Номер провадження: 22-ц/813/832/25
Справа № 520/10954/15-ц
Головуючий у першій інстанції Коваленко О. Б.
Доповідач Лозко Ю. П.
13.05.2025 року м. Одеса
Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:
головуючого - Лозко Ю.П.
суддів: Карташова О.Ю., Назарової М.В.,
за участю секретаря судового засідання - Пересипка Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Одеського апеляційного суду в порядку спрощеного провадження
апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах якого діє представник-адвокат Доніна Людмила Анатоліївна
на ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року
у цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року по цивільній справі №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,
встановив:
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 грошові кошти за договором позики від 15.08.2012 в сумі 2 171 748, 40 грн, що за курсом НБУ станом на 04.08.2015 еквівалентно 100 000 доларів США.
Ухвалою апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено, рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2017 року за касаційною скаргою ОСОБА_1 рішення Київського районного суду м. Одеси від 24 березня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Одеської області від 01 грудня 2016 року залишено без змін.
У травні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року, посилаючись на те, що після ухвалення судом вказаного вище рішення, яке ґрунтується на розписці від 15.08.2012 року та показаннях свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , 03.08.2020 року за його заявою від 31.07.2020 року, правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження №42020160000000704 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 189 КК України, яке вчинено за попередньою змовою ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , за фактом примушення потерпілого шляхом тиску та погроз до видачі 15.08.2012 року боргової розписки на суму 100 тис. доларів США.
07.04.2023 року представник ОСОБА_1 адвокат Доніна Л.А., ознайомилась з матеріалами кримінального провадження та отримала копії протоколів допиту свідка ОСОБА_5 від 28.10.2020 року, та допиту свідка ОСОБА_3 від 19.01.2021 року, з яких убачаються нові факти, які є істотними для цієї справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду судом справи, а саме те, що:
15 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладали розписку;
розписка написана ОСОБА_1 в кабінеті ОСОБА_3 під психологічним тиском за відсутності ОСОБА_2 ;
розписка не підтверджує факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошової суми 100 тис. доларів США;
15 серпня 2012 року під час написання розписки, ОСОБА_1 не отримував кошти.
З огляду на викладене ОСОБА_1 просив скасувати рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року, як таке, що ухвалено на підставі фальшивих доказів.
Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду міста Одеси від 24 березня 2016 року по цивільній справі №520/10954/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів залишено без задоволення.
У поданій до суду апеляційній скарзі, ОСОБА_1 посилаючись на обставини якими обґрунтовується заява про перегляд за нововиявленими обставинами, вказує про порушення судом норм процесуального права, та неправильне застосування норм матеріального права, тому просить ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року скасувати та задовольнити заяву про перегляд цієї справи за нововиявленими обставинами.
У судове засідання учасники справи будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи не з'явилися, що відповідно до вимог ч.2 ст. 372 ЦПК України не перешкоджає розгляду справи.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права і з дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване судове рішення не у повній мірі відповідає вказаним вимогам, виходячи з такого.
Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд виходив з того, що протоколи допитів свідків ОСОБА_5 від 28.10.2020 року та ОСОБА_3 від 19.01.2021 року в рамках кримінального провадження №42020160000000704 не є документами, що містять нововиявлені обставини для перегляду рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року у справі № 520/10954/15-ц, оскільки такі матеріали кримінального провадження не існували на момент розгляду справи та ухвалення судового рішення від 24.03.2016 року.
Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 , водночас, зауважує про таке.
Так, відповідно до ст. 423 ЦПК України рішення, постанова або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, можуть бути переглянуті за нововиявленими обставинами.
Підставами для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами є:
1) істотні для справи обставини, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
2) встановлений вироком або ухвалою про закриття кримінального провадження та звільнення особи від кримінальної відповідальності, що набрали законної сили, факт надання завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного перекладу, фальшивості письмових, речових чи електронних доказів, що призвели до ухвалення незаконного рішення у даній справі;
3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення судового рішення, що підлягає перегляду.
Не є підставою для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами:
1) переоцінка доказів, оцінених судом у процесі розгляду справи;
2) докази, які не оцінювалися судом, стосовно обставин, що були встановлені судом.
При перегляді судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами суд не може виходити за межі тих вимог, які були предметом розгляду при ухваленні судового рішення, яке переглядається, розглядати інші вимоги або інші підстави позову.
Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.
Необхідними умовами нововиявлених обставин є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов'язки осіб, які беруть участь у справі.
Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.
Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами.
Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
Аналогічні правові висновки вкладені у постанові Верховного Суду від 19 червня 2024 року у справі №372/4151/18.
Процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв'язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду у справі № 19/028-10/13 від 30 червня 2020 року).
Не є нововиявленою обставина, яка ґрунтується на переоцінці доказів, які вже оцінив суд у процесі розгляду справи. Крім того, судове рішення не можна переглядати у зв'язку з нововиявленими обставинами у разі, якщо обставини, передбачені процесуальним законом, відсутні, а також якщо ці обставини були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи (диву.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 127/10129/17 (провадження № 14-549зц18)).
Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним.
Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (PRAVED №AYA v. russia, № 69529/01, § 27, 28, ЄСПЛ, 18 листопада 2004 року).
Обставини, які є підставою для перегляду судового рішення, це юридичні факти, які існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, повинні бути істотними, тобто такими, що могли вплинути на висновки суду при ухваленні судового рішення і були встановлені після набрання ним законної сили.
Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
Такий правовий висновок щодо застосування норм права у подібних правовідносинах викладено у постанові Верховного суду у постанові від 28.05.2020 року у справі № 629/485/13-ц, що в силу ч. 4 ст. 263 ЦПК України, підлягає врахуванню судами.
Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Із тексту поданої ОСОБА_1 до суду першої інстанції заяви про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року за нововиявленими обставинами не убачається, які саме підстави заявник вважає нововиявленими.
Як на підставу своїх вимог у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року, ОСОБА_1 посилається на протоколи допиту свідка ОСОБА_5 від 28.10.2020 року, та допиту свідка ОСОБА_3 від 19.01.2021 року, з яких убачаються нові факти, які є істотними для справи обставинами, що не були встановлені судом та не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, а саме те, що:
15 серпня 2012 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не укладали розписку;
розписка написана ОСОБА_1 в кабінеті ОСОБА_3 під психологічним тиском за відсутності ОСОБА_2 ;
розписка не підтверджує факт отримання ОСОБА_1 від ОСОБА_2 грошової суми 100 тис. доларів США;
15 серпня 2012 року під час написання розписки, ОСОБА_1 не отримував кошти.
Вказані обставини ОСОБА_1 вважає такими, що мають значення для вирішення справи і є істотними для ухвалення правильного судового рішення у справі, що рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року підлягає скасуванню із ухваленням нового судового рішення.
Проте, як убачається з рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року та постанови Апеляційного суду Одеської області від 30.08.2018 року відповідач ОСОБА_1 вказував про факт вчинення розписки від 15.08.2012 року під тиском та примусом, як під час розгляду справи судом першої інстанції, так і під час апеляційного перегляду.
Ураховуючи викладене, колегія суддів виснує, що вказані обставини не є нововиявленими, в розумінні ст. 423 ЦПК, а за своєю правовою природою є новими доказами, які на час ухвалення судом рішення взагалі не існували, а відтак і не можуть бути підставою для скасування судового рішення, яке набуло чинності.
Доводи заяви ОСОБА_1 про віднесення обставин, на які він посилається, до категорії нововиявлених - є безпідставними та ґрунтуються на власному трактуванні і розумінні цих обставин, які, відповідно до змісту статті 423 ЦПК України, нововиявленими не є.
Ураховуючи викладене, колегія суддів вважає, що наведені заявниками обставини не є нововиявленими та не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у справі.
Крім того, необхідне зазначити, що одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності.
Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов'язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті досягнути нового слухання справи та нового її вирішення. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру.
Згідно з практикою ЄСПЛ процедура скасування остаточного судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами передбачає наявність доказу, недоступного раніше, який однак міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні, а також те, що цей доказ є вирішальним (пункти 27 - 34 рішення "Праведная проти Росії" від 18 листопада 2004 року).
Колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Руїз Торія проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30).
Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними, й міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення («Серявін та інші проти України» (SeryavinandOthers v. Ukraine) від 10 лютого 2010 року, заява №4909/04).
Інші доводи апеляційної скарги зводяться до обґрунтування заяви про перегляд рішення Київського районного суду м. Одеси від 24.03.2016 року за нововиявленими обставинами, суб'єктивного тлумачення скаржником норм права та незгоди з вказаним рішенням суду.
Відповідно до ч. 1 п. 2 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
Відповідно до п.4 ч.1, абз.1 ч. 2, ч. 4 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи.
Підсумовуючи наведене, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а оскаржувану ухвалу суду потрібно змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України
постановив:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.
Ухвалу Київського районного суду м. Одеси від 16 жовтня 2023 року змінити, виклавши її мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту.
Повний текст постанови складено 16 травня 2025 року.
Головуючий Ю.П. Лозко
Судді: О.Ю. Карташов
М.В. Назарова