Справа № 522/21691/24
Провадження № 2/522/623/25
20 червня 2025 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді Павлик І.А.,
за участю:
секретаря судового засідання - Запольської А.М.,
учасники справи в судове засідання не з'явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання,
04.12.2024 до Приморського районного суду м. Одеси надійшов позов КП «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання у сумі 33 575,47 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 в якій мешкає відповідач. Станом на 01.09.2023 по особовому рахунку № НОМЕР_1 відкритому на ім'я ОСОБА_1 існує заборгованість у сумі 33 575,47 грн. Згідно ст.ст. 68, 162 ЖК України та п. 30 «Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, споживач зобов'язаний здійснювати оплату за надану йому теплову енергію щомісячно. Проте, свої зобов'язання відповідач не здійснює, внаслідок чого виникла заборгованість, яку позивач просить суд стягнути з відповідача.
Ухвалою головуючого судді Чернявської Л.М. від 20.12.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
На виконання розпорядження № 925/25 керівника апарату Приморського районного суду м. Одеси Шараг А.О. від 27.05.2025, протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 522/21691/24 передано для розгляду головуючому судді Павлик І.А.
09.06.2025 ухвалою суду справу прийнято до свого провадження; вирішено продовжити розгляд справи у дату, призначену попереднім складом суду - 17 червня 2025 року об 11 год. 00 хв.
17.06.2025 відповідач у судовому засіданні заявив про застосування строків позовної давності.
Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши і оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності, суд дійшов наступних висновків.
Судом встановлено, що КП «Теплопостачання міста Одеси» забезпечує тепловою енергією квартиру за адресою: АДРЕСА_1 .
Відповідно до реєстру нарахувань та оплат абонентом ОСОБА_1 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) заборгованість відповідача за спожиту теплову енергію за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 01.09.2023 за період грудень 2007 року - вересень 2023 року складає 33 575,47 грн.
Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Статтею 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини; інші юридичні факти. Цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду. У випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків може бути настання або ненастання певної події.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», яка визначає терміни, які вживаються у цьому Законі, житлово-комунальні послуги результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Згідно зі ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до житлово-комунальних послуг належать: 1) житлова послуга - послуга з управління багатоквартирним будинком. Послуга з управління багатоквартирним будинком включає: утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньо будинкових приміщень та прибудинкової території, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньо будинкових систем (крім обслуговування внутрішньо будинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо; купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку; поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку; 2) комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, поводження з побутовими відходами.
Аналіз змісту цього Закону дає підстави для висновку, що він належить до нормативного акту спеціальної дії, який регулює відносини, що виникають між виробниками, виконавцями, споживачами у процесі створення, надання та споживання житлово комунальних послуг.
Відповідно до ст. 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором.
Частиною 2 ст. 12 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Договори про надання комунальних послуг можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір, індивідуальний договір з обслуговуванням внутрішньо будинкових систем, колективний договір) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач (співвласник багатоквартирного будинку, власник будівлі).
Індивідуальний договір вважається укладений зі споживачем, якщо протягом 30 днів з дня опублікування тексту договору на офіційному веб-сайті органу місцевого самоврядування та/або на веб-сайті виконавця співвласники багатоквартирного будинку не прийняли рішення про вибір моделі договірних відносин та не уклали відповідний договір з виконавцем.
Текст такого договору було розміщено 04.10.2021 на офіційному сайті КП «Теплопостачання міста Одеси» www.teplo.od.ua.
Таким чином, типові договори з індивідуальними споживачами про надання послуги з постачання теплової енергії вважаються укладеними з відповідною категорією споживачів.
Відповідно до п. 1 Типового індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії, цей договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови надання послуги з постачання теплової енергії для потреб опалення або на індивідуальний тепловий пункт для потреб опалення та приготування гарячої води (далі - послуга) індивідуальному споживачу (далі - споживач). Цей договір укладається сторонами з урахуванням статей 633,634,641,642 Цивільного кодексу України.
Плата виконавцю комунальної послуги за індивідуальним договором про надання комунальної послуги, що є публічним договором приєднання, складається з:
- плати за послугу, що розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів на відповідну комунальну послугу та обсягу спожитих комунальних послуг, визначеного відповідно до законодавства;
- плати за абонентське обслуговування, яка не може перевищувати граничний розмір, визначений Кабінетом Міністрів України.
Статтею 322 ЦК України передбачено, що власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 68, 162 ЖК України та п. 5 ст. 45 «Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.08.2019 № 830, споживач зобов'язаний оплачувати надану послугу за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, та вносити плату за абонентське обслуговування у строки, встановлені договором.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).
Відповідно до ст. 615 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог.
Правилами ст. 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ч. 5ст. 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Положеннями ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Водночас, споживачі зобов'язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними.
Наведена позиція викладена у постанові Верховного Суду від 21.04.2020 у справі № 910/7968/19.
Отже, оскільки відповідач споживав теплову енергію і ним не надано до суду жодного належного та допустимого доказу на спростування позовних вимог позивача, але в добровільному порядку, в повному обсязі не сплатив її вартість, позовні вимоги про стягнення заборгованості за спірний період є обґрунтованими.
Разом з тим, відповідачем у судовому засіданні 17.06.2025 заявлено про застосування строку позовної давності.
Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Цивільне законодавство встановлює два види позовної давності: загальну і спеціальну.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1ст. 261 ЦК України).
Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
Відповідно до ч.ч. 1, 4 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України). Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується (частина третя вказаної статті).
Суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з'ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справі № 369/6892/15-ц).
З огляду на наведене, період за який може бути стягнута заборгованість становить: з 04.12.2021 року по 04.12.2024 року (дата звернення із позовом).
Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, даний розрахунок охоплює період з
грудня 2007 року по вересень 2023 року, яка становить 33 575,47 грн.
Разом з тим, слід врахувати, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року, який набрав чинності 02 квітня 2020 року, розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України, було доповнено п. 12, згідно якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки позовної давності, визначені ст. 257 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.
Дію карантину, встановленого зазначеною Постановою, було неодноразово продовжено на всій території України згідно з Постановами КМУ по 30 червня 2023 року. Таким чином, на території України було встановлено дію карантину безперервно з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року.
Крім того, відповідно Закону України № 2120-IX від 15 березня 2022 року розділ «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України було доповнено розділом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. ст. 257-259,362,559,681,728,786,1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.
Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженого Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, якій неодноразово було продовжено та який діє по теперішній час.
Враховуючи, що Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв'язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» від 30 березня 2020 року набрав чинності 02 квітня 2020 року, строк позовної давності в три роки для позивача, що розпочався з квітня 2020 року, є продовженим по даний час.
Три роки до квітня 2020 року розпочинаються з квітня 2017 року.
Отже, вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за період з грудня 2007 року по березень 2017 року включно, в сумі 15 623,55 грн, заявлені з пропуском позовної давності, в зв'язку з чим задоволенню не підлягають.
З огляду на наведене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованість за опалення та гаряче водопостачання за період з квітня 2017 року по вересень 2023 року у розмірі 23 428,30 грн (36 148,30 грн (нараховано) - 12 720,00 грн (сплачено).
Подібні висновки наведені у постановах Одеського апеляційного суду від 22.04.2025 у справі № 947/23849/24 та від 05.06.2025 у справі № 947/2234/24.
Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивачем при поданні позову сплачений судовий збір у сумі 3 028 грн. Оскільки позов задоволено частково на 69,78 %, то судовий збір підлягає стягненню з відповідачки пропорційно розміру задоволених позовних вимог у сумі 2 112,94 грн.
Керуючись ст.ст. 81, 141, 259, 263-265, 268, 352, 354 ЦПК України, суд
Позов Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за опалення та гаряче водопостачання задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) 23 428,30 грн заборгованості за опалення та гаряче водопостачання.
В решті вимог позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Комунального підприємства «Теплопостачання міста Одеси» (код ЄДРПОУ 34674102, м. Одеса, вул. Балківська, 1-Б) 2 112,94грн витрат по сплаті судового збору.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення до Одеського апеляційного суду.
Повний текст рішення складено 30.06.2025.
Суддя І.А. Павлик