Справа № 462/4692/25
27 червня 2025 року м. Львів
суддя Залізничного районного суду м. Львова Постигач О.Б., вивчивши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправною бездіяльність Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», зобов'язання до вчинення дій,
Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить суд визнати протиправну бездіяльність Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» щодо невиконання та порушення вимог ст. 19, 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», ст. 18-20 Закону України «Про звернення громадян»; зобов'язати відповідача Львівське міське комунальне підприємство «Львівтеплоенерго» розглянути запит ОСОБА_1 від 29.03.2024 року та надати письмову відповідь на указаний запит із підтверджуючими копіями документів на адресу: АДРЕСА_1 .
Крім цього, позивач ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору у зв'язку із його перебуванням у скрутному матеріальному становищі.
Перевіривши позовну заяву та додані до неї документи, суд дійшов висновку, що така не відповідає вимогам ст. 175, 177 ЦПК України та підлягає залишенню без руху з наступних підстав.
Відповідно до ч. 1, 2 статті 2 ЦПК України завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов'язані керуватися завданнями цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.
Відповідно до частини 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Так, ч. 4 ст. 177 ЦПК України передбачено, що до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
Згідно пункту 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» відповідно до частини другої статті 9 Закону України від 08 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України. У зв'язку із цим суд повинен перевірити, щоб платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою, що додаються до позовної заяви (заяви, скарги), містили відомості про те, за яку саме позовну заяву (заяву, скаргу, дію) сплачується судовий збір.
У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просить звільнити його від сплати судового збору, у зв'язку з скрутним матеріальним становищем.
Згідно ч. 3 ст. 136 ЦПК України суд, враховуючи майновий стан сторони, у порядку передбаченому законом, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов'язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.
Відповідно до ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Із змісту п. 29 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17.10.2014р. «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» вбачається, що відповідно до ст. 8 Закону № 3674-VI єдиною підставою для відстрочення, розстрочення або звільнення від сплати судового збору, є врахування судом майнового стану сторони, тобто фізичної або юридичної особи (наприклад, довідка про доходи, склад сім'ї, наявність на утриманні непрацездатних членів сім'ї, банківські документи про відсутність на рахунку коштів, довідка податкового органу про перелік розрахункових та інших рахунків тощо). Клопотання про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати може бути викладене в заяві чи скарзі, які подаються до суду або окремим документом. Особа, яка заявляє відповідне клопотання, повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.
Верховний Суд у постанові від 30 березня 2021 року у справі № 338/158/19, провадження № 61-11548св20, зауважив, що єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати фізичної особи є врахування судом її майнового стану.
У своїй постанові від 12 березня 2021 року у справі № 912/1061/20 ВС зазначив, що особа, яка заявляє відповідне клопотання про відстрочення сплати судового збору, повинна навести доводи того, що її майновий стан об'єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору.
Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) неодноразово вказував, що положення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах.
Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду у постанові від 11.03.2020 року у справі № 585/2357/19 дійшов висновку, що при вирішенні питання про відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору майновий стан сторони (належні стороні майнові права та обов'язки) має визначатися судом у світлі конкретних обставин певної справи, включаючи спроможність заявника сплатити судовий збір та стадію, на якій перебуває розгляд справи на певний момент. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору.
Отже, єдиною підставою для звільнення, розстрочки, відстрочки від сплати судового збору є незадовільний майновий стан сторони фізичної особи.
При цьому, у своїй постанові Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02.02.2022 року справа № 697/2951/19 зазначив, що: «з аналізу статті 8 Закону України «Про судовий збір» чітко вбачається, що законодавець, застосувавши конструкцію «суд, враховуючи майновий стан сторони, може…», тим самим визначив, що питання звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору осіб, які не зазначені в статті 5, або у справах із предметом спору, не охопленим статтею 5, є правом, а не обов'язком суду навіть за наявності однієї з умов для такого звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення.
Такого ж висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 року у справі № 0940/2276/18 (провадження № 11-336апп20).
На підтвердження свого майнового стану позивачем надано відомості з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми нарахованого доходу, нарахованого (перерахованого) податку та військового збору станом на 21.02.2025 року за період з першого кварталу 2024 року по четвертий квартал 2024 року, з яких вбачається, що інформація про доходи відсутня, довідку з Головного управління ПФУ у Львівській області від 21.02.2024 року про те, що ОСОБА_1 не перебуває на обліку та пенсію не отримує, а також довідку по рахунку з АТ «Акцент-Банк» про відсутність коштів на картці ОСОБА_1 станом на 27.05.2025 року.
Суд зазначає, що надані позивачем відомості не є достатніми для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору, оскільки не підтверджують його майновий стан на момент подання позовної заяви. Вказані матеріали не містять інформації щодо рівня доходів, наявності або відсутності майна, рахунків у банківських установах чи утриманців, що унеможливлює об'єктивну оцінку фінансового становища позивача.
Залишаючи касаційну скаргу без руху, Верховний Суд в ухвалі від 29.05.2025 року у справі №197/734/22 (провадження № 61-6367ск25) зауважив, що обов'язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан заявника для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на заявника.
Водночас належними доказами на підтвердження скрутного майнового стану можуть бути, зокрема: довідка про доходи (в тому числі з органів Державної податкової служби), довідка податкового органу про наявність або відсутність розрахункових рахунків, довідка управління соціального захисту про отримання соціальної допомоги, довідка про склад сім'ї та наявність на утриманні непрацездатних осіб тощо.
Таким чином, відомості з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків про джерела / суми виплачених доходів та утриманих податків (копія яких була долучена позивачем як доказ скрутного матеріального становища) не виключають можливості отримання особою інших доходів, зокрема, від Пенсійного фонду України, Управління праці та соціального захисту населення, Державного центру зайнятості, вклади, нерухоме та рухоме майно, грошові допомоги та компенсації, тощо.
Зазначене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, висловлену в ухвалі від 04.04.2023 року у справі № 901/988/18.
Крм цього, Верховний Суд у постанові від 02.02.2023 року у справі № 320/2083/21 зазначив, що оцінюючи фінансове становище особи, яка звертається до суду з вимогою про звільнення її від сплати судового збору, зменшення його розміру, надання відстрочки чи розстрочки в його сплаті, національні суди повинні встановлювати наявність у такої особи реального доходу (розмір заробітної плати, стипендії, пенсії, прибутку тощо), рухомого чи нерухомого майна, цінних паперів, можливості розпорядження ними без значного погіршення фінансового становища (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини від 25.07.2005 у справі «Княт проти Польщі» («Kniat v. Poland»), заява № 71731/01; пункти 63- 64 рішення Європейського суду з прав людини від 26.07.2005 у справі «Єдамскі та Єдамска проти Польщі» («Jedamski and Jedamska v. Poland»), заява № 73547/01).
Відтак, позивачем не надано достатніх доказів, які б свідчили про неможливість сплати ним судового збору станом на день звернення до суду, у зв'язку з чим позивачу необхідно надати інші докази на підтвердження зазначених ним обставин щодо важкого майнового стану або документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
За змістом позовних вимог, позивачем заявлено дві позовні вимоги немайнового характеру.
Згідно з ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що на час звернення із позовом складає 1211,20 грн.
Відповідно до ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.
Таким чином, судовий збір за подання даної позовної заяви становить 2422,40 грн.
Реквізити для сплати судового збору за подання заяв до Залізничного районного суду м. Львова:
отримувач коштів - ГУК Львiв/Залізничний р-н/22030101;
код отримувача (код ЄДРПОУ) - 38008294;
банк отримувача - Казначейство України(ел. адм. подат.);
рахунок отримувача - UA418999980313101206000013951;
код класифікації доходів бюджету - 22030101.
Окрім цього, відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні.
Позивач просить визнати протиправною бездіяльність ЛМКП «Львівтеплоенерго» щодо невиконання та порушення вимог статей 19, 40 Конституції України, Закону України «Про інформацію», статей 18-20 Закону України «Про звернення громадян», а також зобов'язати вказане підприємство розглянути запит позивача від 29.03.2024 року та надати письмову відповідь із підтверджуючими копіями документів.
Водночас, у прохальній частині позовної заяви позивачем не конкретизовано, у чому саме полягає бездіяльність ЛМКП «Львівтеплоенерго», яку він просить визнати протиправною, не зазначено, у який спосіб має бути надана письмова відповідь, а також не уточнено, які саме документи позивач просить надати. Вказані обставини не дозволяють суду належним чином з'ясувати предмет позову та оцінити його правову визначеність.
Також, на виконання вимог п. 8 ч. 3 ст. 175 ЦПК України в позовній заяві не зазначено щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до заяви.
Відповідно до змісту ст. 185 ЦПК України суддя встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у ст. 175 і 177 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху та надає строк для усунення недоліків.
На підставі викладеного, керуючисьст. 175, 177, 185 ЦПК України, суддя, -
Позовну заявуОСОБА_1 до Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго» про визнання протиправною бездіяльність Львівського міського комунального підприємства «Львівтеплоенерго», зобов'язання до вчинення дій - залишити без руху.
Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Роз'яснити, що згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК України, якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені ст. 175 і 177 цього кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.
У разі невиконання вимог ухвали суду в зазначений строк, позовна заява вважатиметься неподаною і буде повернута позивачеві.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя: Постигач О.Б.