707/3449/24
2/707/153/25
24 червня 2025 року м.Черкаси
Черкаський районний суд Черкаської області у складі:
головуючого судді Суходольського О.М.
з участю секретаря Культенко Н.В.
позивача ОСОБА_1
представника позивача адвоката Кушнір Т.В.
представників відповідача адвокатів Чирва О.В., Кривов'яза І.Г.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, -
ОСОБА_1 через свого представника адвоката Кушнір Тетяну Володимирівну звернувся до Черкаського районного суду Черкаської області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення. В обґрунтування своїх позовних вимог зазначив, що 08.03.2006р. через неналежне виконання відповідачем, як лікарем, своїх професійних обов'язків, недбале до них ставлення, що спричинило тяжкі наслідки для хворої - погіршення стану вагітної і як наслідок призвели до загибелі плоду та смерті ОСОБА_3 - цивільної дружини позивача ОСОБА_1 .
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2024 кримінальне провадження відносно ОСОБА_2 за ознаками вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 366 КК України, було закрито на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК України у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності з нереабілітуючих підстав на підставі ч. 2 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності, а цивільний позов залишено без розгляду та роз'яснено потерпілому право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Позивач вказує, що в один момент втратив дружину і дитину та до цього часу не може оговтатись від втрати. Він зазнав сильного душевного болю, душевні страждання відчуває до цього часу, внаслідок злочинних дій відповідача порушено нормальний спосіб життя позивача та його сім?ї, та значно погіршився стан його здоров?я. Спільний син ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишився в неповні 3 роки без мами, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв?язків, а сам позивач постійно відчуває біль, горе, значні душевні страждання, пов?язані з відсутністю поряд рідної людини, усвідомленням того, що його син не побачить матері та ніколи не отримає та не відчує материнської любові та турботи. Позивач вважає, що саме з вини відповідача спричинена смерть його дружини та дитини, оскільки настання її смерті перебуває у прямому причинному зв?язку з діями відповідача, чим завдано позивачу моральної шкоди, що полягає в душевних стражданнях та тривожних спогадах на все життя.
Враховуючи глибину фізичних та душевних страждань, ступінь вини відповідача, позивач просить суд стягнути з ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 1000000 грн., матеріальну шкоду, що включає витрати на організацію та проведення поховання померлої в розмірі 13853 грн. та судові витрати на правничу допомогу в розмірі 19000 грн.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 20.03.2025 було відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження та встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали, для подання відзиву на позовну заяву.
10.02.2024 від представника відповідача адвоката Кривов'яза І.Г. надійшов відзив на позовну заяву згідно якого, відповідач повністю не визнає пред'явлені позовні вимоги та заперечує щодо задоволення позову. Зазначив, що судом не встановлено в якій мірі в наслідках, що настали у зв'язку із виконанням службових обов'язків, винен відповідач, а також інші лікарі Черкаської ЦРЛ ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , які також вели породіллю та є лікарями відділення, яким керував ОСОБА_2 . Крім того, вказує, що позивачем в порушення норми ст. 1172 ЦК України, не було залучено в якості співвідповідачів ні Черкаську центральну районну лікарню, ні вказаних лікарів. Вказав, що ОСОБА_2 від слідства та суду не ухилявся, а причиною його не повернення в Україну стали форс-мажорні обставини, а саме громадянська війна в державі Лівія з 2006 по 2024 роки. Додатково зазначив, про своє скрутне матеріальне становище.
18.02.2024 від представника позивача адвоката Кушнір Т.В. до суду надійшла відповідь на відзив, в якій остання вказує, що наведені представником відповідача у відзиві аргументи є такими, що не відповідають дійсності, оскільки відповідач мав змогу залишити державу Лівію раніше та в період з 2008 по 2023 роки ним було відчужено все майно в Україні, що свідчить про наявність в останнього доходу.
24.06.2025 до суду від відповідача ОСОБА_2 надійшли письмові пояснення, в яких він вказав, що його вина у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 366 КК України, в ухвалі про закриття провадження не встановлена, суд, який здійснював розгляд справи, не досліджував докази, а сама по собі вказана ухвала не може слугувати доказом його винуватості. Оскільки на момент вчинення інкримінованих йому правопорушень він перебував в трудових відносинах із Черкаською центральною районною лікарнею, тому згідно вимог ЦК України саме роботодавець має відшкодовувати завдану позивачу шкоду, при цьому позивач не залучив вказану юридичну особу як співвідповідача. Позивачем не надано жодного доказу неналежного виконання відповідачем свої професійних обов'язків внаслідок чого було спричинено смерть породіллю та її дитині. Також, вважає ОСОБА_1 неналежним позивачем у даній справі, оскільки його фактичні шлюбні відносини з потерпілою не доведені.
Ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 21.04.2025р. закрито підготовче провадження по даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті.
В судовому засіданні 20.05.2025р. судом було відмовлено у задоволенні клопотання представника відповідача Чирви О.В. про повернення до розгляду справи у підготовчому засіданні та залучення КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Слобідської сільської ради в якості третьої особи на стороні відповідача.
В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Кушнір Т.В. позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили задовольнити позов у повному обсязі з підстав, викладених у ньому.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в письмових поясненнях, що містяться в матеріалах справи, просив суд розглядати справу без його особистої участі, за участю його представників адвокатів Кривов'яза І.Г. та Чирви О.В., у задоволенні позовних вимог просив відмовити повністю.
У судовому засіданні представники відповідача ОСОБА_2 , адвокати Чирва О.В. та Кривов'яз І.Г., повністю заперечили щодо позовних вимог, вважаючи їх недоведеними і необгрунтованими, не підтвердженими належними доказами, оскільки кримінальна справа за обвинуваченням ОСОБА_2 закрита, вина останнього не встановлена, що зазначено в самій ухвалі про закриття провадження від 18.10.2024р. по справі №707/2664/24. Позивачем не надано до суду доказів винуватості ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення та взагалі не доведено вказаний факт. При цьому, при закритті провадження судом не досліджувалися докази, а рішення про закриття було прийнято у підготовчому засіданні. Крім цього, ОСОБА_2 перебував у трудових відносинах із Черкаською ЦРЛ на момент події, а тому заподіяну шкоду має відшкодовувати роботодавець, а отже позов пред'явлено до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Крім ОСОБА_2 в лікарні працювали ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , як лікарі відділення, які також вели породіллю ОСОБА_3 .
Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши надані сторонами письмові докази, суд встановив наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ухвалою Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2024 в підготовчому засіданні було звільнено ОСОБА_2 від кримінальної відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 140, ч. 1 ст. 366 КК України, на підставі ч. 2 ст. 49 КК України у зв'язку з закінченням строків давності; кримінальне провадження закрито у зв'язку зі звільненням особи від кримінальної відповідальності; цивільний позов ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення, залишено без розгляду. В ухвалі суду також зазначено, що при вирішення питання про закриття справи суд не вирішував питання про винність особи.
З матеріалів справи судом встановлено, що на момент події 2006 року ОСОБА_2 перебував на посаді завідувача акушерсько-гінекологічним відділенням Черкаської центральної районної лікарні.
У матеріалах справи наявний вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 15.06.2012р. відносно ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , яких визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 358 КК України та призначено їм покарання у виді одного року обмеження волі, на підставі ч. 6 ст. 7 КПК України, ч. 1 ст. 49, ч. 5 ст. 74 КК України звільнено їх від призначеного покарання. ОСОБА_7 виправдано за ч. 1 ст. 140 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину. Щодо ОСОБА_2 вирок не ухвалювався. Інших осіб за ч.1 ст.140 КК України не засуджено, вина будь-кого за ч.1 ст.140 КК України по вказаному факту не встановлена.
У вироці суду зазначено, що після допиту свідків у судових засіданнях та дослідження доказів у справі потерпілий ОСОБА_1 вказав, що вважає підсудних не винуватими у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 140 та ч. 3 ст. 358 КК України та жодних претензій матеріального та морального характеру до підсудних він не має, від цивільного позову відмовився.
Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 09.03.2006 Хутірською сільською радою Черкаського району Черкаської області, ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , виданого 18.11.2003 Відділом РАГС Соснівського районного управління юстиції м. Черкаси Черкаської області, батьками ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 .
Відповідно до товарного чеку від 10.03.2006 та довідки від 04.11.2024 витрати на поминальний обід становлять 10000 грн. та встановлення пам'ятника ОСОБА_3 - 3853 грн.
Крім того, позивачем до суду надано ряд документів, які свідчать про наявність у відповідача та відчуження ним належного йому майна.
Відповідно до ч. 1 ст.15 та п. 8 і 9 ч. 2 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання, а одними із способів захисту цивільного права є відшкодування збитків, інші способи відшкодування майнової шкоди та відшкодування моральної (немайнової) шкоди.
Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред'явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред'явити його в порядку цивільного судочинства.
Відповідно до ст. 1177 ЦК України шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.
Відповідно до ч. 1, п. 2, ч. 2 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів.
Моральна шкоди, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другої цієї статті (ч. 1 ст. 1167 ЦК України).
Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).
Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Зобов'язання з відшкодування шкоди як майнової, так і моральної є безпосереднім наслідком правопорушення, тобто порушення охоронюваних законом суб'єктивних особистих немайнових і майнових прав та інтересів учасників цивільних відносин.
Складовими для настання відповідальності за завдання відшкодування шкоди є: наявність шкоди; протиправна поведінка заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою і протиправною поведінкою заподіювача; вина. Перераховані підстави для деліктних зобов'язань є обов'язковими. Відсутність хоча б одного елементу виключає відповідальність за завдану шкоду.
У постанові Верховного Суду від 20 січня 2021 року в справі № 197/1330/14 вказано, що причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою, завданою потерпілому, є однією з обов'язкових умов настання деліктної відповідальності. Визначення причинного зв'язку є необхідним як для забезпечення інтересів потерпілого, так і для реалізації принципу справедливості при покладенні на особу обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду. Причинно-наслідковий зв'язок між діянням особи та заподіянням шкоди полягає в тому, що шкода є наслідком саме протиправного діяння особи, а не якихось інших обставин. Проста послідовність подій не повинна братися до уваги. Об'єктивний причинний зв'язок як умова відповідальності виконує функцію визначення об'єктивної правової межі відповідальності за шкідливі наслідки протиправного діяння. Заподіювач шкоди відповідає не за будь-яку шкоду, а тільки за ту шкоду, яка завдана його діями. Відсутність причинного зв'язку означає, що шкода заподіяна не діями заподіювача, а викликана іншими обставинами. При цьому причинний зв'язок між протиправним діянням заподіювача шкоди та шкодою має бути безпосереднім, тобто таким, коли саме конкретна поведінка без якихось додаткових факторів стала причиною завдання шкоди.
Для настання відповідальності за завдання шкоди смертю необхідна наявність таких умов: протиправна поведінка особи, яка завдала шкоду, наявність шкоди, причинно-наслідковий зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, наявність вини. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 лютого 2019 року в подібній справі № 755/2545/15-ц.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно ст. ст. 76, 80, 229 ЦПК України предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення, або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Відповідно до ч.5 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.
В тому числі, суд враховує вимоги ст. 80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.
Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Суд вважає обгрунтованими доводи представників відповідача щодо того, що ОСОБА_1 не надав переконливих доказів того, що матеріальна та моральна шкода завдана саме з вини відповідача, внаслідок вчинення протиправних дій відповідачем, що наявний причинно-наслідковий зв'язок між діями відповідача та настанням шкоди для позивача. В доданій позивачем до позовної заяви ухвалі про закриття кримінального провадження відносно ОСОБА_2 винність останнього не встановлювалася, ухвала винесена в підготовчому засіданні, докази вчинення ОСОБА_2 кримінального правопорушення не досліджувалися. Суд враховує, що крім відповідача ведення породіллі ОСОБА_3 також здійснювали лікарі ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які є лікарями Черкаської ЦРЛ, вина яких за ст.140 не встановлена. Лише ОСОБА_7 виправдано за ч. 1 ст. 140 КК України за відсутністю в його діянні складу злочину.
За таких обставин суд приходить до висновку, що позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували наявність вини в діях відповідача, що призвело до настання смерті потерпілої та її дитини, а сама по собі ухвала про закриття провадження у справі не може слугувати беззаперечним доказом вини ОСОБА_2 . Суд констатує, що у разі відсутності вироку суду, ухвали суду (у визначених законом випадках) чи постанови в справі про адміністративне правопорушення про визнання особи винуватою у вчиненні відповідного діяння, у разі заявлення позову про стягнення шкоди винуватість особи має доводитись позивачем у загальному порядку.
Суд констатує, що позивачем не доведено та не надано суду належних і допустимих доказів винуватості ОСОБА_2 у загибелі плоду та смерті ОСОБА_3 . На підтвердження доводів позивача про винуватість ОСОБА_2 , позивачем до суду надано лише копію ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2024р. про закриття провадження відносно ОСОБА_2 за строками давності, без встановлення вини останнього, чого, на думку суду, явно недостатньо для вирішення питання про винуватість ОСОБА_2 .
Згідно положень ЦПК України, суд самостійно не збирає докази по справі, а розглядає справу в межах заявлених позовних вимог та на підставі тих доказів, які надані до суду сторонами.
Оцінюючи за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні кожного отриманого у справі доказу зокрема та належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що у задоволенні позову необхідно відмовити повністю у зв'язку з недоведеністю позовних вимог.
Враховуючи, що суд прийшов до висновку про відсутність підстав для відшкодування шкоди позивачеві, тому суд не вирішує питання про обгрунтованість і доведеність заявленого розміру шкоди.
Окремо суд констатує, що згідно з ч. 1 ст. 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.
Тлумачення ч.1 ст.1172 ЦК України свідчить, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником, у випадках, коли заподіювач шкоди не лише перебуває з такою юридичною або фізичною особою в трудових відносинах, і завдав відповідну шкоду саме у зв'язку та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків. Виконанням працівником своїх трудових (службових) обов'язків є виконання ним роботи, зумовленої трудовим договором (контрактом), проходженням стажування, посадовими інструкціями, а також роботи, яка хоча і виходить за межі трудового договору чи посадової інструкції, але доручається юридичною або фізичною особою, або спричинена необхідністю, як на території роботодавця, так і за її межами. Це можуть бути дії виробничого, господарського, технічного та іншого характеру, вчинення яких безпосередньо входить до службових обов'язків працівника.
Як вбачається із ухвали Черкаського районного суду Черкаської області від 18.10.2024 на час вчинення діяння, в якому обвинувачувався ОСОБА_2 , останній відповідно до наказу № 129 від 10.09.1979, перебував на посаді завідувача акушерсько-гінекологічним відділення Черкаської центральної районної лікарні. Отже перебував в трудових відносинах з Черкаською центральною районною лікарнею та під час виконання своїх трудових (службових) обов'язків.
Визначення відповідачів, предмета і підстав спору є виключним правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи (постанова Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18).
Установивши, що позов заявлений до неналежного відповідача та відсутні визначені процесуальним законом підстави для заміни неналежного відповідача належним, суд відмовляє в позові до такого відповідача (постанова Великої Палати Верховного Суду від 21 листопада 2018 року у справі №127/93/17-ц).
Враховуючи, що відповідач ОСОБА_2 на час заподіяння шкоди перебував в трудових відносинах з Черкаською центральною районною лікарнею та безпосередньо виконував свої трудові обов'язки, суд вважає, що ОСОБА_2 є неналежним відповідачем. Доводи представників відповідача з даного приводу суд вважає обгрунтованими. З урахуванням положення ст. 1172 ЦК України, які передбачають, що юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання своїх трудових обов'язків, суд вважає, що належним відповідачем у даній справі має бути саме КНП «Черкаська центральна районна лікаря» Слобідської сільської ради, однак позивачем вказану юридичну особу не залучено до участі у справі. Враховуючи викладені обставини, суд вважає, що позов не підлягає до задоволення з огляду на пред'явлення його до неналежного відповідача, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .
По даному спору суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову в повному обсязі, тому відсутні судові витрати, які підлягають розподілу.
Керуючись ст.ст. 81, 82, 141, 265, 267, 273 ЦПК України, суд, -
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення - відмовити повністю.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційні скарги на рішення можуть бути подані протягом 30 днів з дня його проголошення через суд першої інстанції до Черкаського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлений 27 червня 2025 року.
Суддя: О. М. Суходольський