Справа 556/3672/24
Номер провадження 2/556/19/2025
17.06.2025. Володимирецький районний суд Рівненської області в складі:
головуючого судді - Котик Л.О.
при секретарі - Соловей Г.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Володимирець цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» звернулося до Володимирецького районного суду Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
Позовна заява обґрунтована тим, що 24.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 було укладено Договір №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає - 10 000 грн.
Згідно із п. 1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 24.08.2023 по 08.08.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Свої зобов'язання ТОВ «Лінеура Україна» перед відповідачем виконало. В свою чергу відповідач свої зобов'язання перед кредитором щодо повернення кредиту та нарахованих процентів не виконав у зв'язку з чим утворилась заборгованість.
24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Окрім того 04.10.2023, між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7135677 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, затверджених наказом No205-ОД від 10.02.2022, розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно п. 1.3. Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає - 5000 грн; Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (28.09.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору .
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі - 5000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 (довідки ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів додаються).
27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором.
У зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 зобов'язань за кредитними договорами: №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року та № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04 жовтня 2023 року у встановленому договорами порядку та строки, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за вищевказаними договорами, на загальну суму - 91322,25 грн. (дев'яносто одна тисяча триста двадцять двi гривнi 25 копiйок), з них:
- за кредитним договором №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.08.2023, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (Договір факторингу № 24.05/2024) на загальну суму - 71198,25 грн (сiмдесят одна тисяча сто дев'яносто вiсiм гривень 25 копiйок), які складаються із заборгованості: за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі- 9999,98 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 98 копiйок); суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 49198,27 грн. (сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто вiсiм гривень 27 копiйок), нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 12000 грн. (дванадцять тисяч гривень 00 копiйок).
- за кредитним Договором № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (Договір факторингу № 27.05/24- Ф) на загальну суму- 20124 грн. (двадцять тисяч сто двадцять чотири гривнi 00 копiйок), які складаються: із заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі - 5000 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копiйок); суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 9154 грн. (дев"ять тисяч сто п"ятдесят чотири гривнi 00 копiйок); нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 5970 грн. (п'ять тисяч дев'ятсот сiмдесят гривень 00 копiйок).
Просять також стягнути судові витрати.
25 грудня 2024 року вказаний позов надійшов до суду.
Ухвалою Володимирецького районного суду Рівненської області від 03 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження та про витребування доказів.
13.05.2025 відповідачем подано письмове пояснення, де вказано, що позовні вимоги не визнає з наступних підстав.
Відповідач вважає, що кредитні договори №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року та № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04 жовтня 2023 року не були укладені, оскільки візуальне відображення одноразового ідентифікатора, як засобу електронного підписання, у вигляді комбінації символів на паперовій копії договору, само по собі не містить слідів активних вольових дій відповідача.
Ідентифікація за платіжною карткою є недостатньою для підтвердження особи, оскільки платіжна картка не є документом, що посвідчує особу.
Також в матеріалах справи відсутні первинні бухгалтерські документи на підтвердження перерахування кредитних коштів первісним кредитором на рахунок відповідача.
Позивачем не доведено отримання відповідачем кредитних коштів за спірними кредитними договорами, надані докази лише свідчать, що 24.08.2023 та 04.10.2023 були зараховані платежі у сумі 10 000 грн та 5000 грн. на картки АТ КБ «Приватбанк», емітовані на ім'я відповідача, що не є належним підтвердженням отримання кредитних коштів за вищевказаними договорами.
Також суду не надано належного підтвердження вчинення боржником дій, направлених на укладення саме таких договорів.
Щодо нарахованих процентів, то зазначив, що в кредитному договорі від 24.08.2023 року №3921957 денна процентна ставка установлена на рівні 2,5%, а в кредитному договорі від 04.10.2023 №7135677, денна процентна ставка установлена на рівні 1,99 %, що суперечить вимогам Закону України "Про споживче кредитування". Оскільки після внесення змін до Закону України "Про споживче кредитування" і набрання ними чинності, установлення в умовах кредитного договору умов, які передбачають денну процентну ставку вище 1% на день, яка за своєю суттю, є складовою денної процентної ставки, суперечить вимогам чинного законодавства. Так, максимальний розмір денної процентної ставки, не може перевищувати 1% відповідно до Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг". Зазначений Закон України прийнятий від 22.11.2023 та набрав чинності 24.12.2023, а кредитний договір №3921957 укладений 24.08.2023 року, кредитний договір №7135677, укладений 04 жовтня 2023 року . Отже, відсоткова ставка, встановлена цими договорами, не відповідає умовам чинного законодавства.
Таким чином, виходячи з положень ч. 1 ст. 203 та ч. 1, 2 ст. 215 ЦК України, умови кредитного договору в частині, що суперечить приписам Закону України "Про споживче кредитування", є нікчемними.
Щодо переданих прав згідно договорів факторингу, відповідач зазначає.
25.10.2024 ТОВ "Лінеура Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" уклали договір факторингу № 25/10/2024, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ "Лінеура Україна", в тому числі щодо Відповідача.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить - 9999,99 грн тіло кредиту та 49198,27 гри нараховані проценти, а всього - 59198,26 грн. що підлягає стягненню з відповідача.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 25/10/24 від 25.10.2024, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право вимоги на всі права кредитора до Відповідача за договором №3921957 про надання споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року у розмірі - 49198,27 грн.
Нараховані ТОВ "Лінеура Україна" відповідно до п. 6.4 Договору штрафні санкції в сумі 2500 грн позивачем ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" списані відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №3921957 про надання споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року: за простроченою заборгованістю за кредитом в розмірі - 9999,99 грн та простроченою заборгованістю за відсотками за користування кредитом в розмірі - 49198,27 грн.
Однак в матеріалах справи відсутні докази про передання права вимоги на нараховання відсотків, після укладення договору факторингу, за 60 днів в сумі - 12000 грн .
Також, 27.05.2024 ТОВ "АВЕНТУС Україна" та ТОВ "ФК "Фінтраст Україна" уклали договір факторингу № 27.05/24-Ф, згідно з яким позивач набув статусу кредитора та отримав право грошової вимоги до осіб, які були боржниками ТОВ "АВЕНТУС Україна", в тому числі щодо Відповідача.
Станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача за кредитним договором перед позивачем не сплачена і становить 5000,00 гри тіло кредиту та 9154,00 грн нараховані проценти, а всього 14154,00 грн. що підлягає стягненню з відповідача.
Згідно Витягу з реєстру боржників до договору факторингу № 27.05/24-Ф від 27.05.2024, ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" набуло право вимоги та всі права кредитора до Відповідача за договором №7135677 про надання споживчого кредиту від 04 жовтня 2023 року, у розмірі - 14154,00 грн.
Нараховані ТОВ "АВЕНТУС Україна" відповідно до п. 6.4 Договору штрафні позивачем ТОВ "ФК "Фінтраст Капітал" списані відповідно до п. 18 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України.
Таким чином, до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №7135677 про надання споживчого кредиту від 04 жовтня 2023 року в розмірі - 14154 грн, з них: за простроченою заборгованістю за кредитом в розмірі - 5000,00 грн та простроченою заборгованістю за відсотками за користування кредитом в розмірі - 9154 грн.
Однак в матеріалах справи відсутні докази про передання права вимоги на нараховання відсотків, після укладення договору факторингу, за 60 днів в сумі - 5970 грн .
На підстві викладеного просить у задоволені позову відмовити.
Розгляд справи здійснюється за відсутності сторін, без фіксування судового засідання технічними засобами, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримують повністю.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надав заяву про розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги не визнає, просить відмовити у задоволені позову, врахувавши письмові пояснення.
Суд, дослідивши та оцінивши докази у справі, приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Щодо кредитного договору № 3921957 від 24.08.2023.
24.08.2023 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту.
На умовах, встановлених Договором, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується надати Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов'язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки,передбачені Договором.
Відповідно до п. 1.2. тип кредиту - кредит, сума кредиту складає - 10 000 грн.
Згідно п. 1.3 Договору, строк кредиту 350 днів: з 24.08.2023 по 08.08.2024. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 25 днів.
Відповідно до п. 2.1. Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» надає кредит у безготівковій формі, шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок фізичної особи за реквізитами електронного платіжного засобу (платіжної картки) НОМЕР_2 , яку Відповідачем вказано особисто під час укладання Договору.
Відповідно до зазначених вище умов Договору, ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» свої зобов'язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 10 000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_2 , що підтверджується копією довідки платіжного провайдера - ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення".
Зарахування кредитних коштів на платіжну карту Відповідача відбулось через платіжну систему, на підставі укладеного Договору № РК-П-19/03-01 про переказ коштів від 12.03.2019 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ».
За інформацією в листі №758-3105 від 31.05.2024, ТОВ "Універсальні Платіжні Рішення" повідомлено, що ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього підприємство внесене в державний реєстр фінансових установ (свідоцтво, серії ФК №342 від 02.10.2012) та отримало Ліцензію Національного банка України №3 від 11.11.2013 року. Між ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» та ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» укладено договір на переказ коштів ФК-П-19/03-01 від 12.03.2019. Відповідно до зазначеного договору було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта: 24.08.2023 03:20:08 на суму - 10000,00 (десять тисяч гривень 00 копійок) грн, номер картки НОМЕР_2 , номер транзакції в системі іРау.uа - 276536413, призначення платежу: зарахування - 10000 грн на карту НОМЕР_2 , яку під час укладання Договору було особисто зазначено відповідачем.
Згідно відповіді на запит №20.1.0.0.0/7 від 19.05.2025, виданої АТ КБ «Приватбанк», на ім'я ОСОБА_1 , в Банку емітовано картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ - 24.08.2023, в сумі - 10 000 грн.
Згідно з п.3.1. Договору, Проценти, що нараховуються за цим Договором є платою за користування кредитом. Нарахування процентів за Договором здійснюється на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування кредитом протягом строку кредиту, виходячи із фактичної кількості днів у місяці та у році, тобто метод "факт/факт".
Пунктом 1.4.1. Договору передбачено стандартну процентну ставку, яка становить 2 % в день та застосовується в межах строку кредиту, вказаного в п. 1.3 Договору.
Відповідно до п. 4.1. Договору, сторони домовилися, що повернення (виплата) кредиту та сплата процентів за користування кредитом включно із кількістю платежів, їх розміром та періодичністю внесення, здійснюватимуться згідно з Графіком платежів, крім випадку, визначеного в п.4.3. Договору.
Згідно розрахунку заборгованості, станом на 24.05.2024, у період з 24.08.2023 по 24.05.2024 включно Первісним кредитором було нараховано загальну суму заборгованості в розмірі - 59198,25 грн., з них: тіло кредиту - 9999,98 грн.; заборгованість за процентами - 49198,27 грн.
24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» на підставі Договору факторингу № 24/05/2024 за плату відступило, а ТОВ «ФК «ФІНТРАСТ УКРАЇНА» набуло право грошової вимоги до Відповідача.
Відповідно до п. 1.3. Договору факторингу № 24/05/2024 від 24.05.2024 ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» зобов'язується протягом 10 (десяти) робочих днів з дати відступлення права вимоги за договором про споживчий кредит Фактору, повідомити Боржників про відступлення права вимоги та про передачу їх персональних даних Фактору, надати інформацію передбачену чинним законодавством про Фактора, шляхом повідомлення в особистому кабінеті Боржника, та/або відправлення текстового повідомлення (sms - повідомлення) на зазначену в анкеті Боржника електронну адресу та/або телефонний номер.
Згідно Витягу з реєстру боржників від 24.05.2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за договором № 3921957 від 24.08.2023 року на суму 59198,25 грн, з якої: тіло кредиту - 9999,98 грн., заборгованість за процентами - 49198,27 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 3921957 від 24.08.2023, складеного ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», відповідач має заборгованість перед Позивачем на загальну суму - 71198,25 грн., яка складається із: суми заборгованості з тіла кредиту - 9999,98 грн.; нарахованими процентами первісним кредитором - 49198,27 грн; нарахованими Позивачем процентами за 60 календарних днів - 12000 грн. У період з 24.05.2024 по 22.07.2024 (60 календарних днів), ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі 12000 грн. (9999,98 грн * 2% = 200 грн*60 календарних дні = 12000 грн).
Щодо кредитного договору № 7135677 від 04.10.2023.
04.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 , за допомогою Інформаційно- телекомунікаційної системи ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено електронний Договір № 7135677 про надання споживчого кредиту. Зазначений кредитний договір було укладено відповідно до Правил надання коштів у позику, затверджених наказом №205-ОД від 10.02.2022, та розміщених на сайті https://creditplus.ua/ru/documents.
Згідно п. 1.3. Кредитного договору, сума кредиту (загальний розмір) складає - 5000 грн. Строк кредиту - 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.
Детальні терміни та дата останнього платежу по кредиту (28.09.2024) вказується в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього Договору.
Згідно п.1.5.1. Договору, стандартна процентна ставка становить 1,99 % в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.4 цього Договору.
ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» свої зобов'язання перед Відповідачем за Кредитним договором виконало та надало йому кредит в сумі - 5 000 грн, шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку Відповідача № НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою, виданою ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" про перерахування коштів.
Згідно листа №20240612-2а від 12.06.2024, ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" повідомило, що ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» надає послуги з переказу коштів в національній валюті без відкриття рахунків. Для цього Товариство внесене в державний реєстр фінансових установ. Між ТОВ "ПЕЙТЕК УКРАЇНА" та ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» було укладено Договір про організацію переказу грошових коштів № 160222-1 від «16» лютого 2022 року. Відповідно до зазначеного Договору було успішно перераховано кошти на платіжні картки клієнтів від ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», зокрема: 04.10.2023 10:33:15 на суму - 5000 грн., номер транзакції в системі ТОВ «ПЕЙТЕК УКРАЇНА» - 22a9adc4-63ae-481f-bab6-2c611d518d6a, номер транзакції в системі ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» - 39482828, Session ID-021505066843, сайт торгівця https://creditplus.ua, код авторизації 239343, банкеквайр - АТ «ПУМБ», призначення платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 .
Згідно відповіді на запит №20.1.0.0/7-250207/70387-БТ, на ім'я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_1 IBAN НОМЕР_4 , на яку 04.10.2023 здійснено переказ коштів на суму - 5000 грн.
27 травня 2024 року між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА», як клієнтом, та Позивачем, як фактором, було укладено Договір факторингу № 27.05/24-Ф (далі Договір Факторингу), згідно з умовами якого Клієнт відступив Фактору права грошової вимоги за Кредитним договором
Відповідно до п. 1.1. Договору Факторингу, за цим договором Позивач (Фактор) зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» (Клієнта) (ціна продажу) за плату, а Клієнт відступити Факторові Право грошової Вимоги, строк виконання зобов'язань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб - Боржників, включаючи суму основного зобов'язання (кредиту), плату за кредитом (плату за процентною ставкою), пеню за порушення грошових зобов'язань та інші платежі, право на одержання яких належить Клієнту.
Згідно п. 1.2. Договору Факторингу, Перехід від Клієнта (ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА») до Фактора (Позивача) Вимоги Заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами Акту прийому-передачі Реєстру Боржників згідно Додатку № 2, після чого Фактор (Позивач) стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права Вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками Акт прийому-передачі Реєстру Боржників - підтверджує факт переходу від Клієнта до Фактора (Позивача) Права Вимоги Заборгованості та є невід'ємною частиною цього Договору.
Згідно Витягу з реєстру боржників від 27.05.2024 року до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» відповідно до укладеного Договору факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача за Договором № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023 року на суму 14154 грн, з якої: тіло кредиту - 5000 грн., заборгованість за процентами - 9154 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за Кредитним договором № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023 року, складеного ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ», відповідач має заборгованість перед Позивачем на загальну суму - 20124 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту - 5000 грн.; нарахованих процентів первісним кредитором - 9154 грн.; нараховані Позивачем проценти за 60 календарних днів - 5960 грн. У період з 27.05.2024 - 25.07.2024 (60 календарних днів), ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою, у сумі - 5970 грн. (5000 грн * 1,99% = 99,5 грн*60 календарних днів = 5970 грн.).
Рішенням №251124/1 від 25.11.2024 року змінено найменування з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» на нове найменування - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
За змістом ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, з-поміж іншого, договори та інші правочини.
Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов'язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно із ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК, інших актів цивільного законодавства.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
У свою чергу системний аналіз статей 524-526, 533-535 ЦК України дає підстави стверджувати про те, що грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.
Порушенням зобов'язання, як встановлено у ч. 1 ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України, боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.
За змістом статей 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з ч. 1 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Відповідно до ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому ЦК України та ГК України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному у ст. 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним у ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому у ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею (ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно зі ст. 10 Закону України «Про електронну комерцію», електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт).
Статтею 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначений Порядок укладення електронного договору.
Зокрема, відповідно до ч. 3 цієї статті, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Згідно ч. 4 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.
Частиною 6 цієї статті передбачено шляхи надання відповіді особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт), до яких відноситься:
- надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону;
- вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
Положеннями ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
За п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
На підставі абз. 2 ч. 2 ст.639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
З урахуванням викладеного вмотивування суд дійшов висновку, що будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного кодексу України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст. 205, 207 ЦК України).
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. За змістом ст. 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
За змістом статті 1056-1 ЦК України, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються у договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Згідно із ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 ЦК України, якою регламентовано, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно із ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Судом встановлено, що 24.08.2023 між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено Договір № 3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, на умовах строковості, зворотності, платності.
Вказаний договір укладено за допомогою ІТС, доступ до якої забезпечується споживачу через Веб-сайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація споживача здійснюється при вході споживача в особистий кабінет, в порядку, передбаченомуЗаконом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки Товариством правильності введення коду, направленого Товариством на номер мобільного телефону споживача, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля входу до особистого кабінету. На умовах, встановлених договором, Товариство надає споживачу кредит у гривні, а споживач зобов'язується одержати та повернути кошти кредиту, сплатити проценти за користування ним та виконати інші обов'язки, передбачені договором (п.1.1 та п.1.2. договору).
За умовами договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі, шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_5 .
Договір підписано електронним підписом Е664 ОСОБА_1 , про що зазначено в ньому.
Номер мобільного телефону, зазначений в розділі 10 договору, відповідає номеру телефону, вказаному у письмових поясненнях відповідача на позовну заяву.
Відповідно до статті 1Закону України «Про споживче кредитування» від 15 листопада 2016 року №1734-VIII, договір про споживчий кредит - це вид кредитного договору, за яким кредитодавець зобов'язується надати споживчий кредит у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач (позичальник) зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом на умовах, встановлених договором.
Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України «Про споживче кредитування'до укладення договору про споживчий кредит кредитодавець надає споживачу інформацію, необхідну для порівняння різних пропозицій кредитодавця з метою прийняття ним обґрунтованого рішення про укладення відповідного договору, в тому числі з урахуванням обрання певного типу кредиту.
Частиною п'ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.
Положеннями статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що, якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів регулюються Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно положень ч.ч. 3, 4, 6, 7 ст. 11 зазначеного Закону, електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.
Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт)може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченомустаттею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За змістом нормст. 627 ЦК України, відповідно достатті 6 цього Кодексусторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цьогоКодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Таким чином, матеріали справи свідчать про досягнення сторонами згоди щодо істотних умов договору від 24.08.2023 № 3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, як того вимагають положення ст. 638 ЦК України.
Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом, оскільки відповідно до частини першоїстатті 12 Закону України "Про електронну комерцію"моментом підписання електронної правової угоди є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди; електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 9 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 7 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного абоГосподарського кодексів Україниможе мати електронну форму.
Виходячи з вищенаведених положень чинного законодавства та встановлених обставин справи вбачається, що 24.08.2023 між ТОВ «Лінеруа Україна» та ОСОБА_1 за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи ТОВ «Лінеруа Україна» укладено електронний договір № 3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту. Сума кредиту складає - 10 000 грн.
Як вбачається з матеріалів справи, факт перерахування коштів відповідачу у розмірі - 10 000 грн. підтверджується довідкою ТОВ «Універсальні платіжні рішення».
Однак, відповідач заперечує факт перерахування коштів позивачем за вказаним договором.
Суд з цього приводу зазначає, що на виконання ухвали суду про витребування доказів, від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація №20.1.0.0.0/7 від 19.05.2025, з якої вбачається, що на ім'я ОСОБА_1 , в Банку емітовано картку № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_3 , на яку здійснено переказ - 24.08.2023, в сумі - 10 000 грн, однак оскільки платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація щодо відправника.
Враховуючи факт перерахування коштів у тій же сумі, що зазначена в договорі, в ту ж саму дату, на той же рахунок, суд вважає доведеним факт перерахування відповідачу коштів банком саме згідно вказаного договору. Відповідачем не доведено жодними доказами, що вказані кошти надійшли від іншої особи.
Отже, факт перерахування коштів відповідачу у розмірі 10 000 грн. підтверджується належними доказами.
Суд вважає необґрунтованими твердження відповідача про відсутність в нього особистого кабінету та ненаправлення йому документів, оскільки відповідно до договору № 3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.08.2023 , особистий кабінет - це захищена частина Вебсайту, яка доступна клієнту для входу через Вебсайт або мобільний додаток після його ідентифікації в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію» та/або за допомогою Паролю до Особистого кабінету, в якій Клієнт має можливість надати Товариству свої ідентифікаційні/персональні дані/доступ до ідентифікації/персональних даних, укладати з товариством кредитні правочини та ін.
Щодо твердження відповідача про відсутність підпису кредитодавця на договорі, суд вважає їх безпідставними, оскільки до суду надано договір із підписом та печаткою такого, пунктом 9.11.1.1 договору передбачено, що роздруківка копії договору на папері, підписаного сторонами здійснюється з нанесенням підпису уповноваженої особи товариства та відтиску печатки.
Суд також не бере до уваги аргументи відповідача про нікчемність кредитного договору у зв'язку із не зазначенням в ньому особи, яка фактично перераховувала кошти - ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», оскільки умови договору з боку кредитора виконані, факт вчинення технічної дії щодо фактичного перерахування коштів з його рахунку на рахунок боржника іншою особою, не впливає на чинність договору та не робить таку особу стороною цього договору.
Судом також встановлено, що 24.05.2024 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №24/05/2024, відповідно до умов якого ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників та Витягом з такого реєстру, де вказано, що заборгованість відповідача становить - 59198.27 грн. з яких: 9999,98 грн. - заборгованість за основною сумою боргу, 49198.27 грн. - сума заборгованості за відсотками. Також сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Фінансова компанія ««Фінтраст Капітал».
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №3921957 від 24.08.2023 вбачається, що сума заборгованості за процентами станом на 24.05.2024 складає 49198.27 грн.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
Сума заборгованості за процентами відповідає положенням договору.
Додатково необхідно зазначити щодо припущень відповідача, що розмір денної процентної ставки є в два рази вищим за встановлений максимальний розмір денної процентної ставки.
Так, відповідач звертає увагу, що відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», визначено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %, в зв'язку з чим вважає (припускає), що розмір процентів, що визначено згідно умовами договору у розмірі, понад 1.0% є неправомірним, в зв'язку з чим слід зазначити наступне.
Відповідно до ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 % (статтю 8 доповнено частиною п'ятою згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Згідно з п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 % (Розділ IV "Прикінцеві та перехідні положения" доповнено пунктом 1 згідно із Законом № 3498-ІХ від 22.11.2023).
Відповідно до розділу II. Прикінцеві та перехідні положення Закону № 3498-ІХ визначено, що цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування.
Згідно картки документа Закону № 3498-ІХ визначено, що дата публікації Закону - 23.12.2023, дата набрання законної сили - 24.12.2023.
Тобто, з 24.12.2023 та протягом перших 120 днів (до 22.04.2024) розмір денної процентної ставки при укладенні кредитного договору не може перевищувати 2,5 %.
Враховуючи вищевикладене, необхідно зазначити, що встановлення процентної ставки у розмірі, понад 1.0%, у спірному кредитному договорі, була встановлена ще до вступу (набрання законної сили, а саме 24.12.2023.) Закону № 3498-ІХ та жодним чином не порушує п.17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» про те, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати, зокрема протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024), що виключає будь-які порушення зі сторони ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».
Відповідно до листа Національного банку України «Щодо дотримання законодавства у сфері споживчого кредитування» надано роз'яснення щодо застосування Закону № 3498-ІХ, а також п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування» з метою недопущення порушення прав споживачів. Згідно з роз'ясненнями у листі (п.2 щодо максимального розміру денної процентної ставки, Національним банком України було зазначено наступне: « Відповідно до пункту 17 Розділу IV Прикінцеві та перехідні положення" Закону про споживче кредитування тимчасово протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто до 20.08.2024 включно, встановлено максимальний розмір денної процентної ставки, який не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно).
На підставі ч.5 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» починаючи з 241 дня з дня набрання чинності Законом № 3498-ІХ, тобто з 21.08.2024, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої статті 8 Закону «Про споживче кредитування» не може перевищувати 1%.
Пунктом 9 частини першої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» встановлено, що у договорі про споживчий кредит зазначається денна процентна ставка, її розрахунок та загальні витрати за споживчим кредитом (крім споживчих кредитів, виконання зобов'язань за якими забезпечено заставою/іпотекою або правом довірчої власності), орієнтовна реальна річна процентна ставка та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача на дату укладення договору про споживчий кредит.
Отже, за договорами про споживчий кредит, які укладатимуться зі споживачами після набрання чинності Законом № 3498-ІХ, в тому числі строк кредитування за якими триватиме після 21.08.2024, денна процента ставка повинна розраховуватися на дату укладення договору про споживчий кредит з урахуванням законодавчих обмежень, встановлених саме на дату укладання такого договору. При цьому, денна процентна ставка залишається незмінною протягом усього строку кредитування за договором про споживчий кредит за умови, що до нього не вносилися зміни щодо складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту).
Разом з тим, відповідно до ч.3 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» обчислення реальної річної процентної ставки та денної процентної ставки має базуватися на припущенні, що договір про споживчий кредит залишається дійсним протягом погодженого строку та що кредитодавець і споживач виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені у договорі.
ЦК України визначає настання правових наслідків у разі зміни договору. Так, у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни (ч.1, ч.3 ст. 653 ЦК України).
Таким чином, у разі внесення змін до договору про споживчий кредит в частині складових показників, які застосовуються для обчислення денної процентної ставки (строку кредитування, загальних витрат за споживчим кредитом та загального розміру кредиту), необхідно здійснювати розрахунок денної процентної ставки з урахуванням вимог Закону «Про споживче кредитування» щодо максимального розміру денної процентної ставки, визначеного на день внесення таких змін до договору про споживчий кредит».
Враховуючи вищевикладене, первісний кредитор дотримався вимог Закону № 3498-ІХ, п. 17 Розділу IV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», а відтак припущення відповідача про несправедливість (недійсність) умов договору є необгрунтованим, безпідставним та таким, що не підлягають задоволенню.
Суд вважає безпідставними аргументи відповідача про нікчемність договору факторингу з підстав неповідомлення відповідача та ненадання повного реєстру боржників, оскільки до матеріалів справи долучено довідку ТОВ «Лінеруа Україна» від 01.07.2024 про розміщення відповідної інформації в особистих кабінетах боржників, а повний витяг з реєстру боржників, в частині інших боржників, окрім відповідача, не стосується предмету спору.
Більше того, факт неповідомлення боржника про уступку права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов'язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов'язань.
Щодо позовної вимоги про нарахування позивачем , після укладення договору факторингу процентів, в межах строку дії кредитного договору № 3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 серпня 2024 року, то судом встановлено наступне.
Позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (24.05.2024 року по 22.07.2024 року) в межах строку договору, а саме - 12 000 грн.
Однак до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року у розмірі - 59198,25 грн, з них: по процентах - 49198,27 про що зазначено у Витягу з реєстру боржників до договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024.
Так, згідно з п. 1.1. договору факторингу №24/05/2024 від 24.05.2024, перелік боржників, підстави виникнення права грошової вимоги до боржників, сума грошових вимог та інші дані зазначені в реєстрі боржників, який формується згідно додатку №1 та є невід'ємною частиною договору.
Отже, до позивача за вказаним договором факторингу перейшло право грошової вимоги до відповідача на суму зазначену в реєстрі боржників, а тому нарахування ним самостійно процентів за 60 календарних днів (24.05.2024 року по 22.07.2024 року) - 12 000 грн., хоча й в межах строку договору, суперечить положенням договору факторингу, оскільки права цієї вимоги він не отримував.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача ОСОБА_1 виник обов'язок по поверненню кредитних коштів за Договором №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24 серпня 2023 року у розмірі 59198,25 грн, з яких: 9999.98 грн. - тіло кредиту; 49198,27.грн. - нараховані проценти, які відповідають наданому розрахунку.
Щодо кредитного договору№7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023.
Судом встановлено, що 04.10.2023 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 був укладений договір №7135677 про надання споживчого кредиту, який підписано електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання відповідачем одноразового ідентифікатора (електронного підпису), за умовами якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» надало відповідачу кредит у розмірі- 5000,00 грн., строком на 360 днів, за яким нараховується стандартна процентна ставка - 1,99% в день.
На виконання ухвали суду про витребування доказів, від АТ КБ «Приватбанк» надійшла інформація, з якої вбачається, що банківська картка НОМЕР_6 була емітована банком на ім'я ОСОБА_1 , дійсно 04.10.2023 було зарахування коштів у сумі - 5000 грн, однак оскільки платіж проведено не по реквізитам, а через платіжну систему, у Банку відсутня інформація щодо відправника.
Враховуючи факт перерахування коштів у тій же сумі, що зазначена в договорі, в ту ж саму дату, на той же рахунок, суд вважає доведеним факт перерахування відповідачу коштів позивачем саме згідно вказаного договору. Відповідачем не доведено жодними доказами, що вказані кошти надійшли від іншої особи.
Отже, факт перерахування коштів відповідачу у розмірі - 5000 грн. підтверджується належними доказами.
Судом також встановлено, що 27.05.2024 між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» укладено договір факторингу №27.05/24-Ф, відповідно до умов якого ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» відступило на користь ТОВ «ФК «Фінтраст Україна» право грошової вимоги до боржників, зокрема, до ОСОБА_1 , що підтверджується актом прийому-передачі Реєстру боржників та Витягом з такого реєстру, де вказано, що заборгованість відповідача становить 14154.00 грн. з яких: 5000,00 грн. - заборгованість за основною сумою боргу; 9154,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Вказана сума заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості, наданим ТОВ «Фінансова компанія ««Фінтраст Капітал».
Також, позивачем нараховано проценти за 60 календарних днів (27.05.2024 - 25.07.2024) в межах строку договору, а саме - 5870,00 грн.
Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України вказує, що щомісячна виплата процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосована лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 зазначено, що після спливу визначеного договором строку позики, чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другоюстатті 1050 ЦК України, право кредитодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.
З розрахунку заборгованості за кредитним договором №7135677 від 04.10.2023 вбачається, що сума заборгованості за процентами станом на 26.05.2024 складає - 9154.00 грн..
Отже, суд відноситься критично щодо розрахованих позивачем відсотків ще за 60 календарних днів (27.05.2024 - 25.07.2024) в межах строку договору у розмірі - 5970,00 грн., оскільки дані відсотки не відображені у розрахунку заборгованості та не передані за договором факторингу.
Враховуючи вищевикладене, у відповідача ОСОБА_1 виник обов'язок по поверненню кредитних коштів за договором №7135677 від 04.10.2023у розмірі - 14154,00 грн., з яких: 5000,00 грн. - тіло кредиту; 9154,00 грн. - нараховані проценти, які відповідають наданому розрахунку.
Як вбачається із наданого розрахунку, проценти встановлені до дати набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», яким, зокрема, внесено зміни до Закону України"Про споживче кредитування".
А тому, суд вважає безпідставними аргументи відповідача щодо кредитного договору №7135677 від 04.10.2023 та договору факторингу №27.05/24-Ф, які є аналогічними до проаналізованих вище договорів, з тих же підстав.
Порядок укладання договорів в електронній формі регламентується Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Як вбачається з матеріалів справи, спірні договори містять основні істотні умови, характерні для такого виду договорів, зазначено суму кредиту, дату його видачі, строк надання коштів, розмір процентів, умови кредитування. У нижньому рядку кожного кредитного договору наявний рядок - «електронний підпис».
За вказаних обставин, суд вважає, що договір №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.08.2023 та договір №7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023, укладені відповідно до Закону України «Про електронну комерцію».
Згідно п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Відповідно до ч. 1 ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Таким чином права вимоги за даними договорами, які укладені ОСОБА_1 з первісними кредиторами, перейшли до ТОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал».
Судом встановлено, що відповідач належно не виконував зобов'язання по поверненню кредитних коштів та сплаті відсотків за користування кредитами, доказів погашення заборгованості як первинному, так і новому кредитору матеріали справи не містять та відповідачем не надано.
Враховуючи наведене, суд вважає обґрунтованими позовні вимоги про стягнення заборгованості за основною сумою боргу та відсотками, нарахованими первісними кредиторами за вище зазначеними договорами.
Що стосується стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу в розмірі - 15 000 грн, судом встановлено наступне:
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ЦПК України).
Відповідно до ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Так, згідно з ч. 2 ст.141 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ч. 3 ст.141ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.141 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат».
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
На підтвердження факту понесених судових витрат та підтвердження повноважень адвоката, стороною позивача були надані для суду такі докази: договір про надання правової (правничої) допомоги від 10 грудня 2024 року №10-12/2024; Акт прийому-передачі виконаних робіт (послуг) згідно Договору №10-12/2024; Заявка на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року; Рахунок на оплату до Договору про надання правничої (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024 року.
Відповідно до умов Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024, між Адвокатом Городніщевою Є.О. та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Капітал» укладено заявку на виконання доручення до Договору про надання правової (правничої) допомоги № 10/12-2024 від 10 грудня 2024, в якій Клієнт доручає, а Адвокат зобов'язується надати певний перелік послуг професійної правничої допомоги у рамках цивільного судочинства в суді першої інстанції по справі про стягнення заборгованості. Перелік послуг професійної правничої допомоги та гонорар Адвоката визначений та погоджений Адвокатом та Клієнтом.
Так, в Акті прийому-передачі виконаних робіт (послуг) згідно Договору №10-12/2024 вказано перелік послуг, що адвокатом надано позивачу, а саме: надання адвокатом усної первинної констультації - 890 грн.; дослідження адвокатом наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1760 грн; аналіз чинного законодавства - 890 грн.; підготовка декількох позицій - 890 грн.; письмова юридична консультація - 1760 грн.; проведення адвокатських заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів - 1760 грн.; складання позовної заяви - 2640 грн.; складання та оформлення інших процесуальних документів - 890 грн.; складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, клопотання про витребування доказів - 1760 грн.; представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі у судових засіданнях - 1760 грн. Загальна сума адвокатських послуг - 15 000 гривень.
Згідно із ст. ст. 1, 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги це домовленість за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договором про надання правової допомоги.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East\West Alliance Limited про ти України" (заява №19336/04, п. 269) вказує, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
19 лютого 2020 року Великою Палатою Верховного Суду прийнято додаткову постанову у справі №755/9215/15-ц (провадження №14-382цс19), де зазначено, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися у ці правовідносини. Разом з тим, чинне цивільне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.
За змістом ст. 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат:
- розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
- розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20) вказано, що «склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесено витрати на правову допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення».
Верховний Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява N 19336/04).
Процесуальний закон визначає критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.
При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 21 грудня 2001 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на тому, що не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанови Великої Палати Верховного Суду: від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21).
У додатковій постанові Верховного Суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 (провадження № 61-5486св21) зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертоюстатті 137 ЦПК України.
Верховний Суд у справах № 905/1795/18 та № 922/2685/19 неодноразово зауважував, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Між тим, надані позивачем до суду докази не були безумовною підставою для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі з іншої сторони, адже цей розмір є необґрунтованим, не відповідає критерію розумної необхідності таких витрат, є непропорційним до складності справи для адвоката і виконаних ним робіт.
Справа, незважаючи на ціну позову, є нескладною, обрання способу захисту порушеного права, аналіз адвокатом законодавства, яке регулює спірні правовідносини, вимагало лише незначного обсягу юридичної й технічної роботи.
Також суд зважає, що послуги: надання адвокатом усної первинної констультації - 890 грн.; дослідження адвокатом наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи - 1760 грн; аналіз чинного законодавства - 890 грн.; підготовка декількох позицій - 890 грн.; письмова юридична консультація - 1760 грн.; проведення адвокатських заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів - 1760 грн.; складання позовної заяви - 2640 грн.; складання та оформлення інших процесуальних документів - 890 грн.; складання та оформлення процесуальних документів, необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції, клопотання про витребування доказів - 1760 грн. - це сукупність адвокатської роботи, вчиненої на досягнення лише однієї процесуальної дії, тобто подання позовної заяви. Натомість адвокат для безпідставного збільшення вартості послуг зайво деталізував кожну дію, яка пов'язана виключно з пред'явленням позову. Також в Акті зазначені послуги про участь в судовому засіданні, хоча розгляд справи проводився в порядку спрощеного позовного провадження, без участі сторін, на підставі заяв останніх про розгляд справи у їх відсутності.
Зважаючи на це, суд вважає, що вказана сума в розмірі 15 000 гривень є неспівмірною до витраченого адвокатом часу, а тому підлягає зменшенню, оскільки судових засідань у справі не було, справа розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а подання позову, не потребували від адвоката значних зусиль та витрат значної кількості часу.
Суд, розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, приходить до висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.
Беручи до уваги вищевикладене, а також подані стороною позивача докази на підтвердження розміру понесених витрат на правничу допомогу, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, розгляд справи проводився у відсутності сторін, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат, а також часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 3 000 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві - пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.
Позивачем при подачі позову до суду було сплачено судовий збір в розмірі - 2422,40 грн та заявлено позовні вимоги про стягнення заборгованості в сумі - 91322.25 грн.
Судом задоволено позовні вимоги на суму - 73352,25 грн., що становить - 80,32 % від ціни позову, отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі - 1945,67 грн., що складає 80,32 % від 2422,40 грн.
Керуючись ст. ст. 207, 509, 526, 549, 551, 626, 628, 633, 634, 638, 1049, 1054 ЦК України, ст.ст. 12,13, 76-81,141, 223, 263-265 ЦПК України, суд, -
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами, задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «ФІНТРАСТ КАПІТАЛ» загальну заборгованість за Договорами №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.08.2023, № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023, на загальну суму - 73352 (сімдесят три тисячі триста п'ятдесят дві) гривні 25 копійок, з них:
- за Договором №3921957 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 24.08.2023, укладеного між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (Договір факторингу № 24.05/2024) на загальну суму - 59 198,25 грн (п'ятдесят дев'ять тисяч сто дев'яносто вісім гривень 25 копiйок), які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 9999,98 грн. (дев'ять тисяч дев'ятсот дев'яносто дев'ять гривень 98 копiйок), суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 49198,27 грн. (сорок дев'ять тисяч сто дев'яносто вiсiм гривень 27 копiйок.
- за Договором № 7135677 про надання споживчого кредиту від 04.10.2023, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС УКРАЇНА» та ОСОБА_1 (Договір факторингу № 27.05/24- Ф) на загальну суму - 14154 грн. (чотирнадцять тисяч сто п'ятдесят чотири) гривні 00 копiйок, які складаються з заборгованості за основним боргом (сумою кредиту) у розмірі 5000 грн. (п'ять тисяч гривень 00 копiйок), суми заборгованості за процентами нарахованими первісним кредитором - 9154 грн. (дев"ять тисяч сто п"ятдесят чотири гривнi 00 копiйок).
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінтраст Україна» витрати по сплаті судового збору у розмірі - 1945 (одна тисяча дев'ятсот сорок п'ять) гривень 67 копійок та витрати на правову допомогу у розмірі - 3000 (три тисячі) гривень.
Рішення суду може бути оскаржене до Рівненського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення, шляхом подачі апеляційної скарги через Володимирецький районний суд Рівненської області.
Згідно п.15.5 Перехідних положень ЦПК України до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Котик Л.О.
Повне найменування учасників справи:
Позивач: ТзОВ «Фінансова компанія «Фінтраст Україна», юридична адреса: 03150, м. Київ, вул. Загородня, 15, оф. 118/2, код ЄДРПОУ 44559822;
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_7 , житель АДРЕСА_1 .