Справа № 504/2095/25
Номер провадження 2/504/2602/25
05.06.2025с-ще Доброслав
Суддя Доброславського районного суду Одеської області Вінська Н.В., дослідивши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів,
23 травня 2025 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів.
Дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Стаття 160 СК України передбачає право батьків на визначення місця проживання дитини. При цьому частиною третьою цієї статті Кодексу визначено, що якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою. Вказана норма також узгоджується з положеннями ст. 29 ЦК України, зокрема, з її другою частиною, відповідно до якої фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання.
При цьому, ч. 1 ст. 161 СК України встановлено, що якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Статтею 6 СК України визначено, що правовий статус дитини має особа до досягнення нею повноліття. Малолітньою вважається дитина до досягнення нею чотирнадцяти років. Неповнолітньою вважається дитина у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років.
Таким чином, нормами ст. 161 СК України передбачено вирішення спору між батьками в судовому порядку лише щодо місця проживання малолітньої дитини, тобто яка, відповідно до ч. 2ст. 6 СК України, не досягла чотирнадцяти років.
Так, зі змісту позову та долучених до нього матеріалів убачається, що позивач ставить питання про визначення місця проживання дитини - сина 14 грудня 2007 року, тобто дитини, якій на момент звернення до суду з даним позовом виповнилось повних 17 років.
Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
У постанові Верховного Суду від 17.05.2023 року у справі №351/611/21 вказано, що «у разі спору місце проживання малолітньої дитини (фізичної особи у віці до чотирнадцяти років) визначається органом опіки та піклування або судом, проте при вирішенні вказаного питання, що стосується дитини, яка досягла 14 років, то закон не передбачає можливості вирішення такого спору органом опіки та піклування або судом, оскільки в цьому випадку слід керуватися частиною третьою статті 160 СК України та положеннями частини другої статті 29 ЦК України».
Таким чином, спір між батьками щодо місця проживання дитини, яка досягла 14 років, не підлягає розгляду судом.
Відповідно до п. 1 ч. 1ст.186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 06.02.2019 року у цивільній справі №522/12901/17 зазначила, що поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» належить тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду.
Враховуючи зазначені норми СК України та позицію Верховного Суду, суд приходить до висновку, що у відкритті провадження у справі за даним позовом слід відмовити, оскільки дитина, місце проживання якої бажає визначити позивач, не є малолітньою і на момент звернення до суду з даним позовом їй виповнилось повних 17 років, а тому в позивача відсутнє право на звернення до суду з даним позовом.
Між тим, дослідивши зміст та матеріали позову в частині заявленої вимоги про стягнення аліментів, суд встановив, що позов підлягає залишенню без руху на підставі наступного.
Статтями 174-177 ЦПК України встановлені вимоги до заяв по суті справи, які подаються учасниками справи до суду.
Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості позивачу відомі), відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.
Однак у позові представником позивача не зазначено відомостей про відповідача, а саме не вказано відомі номери засобів зв'язку та адреси електронної пошти, адреси проживання чи перебування відповідача (у позові вказана адреса аналогічна адресі позивача), не вказано РНОКПП.
Окрім того позивачем не визначено ціну позову так, п. 3 ч. 3 ст. 175 ЦПК України визначено, що позовна заява повинна містити зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.
Пункт 3 ч.1 ст. 176ЦПК України передбачає, що ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.
Таким чином, позивачу необхідно, у відповідності до вимог ст.176 ЦПК України зазначити в позові ціну такого, визначену відповідно до положень п.3 ч.1 ст.176 ЦПК України.
Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 185 ЦПК України, суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст.ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначає недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, з огляду на викладене суд приходить до висновку про залишення позову в частині стягнення аліментів без руху та надання позивачці строку для їх усунення.
Керуючись ст.ст. 175, 177, 185 ЦПК України, суд,
Відмовити у відкритті провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини.
Залишити без руху позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення аліментів.
Ухвала в частині відмови у відкритті провадження може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного суду протягом 15-ти днів з дня її складення.
Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.
Ухвала в частині залишення без руху оскарженню не підлягає.
Суддя Вінська Н. В.