням час не прибував за місцем проживання доньки ОСОБА_4 та не повідомляв ані про відсутність наміру прибути у визначений час, ані причини такого неприбуття. Дана обставина підтверджується Актом державного виконавця від 16.07.2024.
24.07.2024 державним виконавцем Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) у зв'язку з відсутністю вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною, постановою про закриття виконавчого провадження 73274708 виконавче провадження було вдруге завершено у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
Тож безпідставність звернення до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м.Київ) Савченка О.Г. та відсутність вчинення ОСОБА_1 перешкод у спілкуванні батька з дитиною підтверджуються постановою про закриття виконавчого провадження 73274708 від 20.12.2023 та постановою про закриття виконавчого провадження 73274708 від 24.07.2024 у зв'язку з виконанням виконавчого документа в повному обсязі.
Проте, після розлучення батько тривалий сам час не цікавився життям доньки, її здоров'ям та інтересами. Хоча заявник не проявляв будь-якого інтересу до її життя та розвитку, заявник не чинила ніякі перешкоди заявнику у спілкуванні з дочкою. Дане призвело до того, що донька на той час вже закрилася від батька, перестала йому довіряти та жодним чином не бажає спілкуватися з ним.
Доводить до відома, що 21.02.2025 (через понад півроку з моменту закриття виконавчого провадження) ОСОБА_2 втретє звертається до державної виконавчої служби з метою примусового виконання рішення Дніпровського районного суду міста Києва з заявою про відкриття виконавчого провадження, хоча як уже вище зазначалося ОСОБА_1 не чинилися перешкоди у спілкуванні батька з донькою, а така тривала перерва у спілкуванні з була ініціативою виключно зі сторони стягувана, який не виявляв бажання спілкування з донькою.
Як на підставу звернення до Дніпровської відділу державної виконавчої служби у місті Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) стягувач вказав, що станом на дату звернення, а саме 21.02.2025, рішення суду не виконується, колишня дружина систематично чинить перешкоди у спілкуванні з дитиною та ігнорує графік зазначений в рішенні суду, що унеможливлює реалізацію прав та обов'язків стягувала, як батька дитини.
Однак, вважає за необхідне зазначити, що з моменту завершення виконавчого провадження, незважаючи на відсутність перешкод зі сторони ОСОБА_1 для зустрічей стягувана з донькою, жодного разу у визначений судом час не прибував за місцем проживання доньки ОСОБА_4 та не повідомляв ані про відсутність наміру прибуття, ані причини такого неприбуття, що свідчить про формальний підхід ОСОБА_2 до виконання судового рішення. Доказів на підтвердження протилежного стягувачем надано не було.
З метою доведення даної обставини, було скеровано до Служби у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації та до Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Заяву-повідомлення за №1237/3010/24 від 30.10.2024.
Звертає увагу, що під час виконання виконавчого листа, під час візитів ОСОБА_2 за місцем проживання малолітньої доньки ОСОБА_4 , 2017 р.н., жоден із таких візитів не дав результату спільного проведення часу батька та дитини. Малолітня ОСОБА_4 , з кожним із таких візитів батька, все емоційніше почала висловлювати своє небажання бачити батька та проводити з ним час.
Під час зустрічі, що відбулася 01.04.2025 малолітня ОСОБА_4 відмовилася їхати з ОСОБА_2 на карате, почала плакати. Однак дане сприймалося ОСОБА_2 як невиконання рішення суду зі сторони ОСОБА_1 . Дана обставина підтверджується актами державного виконавця від 12.03.2025, 18.03.2025, 25.03.2025, 30.03.2025, від 01.04.2025, від 08.04.2025, від 15.04.2025 та від 22.04.2025.
У зв'язку з такою реакцією доньки, після проведених зустрічей стягувала з донькою, у малолітньої ОСОБА_4 , спостерігається істерика, пригнічений стан, порушення сну та тривожні розлади у зв'язку з чим ОСОБА_1 змушена звернутися за консультативною допомогою до дільничного педіатра за місцем проживання з метою отримання направлення до дитячого психолога.
Також зауважує, що стягувач, достеменно володіючи інформацією про розпорядок дитини, неодноразово телефонує під час навчального процесу чим, відволікає ОСОБА_4 та весь клас від навчання.
З кожною такою ситуацією ОСОБА_4 , все негативніше сприймає батька та негативно реагує на нього. Спілкування батька, яке завжди розпочинається зі слів: «Я прийшов на виконання рішення суду, ти повинна зі мною піти гуляти, це моє право...» не сприймається дитиною прихильно та викликає у малолітньої ОСОБА_4 виключно негативні емоції та пригнічує її емоційний стан, у зв'язку з чим дитина закрилася від батька, перестала йому довіряти та жодним чином не бажає спілкуватися з ним.
У зв'язку із вищевикладеним, за ініціативи старшого державного виконавця ОСОБА_6 постановою від 02.04.2025 про залучення представників органу опіки і піклування для участі у проведенні виконавчих дій, які будуть проводитися 08.04.2025 о 16 год. 15 хв. за адресою: АДРЕСА_1 (перший під'їзд) було запрошено для проведення виконавчих дій психолога Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб.
За результатами проведеної зустрічі, психологом Дніпровського ЦСС м. Києва ОСОБА_7 до Дніпровського ВДВС у місті Києві скеровано лист за №103/42-464 від 17.04.2025.
Зі змісту даного листа вбачається, що психологом було здійснено спостереження за спілкуванням дитини ОСОБА_4 з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 .
Досліджувалися поведінкові реакції та невербальні сигнали дитини. Під час зустрічі з батьком дитина, стала обіймати матір та опускати голову. В момент, коли батько наблизився та заговорив до неї - стала гучно плакати й проситися додому, казала, що не хоче його бачити. При зустрічі була в пригніченому стані, говорити з батьком відмовилася.
Психологом зроблено висновок, що напружена ситуація, що склалася може негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан. Під час проведення виконавчих дій матері та дитині рекомендована робота з психологом.
Про наявність ознак застосування ОСОБА_2 щодо малолітньої доньки ОСОБА_4 психологічного насильства у розумінні Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а також наявності ризиків застосування такого насильства у майбутньому, що підтверджується окрім вищевказаного листа від 17.4.2025 також і висновком клінічного психолога ОСОБА_8 від 23.07.2024 у якому, зокрема зазначено, що зустрічі дитини з рідним батьком проти її волі може призвести до невротичного характеру розвитку особистості дитини.
Звертає увагу суду, що 27.04.2025 на виконання рішення суду під час побачення стягувача з донькою, ОСОБА_2 , окрім систематичного психологічного насильства, було застосовано також і фізичне насильство відносно своєї малолітньої доньки, ОСОБА_3 , 2017 р.н.
Так, посеред зустрічі, що відбувалася 27.04.2025 за адресою: АДРЕСА_1 (в дворі будинку) між стягувачем та його малолітньою донькою сталася суперечка, внаслідок чого ОСОБА_2 лівою рукою грубо схопив ОСОБА_4 за праву руку біля зап'ястя, вигнувши її в неприродню позицію.
У зв'язку з нанесенням ОСОБА_2 , доньці тілесних ушкоджень, ОСОБА_1 змушена була звернутися за медичною допомогою до Київської міської дитячої лікарні №2 за адресою: м. Київ, вул. А.Навої, буд.3.
За результатами проведених рентгенографії та огляду ОСОБА_3 було встановлено наступний діагноз: розтягнення зв'язок правого кистьового суглобу та призначено лікування.
Інформація про даний інцидент зафіксована та скерована працівниками закладу охорони здоров'я до правоохоронних органів для подальшого опрацювання (зареєстровано в журналі єдиного обліку під №32739).
Внаслідок отриманої травми, ОСОБА_4 позбавлена можливості повноцінно навчатися та відвідувати спортивну секцію карате.
Дана протиправна та доволі стресова подія, що сталася, вже наклала свій відбиток на психоемоційному стану доньки, оскільки наразі вона навідріз відмовляється спілкуватися з біологічним батьком та вмовляє більше не приводити її на такі зустрічі. У зв'язку з пережитим стресом у неї виникли проблеми зі сном, втрата апетиту, погіршення стосунків з однолітками, апатичність та зниження самооцінки, розлади настрою, зниження ініціативності та комунікабельності.
З огляду на вищевикладене, заявник обґрунтовано вважає, що подальше спілкування доньки з ОСОБА_2 є недоцільним та неприпустимо примушувати дитину до таких психотравмуючих зустрічей, які є правом дитини, а не її обов'язком, а тому є доцільним відстрочити виконання рішення суду припинити спілкування з біологічним батьком до покращення емоційного стану дитини і надалі здійснювати виключно за бажанням дитини.
У судовому засіданні заявник ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 підтримали заяву, з підстав викладених у ній, та просили суд її задовольнити.
У судовому засіданні стягувач ОСОБА_2 доводи заяви не визнав та пояснив, що жодного психологічного чи фізичного насильства щодо дитини не вчиняв. Заявник посилається на судові процеси, однак не повідомляє, що вони завершені ще в 2023 році. У лютому 2022 році дитина з ним проживала 2 тижні і все було добре, після чого ОСОБА_1 періодично залишали дитину з ним, а коли ОСОБА_1 змінила замки в квартирі, почала налаштовувати дитину проти нього. Так, у 2023 році дитина дозволяла собі казати в його бік «ти, що квартиру у мене забираєш», а коли він приїздив на дачу, то казала «чи чого на нашу територію приїхав». У 2024 році він у відпустці не був, а дитина поїхала до Болгарії, виконавець переніс їх відпочинок, однак після повернення, дитина жила на дачі, та до нього на зустрічі її не привозили. З приводу телефонного дзвінка дитині 09.04.2025 вказав, що у той час була повітряна тривога і ніякого навчального процесу не відбувалося, оскільки діти перебували у бомбосховищі. Вважає, що поведінка дитини формується матір'ю, оскільки подарунки, до прикладу, у вигляді плейстейшен, дитина взяла охоче, а цукерки - відмовилася. Щодо подій у пісочниці зазначив, що дитина кидала в нього траву та пісок, і він взяв її за руку, сказав, що так не можна, при цьому ніякого насильства не вчиняв.
Інші учасники справи в судове засідання не з'явилися, про день час та місце розгляду заяви були повідомлені належним чином, суд про причини не явки не повідомили.
Вивчивши доводи та підстави поданої заяви, вислухавши думки учасників справи, дослідивши матеріали справи, суд доходить наступного.
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 19.05.2023, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.10.2023, зобов'язано ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Визначено спосіб участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:
- необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;
- спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;
- спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;
- спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/11945/22 про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 09.11.2023, відкрито виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 20.12.2023, виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Постановою державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 11.03.2024, відновлено виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі заяви стягувача від 28.02.2024.
Постановою старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 24.07.2024, виконавче провадження НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 02.11.2023 Дніпровським районним судом м. Києва про зобов'язання ОСОБА_1 не чинити перешкоди ОСОБА_2 у спілкуванні з дитиною ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 закінчено на підставі п.9 ч.1 ст. 39, ст. 40 ЗУ «Про виконавче провадження».
Постановою начальника Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 30.09.2024, про результати перевірки законності виконавчого провадження НОМЕР_2, визнано дії старшого державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Калініченко О.М. такими, що вчинені із порушенням вимог ЗУ «Про виконавче провадження» в частині відновлення 11.03.2024 виконавчого провадження НОМЕР_2 та подальшого виконання.
24.06.2024 Дніпровським районним судом м. Києва видано виконавчий лист №755/11945/22 про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом:
- необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо;
- спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно;
- спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00;
- спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
21.02.2025 постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), відкрито виконавче провадження НОМЕР_1 з примусового виконання виконавчого листа №755/11945/22 виданого 24.06.2024 Дніпровським районним судом м. Києва про визначення способів участі ОСОБА_2 у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , шляхом: - необмеженого спілкування з дитиною засобами телефонного, поштового та електронного зв'язку з урахуванням розпорядку дня дитини для нічного відпочинку та зайнятості дитини у зв'язку з навчанням, відвідуванням гуртків, секцій тощо; - спілкування з дитиною для її привітання у день народження дитини, Новій рік та Різдво щорічно; - спілкування з дитиною щовівторка з 17.00 до 19.30 та щонеділі з 10.00 до 19.00; - спільного відпочинку з донькою протягом двох перших тижнів липня щороку.
Актом державного виконавця від 12.03.2025 встановлено, що 12.03.2025 об 15.06 сторони з'явились за викликом на прийом до державного виконавця м. Київ вул. Є.Сверстюка, 15, 3 пов.8 каб. І визначили місце зустрічі з дитиною її місце проживання АДРЕСА_2 , біля І під'їзду. Адресу зустрічі зі сторонами узгодили. З номеру матері здійснено телефонний дзвінок до дитини, мати не перешкоджала.
Актом державного виконавця від 18.03.2025 встановлено, що 18.03.2025 16.15 з'явились за адресою АДРЕСА_1 , зустріч з дитиною відбулася, мати з дочкою прибули на місце зустрічі, стягувач з'явився також. Перешкоди при зустрічі не чинилися, разом пішли на тренування з карате.
Актом державного виконавця від 25.03.2025 встановлено, що 25.03.2025 17.00 виходом державного виконавця за адресою: АДРЕСА_1 , зустріч батька з дитиною відбулась, мати з дочкою прибули на місце зустрічі. Перешкоди при зустрічі не чинилися матір'ю.
Актом державного виконавця від 30.03.2025 встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , мати з дитиною і батько для зустрічі з'явилися для привітання з днем народження. Дитина почала плакати, подарунок відмовилася приймати, але роздивилася. Вирішили разом йти до магазину «Рошен».
Актом державного виконавця від 01.04.2025 встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , мати з батьком та дитиною для зустрічі з'явилися. Дитина від цукерок відмовилася. Телефонний дзвінок на мобільний надходить. Дитина на карате їхати з батьком відмовилася, почала плакати, говорила різні слова.
Постановою головного державного виконавця Дніпровського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) від 02.04.2025 у виконавчому провадженні НОМЕР_1, з метою дотримання законності виконання рішення суду щодо забезпечення ефективної професійної адресної підтримки дітей, які сприятимуть відновленню втраченого контакту батька з дитиною, залучено для проведення виконавчих дій психолога Дніпровського районного у місті Києві центру соціальних служб, які будуть проводитися 08.04.2025 о 16.15 год. за адресою АДРЕСА_1 (перший під'їзд).
Актом державного виконавця від 08.04.2025 встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , прийшла мати з дитиною, тато, представники Служби у справах дітей, психолог для виконання рішення суду. Дитина почала плакати і відмовлятися йти з батьком. Психолог та представники СУСД намагалися спілкуватися з усіма сторонами. Зі слів матері записана з дитиною до психолога. Сторонам рекомендовано відвідати психолога для налагодження спілкування. З представником та психологом дитина не виявила бажання спілкуватися.
Актом державного виконавця від 15.04.2025 встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , боржниця з дитиною та батько для виконання рішення з'явилися. На тренування мати з дитиною поїхали, батько відмовився.
Згідно відповіді Дніпровського районного в місті Києві центру соціальних служб від 17.04.2025 психологом ОСОБА_7 під час виконавчих дій 08.04.2025, було здійснено спостереження за спілкуванням дитини - ОСОБА_3 з батьками - ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Досліджувались поведінкові реакції, емоційний стан та невербальні сигнали дитини. За спостереженням психолога, під час зустрічі дитини з батьком, стала обіймати матір та опустила голову. Коли батько заговорив та наблизився до дитини вона стала гучно плакати і проситися додому, казала, що не хоче його бачити. Дитина була в тривожному стані, говорити з батьком відмовилась. Між батьками спостерігалося напружене спілкування. Напружена ситуація, що сталася, може негативно вплинути на розвиток дитини та її психоемоційний стан. Станом на 17.04.2025 ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з заявою про надання соціальних послуг не звертались.
Актом державного виконавця від 22.04.2025 встановлено, що з'явились за адресою: АДРЕСА_1 , боржниця з дитиною для зустрічі з батьком з'явилася. Здійснювалося встановлення власників майна, різні стосунки між дорослими виясняли. Батько поїхав на тренування з дитиною.
Згідно довідки Київської міської дитячої лікарні №2 від 27.04.2025 ОСОБА_9 , 2008 р.н., проведено огляд та рентгенографія та встановлено діагноз розтягнення зв'язок правого кистьового суглобу.
27.04.2025 ОСОБА_10 надані пояснення до Дніпровського УП ГУ НП у м. Києві, згідно яких 27.04.2025 об 10:00 вона з дитиною ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 прибула за адресою АДРЕСА_1 для виконання рішення суду щодо побачень з батьком ВП НОМЕР_1, державний виконавець ОСОБА_6 . Батько дитини прибув у агресивному стані, почав з'ясовувати особисті стосунки з нею та переключився на дитину. Вів себе неадекватно, лаявся, розбрасувався руками, тиснув на дитину, схопив дитину за зап'ясток та зробив боляче. Нині дитина проходить психологічну реабілітацію від зустрічей з ОСОБА_2 тому, що здоров'я дитини підірване, чиниться психологічне насилля над дитиною, а сьогодні і фізичне. Дитина страждає, плаче, з'явився енурез та постійні істерики після зустрічей з батьком. Просить прийняти заяву та скласти протокол на ОСОБА_11 ІНФОРМАЦІЯ_2 про психологічне насилля над дитиною. Дії ОСОБА_2 несуть страхіття для дитини, негативно впливають на її психо-неврологічний розвиток, формують відчуття страху та невпевненості. Подальші побачення з ОСОБА_2 призведуть до негативних наслідків для здоров'я дитини.
Судове рішення є обов'язковим до виконання (ст. 129-1 Конституції України, ч. 1 ст. 18 ЦПК України), виконання судових рішень - складова права на справедливий суд та одна з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Варто враховувати, що виконання рішень про встановлення побачення з дитиною, рішення про усунення перешкод у побаченні з дитиною регламентується спеціальними правилами, передбаченими ст. 64-1 Закону України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 435 ЦПК України, за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
За вимог частини четвертої цієї ж статті, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) щодо фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.
Частиною першою ст. 33 Закону «Про виконавче провадження» визначено, що за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо), сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення. Рішення про розстрочку виконується в частині та у строки, встановлені цим рішенням.
У статті 18 Конвенції про права дитини від 20.11.1989, ратифікованою Україною 27.02.1991, передбачено принцип загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини, а також встановлено, що найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Наведеними нормами закріплено основоположний принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, якого необхідно дотримуватися, зокрема, при вирішенні питань про місце проживання дитини у випадку, коли її батьки проживають окремо; про тимчасове розлучення з одним із батьків у зв'язку з необхідністю виїхати за межі країни, у якій визначено місце проживання дитини, з іншим із батьків з метою отримання освіти, лікування, оздоровлення та з інших причин, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) щодо застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція), ратифікованої Законом України від 17.07.1997.
Так, рішенням у справі «М. С. проти України» від 11.07.2017 (заява № 2091/13) ЄСПЛ, установивши порушення статті 8 Конвенції, консолідував ті підходи і принципи, що вже публікувались у попередніх його рішеннях, які зводяться до визначення насамперед найкращих інтересів дитини, а не батьків, що потребує детального вивчення ситуації, урахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, дотримання справедливої процедури у вирішенні спірного питання для всіх сторін.
У статті 1 Закону України «Про охорону дитинства» (далі - Закон №2402-III) визначено контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Визначальним принципом регулювання сімейних відносин за участю дитини є максимально можливе урахування інтересів дитини (ч. 8 ст.7 СК України, ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.2 ст.155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Питання справедливої рівноваги між інтересами батьків та інтересами дитини неодноразово аналізувалося Європейським судом з прав людини, практика якого відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» і частини четвертої статті 10 ЦПК України застосовується судом як джерело права.
У рішенні ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07.12.2006 зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров'ю чи розвитку дитини (рішення ЄСПЛ у справі «Johansen v. Norway» від 07.08.1996).
Отже, положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачиться на шкоду інтересам дитини.
Відповідно до статті 8 Закону №2402-III кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
За змістом ст.12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Відповідно дост.15 вказаного Закону дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків, виходячи з інтересів дитини.
У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Згідно з частинами другою, восьмою, дев'ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
У статті 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
За змістом статей 150,155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
Правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостро-емоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Такі висновки узгоджуються з постановами Верховного Суду від 13.06.2024 в справі № 675/1124/22 (провадження № 61-1049св24), від 29.05.2024 в справі № 686/15230/23 (провадження № 61-3812св24), від 07.12.2023 в справі № 569/14585/21 (провадження № 61-11045св23), від 15.03.2023 в справі № 750/1786/21 (провадження № 61-8797св22).
Верховний Суд у постанові від 31.03.2021 в справі № 562/1686/18 (провадження № 61-16928св20) наголосив, що під час вирішення спору, що стосується вкрай чутливої сфери правовідносин, а дитина потребує уваги, підтримки і любові обох батьків, суди повинні ґрунтовно дослідити та оцінити всі обставини справи, надати належну правову оцінку доказам: кожному конкретно взятому та їх сукупності. Сам факт емоційно напружених відносин між колишнім (фактичним) подружжям та особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини та її право на спілкування з кожним із батьків.
За матеріалами даної цивільної справи судом не встановлено жодних підстав для відстрочення виконання рішення суду яким визначено способи участі батька у спілкуванні та вихованні малолітньої доньки. Матеріали справи не містять висновків спеціалістів, медичні висновки, які б свідчили, що зустрічі батька з дитиною спричиняють останній психологічні чи психічні розлади, як і не місять матеріали справи доказів притягнення батька до відповідальності за вчинення психологічного чи фізичного насильства щодо дитини. Небажання дитини спілкуватися з батьком, не може бути підставою для відстрочення виконання рішення суду. Натомість, обоє батьків, як мати так і батько, мають вчиняти дії щодо налагодження контакту дитини та батька. Із оглянутих в судовому засіданні відеозаписів зустрічей дитини та батька, судом встановлено, що останні проходять у напруженій емоційній обстановці, яка створена самими батьками, вони різко спілкуються один з одним, негативно висловлюються при дитині щодо іншого, знімають процес зустрічей з дитиною на камеру телефону, що створює ілюзію прагнення спілкування з дитиною та відповідно викликає у дитини різкі негативні емоції. У ситуації, що склалася між батьками дитини, саме батьки повинні докладати спільних зусиль для досягнення порозуміння та налагодження відносин між собою, що у наслідку матиме позитивний вплив на дитину та її виховання.
З огляду на викладене, суд доходить до висновку, що заява ОСОБА_1 про відстрочення виконання рішення суду задоволенню не підлягає, оскільки заявником не доведено неможливість виконання рішення суду у спосіб та порядок визначений таким рішенням.
Керуючись ст. ст. ст.ст. 2, 4, 5, 10-13, 18, 81, 89, 258-260, 261, 353, 354, 435 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
У задоволенні заяви ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , Дніпровський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ), Дніпровський районний в місті Києві центр соціальних служб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації, Служба у справах дітей та сім'ї Дніпровської районної у місті Києві державної адміністрації, про відстрочення виконання рішення суду - відмовити.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено Цивільним процесуальним кодексом України. Ухвала суду першої інстанції оскаржується в апеляційному порядку окремо від рішення суду у випадках, передбачених статтею 353 ЦПК України та в строки встановлені ст. 354 ЦПК України.
Повний текст ухвали складено 30.06.2025.
Суддя: