Номер провадження 1-кп/754/460/25
Справа № 754/12104/24
Іменем України
24 червня 2025 року м. Київ
Деснянський районний суд м. Києва в складі:
головуючого судді ОСОБА_1
за участю секретаря ОСОБА_2 ,
розглянувши у судовому засіданні в залі суду в м. Києві в режимі відеоконференції кримінальне провадження №12024100030000008 від 03.01.2024 року відносно:
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ялта, АР Крим, українця, громадянина України, одруженого, маючого на утриманні малолітню дитину 2021 року народження, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , не працюючого, раніше не судимого,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України,
за участю сторони обвинувачення: прокурора ОСОБА_4 ,
потерпілих: не з'явились,
представників потерпілих: ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , сторони захисту: обвинуваченого ОСОБА_3 , захисника-адвоката ОСОБА_9 ,
В провадженні Деснянського районного суду м. Києва перебуває обвинувальний акт у кримінальному провадженні №12024100030000008 від 03.01.2024 року відносно ОСОБА_3 , обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 289 КК України.
Представником третьої особи - власника майна ОСОБА_10 - ОСОБА_11 до суду подано клопотання про скасування арешту майна, а саме автомобіля марки Lexus LX 570, номер кузова НОМЕР_1 , який ОСОБА_10 придбала у ТОВ «Автопрестиж Центр» за договором купівлі-продажу транспортного засобу № 5706/23/024448 від 31.12.2023.
В обґрунтування клопотання зазначає, що на даний час відпала потреба в арешті вказаного майна.
Так, зазначає, що даний транспортний засіб було вилучено з володіння ОСОБА_10 слідчим СВ Деснянського УП ГУНП у м. Києві у кримінальному провадженні №12024100030000008 від 03.01.2024 року за ч. 3 ст. 289 КК України, за заявою ОСОБА_12 , яка визнана потерпілою у даному кримінальному провадженні.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2024 у справі № 754/650/24 в рамках даного кримінального провадження задоволено клопотання прокурора та накладено арешт на майно, а саме автомобіль марки Lexus LX 570 д.н.з. НОМЕР_2 , номер кузова НОМЕР_1 .
Разом з тим, рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2025 у справі № 756/11429/24 за позовом ОСОБА_12 , яка діє в інтересах ОСОБА_13 , до ОСОБА_10 , треті особи: ОСОБА_3 , ОСОБА_14 про витребування майна з чужого незаконного володіння, задоволено позовні вимоги ОСОБА_12 у повному обсязі: витребувано автомобіль марки Lexus LX 570, номер кузова НОМЕР_1 від ОСОБА_10 на користь ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , а також визнано ОСОБА_12 та ОСОБА_13 власниками зазначеного транспортного засобу у розмірі 2/3 та 1/3 часток, відповідно.
Вважає, що спір між ОСОБА_12 та ОСОБА_10 щодо витребування майна із чужого незаконного володіння підлягає вирішенню у порядку цивільного судочинства та на даний час вирішений, тому підстави для збереження арешту майна відсутні.
Крім того, представником потерпілої ОСОБА_12 адвокатом ОСОБА_8 через систему електронний суд 28.04.2025 подано аналогічне клопотання про скасування арешту майна, а саме, автомобіля марки Lexus LX 570 д.н.з. НОМЕР_2 (після перереєстрації д.н.з. НОМЕР_3 ), номер кузова НОМЕР_1 з тих же підстав.
Представник ОСОБА_10 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, у якій подане клопотання про скасування арешту підтримав та просив задовольнити.
Представник потерпілої ОСОБА_12 - адвокат ОСОБА_8 підтримав обидва клопотання просив їх задовольнити та скасувати арешт з транспортного засобу марки Lexus LX 570 д.н.з. НОМЕР_2 (після перереєстрації д.н.з. НОМЕР_3 ), номер кузова НОМЕР_1 .
Прокурор проти задоволення клопотань заперечувала, вказавши, що даний транспортний засіб визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, долю якого суд, відповідно до ст. 100 КПК України, має вирішити при постановленні вироку.
Представники потерпілих: адвокат ОСОБА_5 , адвокат ОСОБА_6 та адвокат ОСОБА_7 погодились з думкою прокурора та просили відмовити у задоволенні клопотань.
Обвинувачений ОСОБА_15 та захисник ОСОБА_9 залишили вирішення цього питання на розсуд суду.
Перевіривши клопотання зазначених вище представників, вислухавши думки учасників судового розгляду, суд приходить до такого висновку.
Згідно з ч. 1 ст. 174 КПК України підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існують достатні підстави вважати, що воно є предметом, засобом чи знаряддям вчинення злочину, доказом злочину, набуте злочинним шляхом, доходом від вчиненого злочину, отримане за рахунок доходів від вчиненого злочину або може бути конфісковане у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого чи юридичної особи, до якої може бути застосовано заходи кримінально-правового характеру, або може підлягати спеціальній конфіскації щодо третіх осіб, юридичної особи або для забезпечення цивільного позову. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження.
Згідно усталеної практики Європейського Суду з прав людини в контексті вищевказаних положень, будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити «справедливий баланс» між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі «Спорронг та Льонрот проти Швеції», пп. 69 і 73, Series A N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі «Джеймс та інші проти Сполученого Королівства», n. 50, Series A N 98).
Так, у даному кримінальному провадженні постановою старшого слідчого СВ Деснянського УП ГУ НП у м. Києві від 11.01.2024 транспортний засіб марки Lexus LX 570, номер кузова НОМЕР_1 , визнано речовим доказом.
Ухвалою слідчого судді Деснянського районного суду м. Києва від 18.01.2024 накладено арешт на автомобіль марки «LEXUS LX 570», державний номерний знак НОМЕР_2 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, що належить ОСОБА_10 із забороною його відчуження, розпорядження та користування ним.
Ухвалою Київського апеляційного суду від 19.06.2024 ухвалу слідчого судді Деснянського районного суду міста Києва від 18 січня 2024 року скасовано та постановлено нову ухвалу, якою клопотання прокурора Деснянської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_4 про накладення арешту на автомобіль марки «LEXUS LX 570», д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, що належить ОСОБА_10 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування, - задоволено та накладено арешт на автомобіль марки «LEXUS LX 570», д.н.з. НОМЕР_3 , 2008 року випуску, номер кузова НОМЕР_1 , білого кольору, що належить ОСОБА_10 , із забороною його відчуження, розпорядження та користування.
Зазначене рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що вказаний в оскаржуваній ухвалі д.н.з. НОМЕР_2 зазначеного автомобіля марки «LEXUS LX 570» був при його перереєстрації 21 грудня 2023 року на власника ОСОБА_16 , а вже 31 грудня 2023 року цей автомобіль був перереєстрований на нового власника - ОСОБА_10 , та йому було присвоєно державний номерний знак НОМЕР_3 .
Згідно положень ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
З огляду на положення ч.ч.1, 3 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним у ст. 98 КПК України, повинно вилучатися та арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, і у кого і де воно знаходиться, незалежно від того, чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу забезпечення кримінального провадження - запобігання можливості протиправного впливу (відчуження, знищення, приховання) на певне майно, що, як наслідок, перешкодить об'єктивному встановленню обставин кримінального провадження.
Варто зазначити, що кримінальне провадження розглядається судом стосовно ОСОБА_3 , обвинуваченого за ч. 3 ст. 289 КК України, а саме у незаконному заволодінні транспортним засобом, який, згідно обвинувального акта був об'єктом кримінально протиправних дій.
На даний час судове провадження перебуває на стадії дослідження письмових доказів сторони обвинувачення. Наразі, ще не допитані свідки, потерпілі, обвинувачений.
Суд зазначає, що виключно після стадії судового розгляду, якою передбачено дослідження усіх доказів у кримінальному провадженні, можна встановити наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та безпосередньо стосуються предмета доказування у кримінальному проваджені, а отже вирішення питання про скасування арешту майна, яке визнано у справі речовим доказом, можливе тільки після дослідження матеріалів кримінального провадження, що стосуються таких доказів, та оцінки всіх доказів у сукупності, що з огляду на положення п. 12 ч. 1 ст. 368, ст. 100 КПК України, здійснюється судом у нарадчій кімнаті при ухваленні вироку.
Що стосується рішення Оболонського районного суду м. Києва від 31.03.2025 у справі № 756/11429/24, яким право власності на вищезазначений транспортний засіб визнано за ОСОБА_12 та ОСОБА_13 та витребувано на їх користь, то суд не може визнати його преюдиціальним у даному кримінальному провадженні.
При цьому суд враховує правовий висновок, зроблений ККС ВС у постанові від 13.04.2021 у справі №554/10204/15-к, у якій Касаційний кримінальний суд констатував, що відповідно до положень ст. 90 КПК рішення національного суду має преюдиціальне значення лише, якщо воно набрало законної сили і ним встановлено порушення прав людини і основоположних свобод, гарантованих Конституцією України і міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Як наслідок, судове рішення суду іншої юрисдикції має преюдиціальне значення для суду, який розглядає кримінальне провадження лише у визначених цією статтею випадках.
Таким чином, рішення суду іншої юрисдикції не є доказом відповідно до положень кримінального процесуального законодавства і не має безпосереднього впливу на доказову базу у кримінальному провадженні, яке розглядається судом, оскільки завдання кримінального судочинства є відмінним від тих завдань, які вирішують національні суди в цивільній, господарській чи адміністративній юрисдикціях. Здійснюючи кримінальне судочинство, суди не вирішують спору, а розглядають пред'явлене особі обвинувачення і за допомогою доказів встановлюють, чи винна конкретна особа у його вчиненні. Усі докази винуватості або невинуватості особи підлягають дослідженню в змагальному кримінальному процесі.
Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку про необхідність відмовити у задоволенні клопотань представника ОСОБА_10 - ОСОБА_11 та представника ОСОБА_12 - ОСОБА_8 про скасування арешту майна.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 174, ч. 2 ст. 376 КПК України, суд
Клопотання представника ОСОБА_10 та клопотання представника потерпілої ОСОБА_12 - ОСОБА_8 про скасування арешту майна - залишити без задоволення.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Головуючий: ОСОБА_1